Виступ на педраду "КОНФЛІКТ ТА ЙОГО ПРИЧИНИ"

Поняття “КОНФЛІКТ” та його причини. Підготувала: педагог-організатор КЗ”Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1”Полежаєва Тетяна Олексіївна

Конфлікти – це норма життя. Коли вам здається,що у вас в житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс. Ч. Ліксон

Непорозуміння Стрес Незадоволення Гнів Образа Ворожість Суперечка. ЯКІ АСОЦІАЦІЇ ВИКЛИКАЄ СЛОВО “КОНФЛІКТ”?

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей. Слово "конфлікт" походить від латинського conflitus - зіткнення.

виробничігромадськіполітичніпобутовіЗалежно від сфери життєдіяльності людей конфлікти поділяються на:

Аналіз процесу виникнення конфлікту включає вивчення розвитку того протиріччя, що лежить в його основі. Л. Козер, американський соціолог, зазначає, що конфлікт виникає тоді, коли вичерпується можливість мирного вирішення протиріч. Спостереження показують, що 80% конфліктів виникає не за бажанням учасників. Відбувається це через особливості людської психіки, яким ми не надаємо великого значення. Головну роль у виникненні конфліктів відіграють конфліктогени. Конфліктогени - це слова, дії (або бездіяльність) здатні привести до конфлікту. Всі конфліктогени можна віднести до одного з видів: прагнення до переваги, прояв агресії, прояв егоїзму. Розглянемо докладніше кожен з представлених типів.1. Прагнення до переваги.поблажливе ставлення, тобто прояв переваги з відтінком доброзичливості (наприклад: "як можна цього не знати?", "Вам українською мовою було сказано".);хвастощі;категоричність, прояв зайвої впевненості у своїй правоті (наприклад: "Усі чоловіки негідники", "Всі все крадуть".). Саме категоричність викликає протест;нав'язування своїх порад. Їх слід давати лише тоді, коли про це прохають. У цій ситуації порада займає позицію переваги.перебивання співрозмовника. Цим показується, що його думки більш важливі і саме його потрібно слухати;насміхання;згадка про будь яку невиграшну ситуацію для співрозмовника;

2. Прояв агресії. Агресія може проявлятися як риса характеру і ситуативно, як реакція на обставини, що склалися. Людей агресивних від природи - меншість. У переважної більшості природна агресивність у нормі, а виявляється лише ситуативна агресивність. Людина з підвищеною агресивністю - конфліктоген, оскільки вихлюпує накопичене роздратування на оточуючих. Іншими словами, він задовольняє свої внутрішні проблеми за рахунок інших людей. У той же час повна відсутність агресивності межує з апатією або безхарактерністю, оскільки позначає відмову від боротьби. Ситуативна агресивність виникає як відповідь на неприємності, викликані обставинами, що склалися. Це можуть бути неприємності на роботі, поганий настрій, самопочуття, отримані конфліктогени.3. Прояв егоїзму. Всі прояви егоїзму є конфликтогеном, так як егоїст домагається чогось для себе. При цьому він ставиться до інших людей як до об'єктів і засобів досягнення власних цілей..

Проблема взаємодії учасників педагогічного процесу набуває все більшого значення для сучасної школи. Породжена вона динамічним розвитком суспільства, зміною соціальних орієнтирів, що поглиблює проблему поколінь, ускладнює стосунки вчителів та учнів, учителів між собою та з адміністрацією, учителів та батьків.

Конфлікти супроводжують нас у всіх галузях життя. І школа — не виняток. Конфлікти тут виникають між різними групами: «учень — вчитель», «вчитель — вчитель», «учень — учень»; «учитель — адміністрація»; «учитель — батьки»; «адміністрація — батьки». В кожній мікросистемі типу «учень — учень», «учитель — учитель» тощо також можуть виникати конфліктні ситуації.

Стадія усвідомлення конфлікту. Стадія розв'язання конфлікту. Передконфліктна стадія. Стадія конфліктної взаємодіїПісляконфліктна стадія. Стадії розвитку конфлікту

Причини конфліктів у колективі:      1. Матеріально-технічні. Це — протиріччя між засобами і предметом праці, між засобами і процесом праці, коли суб'єкт діяльності змушений працювати із застарілим обладнанням, у непридатних умовах.   2. Ціннісно-орієнтаційні. Виявляються через протиріччя між цілями суспільства, колективу й особистості.   3. Фінансово-організаційні. Здебільшого постають як протиріччя між організацією та оплатою праці. Справедлива оплата результатів праці передбачає врахування ділових якостей співробітника (фахова компетентність, спроможність самостійно планувати, організовувати і контролювати свою діяльність, здатність освоювати нові методи роботи тощо), результату його праці, складності його роботи, стажу й рівня освіти. 

  4. Управлінсько-особистісні. Зумовлені неадекватним оцінюванням керівником фахової придатності і моральних якостей співробітника (за обґрунтованих домагань співробітника на вищу посаду або, навпаки, закріплення посади за співробітником, який не має необхідних для справи якостей).   5. Соціально-демографічні. До них належать вік, стать, соціальне становище, національність, що зумовлюють різні інтереси, ціннісні орієнтації, психофізіологічні особливості.   6. Соціально-психологічні. Виникають внаслідок певної психологічної та моральної несумісності співробітників. Причини конфліктів у колективі:

Розглянемо ті конфлікти, що виникають під час взаємодії учня і вчителя, тому що вони найчастіші в педагогічній діяльності.

1) Недостатнє розуміння навчального матеріалу внаслідок поганого пояснення або відсутності такого.2) Засвоєння учнем нових знань залежить від того, наскільки зрозуміло і дохідливо вчитель пояснює навчальний матеріал. Важливе не механічне завчання теми, а її розуміння.3) Нездатність або небажання вчителя пояснити матеріал знижує результативність навчальної діяльності школяра. Виникають прогалини у знаннях і внаслідок цього — невдоволення школяра і батьків.4) Невмотивованість оцінювання навчальної діяльності. Оцінювання діяльності учня — дуже важливий момент не тільки уроку, але й усього навчання. Оцінювання має бути закономірним результатом тих зусиль, що були витрачені на її одержання. Якщо вчитель знижує бал — це викликає обґрунтоване невдоволення учня. Це також підриває віру у справедливість вчителя, позбавляє бажання вчити даний предмет, змушує сумніватись у своїх можливостях. Причини конфліктів «учень – вчитель»:

5) Некоректне, неповажне ставлення до учнів. Є проблема, пов'язана з культурою спілкування, тому що більшість конфліктів є наслідком нетактовної поведінки учасників педагогічного процесу. У взаєминах одне з одним ми бачимо насамперед учня, а треба бачити дитину з усіма її проблемами й особливостями. Культурна й вихована людина не дозволить собі некоректної поведінки, не пригнічуватиме учня психологічно, не виявлятиме перевагу й не опускатиметься до брутальності.6) Невмотивовано завищена вимогливість. Вимогливість необхідна в навчальному процесі. Учень не завжди у змозі самотужки контролювати свою навчальну діяльність і тому вимогливий вчитель спонукає школяра до навчання. Невмотивовано завищена вимогливість учителя викликає протест, а іноді й зворотну реакцію, коли учень взагалі припиняє працювати, демонстративно не виконує завдання вчителя. Це призводить до напруження у стосунках, нерозуміння й конфліктів. Причини конфліктів «учень – вчитель»:

7) Невідповідність прав і обов'язків учня. Кожна людина має як права, так і певні обов'язки у своєму житті. І учень тут не виняток. Але часто виникають конфліктні ситуації, що мають два джерела конфліктності:• конфліктну ситуацію викликає учень, що прагне розширити свої права, але при цьому мати якнайменше обов'язків. Він маніпулює поняттями «Я-дорослий» і «Я-дитина» залежно від бажань і ситуацій;• ситуацію створюють дорослі, позбавляючи учня його прав і розширюючи коло обов'язків. І як приклад — обов'язок беззаперечного виконання всіх вимог без обговорення з дитиною. Причини конфліктів «учень – вчитель»:

8) Неритмічність роботи. На навчальну діяльність школяра негативно впливає неритмічність роботи. Якщо періоди бездіяльності замінюються шаленою гонитвою, то про яку робочу обстановку можна говорити, знань якої якості очікувати. Навчання перетворюється на муку, іспит міцності нервової системи вчителів і учнів. І звичайно, тут не уникнути виправданих конфліктів. Причини конфліктів «учень – вчитель»:

9) Низький рівень дисципліни. Уся робота в школі побудована на певних вимогах до дисципліни учнів під час уроку і в позаурочний час. Підтримка дисципліни — процес складний і постійний. Учитель з досвідом справляється з даним завданням легше і швидше, ніж початківець. Ідеальний варіант, коли високий рівень дисципліни підтримується самими учнями свідомо. Але це не характерно для більшості учнівських колективів. Неприпустима поведінка на уроці може бути наслідком нецікавого пояснення або нерозуміння матеріалу, бездіяльності на уроці, втоми, невихованості підлітків тощо. Утім, установлюючи необхідний рівень дисципліни, вчитель має зробити все, щоб не пригнічувати підлітка психологічно.

Нетактовність учасників навчального процесу. Емоційна неврівноваженість учнів. Непідготовленість учнів до уроків Хамство учнів Недотримання школярами режимних вимог, невиконання учнями своїх обов’язків. У ЧОМУ ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ МІЖ УЧНЯМИ ТА ВЧИТЕЛЯМИ? (НА ДУМКУ ВЧИТЕЛІВ) 

Образи, навішування ярликів вчителями Нудно на уроках Наказовий, менторський тон Необ’єктивне оцінювання знань Вчителі не прагнуть зрозуміти проблем учнів Не всі вчителі достатньо приділяють уваги дисципліні Гостра нетактовна реакція вчителя на поведінку учня (обзивання учнів)Це проблеми загальної культури Особливості характеру окремих учнів та вчителів приводять до конфліктів. У ЧОМУ ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ МІЖ УЧНЯМИ ТА ВЧИТЕЛЯМИ? (НА ДУМКУ УЧНІВ)

Коректне розв’язання конфліктних ситуацій – необхідний елемент професійної підготовки вчителя. Як би не розвивався конфлікт, завдання педагога перетворити протидію на взаємодію. ПАМ’ЯТАЙТЕ!