Розробка заходу до річниці Великого Кобзаря
У розробці представлений сценарій позакласного заходу, присвячений річниці Великого Кобзаря. Матеріал підібраний з метою виховання в учнів любові до краси рідного слова ( в образі Т.Шевченка ), поваги до неньки-України.
Т Е М А : Т.Г. Ш Е В Ч Е Н К О – П О Е Т І Х У Д О Ж Н И К .
М Е Т А : поглиблювати знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка;
розвивати навички виразного читання, викликати бажання читати, вивчати твори
поета, розуміти їх зміст; виховувати любов до краси поетичного слова.
О Б Л А Д Н А Н Н Я : портрет .Г Шевченка, рушники, українські костюми, кросворд , записи віршів та українських пісень на слова Т.Г.Шевченка , ілюстрації до картин та малюнків Т.Г.Шевченка , фотографії пам'ятників поетові на Україні та за кордоном.
( Музика на слова Шевченка)
Ведучий.
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просує «веселка»
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОТЯГОМ ЗАХОДУ
Ведуча. Саме в березневий світлий час яскраво засяяла над Україною зірка Т.Г.Шевченка – пророка, поета , художника. (пауза) Сьогодні ми поговоримо про великого українського поета. А чому саме сьогодні? Бо , скоро, 9 березня виповниться 200 років з Дня народження Великого Кобзаря. День народження і день смерті його стоять поряд – 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу.
Сьогодні ми звертаємося до поета , який став для України заповітною думою , її безсмертною піс-нею. Тож нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскорку віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.
Ведучий. Придивіться до портрета Т.Г.Шевченка. І ви обов'язково зустрінетесь з його сумними очима , в яких затаїлись невиплакані сльози , біль і печаль. Високе чоло свідчить про високий розум. Ми ніби відчуваємо, як його переповнюють думи. Про що ж він мріє? А мріє він про свою долю безталанну, про далеких рідних людей, про Україну.
Ведуча. Коли характеризують народ, то передовсім називають найталановитіших, найкращих його представників.
Україна — це Шевченко.
У ньому — наша історія, буття, наші болі і мрії.
Ведучий. Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати, що це легенда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного, незважаючи на кріпацький стан, дитинства. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна поетичного таланту.
С Т О Р І Н К А П Е Р Ш А . Дитячі роки Т.Г.Шевченка.
(і н с ц е н і з а ц і я)
Ведучий. В похилій хаті край села ,
Над ставом чистим і прозорим ,
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати , вбита горем.
( Входять мати і малий Тарас)
Мати : Як гірко , як нестерпно гірко ,
Що долі нам нема з тобою .
Ми вбогі , змучені раби ,
Не знаємо радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть ,
Не розгинати своєї спини.
Промовши слово, і нагай над
Головою люто свисне.
І так усюди з краю в край -
Панує рабство ненависне.
Росте неправда на землі,
Згорьованій, сльозами вмитій.
О, любі діточки мої,
Одні залишитись на світі!
Ну хто замінить вам мене,
Рожеві квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві.
(Мати цілує голівку Тарасика і потихеньку виходить. Тарасик дивиться їй у слід, потім переводить погляд и говорить:)
Тарас. Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там, батько, плачучи з дітьми,
А ми малі буди і голі,
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині,
А ми-розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…
(Стоїть засмучений , а потім швидко йде.)
Ведуча. Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама. А через два роки помер і батько. І почалося страшне сирітське життя. Тарас оселяється у дяка в школі - як школяр і дяків помічник.
(і н с ц е н і з а ц і я)
Дійові особи: Дяк, Тарас
Подвір'я біля хати дяка. На сцені нікого немає.
Раптом з хати почувся голос дяка:
— Тарасе! Чуєш, Тарасе!..
(Пауза. З дверей виходить в одній сорочці, з хрестом на шиї заспаний дяк)
Дяк (оглядаючись). Тарасе! Гей, де ти? Щез, нечестивець окаянний. (Бере кухлик і хоче набрати з діжки води.)Нема... Тарасе! (Витягує з-під стріхи різку.)Давно тебе потчевал...
(Заходить, несучи в цеберках воду, Тарас. Він босий, в полотняній сорочці, куценьких штанях)
Дяк. З’явився, приблуда... Та скоріше! Повзеш, яко черв
Тарас (ставлячи цеберки біля хати). Черв’яку легше, пане дяче...
Дяк. Переробився, бач...Бери-но кухлик та лий швидше! Xy,голова, розривається... (Підставляє голову.)
Тарас (зливаючи дякові). Не пили б уже...
Дяк (сердито). Не твоє діло! Рушник подай!..
(Тарас виносить з хати рушник. Дяк перев'язує голову)
Дяк. Ху!.. (П’є воду.)Те, що вчора тобі загадував, — зробив?
Тарас. Псалтир склеїв, Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.
Дяк. Я так і знав!.. А що ж робив?
Тарас. Замітав, пензлі мив перед малюванням...
Дяк. Малюванням, малюванням... Он через два дні діти в школу вже прийдуть, а у мене Святе Писаніє не готове. Ану внеси книги, подивимося... (Тарас вкосить старі книжки., а дяк їх роздивляється)
Тарас. Ви обіцяли, що сьогодні будемо малювати...
Дяк. Принеси етюдник!
Тарас (зрадівши). Почнемо? От добре... (Побіг у хату, вносить етюдника з фарбами.)
Дяк (бере азбуку). От зараз сідай і намалюй усі букви Господніє.
Тарас. А мої малюнки подивитесь, пане дяче?
Дяк. Та й надоїв ти мені з своїми малюнками! Роби, що загадую!..
(Тарас з сумом сідає за колоду, розкриває етюдник. Дяк змочує голову)
Тарас. Обіцяли ж на сьогодні... Я давно чекаю...
Дяк. Та помовч уже!.. Буков не зробив, а малювати вчи його!.. Ледар!.. Вижену — будеш старцювати1
Тарас. Не лякайте — гірше не буде...
Дяк (сердито). Ти ще й дерзиш? (Підходить і б’є Тараса різкою.) Ледащо!.. Зараз же зроби мені букви, а не то...
Тарас сідає писати, а дяк виходить.
Ведучий. Небагато пройшло часу, але багато змінилося в житті хлопця. Він відчував потяг до поезії, малярства. В 14 років його забирають працювати до поміщика - пана Енгельгарда. Важкими були його дитячі роки.
С Т О Р І Н К А Д Р У Г А: Шевченко -поет.
Ведуча. Тихо на дворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,
Вголос читає Тараса Шевченка
Вірш «І золотої, й дорогої…» (Москаленко Яна)
Ведучий. Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві. Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар»
Всьому світові відома ця збірка. Вірші Шевченка перекладені різними мовами
Вчитель. А чи пам'ятаєте ви твори Шевченка, які вчили в попередніх класах. Зараз ми проведемо літературну вікторину, яка називається «Закінчи речення»
1)Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до … (води).
2) Дивлюсь, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце … (зустрічає).
3) Не називаю її раєм
Тії хатиночки у … (гаї).
4) В лиху годину
Якось недавно довелось
Мені заїхати в … (Україну).
5) На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина … (годувать).
6) Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
півають, ідучи, … (дівчата).
7) Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона … (калина).
Ведучий. У самі тяжкі хвилини життя, коли в нього випадала можливість побути на самоті, він звертався до рідної природи, розмовляв з деревами (тополя, верба, калина). В «Кобзареві» слово калина Шевченко вжив 385 разів, а всього у своїх творах – 965.
Вірш «Думка»
С Т О Р І Н К А Т Р Е Т Я: Художник
Ведуча. Потяг до малювання виявився у Тараса змалку. Прагнення навчитися малювати водило сироту по селах у пошуках вчителя. За цей час Тарас дечому навчився. Захоплення малюванням дорого коштувало Тарасу. Він був змушений займатися улюбленою справою таємно від пана. Коли злочин викривали, доводилося зносити жорстоку кару. Але ніяка кара не могла його зламати.
Ведучий. Доля Тараса круто змінилася у Петербурзі де він опинився зі своїм паном коли йому минуло 17років.Перші самостійні мистецькі спроби Шевченка були зроблені в жанрі портрета. Позували йому переважно кріпаки. Малював Тарас і автопортрети та важке життя знедолених людей.
Ведуча. А зараз давайте завітаємо до нашої картинної галереї.
(презентація)
Ведучий. Так. А чи зможете ви вгадати, до яких віршів ці ілюстрації, які намалювали учні?
(виходять учні з малюнками)
С Т О Р І Н К А Ч Е Т В Е Р Т А Музикант
Ведуча. Багато віршів, написані Шевченком, покладені на музику. Це пісні «Заповіт», «Зацвіла в долині», «Реве та стогне Дніпр широкий»,«Стоїть гора високая», «Думи мої думи», «Садок вишневий коло хати», «Ой, у полі калина» та інших. Послухайте одну з них…
(Звучить пісня « Заповіт»)
С Т О Р І Н К А П' Я Т А : Вшанування пам’яті Т .Г. Шевченка. (презентація - пам'ятники)
Ведуча. Тяжке життя підірвало здоров я Т.Г.Шевченка. Він тяжко захворів і помер.
Справжній співець свого народу, знедоленої України прожив всього 47 років. Перед смертю заповідав :
Як помру,
То поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій…
Ведучий. Народ шанує Т.Г.Шевченка. Його пісні, його думи в Україні повік не забудуть. Йому поставленні пам’ятники, його ім'ям названі вулиці, парки, школи (розповіді супроводжуються показом ілюстрацій)
Вірш про Шевченка
ВІДЕО
Cлово вчителя
Додатковий матеріал
С Т О Р І Н К А П Е Р Ш А . Дитячі роки Т.Г.Шевченка.
Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині 196 років тому. Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна.
Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.
Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей, годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі. Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні. Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки, а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше любив Тарас розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім’я Шевченків, а й багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за краще життя простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Оповідання діда Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків.
Ріс Тарас і все від матері та діда Івана в голову клав. А коли виріс, то сам почав складати вірші, які народ співає, як свої рідні пісні. Батько і мати поетові, його дід були просто бідні селяни, кріпаки.
С Т О Р І Н К А Д Р У Г А: Шевченко -поет.
Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя. Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями. А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав свою книгу «Кобзар».
Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба
Серце мліє а Козакам того тільки й треба
Пливуть собі та співають рибалка літає
А попереду Отаман веде куди знає.
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
А на полі жайворонок,
Соловейко в гаї -
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають.
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу,
А ще, до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя,
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
С Т О Р І Н К А Т Р Е Т Я: Музична
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
С Т О Р І Н К А Ч Е Т В Е Р Т А: Т.Г.Шевченко - художник
Потяг до малювання виявився у Тараса змалку. Прагнення навчитися малювати водило сироту по селах у пошуках вчителя. За цей час Тарас дечому навчився. Захоплення малюванням дорого коштувало Тарасу. Він був змушений займатися улюбленою справою таємно від пана. Коли злочин викривали, доводилося зносити жорстоку кару. Але ніяка кара не могла його зламати.
Доля Тараса круто змінилася у Петербурзі де він опинився зі своїм паном коли йому минуло 17років.
Перші самостійні мистецькі спроби Шевченка були зроблені в жанрі портрета. Позували йому переважно кріпаки. Малював Тарас і автопортрети та важке життя знедолених людей.
С Т О Р І Н К А П' Я Т А : Вшанування пам’яті Т .Г. Шевченка.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Світає,
край … палає,
… в темнім …
Сонце … .
Тихесенько … віє,
Степи, … мріть,
між … над …
… зеленіють.
Сади рясні … ,
тополі по …
… собі, мов … ,
розмовляють з … .
Подвір'я біля хати дяка. На сцені нікого немає.
Раптом з хати почувся голос дяка:
— Тарасе! Чуєш, Тарасе!..
(Пауза. З дверей виходить в одній сорочці, з хрестом на шиї заспаний дяк)
Дяк (оглядаючись). Тарасе! Гей, де ти? Щез, нечестивець окаянний. (Бере кухлик і хоче набрати з діжки води.)Нема... Тарасе! (Витягує з-під стріхи різку.)Давно тебе потчевал...
(Заходить, несучи в цеберках воду, Тарас. Він босий, в полотняній сорочці, куценьких штанях)
Дяк. З’явився, приблуда... Та скоріше! Повзеш, яко черв
Тарас (ставлячи цеберки біля хати). Черв’яку легше, пане дяче...
Дяк. Переробився, бач...Бери-но кухлик та лий швидше! Xy,голова, розривається... (Підставляє голову.)
Тарас (зливаючи дякові). Не пили б уже...
Дяк (сердито). Не твоє діло! Рушник подай!..
(Тарас виносить з хати рушник. Дяк перев'язує голову)
Дяк. Ху!.. (П’є воду.)Те, що вчора тобі загадував, — зробив?
Тарас. Псалтир склеїв, Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.
Дяк. Я так і знав!.. А що ж робив?
Тарас. Замітав, пензлі мив перед малюванням...
Дяк. Малюванням, малюванням... Он через два дні діти в школу вже прийдуть, а у мене Святе Писаніє не готове. Ану внеси книги, подивимося... (Тарас вкосить старі книжки., а дяк їх роздивляється)
Тарас. Ви обіцяли, що сьогодні будемо малювати...
Дяк. Принеси етюдник!
Тарас (зрадівши). Почнемо? От добре... (Побіг у хату, вносить етюдника з фарбами.)
Дяк (бере азбуку). От зараз сідай і намалюй усі букви Господніє.
Тарас. А мої малюнки подивитесь, пане дяче?
Дяк. Та й надоїв ти мені з своїми малюнками! Роби, що загадую!..
(Тарас з сумом сідає за колоду, розкриває етюдник. Дяк змочує голову)
Тарас. Обіцяли ж на сьогодні... Я давно чекаю...
Дяк. Та помовч уже!.. Буков не зробив, а малювати вчи його!.. Ледар!.. Вижену — будеш старцювати1
Тарас. Не лякайте — гірше не буде...
Дяк (сердито). Ти ще й дерзиш? (Підходить і б’є Тараса різкою.) Ледащо!.. Зараз же зроби мені букви, а не то...
( Тарас сідає писати, а дяк виходить)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку