розробка заняття "Імуна система. Імунітет"

Тема заняття: Імунна система людини, особливості її функціонування.

Мета заняття:

Навчальна: сформувати знання про імунну систему, стресові фактори, про звички, що шкодять здоров’ю людини; з’ясувати особливості функціонування імунної системи;

Розвиваюча: розвивати вміння логічно мислити та робити висновки про імунітет як основу збереження здоров’я організму; аналізувати інформацію та робити висновки про негативний вплив стресових факторів на організм людини, відмову від шкідливих звичок;

Виховна: виховувати розуміння необхідності дотримання принципів здорового способу життя і його позитивного впливу на здоров’я людини.

Вид заняття: лекція.

Тип заняття: формування компетентностей.

Міжпредметні зв’язки: біологія, анатомія, фізіологія.

Матеріал та обладнання: схема будови імунної системи людини, таблиця «Внутрішні органи людини».

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Література:

1. «Біологія і екологія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу (авт. Остапченко Л.І.; Балан П. Г.; Компанець Т. А.; Рушковський С. Р.) -2018
2. «Біологія і екологія (профільний рівень)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти . Задорожний, К. М.; Утєвська, О. М. - 2018
3. Підручник з біології для 10 класу, автор: Соболь, В. І. Книга видана в 2018 році за новою програмою
4. Полянський Ю.І. Загальна біологія 10-11 класи. К.: Освіта, 1988.
5. Дербеньова АГ, Шаламов Р.В., Загальна біологія, 10-11 класи. X.: Світ дитинства, 1998.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент.

• створення робочої атмосфери;
• організація уваги студентів;
• перевірка підготовки студентів до заняття.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування:

1. Що таке навколишнє середовище?
2. Назвіть основні групи абіотичного середовища.
3. Що таке біотичне середовище?
4. Наведіть приклади впливу біотичних чинників.
5. Що таке антропічне середовище?
6. Назвіть складники антропічного середовища.

Вправа «Асоціативний кущ».

Пропонується студентам пригадати те, що їм відомо про імунітет.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Біологічна задача:

Факт перший. У минулому столітті на одному з островів Атлантичного океану спалахнула епідемія кору, яку завезла людина з Європи. З 7 тисяч населення залишилися здоровими тільки 98 найстаріших людей, які перехворіли на кір 65 років тому.

Факт другий. У 1967 році молодий хірург з Кейптауна Крістіан Барнард вперше зробив пересадку серця від однієї людини іншій. Операція була виконана стерильно, з високою майстерністю. Однак приживлення серця не відбулося, врятувати життя хворого не вдалося. Як не парадоксально, але ці два факти пов’язані між собою. Яким чином?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Імунітет. Історія відкриття імунітету.
2. Види імунітету.
3. Стрес, вплив на здоров’я людини.
4. Шкідливі звички, вплив на організм.

1. Імунітет. Історія відкриття імунітету

Імунітет (від. лат. immunitas ‒ звільненість) – здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Імунітет захищає організм від інфекційних хвороб, різних токсичних речовин, звільняє його від неживих і перероджених власних клітин. У разі захворювання кількість лейкоцитів змінюється в крові, а по аналізах це насторожує лікаря й допомагає поставити правильний діагноз хвороби.

Лейкоцити мають здатність самостійно рухатися, проходити крізь тканинні щілини й міжклітинні простори. Варто проникнути мікробу в організм, як полчища білих кров’яних вступають у смертельну сутичку з ним, поглинають його і перетравлюють. Скупчення мертвих клітин мікроорганізмів, живих і загиблих лейкоцитів утворюють жовтувату густу масу, яку називають гноєм. Це явище фагоцитоз було відкрито у 1883 р. великим ученим І.І Мечниковим.

У 1908 р. за роботи, присвячені імунології, Нобелівськими лауреатами стали російський і німецький учені – Ілля Ілліч Мечников і Пауль Ерліх. Їх можна по праву вважати засновниками науки про захисні властивості організму.

2. Види імунітету

У плазмі крові є спеціальні білки, які здатні знешкоджувати мікроорганізми та отруйні речовини. Одним із таких білків є інтерферон, який знищує всі види мікроорганізмів. В організмі людини утворюється тип білків, які діють проти лише одного якогось збудника. Це ‒ антитіла. Білки крові (інтерферон, антитіла) забезпечують гуморальний імунітет.

Гуморальний імунітет – забезпечується В-лімфоцитами, відбувається за участі білка плазми крові, який знищує все генетично чужорідне в організмі (інтерферон) та білків, що знищують вибірково (антитіла).

Антитіла – особливі білки, що мають здатність специфічно зв’язуватися з антигенами й нейтралізувати їх.

Антигени – речовини, які сприймаються організмом як сторонні й викликають специфічну імунну відповідь.

Великий внесок у розробку методів боротьби з інфекційними хворобами зробив французький вчений Луї Пастер (1822-1895).

У 18 ст.  в Лондоні прогриміло ім’я Едварда Дженнера (1749-1823), який запропонував у 1796 р. вакцинувати людей коров’ячою віспою.

Перше в Росії щеплення такого типу зробив хірург,  анатом, фізіолог, гігієніст і легендарний віспоприщеплювач Єфрем Осипович Мухін.

Таблиця ‒ Види імунітету

3. Стрес, вплив на здоров’я людини

Життя сучасної людини повне вражень і переживань. Все це вимагає від людини величезної витримки для нормального існування. А фактори, що можуть порушувати психологічну рівновагу, називають стресовими.

Під стресом розуміють реакцію організму на вплив зовнішніх факторів у вигляді неспецифічних проявів фізіологічного та психологічного характеру. У стані стресу організм адаптується до умов за допомогою різних внутрішніх реакцій. Всі органи і системи людського тіла наводяться в «бойову» готовність, активується так звана захисна функція. Збільшується кровообіг м'язів і мозку, тоді, коли до внутрішніх органів і шкірних покривів кров надходить повільніше. Тривала дія стресових факторів негативно позначається на роботі внутрішніх органів, наприклад, при постійному стресі ризик захворіти інфарктом міокарда підвищується в 3 рази.

Існують два основних впливу стресу на організм людини: 

• позитивний; 
• негативний.

Під позитивним впливом розуміють позитивну реакцію організму на стрес у вигляді підвищення активності та стресостійкості. 

Дистрес або негативний стрес, негативно впливає на організм, приводячи його в стадію виснаження і викликаючи різні захворювання внутрішніх органів.

Виділяють такі фази стресу: 

• тривожна реакція;
• опірність;
• виснаження. 

Стадія тривоги є початковим етапом стресового стану, готуючи тіло до активних дій.

Наступною фазою стресу є опірність, яка триває довше за інших. Організм адаптується до умов, виробляє захисні механізми. Фаза опірності має два результати: позитивний (коли організм пристосовується до важких умов) або негативний, який призводить до третьої фази ‒ виснаження.

У стадії виснаження відбувається занепад життєво важливих функцій, погіршується імунітет, страждає травна і серцево-судинна система. При подальшому впливі стресора організм може загинути.

4. Шкідливі звички, вплив на організм

Етанол для організму людини не є повною мірою ксенобіотиком – чужорідною речовиною. Ендогенний етанол утворюється в клітинах під час обміну вуглеводів або в травному каналі завдяки процесам бродіння. Так, за добув кишечнику людини синтезується близько 1,0 – 1,5 г ендогенного етанолу. Етиловий спирт – це розчинник для багатьох органічних речовин; добре розчиняється у воді й жирах, тому є незамінним чинником метаболізму.

Екзогенний етанол в організм людини надходить здебільшого з алкогольними напоями, що поділяють на міцні (горілка, коньяк, віскі), середньоміцні (шампанське, вино, медовуха) та слабоалкогольні (пиво, квас, кумис, сидр). Підвищений понад природну норму вміст етанолу порушує природні механізми утворення й регуляції алкоголю в самому організмі та спричиняє різноманітні розлади внутрішньоклітинного обміну. Найважливішими з них є такі: ушкодження мембран, порушення гормональної та імунної систем організму, перебігу окисно-відновних процесів, процесів енергоутворення та синтезу білків і ліпідів.

Потрапляючи до організму людини через травну систему, етанол швидко всмоктується. Вже у шлунку поглинається 20 % етанолу, а у тонкому кишечнику – 80 %.

Далі крізь стінки травного каналу молекули спирту потрапляють у кров і надходять до печінки. У клітинах цього органа відбувається окиснення етанолу. З печінки в кров може надходити етанол або продукти його повного (вода й вуглекислий газ) чи часткового (ацетальдегід) розкладу. Переважна частина спирту концентрується в головному мозку, менша частина – в легенях, селезінці, нирках.

Високі концентрації етанолу спостерігаються також у секреті передміхурової залози та яєчках, чинячи токсичний вплив на статеві клітини. Молекули етилового спирту мають малі розміри, тому легко проникають крізь плаценту й потрапляють у кров плоду. Найбільша частина екзогенного алкоголю, що поглинається (а це 90 – 98 %), бере участь в обміні речовин, і лише незначна його частина (2 – 10 %) виділяється із організму в незмінному вигляді із сечею, повітрям, потом, слиною.

Медицина вже 300 років визначає алкоголь як отруту, що чинить дію на нервову систему і всі органи організму людини, руйнуючи їх структуру на клітинному й молекулярному рівнях. За ступенем впливу на організм людини належить до четвертого класу небезпечних речовин (разом з амоніаком, нафталіном, скипидаром, ацетоном), що за відповідних умов спричиняють гостре порушення здоров’я або загибель організму.

Отже, етанол – це органічна речовина зі шкідливим токсичним, наркотичним, канцерогенним, мутагенним й тератогенним впливом на здоров’я людини.

Згідно з міжнародною класифікацією захворювань тютюнову залежність включено до розділу «Психічні й поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин». Цей вид залежності класифікують як розлад психіки та поведінки внаслідок вживання тютюну, що містить нікотин. Найпоширенішим способом вживання тютюну й нікотину є тютюнокуріння.

Нікотин – органічна нітрогеновмісна речовина, що належить до алкалоїдів. За фізичними властивостями нікотин – це масляниста пекуча рідина з гірким присмаком і неприємним запахом, добре розчиняється у воді й органічних розчинниках. За хімічною природою є нітратною основою, що реагує з кислотами з утворенням солей.

Завдяки своїм властивостям нікотин добре всмоктується слизовою оболонкою ротової порожнини, дихальних шляхів, шлунково-кишкового каналу та шкірними покривами. Далі надходить у кровоносне русло й швидко переноситься кров’ю. Вже через 10 – 20 с після вдихання тютюнового диму нікотин досягає ЦНС.

Тютюнокуріння – вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну. Уся шкода куріння пов’язана насамперед з процесом спалювання тютюну й утворенням диму, що вдихається. З тютюновим димом в організм людини потрапляють сотні хімічних речовин, більшість з яких чинять шкідливу дію на організм людини. Це нікотин, чадний газ, синильна кислота, радіоактивні елементи (Полоній, Радон), сполуки важких металів (Плюмбуму, Кадмію), ефірні масла, спирти (метанол, бутанол), альдегіди (формальдегід, ацетальдегід) та ін.

Отже, дихальна, кровоносна, нервова, ендокринна, травна, статева системи – це перелік систем організму, які найчастіше вражаються під час тютюнокуріння.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь студентів.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке імунна система та імунна відповідь?
2. Які є види імунітету?
3. Що таке стрессистема?
4. Що таке еустрес й дистрес?
5. За яких умов чинники називають стресовими?
6. Що таке алкоголь?
7. Яке походження етанолу в організмі людини?
8. Як етанол поширюється в організмі людини?
9. Наведіть приклади причин тютюнокуріння. Як виникає тютюнова залежність?
10. У чому полягає негативний вплив тютюнокуріння на організм людини?

VІ. Рефлексія.

• Якою була тема заняття?
• Що нового дізнались сьогодні на занятті?
• Що найкраще запам’яталось?

VІI. Домашнє завдання.

Опрацювати § 22, 23, 25, 27;  підготувати повідомлення про захворювання СНІД, алергія, автоімунні розлади.