Розробка засідання педради "Творчий потенціал учителя"

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

заступник директора з НВР

Шандриголівської ЗОШ

 І.М. Гринько

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хто намагається розібратись в хорошому

та негативному на своїх уроках,

той вже досяг половини успіху

 

 В. Сухомлинський

 

Мета педради: сформулювати чинники від яких залежить ефективність уроку

Педагогічна праця нетворчою не буває, тому що неповторні учні, обставини на­вчання й особистість педагога. Особливістю педагогічної творчості є те, що це завжди співтворчість зі своїми учнями, колега­ми. Педагогічна діяльність, яка є сплавом науки і мистецтва, за обома своїми ком­понентами завжди припускає творчість. На творчий характер педагогічної праці звертали увагу великі педагоги минулого: Я. А. Коменський, І. Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Д. Ушинський та ін. А. Дістервег, наприклад, писав, що без творчої роботи вчитель потрапляє під владу трьох тиранів: механічності, рутинності та банальності . Творчість специфічна саме для людини, тому що завжди припускає творця-автора, творця-конструктора — суб'єкта творчої діяльності. Педагогічна творчість має ту ^: особливість, що змістом її є  (форму­вання, виховання, навчання) людини, яка завжди неповторна, унікальна. Творчість у практичній діяльності педагога  настільки різноманітна, що можна говорити про можливі аспекти її прояву. Вона може виявлятися:

• у нестандартних підходах до вирішення проблем;                                           
• у розробці нових методів, форм, прийомів, засобів та їх оригінальних сполучень;                                             
• в ефективному застосуванні наявного _; досвіду в нових умовах;                      
• у вдалій імпровізації на основі як точно­го знання і компетентного розрахунку,   -так і високорозвиненої інтуїції;          
• в удосконалюванні, раціоналізації, модернізації відомого відповідно до нових завдань;
• в умінні бачити можливі варіанти вирішення однієї й тієї ж проблеми;       
• в умінні трансформувати методичні рекомендації, теоретичні положення у конкретні педагогічні дії тощо.

Усе це взаємозалежні і пересічні прояви творчості. Вищим рівнем творчості в практичній діяльності педагога є створення принципово   і нових, високоефективних систем навчання,   і виховання і розвитку учнів.                      

Життя не стоїть на місці. Воно висуває  перед викладачами постійно нові вимоги. І тільки той викладач відповідає сучасності, який постійно працює над собою, підвищує свої загальні та спеціальні знання, удо­сконалює свою педагогічну майстерність та моральність.

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності. Як наукова проблема, вона постала у XIX ст. Дослідники педагогіки тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя», комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.

Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому визначається як вища, творча його активність, що передбачає доцільне використання методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання. Така доцільність є результатом засвоєння системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дитини, а також індивідуальні особливості педагога, його спрямованість, здібності та психофізичні дані.

Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність).

До елементів педагогічної майстерності належать:

1. Гуманістична спрямованість діяльності. Полягає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків. Передбачає гуманістичний вияв його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб'єктів. Той, хто не любить і не поважає дітей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати.

2. Професійна компетентність, професіоналізм. Передбачають наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок). Їх змістом є знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології. Особливостями професійних знань є їх комплексність (потребує вміння синтезувати матеріал, аналізувати педагогічні ситуації, вибирати засоби взаємодії), натхненність (висловлення власного погляду, розуміння проблеми, своїх міркувань).

Професіоналізм педагога — це сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі оволодіння знаннями та довготривалої діяльності, що забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішення складних професійних завдань.

Педагогічний професіоналізм — уміння вчителя мислити та діяти професійно. Охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповідають вимогам учительської професії; володіння необхідними засобами, що забезпечують не тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтворчість з ним. Для активного співробітництва з вихованцями вчителю необхідна мобілізація інтелекту, волі, моральних зусиль, організаторського хисту та вміле оперування засобами формування моральних, інтелектуальних та духовних засад у школярів. Він повинен володіти широким арсеналом інтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, прояв та розвиток творчих здібностей учня. До моральних — любов до дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця — все, що складає основу професійної етики вчителя. Духовні засоби — основа його загальної та педагогічної культури.

3. Педагогічні здібності. Сукупність психічних особливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.

Головною здібністю, що об'єднує всі інші, є толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується. З нею тісно взаємодіють комунікативність (потреба у спілкуванні, здатність легко налагоджувати контакти, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування); перцептивні здібності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками); динамізм особистості (здатність активно впливати на іншу особистість); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогнозування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, оперативного розв'язання проблемних ситуацій); впливовість (здатність вплинути на психічний і моральний світ дітей в певному напрямі, зближуватися з ними, здобувати довіру, любов і повагу, глибоко проникати у їхній внутрішній світ, конструювати, проектувати його).

4. Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відповідно до мети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов. Вона передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу культуру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімікою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до «бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них.

З розвитком педагогіки та психології як науки і практичної діяльності поряд з поняттям «педагогічна техніка», яке відображає тільки суб'єктивні особливості навчально-виховного процесу (контроль педагога за своїми емоціями, настроєм, поведінкою, перцептивно-чуттєвим сприйняттям зовнішніх предметів, технікою мовлення) стали використовувати і термін «педагогічна технологія» (знання про майстерність), який стосується проблем планування та організації навчального процесу.

Педагогічна технологія. Є комплексом знань, умінь і навичок, необхідних учителю для вирішення стратегічних, тактичних, а також процедурних завдань під час навчально-виховного процесу. Йдеться про систему взаємодії вчителя з учнями, способи добору та впорядкування навчального матеріалу згідно з вимогами теорії пізнання. Іншими словами, педагогічна технологія є описом системи дій учителя та учнів, які слід виконати для оптимальної реалізації навчального процесу. Складовими педагогічної технології є володіння мистецтвом спілкування з дітьми, вміння керувати своєю увагою та увагою дітей, здатність за зовнішніми ознаками поведінки дитини визначати її душевний стан тощо. Уміння налагоджувати оптимальні взаємостосунки з дітьми, змінювати їх відповідно до розвитку учнів і їхніх вимог до вчителів є важливим компонентом педагогічної майстерності

• Урок був і залишається основною формою ор­ганізації навчальної діяльності, за допомогою якої здійснюється ви­ховання й розвиток особистості.

• Урок є живою клітиною нав­чально-виховного процесу, все найголовніше для учнів відбу­вається на уроці.

•   Актуальним завданням но­вого уроку є створення умов для формування критичного мислен­ня, рефлексії, психології досягнень і навичок саморозвитку. Людина з цими властивостями не дозволить себе зомбувати, маніпулювати со­бою й реалізує особистий життє­вий успіх.

•  Усі зміни в системі освіти необхідно розглядати в контексті вдосконалення уроку.

Зовсім не другорядним  є те, як ми реалізуємо на уроці свої професійно-фахові знання, доводимо навчальний матеріал до свідомості кожного учня. На такі численні запитання відповідає техніка навчальної діяльності

Педколектив розділяється на три групи(за кольорами світлофора: червоний, жовтий зелений):

Як ви гадаєте від яких чинників залежить ефективність уроку:

1. Від учня;
2. Від учителя;
3. Назвати об’єктивні  чинники, які впливають на ефективність

Кожній групі необхідно обговорити , виконати і презентувати такі завдання:

І група: назвати об’єктивні  чинники, які впливають на ефективність (неефективність ) уроку

ІІ група: назвати всі аспекти ефективності уроку, що залежать від учня.

3-тя група. Назвати всі аспек­ти ефективності уроку, що зале­жать від учителя.

Кожна група за певний час (до 10—15 хв) готує поставлені за­вдання й називає свої аспекти.

1-ша група. Об'єктивні чин­ники, від яких залежить ефек­тивність уроку (орієнтовно):

•     приміщення школи, що відповідає сучасним вимогам;

•  класні приміщення, що від­повідають санітарно-гігієнічним вимогам;

•   матеріально-технічне осна­щення школи;

•  відповідне кадрове забезпе­чення школи;

•   наявність засобів для ма­теріального стимулювання роботи вчителя та учнів;

•  навчальні програми та їхня досконалість;

• 100-відсоткова забезпеченість підручниками;

• суспільна значущість навчан­ня та освіти;

•  значущість навчання та осві­ти для батьків учнів тощо.

Після виступу першої групи можливі доповнення, обговорення певних аспектів тощо.

2-га група. Суб'єктивні чин­ники: залежність ефективності уроку від учня (орієнтовно):

• свідоме ставлення до навчання;

• зацікавленість і бажання вчи­тись;

• регулярна та якісна підготов­ка до навчальних занять;

• дисципліна на уроці та в позаурочний час;

• розумові здібності дитини;

• активність на уроці;

•  регулярне виконання домаш­ніх завдань тощо.

Після виступу цієї групи мож­ливі доповнення, обговорення пев­них аспектів.

3-тя група. Суб'єктивні чин­ники: роль учителя в підвищенні рівня якості сучасного уроку.

Після виступу цієї групи твор­ча група вчителів або особисто заступник директора з НВР до­повнюють і коментують кожен з аспектів.

•   Позитивна установка на урок.

Кожен урок, як хороша виста­ва, повинен мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установки на діяльність. Установ­ка на урок виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною або негатив­ною.

— Від чого і від кого залежить позитивна установка на урок?

Основою такої установки є психічна самоорганізація вчителя, емоційний психологічний стан учи­теля, що передбачає такі аспекти:

• позитивне ставлення до дітей загалом; відчуття задоволення від майбутньої роботи з дітьми;

• позитивна установка вчителя; зацікавленість у постановці мети, впевненість у собі й учнях, перед­бачення успіху. Узагальнено мож­на сказати, що це установка сим­патії, співпраці й успіху. Антиподи такої установки — це байдужість, формальне проведення уроку, агресивність, страх учителя перед учнями, невпевненість у собі;

• психологічна готовність учи­теля працювати з дітьми певного віку: знання вікових психологіч­них особливостей учнів, уміння вчителя відчувати проблеми дітей як свої (емпатія);

•  психологічна готовність учи­теля спілкуватися й співробітнича­ти з конкретним класом;

•   тактовність учителя як єд­ність позитивного морального ставлення до учнів і педагогічно досконалої форми спілкування з ними. Тільки щира зацікавленість учителя в дітях, симпатія до них, увага та педагогічно досконала форма спілкування створюють на уроці мікроклімат психологічного комфорту

Особисті риси, якими мають володіти вчителі:

• любити дітей такими, як вони є;

•   розуміти дітей — значить стати на їхню позицію, цінити їхні відчуття сприймати їхні турботи і зважати на них

 

Заст. директора :А зараз зупинимось на використанні педагогічної техніки на різних етапах уроку.У кожної з груп є певна ситуація:

І група:

Ситуація

Уявімо ситуацію. Закінчився урок фізкультури, дзвінок на на­ступний урок. Учитель заходить до класу. В класі метушня (фізичний заряд, можливо, спрово­кував апетит), інші учні дістають зошити, щоденники, необхідне приладдя для уроку.

— Що робити вчителю? Як по­чати урок? Порадьте.

Відповідь. Здійснити записи в журналі, роздати індивідуальні картки, перевірити письмове до­машнє завдання в учнів, які потре­бують постійного контролю.

Педагогічна наука дає такі по­ради щодо подібних ситуацій: за­стосуйте прийом фокусування, що потребує концентрування учнями уваги до того, як почнеться урок. Для цього вчителю просто варто говорити тихіше.

ІІ група

•  Етапи актуалізації опорних знань, перевірки домашнього за­вдання, мета яких — активізувати розумову діяльність учня.

Ситуація

Учні класу добре підготували домашнє завдання, на запитання учителя — «ліс рук» з бажанням відповісти, що супроводжується викриками «Спитайте мене». При цьому   учні починають відповідати на запитання, не доче­кавшись дозволу учителя. Опиту­вання фактично зірване. Як бути?

Відповідь. Традиції уроку (запи­тайте тільки того, хто не викрикує; використайте метод мікрофона тощо). Вимогливість до поведінки учнів. Продумані різнорівневі запитання.

Порада: застосуйте прийом мо­делювання, що керується принци­пом «навчити можна особистим прикладом». Ввічливі, жваві, спов­нені ентузіазму, терплячі, толеран­тні та організовані вчителі є для учнів взірцем.

ІІІ група

•  Етап вивчення нового ма­теріалу.

Ситуація

Дехто з учнів класу стомився, почав займатися своїми справа­ми: шепотіння, записки, літачки та подібне. Що ж робити? Як зосере­дити увагу учнів? Які прийоми ви­користати?

Педагогічна наука радить засто­сувати такі прийоми:

а) прийом ненав'язливого втручання: один учень ще завершує переодягання (знімає спортивний костюм, щоб одягти форму), дівчинка доїдає сніданок чання: «згадування імені»;

б)   прийом невербальних сиг­налів: дзвіночок, вираз обличчя, поза, жести;

в)  стверджувальні «я-посилан-ня» (посилання від себе): чіткий опис потрібної поведінки учня: «Я хочу, щоб ви поводилися так...», «Мені потрібно, щоб ви поводилися так...»

г)  гуманні «я-посилання» (То-мас Гордон, автор методики нав­чання вчительської майстерності визначає три типи таких послань:

— опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною, то...»,

—  враження, яке ця поведінка справляє на учителя: «Я маю зупи­нити урок, бо...»,

— опис почуттів, які ця поведін­ка породжує в душі учителя: «...це засмучує мене»;

ґ) позитивна дисципліна: вка­зувати, як потрібно поводитися, давати вихід із ситуації («Не бий­теся» — «Розв'язуйте конфлікти цивілізовано»); частіше вдавайтеся до схвалення.

І група

•   Етап   закріплення   знань, умінь і навичок.

 Ситуація

Учитель на цьому етапі дав учням завдання з підручником. Виграний час вирішив використати на запис журналу. Наприкінці уро­ку попросив здати зошити. Як же він здивувався, коли побачив, що з 20 учнів класу 9 не приступало до виконання даного завдання.

Чому так трапилося? А як би ви вчинили?

Порада: прийом контролю (об­хід класу).

Заступник директора:Виконання домашнього завдання -  невід’ємна частина процесу навчання. Зупинимось на домашньому завданні детальніше

І група: Яке місце та значення домашнього завдання в процесі навчання?:

• це продовження роботи, роз­початої на уроці;

•    це закріплення матеріалу, вивченого на уроці;

•  має випереджальний харак­тер;

•  виконання з використанням додаткових джерел;

• це один із різновидів органі­зації позашкільного часу учнів;

•   має розвивати творчі здіб­ності учнів;

• має бути обов'язковим. Домашнє завдання — це скла­дова уроку.

Учитель мусить знати, яку мету він переслідує, даючи учням робо­ту додому.

Обсяг його має бути мінімаль­ним, щоб не відштовхнути учня. Тільки погано продуманий і підго­товлений урок потребує від учите­ля перенесення частини матеріалу для самостійного вивчення учнями вдома. Домашнє завдання має бути вмотивованим.

Домашнє завдання має бути переважно диференційованим, з урахуванням особистих здібнос­тей учня.

Домашнє завдання обов'язково слід перевірити та оцінити.

ІІ група  Які функції може вико­нувати домашнє завдання?:

• запам'ятовування й тренуван­ня;

•  застосування вивченого ма­теріалу на практиці;

•   контроль за вивченим ма­теріалом;

• самоконтролю;

• систематизації;

• самостійного ознайомлення з новим матеріалом;

•   випереджального вивчення теми.

ІІІ група Які ваші рекомендації щодо  домашньо­го завдання?:

• ретельно обмірковувати зміст і мотивувати домашнє завдання, пов'язувати його з метою уроку;

•  обмірковувати й урізноманіт­нювати перевірку домашнього за­вдання;

•     дотримуватись існуючих норм домашнього завдання;

•    підвищувати ефективність уроку, це дасть змогу зменшити обсяг домашнього завдання;

• використовувати диференцій­ований підхід до змісту домашньо­го завдання.

Заст.директора: на початку педагогічної ради ми сказали, що вчитель – натура творча, яка володіє педагогічним тактом , а тому щоб ще раз впевнитися в цьому ми з вами розглянемо педагогічні ситуації і подивимось, який вихід ви з них знайдете(групи отримують ситуації і по черзі зачитують їх і пояснюють свій вихід з них, а інші групи висловлюють свою точку зору)

 

№1

 Учень приносить до школи ручного пацюка. В такий день всі уроки йдуть «шкереберть». Що робити?

 

№2

. Один з учнів постійно демонструє свою ерудицію, часом ставлячи вчителя у без­вихідь. Як учителю себе поводити?

 

№3

У класі є лідер, який явно негативно впливає на дітей. Як поводитися клас­ному керівникові, вчителю?

 

№4

У класі є дитина — «слабак», як нази­вають його однокласники, які не про­пускають нагоди аби познущатися над фізично і психічно слабким хлопчиком. Як учителю допомогти такій дитині?

 

№5

Під час пояснення нового матеріалу учень ставить запитання, посилаючись на протилежне твердження іншого вчи­теля. Як поводитися в такій ситуації?

 

 

 

№6

Між групою вчителів виникла супе­речка. Одні стверджували, що будь-який позаурочний захід спочатку слід добре відпрацювати і лише після цього проводити. Більшість їм заперечувала. Чия точка зору, на ваш погляд, є пра­вильною?

 

№7

На уроці молодий спеціаліст прагне здивувати і зацікавити учнів, але вони шепочуть і навіть почали голосно роз­мовляти. Що робити? Дайте пораду.

 

№8

І.   Паралель яких класів у школі найбіль­ша?

Після уроків учитель підвів до класного керівника учня, який смітив і забруд­нив парту, але прибрати категорично відмовився. Як повестися класному керівнику з винуватцем?

 

 

 

№9

У класі хтось із учнів пошкодив освіт­лення. Учитель спробував з'ясувати, хто це зробив, але діти не зізналися; не до­помогли ні бесіди з учнями, ні розмови з активом, ні погрози винести питання на батьківські збори. Чому не вдалося знайти «винуватця»?

 

№10

Учитель хотів, щоб його учні вміли вести себе культурно в різних умовах. З цією метою він провів з учнями декілька ціка­вих бесід. Діти з увагою слухали вчителя, навіть ставили запитання. Але ніяких змін у їхній поведінці не побачив. Чим пояснити таку невдачу вчителя?

 

№ 11

Класний керівник провів з учнями-старшокласниками змістовну_бесіду про СНІД, вручивши їм буклети. Учні уважно і навіть зацікавлено слухали. Але після дзвінка виявилося, що майже всі буклети викинули на смітник. Як бути кл. керівнику в цій ситуації?

 

№12

    Молодий, знаючий, вимогливий і прин­циповий спеціаліст стверджує, що його цікавлять лише знання учнів на уроці. Ніякі причини непідготовки до уроку він знати не бажає. Чи поділяєте ви таку позицію у ставленні до учнів?

 

№13

    Учитель змістовно підготувався до уроку, запланувавши найактивніше залучити учнів до навчальної діяльності. Але діти вирішили відволікти вчителя бесідою на різні теми, які їх цікавлять. Як бути учителю: проводити урок за планом чи піддатися на «провокацію» учнів?

 

Заступник директора Процес навчання взаємозалеж­ний, взаємопов'язаний. Успішність навчання й ви­ховання залежить від багатьох чинників. Найбільшим подразником для хорошої роботи вчителя може бути тільки учень.

Якщо вчитель ділиться своїми знаннями, вміннями і не знаходить зацікавленості в учнів, то нормаль­на людина не працюватиме тільки тому, що платять гроші. Саме з цього виходить демократична тра­диція демократичних суспільств.

Говорити про вчителя як спе­ціаліста варто тільки з погляду уч­нів, які вчаться. Таких учнів персо­нальні таланти вчителя цікавлять тільки відтоді, як він їх застосовує, щоб бути різним з різними учня­ми. Скільки б ми не казали про важливість багатьох чинників під час уроку, головним із них була і залишається особа вчителя.

Ефективним є добре підго­товлене, сплановане й продума­не заняття. А мета його визначає кінцевий результат — рівень ви­хованості, засвоєння та розуміння вивченого матеріалу.Щоб підготувати ефективний урок, педагог має вийти на новий рівень педагогічного мислення.Однак на практиці трапляють­ся малоефективні заняття, на яких порушують науково-методичні принципи, зокрема:

•  не завжди чітко визначають і досягають мети навчання;

• не забезпечують цілісної пра­ці вчителя та учнів;

•  нераціонально використову­ють навчальний час;

• низькою є активність учнів на уроці;

•  не здійснюється оцінювання навчальних досягнень учнів.

Для уникнення недоліків учитель  має передбачати і прогнозувати ре­зультати своєї діяльності. Учні для нього не х    повинні бути загадкою, про них треба знати все. Лише високоякісний науковий розрахунок, замість споконвічної у    учительської    інтуїції,    допоможе в    підвищити     ефективність     уроку.   В. Сухомлинський вважав, що без   передбачення й наукового розрахун­ку педагогіка схожа на знахарство,  а вчитель, який не хоче або не вміє у    розраховувати, — на безграмотну няньку,

                Проект

 Рішення педагогічної ради    

      1. Учителям-предметникам:

ь          1.1. Під час планування уроків враховувати важливість кожного я етапу уроку для досягнення навчальної мети.

1.2.    Активно   впроваджувати в практику роботи нестандартні,   інноваційні форми уроків або еле­менти інновацій.

1.3.  Використовувати всі види  наочності (прилади, схеми, таблиці), ТЗН.

1.4.  Здійснювати поточне опи­тування учнів з подальшим виставленням оцінок.

ї          1.5. Урізноманітнювати форми і     види домашнього завдання.

1.6.   Мотивувати  виставлення  балів навчальних досягнень учнів з метою запобігання схильності дітей переоцінювати чи недооціню­вати свої результати.

        2. Класним керівникам:

2.1. Проводити діагностику, ан­кетування учнів з метою виявлення     їхніх запитів, проблем, інтересів.

         2.2. Інформувати батьків про результати   діагностики,   шукати і    спільні   шляхи   для   розв'язання проблем навчання і виховання.

3. Адміністрації школи:

3.1. Сприяти поліпшенню умов праці вчителя.

3.2.   Сприяти поліпшенню матеріально-технічної бази школи із

залученням позабюджетних коштів

3.3. Здійснювати попереднє замовлення навчальної та науково -   методичної літератури для класів

VII. "Підсумки семінару

На жаль, ідеальних учителів, як і ідеальних людей не буває, але прагнути до ідеалу треба. Педаго­гічна техніка — змінна величина, її можна опановувати, вдосконалюва­ти, шліфувати, доводячи до доско­налості. Цього Вам і зичу.