Стаття. Особливості управління якістю освіти в ЗЗСО

Особливості управління якістю освіти в ЗЗСО

      Щоб повністю розуміти особливості управління якістю освіти, проаналізуймо поняття «якість освіти», яке є досить складною категорією.

       На oснові вимог міжнародного стандарту «якість освіти» можна визначити як сукупність властивостей і характеристик освітнього процесу або його результату, що надають їм здатність задовольняти освітні потреби всіх суб’єктів навчально-виховного процесу – учнів і студентів, їхніх батьків, викладачів, роботодавців, управлінців тощо.

       За визначенням Т. Лукіної принцип якості є провідним в удосконаленні якості загальної середньої освіти. Вона зазначає, що якість освіти залежить від багатьох чинників, провідними серед яких є професіоналізм та особистісні якості тих людей або груп людей, що її реалізують. Це вимaгає від працівників і керівників навчальних закладів фахової компетентності як необхідної умови надання якісних освітніх послуг населення.

     Якість освіти, підкреслює Я. Яхнін, визначається не тільки обсягом знань, але й параметрами oсобистісного, світоглядного, громадянського розвитку, при цьому проблема якості освітнього процесу розглядається з позицій загальнолюдської і соціальної цінності освіти.

      На думку Ю. Кравченко, якість освіти можна представити як багатовимірну модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, у якому відбувається її розвиток, та системи освіти, що реалізує ці норми й вимоги на певних етапах навчання людини.

       Є. Борисова визначає такі характерні риси, що розкривають зміст поняття «якість освіти» в науковому і прикладному аспектах: культурно-історична обумовленість, комплексність, системність, міждисциплінарність, цілеспрямованість, стандартизованість, суб’єктність.

      В. Зайчук вважає основними параметрами якості освіти наступні положення: відповідність навчальних досягнень учнів державним освітнім стандартам; якість навчально-виховного процесу, що забезпечує рівень особистісного розвитку; динаміка індивідуальних досягнень у самовизначенні, саморозвитку, самореалізації; навчально-методичне забезпечення процесу підготовки (навчальні посібники, методичні розробки); позитивна мотивація навчання, готовність до пізнавальної діяльності; якість управління освітніми програмами, що мають бути спрямовані на основну мету системи освіти – «забезпечити умови для всебічного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільств».

       Основні критерії та показники якості шкільної освіти складаються з таких елементів: інформаційне забезпечення, матеріально-технічне забезпечення, педагогічні кадри, керівні кадри, навчально-виховний процес, підготовка дошкільників до навчання в школі, науково-методична робота. Тобто, управління якістю освіти відбувається в чітко налагодженій співпраці всіх освітніх структур.

         Отже, якість ocвіти – це комплекс характеристик оcвітнього процесу, що визначають послідовне та ефективне формування особистісної компетентності. Складовими поняття «якість освіти» є якість потенціалу досягнення мети освіти, якiсть процесу фoрмування професіоналізму та якiсть результату oсвіти.

             Аналіз наукової літератури, досвіду діяльності закладів освіти, управління ними, нормативних вимог щодо забезпечення якості освіти дозволили охарактеризувати механізм управління якістю освіти у закладі загальної середньої освіти і визначити такі його етапи:

1. вивчення пропозицій, зауважень органів управління освітою, основних недоліків їхнього професійно-особистісного розвитку; побажань батьків, школярів, громадськості щодо якості освітніх послуг, які надає ЗЗСО; тенденцій змінення вимог до педагогічних працівників, які визначаються фахівцями з професійної педагогіки;
2. визначення місії, цілей, стратегії розвитку ЗЗСО, зважаючи на вимоги соціального замовлення та з обов’язковим урахуванням освітніх послуг, які надають інші вищі педагогічні навчальні заклади в регіоні. Згуртування колективу навколо ідеї підвищення якості освітніх послуг, розвитку ЗЗСО;
3.  визначення параметрів, за якими будуть оцінюватися результати освіти;4)
4. проблемно-орієнтований аналіз внутрішнього середовища ЗЗСО (кадри, їх потенціал, кваліфікація; організація управління; освітній процес (організація, науково-методичне, технологічне забезпечення тощо); фінансування закладу; організаційна культура та ін.);
5. співставлення обраного варіанту місії, цілей, стратегії розвитку закладу, бажаних результатів освіти учнів з наявними результатами й можливостями; визначення напрямів коригування на цій підставі діяльності структурних компонентів педагогічної системи.
6. визначення факторів, за рахунок реалізації яких передбачається одержання освіти нової якості. До факторів, які здійснюють суттєвий вплив на якість освіти, належать: зміст освіти (уведення нових навчальних дисциплін; періодичний перегляд, модернізація освітніх програм; опанування ціннісних орієнтацій освіти та ін.), організація освітнього процесу (нові технології навчання, виховання і розвитку: впровадження нових інформаційних технологій, розробка й опанування психозберігаючих технологій та ін.; забезпечення необхідних ресурсів для організації самостійної роботи студентів за кожною освітньою програмою; здійснення моніторингу та ін.), умови, в яких протікає освітній процес (кадрові, науково-методичні, матеріальні, фінансові, правові, психологічні, організаційні, інформаційні, комунікаційні, санітарногігієнічні та ін.), нововведення в системі управління (реалізація стратегій не тільки функціонування, а й розвитку; впровадження інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом; реалізація концепцій управління «за результатами» та особистісно-орієнтованого управління та ін.). Формування єдиного для усіх суб’єктів педагогічної системи уявлення про якість освіти, її ключові фактори, способи забезпечення і покращення.
7. розробка й мобілізація колективу для реалізації програми розвитку закладу загальної середньої освіти, яка включає принципи, конкретні заходи і процедури забезпечення якості освіти.

    Запропонований механізм управління якістю освіти передбачає реалізацію усіх основних функцій управління.

            Отже, у загальному значенні якість освіти можна визначити як ступінь відповідності освітнього процесу і його результатів вимогам держави, запитам споживачів, потребам і можливостям суб’єктів педагогічного процесу.

            До найбільш актуальних проблем, розв’язання яких має велике значення для розвитку педагогічних систем, підвищення якості освіти належать: розробка концептуальних моделей модернізації освіти на основі принципів управління якістю; розробка моделей менеджменту якості в системі управління вищим навчальним закладом; розробка методології аналізу якості і попиту на освітні послуги.

      Управління якістю - це методи і види діяльності оперативного характеру, спрямовані на успішну реалізацію освітньої програми, регулювання і контроль освітнього процесу, своєчасне усунення невідповідностей і відхилень процесу.

Основна відмінність управління якості від забезпечення якості полягає в тому, що останнє означає побудову доцільної системи управління, а перше - її результативне функціонування.

       Управління якістю передбачає активний вплив керуючої підсистеми на об'єкт управління, що приводить до зміни його стану. Тому його можна вважати активним способом впливу на якість.

        Під управлінням якістю освіти, таким чином, слід розуміти цілеспрямоване і безперервне вплив на процеси і умови освітньої діяльності, що забезпечує досягнення результатів освіти, які найкраще відповідають потребам різноманітних груп споживачів.

        Для ефективної організації процесу управління якістю освіти необхідно, щоб були чітко визначені основні категорії управління, що дозволяють краще усвідомити й організувати весь процес.

        Мета управління - досягнення необхідного рівня якості освіти. Йдеться про те, яку сукупність властивостей і який рівень якості слід поставити, а потім досягти, щоб дана сукупність і даний рівень в максимальному ступені відповідали встановленим вимогам.

       Суб'єкт управління - керівні органи всіх рівнів і особи, покликані забезпечити досягнення і збереження заданого рівня якості освіти.

       Об'єкт управління - якість системи освіти, якість освітнього процесу та якість результатів освіти. Об'єктом управління може виступати або вся сукупність властивостей системи (процесу, результату), або якась їх частина або окрема властивість. Зокрема, об'єктом управління може бути визначена конкурентоспроможність випускника освітньої організації, рівень його компетентності або будь-якої іншої показник, характеристика освітньої діяльност. Для уроку, наприклад, об'єктами управління якістю можуть бути: рівень її проблемності, доступність викладу, наочність, активність здобувачів освіти, логічність і структурованість матеріалу і т.д.

     Об'єктом управління якістю згідно, міжнародних стандартів може бути:

• діяльність або процес;
• результат діяльності або процесів, який, в свою чергу, може бути матеріальним (наприклад, написаний вчителем підручник), нематеріальних (наприклад, засвоєна при його прочитанні інформація) або комбінацією з них;
• організація, система чи окрема особа;
• будь-яка комбінація з них.

      Функції управління якістю - класифіковані дії з управління якістю освіти, що відповідають особливостям об'єкта і суб'єкта управління і цілям управління.

      Методи управління - способи, якими суб'єкти управління впливають на елементи системи освіти та освітнього процесу, забезпечуючи досягнення запланованого результату.

      Традиційно виділяють наступні групи методів:

• економічні, що забезпечують створення економічних умов, що спонукають працівників освітньої сфери вивчати запити споживачів, організовувати і здійснювати освітню діяльність, що задовольняє ці потреби та запити;
• соціально-психологічні , що впливають на мотивацію учасників освітнього процесу по досягненню високої якості освіти, а також передбачають, з одного боку, заохочення педагогічних працівників за досягнення високої якості, а з іншого - систему санкцій за неякісну освіту;
• організаційно-розпорядчі, здійснювані за допомогою обов'язкових для виконання стандартів, директив, наказів, вказівок керівників;
• педагогічні, які включають усі етапи створення якості освіти від педагогічного проектування до педагогічного аналізу і забезпечують оптимальну взаємодію навчальних і що навчаються.

               Отже, якість ocвіти – це комплекс характеристик оcвітнього процесу, що визначають послідовне та ефективне формування особистісної компетентності. Складовими поняття «якість освіти» є якість потенціалу досягнення мети освіти, якiсть процесу фoрмування професіоналізму та якiсть результату oсвіти.

              Управління ж якістю освіти у конкретному навчальному закладі має комплексний характер, що передбачає визначення вимог споживачів до якості освіти, забезпечення якості освітніх послуг відповідно до державних стандартів та вимог споживачів, контроль якості та профілактичну, попереджувальну роботу щодо зниження якості освітніх послуг.

Розвиток науково-теоретичного знання, перегляд кардинальних наукових концепцій, поглядів і парадигм, зміна світоглядних і ціннісних орієнтирів, освоєння інформаційного ресурсу в умовах формування інформаційного суспільства актуалізує проблему інформатизації соціальної сфери, зокрема системи освіти.

Інформатизація системи освіти зумовлює необхідність вирішення низки соціальних, педагогічних та управлінських проблем, досягнення стратегічних цілей і завдань, що визначені в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про національну програму інформатизації» тощо. Інформатизація має підпорядковану роль порівняно з метою, завданнями, змістом управління і охоплює сукупність інформаційних даних для їх вирішення. Постановка мети, обґрунтування вибору завдань управління та чіткість їх формулювання мають безпосередній уплив на надійність принципів, добір методів і засобів управління, структуру способів їх реалізації.

Під час інформатизації закладу освіти створюють потрібний для цього процесу інформаційний ресурс, який використовують суб’єкти управління і освітнього процесу, органи влади й управління освітою та всі соціальні сфери і рівні. Інформаційний ресурс порівняно з енергетичними, фінансовими та іншими єдиний має системоутворювальну властивість, без якої не можна створити цілеспрямовану високоефективну систему. Особливе значення інформаційний ресурс має під час трактування системи освіти, закладу освіти як складної, відкритої, динамічної соціально-інформаційної системи, адже його системоутворювальна властивість має вагому роль у  формуванні та розвитку системи.

Для надання визначеності й чіткості поглядам на процеси інформатизації управління такими системами, забезпечення єдності в їх розумінні і трактуванні розробляють концепцію інформатизації. Як свідчить міжнародна і вітчизняна практика, під час інформатизації галузі освіти та її складових частин, концепції відводять роль складника програми розвитку соціальної організації щодо забезпечення досягнення поставлених у ній цілей і завдань.

 Програму інформатизації освіти або закладу освіти вважають більш ефективною, що більше вона забезпечує ефективність реалізації програми розвитку, й оцінюють її за ступенем досягнення кінцевої мети цього розвитку. Слід зазначити, що підпорядкованість інформатизації головній меті — розвитку системи освіти — дасть змогу інформаційно підтримати завдання програми, забезпечити потрібною для досягнення цієї мети інформацією всі ланки організаційної структури управління цим розвитком.

Інформатизація закладів загальної середньої освіти є складовою частиною інформатизації системи освіти і становить упорядковану сукупність процесів створення, упровадження й застосування у різних напрямах діяльності сучасних систем, методів, засобів одержання, вироблення, зберігання, передавання, використання інформації; мереж і новітніх інформаційних технологій суб’єктами управління й освітнього процесу та формування і розвиток комп’ютерно орієнтованого освітнього середовища.

Метою інформатизації закладів загальної середньої освіти є підготовка учнівської молоді до повноцінної плідної життєдіяльності в інформаційному суспільстві, підвищення якості, доступності та ефективності освіти, задоволення інформаційних, освітніх, обчислювальних і телекомунікаційних потреб суб’єктів управління й освітнього процесу.

Головна мета інформатизації закладів загальної середньої освіти передбачає досягнення таких цілей:

• формування інформаційної культури учнів, суб’єктів управління і освітнього процесу, яка стає сьогодні невід’ємною складовою частиною загальної культури кожної людини і суспільства загалом;
• удосконалення управління освітою;
• підвищення ефективності наукових досліджень;
• диференціація освітнього процесу для якомога повнішого розвитку нахилів і здібностей учнів, задоволення їхніх запитів і потреб, розкриття їхнього творчого потенціалу.

Пріоритетним напрямом діяльності закладу загальної середньої освіти є інформатизація системи управління:

• розроблення та використання єдиної комп’ютерно орієнтованої технології збирання та опрацювання управлінської інформації;
• використання діалогових засобів доступу до баз даних; • взаємодія з міжгалузевими автоматизованими системами опрацювання інформації;
• створення експертних систем для прогнозування наслідків прийняття рішень щодо управління;
• використання засобів телекомунікацій;
• розроблення і впровадження автоматизованого робочого місця керівника навчального закладу.

Інформаційна політика в ЗЗСО передбачає:

• розробку концепції інформатизації діяльності соціальної організації; визначення стратегічної мети, конкретизацію завдань, принципів інформатизації організації;
• створення, розвиток і використання телекомунікаційних і комп’ютерних мереж, які забезпечують надання комунікаційних й інформаційних послуг;
• взаємозв’язок з іншими аспектами освітньої політики — кадровими та фінансовими, навколишнім зовнішнім середовищем;
• урахування обсягу грошових ресурсів, які планують витратити на вироблення й отримання інформації;
• ступінь автономності різних підсистем організації (централізація на відміну від децентралізації під час управління інформаційними системами);
• формування та розвиток інформаційної інфраструктури, ресурсів і продуктивного освітньо-інформаційного середовища;
• розробку й інтеграцію інформаційних систем;
• запровадження інформаційного планування;
• процес прийняття рішень щодо запровадження автоматизації системи управління і системи управління базами даних;
• підвищення ефективності управління соціальною організацією;
• формування і вдосконалення комунікативних процесів і відносин в організації;
• інтелектуалізацію праці в організації;
• участь у міжнародних освітніх проєктах.

Технічною основою інформатизації є комп’ютер як найбільш досконале технологічне рішення та досконалий інструмент роботи з інформацією, а також

під час інформатизації діяльності закладу загальної середньої освіти керівнику потрібно спланувати і виконати певні дії та низку завдань:

• організувати сприйняття і розуміння суб’єктами управління й освітнього процесу сутності процесу інформатизації, поняття «інформація» та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні Всесвіту і продуктивній діяльності;
• працювати над формуванням основ інформаційної культури учнів, педагогів, суб’єктів управління незалежно від їх фахової спеціальності та врахування їх готовності до застосування в професійній діяльності;
• забезпечити організацію й управління інформатизації освітнього процесу;
• працювати над раціональним використанням та розвитком сучасних комп’ютерно-інформаційних технологій на всіх рівнях управління і у всіх видах діяльності суб’єктів освітнього процесу (навчально-пізнавальна, педагогічна, ігрова, малювання, спілкування, інформаційна);
• моделювати індивідуалізацію навчального процесу;
• організувати навчання, тестування якості знань, умінь і розвитку учнів для освоєння методів комп’ютерної підтримки; здійснювати допрофесійну підготовку учнів із навчальної дисципліни «Інформатика»;
• забезпечити розроблення та запровадження системи інформаційного управління закладу;
• запровадити нові навчальні форми, орієнтовані на електронні підручники, пакети спеціалізованих програм;
• запровадити нелінійні технології навчання, націлені на здобуття нових знань, виробляти вміння приймати рішення в умовах невизначеності, навички самоосвіти;
• удосконалити базову підготовку учнів з інформатики та нових інформаційних технологій[13].

Отож, інформатизація освіти – це досить складна сучасна тенденція, пов’язана з упровадженням в освітній процес різного роду інформаційних засобів, що працюють на основі мікропроцесорів, а також електронної продукції і нових педагогічних технологій, що базуються на використанні інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для навчання.

Інформатизація освіти, передусім, спрямована на розробку методів і засобів, орієнтованих на реалізацію основних виховних і освітніх педагогічних цілей за допомогою використання новітніх досягнень комп’ютерної техніки.

Можемо стверджувати, що сьогодні в Україні значна увага на державному рівні приділяється інформатизації суспільства загалом і сфери освіти зокрема. Реалізуються програми, спрямовані на вирішення актуальних завдань інформатизації освіти, включаючи розвиток інфраструктури єдиного освітнього інформаційного простору, розробку електронних освітніх ресурсів і їх використання, підвищення кваліфікації викладачів у сфері застосування ІКТ, їх запровадження в організацію навчального процесу, практику управління освітніх установ.