Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя

Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя

План. Вступ. Розділ 1. Розвиток культури мовлення майбутніх учителів Розділ 2. Шляхи вдосконалення мовлення. Висновки. Література

Актуальність: У сучасному інформаційному суспільстві зростають вимоги до якості освіти. Загальноосвітня школа потребує вчителів, які здатні ефективно працювати в умовах нарощування обсягів наукової інформації, прагнуть до професійного самовдосконалення і самореалізації, володіють умінням аналізувати й інтерпретувати лінгвістичні явища, ефективно проводять уроки та виховні заходи, є носіями кращих взірців українського мовлення, дбають про формування належного рівня культури мовлення юних громадян України. Мета: дослідити та проаналізувати шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя. Об’єкт: розвиток культури мовлення майбутніх учителів. Предмет: методи, засоби та лінгводидактичні умови розвитку культури мовлення майбутніх учителів.Історіографія: Важливими в контексті проблеми розвитку культури мовлення майбутніх учителів є дослідження сучасних науковців О. Ахманова, Н. Бабич, В. Бадер, З. Бакум, А. Богуш, Б. Головін, Н. Голуб, К. Городенська, О. Горошкіна, Н. Дика, Р. Дружененко, С. Єрмоленко, Т. Жабо, М. Жалдак, О. Караман, С. Караман, А. Коваль, О. Копусь, С. Мартиненко, Л. Мацько, Н. Морзе, Л. Паламар, М. Пентилюк, О. Пономарів, Л. Попова, О. Сербенська, О. Стишов, Г. Шелехова, В. Шляхова, С. Яворська, Т. Ясак та ін.. ВСТУП

Мовленнєва поведінка, на думку І. Зимньої, проявляється в манері, характері мовленнєвих дій, включаючи соматичну активність. РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Вираз «мовлення вчителя» («педагогічне мовлення») вживають, коли мова йде про усне мовлення педагога. Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, створення усних висловлювань, так і результат цього процесу – усні висловлювання. Педагогічне мовлення має на меті забезпечити: а) продуктивне спілкування, взаємодію між педагогом та вихованцями; б) позитивний вплив вчителя на свідомість, почуття учнів з метою формування, кореляції їх переконань, мотивів діяльності; в) повноцінне сприйняття, усвідомлення і закріплення знань у процесі навчання; г) раціональну організацію навчальної та практичної діяльності вчителя.

З поняттям «педагогічне мовлення» тісно пов’язане поняття «комунікативна поведінка вчителя». У сучасній літературі – це не просто процес говоріння, передачі інформації, а така організація мовлення і відповідної йому поведінки вчителя, які впливають на створення емоційно-психологічної атмосфери спілкування педагогів та учнів, на характер їх взаємовідносин, на стиль їх роботи

Для характеристики комунікативної поведінки вчителя мають значення: -тон мовлення; -виправдане використання оцінних суджень; -манера спілкування з учнями; -характер міміки, рухів, жестів, що супроводжують мовлення.

Усне мовлення вчителя існує у двох різновидах: а) монологічне мовлення (розповідь, шкільна лекція, коментар, тлумачення (правил, знаків, термінів), розгорнуті оцінні судження (мотивація шкільної оцінки під час оцінювання знань; оцінка поведінки, позанавчальної діяльності учня); б) діалогічне мовлення (бесіди з учнями, які побудовані у формі запитань та відповідей).

Основні педагогічні функції мовлення вчителя: - забезпечення повноцінної презентації (передачі) знань; - забезпечення ефективної навчальної діяльності школярів; - забезпечення продуктивних взаємовідносин між учителем та учнями. Особливості усного педагогічного мовлення як одного з видів мовлення публічного: - адресний характер мовлення вчителя (воно звернене до учнів); - зміст такого мовлення приймається учнями з двох каналів – звукового (через слово, інтонацію) та візуального (через міміку, жести, рухи вчителя); - імпровізаційний характер усного педагогічного мовлення. Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя: - самоконтроль та розвиток культури мовлення, створення для себе установки на оволодіння правильним літературним мовленням у всіх ситуаціях мовленнєвого спілкування; - самоконтроль та розвиток умінь виразного мовлення; - розвиток загальних психологічних особливостей особистості, що створюють передумови для успішного оволодіння мовленнєвими навиками та вміннями. РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МОВЛЕННЯ

Висновки. Засвоєння норм літературної мови – тривалий процес, який починається з раннього дитинства і триває впродовж всього свідомого життя.

Література: Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Гончаренко С. У. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с. Грабовська С. Л. Комунікативний менеджмент і управління трудовими ресурсами в некомерційних організаціях / Грабовська С. Л. – Львів : Світ, 2005. – 198 с. Жинкин Н. И. Психологические основы развития речи / Н. И. Жинкин // В защиту живого слова. – М. : Просвещение, 1966. – С. 5–25. Занюк С. Психологія мотивації та емоцій : навч. посібник[для студентів гуманітарних факультетів ВНЗ] /Занюк С. – Луцьк : Ред вид відд. Волиндерж ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 352 с. Зимняя И. А. Педагогическая психология / Зимняя И. А. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. – 480 с. Кан-Калик В. А. Грамматика общения / Кан-Калик В. А. – М. : Роспедагентство, 1995. – 108 с. Ковалёв Г. А. Общение и диалог в практикеобучения, воспитания и психологической консультации / Ковалёв Г. А. – М. : Наука, 1987. – 87 с. Ларіна Т.Є Невербальні засоби спілкування на уроках літератури / Т. Ларіна // Українська мова та література. Шкільний світ. – 2008. – № 22–24. – С. 5–8.