Розробки уроків на конкурс для освітян України «Вчительська десятка»

Розробки уроків на конкурс

для освітян України «Вчительська десятка»

 

         Учасник конкурсу:

Мандзій Людмила Олексіївна –

    учитель української мови та літератури

                                                  Тернопільської спеціалізованої школи № 17

    із поглибленим вивченням іноземних мов,

учитель вищої категорії, учитель-методист.

 

Адреса школи:   ТСШ № 17,

                                    вул. Т. Протасевича, 6/а,

             м. Тернопіль, 46000

Домашня адреса:          Мандзій Людмила Олексіївна,

            вул. Стадникової, 17,  кв. 64,

            м. Тернопіль, 46006

 

Урок позакласного читання за твором

 Олени Захарченко «Вертеп # Роман про Майдан»

(конспект уроку з української літератури, 7 клас)

Тема.  Урок позакласного читання за твором  Олени Захарченко «Вертеп# Роман про Майдан».

Мета. Зацікавити семикласників творчістю самобутньої авторки, допомогти з’ясувати ідейно-художній зміст роману, порушені в ньому проблеми. Спонукати до творчих пошуків знань; розвивати мовленнєву культуру, увагу, спостережливість, логічне мислення, плекати любов до Батьківщини, повагу до історії свого народу.

Учні мають знати: основні факти життя і творчості письменниці, зміст і проблематику твору Олени Захарченко «Вертеп # Роман про Майдан».

Учні мають уміти: розповідати про письменницю, висловлювати своє розуміння твору, виразно читати і коментувати найцікавіші епізоди роману.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Обладнання: портрет О. Захарченко, виставка її книг, відеопрезентація.

Методи, прийоми і форми роботи: афірмація, презентація випереджувальних завдань, коментування епіграфа, інтерактивна вправа «Займи позицію», обговорення змісту твору з вибірковим читанням.

Випереджувальні завдання: прочитати твір Олени Захарченко «Вертеп # Роман про Майдан», підготувати повідомлення про життєтворчість письменниці, інформацію про події на Майдані, героїв  Небесної Сотні.

Епіграф:

Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам’ятають

На небі  й на рідній землі.

 

Звучить фрагмент різдвяного вертепу (учні колядують початок «Добрий вечір тобі…»)

Звіздар. Вечір добрий! Вечір свята!

Ми вітаєм Вашу хату!

Ваших рідних і малечу

В святий вечір, добрий вечір!

Українець. Ми йдем довго й звіддаля,

Щоб звістити таємницю:

Народилося маля

Не в палаці, не в світлиці

Не в хоромах між панів.

А у полі, у яскині!

Народилось, щоб зрадів

Весь народ на Україні!

 

Чірт. Нада к Іроду мчать швідка,

Штоб узнал он всьо ат свідка,

Штоб вєртался з бєркутьями

В царській храм Межи горьями!

 

Пастух. Агов! Агов , хлопці! Небо загорілося,

 Що воно за світло? Що воно за спів?

 Де наша отара? Чи мені наснилось?

А чи відняло мову? Аж бракує слів!

Ангел. Вам вже нічого боятись!

Просто вірте в Божу святість,

В Божу ласку, в Божу силу

Сталось те, чого просили!

  Це не небо загорілось,

Це вам знак… уже звершилось…

Поспішайте за звіздою

З молитвами й колядою.

 І нехай весь світ почує,

Що свята зоря віщує!

В Вифлеємі у яскині

Ваш Господь родився нині!

 

Перебіг уроку

Мотивація навчальної діяльності учнів.

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Учитель. Повторіть хором афірмацію, щоб почуватися спокійно і впевнено та активно працювати: «Я думаю, я аналізую. Охоче висловлюю власні думки. Якщо помиляюся, міркую далі. Шукаю істину.»

Учитель (роздуми про сьогодення). Життя іде розміреним кроком: 28-річницю відмірює наша вільна, незалежна Україна, миряни знаходиться в очікуванні Нового року, разом із католицьким світом святкуємо на державному рівні Різдво Христове, вкотре вшановуємо пам'ять про Революцію Гідності, незабутній Майдан, героїв Небесної Сотні…

Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань школярів.

Презентація випереджувальних завдань.

Звучить фрагмент різдвяного вертепу (учні колядують початок «Добрий вечір тобі…»)

Цілевизначення і планування. Повідомлення теми уроку та її аналіз. Вибір цілей уроку, доповнення їх власними.

Опрацювання навчального матеріалу.

Привернути увагу до назви твору, визначити жанр, тему та ідею роману. Жанр: роман- мікс . Історичні екскурси у далеку і близьку історію з елементами детективу і навіть містики. А ще він нагадує сучасне літописання.

Словникова робота. З’ясувати значення слова «хештег».

Проблемне запитання. Чому роман називається «Вертеп», адже впродовж усього твору це слово жодного разу не згадується? (Пояснення дітей).

 

Учитель. Вертеп - ейфорія, свято, перевдягання – формат перших днів Майдану. Як на мене, вдала знахідка авторки. Вертеп, який затягнувся у часі і закінчився кривавою бійкою.

Кожне історичне дійство відбувається на двох поверхах вертепу. На верхньому - героїзм, зрада, самопожертва та національні символи. На нижньому – прості людські взаємини: нерозділене кохання, дитячі пустощі, відчай, дрібне шахрайство і задавнені комплекси. Обидва поверхи нероздільні.

Вертеп – боротьба добра і зла, святості і духовності. Минуле людей роз’єднало, майбутнє повинне об’єднати.

Хештег – слово або фраза, яким передує символ #. Хештег головним чином використовують в якості запрошення до обговорення.

А будь-який хештег, підтриманий достатньою кількістю людей, може створити тренд і закликати до обговорення ще більше користувачів.

Учнівське повідомлення «Життєтворчість Олени Захарченко».

Олена Захарченко - письменниця, журналістка. Авторка книжок «Вишивані гарбузи», «Брат – і - сестра», «Дівчина з химерами» та повісті для дітей «Хутір». Народилася у Рівному. Закінчила Київський національний університет  ім. Т. Шевченка, живе в Києві. Мати трьох синів. Писати почала ще в школі.

На запитання: «А чим для вас був Майдан?» - письменниця відповідає:

«Спершу важкою роботою, потім – життям. Окрім того, ще цей вічний страх, напруга, яка зрештою стала ніби частиною мене. Треба було завжди бути готовою захистити дітей. Допомогти знайомим, знати, що можеш не повернутися з Майдану і розуміти, як при цьому будуть жити ті, хто від тебе залежить».

 З’ясування  теми та ідеї роману.

Презентація випереджувальних завдань.

Учитель. Тема твору - це розповідь про Майдан, про людей революції, два виміри Майдану - підземний і наземний Київ, стосунки батьків і дітей, любов і жагу до життя.

-Чи вдалося нашим історикам відтворити хронологію подій на Майдані за твором Олени Захарченко?

Учень - історик. Твір  «Вертеп # Роман про Майдан»  -  художня розповідь  про Революцію Гідності. Це уявна подорож у часі з листопада 2013 року до кінця лютого 2014 року. Основні події роману відбуваються у тривожну ніч з 18 на 19 лютого.

Письменниця намагається старанно зафіксувати хронологію тих подій. Згадується Мустафа Найєм, тодішній журналіст «Української правди», і його знаменитий пост про те, чи готові вийти на Майдан. Читаємо: «Я готов! Встречаемся…берите зонтики, друзей, хорошее настроение…»

Але 29 листопада – на саміті у Вільнюсі тодішній президент Янукович відхиляє пропозиції підписати угоду про асоціацію з ЄС. І о четвертій годині ранку беркут здійснює силовий розгін  Євромайдану. Ці події у народі охрестили «кривавою йолкою».

Ніч з 10 на 11 грудня – знову беркут штурмує Майдан. У всіх цих подіях беруть участь головні герої роману.

Згадуються   також барикади на Грушевського, захоплення Українського дому, Автомайдан, прийняття закону 16 січня про заборону їздити колоною, носити каску і маску, але разом із тим дозволено заочно судити, забирати автомобілі, садити в тюрму… Читач стає свідком пожежі у  Будинку Профспілок, кривавого розгону людей на Інституцькій…

 У романі згадуються прізвища людей, які стояли по різні боки барикад : Янукович, Медведчук, Кучма, Кличко, Мустафа Найєм, співачка Руслана, яку бачимо і на сцені, і серед людей. Вона надихає, підбадьорює.

Для мене цей твір – це нагадування про пережиті надзвичайно болючі  сторінки історії, що творилася на очах.

Чи згадуються герої Небесної сотні? Імен не названо, проте відчуття втрат присутнє…

Хвилина пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Учитель. Як вважають історики, щоб Франція стала такою, якою вона є, їй потрібно було  пройти п’ять революцій. У  незалежній Україні, вважають історики, Революція Гідності була третьою… Які ще протесті акції, революційні події, які мали на меті змінити ситуацію в Україні на краще, згадуються у романі?

Учень - історик 2. Дійсно, у романі згадується хронологія революційних подій, що  відбулися в Україні. Зокрема, голодування студентів на Майдані у 1990-му - перша «революція на граніті». У книзі читаємо: «Там був величезний пам’ятник Леніну… знаєте, хто то такий? Ні? Ну й не треба вам знати. От там, під тим пам’ятником  - гранітом замощений шматок площі. Звідти й «революція на граніті», зараз уже ні граніту, ні пам’ятника, воно й добре.» Студенти з’їхалися з усієї України. Поставили на Майдані намети й оголосили голодування. Вимогу виставили - автономія… У результаті все ж таки ми отримали омріяну Незалежність…

Згадуються також  протестні акції «Україна без Кучми». У цих заходах брав участь Аскольд, один із друзів Катерини, головної героїні роману. Він був там, жив у наметах, а коли їх почали зносити, його навіть заарештували. «Мовним майданом»  назвали  протести і голодування під Українським домом, коли в липні 2012р. прийняли закон про «другу державну мову». Акція була дуже виснажливо, під гарячим сонцем, до втрати свідомості… І абсолютно безрезультатною.

Світлі спогади читаємо про Помаранчеву революцію: «…тоді всі люди ніби світилися зсередини, такий гігантський вибух позитиву, ці помаранчеві стрічки на деревах, і на маршрутках, і на балконах, ці всі усміхнені люди. Усі в Києві тоді готові були тебе обійняти й тобі допомогти, усі посміхалися, ніби в місті великий розкішний карнавал. Революція тоді була всюди , усе обклеєне наклейками: магазини, куртки, будинки, ліфти, стовпи, машини. Усі щасливі, і всюди говорили тільки про одне…»

Рольова гра «Репортаж із місця події». Роман поданий у репортажній манері і створює ефект присутності. Докладно перекажіть фрагмент із роману, представте його як репортаж журналіста.

Учениця-журналістка. «Сьогодні, у неділю, почалася бійка на Грушевського.

І почалося все, що там почалося – каміння, коктейлі Молотова, стрілянина, гранати, петарди, горіли автобуси, горіли перші шини, зводилися нові барикади, уперше приїхав водомет…

Люди розбирали на каміння тротуари, збирали те, чим стріляли в них – такі гумові кульки. Люди брали їх у долоні, ховали в кишені, не вірили, що оце і є… оцим стріляють.

Стріляють.

На вулиці.

У людей.

Ще в суботу тут була вулиця, тепер -  поле бою. Жінки гупають палицями по відірваних шматках бляхи. Дівчата ходять й усім роздають медичні маски, бо всюди сльозогінний газ. А якщо вилізти біля мертвих, чорних, обгорілих та обледенілих автобусів по слизьких, залитих з водомета сходах на високий ґанок будинку, то можна роздивитися шеренги беркута. Їх багато. Чорні. Увесь час перешиковуються. Увесь час готові напасти.

Зводиться з мішків зі снігом нова барикада. Замерзли, забилися льодом, камінням і сміттям усі ґратки зливової каналізації. Тала вода тече просто так – струмочком… річечкою. Чорною-чорною річечкою….»

Асоціювання. Які асоціативні картини виникають у вашій уяві, коли ви чуєте слово «Київ»?

• Яким постає перед читачем Київ у романі?

          - У розділі «Паротяг» читаємо: «Кожна душа, що перебирається до Києва жити і працювати, переживає оце розчарування: їхала до столиці , а опинилася на столичних околицях. Замість парадного Києва, гарного, блискучого, історичного, давнього - одним словом, чудо-міста в золотих банях, старих парках і терасах над Дніпром, опиняється десь у розбитій пострадянській дійсності скрипучого, вмираючого ліфта, з пообпалюваними кнопками і обписаними стінками, щурів у підвалі, лайливих тіток у роздовбаній і напханій маршрутці, чужих холодних мікрорайонів і дохлих парків на околицях, зарослих чагарями, бур’яном і заваленими сміттям».

Картина, звісно, неприваблива. Авторка згадує проблемні мікрорайони: Троєщину, Борщагівку, Нивки і ДВРЗ, тобто Дарницький Вагоноремонтний завод, який порівнює з глибокою африканською провінцією. Ми бачимо у романі  ще Київ підземний з усіма його страхіттями

Учитель звертає увагу на проблематику роману, зокрема наступне: особобистість і оточення, жертовність в ім’я України.

-Назвіть головних персонажів твору (Катя, від її імені ведеться розповідь,  її син Данило, ми бачимо його спочатку немовлям, а під час революції уже восьмилітнім хлопчаком, Аскольд - двоюрідний брат Каті, Тарас - друг Катрі, він гине на Інституцькій, з останніх сторінок твору читач довідується, що він і був батьком неповнолітнього сміливця; Вітка – подруга Каті, дружина беркутів ця, в епілозі ми дізнаємося, що Вітка допомагає кримцям, вона стає відомою).

• Розкажіть про головну героїню роману Катю.

Катя приїхала з провінційного містечка до Києва з маленькою дитиною на руках, не мала ні житла, ні роботи. Втекла від зради, приниження, а також нерозуміння батьків. Саме тут, у непривабливому районі Дарницького Вагоноремонтного заводу, головна героїня роману знайшла помешкання (квартиру) для себе і свого сина-немовляти. І попала в невимовно жахливі побутові умови. Коли терпець уривався, знайшла іншу квартиру. Пережити ті важкі моменти свого життя, вистояти їй надає сили любов  до свого сина, відчуття, що вона комусь потрібна. «Мені потрібна ціль, - вирішила я тоді. - Ціль проста - мій син має вирости розумним і вчитися в хорошій школі. Я його любитиму, я виховаю його найкращим, він вступить до Університету Шевченка, куди мене не пустили батьки.»

Катя – активна учасниця Революції Гідності, її синові на той час уже вісім років, вона зуміла його патріотично виховати.

Твір розпочинається із кульмінаційного моменту – розстрілів на Майдані, головна героїня втрачає зв'язок із сином і розуміє, що він придумав щось небезпечне. Подорожуючи з Катрею підземними катакомбами, ми стаємо очевидцями Майдану.

Учитель. Тема Майдану дуже делікатна, адже хтось розчарувався, а хтось до цього часу не може говорити про ці події. Кажуть, що Майдан – це була неминучість, до нього йшло не одне покоління людей. Як у романі розкрита проблема наступності поколінь в боротьбі за волю України?

Учениця.  Цю проблему можна розкрити через образи Аскольдового діда і баби Катерини, які були двоюрідними братом і сестрою.

Родини Аскольда і Каті були не просто у сварці, вони намагалися забути одна одну й ненавиділи одна одну. Про всі свята й похорони вони детально в людей розпитували, але ніколи одні до одних не приходили.

Родина Катерини обзивала тих бандерівцями й душогубами.

Ті ж  у свою чергу обзивали - запроданцями й зрадниками.

Ні, між ними не було сварки. Між ними була війна й біда.

Аскольдів дід був ровесником Катриної баби. Вони дуже дружили. Коли настала війна, Аскольдів дід пішов спершу в мельниківці, потім в УПА, ховався по лісах, стріляв німців і совітів. Був у тому найстрашнішому бою під Гурбами, де совіти зачищали тил, де вони вирішили знищити всіх разом і назавжди, стискаючи кільце, силами, що в сто разів перевищували сили УПА, танками й авіацією там, біля села Гурби.

Щоб врятуватися, Аскольдів дід і баба Катрі, поселилися на хуторі, вдаючи, що вони молода пара. Коли був черговий обшук, дід Аскольда втік, а баба згодом вийшла заміж за совітського солдата, який її пожалів, залишив живою. Солдат з часом став працювати в обкомі партії, а баба виховувала двох доньок і сина – батька Катрі, який був лікарем і шанованою людиною. А мати працювала адвокатом, розкішно жила і перейняла всі звичаї й традиції батькового роду, і цю давню ворожнечу теж.

Дід Аскольда ще довго воював по лісах, урешті його судили, відправили в Сибір на каторгу, яку він зумів пережити й повернутись до рідного міста. У нього була одна дочка – Аскольдова мати, велика патріотка й діячка патріотичних організацій. Аскольд шанував пам'ять діда, шукав документи про його життя, часто їздив у Гурби, шукав дідових побратимів. Не випадково він почав розшукувати і литавру, про яку згадувалось у легенді. На пошуки потратив багато часу, але через загадкові обставини був вбитий біля монастиря в Гурбах.

Минуле роз’єднало людей, майбутнє має на меті об’єднати.

Слово історикам.

Урочище Гурби знаходиться у Здолбунівському районі Рівненської області. Це  місце паломництва патріотів України. Адже в Гурбенському лісі в 1944 році відбувся славетний Гурбенський бій УПА – один із найбільших боїв між вояками Української Повстанської Армії та загонами НКВС. Незважаючи на десятиліття імперського терору, пам'ять  про молодих повстанців, котрі ризикуючи життям, ішли на загибель, передавалась із уст в уста. Сьогодні тут споруджено Свято-Воскресенський Гурбенський  чоловічий монастир на Повстанських могилах. Це Пантеон Слави борцям за Незалежність.

Учитель. У романі згадується легенда про литавру. У чому полягає її суть? Яка роль у романі відведена легенді про литавру.

Учениця. У романі згадується легенда  про козацьку литавру – барабан такий. А ще те, що тільки з ним ми зможемо перемогти ворогів, і вороги про це знали завжди, і шукали ту литавру, і знайшли, коли Батурин руйнували після Мазепи, але хтось із вірних зняв із литаври шкіру. І тільки тоді, коли її знайти і знову натягнути на литавру, такий барабан зробити – і вдарити в нього – прийдуть душі великих полководців козацьких, і тільки тоді ми зможемо перемогти ворогів. Але так просто сила нам не допоможе, мусить війна початися, бо вони тільки так не допомагають… Дідусь із Майдану припускає: «І от я думаю – чи не знайшов хто ту литавру? Бачите – війна почалася».

Учитель.У романі також читаємо: «Правда, що покоління дідів і прадідів, які вмирали за волю, гинули за ідею, зараз тут, із вами. Нехай самі вони померли й не можуть прийти, але їхня сила, яку вони влили у вас, передали вам, переказали. Переспівали, перешептали вночі, вона тут, у вашій крові з вами! Усе, що казали на вухо, усі ці сімейні перекази, сила духу, гордість, непокора, усе, що було затаєне й передане як таємне знання, що не розкажеш у школі, усе, що було накопичене поколіннями, збережене. Усе це є, розумієш? І сила прокинеться у вас, в онуках і правнуках воїнів, якщо вдарити в бойову литавру».

Учитель. Дзвін Михайлівського собору вивів на Майдан сучасників, бойова литавра має своїм гуркотом прикликати до бою наших славних предків.

Запитання: А як у романі розкривається проблема «Діти і революція»?

          Учениця. Данилко, син головної героїні, і його друг Світозар теж не стоять осторонь подій, що відбуваються на Майдані. Вони придумали навіть дитячу сотню, але поки що в ній було тільки їх двоє.

         Світозар вигадав , що вони будуть пролазити, де не пройти дорослим, як він вичитав у якійсь книжці. Там хлопчик носив патрони. Вони теж можуть якщо не носити, то красти патрони, або пробиратися до беркута і визволяти своїх.

Одного разу таки спробували «зробити військову вилазку» і попалися прямо «беркутні» в руки. Пошуки хлопчиків у київському підземеллі – це окрема сюжетна лінія  роману.

Учитель. Хто такий Мишець і як діти, герої повісті, сприймають Майдан?

          Учениця. Мишець – то був уявний миш. Одного разу Данилко сидів і дивився на поличку, й побачив, що там ворушиться щось сіре. Тоді він подумав, що то, напевне, миша. Він подумав, що то навіть Миш, і вигадав йому ім’я – Мишець. Після того, чекаючи на маму, він розказував Мишцеві про садочок, про те, з ким бився, з ким грався, що вони казали і що казала вихователька. З ним він ділиться найпотаємнішим: «Коли це все скінчиться? Коли знов буде так, як було. Коли я знов зі Світозаром піду в Маріїнський парк на дитячий майданчик, і ми будемо спускати машинки з гірки, і ганяти кругом фонтана…

Як я, Мишцю, не хочу цього всього, що є, як не хочу!»

Словник сленгових висловів (учнівське дослідження).

Айтішнік – так називають усіх спеціалістів, які мають відношення до ІТ(Інтернеттехнологій).

Йолка– відома обмовка колишнього  президента.

Енікейщики – спеціалісти, які прибігають і натискають «ені кей» у випадку проблеми й роблять комп’ютеру ребут (перезапуск комп’ютера), який у творі названо «червоний валянок».

Капець – кінець.

Мажори – молода людина із соціальних верхів, яка веде розбещений спосіб життя.

 Мєнт – працівник колишньої міліції.

 Мобілка – сотовий телефон.

 Тітушки – так називають молодих людей спортивної тіло будови, які виступають у ролі провокаторів.

Тинейджери – молоді люди віком від 13 – до 19 років.

Універ - університет .

 

Учитель. Відкриймо свої душі для світу, до людей, робімо добро, співчуваймо, будьмо милосердними. Пам’ятаймо філософію буття людини, що її декларує молода письменниця у книзі «Вертеп # Роман про Майдан»: для кожної сльози знайдеться рука, яка її витре, для кожного лиха прийде кінець, для кожного народу настане мить пробудження й оновлення. Хай кожному з вас доля усміхнеться усіма барвами. Колядуймо! Вертепуймо!

 

 

 

 

Конспекти  уроків (2)

за повістю Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»

(8 клас)

Урок 1. Проблема особистості в сучасному світі. Характеристика образів героїв твору.

Урок 2. Розвиток мовлення. Дискусія про вплив оточення на виховання дитини. Осмислення важливості моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків.

Урок 1

Тема. Проблема особистості в сучасному світі. Характеристика образів героїв твору.

Мета. Обговорити проблеми, порушені у повісті Ніни Бічуї  «Шпага Славка Беркути»; удосконалювати вміння характеризувати образи героїв твору, дії підлітків та дорослих; аналізувати внутрішній світ персонажів, з’ясувати, під впливом яких чинників відбувається становлення Славка Беркути  як особистості, розвивати вміння коментувати прочитане; виховувати такі моральні якості, як: чесність, взаємопідтримка, відповідальність, моральний вибір у житті, уміння дорожити дружбою, почуття відповідальності за свої вчинки.

Тип уроку: урок застосування знань, умінь, навичок.

Обладнання: дидактичний матеріал для роботи груп.

Епіграф:     У кожного «Я» є своє ім’я,

      На всіх не нагримаєш грізно,

      Ми – не безліч стандартних «я»,

      А безліч всесвітів різних.

       В. Симоненко 

Перебіг уроку

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Робота з епіграфом. Прочитайте і прокоментуйте уривок із поезії

В.Симоненка. Як він перегукується із сюжетом повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»?

Актуалізація опорних знань учнів.

•      Сформулюйте тему та основну думку повісті «Шпага Славка Беркути».

(Тема: зображення становлення характерів підлітків, протистояння підлості й порядності, відповідальність за себе та за інших. Твір утверджує ідею про те, що тільки в боротьбі з життєвими труднощами гартується характер справжньої людини, орієнтиром для якої є загальнолюдські цінності).

• Яке символічне навантаження має у творі слово «шпага»? (Назва асоціюється з «вічними» проблемами лицарської честі і мужності).

Оголошення теми  й мети уроку.

Учитель. Ви, напевно, помітили, що художні твори не тільки  дають естетичне задоволення, а й спонукають нас замислитися над проблемами реального життя: над вибором друзів, власними вчинками, ставленням до навколишніх. Читаючи повість Ніни Бічуї, ви співпереживали з персонажами, були свідками непередбачуваних подій, потрапляли в складні  ситуації, знаходили вихід із них…

Герої твору відомої письменниці – ваші однолітки, які не бояться змінювати світ на краще, своєю поведінкою вони доводять, що кожен учинок людини впливає на її долю. Темою нашої розмови на сьогоднішньому уроці буде обговорення проблем становлення особистості в сучасному світі. Характеризуючи персонажів повісті, ми поведемо розмову про те, як  перемогти життєві труднощі, вистояти перед випробуваннями, протистояти брехні, несправедливим звинуваченням і при цьому не втратити віру в добро, справедливість.

Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

Асоціювання. Озвучте свої асоціації до слова особистість.

Словникова робота. Особистість – конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. ін. Синоніми: індивідуальність, особа.

Проблемне питання. Незакінчене речення « Бути особистістю – це…».

Цитатний диктант. З’ясуйте,  про кого з героїв повісті «Шпага Славка Беркути» йдеться в поданих цитатах. Запишіть відповідні імена.

•      «Годинами хлопчик сидить над роялем й вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні перестають малюватися, гублять щось живе і справжнє. Хлопець шматує папір, шпурляє геть олівці, а потім знов знаходить – червоний, синій, - малює коней, синіх з червоними гривами, і в тому полум’ї раптом чує музику, якої не дарували струни. Може, не такий уже він поганий?» (Юлько Ващук).
•      «Вона сиділа за другою партою, біля вікна. Дивилася більше у вікно, ніж на дошку; їй робили зауваження – кумедно морщила носа і по-дитячому обіцяла: «Більше не буду». А за мить знову дивилася у вікно».( Лілі Теслюк).
•      «Сидів у темниці на горищі, буйно йому було, і сумно, і здавалося, що цілий світ пішов у переверти. «Кукулику мій, сиротя бідне…» (Стефко Вус).
•      «Прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки пішов… Спершу біля дому, неподалік, пізніше – в парк і врешті на ковзанку. Ноги ставали міцнішими, пружніли м’язи, і вже не доводилося весь час думати: як добре великим і сильним – їх ніхто не штовхає… Мама потім не могла повірити, що хлопець сам себе вилікував». (Славко Беркута).
• «Від нього пахло хмарами. Пахло небом і простором». (Батько Славка).
•      «…не картав, не дорікав. Якщо молодий ні з чим не криється, старший не повинен дорікати». (Тренер Андрій Степанович).
•      «…не вірив, не міг повірити, що Славко Беркута з ватагою хлопчаків ховався від людських очей, щоб випити з пляшки ковток вина. Просто якесь непорозуміння, треба спершу все з’ясувати, а потім влаштовувати суд». (Учитель географії Антон Дмитрович).

Робота у групах «Чотири портрети». Об’єднавшись у групи, схарактеризуйте образи Славка Беркути, Юлька Ващука, Лілі Теслюк, Стефка Вуса ( на вибір) за поданим планом:

1. Портретна характеристика.
2. Назвіть по чотири – п’ять основних рис характеру героя твору.
3. Хобі (захоплення) підлітка.
4. Розкажіть про стосунки батьків і дітей, родинні цінності та їх вплив на формування характеру дійової особи.
5. Авторське ставлення до персонажа.
6. Поміркуйте: відразу чи поступово складається у читача враження про героя? Чи змінювалося ваше ставлення до нього? Які приховані риси характеру ви розкрили?
7. На основі проаналізованого складіть асоціативні ряди.

 

Методична ремарка. У малих групах також обміркуйте поведінку вами обраного героя повісті Ніни Бічуї і доручіть лідерові групи виступити від імені персонажа твору, пояснивши його життєву позицію в найбільш критичних епізодах твору.

Мистецький практикум. Презентація учнівський ілюстрацій до твору.

Підсумок уроку. Оцінювання учнів.

Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Чи сформувався Славко Беркута як особистість?
• З ким із героїв повісті ви хотіли б подружитися? Чому?
• З якими проблемами, на вашу думку, стикаються ваші однолітки у сучасному світі?

Продовжіть речення : «Після сьогоднішнього уроку я зрозумів (зрозуміла)…, я думаю…, я переконаний (переконана)…

Домашнє завдання. Підготуватися до уроку-дискусії, ознайомившись із планом, переліком проблемних запитань; підготувати інсценізацію цікавих епізодів із твору (за бажанням).

Урок 2. Розвиток мовлення. Дискусія про вплив оточення на виховання дитини. Осмислення важливості моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків.

Мета. Удосконалювати вміння дискутувати про важливість моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків, про вплив оточення на виховання дитини; висловлювати власну думку про наслідки кожного необачного вчинку, про моральний вибір особистості; удосконалювати вміння послідовно й аргументовано обстоювати свою думку (позицію). Розвивати культуру мовлення, вміння аргументувати власні думки, зіставляти, робити висновки. Виховувати толерантність, гуманне ставлення до навколишніх.

Обладнання: пам’ятка учневі, план дискусії.

Епіграф:     Не вірте, що ви людина звичайна, -

     Неправда!

     Є могутніші й сильніші?

     Так.

     Є розумніші й добріші?

     Напевне.

     І все-таки

     Не вірте,

     Що ви людина звичайна.

М. Луків

Буде милість твоя зайва, коли суд лукавий.

                                                       Ф. Прокопович

Перебіг уроку

  Забезпечення емоційної готовності до уроку.

  Колективне читання учнями вислову.

  Хочеш бути розумним, навчися розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати й замовкати, коли нічого більше сказати (Й. Лафатер).

 Актуалізація опорних знань учнів.

 Продовжіть речення: «Повість «Шпага Славка Беркути» зацікавила мене тим, що…».

Оголошення теми й мотивація навчальної діяльності.

Методична ремарка. Пропонуємо провести урок - дискусію у формі круглого столу. Доцільно по-особливому поставити парти і стільці у класі (дугою, колом тощо). Ведучим буде вчитель.

Учитель. Доки ми відчуваємо себе дітьми? Допоки щиро радіємо святам, страждаємо від того, що нас не розуміють інші, дратуємося від того, що з нами не радяться дорослі, ставлять у певні рамки і вирішують робити те, що вважають вигідним старшим і сильнішим за нас… Але ж кому хочеться надовго залишатися в дитинстві? Людина ж повинна рости!

У житті підлітків настає момент, коли вже неможливо бути безтурботними, як у ранньому дитинстві. Разом із випробуванням на міцність дружби, на чесність стосунків, на осягнення людського призначення приходить дорослість…

 У повісті «Шпага Славка Беркути» Ніна Бічуя розкриває ряд проблем, на які немає однозначної відповіді, однак оминати їх не варто. Гадаю, у вас також виникли запитання,  на які хотіли б почути відповідь. Запрошую вас подискутувати. Пам’ятайте: успіх нашого заняття залежить від кожного з вас. Прошу бути активними.

 

Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

Ознайомлення з «Пам’яткою учневі», планом дискусії.

Пам’ятка учневі

1. Дискусія – шлях до істини через правдивий, вільний обмін думками.
2. Говори відверто, сміливо: не помиляється той, хто не прагне знайти правильний шлях до істини.
3. Основна зброя в аргументації виступу – знання змісту, проблематики художнього твору.
4. Говоріть по черзі, а не всім разом.
5. Не перетворюйте обговорення в гарячу суперечку, але  й не гасіть усі прояви емоцій.
6. Жести – ще не докази, сила голосу – ще не вирішення проблеми.
7. Позиція кожного учасника – активність.
8. Критикуйте ідеї, а не особу, котра їх висловила.

Словникова робота.

Дискусійний  - той, що підлягає обговоренню, спірний.

Дискусія (лат. – розгляд, дослідження):

•      широке, публічне обговорення якогось спірного питання на зборах, у пресі;
• (перен.) спір, суперечка окремих осіб.

Дискутувати – брати участь у дискусії.

План (хід)  дискусії

1. Стосунки батьків і дітей, родинні цінності та вплив батьків на формування їхніх характерів.

Блок запитань:

•      Авторка на початку твору паралельно змальовує героїв, розповідаючи про їхні родини, захоплення, оточення, в якому зростають хлопці та дівчинка. З якою метою вона це робить?
•      Чи впливає, на вашу думку, родинне оточення на виховання дітей? Які моральні чесноти батьків і друзів особливо важливі в підлітковому віці? Думки аргументуйте прикладами з прочитаної повісті.
•      Що ви можете сказати про поведінку підлітків, які купили спиртні напої в гастрономі? Чи можна за зовнішніми ознаками визначити, у яких сім’ях виховувалися ці хлопці? Чому ви так вважаєте?
•      Створіть словесний портрет Вуса-старшого. Чим цей чоловік відрізняється від батька Юлька? А від батька Славка? Чи може Вус-батько бути прикладом для своїх дітей? А чий батько і для кого є взірцем і порадником?
•      Як же встановити різницю між добрим вихованням і лицемірством, коли ти ще підліток?

 

2. Покликання педагогів – формувати  характер, плекати душу дитини. Як складаються стосунки  наших героїв з учителями - наставниками?

-   Чи згідні ви з думкою, що тренер Андрій Степанович – тактовна й мудра людина, гарний педагог? Підтвердіть свої міркування прикладами з тексту.

-  Хто з вчителів школи заступився за Славка Беркуту? Охарактеризуйте цього персонажа.

- Чи згідні ви з тим, що Славка мають судити старшокласники? Чи не здається вам, що директор школи не достатньо глибоко вивчив ситуацію?

- Якщо проводити товариський суд, то чи можна до ухвалення вироку наділяти підсудного характеристикою «хуліган»? Чи вважаєте ви  дії класного керівника упередженим ставленням?

- Чи хотіли б ви, щоб у вашому навчальному закладі діяв такий товариський суд?

Методична ремарка. У процесі дискусії пропонуємо інсценізувати ключові фрагменти із твору (за вибором учнів), а також організувати гру «Сачок». Умова: із запропонованих слів слід «виловити» ті, що відповідають вашим уявленням щодо того, яким повинен бути справжній друг. Наприклад:

Скромність,  доброзичливість, егоїзм, самозакоханість, наполегливість, товариськість, уважність, справедливість, недбалість, чуйність, заздрість, впертість, безкорисливість, байдужість, хвастощі, вірність, злість, надійність, щирість, готовність прийти на допомогу будь-якої миті, зарозумілість, талановитість, щедрість,  співчуття, захланність, вміння прощати.

3. Без дружби життя не повноцінне.

•      На вашу думку, клас, у якому навчається Славко Беркута, дружний? Яка подія свідчить про це? Чи можете це саме сказати про свій колектив?
•      Які думки у вас викликав вчинок Славка Беркути, коли він поранив фактично беззбройного однокласника?
•      Як ви розцінюєте той факт, що в міліції Юлько Ващук видав себе за Славка Беркуту? Чи змогли б зробити ви щось подібне на шкоду своєму однокласникові?
•      Чи завжди перше враження про людину може бути правильним? Що ви можете сказати про Лілі Теслюк? У яких моментах найбільше розкривається характер дівчинки? Чи можна назвати її альтруїсткою?

4. На вашу думку, Славко Беркута сформувався як особистість чи цей процес ще триває?

• Яку роль зіграла хвороба у формуванні характеру Славка Беркути?
•      Коли саме й чому Славко «відчув себе приналежним до світу, де ніхто не має права легковажити, безвідповідально ставитися до життя»?
• Хто з дітей чи дорослих дав йому найбільший життєвий урок? Чому?
•      Як ви можете пояснити слова Славка Беркути : «Я ж не паровоз, щоб рівно, як по рейках. Я людина»?
• Чи можна Славка Беркуту вважати слабкодухим?
•      Хто з героїв, на вашу думку, здатен визнати свої помилки й витримати «максимальне навантаження»?

Підсумок уроку. Рефлексія.

•      Дайте відповідь на запитання: «Чому за кожен свій учинок людина повинна відповідати?»
•      Як краще поводитися в конфліктних ситуаціях – наполягати на своєму чи поступитися?
• Чи допомогла ця книга будувати правильно стосунки з ровесниками?
•      Які риси характеру, на вашу думку, повинен виховати в собі восьмикласник? З ким із героїв повісті ви хотіли  б подружитися? Чому?

Творче завдання. Уявіть, що ви знаходитеся серед героїв твору. Чи були моменти, коли вам хотілося втрутитися в перебіг подій, дати якусь пораду, щось змінити? Якщо так, то яким були б ваші вчинки, поведінка?

Коментар домашнього завдання.

1. Написати твір-роздум на тему «Без дружби життя не повноцінне». 
2. Підготуватися до контрольної роботи  за творчістю М. Коцюбинського, О. Довженка, Н. Бічуї (тестові завдання).

Список використаної літератури

1.                   Авраменко О. М. Українська література. Підручник для 8 класу. - Київ:  Грамота,  2016.
2.                   Когут О. І. Інтерактивні технології навчання. - Тернопіль: Астон, 2005.-   203 с.
3.                   Слоньовська О. В. Українська література. Підручник для 8 класу.-Київ: Літера ЛТД, 2016.
4.                   Шиян Г. Про дрібниці та інші важливі речі. У кн.: Бічуя Ніна. Шпага Славка Беркути. Шкільний роман. –Л.: Видавництво Старого Лева. – С. 5-10.

 

Конспект уроку

«Повість про пригоди українського силача, що став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об’їздив півсвіту, здобувши безліч перемог» (українська література, 7 клас)

 

Тема. Повість Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» - розповідь про пригоди українського силача , що став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об’їздив  півсвіту, здобувши безліч перемог.

Мета: ознайомити з історичною довідкою про Івана Фірцака; вміти переказувати зміст повісті, визначати головні проблеми; висловлювати власні міркування про необхідність серйозного ставлення до свого здоров’я, до спорту, про чесність у спортивних поєдинках.

Формувати життєстверджуючі, оптимістичні настрої, бажання удосконалювати своє тіло, здобувати спортивні перемоги, досягати вершин у житті.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: портрет письменника Олександра Гавроша, фотогалерея відомих спортсменів-силачів різних поколінь, що прославили Україну  в світі; відеопрезентація  про Івана Силу, прижиттєві світлини відомого силача Івана Фірцака.

Випереджувальне завдання: учні – біографи готують інтерв’ю з письменником Олександром Гаврошем, а також  презентацію про життя Івана Фірцака; учні – літератори – розповідь про книгу; діти – художники – ілюстрації до твору.

Епіграф:    Перемога не дає силу. Силу дає боротьба. Якщо ти борешся і не здаєшся – це і є сила.

      Арнольд Шварценеrrер

Перебіг уроку

І. Організаційний етап. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

- Обміняйтеся побажаннями на урок із сусідом по парті.

ІІ. Помідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

 Слово вчителя.

- Чи любите ви займатися спортом? Чи вболіваєте за наших відомих спортсменів? Чи мрієте самі досягнути високих результатів у певному виді спорту? А чи є у вас кумири серед відомих спортсменів? Хто вони?(Відповіді дітей). Чи хотіли б ви дізнатися про людей, що стали спортивною гордістю України багато десятиліть назад? Тоді повість Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили», яку ми починаємо вивчати, саме для вас.

Асоціювання. Завдання: занотуйте свої асоціації до слова «сила».

ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу.

Слово вчителя.

- Олександр Гаврош, український журналіст і письменник угорського походження, живе в маленькому Ужгороді й тихо, без зайвого пафосу, творить новий національний епос для дітей. Пише про реального атлета Силу, про маловідомого розбійника Пинтю, записує карпатські страшилки й отримує насолоду від того, що робить…

Візитна картка митця. Народився Гаврош Олександр Дюлович 26 березня 1971 року в Ужгороді. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Працює в закарпатських та всеукраїнських ЗМІ. Член асоціації українських письменників.

Переможець «Коронації слова» 2007 року (ІІ місце) за п’єсу «Ромео і Жасмин», лауреат 2008 року за п’єсу «В Парижі красне літо». Дипломат цього ж конкурсу 2010 року за твір «Галуна-Лалуна».

Написав дитячі твори: «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу», «Пригоди тричі славного розбійника Пинті», «Галуна-Лалуна або Іван Сила на острові Щастя», «Олександр Гаврош про Григора Пинтю, Олександра Духновича, Івана Силу, Адальберта Ерделі, Августина Волошина», «Дідо- Всевідо», «Розбійник Пинтя у Заклятому місті».

Окремі твори письменника перекладені білоруською, словацькою, польською, сербською мовами.

Рольова гра «Зустріч із письменником Олександром Гаврошем».

Дійові особи: учень, що уособлює Олександра Гавроша, учениця-журналіст.

Учениця-журналіст. Олександре Дюловичу, щиро дякую вам за те, що відгукнулися на нашу пропозицію завітати у студію. Розкажіть , будь ласка, як ви дізналися про історію життя Івана Фірцака і чому вирішили написати книгу про нього?

Учень, що уособлює письменника. Постать Івана Фірцака (у нас його знають за сценічним ім’ям Кротон) на Закарпатті загальновідома. А захотілося мені написати про нього твір для дітей, коли я повніше ознайомився з його життям. Першим про Фірцака розповів закарпатський письменник Антон Копинець, але з того часу минуло вже сорок років.  Я побачив у цій незвичайній біографії цікавий матеріал для дитячої повісті і, як виявилося, не помилився.

 

Учениця-журналіст. Які сюжетні лінії у повісті є вигаданими?

Учень, що уособлює письменника.  «Неймовірні пригоди Івана Сили» - це вже не біографічна книжка, а художній твір. Це вже узагальнена історія про сильного хлопця з глибинки, який завдяки характеру й природним здібностям став найсильнішою людиною світу. Тому в моїй повісті всі реальні імена змінені на кумедні, а обставини мають часом детективний, а часом – дотепний характер.

У справжньому житті Івана Фірцака не було вуличного хлопця Міхи, не було таємного агента Фікси, не було карлика Піні та інших дуже важливих для дитячої повісті персонажів і колізій.

Але якісь ключові моменти з життя – приїзд із села, робота вантажником, кулачний бій і знайомство з тренером – це все було насправді.

Учениця – журналіст. Які проблеми розкриваєте ви у повісті?

Учень, що уособлює письменника.  «Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, все-таки  розповідають про підступи недоброзичливців і справжню дружбу, конкуренцію у спорті й упередженість правоохоронних органів, зажерливість власників і чистоту першого кохання.

Учениця – журналіст. Як відомо, за книгою «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» створено режисером Віктором Андрієнком  повнометражний фільм «Іван Сила». Чи додав він популярності книзі? Чи сподобався вам режисерський задум? Хто зіграв головні ролі?

Учень, що уособлює письменника. Мені сподобалося, що режисер далі творчо розвинув те, що є в книжці. Головну роль зіграв Дмитро Халаджи, український спортсмен, що давно виступає в Америці. Ольга Сумська - у ролі  мадам Бухенбах; Мілену зіграла Іванна Сахно, Міху – Леонід Шевченко. А у ролі Велета – справжній український богатир Василь Вірастюк, який, до речі, написав передмову до книги (яку обов’язково слід прочитати). Звісно, фільм додав популярності книзі.

Учениця-журналіст. Який герой, на вашу думку, потрібен українським дітям?

Учень, що уособлює письменника. З національним обличчям. Ми –велика країна, найбільша в Європі, у нас – унікальна історія, тому маємо все для того, щоб користуватися не тільки чужими, але й своїми культурними надбаннями.

Учениця-журналіст. Щиро дякуємо за цікаву розмову.

Відеопрезентація історичної довідки про Івана Фірцака (учень-дослідник).

Матеріал для вчителя.

Іван Фірцак народився 1899 року в українському селі Білки на Закарпатті. За неймовірну силу отримав прізвисько Кротон.

Чемпіон Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби.

Чемпіон Європи з культуризму.

Вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. Побував у шістдесяти чотирьох країнах, дивуючи всіх неймовірною силою.

Виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу. Після програшу українському силачеві Кротону чемпіон Британії з боксу Джон Джексон викинувся з вікна.

З рук королеви Англії Іван Фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.

Американська преса називала його найсильнішою людиною ХХ століття.

Після одного з боїв переніс важку операцію, під час якої йому замінили частину черепної кістки на золоту пластинку. Але Кротон і далі продовжував свої знамениті виступи.

На початку сорокових повернувся на Закарпаття з дружиною Руженою Зікл, повітряною гімнасткою «Герцфертцирку».

Подружжя мало восьмеро дітей. Старший син Іван став чемпіоном України з боксу в середній вазі. У 1938 році він був засуджений за «український буржуазний націоналізм». У концтаборах відсидів вісім років. Це була одна із причин, чому за радянських часів ім’я Кротона не афішувалося.

Помер знаменитий силач у 1970 році в рідному селі Білки. У народі його прозвали Іваном Силою.

 Повідомлення учнів – літературознавців « Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу».

(Орієнтовний матеріал для учнівських повідомлень)

Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» - це весела, захоплююча , сповнена пригод розповідь про простого хлопця із закарпатського села Білки, який завдяки надзвичайній фізичній силі, а також силі духу і доброті , здобув собі славу найсильнішої людини світу, перемагав найвидатніших богатирів, разом із мандрівним цирком побував у багатьох країнах світу. У великому місті на Івана Силу – парубія з гірського села – чекає багато карколомних пригод, випробувань і небезпек, а ще зустрічі з вірними друзями та, звичайно, справжнє кохання. Надзвичайна сила, працьовитість і добре серце ведуть його від перемоги до перемоги, від вантажника на вокзалі – до чемпіона республіки, від циркового силача у цирку пані Бухенбах – до найдужчої людини світу.

ІV. Осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежностей у виучуваному матеріалі, розкриття внутрішньої суті явищ і процесів.

Слово вчителя. Повість складається з двох частин, які, у свою чергу, поділяють на двадцять два розділи  кожна. Твір має передмову й історичну довідку про Івана Фірцака (з нею ми вже познайомилися).

Виразне читання передмови.

Інтерактивна вправа «Прес». Доведіть, що твір Олександра Гавриша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» - пригодницько-детективна повість з елементами казковості.

Словникова робота:

Кротон – уславлений античний борець.

Шапіто – легка циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезентовою покрівлею для пересувних вистав; пересувний цирк.

Імпресаріо – театральний підприємець, власник театру, цирку.

Легінь – юнак, парубок.

Вуйко – загальновживане на заході України замість слова «дядько». Аналог до літературного «пане».

Читання та коментар змісту за запитаннями.

1. Чи сподобалася вам повість, чи легко її було читати?
2. За яких обставин ми познайомилися з головним героєм Іваном Силою?
3. Як зустріла столиця хлопця з провінції? В які пригоди він потрапляє, з ким знайомиться?
4. Хто такий Брякус і яку роль він відіграв у долі головного героя?
5. Ваше ставлення до Міхи Голого? Коли він, вуличний злодій і пройдисвіт, вперше заплакав?
6. Яке завдання отримав агент Фікса?
7. Які риси характеру допомогли Івану Силі у важкі хвилини його життя? Як йому допомогли друзі?
8. Розкажіть про суперників Івана Сили, з якими відбувалися поєдинки. Чим закінчувалися двобої силачів?
9.  Якою ви уявили мадам Бухенбах? Як вона ставилася до головного героя? Чи завжди була щирою?
10.  В яких країнах довелося побувати Івану Силі, виступаючи в цирку?
11.  Розкажіть про зустріч із королевою Великобританії. Чим закінчився поєдинок із уславленим боксером Джебсоном?
12.  Назвіть епізоди повісті, які найбільше запам’яталися. Чому?
13.  Які епізоди із твору у вас викликали сміх?
14.  Чим завершується повість?  Яка доля чекала наших героїв?

 

Літературна вікторина

1. Яку найкоротшу молитву промовляє Іван Сила у скрутні хвилини? («Боже, поможи!»).

2. Хто написав передмову до повісті? (Василь Вірастюк).

3. Про кого із персонажів розповідається: «Бідолашний хлопець ніколи не мав справи зі стількома ножами, виделками, ложками, тому аж спішив повторювати за господарем його рухи»? (Про Івана Силу).

4. Кому належать слова : «А от спорт  - це моя стихія. Я ним живу. Я відкриваю імена, і це приносить мені задоволення.»? (Брякус).

5. За чим найбільше скучав на чужині найдужчий чоловік світу? (За маминими галушками).

6. Хто у французькому порту виголосив нове вчення про Добро і Зло, Вічне і Минуще, Здобуте і Втрачене?(Агент Фікса).

 «Словесний футбол»: учні по черзі задають один одному питання щодо змісту повісті, кидаючи при цьому м’яч чи повітряну кулю.

Мистецький практикум. Презентація учнівських ілюстрацій до твору.

Проблемне питання: Висловіть думки про необхідність серйозного ставлення до власного здоров’я, до спорту, про чесність у спортивних поєдинках.

V. Рефлексія. Підсумок уроку.

Незакінчене речення:

• Книга О. Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» вчить нас…

Складання сенкану. Сладіть сенкан із заголовком  «Іван Сила».

Орієнтовне виконання.

Іван Сила.

Непереможний, всесвітньовідомий.

Приваблює, виховує, вчить.

Силою захоплює юні серця.

Українець-душа.

Оцінювання. Аргументація оцінок.

VІ. Домашнє завдання. Підготувати усний переказ епізоду, який найбільше сподобався; відповідати на запитання підручника.

Уроки позакласного читання (9 клас)

 

 

1. Урок - дума  за  книгою  С. Плачинди  та  Ю. Колісниченка  „Неопалима  купина”(„Артем  Ведель”)

Мета. Ознайомити учнів із видатною особистістю, українським  композитором Артемом Веделем; розкрити основну думку твору, обговорити його зміст; викликати інтерес до минулого України,  виховувати  патріотичні почуття на прикладі життя легендарних постатей.

  Обладнання. Портрет  Артема Веделя,  магнітофонний  запис  церковної  кантати   композитора „Херувимська”, книжкова  виставка (твори С.Плачинди), ікона «Неопалима Купина».

На дошці - епіграф  уроку:

Помолимось за тих, що у розлуці

Помруть відірвані від рідних хат;

Помолимось за тих, що у розлуці

вночі гризуть залізні штаби грат,

що душать жаль у невимовній муці,

за тих, кого веде на страту кат.

Над ними, Господи, в небесній тверді

Простри свої долоні милосердні.

    Ю. Клен

     

Словникова  робота. Пояснення  значення  крилатого  вислову „потьомкінські  села”.

Перебіг  уроку

 

І. Організаційний  момент.

Урок розпочинається із декламації епіграфа уроку і засвічування свічки.

ІІ. Повідомлення теми уроку, мотивація  навчальної  діяльності.

 

Учитель. Сьогодні  ми  поведемо  розмову  про повість  „Артем  Ведель”  із  книги  С.Плачинди  та Ю.Колісниченка  „ Неопалима  купина”. Запитаєте,  що  означає  „неопалима  купина”? Чому  таку  назву  має  збірка? Може,  давня  українська  легенда  дасть  ключ  до  розгадки...

 (Заздалегідь  підготовлений  учень  розповідає  легенду, звучить  тиха  мелодія).

Легенда про неопалиму купину

  Ще в сиву давнину на Поділлі, у тихій  і затишній долині, де било

 з-під  землі  кришталеве  джерело,  осіли  люди. Жили  мирно  і  щасливо,  аж   поки  на  рідний  край  не  напали  монголо-татарські  орди. Не  раз  налітали  люті  вороги,  але  щоразу  підіймалося  з  руїн   село.

 Якось  зненацька  наскочили  ординці,  спалили  хати  та  повели  всіх  людей  у  полон. Нікому  вже  було  відбудовувати  село.  І  тоді  сталося  диво.  На  попелищі   в  долині  виросли  дивовижні  рослини,  які  не  боялися  вогню,  в  них  уселився  дух  непоборного  народу,  що  його  ніякі  вороги  не  могли  зломити...

 У народі  назвали  цю рослину  неопалимою  купиною.

 

 (Учениця зачитує фрагмент із книги).

 

Виразне читання фрагменту із книги «Неопалима купина» С.Плачинди

…Ця квітка завжди хвилювала людей. Ясенець  її  ім’я. Але в давні  часи українці  називали  її  неопалимою  купиною. Бо в спекотний  день,  на  осонні,  вона  парувала  ефірною  олією  і  тоді  цю  красу   можна  було  легко  підпалити.  Палало  полум’я  над  нею,  але  квітка  не  згорала. Згасав  вогонь  і  вона  знову  квітла,  розвивалася.

 Чи  не  так  і  Ти,  Україно-Мати?  У  скількох  огнях  палала.  Як  страшно  Ти  горіла  впродовж  тисячоліть,  якими  нашестями,  голодоморами,  геноцидами   знищували  Тебе.  І  не  знищили.  Бо  ти,  як  неопалима  купина,  оживала  й  розквітала  на  радість  дітям  своім,  на  зло  ворогам.

  

Учитель. Дійсно,  ця  скромна  рослина  стала  символом  непокори,  символом  нездоланності.  Неопалима  купина – це  Україна-мати,  яку  не  зуміли  здолати  ніякі  вороги.  Скільки  не  нищили,  не  палили, не  плюндрували...  Це  наша  національна  гідність  і  гордість  за  свою   історію,  хоч  як  її  не  принижували,  не  цькували,  не  топтали; це  наша  національна  культура,  яка  вічно  цвістиме,  розростатиметься  і  буятиме  завдяки  вірним  синам  і  дочкам  мужнього  українського  народу,  що в  складних,  трагічних  обставинах,  переборюючи  спустошливі  навали,  царський  деспотизм,  панське  свавілля,  темряву,  віддавали  своє  обдарування , свої  сили  і    своє  життя  на  вівтар  рідної  України.

Усі  вони,  про  кого  йдеться  в  книзі,  хотіли  щастя,  волі,  світла  своїй  Вітчизні,  прагнули  своєю  працею  і  жертовністю  возвеличити  рідний  народ. І вони  уславили  його. Їм  не  судилося  побачити  свій  народ  щасливим,  а  край  вільним,  але  їхня  праця  крізь  усі  історичні  злигодні,  злети  й   падіння  світить  нам,  світить  у   віки,  у  безсмертя,  мов  легендарна  неопалима  купина.

 Серед  цих  імен – вольова  Роксолана, мудра  Гулевичівна,  Феофан  Прокопович,  Максим  Березовський... Такою  ж  неопалимою  купиною  є  для  нас  і  Артем  Ведель,  український  композитор,  якому  цар  із  його  посіпаками  так  і  не  дали  розгорнути  свого  високого  таланту.  Життя  його  є  трагедією,  безнадійним  шуканням  правди  і  справедливості.

 Про  цю  людину,  її  складну  життєву  долю  ми  дізнаємося  із  повісті  „Артем  Ведель”.

 

ІІІ. Сприйняття  та  засвоєння  учнями  навчального  матеріалу.

Бесіда  за  змістом  твору

1. Якими  місцями  подоружувала  імператриця  Катерина ІІ  і  чому? Хто  ще „удостоївся  високої честі”  сидіти  у  розкішному  шестимісному  ридвані  поруч  із  царицею?

2. Яка  мета  їх  подорожі? Що бачили  „високі  гості”  за  вікном  карети? (Учні  зачитують  пейзажні  замальовки).

3. Чи  помітили  чужоземні  посли  фальшивість  побаченого?

4. Назвіть  головного  постановника  „феноменальних”  декорацій. Поясніть  походження  і  значення  вислову „потьомкінські  села”.

5.Як  зустріли  Катерину  у  Києві?  Куди  згодом  вирушив  розкішний  кортеж  цариці?

6. Яким  був  і  де  знаходився  будиночок  Веделів?( Учні  зачитують  опис).

7. Ким працював  батько  Артема? Чому  він  не  пішов  зустрічати  царицю?

8. Де  був  Артем  Ведель, коли  імператриця  прибула  в  Київ? Розкажіть,  що  ви  дізналися  зі  сторінок  повісті  про  юнака.

9. Що  подарувала  цариця  Артемові  за  чудовий  спів? Куди  подів  цей  подарунок  юнак?  Чому?

10. Де  довелося  працювати  Артему  Веделю  після  закінчення  Київської  академії?

11.  Розкажіть  про  уподобання  генерал-аншефа Єропкіна. Чому  його  ненавидів  Артем  Ведель?

12. Яких  душевних  переживань  довелося  зазнати  молодому  дирегенту? (Свої  відповіді  учні  підтверджують  цитатами  із  тексту).Хто  був  найкращим    другом  і  побратимом  Веделя?

13. Де  працював  композитор  після  Москви? Які  пісні  звучали  на  його  концертах?

14. Чому  Левандінов  був  невдоволений  виступом  хору  на  Щекавиці?

15. Хто  назвав  Веделя  „Моцартом  духовної  музики”?

16. При  яких  обставинах  розкрилося  справжнє  обличчя  Левандінова? Як  це  вплинуло  на  долю  Артема?

17. Чи  знайшов  композитор  заспокоєння  душі  у  стінах  Києво-Печерської  лаври? Чому?

18. За  що  заарештували  Артема  Веделя?  Що  було  найстрашнішим  в  указі   Павла І? Як  прокоментував  це  П. Турчанінов?

19. Яким  чином   записав  свій  останній  твір  Артем  Ведель?

 

Характеристика  персонажів  твору

Завдання 1. Охарактеризувати  образи  імператриці  Катерини ІІ, Потьомкіна,  генералів  Єропкіна  та  Левандінова; виділити  риси  вдачі: бездарність,  фальшивість, невміння  і  нерозуміння  мистецтва,  втручання  в  чужі  задуми; пояснити  значення  риторичного  запитання:  „Боже  мій! Чому  мистецтвом  керують  солдафони?”

 Завдання 2. Розкрити  риси  характеру батька – Лук’яна  Веделя, П.Турчанінова,  Артема  Веделя; звернути  увагу  на  працьовитість,  високу  професійність,  відданість  своїй  справі,  скромність,  повагу  до  старших,  богобоязливість,  розум,  талант.

«Мозковий штурм»

 Чи  могли  люди,  подібні  Артемові  Веделю,  вижити  в  тих  умовах,  виявити  свій  талант,  свої  здібності?  Що  цьому  заважало? (Відповіді учнів).

 Учитель. Так,  в  умовах  сомодержавного  свавілля   такі  люди,  як  Артем  Ведель,  були  приречені  на  загибель,  на  знищення. Процвітала  фальш,  брехня,  жорстокість,  на  висоті  опинялись  жалюгідні  підлабузники,  майстерні  фальсифікатори,  бездари  і  тупоголові  солдафони. Та,  на  щастя,  Україна  ніколи  не  була  бідною  на  людей  високого  таланту,  мужніх  і   відданих  своїй  справі,  народові. Їх  праця  через  усі  історичні  злигодні,  злети  і  падіння  світить  нам,  світить  у  віки,  у  безсмертя,  мов  легендарна  неопалима  купина. Їхня  краса, їхня  творчість,  діяння,  врешті  їхні  імена – то  наша  слава,  то  наша  гордість. Тож  пам’ятаймо  їх  вічно!

Музична  хвилина

 Звучить  музика  Артема  Веделя (учитель  пропонує  послухати церковну  кантату  „Херувимська”).

 ІV. Підсумок  уроку.

V. Домашнє  завдання.

 

 

2. Урок  - ретроспекція  за  твором  Р. Іваничука ,,Мальви”

 

Мета. Ознайомити  учнів  з  історією  написання,  змістом  та проблематикою  роману ,,Мальви”; звернути  увагу  на  роль  художніх  деталей  і  символів  у  творенні   образів  головних  персонажів.

 Виховувати  національну  гордість,  почуття  любові  до  рідного  краю, нетерпимість  до  відступництва,  зради,  безпам’ятства.

Обладнання.  Портрет  Р. Іваничука,  вислови  відомих  людей  про  його  творчість,  виставка  творів  письменника,  газетних  та  журнальних  публікацій.

На  дошці - епіграфи: 

 Чому  відступництва  у  нас  так  много,

 і чом  відступництво для нас не є страшне?

                І. Франко

 

     Стара  дзвіниця  й  досі  ловить  гави.

     Танцює  сніп  на  житньому  току.

     Ну  що  мені  магнолії,  агави?

     Я   поцілую  мальву  у  щоку. 

          Ліна  Костенко

Словникова  робота.  Літературознавчі  терміни –  твори  історичного  жанру, історичний  роман  як  різновид  їх; пояснення   слів:  Висока  Порта, Високий  Поріг  - Туреччина; бунчук – символ  влади ; візир – титул  міністрів  і   вищих  сановників    у   багатьох    мусульманських     країнах;

ятаган -  вид  холодної  зброї;  сеймен -  воїн,  хан,  охоронець; дібрати  синоніми   до  слова  ,,яничари”.

Література

1. Іваничук Р. – Мальви. – К., 1968.
2. Слабошпицький  М. Мисль  не  повинна  вмерти: Штрихи  до  портрета  Романа  Іваничука //УЛМШ (Дивослово).-1989. -№5.
3. Слабошпицький  М. Найбільша  пригода  в  моєму  творчому  житті (Передмова) / Іваничук Р. Яничари. – К., 1993.
4. Соя Б. З  книги  минулого  нашого  народу// Дивослово.-2004.-№5.

 

 

Перебіг уроку

І. Організаційний  момент.

ІІ. Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності.

Вступне  слово  вчителя

Яничарство... Це  слово  якось  непомітно  ввійшло  в   активний  ужиток. Проте  змусило  задуматись,  заглянути  в  минуле, чимало  переосмислити... Був  час,   коли  ми  зачитувались  творами  Чингіза  Айтматова, киргизького  письменника, осуджуючи  так  зване манкурство ,а   про  українські ,,Яничари” (друга  назва  роману  ,,Мальви”  Р. Іваничука),  на  жаль,  майже  нічого  не  знали...

ІІІ. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу.

 Коротке   повідомлення про  особистість та  творчу  лабораторію  Романа Іваничука

 Літературна  біографія  письменника  тісно  пов’язана  з  творами  історичного  жанру. Серед  них  добре  відомі:  ,,Черлене  вино”, ,,Манускрипт  з вулиці   Руської”,  ,,Вода  з  каменю”,  ,,Четвертий  вимір”,  ,,Шрами  на  скалі”,  ,,Журавлиний  крик” та  інші.

  Народився  Р.Іваничук  27 травня  1929р.  в  с. Трачі  Косівського  р-ну  на  Івано-Франківщині   в  сім’ї  сільського  вчителя.

 Батьки  намагалися  дати  синові  хорошу  освіту. Спочатку  було  навчання  в Коломийській  гімназії. Тут,  до  речі,  доля  звела  і  поєднала  тісними  вузами  дружби  двох  майбутніх  літераторів:  Романа  Іваничука  і  Дмитра  Павличка. Відтоді  їхні  життєві  дороги  часто  переплітатимуться. Разом  будуть  навчатися  у  Львівському  університеті, майже  одночасно  почнуть  друкуватися. Правда, всенародне  визнання  до  Павличка  прийде  швидше,  літературний  шлях  Р. Іваничука  буде  нелегким  і  тернистим.

 Письменник  зізнавався: ,,... найбільша  пригода  в  моєму  творчому  житті -  це  роман  ,,Мальви”, після   написання  якого  я  зрозумів: до  кінця  днів  своїх  не  матиму  сили  покинути  історичний  жанр”.

 ( Пояснення   термінів: ,,твори  історичного  жанру”, ,,історичний  роман” ).

Виступ-ретроспекція

«Історія  написання  роману  «Мальви»

 Дидактичний матеріал. ,,Мальви”- так  назвав  письменник  свій  історичний  роман, який  ще  має  іншу  назву - ,,Яничари”.Це  роман  про  трагічну  долю  українки  Марії,  яка,  потрапивши  в  турецьку  неволю,  ціле  життя  марила  рідною  землею. Символом  України  для  цієї  змордованої   чужиною  жінки  були мальви: ,,Мушу  вмерти  на  тій  землі,  де  коноплі  під  стелю,  а  льон  по  коліна, де  мальви  вище  соняхів  ростуть – білі,  голубі  й  червоні...”

 Письменник  згадує: ,,На  добір  історичного  матеріалу  я  потратив  три  роки.  Далі  прийшла  черга  писати  перші  сторінки,  а  заголовка  придумати  ніяк  не  міг,  і  опустилися  у  мене  руки.

 Тоді   я  поїхав   з  сім’єю  у  Коктебель. Мої  колеги  по  пляжу  хворіли ,,камінною”  хворобою – сердоліків  і  ,,курячих  богів”,  ми  ж  із  дружиною  блукали  степами  й  горами                Криму,  збираючи  квіти  для  гербарію.

 Я  чомусь  уперто  шукав  квітку,  дерево   чи  рослину,  яка  б  дала  б  назву  моєму  історичному  романові,  що  вже  просився  на  папір.  Іноді  здавалося -  знайшов! Держидерево,  колюче,  загребуще – хіба  поганий  символ  для  татарського  Криму  чи  турецької  Порти? Ба  ні,  не  про  них  основна  моя  мова  в  майбутньому   творі...

 Але  одного  разу  я  нахилився  над   голівкою  звідкись  добре  знайомої  жовтої  квітки,  пришпиленої  коротеньким  стебельцем  до  потрісканої  кримської  землі.  ,,Що  це  за  квітка?”- спитав  я  в  дружини. Вона  здивувалася,  що  я  не  можу  розпізнати  цвіту  наших  мальв. ,,Але  ж  вони  у  нас   високі,  вищі  за  соняшники.” ,,Видно,  для  них  тут  грунт  не  той,”-відказала  дружина. І  в  цю  мить  прийшло  до  мене  моє  ,,еврека!”. Мальви.  Мій  історичний  роман  буде  називатися  ,,Мальви”. Бо  це  трагічний  символ  українського  народу – гожого  вродою,  статного,  пишного – на  своїй  землі  і  знищеного  фізично  і  духовно – на  чужині,  в  бусурменській  неволі.

 Це  був  жорстокий  заголовок,  але  й  не  менш  жорстокою  була  доля  України  в  те  страшне  десятиліття  безгетьманства,  ,,золотої  волі” польської  шляхти  й  українського   з’яничарення  1638-1648 років”.

 Роман  Іваничук  тоді  ще  не  знав,  що  доля  готує  йому  нові  випробування. ,,Мальви”  побачили  світ  у  1968 році  і  були  гостро  розкритиковані. Автор  з  болем  згадує  той  час: ,,Мені  заборонили  друкуватися.  Протягом  одного  місяця  1973  року  у  видавництві  ,,Дніпро”  знімають  з  плану  видання ,,Край  битого  шляху”, ,,Мальви”  вилучають  із  бібліотек  і  подекуди,  як  це  було  в  Миколаєві  (обласному),  їх  спалюють.  З  дня  на  день  я  чекав  арешту:  мене  попередили  в  обкомі,  що  як   тільки  ,,Журавлиний  крик”,  який  розійшовся  у  передруках  ,,самвидаву”,  буде  опоблікований  за  кордоном  (а  ,,Мальви”  вже  вийшли  в  Канаді),  волі  мені  ніхто  гарантувати  не  зможе.  Я  почав  подумувати  про  самогубство...”( Зі  щоденникових  записів  ,,Благослови,  душе  моя,  Господа”).

 Що  ж  є  темою  цього  роману  і  за  що письменник   зазнав  стільки  принижень,  гонінь?

 Це ,  звичайно,  тема  відступництва,  яничарства (манкурства).  Заглиблюючись  в  історичне  минуле,  письменник  поставив  діагноз  сучасному, виніс  йому  вирок. Це  зразок  ,,мислячого  історичного  роману”.

Алегоричність  твору,  образи – символи  акцентують  увагу  на  гострих  проблемах  сучасності,  і  найперше -  на  національній. Тема  відступництва  не  нова  в  українській  літературі.  До  неї  зверталися  і Леся  Українка  в  поемі  ,, Бояриня” й  Іван  Нечуй-Левицький  у  творі  ,,Князь  Ієремія  Вишневецький”. Доречно  згадати,  що  названі  твори  також  були  заборонені  радянською  цензурою.

Виступ - ретроспекція

«Ознайомлення  з  історичною   добою  та  історичними  постатями,  відображеними   в  романі»

 

1. Що  загрожувало  державності  України  в  ХVІІ столітті? Яким  виведений  у  романі  образ  Богдана  Хмельницького?

2.  Про  що  свідчать  образи  божевільного  султана,  який  нікого  не  слухає, і  мудрого  візира?

 3. Як  вплинула  на   візира  розмова  з  новим  султаном?   Як  мудрець  пояснює  занепад  держави?

 4. Чому  настають такі  історичні  періоди, коли  народ  тягнеться  лише  до  збагачення,  нехтуючи культурою,  наукою? Відповідь  пов’яжіть  із  сучасністю.

5. Чим  страшний  для  імперії  мудрець  Омар? З  якими  відомими  постатями в  нашій   недавній  історії    ви  порівняли  б  цей  образ?

6. Що  є  причиною  занепаду  могутніх  держав? Чому  письменник  звертається  до  цієї  проблеми?

Висновок:  на  прикладі  розпаду  османської  імперії  Р.  Іваничук  показав  розпад  імперії  більшовицької,  тим  самим  ніби  передбачив  хід  історії.

Виступ – ретроспекція

« Загальнолюдське  і  національне  в  романі»

 

 1. Що  стало  для  героїв  роману  сходинками  до  яничарства?

 2. Автор  упродовж  усього  твору  звертається  до  образу  мертвого  платана,  облетеного  плющем. Зачитайте  цей  опис. Що  він  символізує?

3. Як  мати  Марія  з  Мальвою  потрапили  в  полон?

4. Чому  Марія  змінює  віру? Прокоментуйте  сцену  прийняття  Марією  і  Мальвою  мусульманства.

5. Як  потрапили  у  неволю  Андрій  та  Семен? Чи  була  усвідомленою  зрада Андрія? Чи  розумів   своє  становище  Селім?

6.  Про  кого мовить  такі  слова  Марія: ,,Обоє  яничари... Діти,  діти,  мальви  зів’ялі...”? Чому?

7. Чи  стала  яничаркою  Мальва? Що  пробудила  у  ній  пісня?

8. Як  склалася  доля  інших  персонажів?

 9. Що  символізує  у  творі  образ  Марії?

Виступ - ретроспекція

«Погляд  з  минулого  з  проекцією  на  сучасне»

1. Прокоментуйте крилаті вислови із твору.

Наприклад: ,,Багатство  держави  залежить  від  особистого  багатства  людей”, ,,Міняються  імператори,  не  міняється  людська  доля”, ,,Бунти  -  це  початок  загибелі  імперії”, ,,Якщо  сини   забувають  про  матір,  то  вмирає  вона,  жебраючи  під  сусідськими  порогами”. Прокоментуйте  їх.

 2. У  чому  полягає  актуальність  роману  Р. Іваничука   у  наш  час?

3. Який  він,  нинішній  яничар?

 На  завершення  звучить вірш О. Кряжич ,,Сучасний  яничар”:

 Ти  як  град  із  чорних  хмар

 Що  квітучу  б’є  долину,

 Як  хвороба,  як  пожар...

         Хто  ти, звідки , вражий  сину?

 

 Ні,  ти  вже  не  на  коні,

 Маєш  гарний  одяг,  вроду,

 В  дискотеці  ночі  й  дні

 Вихилятись  маєш  моду.

 

      Що  тобі  наш  рідний  край,

 Пісня,  складена  народом?

 Що  тобі  зрубати  гай,       

 Отруїти  чисті  води?

 

 Мова  наша – не  твоя, 

 Змалку  ти  її  не  любиш...

 Хто  ж  ти? Де  твоя  сім’я?

 І  чиїм  ти  сином  будеш?

 

 Ти, напевно,  з тих  часів,

Як  до  нас,  мов  чорні  хмари,

 З  диким  брязкотом  мечів

 Лізли   кляті  яничари!

IV. Підсумок  уроку.

V. Пояснення домашнього завдання.

 

3. Урок  - сповідь за  книгою

Калини  Ватаманюк „Від  лиця  твого,  Господи,  судьба  моя  іде”

 

 

Мета. Ознайомити  учнів  із  духовними  проповідями  письменниці-журналістки  Калини  Ватаманюк; на конкретних життєвих прикладах виховувати християнські чесноти, вчити дивитися на світ очима серця.

 

Обладнання. Картини  відомих  художників  на  біблійну  тематику,  записи  духовної  музики,  виставка  творів Калини  Ватаманюк (серед  них  такі: „Від  лиця  твого,  Господи,  судьба  моя  іде...”,  „ Між  хрестами  і  зорями”, „Ми – діти  світла”, „Сад  моїх  журавликів”).

На  дошці  епіграфи:

Немає  сліпого  випадку,  Бог  управляє  світом,  і      все,  що  твориться  на  небі  і  в  піднебессі,  звершується  по  суду  премудрого  і  всемогутнього  Бога,  непізнаного в  премудрості   і  всемогутності   Своїй,  непізнаного в  управлінні  Своїм...

    Святитель  Ігнатій.

...Хто  скупо  сіє – той  скупо  жатиме,  а  хто  сіє  щедро  -  той  щедро  жатиме... Бо  що  людина  посіє,  то  пожне. І хто  сіє  для  власного  тіла  свого,  той  від  тіла  тлінне  пожне. А  хто  сіє  для  духа,  той  від  духа   пожне  життя  вічне.

             Апостол  Павло.

 

Життя –це єдиний  вуз,  до  якого  не  треба  здавати  вступні  екзамени,  а  лише  випускні.

           К. Ватаманюк

Перебіг уроку

І. Організаційний  момент.

ІІ. Повідомлення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне  слово  вчителя

 - Мир серденькам вашим, дорогі мої!

 Запитаєте, чому таке незвичне моє сьогоднішнє вітання? Спробую  відповісти вам словами Калини Ватаманюк, про творчість якої  говоритимемо  на  уроці: „Тому, дітоньки  мої, що  від  серця  життя  іде.  Я  посилаю  мир  Христовий  серцям  вашим. Мир,  що  не  від  світу  цього,  а  мир  небес.  Чому  серцям? Тому,  що  усе  ваше  життя  починається  і  закінчується  в  серці.  Ви  такі,  як  ваша  внутрішня  суть,  що  зніздиться  у  серці  вашім”.

 Багато  мудреців  твердили,  що  перш,  ніж  навчити  дитину  математики,  історії  та  інших  наук , слід  навчити її  мудрості  духовної,  утвердити  у  її  серці  совість,  привчити  до  правд  Божих. Тоді  все  піде  легко  і       добре: і  наука,  і  робота,  і  життя. На  сьогоднішньому  уроці  ми  спробуємо  пізнати  істини  Божі, бо  ж  назва  творчого  доробку Калини  Ватаманюк „Від  лиця  твого,  Господи,  судьба  моя  іде...” стверджує, що  у  нашому  житті немає  нічого  випадкового.

 Життя  людини – це  лише  мить  у  таємничій  книзі  Вічності. Авторка  розмірковує: „Отець  Небесний  посилає  своїх  дітей  на  землю  святими  Ангелами. Такими  ж  вони  повинні  і  повернутися  до  Отця. Аби  виконати  цей  наказ,  Отець  дав  нам  закон,  правила,  як  нам  треба  жити. Та  потрапляючи  у  світ  спокус  і  зла,  яким  завідує  ангел  темноти,  багато  з  нас,  з  Ангелів  Світла,  стають  ангелами  злими.” Як  потрібно  прожити ,  щоб  не  стати  блудником  на  життєвій  дорозі,  залишитися  чистим  у  помислах,  у  словах,  у  вчинках,  чистим  у  кожному  кроці  на  землі  -  про  це  оповідає  книга  Калини  Ватаманюк,  про  це  і  наша  сьогоднішня  розмова. (Учитель  засвічує  свічку, яка  стане  уособленням  тепла, світла, щирості  і  відвертості).

 ІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

(Тихо звучить духовна музика).

Бесіда  за  запитаннями

 1. Яка думка спричиняла докір сумління, переслідувала  письменницю,  коли  вона  готувала  невигадані  історії  до  виходу  у  світ? ( „...Що   через  ім’я  Господа  нашого  хочу  виділити  власне  ім’я”).

 Учитель  при  допомозі  учнів  з’ясовує  жанр  прочитаної  збірки,  в  основу  якої  лягли  життєві  історії  (художня   публіцистика).

 2. Хто, все  ж  таки,  дав  благословення  пані  Калині  на  роботу  творчу, на  прославу  імені  Божого,  на  спасіння  душі?

 3. Розкрити  основну  думку  нарису  „Путь  під  Богом”. („Народжуємось  з  судьбою,  наче  з  приданим”). Яку  життєву  дорогу  приготував  Господь  письменниці? Як  мале  дівча  проповідувало  добро?

 4. Роль лісової  провидиці  у  духовному  зростанні  авторки?  У  чому  полягає  чаклунчина  мудрість?( „ Жити  з  добром – це  ще  далеко  не  жити  в  добрі”).

 5. Хто  він,  небесний  Друг?  Чому  повчає?

 6. Поясніть  значення  афоризму  „ Які  правдиві – такі  й  щасливі”.

 7. Перекажіть  історію  дубового  хреста. Яку  істину  відкрив      нам,  незрячим,  Всевишній?

 8. Прокоментуйте  слова: „Ми  тільки тому не отримуємо від  Бога  ласк,  що  просимо  без  віри  й  довір’я”; „Намарне  ви  рано  встаєте,  допізна  просиджуєте – якщо  Господь  не  приложе   руки  Своєї,  ви  нічого  не  досягнете”. Наведіть  приклади  життєвих  історій, наведених  у  книзі, що  підтверджують  сказане.

 9. Які  три  хати,  за  словами  священика,  є  у  кожного  з нас? Про  яку  із  них  треба  дбати  найбільше?  Чому?

 10. Чи  маємо  ми  право  судити  людину  за  те,  що  вона  вчинила?

 11. Чому  молитву  і  піст К. Ватаманюк  називає  „росами  духовними”, „золотим  ключиком,  який  відмикає  комори,  де  Господь  благодать  береже”?

 12. Які  розповіді вас найбільше вразили? Які думки найбільше  запам’яталися?  А як бути із тими, хто ще не прийшов до Бога?

 Тут може прозвучати у виконанні  учениці  поезія А. Листопад „Отче  наш”.

Учитель демонструє шедеври світового мистецтва на релігійну тематику (репродукції).

„Вузлики  в  дорогу”

 Учні  по  черзі  виголошують  думки-повчання,  якими  збагатилися,  читаючи  книгу  К. Ватаманюк. Наприклад:

„ Наша  природа  так  збудована,  що  людина  завжди  шукає  вражаючих  відчуттів  і  неймовірних  видінь,  і  не  розуміє  того,  що  найбільше  диво  є  вона  сама,  створена  на  подобу  Бога”.

„ Мудрий  вчиться  на  чужих  помилках,  а  немудрий  на  своїх.Та  людська  природа  так  збудована,  що  в  більшості  ми  пізнаємо  істини  через  власні  втрати,  власні  хрести...”

„Всі  ми  ходимо  під  Богом.  І  всі,  навіть  ті,  хто  ніколи  не  допускав  гадки,  що  промислом  Божим  правиться  судьба  його,  у  критичні  хвилини  життя,  коли  уже  всі  помочі  випробувані,  звертаються  таки  до  Нього,  бо  „кожне  коліно  приклониться  переді  Мною”,- каже  Господь”.

„ Воістину, дивні  діла  Твої,  Господи. Якщо вузькі  життєві  стежки  навчають  нас  все-таки  просити  в  Тебе, то  просвіти,  Господи,  Своїм  пречистим  і  пресвятим  світлом  душі  і  серця,  аби  навчилися  ми  дякувати  Тобі. І  не  лише  дякувати  за  чуда  Твої,  Господи. За  ласки  Твої. А  за  життя  таке,  яким  Ти  нас  наділив. За  прожитий  день. Навіть,  якщо  він  сірий,  холодний  і  голодний. За  кожну  мить,  яка   дарує нам  духовне  прозріння,  Господи...”

„Великі  духовні  подвижники  казали: молитися  треба  за  ворогів  своїх,  бо вони  самі  не  знають,  що  творять. Та  вони  навіть  благодійники  наші:  нападками  своїми  ніби  насильно  гонять  і  штовхають  нас в  Царство  Небесне  при  небезпеці  самим  упасти  в  пекло... То  як  же  не  молитися  за  них,  щоби  і  їх  Господь  сохранив  і  помилував?”

„ Пам’ятайте: вища  творчість  людини – це  сповідь.”

ІV. Підсумок  уроку.

Учитель: „ Ми  перегорнули  останню  сторінку  книжечки,  яка  кличе  до  світла,  до  добра,  до  вічності. Нехай  потрудиться  душа  наша,  щоб  на  життєвих  дорогах  не  розгубила  чистоти  своєї. Слава  Богу  і  рясних  Божих  благословінь  усім.”

V. Пояснення домашнього завдання.

 

4. Урок – творчий  звіт  прочитаного

«Дивнії  перли» книжкових  глибин»

Мета.  Навчати  учнів  орієнтуватися  у  складному  літературному  процесі, залучати їх  до  пропаганди  творів  улюблених  письменників;  надати  можливість  репрезентувати   на  уроці  такі  жанри,  які  користуються  стійким  читацьким  попитом (гумор,  фантастика,  детектив).

 Виробляти  в  учнів  уміння  самостійно  оцінювати  художні  твори, вчинки  героїв,  задум  автора  тощо; розширюювати  літературно-мистецький  кругозір  щколярів, розвиваючи  їх  художнє і  логічне  мислення .

Обладнання.Учні  самостійно  створюють  виставку  творів  улюблених  письменників,  готують  ілюстрації  до  них (власні  або  відомих  авторів).

На  дошці - епіграфи:  З усіх  мистецтв  найважче  мистецтво читання.

         Й.-В. Гете

    У  книги  люди,  наче   бджоли  в  соти,

    Знесли  духовний ,  чародійний  мед.

         Дмитро  Павличко.

Попередня  підготовка  до  уроку

 

   Запитання  для  анкети:

1. Чи  любите  ви  читати  художню  літературу? Які  книги  прочитали  останнім  часом?
2. Які  книги  вам  найбільше  подобаються ? Чому?Ваш  улюблений  письменник?
3. Що  вам  найбільше  запам’ятовується  при    читанні  художнього  твору?  Чи  пропускаєте  ви  уривки  тексту? Які  саме?  Чому?
4. Чи  перечитуєте  раніше  прочитані  книги?  Які  саме?
5. Чи  ведете  читацький  щоденник  та  інші  записи  при  читанні?
6. Чи  часто  відвідуєте  бібліотеку?
7. Чи  є  у  вас  домашня   бібліотека?  Які  rниги  купують  ваші  батьки?

Що  бажали  б  придбати  ви?

 

Перебіг  уроку

І. Організаційний  момент.

ІІ. Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності.

 

Вступне  слово  вчителя

 Ви  -  дев’ятикласники,  а  значить, дехто з вас у цьому році залишить школу і стане випускником. Позаду  чимало уроків спілкування  з книгою, улюбленими  письменниками... Надіюсь,  що  вони  запалили  у  вас  іскринку  пізнання,  любові  до  книги,  бажання  і  вміння  читати.  Книга  -  це  вікно  у  великий  і  складний  світ. Нині  є  телебачення,  Інтернет,  а   все  це  відвертає  від  читання  книжок.  Але  без  книг  не  може   розвинутись  фантазія,  без  них  неможлива   справжня  культура. Недарма  американська  поетеса  Емілі  Дікінсон  сказала: „Де  є  Фрегат,  швидший  за  книгу? Домчить  до  найдальших  країв.” Дуже хотілося  б,  щоб  хвилини  спілкування  з  книгою  стали  для  вас  насущною  потребою.

 Сьогодні  у  нас  незвичайний  урок  -  урок-звіт  прочитаного. У  вас  є  можливість  поділитися  думками  про  творчість  улюблених  письменників,  розповісти   про  літературні  жанри,  до  яких  ви  виявляєте  найбільший  інтерес, і, звичайно,  помандрувати    стежками  улюблених  героїв.

ІІІ. Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

 

Інтелектуальна розминка  «У пошуках скарбів»

 

Діти  добирають  самостійно крилаті вислови про роль книги в житті людини, учитель надаї допомогу.,  учитель  надає  допомогу.

1.„ Велика-бо  користь  від  навчання  книжного. Книги – мов  ріки, які  наповнюють  собою  увесь  світ; це – джерело  мудрості,  в  книгах  -  бездонна  глибина,  ми  ними  втішаємося  в  печалі,  вони  -  узда  для  тіла  й  душі,  в  книгах  - світило  мудрості... І  якщо  старанно  пошукати  в  книгах  мудрості,  то  знайдеш  велику  втіху  і  користь  для  своєї  душі.” (Із  „Повісті  минулих  літ”).

 2.„Римляни   казали: „ Discere  sine  libro – haurire  aquam  cribro” -  вчитися  без  книжок  однаково,  що  носити   воду  решетом. У  книгах  наша  історія,  яка  має свою  долю  так  само,  як  і  люди. В  її  магічних  дзеркалах  тьмаво  світиться  одвічна  скорбота,  та  водночас сяє  і велика  радість  буття.”( П. Загребельний).

 3.  Книги  -  морська  глибина:

   Хто в  них  пірне аж  до  дна,

   Той,  хоч  і  труду  мав  досить,

   Дивнії перли  виносить.( І. Франко).

 4.„Є  вираз: „Скажи  мені,  з  ким  ти  дружиш,  і  я  скажу  тобі,  хто  ти”. З  таким  же  правом  можна  сказати: „Скажи  мені,  що  ти  читаєш,  і  я  скажу  тобі,  хто  ти.” ( К. Паустовський).

 5.„ Сучасна  людина знаходиться  перед  Гімалаями  бібліотек  у  ролі  золотошукача,  котрому   треба відшукати  крихту  золота  в  морі  піску.”(М.І.Вавілов).

 6.„Хай  думки,  що  містяться  в  книгах,  будуть  твоїм   основним  капіталом,  а  думки,  що  з’являються  в  тебе  самого, - процентами  від  нього.” ( Східна  мудрість).

 7.„Золото  добувають  із  землі,  а  знання  - з  книжок”.(Усна  народна  творчість).

Робота в групах

Учні  класу  діляться  на  групи. Серед  них  можуть  бути  такі: „Сторінками історичної  прози”, „Поезія ”,  „У  світі  фантастики”, „Детектив”, „Гумор”  та  інші,  створені  за  бажанням  учнів. Кожна  група  придумує  гасло( можна  використати  крилаті  фрази). Наприклад: „Поезія– це  завжди  неповторність” (Л. Костенко), „Сучасне  завжди  на  дорозі  з  минулого  в  майбутнє”(О. Довженко), „Від  старого  до  малого  - всі  ми  любим  щирий  сміх”(Павло  Глазовий)   і  т.  д.

Орієнтовний план виступу – читацького звіту

1. Твори  якого  жанру  вам  найбільше  подобається  читати  і  чому?

2.Чиє  у  вас  улюблений  письменник?  Чим  приваблює  його  творчість? Що  читали  з  його  творчого  доробку?

3. Яку  книгу  вам  хотілося  б  перечитати  не  один  раз?

4. Ваш   улюблений  персонаж?  Хто  він?  Чи  хотіли  б  ви  його  наслідувати?

5. Який  фрагмент  із  улюбленої  книги  ви хотіли  б  озвучити (переказати, продекламувати,  зіграти  в  ролях)?

6. Прорекламуйте  улюблену  книгу  для  майбутніх  читачів.

 

Конкурс  читацьких  щоденників

 

На уроці оголошується конкурс читацьких щоденників. У ньому  можуть  взяти  участь  учні,  які  упродовж  шкільних  років  вели  записи  про  прочитані  книги,   враження  про  них,  улюблених  героїв. Переможцеві  конкурсу  присвоюють  почесне  звання  „Вірний  друг  книги” .

Вікторина  для  допитливих

 

1. Хто  згадає  більше  назв  художніх  творів,  що  складаються  лише  з  імені  головного  героя   ( „Маруся”  Г. Квітки-Основ’яненка; „Катерина” Тараса  Шевченка; „Горпина” Марка  Вовчка; „Олеся” Марка  Кропивницького; „Олеся”  Б. Грінченка; „Мотря” Богдана  Лепкого; „Олюнька” А. Чайковського;  „Марія” Оксани  Іваненко; „Климко” Григора  Тютюнника; „Святослав”,  „Володимир” С. Скляренка; „Роксолана”, „Євпраксія” П.Загребельного; „Ольвія” В. Чемериса та  інші).

 

2. Назвіть  художні  твори,  в  назвах  яких  використано  числівники? („За  двома  зайцями” М. Старицького,  „Чотири  броди” М. Стельмаха,        „І  один  у  полі  воїн” Ю. Дольд-Михайлика,  „Пам’яті  тридцяти” П.Тичини, „Три  зозулі  з  поклоном” Григора  Тютюнника, „Незнайомець  із  тринадцятої  квартири”, „Таємниця  трьох  невідомих” В.Нестайка,  „Четвертий  вимір” Р. Іваничука, „Тричі  мені  являлася  любов”  Р. Горака та  інші).

 

3. У яких  художніх  творах – географія (назви  міст,  річок,  озер, країн)?( „ Вечір  на  Владимирській  горі” І. Нечуя-Левицького;  „Полтава”, „Батурин” Богдана  Лепкого; „Третя  Рота”В. Сосюри; „Зачарована  Десна” О. Довженка; „Петербурзька осінь”О. Ільченка ; „Європа – 45”, „Смерть  у  Києві” П. Загребельного ; „Кримська  неволя” Д.Мордовця  та  інші).

 

4. Імена  історичних  осіб  у  назвах  художніх  творів?(„Розбійник  Кармелюк” М. Старицького; „Гетьман  Іван  Виговський”,  „Князь  Єремія  Вишневецький” Івана  Нечуя-Левицького; „Мазепа” Богдана  Лепкого; „Сагайдачний” А.Чайковського; „Довбуш”, п’єса „Богдан  Хмельницький” Гната  Хоткевича; „Ярослав  Мудрий” Я.Кочерги; „Святослав”,  „Володимир” С.Скляренка;  „Сагайдачний” Д. Мордовця; „Я, Богдан”, „Роксолана” П.Загребельного  та  інші).

5. Назвіть  художні  твори  про  життя  і  творчість  відомих  письменників, художників,  музикантів? (Б. Левін, „Веселий мудрець”, „Видно  шляхи  полтавськії...” (Іван  Котляревський); „Тарасові  шляхи” Оксани  Іваненко;В. Шевчук, „Син  волі”,  „Терновий  цвіт”(Т. Шевченко”); М. Медуниця, „Брати  і  побратими”( Панас  Мирний), Іван  Пільгук,  „Григорій  Сковорода”, „Грозовий  ранок” (І.Котляревський), „Повій,  вітре!” (С. Руданський), „Дуби  шумлять”(Панас  Мирний), „Пісню  снує  Черемош” (Юрій  Федькович), „Гомін  тривожних  днів”(Лесь  Курбас), „Марія  Заньковецька”; Роман  Горак „Тричі  мені  являлася  любов”(Іван  Франко); „М.Слабошпицький „Марія Башкирцева”; Валерія Врублевська  „Соломія  Крушельницька”; В. Яворівський  „Автопортрет  з  уяви”(Катерина  Білокур)  та  інші).

На  завершення  звучить  „Молитва”(М. Старовойт):

 О книго! Божа  ти  рабине!         Ти,  мов  цілющою  водою,

 Народу  й  роду  берегиня!        Нас  причащаєш  колядою

 Неопалима  купина!         І  віщим  словом  Кобзаря.

 По  всіх  вертепах  і  яскинях,        Хай воскреса  народ  з  тобою

 Неначе  зірка  провідна,        І  правди  Божої  зоря

 Великомученице, Ти         Осяє  Україну-Русь!

 Нас  світи  і  освяти!         За це я, страднице, молюсь.

 

 А рідну  мову – слово  Боже         Молюсь  за працьовиті  руки,

 Топтало  плем’я  зловороже,         І  світоч  правди  і  науки

 Кричало: „Не  было  и  нет!”         Щоб в кожнім  серці  запалав.

 Пророчило: „И  быть  не  может!”         Щоб  знали  діти  і  онуки,

 Ти  свій  розкрилювала  лет,          Хто,де,коли, за що  страждав.

 І  ринув  твій  небесний  спів,          Господь мій!Нас ти не покинь.

 Як  грім  на  голови  катів.          Святого  Духа  на  нас злинь!

                    Амінь!

ІV. Підсумок  уроку. Мотивація  оцінок.

V. Пояснення домашнього завдання.

 Читати влітку рекомендовану художню літературу.

Урок літератури рідного краю

Духовні обрії поетичного світу Олега Германа

( або „Пізнати себе у світі, а світ у собі”).

Мета: познайомити учнів із непересічним талантом краянина Олега Германа, допомогти зрозуміти духовний світ митця; формувати високий естетичний смак, тонке сприйняття  і розуміння поетичних текстів.

Удосконалювати навички виразного читання, розвивати творчу уяву, мислення учнів.

Виховувати шляхетність почуттів, національну гордість та самосвідомість, активну життєву позицію, любов до літератури рідного краю.

Обладнання: портрет письменника, світлини, образотворчий доробок автора (репродукції картин, ілюстрацій до книг), книжкова  виставка, запис пісень у виконанні самого Олега Германа.

Тип уроку: урок-дослідження творчості.

Випереджувальне завдання: прочитати твори Олега Германа, одну із поезій вивчити напам’ять (на вибір).

Епіграф:                           Щасливі ті,

 Які пізнать готові

 Любов у мудрості,

 А мудрість у любові.

Олег Герман

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

Створення позитивного настрою (побажання учнями один одному успіхів на уроці).

ІІ. Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності.

 

 Учитель. Ми сьогодні будемо з вами говорити про людину, яка живе поруч із нами, яка володіє небуденним талантом, яка щодня відкриває для себе та інших світ любові, красу людських почуттів, одвічні питання людського щастя та буття, дружби і зради.

 Візитна картка митця. „Олег Герман – проректор із гуманітарної освіти і виховання Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, професор кафедри українознавства і філософії, член Національної Спілки письменників України, член Національної Ліги композиторів України, директор Інституту національного відродження імені Ігоря Ґерети. В Олега Германа більше півтора десятка книг – поезій, новел. Він – режисер-постановник масового святкового дійства до 450-ліття Тернополя, врочистих програм „Хресна дорога України”, „Великодня родина” та інших, режисер художніх телефільмів „Ріка часу”, „Червоний жупан”, автор сценарію художнього телефільму „Князь Церкви”(про Йосипа Сліпого).

 Одним словом, він співає, грає, творить музику, віршує, пише прозу, драматичні твори, кіносценарії, малює... У нього свої цінності і погляди на життя. Інколи знайомі запитують: „Що ти за проректор, що й досі їздиш громадським транспортом?” Олег Герман не ображається і відповідає: „Моя арифметика не збігається з тією, що довкола. Кожен живе, як знає...” Додам від себе: і у кожного своє щастя...

 (Учитель зачитує епіграф  уроку).

ІІ. Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

Ознайомлення з біографією (стежиною долі) письменника проводиться шляхом журналістського дослідження.

Дійові особи: учень, що уособлює Олега Германа, учениця-журналіст.

Учениця-журналіст. Олеже Михайловичу, щиро дякую вам за те, що відгукнулися на нашу пропозицію завітати у студію. Розкажіть, будь ласка, нам дещо із своєї біографії.

Учень, що уособлює поета. Однієї щасливої весни, у день, коли прилітають із вирію лелеки, принесли вони мене  21 березня 1948 року в село Чернихів Зборівського району на Тернопіллі. Навчався у сільській школі, закінчив конструкторський факультет Львівської політехніки, також факультет художнього конструювання інституту прикладного мистецтва у Львові. Потім працював дизайнером на виробництві, викладачем художнього конструювання у Тернопільському філіалі Львівської політехніки, старшим викладачем кафедри українознавства приладобудівного інституту. У 1990-91 роках був завідувачем відділу культури Тернопільської міської ради, заступником голови обласного об’єднання Товариства української мови (нині товариство „Просвіта”). З 1992 року – доцент кафедри українознавства і філософії. Захистив дисертацію на тему „Діяльність товариства „Просвіта” на Поділлі наприкінці ХІХ і в першій половині ХХстоліття”.

•      Дякую. Хто були ваші батьки?
•      Моя мама Марія була завжди повна енергії, турботи про дітей та сяйва пісні. Господарювала вдома, працювала в колгоспі, була активісткою „Просвіти”, „Союзу українок”, „ Сокола” та інших товариств у селі. Мала дзвінке сопрано, співала до старості в хорі, була провідною аматоркою в драмгуртку (зіграла більше ста ролей). Проживши вісімдесят одне  літо, померла  у 1991 році.

Батько Михайло  пройшов великі випробування: був у полоні в Польщі, потім його відправили за Урал в радянські табори. Помер на 93 році життя. Батько був тією людиною, на яку я завжди хотів бути схожим. Він вчив хористів співати у церкві, селі, школі, вів драматичний гурток. Пригадується такий епізод із життя батька. Повіз він на огляд до Тернополя сільський хор, та й заспівали заборонену тоді „Чуєш, брате мій...”. Хтось із журі наказав припинити спів, а батько йому: „Журавлів не можна зупинити”. Пісню таки доспівали. Лунала вона і тоді, коли з Михайлом Германом, знаним на всю округу співаком, музикантом, годинникарем, прощалися односельці.  Коли домовину опускали в могилу, звідкись узявся клин  журавлиний  та так низько пролетів, що люди відчули вітер від крил. І сама собою полинула над прекрасна мелодія: „Чуєш, брате мій...”

•      Хто ваш ідеал?
•      Мені часто задають це питання, на кого я хочу бути подібним, хто мій ідеал? А я знаю, хто це – це Олег Герман. Треба мати свій стиль, свій образ і треба вміти його відстояти. Хто говорить сьогодні одне, а завтра інше – нікчема. Кожна людина хоче бути красивою зовнішньо чи в середині, а треба бути таким, як ти є, і в цьому ти виграєш, зберігаєш себе, а не займаєшся показухою.
•      Окрім творчості, чим ще займаєтесь?
•      Я проректор університету, тому у мої обов’язки входить дбати про студентів. Ми працюємо над тим, щоб створити їм умови, аби були фізично загартованими, для цього створили спортивний комплекс, басейн. Я хочу довести нашому студенту, що він не тільки людина, а й майбутній батько, майбутня мати, які повинні себе розвивати, пізнавати звичаї свого народу. Я домігся у вузі такого курсу, як народознавство, який і викладаю.
•      Ваші погляди на політику сьогодні?
•      На жаль, у мене склалася така думка, якщо ти позбавлений таких якостей, як чесність, порядність, то тобі місце у політиці. Політика сьогодні у такій формі, що вона є, а майбутнього не має. На жаль, це тільки фінансовий бізнес.
•      Чи вірите ви у надприродні сили?
•      Все у руках Божих. Я християнин, часто ходжу до церкви, віруючий.
•      Мені відомо, що ви не тільки неперевершений митець слова, але й пензля. Розкажіть про це більше.
•      Мене Бог обдарував дивовижним даром. Я можу свої думки виливати не тільки на папір словами, але й пензлями, фарбами. Одна моя рука може малювати, тобто виводити контури, а інша – одночасно розмальовувати. Також я одночасно можу писати двома руками.
•      Відкрийте нашому читачу ваш секрет бадьорості  й успіху.
•      Я завжди бачу себе у шаленстві руху, у динаміці душі, динаміці почуттів. Мені одночасно доводиться бути у багатьох місцях, я складаю собі траєкторію переміщення. Хочу знати світ не тільки у межах Тернополя, але й України, світу.
•      Ви любите подорожувати і куди?
•      Я відвідав Італію, побував у Римі (Ватикані), зустрічався з Папою, побував у музеї Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, з’їздив у Флоренцію, був у Венеції. В українському університеті, що в Німеччині, мав можливість читати лекції. Все це залишилося у моїй колекції відео, яке часто демонструю своїм знайомим, друзям...
•      Де ви максимально можете відкрити себе як творчість?
•      У своєму селі. Це дотик до історії, дотик до моєї свідомості. Я, особливо по суботах, намагаюсь завітати у свою маленьку батьківщину. Вмиюся водою зі своєї криниці, сяду в садку на пеньок – і щасливий... Саме там я написав більшу половину  творів. У мене є оповідь про моє село „Від хати до хати”, пишаюсь тим, що є вихідцем з нього. Зараз часто можна почути, що молоді люди  соромляться того, що є вихідцями села, забуваючи те, що саме багато славних людей власне вийшли із села.
•      Чим  ви ще пишаєтесь?
•      Своїми друзями. Тим, що Бог дав мені чудових дітей, дивовижну дружину Марічку. Вона така, як моя мати  Марія, яка все своє житття присвятила моєму батькові, створюючи умови для творчого росту, плідної праці. Я пишаюся тим, що рідні завжди мене підтримують.
•      Дякую за розмову. Творчої вам наснаги, успіхів.

Створення психологічного портрета  поета.

Учитель. Ви ознайомились із біографією, життєвим кредо  Олега Германа. В.Стус одного разу сказав: „Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій.” Яким постає перед вами Олег Герман? Чи можна назвати його „добродієм”?

Гронування.  Учні укладають гроно до слова „добродій”. У процесі роботи на уроці гроно доповнюється.

Добродій

 

						Християнин
Вдячний син		Турботливий батько
							Митець від національного коріння
			Джерело живої любові

Науковець

Талант

 

 

Учитель. Готуючись до уроку, ви працювали над кількома проектами, щоб краще було створити тематичну мозаїку поетичного доробку поета.

(Клас поділено на творчі групи, які заздалегідь готували  відповіді на запропоновані запитання). 

Отож спробуємо зануритися у поетичний світ Олега Германа. Перша мозаїчна картина „Поезія – це завжди неповторність”. Які вірші поета розкривають його власне бачення поезії, багатогранність поетичного світу?

Учениця (тут і надалі пропонуються орієнтовні відповіді учнів). Першу збірку поета „Прислухайтесь...Дзвенить струна” відкриває поезія  „А що то – вірш?” (учениця декламує):     А що то -  вірш?

  Це вишиванка,

  де помережені рядки.

          Краплини сутінку в світанках

        І хліб насущний та... гіркий.

 

 Це рими вічна таємниця,

  чуття і слова унісон.

       Немов озон по блискавицях,

           Вчорашній подив, віщий сон...

 

А що то -  вірш?

Відкрита рана,

Твоя беззахисність і гнів.

    Це – доброта багатогранна

І спогад, що закрижанів.

 

   Душа стривоженого слова,

   неспокій, що  у нервах б’є.

           Це – скрипки висловлена мова,

          в якій себе хтось пізнає.

 У цих словах сутність не тільки ліричного героя, а самого поетового „я”. У кожному рядку відчувається хвилювання, відповідальність, трепет... учня,  що схиляє свою голову перед таїною краси слова, вслухається в кожний звук, шукаючи способу знову і знову передати свою любов до світу. Поезія для ліричного героя - це „доброта багатогранна”, і „спогад, що закрижанів”, а ще „відкрита рана”, „беззахисність і гнів”. В іншій поезії ліричний герой стверджує : „Я віршами невиліковно хворий. Із рук моїх росте пагінчик слова...”, щоб „...далі крізь хмар папери саджанець тягнувся, туди, де неба зоряні коралі...”

Учитель. Олег Герман до збірки „Щаслива мить” написав передслово, з якого розумієш, що поезія для автора не забавка, не розривка від праці, не спосіб потішити власне „я”. Поет вважає: „..кожен вірш, кожен замальовок, як дитя, має свій голос і характер. Цей ще зовсім юний і безпорадний, а той свіжий та повний енергії, цей веселий,  а той – з прихованою сльозою, цей лагідний, а той – різкий од відчаю. І за кожного з них болить моя душа, за кожного відповідаю перед своєю совістю, перед людьми”.

Наступну мозаїчну картинку назвемо „Тепло родинного інтиму” або „Родина – від батька до сина”.

Учень. Образи рідного села, матері, батька, дідусевої скрині – це духовні обереги митця. Усі відомі поети завжди віддавали пошану матері.  Нам відомі незабутні „Чорнобривці”, „Пісня про рушник”, „Два кольори”, „Росте черешня в мами на городі”... Дорогим спомином для автора та великим уроком для читача став вірш „Я низько кланяюсь рукам”. Вишита смертельно хворою ненькою сорочка постає для сина як оберіг, як символ жіночої долі (учениця декламує поезію). Світлій пам’яті матері присвячує Олег Герман  й іншу поезію „Та ще дай сили побілити хату...”.

Учень. Кажуть, що людина проростає в своїх дітях. Їх у Олега Германа двійко: Наталя і Тарас. Вони росли, купаючись у чистій водиці татусевої поезії. Коли Наталочці  виповнилося сім, батько вперше вивів її на сцену. Із донькою вони створили прекрасний вокальний дует. Сьогодні Олег Михайлович співає сам.  Наталочка живе у Греції (після закінчення університету її направили на роботу за кордон викладати рідну мову для наших поселенців).

Там вона вийшла заміж. Чоловік, грек за національністю, шануючи уподобання дружини, виділив їй помешкання, де є бібліотека з українськими книгами, наші народні інструменти; тут же – художня школа для дітей. За сприяння чоловіка Наталя створила у грецькому містечку оазу, де збираються наші земляки, куди приводять своїх дітей. У художній школі Наталі  - 80 учнів-українців.

Молодшому синочкові (сьогодні також вже дорослому) батько присвятив пісенну збірочку „Тарасикові співаночки”. Книжечка побудована у гармонійному поєднанні тексту, нотного запису та ілюстрації до кожного твору. Тут є пісні для серця і для ... жарту. Цікаво, що автором віршів, мелодій та малюнків є одна  і та ж особа – Олег Герман. (Учитель звертає увагу на малюнки-ілюстрації до книг, які заготовлено до уроку).

Учень під мелодію сопілки виконує дитячу пісеньку на слова Олега Германа  „Пісенька пастушка”.

Учитель. Ви прослухали веселу пісеньку, яких так бракує нашій малечі, відчули, напевно, що зросла вона із народного коріння,  ввібрала в себе всю красу дитячих  народних забавлянок. У прозовій замальовці „Сповідь” Олег Герман  пише: „Щоб дерево зросло, корінь потрібно укріпити”. І тут же читаємо: „Як хочеться, аби мій …Тарасик бачив не очима лишень, а й серцем.” Як ви розумієте вислів  „бачити серцем”?  (Відповідь учнів).

Учитель. Час перегорнути натупну сторінку творчості „Духовне”.

Учень. Мою увагу привернув цикл  медитацій  „Вознесімо серця”. Це молитви – діалоги, тиха сповідь перед Всевишнім. Поет вдало поєднує біблійне вчення, відомі молитви, фрагменти святих Літургій із власними переконаннями, світобаченням, які, на його думку,  відзеркалюють сім зерен людяності: Мудрість, Розум, Пораду, Мужність, Знання, Побожність, Страх гріха. Автор запитує: „Чи прийняв ти їх до себе? Чи проросли вони в душі твоїй?” Якщо так, то „...сім плодів у душі пожнеш: Радість, Спокій, Терпимість, Добродійство, Милосердя, Лагідність, Мир.”

Монологи переповнені гіркими роздумами, які переходять у риторичні запитання: „Господи! Як ми боїмося правди. Яка вона важка і безжальна. Як ми любимо перелицьовувати з праведника на грішника і з грішника на праведника. Усі ж бо грішні, окрім Тебе, та чи відчуваємо покаяння і жаль за содіяне?”

Учень зачитує фрагмент „Монологу 3”:

 ,,Чи  задумувалися ми, в чому щастя жіноче?

У материнстві. А щастя матері?

- В дітях, - скажете істину.

Так, - відповім. - Але у яких? - запитаю вас?

...Богородиця пізнала стільки страждань заради Ісуса, бо не їй, а людям віддав Він своє життя.

А зустріч на Хресній дорозі та смерть сина...

Чи могли вони бути щасливими хвилинами для жінки?

Скажіть: „ Ні!”, а я відповім: „Так!”

Бо це свята смерть, свята дорога до правди.”

 Це слово звернене до матерів, до їх сердець. „ Не заради достатку та спокою народжуєте синів і дочок. Не ховайте їх від  од вогню житейського, од гарту вояцкого, бо безвольну немічність виколишете,” – застерігає автор.

„Вознесімо серця” – це роздуми про непорочність і чистоту душі, про зраду і віру. Митець переконаний: „Віра – то щит душі від смерті, то сяйво, що посилає промінь надії, аби освятити любов.

І знаю я, що житиму, допоки вірую.”

І це сповідь християнина, що хоче збагнути, „ хто ми?”, „хто я?” у цьому світі?

Учитель. Нинішній Олег Герман визначив своє „я”, своє ставлення  до світу через призму любові, на повний голос  розкрив людям найголовніше  в собі – здатність любити. Любов’ю звеличити і утвердити сьогоднішній світ катаклізмів, здобутків і втрат. Торкнемося і цієї теми „Всьому початок є Любов”.

Учениця. Апостол Павло сказав-бо: „ І коли маю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!” Ліричному герою також страшно уявити, що раптом помре на світі Любов:

Я не боюся смерті тіла,

я боюся смерті Любові.

Це жахіття,

яке безжально  перетворює тіло моє

у сплетіння нервів.

жил і замерзлих думок.

Учитель. А кохання? Яким воно бачиться поету?

Учень. Кохання, переконаний поет, - це

Жертовність.

Рівно ж – скарб величний,

де кожен ставить спокій на олтар

за іскру щастя ув очах криничних.

Або твердить по-іншому:

Любов – це дар.

І Бог

сам вибира,

хто

заслужив оце спізнати диво.

Мені сподобалися поезії цього циклу: „Мені радісно..”, „Мій ангел”, „Це романтично...”, „Між нами дощ” та ін. Ліричний герой в образі коханої бачить щось дитинно-гарне, він готовий заради спокою,  заради її доброго імені бути турботливим і щирим другом.

Учитель. Ідеал жінки для Олега Германа... Який він?

Учениця. На мою думку, вичерпну відповідь на це питання можна почути  у вірші „ Є жінки для журналів, для миті...” (декламує поезію).

Учитель. Розмаїття почутів і ситуацій в Олега Германа ніби обрамлене словами  „бути людиною серед людей”. „Хворий віршами і любов’ю”, як сам говорить про себе, він спішить чинити добро, „щоб душу сором не спалив”. Мозаїчну картину поетової творчості доповнює проет під назвою „ Душа болить словами”.

Учень. З духовної високості  християнської любові душа поетова болить сьогоденням, коли

Нас п’яний час несе

В розбитому таксі,

Бо честь уже давно

Поглинув цвинтар сірий,

І продається все,

І продаються всі,

І б’ють Христа хрестом

Біля могили віри.

 У художніх картинах поет передає болючі проблеми сучасності, тривожить совість читача. Характерним із цього погляду є триптих-новела „Три долі – три самотини”. Самотньою залишається старенька мати, яка замолоду своєю нестримністю кривдила близьких, „десь по світах поневіряється” донька, теж беззахисна і одинока, бо вчинила страшний злочин: єдину доньку віддала в будинок для маляти. Замальовка „Я навчу тебе” теж типова для сьогодення.  Крізь  вигуки п’яної матері пробивається дитячий плач: „Мамочко, не треба! Ма!..”. Ця оголена правда життя змушує  зупинитися, замислитися.

„Країною ран” бачиться поетові Україна на початку нового тисячоліття. Жах огортає, що можуть бути покарані діти за бездушну гріховність батьків, за злочини ХХ століття:                            Господи! Я винуватий, знаю...

Боже мій, скарай мене одного.

Тільки для дітей... молю, благаю,

Хай не обривається дорога.

Учитель. А яким болем переповнена стаття „Великі „чухраїнці”?..”! Невже не виросли ми від часів Остапа Вишні? Невже ще не можемо знайти відповіді на поставлені запитання Уласом Самчуком: „Нарід чи чернь?” Олег Герман розмірковує: „Витерлися з нашої свідомості ознаки патріотичної гідності. Всі грають виставу: то у вишиванках із виборчих трибун бубонять, то від своєї великої любові мало не задушать Україну в обіймах. То для знедоленого останню сорочку ладні зняти...  з їхніх дітей. А ми? Понуро човгаємо – затуркані, залякані, збайдужілі та ненависні до самих себе, як самоїдці. Куди човгаємо, братове?”

Щоб на тій мінорній ноті не завершувати урок, ми спробуєм доповнити тематичну мозаїку ще однією поетичною пелюсткою - „Словесні пейзажі”.

Учениця. Мою увагу привернув жмуток поезій під загальною назвою „Опалий сад”. Я захоплено читала вірші „Осінній ліс”, „Малюю”,”Вечір”, „Сльозинка” та ін. Ось строфи, які запам’яталися:

   Знов осінь сірими шатрами

     закреслює сліди тепла

і полохливими листками

          на трави музика лягла („Опалий сад”).

Ще:

  Впало під ноги небо.

 Жовті від болю  зорі

      прагнули знов польоту,

    та прямокутні рами

                  їм замінили простір... (,,Вечір”).

Або:

           Цілувала весна пелюстки диво-мрій,

       милувала задумливі луки,

      і на пагонах юних вітерець гомінкий

     розкривав забруньковані звуки (,,Весна”).

 

У пейзажних поезіях багато зорових та слухових вражень. У них переплітаються звуки і фарби, „вбрані в шати цікавих метафор”, оформлені чи то динамічним діалогом, чи то коротким монологом, чи просто пластичним словом. У них вчувається мелодія...

Учитель. Напевно, прийшов час послухати і спів самого Олега Германа (звучить  запис пісні у виконанні автора).

Учитель. Слово літературним теоретикам,  які уважно читали і слухали поезію Олега Германа. Чи можна назвати її справжньою? Чи здатна вона впливати на почуття, чи торкається  глибин  душі людської? Якими словами ви можете доповнити гроно до слова „добродій”? (Відповіді учнів).

Рефлексія

 Учитель пропонує зачитати строфи із віршів поета, які можна назвати крилатим). Наприклад:

 

Так хто ж ми врешті?

Сфінкси, що заснули,

чи ті, хто здійме малиновий стяг?

Крізь нас майбутнє згадує минуле,

крізь нас минуле бачить майбуття.

 

      * * *

Пекуча правда –

то начало духу,

людське признання –

то найвищий знак.

      * * *

Господь тоді гріхи пробачить,

як з гурми -

визріє  НАРОД.

 

 * * *

 

На все на світі час –

на квіти і плоди.

На все пора – на кари  і пощади.

Боятись лиш розчахнуть зради

потрібно всім, усюди і завжди.

 

      * * *

      І все ж ...

Єдине щастя в нас –

прожити,

а не вбити час.

 

      * * *

 

...в почутттях ніхто не винуватий,

якщо їх сутність перевірив час.

 

 * * *

Розбиті вітражі нашої замріяності

дробить студенний протяг реалій.

 

 

 * * *

Не знайдено такої нагороди,

яка значиміша буває за любов.

 

 

ІІІ. Оцінювання і мотивація навчальних досягнень учнів.

ІV. Підсумок уроку, коментар домашнього завдання.

Заключне слово вчителя. У переддень дня народження хотілося б сказати нашому краянину, перефразовуючи  його самого: „Це нічого, що „намотується линва літ”, але  нехай  те зоряне відро вашої поезії знову і знову „вихлюпує сріблясті перли за крутояри обрію”.

Конспект

уроку з української мови

 

Розвиток зв’язного мовлення

Особливості побудови опису зовнішності людини.

Письмовий твір-опис зовнішності людини

за картиною І. Їжакевича «Мама йде» у художньому стилі.

Складний план власного висловлювання

 

Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини. Письмовий твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі. Складний план власного висловлювання.

Мета. Навчити учнів складати твори-описи, дотримуючись стилю і типу мовлення, поглибити знання про побудову творів-описів. Розвивати творчу уяву і зв’язне мовлення, формувати вміння доцільно добирати слова, логічно, послідовно викладати думки, користуватися образними висловами, художніми засобами (епітетами, порівняннями, метафорами); виховувати естетичні почуття, потяг до прекрасного.

Обладнання. Репродукція картини І. Їжакевича «Мама йде!», відеопрезентація інших картин художника.

 

Перебіг уроку

І. Організаційна частина.

 Вступне слово вчителя:                                                                                                     

«Є така народна оповідка: одного разу маленька дівчинка загубилась на ярмарку і стала розшукувати свою маму. Люди почали розпитувати дівчинку, яка ж у неї мама, яка в неї зовнішність, щоб допомогти дівчинці. І з’ясували, що її мама найкраща у світі: руки в неї найніжніші,  очі – найкрасивіші, голос– наймиліший, і взагалі, її мама – найкраща у світі.

Яким же було здивування людей, коли мама врешті знайшлася: звичайна жінка з натрудженими руками, у якої звичайне обличчя з втомленими від безсоння очима. Радості маляти не було меж. Мама теж плакала від щастя. Нічого дивного: для дитини мама – найкрасивіша, наймиліша».

Сьогоднішній урок ми також присвятимо найдорожчій і найкрасивішій людині на землі – Матері.

ІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за запитаннями:

• Що таке літературний портрет?
• Які описи зовнішності людини вам запам’яталися?
• З якою метою автор вдається до опису зовнішності людини?
• Чи можна через конкретну характеристику зовнішності довідатися про риси характеру героя?
• Чим відрізняється художній опис людини  від ділового?
• Якими засобами в описі зовнішності літературного героя зображено індивідуальні риси?
• Які особливості зображення зовнішності людини в літературному творі і на художньому полотні?

Учитель.  Художник пензлем і фарбами передає на полотні, папері те, що бачить або уявляє. Розглядаючи картину, ми сприймаємо не тільки зображення, а й відчуваємо настрій митця.

Описати картину – означає передати словами зображення на ній. А також висловити думки й почуття, які викликає картина.

 

ІV. Розвиток зв’язного мовлення.

 Відомості про художника (учнівське повідомлення)

І. Їжакевич прожив довге життя. Він був найстаршим художником, який ще у дев’яносто вісім років твердо тримав у руці пензля та олівця. Народився видатний художник і графік в с. Вишнопіль,  що на Черкащині. Навчався в іконописній школі Києво-Печерської лаври, Київській малювальній М.Мурашка, Петербурзькій Академії мистецтв.

Протягом свого довгого мистецького життя І. Їжакевич пробував свої сили в різних жанрах, але найбільшу популярність здобув як талановитий ілюстратор книжок.

У 90-х роках ХІХ ст. Іван Сидорович починає працювати над ілюстраціями до творів Т. Г. Шевченка. Ним виконані малюнки до балади «Причинна», поем «Гайдамаки» та «Катерина», поезії «Перебендя» і драми «Назар Стодоля» та ін.

Іван Сидорович захоплювався героїчним минулим українського народу. Це привело його до місця історичної битви війська Богдана Хмельницького з польсько-шляхетською армією під Берестечком.

Тут 1911 р. почалися роботи над створенням заповідника козацької слави. Сюди було перенесено дерев’яну церкву із села Острова, збудовану 1650 р. Цей храм-пам’ятник розписав І. Їжакевич. Створив одинадцять  картин про героїчну боротьбу козаків, їх ватажка Івана Богуна. Ці картини були вмонтовані в ніші муру. Під час І-ої світової війни в 1915 році картини пропали, ніші пустують.

У 1955 р. Їжакевич удостоєний звання народного художника України.

Похвально, що в Музеї сучасного мистецтвознавства  цьогоріч виставлялися  твори І. Їжакевича (розповідь учня супроводжується відеопрезентацією картин художника).

Дещо про картину

Існує два варіанти картини «Мама йде!». Перший створений художником у 1907 році, а другий – у 1926. Між ними великої різниці немає: діти крупним планом займають всю площу полотна. На картині 1907 р.  діти повернуті у напівпрофіль, погляди їх спрямовані вліво, десь туди, звідки поспішає до них мама. На другій – в анфас, очі дітей вдивляються у глядача.

 

Осмислення картини за запитаннями:

1. Чи можна здогадатися, про що картина, не читаючи її назви?
2. Що можна сказати про дівчинку?
3. Яким є хлопчик?
4. З якої сім’ї діти? З чого це видно?
5. Який настрій у дітей? Що в першу чергу привертає глядача?
6. Про що свідчать добрі, спокійні погляди дітей, їх усміхнені обличчя?
7. На якому фоні зображені діти?
8. Яке загальне враження від картини?

 

 

Добір робочого матеріалу

 

Пленер – живопис на відкритому повітрі, що відтворює кольорове     багатство природи, сонячне освітлення й повітряне середовище.

Очі: темні, майже чорні, блискучі, добрі, привітні, випромінюють радість, ясні, привітні.

Обличчя: усміхнене, світле, приязне, ніжне, тендітне, живе, виразне.

      Одяг: білосніжна сорочка з вишивкою червоними нитками, спідничка, національний костюм доповнює намисто, сережки, віночок  із живих польових квітів.

       Погляд: довірливий, спокійний, ніжний, теплий, по-материнськи турботливий, лагідний, люблячий.

Волосся: русяве, темно-русяве, хвилясте, кучеряве, завите, пшеничне. коротке, пряме.

Ніс: прямий, рівний, тонкий, невеликий.

Губи (уста): тонкі, усміхнені, маленькі, дитячі, наче метелики.

Брови: темні, вицвілі, ледь помітні, тонкі.

Колір: стриманий, відтінки кольорів від темно-коричневих до світлих,золотистих кольорів.

Ознайомлення з карткою «Створи портрет»

Подаючи словесний портрет конкретної особи, необхідно звернути увагу на ті ознаки, які характерні  тільки для неї, виділяють її з-поміж інших людей. Це може бути особливий овал обличчя, колір чи розріз очей, погляд їх, характерна будова носа, рота, вух тощо.

 Важливо помітити і запам’ятати вираз обличчя, особливості міміки, жестів, постави, ходи, які можуть якоюсь мірою розкривати душевний стан, настрій. Багато про це можуть сказати деталі одягу, взуття, які здатні вказати на смаки й уподобання.

Складання плану

 Учитель. Щоб скласти складний план тексту, потрібно, крім тем (вони є пунктами плану), визначити мікротеми – це підпункти складного плану: зачин, або вступна частина; основна частина; висновки, або заключна частина.

Орієнтовний план

  І.   Картина, зігріта любов’ю художника.

ІІ. Глибока людяність та національний колорит художнього полотна.

1. Правдива ситуація із селянського життя.
2. Опис дітей:

     а) виразність очей;

     б) тепла посмішка;

     в) національний характер одягу;

     г)  прикраси.

     4.   Духовність української родини.

         ІІІ. Які думки і почуття викликає картина?

Прочитання картини «Мама йде!»

 

Картина пронизана любов’ю художника – великого майстра жанрового живопису. Основний зміст картини – відображення життя українського народу, відображення його глибокої духовності, людяності.

На картині правдиво передана ситуація з селянського життя: батьки пішли на роботу,  найменшу дитину залишили на догляд старшої сестрички.

Надворі вже сутеніє, хмари над обрієм зарожевіли. Це відбилося на поведінці героїв: діти, відчуваючи, що наближається час повернення мами додому, вийшли їй назустріч. Вони здалека впізнали свою матусю, їх очка і личка засяяли радістю.

Перш за все приваблюють очі дітей. Художник вималював їх дуже детально: темні, майже чорні, блискучі, випромінюють радість і любов. Діти стримано посміхаються, але готові в будь-яку хвилину вибухнути щасливим сміхом до матері, яка поспішає до них.

На дівчинці білосніжна сорочка з вишивкою червоними нитками. Національний костюм доповнюють спідничка, сережки і намисто такого ж кольору, як вишиванка. Русяве волосся заквітчане віночком з живих польових квітів. Братика пригорнула міцно до себе, закутавши його в м’яку домоткану ряднину, що має також яскраво виражений національний характер. З усього видно, що діти люблять один одного: довірливий, спокійний погляд хлопчика, ніжна, по-материнськи тепла турбота про меншого братика.

Високу духовність членів української родини, лад і сердечність у стосунках між її членами художник показав через портрети дітей: їх спокійні, усміхнені личка, люблячі погляди, чистенький. Охайний одяг підкреслюють, що в сім’ї панує злагода і благополуччя. Біле полотно сорочки зі скромною вишивкою і намистом приваблює глибокою народністю, винятковою людяністю.

Колірна гама картини стримана. Барв використано дуже мало. Але тональна розробка відзначається широким діапазоном: від темно- коричневих, аж чорних – до світлих, золотистих кольорів. У розсіяному світлі надвечір’я фарби звучать м’яко, відкрито, декоративно.

Картина легко читається з першого погляду і тому привертає особливу увагу глядача.

 

V. Мовленнєве завдання.

Скласти опис зовнішності дітей за картиною.

VІ. Самостійна робота.

Написання твору-опису в художньому стилі.

VІІ. Домашнє завдання.

 Закінчити написання твору.

 

 

Плани –розробки

уроків з української мови на тему «Способи передачі чужого мовлення»

( 5, 11 кл.)

Тема уроку: Діалог. Розділові знаки в ньому(5 клас).

 

Лінгвістична лінія: Діалог. Розділові знаки при ньому.

Комунікативна лінія: Складання діалогів за визначеною темою.

Культурологічна лінія: Рідне місто моє.

 

Мета уроку:

Навчальна: розширити відомості п’ятикласників про діалог, навчити правильно розставляти розділові знаки при ньому.

Виховна: сприяти зміцненню національно-духовних, ціннісних орієнтацій школярів, формувати самосвідомість і характер життєдіяльності на основі української культури і духовності, плекати бажання вивчати і берегти національну духовну спадщину.

Розвивальна: формувати комунікативно-мовленнєві вміння й навички школярів, розвивати їхні творчі здібності, творчу й пізнавальну самостійність.

Тип і вид уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).

Культура мовлення: додержання правильної інтонації в реченнях із прямою мовою.

Обладнання уроку: книги про Тернопіль, зокрема Любомири Бойцун „Тернопіль у плині літ”, запис „Пісні про Тернопіль” (сл. і муз. А.Авраменка), листівки із зображенням християнських святинь міста: церкви Воздвиження Чесного Хреста (Надставної), церкви Різдва Христового, церкви Успіння Пречистої Діви Марії та ін.

 

Епіграф уроку:                 „Рідне місто, я просто освідчуюсь Тобі у любові”

                                             Л. Бойцун                                                                   

   „Єдина справжня розкіш - це розкіш людського спілкування”

         Антуан де Сент –Екзюпері

 

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Повідомлення культурологічної теми уроку, ознайомлення із епіграфом (слова Л. Бойцун), прослуховування „Пісні про Тернопіль” (слова  і музика А.Авраменка).

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

 

Індивідуальні завдання.

 

Робота з картками (3 учні). Завдання: розставити розділові знаки при прямій мові.

 

 

            Картка №1

 

На перехресті доль, надій і вір стоїть Тернопіль майже в центрі світу такими словами розпочинається вірш відомого поета С. Галябарди.

 

Картка №2

 

Звертаючись до своїх земляків, Любомира Бойцун пише  Ви – краплинка у великому і давньому тернопільському родоводові.

 

Картка №3

 

Без кореня не можна залишитись, чи це весна, чи вже на скронях сніг. У птахів треба вірності учитись, не забувати до гнізда доріг повчає рядками поезії В. Вихрущ.

 

Фронтальна робота. Бесіда за запитаннями:

• Що називається прямою мовою?
• Чим супроводжується у реченні пряма мова?
• На що вказують слова автора?
• Які розділові знаки ставляться при прямій мові?

 

Робота з класом. Учні записують запропоновані учителем речення, пояснюють розділові знаки:

Заглядаю у вранішнє віконце і стиха промовляю : „Добридень, рідне місто моє!” А воно посміхається зеленими устами і шепче: „Виростай, дитинко, я чекаю твоїх мудрих рішень, умілих рук!”

 

ІІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності.

Учитель повідомляє мовознавчу тему уроку – „Діалог. Розділові знаки при ньому” (учні виконують записи у зошитах), зачитує епіграф - слова Антуана де Сент- Екзюпері.

 

Словникова робота. Пояснення слів „діалог”, „монолог”, „репліка”.

 

ІV.Сприймання і засвоєння нових знань.

Робота з підручником. Ознайомлення з правилами „Розділові знаки при діалозі”.

Робота на дошці. Запис діалогу, пояснення розділових знаків:

Ми спитали журавля:

  - Де найкращая земля?

    Журавель відповідає:

     - Краще рідної немає!

 

V. Поглиблення знань умінь і навичок.

 

Інтерактивна гра „Уявна екскурсія  по рідному місту”. Учитель пропонує індивідуальні завдання, що символізують зупинки біля християнських святинь та визначних місць Тернополя. П’ятикласники, працюючи парами, переписують діалоги, розставляюють розділові знаки.

Звучить запис „Пісні про Тернопіль”(сл. І муз. А. Авраменка) у виконунанні  випускниці  нашої школи Новомлинської  Ірини.

 

 

 

Індивідуальні картки

 

Картка №1

 

Понад 460 років тому на березі Серету почала підійматися фортеця, що започаткувала Тернопіль розпочинає розповідь про рідне місто екскурсовод.

А ми знаємо цікаві легенди про походження назви нашого міста вставляє репліку всюдисущий Петрусь.

 

 

   Картка №2

 

Зупинка 1. Катедральний собор

 

Ми під’їжджаємо до Катедрального собору звертається до дітей екскурсовод.

 Яка велична будівля захоплено вигукують діти.

 Це – колишній Домініканський костел. Не шкодували його вітри історії:

під час Другої світової війни був дуже знищений, згодом тут, у пам’ятці зодчества, розмістився склад, пізніше – картинна галерея продовжує розповідати екскурсовод.

 

 

 

    Картка №3

 

Зупинка 2. Надставна церква

 

            Прислухайтесь : уже роками зі ставом церква розмовляє

Друже, твоє ласкаве плесо мене в обіймах зігріває

                 Твоя ж молитва, голос Божий мені щоденно спокій посилає

      старенький став тихесенько відповідає.

 

Картка №4

 

Зупинка 3.  Церква Успіння Пречистої Діви Марії

 

Ми знаходимося на вулиці князя Костянтина Острозького повідомляє екскурсовод. Перед вами відбудована Успенська церква і дзвіниця.

Що сталося з церквною будівлею, чому довелось відбудовувати її заново зацікавились історією християнської святині учні.

Храм, який приваблював віруючих  з усього міста та околиць, зруйнувала більшовицька влада  з сумом у голосі відповіла екскурсовод.

 

 

Картка № 5

 

Зупинка 4. Церква Різдва Христового

 

До найдавніших споруд нашого міста належить Церква Різдва Христового продовжує розмову з дітьми Олена Павлівна.

А де вона знаходиться відразу запитують учні.

У центрі міста, на розі вулиць Руської і митрополита Мстислава відповідає гід.

 

 Картка №6

 

Зупинка 5.  Біля пам’ятника Т. Шевченку

 

Спочить присів, як батько під вербою

З чолом похилим, думою-журбою –

Таким лишився у віках Кобзар з поетичних рядків Г. Петрука – Попика розпочинає розмову вчителька.

Автор виконаного з каменю і карбованої міді пам’ятника – скульптор Микола  Невеселий  повідомляє екскурсовод.

 

 

Картка  №7

 

Зупинка 6. Драмтеатр ім. Т. Шевченка

 

Захоплено розглядаємо величну будівлю у центрі міста.

Театр засновано у 1930 році інформує екскурсовод.

За цей час на його сцені побувало чимало відомих митців додає вчителька.

А кого із тернопільських акторів ви знаєте запитує гід

В’ячеcлава Хім’яка, Люсю Давидко, Олега Мусійчука, Олену Коцюлим навперейми відповідають діти.

 

         Картка №8

 

Зупинка 7.  Пам’ятник Данилу Галицькому

 

Хто він, Данило Галицький запитує екскурсовод.

Політик, полководець, один із засновників Української держави.

Бронзова споруда скульпторів Бориса і Богдана Рудих символізує непохитну віру в єдину централізовану державу.

 

 

Картка №9

 

Зупинка 8.  Парк Національного Відродження

Парк Національного Відродженя – один із мальовничих парків нашого міста розповідає Олена Павлівна.

Ми любимо тут відпочивати втручаються в розмову нетерплячі діти.

 

 

Картка №10

 

Розмова на прощання

Завершується наша екскурсія повідомляє екскурсовод.

Дякуємо Вам, Олено Павлівно, за цікаву розмову.

Чи хотіли б ви продовжити зустрічі з рідним містом?

Звичайно загукали діти

 

Після виконання роботи діти зачитують тексти запропонованих завдань, пояснюючи розділові знаки при діалозі.

 

VІ. Домашнє завдання й інструктаж до нього.

Виконати вправу ...  (письмово), вивчити ... .

VІІ. Підсумки уроку.

Учитель виголошує заключне слово, мотивує оцінки.

Тема  уроку: Способи передачі чужого мовлення. Пряма мова, розділові знаки при ній (11 клас).

Лінгвістична лінія: Способи передачі чужого мовлення. Пряма  мова, розділові знаки при ній.

Комунікативна лінія:  Укладання речень із прямою і непрямою мовою.

Культурологічна лінія: Світ нашої духовності.

Мета уроку:

Навчальна: узагальнити вивчений матеріал про пряму мову,удосконалювати пунктуаційну грамотність учнів стосовно конструкцій із прямою мовою.

Виховна: сприяти духовному розвитку школярів, прищеплювати бажання збільшувати свої знання з історії української духовної культури, плекати їхні естетичні смаки.

Розвивальна: розвивати вміння правильно проводити синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення.

Тип і  вид уроку: комбінований (повторення, закріплення та систематизації).

 

Епіграф:                              Немає сліпого випадку,

   Бог управляє світом, і все, що

   твориться на небі і в піднебессі,

   звершується по суду премудрого

   і всемогутнього Бога, непізнаного

 в премудрості і всемогутності Своїй,

   непізнаного в управлінні Своїм....

Святитель Ігнатій

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

 

Робота біля дошки.

 Виконання двома – трьома учнями індивідуальних завдань  за роздавальним матеріалом.

 

 

Картка №1 Переписати речення, розставляючи розділові знаки (подаю речення без їх вилучення). В останьому реченні підреслити члени речення.   Гріх – це коли ти не вчишся, не працюєш, не розвиваєш свої здібності для того, щоб творити добрі справи. Гріх – це коли ти шкодиш своєму здоров’ю і здоров’ю інших (зріднився з алкоголем, нікотином, наркоманією, жорстокістю, насильством). Гріх – це коли ти не дбаєш про свою душу. Здоров’я душі залежить від поживи, якою є молитва і добрі справи. Гріхи ж руйнують її, душа хворіє, я далі – й тіло...

 

Картка №2      Переписати, розкриваючи дужки і на місці крапок вставляючи пропущені орфограми. У кожному із речень підкреслити граматичну основу. Пояснити вживання розділових знаків.        Пам...ятай: усе починає...я з думки. Відганяй від себе погані думки. Молися, щоб Бог просвітив твій розум і захистив від зла. (Не)будь байдужим. Не мовчи, коли  хтось чинить зло. Твій обов...язок – боротися із злом,  (не)справ...дливістю,  (не)правдою.

 

 

Картка №3       Переписати розставлячи розділові знаки (подаю речення без їх вилучення), пояснити вживання великої букви. Зробити синтаксичних розбір одного із речень (усно).      Переступаючи Божі заповіді, ти шкодиш собі. Ти втрачаєш свій захист в образі Бога, бо відганяєш Його злим словом, думкою, вчинком. Адже Бог – Любов, Добро, Найвища Досконалість, а ти надаєш перевагу злу... Пам’ятай: кожен твій гріх – це удар для Христа, який живе у твоїй душі, щоб дарувати тобі любов, силу, мудрість, мужність, радість життя.

 

Поки діти виконують завдання на дошці, учениця зачитує вірш Галини Лисої (текст його знаходиться у кожного учня на парті):

 

Знаю я: не поділити болі,   І здається, менш почне боліти

бо вона на кожного одна.  І стає немов світлішим день.

Так буває: в душі росте поволі, Що не говори – на цьому світі 

А   стає без краю і без дна.  Неможливо жити без людей.

Б’є у груди і сутулить плечі,  Хоч і знаю: біль неподілимий.

Засліпляє очі вам слізьми.  Що кому судилось – відболить.

Ось тоді, щоб стало трошки   Але все ж прохаю: „Люди!

легше,     Мимо

 Поділіться горем із людьми.  Нічиєї болі не пройдіть!”

 

Учитель:

-  Яка головна думка цього вірша?  (Людина має піклуватися про інших, допомагати людям і словами, і справами).

- Поясніть вживання двокрапки і тире в окремих реченнях цієї поезії.

 

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Учитель пропонує прослухати музичний фрагмнет із „Токкати” Й.- С. Баха. - Які почуття у вас виникли? Що відчули? (У цій мелодії відчуваємо саму вічність, де є радість і печаль,  спокій і жага).

 

    Повторення ключових питань.

 

Зі спроектованого на дошку (або заздалегідь записаного на дошці) тексту вибрати й уголос прочитати речення з прямою мовою, правильно їх інтонуючи.

 Реальний світ суперечливий, є в ньому добре і зле. Але ми з вами повинні усвідомлювати, що найголовніше в житті - це знайти самого себе і навчитися любити своїх ближніх. Кодекс правильного життя гласить: „Якщо хочеш жити по правді, спробуй перемогти себе.” „Люби ближнього, як самого себе,” – повчають Божі Заповіді. Не забуваймо  слова Христові про те, що „Царство Боже, - тобто добро, міць Духа, щастя, - всередині нас.”  А тому розпаліть в собі цю жаринку, і хай добрими і милосердними будуть ваші серця.

 У кожному із вибраних речень визначити власне пряму мову та слова автора. Розповісти, в яких випадках увживається пряма мова, а в яких непряма.

   Робота з підручником (повторення теоретичного матеріалу про розділові знаки при прямій мові).

 

Запитання до класу:

•      Розкажіть про структуру речень із прямою мовою і розділові знаки в них, користуючись схемами:

1. А: „П.(!?)”
2. „П,(!?)” – а.
3. „П, - а, - п.(!?)”
4. „П,(!?) - а. – п.(!?)”
5. „П,(!?) – а: - П.(!?)”
6. А: „П,(!?)” – а.

Учитель пропонує скласти і записати по 2 речення, які б відповідали кожній із поданих схем. (Роботу організовує за варіантами).

 

•      Що називаємо непрямою мовою? Про що слід пам’ятати, замінюючи пряму мову непрямою?
•      Що таке цитата? Які способи введення цитат до тексту ви знаєте? Які розділові знаки при цьому ставляться?

 

    Попереджувальний диктант.

 

„Споконвіку було Слово, і Слово у Бога було,” – пише євангелист Іван. Апостол Петро застерігає: „Послухом правди очистіть душі свої... і ревно від щирого серця любіть один одного, бо народжені ви – Словом Божим, живим та тривалим.” Ісайя кличе нас поглиблювати наші знання, попереджає, що прийде час, коли, „Земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриє.”

 

  Робота в парах (виконання тестових завдань).

1.Правильно оформлена пряма мова у реченні:

А)  „Спаси і схорони! – звертаюсь я до Бога, коли ніхто не вийде на підмогу.

Б)   Спаситель  навчає нас любові:  - „ Як я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.”

В)  „Маємо те, що маємо,” – кожен руки вмиває. А на руці – п’ять  пальців, і всі вказівні.

Г)   Тарас Шевченко  молитовно благає:

     „Молітесь Богові одному,

     Молітесь правді на землі,

     А більше на землі нікому

     Не поклонітесь. Все брехня –

     Пани й царі...”

 

2.Позначте відповідність між реченнями з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).

1. А.   „П, - а, -п.”

    Б.    А: „П.”

    В.   „П?” – а.

    Г.   А: „П...” – а.

1. Хіба правдива людина може бути байдужою до навколишнього світу розмірковую собі.

2. Українська так дитина молиться до Бога  Во ім’я Вітця, в ім’я Сина та Духа Святого.

3. Учитель роззирнувся на всі боки і стишеним утаємниченим голосом промовив до юної пари собори душ своїх бережіть друзі собори душ і пропікши Єльку поглядом зірких оченят подався подрібцем далі.

4.Тут слід додати, що Євангеліє – це по-українському добра новина, яку приніс людству Ісус Христос.

5. І ревно один одного любіть закликав Святий Петро бо народжені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного,-  Словом Божим, живим та тривалим.

 

3. Зазначте речення з непрямою мовою (завдання з вибором трьох правильних відповідей):

 

А)  Святий Григорій Богослов пише, що душу слід годувати словом Божим, бо воно – хліб ангельський, котрим годуються люди, які прямують до Бога.

Б) „Слово  Христове нехай оселяється  в вас щедро, з усякою премудрістю,”- говорить свтий апостол Павло.

В) Сказали Чураївні, щоб вона , оскаржена, то значить сторона, настановила свідків, віри годних, не підозренних у проступках жодних (Л. Костенко).

Г)  От, спинивши його, й питаю, чи давно він з коша і чи далеко Господь несе? (Т. Шевченко)

Д) Священики закликають жити за Божими законами, з Богом у серці.

Е) Біблійні  істини вчать бути постійним  у своїй вірі, молитві й любові.

 

ІV. Поглиблення знань, умінь та навичок.

Синтаксичний розбір речення із прямою мовою (усно).

В Євангелії читаємо: „ Хто  любить Мене, той Слово Моє  берегтиме.”

V. Підсумок уроку, мотивація оцінок.

VІ. Домашнє завдання й інструктаж до нього. Спробуйте пояснити, що значить заповідь „Люби ближнього свого”. Вам треба написати невеликий твір – роздум „Щоб душа навчилася любить...”, використавши речення із прямою мовою.

 

 

Тема уроку: Способи передачі чужого мовлення. Діалог. Розділові знаки при ньому(11 клас).

Лінгвістична лінія: Способи передачі чужого мовлення. Діалог. Розділові знаки при ньому.

Комунікативна лінія: Складання діалогів за визначеною темою.

Культурологічна лінія: Виховання духовністю.

Мета уроку:

Навчальна: удосконалювати пунктуаційну грамотність учнів, вправляти  у написанні конструкцій  із діалогом.

Виховна: формувати позитивну ціннісну орієнтацію в житті, виховувати прагнення до самовдосконалення.

Розвивальна: формувати комунікативно – мовленнєві вміння й навички школярів, розвивати творчу і пізнавальну самостійність.

Тип і вид уроку: урок узагальнення і ситематизації знань.

Епіграф уроку:      

Скажи що – небудь, щоб я тебе  побачив.

            Сократ.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.Перевірка домашнього завдання.

 Читання творів-роздумів на тему „Щоб душа навчилася любить...”; коментар пунктограм при прямій мові.

 

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Відтворення теоретичних відомостей:

• Що означає поняття  „діалог”? ( „монолог”, „полілог”)?
• Як називаються слова кожної особи?
• Коли репліку супроводжують слова автора?
• Як записується кожна реплліка?
• Коли репліки беруться в лапки?
• Які структурні ознаки властиві діалогу? (Граматична неповнота речень; використання простих синтаксичних конструкцій, речень, відмінних за метою висловлювання).

    Робота в парах.

Завдання. Прочитайте діалог, спишіть його, розставляючи розділові знаки.

Зозуля прилетіла до чорного Дрозда.

Чи тобі не нудно питає його Що ти робиш?

Співаю відказує  Дрізд  Хіба не чуєш?

Я співаю чистіше від тебе  проте однаково нудно...

Та ти ж  пані тільки те й робиш  що  підкинувши в чуже гніздо свої яйця з місця на місце перелітаєш співаєш п’єш та їси. А я сам годую бережу і вчу своїх дітей а працю свою полегшую співом. (Г. Сковорода).

    Культура мовлення.

Ознайомлення з пам’яткою „Культура спілкування”

1. Розмовляйте про те, що цікавить співбесідника.
2.  Частіше повторюйте ім’я співбесідника.
3. Виявляйте свою приязнь, усміхайтесь.
4. Пам’ятайте, що ваша точка зору не єдина.
5. Уникай крайніх оцінок будь – чого.
6. Не перебивай співбесідника, не насміхайся.

   Вправа на повторення.

Учитель пропонує поставити у кличному відмінку  слова.

 Бог, Ісус Христос, Пресвята  Владичеця Богородиця, Неустанна Поміч, Зцілителька, Неопалима Купина, Марія, Олег , земля, пісня, власне ім’я і по батькові, Ольга Миколаївна, Яна Володимирівна, Богдан Йосипович.

   Тестове завдання.

   1.Виберіть три пунктограми, пропущені в діалозі (ксерокопії завдань знаходяться в учнів на партах)і:

 Запитали пташку

 - Куди ти літала, сіренька.

   У вирій, до мами.

А. Тире.

Б. Три крапки.

В. Кома.

Г. Знак питання.

Д. Двокрапка.

2. Виберіть у діалозі речення, у якому пропущено розділовий знак.

А. -  Неси води!  - наказав батько, а, випроставшись, додав:

Б. – Давно мрію, щоб у селі з’явилась хоч одна тополя.

В. – Це не зовсім тополя, -сказав я. – Це тоненька осика.

Г. – Он як! – сказав батько. Тобі, мабуть, так хочеться?

Д. – Це точно осика, - знову сказав я і торкнувся її листя.

   Творче конструювання.

Прочитайте текст, запишіть його у формі діалогу.

Якийсь дроворуб рубав дрова на березі ріки і впустив сокиру. Течія потягла її, а дроворуб сів на березі і плакав доти, поки Гермес змилосердився і прийшов до нього. Дізнавшись від дроворуба, чого він плаче, Гермес відразу пірнув у воду, виніс його золоту сокиру і запитав, чи це не вона. Коли дроворуб заперечив, Гермес пірнув удруге, виніс срібну і знову запитав, чи це не таку сокиру він упустив, Дроворуб відмовився і від цієї. Тоді Гермес, за третім разом, простяг йому його власну сокиру, і дроворуб упізнав її. Гермес оцінив його чесність і подарував йому всі три. ( Із байки Езопа „Дроворуб і Гермес”).

 

ІІІ. Підсумок уроку.

ІV. Домашнє завдання й інструктаж до нього.

Скласти діалог на тему „Які книги читає сучасна молодь?”; повторити розділові знаки при прямій мові та діалозі.

Конспект уроку

Замітка в газету

типу роздуму про вчинки людей

 

Тема. Замітка в газету типу роздуму про вчинки людей (6 клас).

Мета. Поглибити вивчене про роздум як тип мовлення; ознайомити з особливостями жанру замітки; формувати вміння писати власне висловлювання, добирати заголовок до написаного; розвивати усне й писемне мовлення учнів; сприяти  формуванню моральних чеснот,  активної життєвої позиції.

Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку.

Обладнання: виставка найпопулярніших періодичних дитячих видань України, пам’ятка  «Як працювати над заміткою».

Епіграф:          Щоб судити про людину, принаймні треба ввійти в таїну її думок, її нещастя, її хвилювань.

         Оноре де Бальзак

   Не осуджуй брата навіть подумки,  пам’ятай про власні гріхи, тоді й тебе Бог не осудить.

         Лука Жидята

Перебіг уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація мотиваційних резервів учнів з теми.

Бесіда за запитаннями:

1. Що ви знаєте про професію журналіста? Чи хотіли б її обрати?
2. Яка роль ЗМІ (засобів масової інформації ) у житті сучасної людини?
3. З яким газетним жанром ви познайомилися у 5 кл.?
4. Що називаємо заміткою?
5. Які ви знаєте типи мовлення? З якою метою ми, укладаючи висловлювання, обираємо такий тип мовлення, як роздум?

 Ігрова вправа «Займи позицію». У різних частинах класу знаходяться таблички з назвами того, що може стати для людини найбільшою життєвою цінністю: «здоров’я»,  «милосердя», «гроші», «турбота про інших», «розваги», «популярність», «участь у житті країни», «мода», «здатність на героїчний вчинок», «популярність» тощо. Учні займають позицію біля однієї з табличок і пояснюють свій вибір.

 

ІІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою і завданням уроку.

ІV. Засвоєння нових знань, формування первинних умінь.

1. Словникова робота.

З’ясувати за тлумачним словником значення поданих слів: публіцистика, редактор, кореспондент, колонка (газетна), рубрика, замітка.

2. Робота з підручником (опрацювання теоретичного матеріалу, с. 248, «Замітка…»).
3. Конкурсна презентація кількома учнями найцікавіших заміток, прочитаних ними нещодавно в дитячих газетах, журналах.
4. Читання замітки із вправи 536 (с.247). Бесіда за запитаннями:

• Яку мету ставив перед собою автор замітки?
• Навіщо розповів про випадок із дитиною та вчинок Дениса? Який висновок можуть зробити читачі?
• Який тип мовлення у тексті замітки є основним? Який допоміжним?
• Визначте стиль тексту замітки, свою думку доведіть.

V. Закріплення  знань, умінь і навичок.

1. Пояснення вчителя. Замітка до шкільної стіннівки зазвичай стосується важливої події у житті школи (класу) або конкретного вчинку котрогось із учнів, можливо, і поза межами школи.

Основна частина тексту такої замітки - це розповідь про певну подію або вчинок; вона має відповідати на запитання ЩО? ДЕ? КОЛИ? Кінцівку здебільшого будують за схемою: ТЕЗА (оцінка події або вчинку) – ДОКАЗ – ВИСНОВОК.

2. Колективне формулювання учнями тем для заміток в газету типу роздуму про вчинки людини ( наприклад, «Байдужість - найбільше зло», «Якою мірою міряєте, такою вам відмірять», «Добро і милосердя у повсякденному житті», «Що може зробити школяр для охорони природи?». «Яка користь від комп'ютерних ігор?».

3. Формулювання (за допомогою пам’ятки ) вимог до написання замітки типу роздуму про вчинки людей:

- невеликий обсяг;

- розповідь про певний факт чи подію;

- висловлення оцінки вчинку людини (тези);

- докази на підтвердження цієї оцінки;

- формулювання висновків.

VІ. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок.

1. Обрання учнями теми для самостійного написання замітки.
2. Написання замітки на чернетці.
3. Консультації з учителем.

VІІ. Домашнє завдання. Переписати замітку в чистовик.

VІІІ. Підбиття підсумків уроку.