Розробки уроків української мови для учнів 10-11 класів із використанням текстів українських народних пісень

Розробки уроків української мови для учнів 10-11 класів із використанням текстів українських народних пісень

Урок № 1

Тема. Загальна характеристика звукового складу української мови. Орфоепічні норми – правильна вимова голосних і приголосних звуків

Мета: повторити загальну характеристику звукового складу української мови; навчити встановлювати роль звуковідтворення в художніх текстах; удосконалювати орфоепічні вміння учнів; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси рідної мови.

Міжпредметні зв’язки:

Література: виразне читання поетичних творів.

Музика: прослуховування українських народних пісень та їх аналіз.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: таблиця звукового складу української мови, тексти українських народних пісень, підручник, магнітофон.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Мозковий штурм»

1. Скільки всього звуків в українській мові? (38 – 6 голосних і 32 приголосних)
2. На які групи вони поділяються? (голосні та приголосні, а приголосні – на дзвінкі та глухі)
3. За допомогою чого творяться голосні та приголосні звуки? (голосні – за допомогою голосу, а приголосні – за допомогою голосу та шуму; а саме: дзвінкі – за допомогою голосу та шуму, а глухі – лише шуму)
4. Що таке фонетична транскрипція? Які знаки в ній використовують? (квадратні дужки, м’якість, пом’якшення, наголос, наближення, злиті звуки, подовження, скісні риски замість розділових знаків і т.д.)
5. Які дві літери української мови завжди позначають два звуки? (щ [шч] та ї [йі])
6. Коли літери я, ю, є позначають два звуки, а коли один? (два звуки – на початку слова та складу, після голосного та після апострофа; один звук – після м’якого приголосного)
7. Коли літери дж і дз позначають два звуки,а коли один? (два звуки – на межі префікса і кореня (наприклад: підживлювати, підземний); один звук – у корені слова (наприклад: джміль, дзвінок)
8. Коли голосний звук [е] наближається до [и] – [е^и] і навпаки – [и^е]? (в ненаголошених позиціях)
9. Коли голосний звук [о] наближається до [у] – [о^у]? (коли наступний склад з [і] або [у] наголошений)
10. Які приголосні звуки ніколи не бувають м’якими, лише пом’якшеними? ([б], [п], [в], [м], [ф]; [г], [ґ], [к], [х]; [ж], [дж], [ч], [ш])
11. Який приголосний звук завжди м’який? ([й])
12. Які приголосні звуки називаються сонорними? (ті, в яких голос переважає над шумом; їх є 6 – Ми винили рій)
13. Назвіть приголосні глухі звуки (їх є 9 – Усе це кафе «Птах і чаша»)
14. Що таке асиміляція та дисиміляція? (асиміляція – це уподібнення, а дисиміляція – це розподібнення; в українській мові частіше зустрічається явище асиміляції; вона буває за глухістю, дзвінкістю та м’якістю (наприклад: кігті [к’ і х т^І і]; боротьба [б о р о д^І б а]; злість                  [з^І л^І і с^І т^І])

ІV. Виконання практичних завдань творчого характеру

Завдання 1.

І. Прочитайте українську народну календарно-обрядову пісню «Не стій, вербо, над водою», дотримуючись норм літературної вимови.

Не стій, вербо, над водою –

Бистра вода під тобою

Удень, вночі прибуває,

Все коріння вимиває,

З верби гіллячко всихає,

З верби листячко спадає.

Стань, вербо, ти на риночку,

Хрещатому барвіночку,

Де рута-м’ята кохається,

Де челядонька збирається.

ІІ. Запишіть виділені слова в транскрипції. Поясніть їхню вимову відповідно до орфоепічних норм та порівняйте її з написанням.

Завдання 2.

Орфоепічний тренажер

І. Прочитайте слова вголос, користуючись транскрипцією. Запишіть ці слова відповідно до орфоепічних норм.

[дзиґа], [ґрунт], [книз^Іц^Іі], [руц^І:і], [хви^ел^Іуйе^ис^І:а], [вибац^Іс^Іа], [ве^ис^Ііл^І:а], [с^Ім’ійес^І:а], [хатин^Іц^Іі], [л^Іал^Іц^Іі], [вохко], [пе^итрус^Іц^Іі], [ш’існадз^Іц^Іат^І], [с:адити], [близ^Іко], [ховайе^иц^І:а], [з^Іб’ігайуц^І:а], [чес^Іт^І].

ІІ. Укажіть слова, у вимові яких відбувається спрощення. Чи закріплено це спрощення на письмі?

Завдання 3.

Вибірковий диктант

І. Уважно прослухайте в записі українську народну соціально-побутову пісню «Ой колись була у степу волечка».

Ой колись була в степу волечка,

А теперечки неволечка.

Та помер батько, та й померла мати,

Та беруть брата у солдати.

Та беруть брата у солдати,

Та нема кому жалкувати.

Найстарша сестра вітається,

Свого брата питається:

«Ой коли ж, брате, в гостях будеш?

Ой коли ж за нас не забудеш?»

«Ой візьми, сестро, піску жменю

Та посій його на каменю.

Коли той пісок та ізійде,

Тоді я додому прийду».

Нема сходу, нема сходу,

Нема брата із походу.

ІІ. Випишіть з пісні слова з ненаголошеними голосними звуками [е] та [и], передайте їх звукописом.

Завдання 4.

Робота в групах

Виразно прочитайте текст пісні та підкресліть слова, у яких різниться вимова з написанням.

І група	ІІ група
Українська народна пісня про кохання «Не всі тії сади цвітуть»	Українська народна жартівлива пісня «Я в середу родилася»
Не всі тії сади цвітуть, Що весною розвиваються. Не всі тії та й вінчаються, Що любляться та кохаються.   Половина та садів цвіте, Половина обсипається. Одна пара та й вінчається, А другая розлучається.   «Чи я ж тобі та й не казала, Як стояли під світлицею: Не їдь, не їдь у Крим та по сіль, Бо застанеш молодицею!» «Любив тебе я дівчиною, Любитиму молодицею, А ще довго та й буду ждати, Покіль станеш удовицею!»	Я в середу родилася, Кажуть люди – горе. Не піду я за старого, – Бородою коле.   А піду я за такого, Що не має й вуса, – Він на мене кивне, моргне, А я засміюся.   Мела хату, мела сіни Та й засміялася, Вийшла мати воду брати Та й догадалася. «Чого ж, доню,чого ж, доню, Чого ти смієшся? Полюбила козаченька Та й не признаєшся.   Ой ти, горо кам’яная, Чом не лупаєшся, Ой дівчино молодая, Чом не признаєшся?»

 

V. Систематизація знань

Вправа «Мікрофон»

1. Який розділ мовознавства вивчає звуки мови та мовлення? (фонетика)
2. Що значить зробити фонетичний розбір слова? (записати його у транскрипції, порахувати букви та звуки)
3. Чому в українській мові звуків більше ніж букв? (бо деякі букви позначають два звуки)

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

Запишіть у транскрипції наступні слова: зерно, зима, молотьба, просьба, анекдот, стіл, вечір, кузня, хатній, ходжу, принісши, пишуться, дивишся.

Урок № 2

Тема. Діалектні слова, сфери їх уживання та стилістичні особливості

Мета: повторити відомості про діалектні слова, сфери їх уживання та стилістичні особливості; навчити визначати їх стилістичну роль у мовленні; удосконалювати вміння стилістично доцільно вживати лексичні засоби мови, уникати лексичних помилок у власному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси та багатства рідної мови.

Міжпредметні зв’язки:

Література: виразне читання поетичних текстів.

Музика: прослуховування українських народних пісень та їх аналіз.

Тип уроку: урок повторення та засвоєння здобутих знань.

Обладнання: підручник, картки з текстами українських народних пісень, магнітофон.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

І. Виразно прочитайте українську народну соціально-побутову пісню «Ей, піду я в полонину», дотримуючись норм літературної вимови. Чи часто вживаними є виділені слова?

Ей, піду я в полонину вівці зимовати,

Ци, не будеш, моя рибко, за мнов бановати?

Ей, пішов я в полонину сінечко косити,

Прийшли мене добрі люди в катуни імити.

Єден каже: «Побратиме!» Другий каже: «Куме!»

Третій мені попід плечі мотузище суне.

А я собі, бідний, гадав, ось сіно докошу, –

Дали мені карабін, най я тото ношу.

Карабіне, карабіне, ой на мою душу,

Цілий рік єм польовав, носити тя мушу!

ІІ. Пригадайте, як називаються слова, що вживаються у певній місцевості.

ІІІ. Ознайомлення десятикласників із темою, метою і завданнями уроку

Вступне слово вчителя

Діалектні слова – це слова, поширення яких обмежено територією певного діалекту (наріччя). Вони називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовують інші назви: ковальня (кузня), бараболя (картопля), блават (волошка), нецьки (ночви), лилик (кажан).

Серед діалектних слів є назви одягу (гуня, кептар, крисаня, черес, бекешка), страв (киселиця, клюцки, малисник), знарядь праці, предметів побуту (гимбель, топірець, ватрач, верето) тощо.

Літературні та діалектні слова утворюють синонімічні ряди: півень – когут, галаган; підберезник – бабка, обабок.

Ужиті в письмових текстах, розрахованих на широкого читача, діалектні слова стають діалектизмами.

У науковому стилі діалектні слова використовують у тому разі, якщо вони є предметом вивчення. У художній літературі вони вживаються для реалістичного та яскравого відображення місцевого побуту або для мовної характеристики персонажів. Діалектизми значно ширше вживаються в діалогах, ніж у мові автора. В авторській мові діалектизми відтворюють місцевий колорит.

ІV. Виконання практичних завдань творчого характеру на основі повторення вивченого

Завдання 1.

Із поданих речень випишіть діалектні слова. З’ясуйте їх значення, користуючись довідкою.

1. Леґінь був у червоних гачах, які носять гуцули у свято, у довгій домотканій сорочці. За широким чересом, оздобленим дорогими бляшками і прикрашеним дармовисами, стирчала різьблена мідна люлька, плечі закривав сердак, а в руках мав топірець з різьбленим топорищем (Ю.Федькович). 2. З тьмяно-золотястого туманного світла оселі до нього наближається хупава постать матері… принесла з городу прив’ялих чорнобривців, купчаків і паністки, розкидала по хаті… (М.Стельмах). 3. Тепер Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню (М.Коцюбинський). 4. На старій, оброслій скрипухом березі зацокала вивірка. Ми повз вориння побігли до лісу (М.Стельмах). 5. Сонце над обрієм – у дві коцюби – ні тепло, ні зимно (В.Бабляк). 6. У мисливця одразу позимніли не тільки очі, а й усе візькувате обличчя (М.Стельмах).     7. Цієї зими я собі вишила дуже гарний ясик. Буде дитині під головку у колисочку.

Довідка. Леґінь – парубок, гачі – штани, черес – широкий шкіряний пояс, дармовис – підвіска, сердак – верхній теплий короткий сукняний одяг, хупава – красива, тендітна, чепурна, охайна, купчаки – повняки (трав’яниста декоративна рослина з запашними квітами жовтого або жовтогарячого кольору), кресаня – капелюх, вивірка – білка, вориння – загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців, коцюба – кочерга, позимніти – схолонути, візькуватий – вузький, ясик – маленька подушечка.

Завдання 2.

Вибірковий диктант

І. Уважно прослухайте в записі українську народну пісню про кохання «Та бодай тая степовая».

Та бодай тая степовая могила запала,

Де я вчора жито жала, вчора й вечір утеряла.

 

Ой утеряла вчора вечір, втеряю й тепера;

Чогось моя женишина та смутна й невесела.

 

Ой утеряла вчора вечір, втеряю й сьогодні;

Чогось моя женишина та до мене й не говоре.

 

«Ой не говори ж ні до кого, говори зо мною;

Як не будеш, серце, говорити, умру, серце, за тобою.

 

Ой я умру ізвечора, а ти умреш вранці,

Та нехай же нас поховають з тобою, серце, в одній ямці.

 

Та нехай же нас поховають і хрест укопають,

Щоб всі люди здивувались, як ми вірненько кохались».

 

Ой широкая ж домовина, а глибока яма:

Лежить моя женишина, як рибочка в’яла.

ІІ. Випишіть з пісні діалектні слова. Посніть їх за допомогою словника.

Завдання 3.

Вправа «Редактор»

І. Встановіть, чи вмотивоване використання діалектних слів у кожному з наведених речень. У яких випадках діалектизми створюють розмовний колорит? Поясніть значення виділених слів, назвіть їхні відповідники у літературній мові.

ІІ. Запишіть речення, замінивши діалектизми на літературні відповідники.

1. Уперед вивчи вірш напам’ять, а тоді підеш гуляти! 2. Коли Шевченкові було дев’ять років, помер йому батько. 3. Вчора був студений день, а сьогодні уже тепліше. 4. Аби ти знав, який цікавий фільм ми виділи!  5. Тигр підскакував до дерева, щоб схопити хлопчика, який сховався між гіллям. 6. Село уже рихтувалося ночувати, а до будинку, що розливав із вікон яскраве світло, йшли люди. 7. Він не шкодував себе, щоб врятувати свого ліпшого друга. 8. Збори триватимуть зо дві години, не менше. 9. Тато їх робив складальником у друкарні, а мама була швачкою. 10. Коли вбивали одного, на його місце ставав інший, аби вирвати з корінням бур’яни. 11. Почекай на мене пару хвилин, я зараз звільнюся. 12. І так мені банно, що не можу з вами здибатися, поговорити – мушу роботу пантрувати, аби зима не застала.   

Завдання 4.

Робота з картками

Виразно прочитайте текст пісні та підкресліть діалектні слова. Поясніть їхнє значення й доберіть відповідник із загальновживаної лексики.

І варіант	ІІ варіант
Українська народна родинно-побутова пісня «Колисала би-м тя»	Українська народна жартівлива пісня «Та до мене, леґіники»
Колисала би-м тя, Лем не маю коли, Бо ми призістала Робота на полі.   Люди поробили, Домів повозили, Лем моє зістало, Листочком припало.   Роботонька моя, Щось ми призістала, То про тебе, сину, Що-м тя колисала.	Та до мене, леґіники, До мене, до мене, Та солодка ябліночка Перед хати в мене.   Та солодка ябліночка, І добре вродила, Ще солодша дівчинонька Попід ню ходила.   Та ходила по садочку І яблучка рвала, Котрі файні парубочки, То лиш тим давала.

 

Завдання 5.

Вправа «Мікрофон»

Прочитайте висловлювання. Як бачите, висловлено різні ставлення до діалектів. Якої думки дотримуєтесь ви? Обґрунтуйте свою позицію.

І. Діалекти – це реальна мова мільйонів людей, це ті ручаї, що виповнюють живлющою водою ріки літературних мов. Діалекти – це багатство національного духу, це дорогоцінна індивідуальність етнічних груп кожного народу і людських особистостей. Не розумію тих, які обурюються з кожного незнаного чи незрозумілого їм слова, замість того, щоб радіти: ще одну мовну барву вловив, ще одне слово збагнув – знатиму! Це йде від глухоти слова, до магії його звучання, до його виражальної енергії.

Окремі слова: «Який ти встібський…» (докучливий, причепливий). Тепер вони (ніжки стола) не повинні підлогу рейбувати (дерти). Як тільки вихрапаюся з хвороби. Але ти нинзя (скиглій).

За І.Дзюбою

ІІ. Уживання діалектних слів у мовленні утруднює порозуміння між людьми, стає на заваді досягнення мети спілкування. Тому кожен мовець повинен дбати про чистоту свого мовлення, ретельно добирати доречні для спілкування слова, що відповідають мовній нормі.

З підручника

ІІІ. Спадкоємність писемних мов забезпечували щоразу саме живі народні говірки – вони наче могутній стовбур мови. Тоді як літературна, або писемна, форма мови – наче гілка, найкраща, доглянута, часто прищеплена. Одна гілка всихає, інша виростає. Проте все на тому ж стовбурі. У тіні того стовбура-велета дрібнішають і в’януть усі мовні суперечки. Хай і хвора на суржик, але діалектна українська стихія триває.

Дорогі земляки, небайдуже українство! Любімо живі діалекти, могутній стовбур нашої мови. Принаймні не зневажаймо їх, слухняно ставлячи побіч суржику або зводячи до ненормативних слів.

За К.Тищенком 

V. Систематизація знань

Бесіда за питаннями

1. Що таке діалектизми?
2. Який розділ мовознавства вивчає діалектні слова?
3. Чи входять діалектизми до складу літературної мови?
4. У яких випадках доцільне вживання діалектної лексики?

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

Запишіть 10 діалектних слів, що вживаються у вашій місцевості. Усно складіть з ними речення.

Урок № 3

Тема. Повні й короткі, стягнені та нестягнені форми прикметників

Мета: повторити основні відомості про форми прикметників; розвивати вміння правильно й комунікативно доцільно висловлювати власні думки за допомогою різних форм прикметників, розуміти їх емоційно-експресивне значення; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати в школярів повагу до літературної мови й культурних надбань рідного народу.  

Міжпредметні зв’язки:

Література: виразне читання поетичних творів, український фольклор.

Музика: прослуховування українських народних пісень та їх аналіз.

Тип уроку: урок розширення й поглиблення знань та розвитку практичних умінь.

Обладнання: таблиця з повними й короткими, стягненими й нестягненими формами прикметників, картки з текстами українських народних пісень, підручник, магнітофон.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Мозковий штурм»

1. Що таке прикметник?
2. Яким членом речення прикметник виступає у реченні?
3. Які ви знаєте ступені порівняння прикметників?
4. За допомогою чого утворюється вищий ступінь порівняння прикметників?
5. Як утворити найвищий ступінь порівняння прикметників?
6. Яким чином утворюється складена форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників?
7. Чи всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння?

ІV. Розширення й поглиблення матеріалу

Спостереження за мовним матеріалом

Прочитайте словосполучення, записані на дошці. Назвіть у них прикметники та визначте їх розряд. Чи відрізняються деякі форми прикметників, ужитих у словосполученнях, від тих, що ми використовуємо у сучасному мовленні? Випишіть їх.

1. Вулиця широкая – вулиця широка. Трава зеленая – трава зелена.
2. Зелений лист – зелен лист. Ясний день – ясен день.

Навчальна лекція вчителя

У сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: веселий, весела, веселі, веселого, веселих, веселим і т.д. Коротких прикметників у сучасній мові дуже мало: зелен, рад, ясен, славен, повен, красен тощо. Вони збереглися від нечисленної групи якісних прикметників у називному та знахідному відмінках однини. Короткі форми якісних прикметників є незмінними. У зіставленні з повними формами вони є первинними й були основою для виникнення повних форм. Най частіше короткі форми вживаються в поезії та фольклорі.

Більшість повних прикметників мають стягнені форми закінчення: добра – добре. Стягнені форми утворилися в давній мові від злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників. Але в усній народній творчості, поетичному та розмовно-побутовому мовленні вживаються і повні нестягнені форми називного й знахідного відмінків однини жіночого і середнього роду та жіночого роду називного і знахідного відмінків множини: веселая, веселеє, веселії, веселую.   

V. Виконання практичних завдань творчого характеру

Завдання 1.

Робота в групах

Прочитайте українську народну пісню, дотримуючись норм літературної вимови. Виділіть прикметники та назвіть їхні форми.

І група  Українська народна календарно-обрядова пісня «Подолешничок мій зелененький»

•  Подолешничок мій зелененький,

Ой луги ж мої всі зеленії!

Ой коли ж ти зріс, коли зелен став?

– Ой ізріс же я дрібним дощиком,

А я зелен став красним сонечком.

– Ой ти, дівочко, ой ти, красна!

Ти коли зросла, коли виросла?

– Що росла ж то я в свого таточка,

Я кохалася в рідной мамочки.

Ой луги ж мої всі зеленії!

ІІ група  Українська народна пісня про кохання «Зеленая та ліщинонька»

Зеленая та ліщинонька,

Гей, чом без сонечка зів’яла?

 

Молодая та дівчинонька,

Гей, козаку світ зав’язала.

 

А я, молод, діжду вечорини,

Гей, піду гулять до дівчини.

 

Приходжу я та під віконце,

Гей: «Добрий вечір ти, дівчино-серце!

 

Чом до мене ти не виходиш,

Гей, мені слова не промовиш?»

ІІІ група  Українська народна жартівлива пісня «І шумить, і гуде»

І шумить, і гуде,

Дрібен дощик іде.

Ой хто ж мене, молодую,

Та й додому одведе.

Обізвався козак

На солодкім меду:

«Гуляй, гуляй, дівчинонько,

Я й додому одведу».

«Не веди ж ти мене,

Не прошу я тебе,

Бо лихого мужа маю,

Буде бити мене».

Завдання 2.

Розподільний диктант

Запишіть речення з короткими формами прикметників у ліву колонку, а з повними нестягненими формами – у праву.

1.               І в серці моїм переможнії співи лунають (Леся Українка).               2. Якубович мені заважав. Я його познайомив з моїми хазяями – і сам не рад (М. Коцюбинський). 3. Як ішли ми зелен лугом к зелен гаю, солов’ї нам ткали пісню диво-дивну (Б.Олійник). 4. Вабить, кличе далекая муза мене (Леся Українка). 5. Пливе човен, води повен, ніхто не спиняє; кому спинить – рибалоньки на світі немає (Т.Шевченко). 6. Будуть сніжнії зорі таночки вести з буйним вітром, мов коло дівоче (Леся Українка). 7. Морозом очі кує, а думи гордії розвіє, як ту сніжинку по степу (Т.Шевченко). 8. Мій голос журливеє щось починає, а струни твої на веселім ладу (Леся Українка). 9. Там, в донецькім степу, за Дінцем, за піснями й літами, жоден вітер не владен зітерти [Сосюри] веселі сліди (С.Йовенко). 10. І прудко, мов іскри з багаття огнисті, мов хвилі гірського потоку сріблисті, летять голоснії пісні (Леся Українка).   

Завдання 3.

Вибірковий диктант

І. Уважно прослухайте в записі українську народну пісню про кохання «Над моєю хатиною». Випишіть короткі та повні нестягнені форми прикметників.

Над моєю хатиною

Чорна хмара стала…

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

Ой я тую чорну хмару

Крилом розмахаю,

Перебуду сей поговір,

Перебуду й славу.

 

Хоч я сюю перебуду,

Другую набуду,

А таки ж я, молодая,

Без слави не буду.

 

Ой не піде дрібен дощик

Без тучі, без грому.

Ой не вийде дівка заміж

Та й без поговору.

 

Настучиться, нагримиться –

Дрібен дощик піде…

Насудяться воріженьки –

Дівка заміж піде.

 

Судіть, судіть, воріженьки,

Судила б вас трясця!

А моєму миленькому

Пошли, Боже, щастя.

 

Пошли, Боже, йому щастя,

Ще й добру годину,

Що він мене пригортає,

Як мати дитину.

Завдання 4.

Творча вправа «Юний поет»

Спробуйте скласти вірш, заримувавши

І варіант – короткі прикметники: дрібен, ладен, славен, повен, зелен.

ІІ варіант – прикметники в повній нестягненій формі: вечірняя, вірная, милая, молодая, святая.

VІ. Систематизація знань

Вправа «Мікрофон» (опитування-інтерв’ю)

Продовжте речення.

• На цьому уроці я для себе зрозумів…
• На цьому уроці я зацікавився…
• На цьому уроці я для себе відкрив…

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

Виписати з усної народної творчості 5 речень з короткими та повними нестягненими формами прикметників.

Урок № 4

Тема. Пряма і непряма мова, діалог. Пунктограми при прямій мові та діалозі. Інтонування речень із прямою мовою, діалогом 

Мета: повторити основні відомості про слова автора, пряму, непряму мову та діалог, їхнє призначення та граматично-смислові особливості; розвивати вміння передавати чужі думки за допомогою прямої, непрямої мови та діалогу, правильно їх оформляти на письмі; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до літературної мови й культурних надбань рідного народу.

Міжпредметні зв’язки:

Література: виразне читання поетичних творів.

Музика: прослуховування українських народних пісень та їх аналіз.

Тип уроку: урок розширення й поглиблення знань та розвитку практичних умінь і навичок.

Обладнання: таблиця з основними пунктограмами до прямої мови та діалогу, картки, тексти українських народних пісень, підручник, магнітофон.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Лінгвістична гра «Голосую»

Дайте відповідь на запитання за допомогою символічних карток, де червоний колір позначає «ні», а жовтий – «так».

1. Чужа мова – це мова іншої особи, не автора, не мовця? (так)
2. Спосіб передачі чужої мови без збереження лексичних, синтаксичних особливостей – це пряма мова? (ні)
3. Дослівне відтворення чужої мови – це пряма мова? (так)
4. Непряма мова становить складносурядне речення? (ні, СПР)
5. Змістове ядро у конструкції з прямою мовою становлять слова автора? (ні, пряма мова)
6. Невласне пряма мова поєднує в собі елементи прямої та непрямої мови? (так)
7. Різновидом прямої мови є діалог? (так)
8. Нова репліка діалогу записується з нового рядка? (так)
9. Репліки діалогу інколи беруться в лапки? (так) Коли? (коли записуються підряд, не з абзацу, а між ними ставимо тире)
10.          Цитати завжди беруться в лапки? (ні, не беруться, якщо цитується віршований текст)
11.          З малої літери пишеться цитата? (так) Коли? (коли є частиною речення)
12.          Епіграф є різновидом цитати? (так)

ІІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Діалог є одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності, так само вміння створювати речення з прямою мовою є шляхом до успіху в людському спілкуванні. Отож ми сьогодні маємо змогу повторити, узагальнити та закріпити знання про пряму мову, її різновиди. Систематизувати навички розстановки розділових знаків у реченнях з прямою мовою, при діалогах.

Робота з підручником (опрацювання теоретичного матеріалу)

Під час спілкування часто виникає необхідність передати чиєсь мовлення. Іноді важливо передати не лише зміст, а й саму форму та інтонацію. Існує дві форми передачі чужого мовлення: пряма і непряма мова.

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації.

«Здоров, Еоле, пане-свату! Ой, як ся маєш, як живеш? – сказала, як ввійшла у хату, Юнона: – Чи гостей не ждеш?» (І.Котляревський).

Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Наприклад: 1. А тільки, було, зачує дзвін, то вже ні заграється, ні засидиться дома і каже: «Мамо! Піду до церкви, бач, дзвонять; грішно не йти; тату, дай шажок на свічечку, а другий – старцю Божому подати» (Г.Квітка-Основ’яненко). 2. «А я знаю, як тебе звати», – довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне з краплинами сонця намистечко (М.Стельмах).

Чуже мовлення, введене автором розповіді в текст у формі з’ясувальної підрядної частини складнопідрядного речення, називається непрямою мовою. Це не самостійна синтаксична одиниця, оскільки разом із словами автора становить складнопідрядне з’ясувальне речення, в якому головна частина – це слова автора, а підрядна – непряма мова. Порівняйте: 1. – Почали возити сіно? – зацікавивсь Аркадій Петрович (М.Коцюбинський). 2. Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали сіно возити.

Слова автора при прямій мові є синтаксичним центром, що організовує конструкцію з чужим мовленням, а також є засобом уведення його в розповідь. Пряма мова разом із словами автора – особливий тип синтаксичної будови, близький до складного безсполучникового речення з неоднорідними частинами, але пряма мова і слова автора разом не становлять одного речення. Вони завжди виступають як окремі речення. Зв’язки ж прямої мови зі словами автора регламентуються в усному мовленні інтонацією, а на письмі – спеціальними пунктуаційними правилами.

Досить часто у художній літературі письменники використовують невласне пряму мову як особливий стилістичний прийом, за допомогою якого розкриваються почуття героїв, їхні думки, переживання, прагнення тощо. Це так зване внутрішнє мовлення передається автором твору шляхом ніби перевтілення у свого персонажа. Наприклад: Данько прискорив ходу якраз настільки, щоб іти шість кілометрів за годину. Він ітиме до ночі, але не дасть себе наздогнати. Він глянув на сонце: йому лишилося йти ще п’ять годин. Тридцять кілометрів (М.Йогансен).

Окремими формами передачі прямої мови є діалог і полілог. Кожна репліка діалогу починається з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапки.

Якщо діалог супроводжується словами автора, тоді розділові знаки ставлять ті самі, що й при прямій мові. Наприклад: – Стій! – сказав він і наказав: – Мовчати! (І.Гнатюк).

Діалоги й полілоги можуть подаватися без абзаців. У такому разі лише перша репліка подається з абзацу й перед нею ставиться тире, а перед іншими після мови автора – двокрапка. Наприклад: – Оце, бувало, посідаємо на кутю за столом, а тато мій, дід ваш, сяде за макітрою, з верхом повною пирогів, і питає: «Чи бачите ви мене, діти?» – «Ні, не бачимо!» – відказуємо ми (Д.Гуменна).

Коли кілька реплік діалогу йдуть у рядок, без вказівки, кому вони належать, то кожна з них береться в лапки, а між репліками ставиться тире. Наприклад:

– «А як же він пропадає?» – «Каже, що навіть аби угинув, то відбере вам вашу ґаздиню». – «Таж то не квітку урвати!» – «А такий бараба того питає?» – «А я де?» – «Ви, Йванку, граєте полонинами та зимарками на волоськім боці, а Зеленюк попід вікна: «Добрий день, душко!» – «А ви тото чули?» – «Ей-га, чи лишень тото? Ти, – каже він, – молодичко, зриваєш мені очі, ріжеш моє серце» (М.Черемшина). 

ІV. Виконання практичних завдань творчого характеру

Завдання 1.

І. Прочитайте українську народну соціально-побутову пісню «А в неділю пораненько», дотримуючись норм літературної вимови.

А в неділю пораненько

У всі дзвони дзвонять,

А економ з козаками

На панщину гонять.

 

А прийшли ми до постаті:

«Да поможи, Боже,

І ти, свята неділенько,

Скарай його, Боже!»

 

А нажали до півкопи,

Полуднувать сіли,

Аж тут дивимось:

Із-за гори економ їде.

 

А приїхав до постаті,

Став снопи лічити,

На багатих нарікає,

Убогих став бити.

 

А піп ходить по церковці,

Книжечку читає:

«Чому вас, вся громада,

В церкві не буває?»

 

«А як же нам, добродію,

До церкви ходити, –

Від неділі до неділі

Треба панщину робити!»

 

А в нашого економа

Шовкові онучі;

Заплакала вся громада,

З панщини ідучи.

 

А в нашого економа

З шовку рукавиці;

Цілий тиждень на панщині

Дівки й молодиці.

 

А в нашого економа

Шовковая хустка;

Далі буде з Уланова

Та цілая пустка!

 

А в нашого економа

Рябая кобила;

А побила б всіх панів

Лихая година!

ІІ. Випишіть речення з прямою мовою. Поясніть розділові знаки при прямій мові.

Завдання 2.

Складіть та запишіть речення за поданими схемами.

1. А: «П! П…»
2. «П, – а. – П».
3. «П?» – а.

Завдання 3.

Вправа «Редактор»

Усуньте помилки, допущені під час заміни прямої мови непрямою. Обґрунтуйте свою правку.

1. Редактор попросив новенького, що ти розкажи мені трохи про себе.  2. Пасажир запитав у провідника, чи скоро ви подасте мені чай. 3. Вчителька суворо сказала дітям, що тепер ходімо в теплицю і там пересадимо квіти.       4. Майстер весело звернувся до будівельників, що тепер берімося до діла.      5. Микола, розглядаючи в сутінках засмагле цегляно-червоне обличчя бронебійника, сказав, що ловко ти останній танк підбив. 6. Юнак, зриваючись із місця, гукнув товаришам, що я зараз буду тут, лише на хвилинку забіжить додому.   

Завдання 4.

Робота в групах

Виразно прочитайте текст пісні та поясніть пунктограми в реченнях при діалогах.

І група	ІІ група
Українська народна жартівлива пісня «Ой під вишнею»	Українська народна жартівлива пісня «Ой піду я через сад»
Ой під вишнею, Під черешнею Стояв старий з молодою, Як із ягодою.   І просилася, І молилася: – Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!   – Ой і сам не піду, І тебе не пущу, Бо ти мене, старенького, Та й покинеш на біду.   Куплю тобі хатку, І ще сіножатку,  І ставок, і млинок, І вишневенький садок!   – Ой не хочу хатки, Ані сіножатки, Ні ставка, ні млинка, Ні вишневого садка!   Ой ти, старий дідуга, Ізігнувся як дуга, А я молоденька, Гуляти раденька!..	Ой піду я через сад, Може, впала сливка; Вийди, вийди, моя мила, Моя чорнобривка!   – Ой чи ти, чи не ти По воду ходила? Ой чи ти, чи не ти Фартух загубила?   – Ти до мене не ходи, Я тобі не рівня, Бо ти хлоп-мотузок, Я зроду попівна.   Ой піду я до церковці Богу ся молити; Як подивлю ся на тебе, Не мож ся хрестити.   – Ой пішов я вулицею, Було мені стидно: Ніс я курку під пахвою – Хвостик було видно.   Ой ходімо до попа, Що ся в попа діє: В попа кури поздихали, А піп самий піє.

 

Завдання 5.

І. Замініть непряму мову прямою.

1. Питалася матуся, чом я крізь сон сміюся, а вдень пісні співаю, роботу забуваю (О.Маковей). 2. Не питай, чого в мене заплакані очі, чого часто тікаю я в гай і блукаю я там до півночі, не питай, не питай, не питай (Народна творчість).

ІІ. Перебудуйте подані речення на речення з прямою мовою.

1. Хвалилася калина, що з медом солодка. 2. Казав хрін, що він добрий з м’ясом. 3. А м’ясо каже, що воно без хрону добре.

 

V. Систематизація знань

Уважно прослухайте в записі українську родинно-побутову пісню «З-за гори, з-за гори». Між ким відбувається діалог у пісні?

З-за гори, з-за гори

Сходить ясне сонечко,

Вийшла стара мати

Доню потішати:

– Не журися, донечко.

 

Вийшла мати на поріг,

А за нею свати йдуть.

Хутенько вернулась,

Тоді усміхнулась:

– Доню, свати хліб несуть.

 

– Най несуть, най несуть,

Я його брати не буду,

Я милого маю,

Сватів не приймаю,

Я за нього не піду.

 

– Доню, йди, доню, йди,

Бо в нього багатство є.

Кажуть, доню, люди,

Що з ним добре буде,

Будеш добре жить.

 

– А ти, мати, не думай,

Що багатство то є рай.

Багатство минеться,

Так мені здається,

А на серці буде жаль.

Бесіда «Мікрофон»

1. У чому особливість речень з прямою мовою?
2. Які різновиди прямої мови ви знаєте?
3. Які розділові знаки властиві реченням з прямою мовою?
4. Які інтонаційні особливості речень з прямою та непрямою мовою?

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

Запишіть українську народну родинно-побутову пісню «Ходить гарбуз по городу», поясніть розділові знаки в ній.

 

 

Урок № 5

Тема. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер

Мета: повторити основні відомості про звертання, вставні слова й вставні конструкції, розділові знаки під час їх виділення; розвивати вміння правильно й комунікативно доцільно висловлювати власні думки за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до літературної мови й культурних надбань рідного народу.

Міжпредметні зв’язки:

Література: виразне читання поетичних творів, приклади речень зі звертаннями та вставними конструкціями.

Музика: прослуховування українських народних пісень та їх аналіз.

Тип уроку: урок розширення й поглиблення знань та розвитку практичних умінь.

Обладнання: таблиця зі звертаннями та вставними конструкціями, картки  з текстами українських народних пісень, підручник, магнітофон.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Мозковий штурм»

1. Що таке звертання? (слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються (адресата мовлення)
2. Що таке риторичне звертання? (це звертання до відсутніх людей, до предметів і явищ)
3. Чим відрізняються поширені звертання від непоширених? (при поширених звертаннях є залежні слова, а при непоширених – немає)
4. Де звертання стоїть у реченні? (на початку, в середині та в кінці речення)
5. Якими розділовими знаками виділяється звертання? (комами або знаком оклику – залежно від інтонації)
6. Що таке вставні слова? (це слова або сполучення слів, за допомогою яких мовець висловлює ставлення до того, що він повідомляє)
7. На що можуть вказувати вставні слова? (упевненість, невпевненість, джерело повідомлення, ставлення до висловлюваного, порядок викладу думок, увічливість, привернення уваги)
8. Де вставні слова можуть стояти у реченні? (на початку, в середині та в кінці речення)
9. Якими розділовими знаками виділяються вставні слова? (комами)
10. Якими членами речення виступають звертання та вставні слова? (ніякими)

ІV. Виконання практичних завдань творчого характеру

Завдання 1.

Прочитайте українську народну календарно-обрядову пісню «Ой дуб на березу низенько схилився», дотримуючись норм літературної вимови. Назвіть звертання. Поясніть розділові знаки при них.

Ой дуб на березу низенько схилився,

А син матусеньці у ніжки вклонився:

– Мати ж моя, мати, час мені жениться!

– Ой сину мій, сину, сину Василино,

Да й пережди, сину, цю осенину.

– Мати ж моя, мати, довго цього ждати:

Насіяв я жита, ні з ким буде жати,

Прийде темна нічка, ні з ким розмовляти,

Білої постілоньки нікому послати!

– Ой сину мій, сину, ти коника маєш,

Ти коника маєш, з конем розмовляєш.

Ой сину мій, сину, давай коню сіна,

Давай коню сіна по самі коліна,

Давай коню води по самі поводи!

– Мати ж моя, мати, мій кінь не говорить,

Мій кінь не говорить – слова не промовить!

– Ой коню мій, коню, запродам я тебе,

Запродам я тебе далеко од себе,

В чужу сторононьку та за безціноньку.

– Ой пане мій, пане, не продавай мене

Далеко ж од себе – спогадай про мене:

Як ми утікали густими лозами,

Понад річеньками, понад берегами;

Як за нами гнались турки із ляхами,

Турки із ляхами – з голими шаблями!

Ой пане мій, пане, ой як я ісхочу,

Море перескочу і стремен не вмочу.

Завдання 2.

У поданих реченнях визначте звертання та поясніть, якою частиною мови вони виражені та якого відтінку вони набувають залежно від місця в реченні. Запишіть речення, поширивши звертання епітетами з довідки.

1.               Києве, мій Київ.., малинове місто юності й пісень…(В.Сосюра).  2. Ой ти, дубе.., лист на тобі рясний; ти, козаче.., словами прекрасний (Народна пісня). 3. Ой… колодязю, …ключі! (Народна пісня) 4. Рости, рости, моя пташко, мій… цвіте (Т.Шевченко). 5. Прилинь, …орле, бо я одинокий сирота на світі (Т.Шевченко). 6. Не спочинь, моя думо-турбото, не втомляйтесь, …руки мої (М.Стельмах). 

Довідка: кучерявий, рідний, зореносний, студений, молоденький, золотий, сизий, натруджений, пречудовий, глибокий, маковий.

Завдання 3.

Вибірковий диктант

Уважно прослухайте в записі українську народну пісню про кохання «Добривечір, дівчино, куди йдеш». Випишіть з пісні звертання

«Добривечір, дівчино, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш!»

 

«Чи то ж би я розуму не мала,

Щоб я тобі правдоньку сказала!»

 

«Добривечір, дівчино, чия ти?

Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?»

 

«Не питайся, козаченьку, чия я,

Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!»

 

«Дівчинонько-серденько, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш!»

 

«Отам моя хатонька, край води,

З високого дерева, лободи.

 

Я ж до хати сінечки приплету

З високого дерева, з черету!»

 

«Тепер же я догадався, чия ти!

Пусти ж мене, серденько, до хати!»

 

«Шкода теє, голубе, затівать

Бо ти будеш ніченьку ночувать!»

 

«Та я ж тебе, серденько, не зведу,

Пожартую трішечки та й піду!»

 

Жартувала дівчина до зорі,

Поки стало виднесенько надворі.

 

«Ой уставай, козаченьку, та тікай,

Та на мене славоньки не пускай!»

Завдання 4.

Робота в парах

Складіть речення зі вставними словами: очевидно, як мені здається, бувало, таким чином, будь ласка, між нами кажучи.

Завдання 5.

Мовний етикет

Використовуючи кличну форму, утворіть звертання з кожним із таких іменників – власних назв людей: Іван Павлович, Ганна Пилипівна, Петренко, Ясногородська, Ніна, Максим, Івасик, Ганнусенька, поєднавши їх з одним із слів: друже, шановний, шановна, вельмишановний, вельмишановна, дорогий, дорога, любий, люба, милий, мила.

Зразок: Вельмишановний Іване Павловичу! Дорогий Іване Павловичу! Любий Іване Павловичу!

Завдання 6.

Робота в групах

Виразно прочитайте текст пісні та розставте пропущені розділові знаки.

І група  Українська народна історична пісня «Прощай, слава»

Прощай слава город рідненький,

Прощай Україно!

Прощай мій сад зелененький

Прощавай дівчино!

 

А в тім саду, саду зеленому,

Де сонечко сяє,

На калині біля хати

Соловей співає.

 

Співай, співай, співай соловейку

Сидя на калині.

Не журися дівчинонько

У тяжкій годині.

 

А я піду на край світа,

Буду воювати,

Тебе моє серденятко

Буду споминати.

ІІ група  Українська народна соціально-побутова пісня «Умер жовнір, умер, єму не дзвонили»

Умер жовнір, умер, єму не дзвонили,

Приїхали два жовніри та му вистрілили.

Не плач тату не плач не вдавайся в тугу,

Поховали твого сина у зеленім лугу.

Не плач мамко не плач не йди до ворожки,

Поховали твого сина в полі край дорожки.

Не плач брате не плач не вдавайся в ліки,

Поховали твого брата жовніри навіки.

Не плач сестро не плач гіркими сльозами,

Поховали твого брата межи деревами.

Не плач мила не плач черлена калино,

Бо вже нема та й не буде того, що-с любила.

ІІІ група  Українська народна пісня про кохання «Ой маю я чорні брови»

«Ой маю я чорні брови,

Маю карі очі!

Чом ти мене козаченьку

Любити не хочеш?»

 

«Як ти хочеш дівчинонько

Щоб тебе любити,

Зроби місток через ярок,

Щоб добре ходити!»

 

«Ой коли б я козаченьку

Свої майстри мала,

Я би тобі через ярок

Місток збудувала!

 

Я би місток збудувала

Ще й помалювала,

Я би тобі доріженьку

Плиточками вклала.

 

Прийди, прийди мій миленький

Звечора до мене,

Зготувала стара ненька

Вечерю для тебе!

 

Ми сядемо вечеряти

В сінях на порозі

Та будемо дивитися,

В кого які брови!»

V. Систематизація знань

Вправа «Мікрофон»

Яких емоційно-експресивних відтінків можуть надавати тексту звертання, вставні слова й конструкції?

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

Випишіть з художньої літератури речення з риторичними звертаннями.