Розширення відомостей про мову як засіб людського спілкування. Державна і рідна мова.

Тема. Розширення відомостей про мову як засіб людського спілкування. Державна і рідна мова.

Мета. Поповнити і розширити уявлення учнів про значення мови як найважливішого засобу спілкування між людьми.  Виробляти в учнів уявлення про українську мову як рідну мову українського народу.  Розвивати навички каліграфічного грамотного письма, зв’язне  мовлення. Формувати уявлення про зображувальні можливості слова. Виховувати почуття дружби, щиру любов до материнської мови і повагу до мов інших народів. Виховувати увагу до мовленого слова, прищеплювати любов до рідної мови.

Обладнання. Таблиці з прислів’ями про мову, картки з деформованими прислів’ями, політична карта світу, записи висловлювань про мову, Конституція України, картки для групової роботи з віршами про рідну мову.

Хід уроку

І. Організація класу

Ось дзвоник сигнал нам дав.

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаємо,

Урок скоріше починаємо!

ІІ. Мотивація учбової діяльності

Вже третій рік ми навчаємося в школі, читаємо книжки, дивимося телепередачі, буваємо у театрі. Скрізь ми пізнаємо світ, життя. Що допомагає нам у цьому. Закінчіть вірш.

        Учися, мій друже,

        Відмінником будь,

        Люби і поля і діброви!

        І де б ти не був,

        Де б не жив - не забудь

        Своєї вкраїнської … (мови!!)

Звісно, знання рідної мови. Яке це диво – людська мова. Вона дає можливість одночасно побувати в далекому минулому, у сьогоденні та заглянути в майбутнє.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, задач уроку

Ось сьогодні на уроці ми і дізнаємося, для чого ж людям мова, з чого вона складається.

ІV. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу

1. Вступна бесіда

В мові ми зустрічаємо різноманітні слова, словосполучення, вирази, які називають різноманітні предмети, дії, ознаки… Звідки з’являються ці слова? Хто їх створює? Звичайно, людина. Люди навчилися передавати свої думки один одному. Але для цього недостатньо знати слова, а треба вміти пов’язувати їх в речення, а речення об’єднувати в зв’язну розповідь.

2. Каліграфічна хвилинка

М м         ММ          мм            мова 

3.  Вступна бесіда.

• Яка робота є в слова, у мови?
• Яке значення має мова для людей?

Багато століть пройшло, доки люди навчилися говорити та писати. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичні літери абетки – пройшли довжелезний шлях, поки дійшло до нас.

На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь час вона змінювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні користуємось. Протягом століть  люди докладали багато зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли читати і писати.                 

Вважають, що на землі існує  приблизно 3 – 5 тисяч мов. Багато слів мови запозичують одна в одної, адже всі народи в усі часи навчалися один в одного. Уся наша планета немовби оповита невидимими шляхами, що ними мандрували й нині мандрують слова.

Слово народилося в праці, як і пісня. Завжди слову ми розуміємо один одного. Без слова не було б ні писемності, ні літератури, ні пісні.

Мова – це віконце, через яке людина бачить світ. Мова – коштовний скарб народу.

Мовлення – це діяльність людей, яка полягає у спілкуванні їх між собою за допомогою   мови. Мовлення – це низка слів, що виражають думки.

Мова – це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала Людиною.

Мова – це спосіб спілкування. Мова – це ще й інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.

Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніші надбання віків.

- Відомі випадки, коли загублених дітей виховували звірі – вовки. Проживши кілька років у зграї вовків, діти втрачали здібність говорити своєю рідною мовою, бо довгий час не мали можливості спілкуватися людською мовою. А без постійного спілкування втрачаються навички говоріння людською мовою.

Все живе, що живе на світі, уміє розмовляти.

Уміють говорити зайці й зайченята.

Говорять навіть квіти з блискучими зірками…

А як говорять діти? - так, як навчає мама! 

• Історія народу виявлялися в слові. Людина зникала, але слово, нею створене, залишалося безсмертною й невичерпною скарбницею народної мови;  тому кожне слово мови, кожна її форма, кожний вислів є результат думки і почуття людини, через які відбилися в слові природа країни та історія народу. 

Наслідуючи слова від предків наших, ми наслідуємо  їх думки і почуття. Від усього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми – спадкоємці цих живих багатств, у яких склалися всі результати духовного життя народу.

• Українська мова – це державна мова України, мова українців. Українською мовою розмовляють близько 45 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світу.

Кожна людина повинна говорити красиво і грамотно на своїй рідній мові, якщо поважає себе і свою країну. Істинна любов до своєї країни немислима без любові до своєї мови. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

• Усі ми любимо свою співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів. У кожного народу є безмірне багатство душі – його мова. Рідна мова – найбільший духовний скарб, у якому народ звеличує себе, яким представляє світові найцінніші набутки свого серця й мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру, традиції.

4. Робота в групах. Робота з деформованими реченнями. Скласти прислів’я.

    Мова, народу, його, кожному, дорога.

        (Кожному народу дорога його мова.)

Мова, саме, як, рідна, дорога, життя, людині. 

(Рідна мова дорога людині, як саме    життя.)

Мови, цурається, стидається, хто, своєї, хай, себе, той.

(Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. )

Пізнають, по, птицю, по, мові, пір’ю, людину, а.   

(Птицю пізнають по пір'ю, а людину - по мові.)

  Меча, рана, від, а, від, слова, загоїться, ніколи, лихого.

(Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.)

Теплого, від, і, лід, слова, розмерзнеться.

(Від теплого слова і лід розмерзається.)

Може, слово, людину, і, вбити, врятувати, може, слово.   

(Слово може врятувати людину, слово може і вбити.)

5. Робота з політичною картою світу. Визначення положення знайомих держав на карті. З’ясування, якою є державна мова кожної з країн. Ознайомлення зі слов’янськими народами, мова яких близька до української мови.

6. Робота з Конституцією України

В статті десятій Конституції України читаємо: «Державною мовою в Україні є українська мова».

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

7. Бесіда про «Закон про мову» та «Український правопис»

8. Групова робота. Із поданих додаткових віршів вибрати ті, що більш вдало розкривають тему сьогоднішнього уроку. ( Учні аналізують вірші і приходять до висновку, що кожен вірш характеризує рідну українську мову. Кожна група розучує вірш впродовж двох – трьох хвилин і колективно декламують, після чого записують вірш у зошит.)

Солов’їну, барвінкову,                             Берегти її, плекати

Колосисту – навіки! –                               буду всюди й повсякчас, -

Українську рідну мову                              бо ж єдина – так, як мати -

в дар дали мені батьки.                              Мова в кожного із нас.

                               Ти постаєш в ясній обнові,

                                Як пісня, линеш, рідне слово,

                                Ти наше диво калинове,

                                Кохана материнська мова!

Мова в нас така чарівна,                               Мова в нас така чудова,

Мелодійно так звучить,                                Мелодійна і ясна,

Поміж мовами царівна,                                 Солов’їна, світанкова,

Як без неї в світі жить?                                 І чарівна, як весна.

О мово вкраїнська!..

Хто любить тебе,

Той любить мою Україну.

Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс-лісок-лісочок,

Пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс.

          Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

       Красу її, вічно живу і нову,

    І мову її солов’їну.

VІІІ. Підсумок уроку

 Кожен народ має свою мову. Нею спілкуються, творять пісні, складають вірші. Найбільше і найдорожче добро у кожного народу – це його мова, ота  багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. У народі кажуть:  мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

Додаток до уроку ( для вчителя)

Легенда – казка про мову ( записано зі слів учителя Конопопа М.Т.)

Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагону першого класу швидкого поїзда « Львів – Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій із них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

• Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.
• Ні в якім разі, - гордовито промовив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

Італієць усміхнувся і тихо промовив.

• Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккачо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійська мова має бути провідною в світі.

Українець довго думав, нарешті промовив.

• Я також міг би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченкової поезії досі ніхто в світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого філософа – мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами в тому числі й названими тут. На нашій мові звучить понад триста тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?
• Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли в один голос англієць, німець та італієць.
• Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
• Хай буде буква « П», - сказав той.
• Добре. Оповідання називатиметься « Перший поцілунок».

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний приятель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь.

Павло Петрович  поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім підїхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поруч із панночкою – премилою Поліною. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора – попросили пообідати. Поставивши повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пиво. Принесли печених поросят, приправлених перцем, півників, пахучих паляниць, печінковий паштет, пухких пампушок під печеричкою підливою, пирогів, підсмажених пляцків…

Потім Поліна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташиних переспівів. Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами.

Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, пошептались, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок.

Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поетові приймакувати.

 У купе зааплодували. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно. Та зазнайкуватий німець ніяк не міг примиритися з тим, що програв.

- А коли б я назвав іншу букву? – вигукнув він. Наприклад, букву « С».

- Гаразд, хай буде « С». Своєю мовою я можу створити на лише оповідання, а навіть вірш, в якому всі слова починатимуться літерою     « С».

  Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій спить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

• Геніально! Незрівнянно! – закричали англієць та італієць.

Потім усі змовкли. Говорити вже не було потреби.

VІІІ. Рефлексія

• Чому мова – найважливіший засіб спілкування?
• Які допоміжні засоби спілкування ви знаєте? ( Жести, міміка, інтонація, сила голосу)