Розвиток альтернативних джерел енергії в Україні

Про матеріал

Актуальність проблеми. Альтернативна енергетика покликана сприяти вирішенню проблем енергоефективності та екологічної безпеки в Україні. Процес модернізації національної економіки значною мірою може активізувати розвиток альтернативної енергетики, забезпечити дотримання принципів сталого розвитку та високих світових екологічних стандартів господарської діяльності. Зважаючи на це, подолання енергетичної залежності нашої держави та створення бази її енергетичної безпеки є особливо актуальним напрямком розвитку національної економіки.

Мета - визначення сутності альтернативних джерел енергії та проблем їх використання задля розробки рекомендацій щодо розвитку альтернативної енергетики в Україні.

Завдання: з'ясувати сутність поняття альтернативні джерела енергії; охарактеризувати види альтернативної енергетики та світовий досвід їх використання; визначити проблеми та шляхи розвитку альтернативних джерел енергії в Україні.

Об'єктом наукового дослідження є альтернативні джерела енергії, а предметом – особливості розвитку альтернативних джерел в національній економіці.

Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, узагальнення, графічний, статистичний, соціологічне опитування.

На захист виноситься: сутність поняття «альтернативні джерела енергії»; характеристика видів альтернативної енергетики; аналіз та оцінка розвитку альтернативних джерел енергії в України; шляхи розвитку альтернативної енергетики.

Обсяг і структура науково-дослідницької роботи: 46 стор., 2 розділи, 6 рис., 5 табл., 3 додатки, 31 джерело.

Особистий внесок автора: характеристика альтернативних джерел енергії; оцінка ставлення суспільства до використання альтернативних джерел енергії; розробка рекомендацій щодо розвитку альтернативної енергетики в Україні.

Перегляд файлу

ЗАПОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК

Відділення математики

Секція: прикладна математика

РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ

Науково-дослідницька робота

Керівник: вчитель математики та

економіки Запорізької

загальноосвітньої школи № 65

Король О.В.

Запоріжжя

2018

РЕФЕРАТ

Завдання: з’ясувати сутність поняття альтернативні джерела енергії; охарактеризувати види альтернативної енергетики та світовий досвід їх використання; визначити проблеми та шляхи розвитку альтернативних джерел енергії в Україні.

Об’єктом наукового дослідження є альтернативні джерела енергії, а предметом – особливості розвитку альтернативних джерел в національній економіці.

Обсяг і структура науково-дослідницької роботи: 46 стор., 2 розділи, 6 рис., 5 табл., 3 додатки, 31 джерело.

ЕНЕРГІЯ, ЕНЕРГЕТИКА, АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГІЯ, ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ЕНЕРГІЯ, ЗЕЛЕНИЙ ТАРИФ, ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ, ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА

ЗМІСТ

Реферат	2
Вступ	4
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ	6
1.1 Сутність та види альтернативних джерел енергії	6
Специфіка використання джерел альтернативної енергетики	10
1.3 Світовий досвід розвитку альтернативної енергетики	14
2 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ	19
2.1 Оцінка розвитку альтернативних джерел в Україні	19
Державна політика України у сфері альтернативної енергетики	25
Шляхи розвитку альтернативних джерел енергії	29
2.4. Розрахунок економічного ефекту від використання альтернативного палива	36
Висновки	39
Список використаної літератури	42
Додаток А	45
Додаток Б	46
Додаток В	48

ВСТУП

Актуальність проблеми. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди стоїть перед проблемою: як розподілити їх таким чином, щоб досягти найкращого результату. Питання вичерпності ресурсів стосується і енергетики. Незважаючи на те, що левову частку в загальному обсязі виробництва енергії займають традиційні джерела, питома вага альтернативної енергетики з кожним роком збільшується. Сьогодні гостро постає питання не лише про підвищення ефективності використання традиційних джерел енергії та їх безвідходне використання, а про пошуки нових видів енергії. Вирішити цю проблему можна за допомогою розвитку альтернативної енергетики.

Вичерпність вуглеводневих енергоресурсів (вугілля, нафти, природного газу), географічна нерівномірність їх розміщення, погіршення екологічної ситуації сприяють підвищенню інтересу до альтернативної енергетики, заснованої на використанні відновлюваних джерел енергії та вторинних енергоресурсів. З огляду на критичний рівень залежності національної економіки від імпорту енергоресурсів питання щодо стимулювання розвитку альтернативної енергетики в Україні набуває особливої актуальності.

Дослідженням теоретичних аспектів, питанням розвитку і практичного використання альтернативних джерел енергії, і використання альтернативних джерел енергії присвячено багато наукових праць вчених-економістів. Серед них праці С. Білоцького С., В. Джеджули, О. Касич, Л. Куликової, Я. Литвиненко, П. Мельничук, І. Підгорного, Г. Півняка, Н. Рєбєнка, Г. Ратушняк, Ф. Шкрабець, Є. Шкурідіна. Саме швидкі темпи змін зовнішнього середовища, які обумовлені нестабільністю світової економіки, постійній потребі в енергії, вимагають пошуку інноваційних шляхів розвитку альтернативної енергетики. Тому, на нашу думку, актуальним є вивчення розвитку альтернативних джерел енергії, що обумовило тему, мету і завдання роботи.

Метою роботи є визначення сутності альтернативних джерел енергії та проблем їх використання задля розробки рекомендацій щодо розвитку альтернативної енергетики в Україні.

Завдання:

з’ясувати сутність поняття альтернативні джерела енергії;
охарактеризувати види альтернативної енергетики та світовий досвід їх використання;
визначити проблеми та шляхи розвитку альтернативних джерел енергії в Україні.

1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Сутність та види альтернативних джерел енергії

Енергія виступає невід’ємною складовою життєдіяльності людини, без якої життя людини є немислимим. З давніх-давен людиною використовувалися окрім власної енергії та енергії тварин, ще три різновиди енергії: енергія сонця, енергія вітру та енергія води. І лише майже двісті років тому людиною почали досить активно використовуватися так звані «не відновлювальні джерела енергії», а саме, енергію природних ресурсів.

У літературі категорії відновлювальні та альтернативні джерела енергії, здебільшого, вживаються у тотожному змісті. Але ж, як свідчить аналіз, між цими категоріями є певні відмінності.

Термін «відновлювальні» походить від дієслова «відновлювати», що означає приводити у попередній стан. Тобто відновлювальні джерела енергії - це ті джерела енергії, які не вичерпуються при їх використанні, наприклад: сонячні, вітряні, водні, геотермальні і біомаса [1]. У технічній літературі під відновлювальними джерелами енергії розуміють ресурси енергії, які постійно циклічно поновлюють енергетичну цінність і можуть бути перетворені в корисну роботу. Відновлювальні джерела енергії - це джерела на основі постійно діючих або таких, що періодично виникають в навколишньому середовищі потоків енергії [2, с. 56].

Аналіз нормативних визначень відновлювальних джерел енергії свідчить про відсутність загально прийнятого визначення цього поняття. Так, відповідно до резолюції №33/148 Генеральної асамблеї ООН (1978 р.) до нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії відносяться: сонячна, вітрова, геотермальна, енергія морських хвиль, припливів і океану, енергія біомаси, деревини, деревного вугілля, торфу, тяглової худоби, сланців, бітумінозних пісковиків і гідроенергія великих та малих водотоків. Міжнародне Енергетичне Агентство (МЕА) визначає такі джерела її як енергію, отриману з сонця, вітру, біомаси, геотермальних, гідроенергетичних та океанських ресурсів, а також твердої біомаси, біогазу та рідких біопалив [3].

Термін «альтернативний» означає такий, що допускає вибір однієї з двох або декілька можливостей. Альтернативні джерела енергії в енциклопедичній літературі визначаються як спосіб, пристрій або споруда, що дозволяє отримувати електричну енергію (або інший необхідний вид енергії) з енергії поновлюваних або практично невичерпних природних ресурсів і явищ та заміняє собою традиційне джерело енергій, що функціонує на нафті, газі або вугіллі [4, с. 114]. Аналогічне розуміння альтернативних джерел енергії надається в технічній літературі [5].

В економічній літературі альтернативні джерела енергії визначають як інші джерела або інші способи виробництва, ніж спалювання викопних видів палива або ділення ядерного палива. У такому визначенні досить чітко прослідковується сутність альтернативних джерел енергії як замінника традиційних джерел.

В українському законодавстві відсутнє чітке законодавче обґрунтування застосування категорії «альтернативні» щодо джерел енергії, що зумовлює розбіжності в їх трактуванні.

Легальне визначення альтернативних джерел енергії надається у Законі України «Про альтернативні джерела енергії», де під ними розуміються відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль і припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан, дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Наведення переліку видів альтернативних джерел енергії, з одного боку, дозволяє кваліфікувати як такі нові джерела енергії, які декілька років тому ще не розглядалися в зазначеній якості (газ з органічних відходів, газ каналізаційно-очисних станцій, біогаз тощо). Проте відсутність кваліфікуючих ознак, які є характерними саме для цього виду джерел енергії, стримує розвиток інших, не вказаних у Законі напрямків альтернативної енергетики. Для того, щоб суб’єкт господарювання, який має намір впроваджувати новітні технології в цій галузі, мав можливість скористатися передбаченим законодавством «пакетом пільг», потрібно кожний раз вносити зміни до законодавства.

Більш вдалим прикладом використання терміну «альтернативний» в законодавстві України є Закон України «Про альтернативні види палива» де зазначається, що альтернативні види палива - це тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини [6]. У наведеному прикладі у тексті нормативного акту чітко визначається, саме до чого це паливо є альтернативою (замінником).

Вважаємо, що з метою усунення неоднозначного підходу до кваліфікації джерела енергії як альтернативного пропонується уточнити законодавче поняття «альтернативні джерела енергії», шляхом викладення у ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» їх визначення у наступній редакції: альтернативні джерела енергії - поновлювальні, постійно існуючі або періодично виникаючі у довкіллі джерела енергії, які є альтернативою (замінником) відповідним традиційним (невідновлювальним) джерелам енергії.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження наукового та нормативного забезпечення категорії «альтернативні джерела енергії», слід констатувати, що на сьогодні застосування інституту «альтернативні» стосовно енергетики не є законодавчо обґрунтованим, оскільки у жодному законодавчому акті України чітко не зазначається саме до чого вказані джерела енергії виступають альтернативою (замінником). У зв’язку з чим виникає необхідність чіткого нормативного визначення категорії «альтернативні» стосовно джерел енергії із одночасним зауваженням на той факт, що інституція «альтернативні» є більш широкою у порівнянні з категорією «відновлювальні», оскільки в свою чергу альтернативні джерела енергії можна розподіляти на: постійно існуючи, відновлювальні та періодично виникаючі, тобто поняття «альтернативні» та «відновлювальні» співвідносяться як загальне та його складова.

Щоб зрозуміти, як саме використання альтернативної енергії може сприяти збереженню нестабільного екологічного балансу планети і допомогти нам зберегти непоновлювані джерела енергії такі, важливо знати, які загалом види альтернативної енергії існують.

Директива 2009/28/ЄС розглядає відновлювальні джерела енергії в комплексі та зазначає, що енергія з відновлювальних не викопаних джерел включає вітрову, сонячну, аеротермічну, геотермальну та океанічну енергії, гідроенергію, біомасу, газ з органічних відходів, газ з очищених стічних вод та біогаз [7, с.25-26].

У Статуті Міжнародного агенства з відновлювальних джерел енергії (IRENA) зазначено, що термін «відновлювальна енергія» передбачає всі форми енергії, що постійно виробляються усіма відновлювальними джерелами та включає: біоенергію, геотермальну енергію, гідроенергію, енергію океана, у тому числі енергію приливів та відливів, волнову та теплову енергію океану, сонячну енергію, енергію вітру [8].

Міжнародне енергетичне агенство (IEA) виділяє такі види відновлювальних джерел: енергія біомаси, геотермальна енергія, гідроенергія, енергія океану, сонячна енергія, енергія вітру [9].

Альтернативними джерелами енергії відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» [10] визнаються відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Отже, можна зазначити, що серед альтернативних джерел названі сонячна, вітрова, геотермальна, гідроенергія. Також деякі акти до таких джерел відносять енергію океану, в тому числі енергію приливів та відливів, волнову та теплову енергію океану, біоенергію.

1.2 Специфіка використання джерел альтернативної енергетики

Розглянемо більш детально в чому полягає сутність, переваги та недоліки використання різних видів альтернативної енергії, зокрема вітрової енергії, геліоенергетики (сонячної енергії), геотермальної енергії, гідроенергетики та енергії біомаси.

Енергія вітру використовує силу вітру для приведення в рух лопаток вітрових турбін. Переваги та недоліки використання вітрової енергетики подано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Характеристика вітрової енергетики

Переваги

Недоліки

не приносить ніякого забруднення, яке може пошкодити навколишнє середовище;
вітрові електростанції можна будувати навіть на берегах водойм;

вітроенергетика не заважає веденню сільського господарства і промислової діяльності поблизу вітростанцій;
низька собівартість - може конкурувати з ядерною, вугільною та газовою енергетикою;
нульова вартість паливної складової, джерело енергії невичерпне і присутнє в необмеженій кількості;
екологічно прийнятна енергетика - виробництво енергії не супроводжується викидами двоокису вуглецю;
вітроенергетика не має ризиків, пов’язаних із нестабільністю цін на викопне паливо.

енергія вітру є переривчастою, тобто якщо швидкість вітру зменшується, турбіна призупиняється і менше електроенергії виробляється;
великі вітрові електростанції можуть мати негативний вплив на загальний природний вигляд і псувати пейзажі.
вітряні електростанції негативно впливають на екологію, як мінімум за рахунок низькочастотної вібрації, яка здатна «вичистити» все живе навколо генераторів;
вітрові електростанції створюють шум високої частоти, тому потребують великих земельних ділянок для свого розміщення, а також заважають близьким населеним пунктам. Тому великі вітродвигуни можуть заважати прийому передач на відстані до 1,6 кілометрів.

Складено автором на основі [11;12]

За даними «Всесвітньої вітроенергетичної організації», енергія вітру використовується більш, ніж у 70 країнах світу. Провідними країнами в освоєнні енергії вітру є США, Німеччина, Данія, Іспанія, Китай. На сьогодні частка вітроенергетики у світовому виробництві електроенергії складає близько 1 % [13].

Сонячна енергія добувається методом захоплення сонячних променів в сонячні елементи, де це сонячне світло перетвориться в електрику. Переваги та недоліки використання сонячної енергії подано в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Переваги та недоліки використання сонячної енергетики

Переваги

Недоліки

сонячна енергія є відновлюваним ресурсом;
не забруднює ні воду, ані повітря, тому що немає ніякої хімічної реакції, як приміром в результаті спалювання вугілля;
може використовуватися дуже ефективно для практичних застосувань, таких як опалення та освітлення

сонячна електростанція не виробляє енергію, якщо Сонце не світить. Вночі і під час похмурих днів кількість виробленої енергії серйозно обмежена;
сонячні електростанції можуть бути дуже дорогими;
для використання сонячної енергії необхідно відведення великих площ землі під будівництво сонячних електростанцій;
фотоелементи які використовують для виготовлення сонячних батарей, містять отруйні речовини, такі як свинець, кадмій, галій, миш’як тощо^;
нерівномірність сонячного світла у різних частинах земної кулі, необхідність великих земельних ділянок для потужних електростанцій, достатньо низький ККД сонячних елементів (14-18 %);
висока ціна енергії, яка отримується від сонячних елементів.

Складено автором на основі [12; 13; 12]

Сектор сонячної енергетики в альтернативній енергетиці є одним з динамічно зростаючих. Привабливість даного виду енергетики забезпечує доступність сонячної енергії майже в кожному кутку нашої планети та його екологічність і невичерпність [13]

Геотермальна енергія – це геотермальні ресурси або тепло землі. Геотермальна енергетика використовує теплову енергію, що існує під землею. Характерні особливості геотермальної енергії подано в таблиці 1.3.

Низка країн має значний потенціал геотермальної енергії, яку можна успішно використовувати для опалення й гарячого водопостачання, а також для виробництва електроенергії. Така енергія успішно використовується у таких країнах, як США (у районі Гейзерс побудована одна з найпотужніших у світі геотермальних електростанцій 1 400 МВт), Ісландія, Нова Зеландія, Франція, Угорщина та інші [13].

Таблиця 1.3

Характерні особливості геотермальної енергії

Переваги

Недоліки

якщо все зроблено правильно, то геотермальна енергетика не виділяє шкідливих побічних продуктів;
після того, як геотермальну станцію вже збудовано, то, як правило, її вже не потрібно контролювати;
геотермальні електростанції, як правило, невеликі і мають незначний вплив на природний ландшафт.

якщо все зроблено неправильно, геотермальна енергетика може привести до забруднення;
неправильне буріння в землі може виділити небезпечні мінерали і гази;
геотермальні пари можуть вичерпатися.

Складено автором на основі [13]

До альтернативної гідроенергетики відносяться приливні, хвильові електростанції, використання енергії малих рік. Малі ГЕС також вигідно відрізняються відсутністю деяких недоліків, притаманних великим станціям. Це, наприклад, зменшення або повна відсутність негативного впливу на навколишнє середовище. Переваги та недоліки використання гідроенергії подано в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Переваги та недоліки використання гідроенергії

Переваги

Недоліки

електрику може виробляти постійно, тому що немає ніяких зовнішніх сил, що впливають на наявність води, на відміну від інших форм альтернативної енергії;
гідроелектростанції не виробляють відходів або забруднень, так як немає хімічної реакції для отримання енергії;
воду, яку використовують для ГЕС можна використати повторно.

греблі можуть бути дуже дорогими;
повинен бути достатній запас води для вироблення енергії;
затоплення територій, усихання малих річок, а при неправильному місці планування встановлення дамби або греблі можуть відбутися зміна екосистем і втрата біорізноманіття, насамперед, іхтіофауни річок.

Складено автором на основі [11; 13]

Досить перспективним сьогодні є використання енергії біомаси. Терміном біомаса називають побічну продукцію та відходи біологічного походження, що можуть використовуватись як паливо для виробництва енергії. Характеристика біоенергії представлена в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Характеристика використання біоенергії

Переваги

Недоліки

- відновлюваність сировини;

- позитивний енергетичний баланс;

- закритий коло обіг СО₂;

- низька моторна емісія;

- відсутність вмісту сірки;

-відкриття нових ринків для агровиробництва.

- підвищення вивільнення окису азоту;

- небезпека монокультури;

- висока потреба в субвенціях (дотаціях);

- невисокий виробничий потенціал;

- ріст цін на продукти харчування

Складено автором на основі [12]

Але варто звернути увагу на досвід Європейсього Союзу, зокрема єврокомісари з енергетики та захисту клімату оголосили про різке скорочення використання сільгоспкультур для виробництва біопалива. ЄС опинився перед реальною загрозою голоду, оскільки площ в Європі для сільського господарства завжди не вистачало, а тепер ще й величезні обсяги зерна та олійних культур йдуть в буквальному сенсі в топку. Завдяки субсидіям фермери переходили з виробництва їжі на виробництво палива. З цією проблемою, до речі, зіткнулися і пострадянські країни, що кинулися переорієнтувати сільгоспугіддя під вирощування ріпаку і навіть вирубувати ліси. До таких держав вже належить Україна, де загублені сільськогосподарські площі а проблема продовольства не відноситься до числа незначних [11].

Разом з тим, освоєння альтернативних джерел енергії наштовхується на об’єктивні і суб’єктивні перешкоди:

По-перше, з огляду на відмінності місця і способу їх освоєння навіть одні й ті ж альтернативні джерела енергії схожі за своїми технічними характеристиками, а це істотно обмежує їх виробничі можливості та конкурентоспроможність.

По-друге, лише деякі країни мають на своїй території весь їхній набір, а набагато частіше мова йде лише про окремі джерелах.

По-третє, природні процеси, що лежать в основі альтернативних джерел енергії в різних районах, різні за своєю інтенсивністю, що коректує все ті ж доступність і конкурентоспроможність (кількість сонячних днів у році, відносна сила світлового потоку, швидкість, щільність, сталість вітрів і висота припливів і т.д.).

По-четверте, практично всі альтернативні джерела енергії виступають поки як локальні, прив’язані до ізольованим споживачам і рідко підключаються до загальних мереж енергопостачання.

По-п’яте, багато видів альтернативних джерел енергії поступаються традиційним в енергоефективності.

Отже, як показав аналіз використання відновлювальних джерел енергії має як позитивні сторони, так і свої мінуси. Не можливо робити висновки про альтернативну енергетику враховуючи лише її позитивні сторони. При великій кількості переваг альтернативної енергетики, не слід забувати і про наявність певних недоліків.

Світовий досвід розвитку альтернативної енергетики

Світова практика розвитку енергетики свідчить про те, що розвинені країни світу здійснюють не лише активний пошук альтернати органічному паливу, а й нарощують обсяги споживання альтернативних джерел енергії. Такі розвинуті країни, як США та Європейський Союз, у своїй енергетичній політиці приділяють значну увагу розвитку альтернативного сектору енергетики. Вважаємо доцільним розглянути досвід цих країн щодо розвитку альтернативної енергії.

Спочатку розглянемо розвиток ринку нетрадиційної енергетики на прикладі Сполучених Штатів Америки.

У США лише у 2008 р. інвестували в розвиток альтернативної енергетики 24 млрд дол., що складає 20 % від загального обсягу інвестицій [13]. У 2011 році частка споживання відновлюваної енергії в загальному енергетичному балансі становила 9%, це навіть перевищує відсоток споживання атомної енергії – 8%.

У структурі відновлюваної енергетики США переважають гідроенергетика, енергія з відходів деревини та виробництво біопалива. Гідроенергетика є поновлюваним джерелом енергії, який виробляє найбільшу кількість електроенергії у Сполучених Штатах. Це становить 6% від загального обсягу виробництва електроенергії в США і 63% генерації з відновлюваних джерел у 2011 році [14]. Незважаючи на невеликий відсоток збільшення генерації геотермальної енергії (21,5%), США є світовим лідером з виробництва електроенергії з цього джерела [14]. США зміцнює свої позиції серед лідерів використання сонячної енергії. Уряд здійснює все можливе, щоб знизити вартість на енергію, вироблену таким видом енергетики, а також вводить пільгові заохочувальні програми для населення. Динаміка виробництва цього виду енергії за останні 5 років має стійку тенденцію до збільшення, за такий період відбулося збільшення виробництва цієї енергії на 107,95%, а лише за 2011 рік – на 25,4% [14].

Показовим є той факт, що у другому розділі Плану Полсона (план заходів по подоланню наслідків фінансової кризи 2007‑2008 рр.) йшлося про надання значних пільг для компаній, які займаються альтернативною енергетикою. Закон передбачає продовження до 2016 р. 30 % податкових пільг компаніям-виробникам обладнання для фотоелектричних та термальних електростанцій. Також надається 30 % пільгове відрахування при введенні в дію нових повітряних турбін невеликої потужності. На ці пільги можуть претендувати не тільки фірми, що будують нові електростанції, але й заводи і фабрики, які планують перейти на автономне енергопостачання, а також кожен громадянин, який встановлює альтернативні системи енергопостачання.

Щодо досвіду Європейського Союзу, то варто зазначити, що в основі енергетичної політики Європейського Союзу лежить суттєве розширення частки альтернативної енергії в структурі паливно‑енергетичного комплексу країн-членів. Згідно з прийнятими в ЄС документами, до 2020 р. не менш, ніж 20 % всієї електроенергії, яка споживається в країнах ЄС, має вироблятися з використанням відновлюваних джерел енергії, передусім, вітру, сонця та води.

Сьогодні ця частка в Європі в середньому не перевищує 7 %. В окремих європейських країнах показники використання альтернативних джерел енергії суттєво відрізняються, кожна країна, яка незабезпечена власною нафтою та газом, використовує ті ресурси, якими володіє в достатній кількості. Наприклад, у середньому в Європі на долю гідроелектростанцій припадає лише 2 % виробленої електроенергії, а в Швеції ця частка може становити 50 %, у Фінляндії – 15-20 %. У Данії 20 % всієї енергії виробляється на вітрових генераторах [11].

Провідною в наборі альтернативних джерел енергії є рослинна біомаса, на частку якої припадає до 80% всього обсягу енергії, одержуваної в ЄС з альтернативних джерел [15]. На цій базі в ЄС в промисловому масштабі виробляються деревні пелети для систем опалення (найпоширеніший серед відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) товар міжнародної торгівлі), біогаз (як побутове, комунальне і моторне паливо і електроенергія), біодизель (моторне і побутове паливо), біоетанол і біобутанол (моторне паливо) [16].

Другим за значенням ВДЕ в ЄС виступають міні-ГЕС на малих річках та інших водоймах. Більш того, більшість країн ЄС взагалі не мають потенціалом для «великої» гідроенергетики [17]. Однак найбільш активно набирає масштаби свого освоєння енергія вітру [18]. Масштаби освоєння в ЄС енергії Сонця поки невеликі, проте саме це джерело енергії найбільшою мірою залучає увагу наукової громадськості і споживачів, так само як і демонструє високі темпи освоєння. Для отримання тепла в ЄС використовуються сонячні концентратори. Вже зараз таке тепло отримують мільйони домогосподарств в ЄС, причому саме тепло використовується не тільки для обігріву будівель та побуту, а й для кондиціонування і в холодильній індустрії [19].

У бюджетній сфері ЄС зазвичай беруть на себе те, від чого цурається бізнес, а саме витрати на НДДКР, особливо на фундаментальні розробки [20]. У частині податкових та інших пільг в ЄС практикуються пільгові закупівельні ціни на енергію з ВДЕ, покриття частини цін споживачеві, переваги при держзакупівлях, надання субсидій та інфраструктурних послуг і т.д.

Той же ефект для конкурентоспроможності ВДЕ має пільгове оподаткування. Податки в ЄС формують близько половини роздрібної ціни бензину, в той час як по Директиві 2003/96 / ЄС біопаливо може обкладатися за мінімальною ставкою і взагалі звільняється від податків, якщо воно використовується як хімічна сировина.

Нарешті, для заохочення ВДЕ застосовуються численні адміністративні заходи. Це, зокрема, енергоаудит, ліцензування операцій, стандартизація та сертифікація ВДЕ-товарів, норми і квоти їх використання і т.д.

Слід особливо відзначити, що механізм державної підтримки ВДЕ (як енергозбереження, так і екології) в ЄС працює досить ефективно. Її масштаби в період поточного фінансово-економічної кризи аж ніяк не були скорочені, але навіть подекуди збільшені (вітроенергетика ФРН, геліоенергетика Іспанії та ін.). А сам розвиток альтернативної енергетики було оголошено одним з основних напрямків виходу з кризи і елементом посткризової структурної перебудови господарства.

На цьому тлі офіційний Брюссель нерідко заявляє про світове лідерство Євросоюзу в освоєнні ВДЕ, однак, на ділі таке лідерство не безумовне. Поелементно, по біомасі ЄС утилізує поки всього 8% її світової переробки, тобто відстає від США, КНР і Бразилії. У переробці комунальних побутових відходів у світі перше місце займає США, у виробництві пелет - США і Канада, моторного біопалива - Бразилія і США, і ЄС головує в переробці рідкої біомаси і випуску біогазу та біодизеля. У малій гідроенергетиці ЄС випереджають Канада, Бразилія, США і КНР, в геотерміки - США, Мексика, Японія, Філіппіни і Нова Зеландія. Правда, Євросоюз, безумовно, лідирує у вітроенергетиці (70% її виробництва у світі), геліоенергетики (Іспанія виробляє стільки ж такої енергії, скільки США і КНР разом узяті) та освоєнні енергії Океану [21]. Конкурентами в сфері альтернативної енергетики для ЄС стають країни не тільки ОЕСР, але й БРІК.

У частині прогнозів, ЄС до 2030 зможе утримати лідерство в сукупному попиті на енергію по біомасі (без урахування Азії та Африки) і геліо- і вітроенергетики, а з генеруючої потужності електростанцій - по біомасі, вітрової та сонячної енергії, програючи по геотерміки, гідроенергетиці і АЕС [17]. Таким чином, альтернативна енергетика в ЄС нині розвинена в цілому приблизно в тій же мірі, що і в конкуруючих країнах, причому період до 2030 р, за небагатьма винятками, не змінить такої розстановки сил. Хоча ЄС претендує на світове лідерство з освоєння ВДЕ, воно не є безумовним, бо в геліоенергетиці його випереджають КНР і Індія, біопаливі - Бразилія і США і атомній енергетиці США, КНР і Японія. У 2013 році інвестиції в поновлювані джерела потужності і паливо домінували в енергію вітру і сонця, найбільшими інвесторами були Китай та Європа (Додаток А).

Узагальнюючи вищезазначене, підсумуємо, що розвиток альтернативної енергетики набирає обертів у світі. Важливо зазначити, що світовий досвід розвитку альтернативної енергії є надзвичайно важливим для української енергетики. Як бачимо, успішний розвиток відновлюваної енергетики за кордоном обумовлено багатьма причинами. Але головним, на наш погляд, є стабільна і різноманітна підтримка держави. Форми підтримки різні в різних країнах і зводяться до наступного переліку: податкові знижки, податкові канікули, фіксований тариф на електроенергію, що виробляється на базі ВДЕ, державне фінансування НДДКР і пілотних проектів, часткове фінансування проектів, безвідсоткові кредити, вільний доступ приватних власників електростанцій на базі ВДЕ до мереж загального користування і т. д. Ці різноманітні заходи підтримки в економіках країн різного типу і різного рівня розвитку, різного типу і структури електроенергетичних ринків дають помітний позитивний результат.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

Оцінка розвитку альтернативних джерел в Україні

На сьогодні в Україні, як і у світі, простежується загострення проблеми дефіциту паливноенергетичних ресурсів, яка впливає не лише на умови функціонування національного господарства, а й на загальний вектор розвитку країни. Такі умови погіршують рівень енергозабезпечення та прогнозованість економічної ситуації в Україні.

Сьогодні Україна може забезпечити потреби в паливі за рахунок своїх власних ресурсів менше, ніж на половину від загального обсягу споживання енергії. Вирішити цю проблему можна двома шляхами: знайти нових імпортерів енергії, що здійснюватимуть постачання за нижчими цінами, ніж є сьогодні або розвивати нетрадиційні види енергії, для яких наявні сприятливі умови. В контексті обмеженості ресурсів для виробництва традиційної енергії, на нашу думку, більш перспективним і надійним є розвиток альтернативної енергетики, яка дозволить забезпечити енергетичну, економічну, а для України в певних питаннях і політичну незалежність від зовнішніх чинників.

В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3 %. Згідно з українською енергетичною стратегією до 2030 р. частку альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведено до 20 % [22].

Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: сонячна енергетика, вітроенергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.

Розглянемо більш детально особливості розвитку альтернативних джерел енергії в Україні.

Щодо ситуації з сонячною енергетикою в Україні, то можна стверджувати, що за даними НЕК «Укренерго» в Україні зростання встановленої потужності СЕС за підсумками 2012 року склало 1,7 рази порівняно з 2011 (на 130,3 МВт), до 317,8 МВт [23]. Найбільшими гравцями ринку на сьогодні є компанії, які асоціюють з компанією Актив Солар (більше 90% ринку). Але з кожним роком зростає і кількість інших учасників ринку.

В цілому територія України належить до зони середньої інтенсивності сонячної радіації. На той час перспективи розвитку цього сегменту сонячної енергетики є не дуже радісними. Основними перешкодами у 2015 році є:

- курсові ризики, пов’язані із знеціненням національної валюти відносно корзини «євро-долар», до якої в основному прив’язані капітальні видатки, та відсутності індексації «зеленого тарифу» при курсових коливаннях, оскільки гривня до корзини «євро-долар» за цих півроку втратила близько 20% за курсом НБУ, а приймаючи курси валют за якими працюють імпортери – на всі 30%. Враховуючи, що капітальні витрати прив’язані в основному до імпортних комплектуючих, а дохідна частина жорстко прив’язана до встановлено «зеленого тарифу» в гривні, то фінансова модель приватної сонячної електричної станції «втратила» ще 15 - 25% – простий термін окупності приватної сонячної електростанції перевищує 10 років;

- високі відсоткові ставки за кредитами для фізичних осіб. Ситуація в банківському секторі за 2014 рік погіршилась, а відсоткові ставки за кредитами для фізичних осіб зросли, що, як і півроку тому, виключає варіант спорудження приватної сонячної електростанції за кредитні кошти;

- неунормований порядок підключення приватної сонячної електростанції (СЕС) до загальної електромережі. В кінці лютого 2014 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) прийняла Порядок продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств [24], який був зареєстрований в Мінюсті лише в кінці травня. Таким чином населення протягом 5 місяців не могло реалізувати надане йому законом право з підключення сонячних електростанцій до мережі з причини затримок з боку НКРЕКП. Але прийняття порядку ще не означає автоматичного його дотримання з боку енергопостачальних організацій. Наразі у енергопостачальних організацій відсутній досвід таких підключень і вони не готові, не те що масово підключати такі СЕС до мережі, а навіть проводити одиничні підключення.

- застосування правила «нетто-продажу» електроенергії, що зменшує виручку фізичної особи від продажу електроенергії. Правило «нетто-продажу» електроенергії в мережу залишилось без змін, оскільки воно визначено законом. Пом’якшення його негативного впливу на фінансову привабливість приватних сонячних електростанцій можливе за умови підвищення тарифів на електроенергію для населення [25].

Іншим перспективним напрямом в Україні є вітрова енергетика в. У 2012 році кількість встановлених вітроенергетичних потужностей в Україні збільшилась на 150,7 МВт [23]. З точки зору встановленої вітроенергетичної потужності, на даний момент лідирує Запорізька область. Утримує сильні позиції також АРК Крим, Донецька, Миколаївська, Херсонська області. Зараз Україна є абсолютним лідером серед країн СНД із розвитку вітроенергетичних проектів.

За прогнозами аналітиків, у найближчі роки вітроенергетика в Україні буде розвиватися швидше, в порівнянні з іншими видами відновлювальної енергетики, а загальна потужність вітропарків перевищить потужність сонячних станцій в 10 разів. На думку експертів, це зумовлено тим, що в порівнянні з фотоелектричними модулями, при однаковій потужності, вітроустановки займають меншу площу і коштують набагато дешевше [26].

Але Україна може не виконати вимоги директив Європейського енергетичного співтовариства, які передбачають збільшення частки відновлюваних джерел енергії до 11% у загальному енергобалансі країни до 2020 року [27]. Оператори найбільших вітроелектростанцій України говорять про можливу повну зупинку майбутніх проектів. Україна брала на себе ряд зобов’язань, підписуючи Асоціацію з Європейським союзом, у тому числі зобов’язання щодо розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Зараз частка відновлюваних джерел енергії в Україні менше 1%. І «зеленій» енергетиці загрожує скасування тих пільг, які раніше дозволяли розвивати цю галузь в Україні. Зараз в інвесторів почалися проблеми із «зеленим» тарифом. А це єдине, що привертало інвесторів за цю сферу. З серпня НКРЕКП не переглядає «зелений» тариф з урахуванням зростання курсу євро. І це негативний сигнал для тих, хто планував інвестувати в цю галузь. Відхід інвесторів зі сфери «зеленої» енергетики потягне за собою відплив інвестицій з інших галузей економіки України.

Відсутність індексації «зеленого» тарифу призводить до того, що окупність вітроенергетичних проектів збільшується з 7 до 12 років при поточному курсі євро, і подальше зростання тарифу може збільшити її до 23 років. Термін служби вітротурбін - 20 років, а це означає, що в таких умовах вітроенергетичні проекти в Україні не будуть окупатися в принципі. Це означає повну неможливість подальших вкладень іноземних інвесторів у цю галузь.

Розвиток біоенергетики є дуже актуальним питанням для нашої держави, оскільки вона має значний потенціал, доступний для одержання енергії − близько 24 млн т у.п./рік біомаси та торфу − близько 0,6 млн т у.п./рік. Використання традиційного палива поступово має заміщуватись використанням відновлюваних енергоресурсів [28].

Використання потенціалу біоенергетики в Україні дозволить до 2020 року заміщувати близько 6 млрд.куб.м газу щороку, а також знизити викиди парникових газів майже на 11 млн.т на рік. В Україні біомаса складає 0,7% від загальної маси енергетичного балансу нашої країни. Зважаючи на реальний потенціал країни, це альтернативне джерело могло б забезпечити до 30 млн.т умовного палива на рік, що складає 18% споживаної енергії [29].

Основними бар’єрами для розвитку біоенергетики є: некоректне визначення терміну «біомаса»; необґрунтовано низький коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії з біогазу; необґрунтовані вимоги щодо частки місцевої складової обладнання, матеріалів та послуг у загальній вартості проектів; відсутність «зеленого» тарифу для електроенергії, що виробляється з побутових відходів; відсутність «зеленого» тарифу для електроенергії, що виробляється при сумісному спалюванні біомаси з викопним паливом; відсутність державних субсидій та лізингових механізмів для покупців біоенергетичного обладнання; відсутність діючої державної програми з розвитку біоенергетики; складність застосування податкових та митних пільг.

Аналіз розвитку малої гідроенергетики в Україні свідчить, що наразі, за даними Асоціації «Укргідроенерго», в Україні працює 81 мала ГЕС загальною потужністю 85 МВт. Таким чином за роки незалежності в Україні поновлено роботу 32 малих гідроенергетичних об’єктів. Переважно робота з відновлення малих ГЕС була проведена в Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Тернопільскій та Житомирській областях. В той же час, в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях, які мають потенціал в 5,03 млрд. кВт-годин електричної енергії, що становить 61% загального потенціалу малих річок України, працюють всього 7 малих ГЕС з середньорічним виробітком близько 32 млн. кВт-год. електроенергії, тобто потенціал гірських річок в цих областях задіяний енергетиками лише на 0,6% [23].

Україна має у своєму розпорядженні значні ресурси геотермальної енергії, Найбільш перспективним для розвитку геотермальної енергетики регіоном є Закарпаття, де за геологічними та геофізичним даними, на глибинах до 6 км температури гірських порід досягають 230 - 275 °С [23]. Доцільність розвитку геотермальної енергетики в Україні визначається наявністю значних ресурсів геотермальної енергії на її території, які за своїм тепловим еквівалентом переважають запаси традиційного енергетичного палива.

Рівень освоєння гідропотенціалу великих річок в Україні практично вичерпаний. В останні роки використання технічного гідропотенціалу великих річок в Україні перевищувало 60 % [26]. До використання потенціалу р. Дністер вимагає серйозних екологічних досліджень та обґрунтування (крім верхів’я). Ускладнює цю роботу нове міждержавне значення річки.

Як показують дослідження Інституту відновлюваної енергетики НАН України, значні енергетичні ресурси малих річок (загальні - 2300...2400 МВт, технічні - 1600...1700 МВт, першочергові - 600...700 МВт) практично не використовуються [26]. Розвиток малої гідроенергетики в Україні забезпечить надійне енергопостачання споживачів промислового і житлово-комунального господарства сіл та районних центрів, інтенсивний розвиток сільського господарства поліпшить стан соціальної сфери та екології. Для регіонів Західної України впровадження МГЕС призведе до значного енергозабезпечення.

Отже, що стосується України, то розвиток відновлювальної енергетики стримується низкою перешкод, які подано на рис. 2.1.

Джерело: складено автором

Рис. 2.1 - Перешкоди, що стримують розвиток альтернативної енергетики

Підводячи підсумки розвитку Україні можна з упевненістю сказати, що вона буде розвиватися і заміщати традиційні джерела енергії. Ми повинні розуміти, що на цьому шляху ще належить пройти і вирішити багато складних проблем і питань, як законодавчих, економічних так і технічних, але сподіваємося, що даний напрямок рано чи пізно стане дуже важливою частиною енергетики, а значить і економіки України і приноситиме результат для всіх нас.

Державна політика України у сфері альтернативної енергетики

Стратегічний курс щодо набуття членства в Європейському Союзі, перехід до сталого розвитку висувають перед нашою державою нові завдання. Одним із головних є необхідність підвищення енергетичної безпеки за рахунок власних відновлюваних енергоресурсів при одночасному зниженні їх деструктивного впливу на навколишнє природне середовище, а також дотримання всіх нормативних вимог щодо виробництва біоенергії та гармонізація вітчизняного енергетичного законодавства до світових стандартів.

Основними законами, що регулюють правовідносини у сфері альтернативної енергетики є Закон України „Про альтернативні джерела енергії», прийнятий Верховною Радою України 20 лютого 2003 р. У вересні 2008 р. Верховна Рада України ухвалила Закон про „зелені тарифи» на електричну та теплову енергію, а 17 лютого 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива.

1 квітня 2009 р. Президентом України був підписаний Закон про внесення змін до Закону України „Про електроенергетику» щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії. Зазначеним законодавчим актом були введені революцiйні нововведення по запровадженню в державі «зеленого» тарифу на електричну енергію, отриману з альтернативних джерел з використанням енергiї вiтру, сонця, бiомаси, а також вироблену малими гiдроелектростанцiями. Згiдно з законом вся електрична енергія в країнi, вироблена з вiдновлюваних джерел енергiї, може коштувати у кiлька разiв дорожче, анiж отримана у традицiйний спосiб (розщепленням урану, спалюванням iмпортного газу чи вугілля). Адже будiвництво сучасної сонячної або вiтрової електростанцiї вимагає багатомiльйонних iнвестицiй. Вони без введення спеціального тарифу не окупилися б навiть за 50 рокiв.

Тобто, держава запровадила спеціальний тариф розвитку альтернативних джерел енергії. Вартiсть однієї кВт/год для кожного окремого виду електроенергiї, виробленої з альтернативних джерел, щомiсяця встановлюється Нацiональною комiсiєю, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕКП). Розмiр «зеленого» тарифу вираховується за формулою: роздрiбний тариф, встановлений для споживачiв другого класу (тобто юридичних осiб), помножений на «зелений» коефiцiєнт. А вже вiн, у свою чергу, встановлюється «iндивiдуально»: залежно вiд обсягу iнвестицiй, якi необхiднi для побудови електростанцiї.

Держава гарантує, що весь обсяг виробленої електроенергії з альтернативних (відновлювальних) джерел купується Оптовим ринком електроенергії (ОРЕ) (на даний момент в особі державного підприємства «Енергоринок») за «зеленим» тарифом [30].

В Україні існують пільги на ввезення енергоефективного обладнання. Відповідно до Податкового кодексу від оподаткування звільняється ввезення до України:

- устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії та обладнання, матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії;

- матеріалів, устаткування, комплектуючих, що використовуються для виробництва устаткування, яке використовує ВДЕ, матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, які будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел.

Податковий кодекс передбачає пільги для розвитку
використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива:

- податок за земельні ділянки, надані для розміщення об’єктів, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків від встановленого податку;

- електроенергія, вироблена з відновлюваних джерел, звільняється від сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію;

- тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування: прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива; прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива; прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України;

- відповідно до Закону України «Про газ (метан) вугільних родовищ», тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

- строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії.

Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики можна вважати надання податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільг мають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону України „Про податок на додану вартість», до 1 січня 2019 р. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України.

Водночас, запровадження зеленого тарифу та встановлення спеціальних пільгових режимів оподаткування не призвели до суттєвого збільшення інвестицій та бурхливого розвитку альтернативної енергетики в Україні. На кінець 2011 року частка нетрадиційних відновлювальних джерел енергії в енергетичному балансі країни становила лише 7,2%. А тому зазначена ситуація потребує змін шляхом проведення в державі відповідної енергетичної політики спрямованої на забезпечення виконання тих показників, які визначені Енергетичною стратегією України до 2030 року щодо розвитку альтернативної енергетики.

Разом з цим, ненадходження інвестицій в цю галузь можна пояснити недосконалістю нормативно-правової бази, а головне - відсутністю у іноземного інвестора гарантій захисту в Україні його інвестицій.

Представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче законодавство недосконале та потребує значних доповнень та уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Таку пільгу може отримати підприємство, яке занесено до спеціального Державного реєстру. Для того, щоб потрапити в реєстр треба пройти відповідну експертизу Державної інспекції по енергозбереженню, однак відповідну інструкцію було розроблено лише для енергоефективних проектів, а механізм проведення подібних експертиз для виробників обладнання не визначено.

Щодо положення закону згідно з яким вивільнені за допомогою пільг кошти мають направлятись на здешевлення продукції, то механізми контролю за тим, чи дійсно ці кошти направляються на зазначені законом цілі, не визначені. Слід зазначити, що до сьогодні несформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.

У квітні 2013 року набули чинності зміни до Закону «Про електроенергетику», якими запроваджується «зелений тариф» на електрику, вироблену з біогазу і невеликими сонячними установками, а також збільшується розмір стимулюючого тарифу для малих гідростанцій. Експерти відзначають, що нововведення створили додаткові стимули для інвестицій у сектор відновлюваної електроенергетики України, який в сегментах сонячної і вітряної генерацій в останні роки і так переживає бурхливий розвиток [27].

Таким чином, нормативний та законодавчий початок для активного розвитку «зеленої» енергетики в Україні вже покладено, а європейський та світовий досвід мають допомогти Україні триматися правильного курсу на шляху до повної енергетичної незалежності та високих екологічних стандартів. Але сьогодні українська держава не дотримується того європейського підходу, який полягає в тому, щоб слідувати один раз встановленими правилами для інвесторів на ринку. На сьогоднішній день це може стати причиною втрати інвестиційної привабливості, уповільнення темпів розвитку галузі, невиконання Україною зобов’язань перед Європейським союзом у сфері енергетики, втрати для енергетики будуть колосальними і значно більшими, ніж та економія, яку отримає ринок від відсутності індексації «зеленого» тарифу. Реалізацію багатьох проектів на сьогоднішній день припинено. Девальвація і не перегляд «зеленого» тарифу призведе не тільки до того, що інвестори будуть згортати свої подальші програми, але і спричинить за собою дефолт низки компаній, які працюють в галузі відновлюваної енергетики.

2.3 Шляхи розвитку альтернативних джерел енергії

В нинішньому вигляді український ринок відновлюваної енергетики ще далекий від ідеалу. Навіть виключивши спільний для всієї економіки країни «ризик політичної нестабільності», галузь все одно залишається зі своїми специфічними моментами [31].

Для того, щоб визначити шляхи розвитку альтернативної енергетики необхідно, окрім економічної та технічної оцінки, необхідно виявити ставлення українського суспільства до використання альтернативних джерел енергії в сучасних умовах. З цією метою було проведено анкетування (додаток Б), участь у якому приймали 88 осіб, серед яких – 48 чоловіків та 40 жінки. Основна частина опитуваних – люди віком від 40 до 50 років, тобто це ті представники українського суспільства, які мають чітке розуміння проблем енергопостачання та розвитку альтернативної енергетики. Загальна картина результатів проведеного опитування представлено у вигляді таблиці у додатку В.

На деяких пунктах анкети ми зупинимося більш детально. Зокрема, дослідження показали, що 100 % опитаних вважають, що проблема ефективного використання енергетичних ресурсів є актуальною для українського суспільства. Рівень актуальності проблеми подано на рис. 3.1

Рис. 3.1– Відповіді респондентів на питання анкети № 2

Варто зауважити, що 90 % опитаних вважає, що в українському суспільстві існує брак інформації про ефективне використання енергетичних ресурсів. Саме якої інформації бракує респонденти визначили таким чином (рис. 3.2).

Щодо відношення українців до того яким чином отримувати можна інформацію щодо альтернативних джерел енергії виявлено, що 56 % опитаним подобається її отримувати з телепередач, 10 % - з газет, 30 % - з інтернет. 82 % опитаних вважаєте ефективним інформування суспільства про альтернативні джерела енергії за допомоги державних теле- та радіо- каналів.

Результати опитування надають можливість стверджувати, що українці всіх вікових категорій, які брали участь в опитуванні, досить активно планують в майбутньому використовувати альтернативні джерела енергії, про що свідчить 62 % відповідей.

Рис. 3.2– Відповіді респондентів на питання анкети № 4, %

Громадська думка щодо найбільш економічно вигідних джерел для заміни традиційних енергоносіїв подана на рис. 3.3

Рис. 3.3 – Відповіді респондентів на питання анкети № 11

Як бачимо з рис. 3.3, серед населення найбільш популярними є енергія сонця, вітру та тверда біоенергія. Варто підкреслити, що на питання «Чи виправдана висока вартість реалізації технологій та проектів альтернативної енергії для Вашої родини?» 90 % опитаних відповіли, що висока вартість з часом окупиться.

Цікавим є той факт, що більшість опитаних (90 %) вважає не достатніми заходи державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії. Але також важливим є те що, 98 % опитаних вважає, що українське суспільство чекає лише на підтримку держави та самостійно не бажає модернізувати джерела енергії. Серед заходів державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії суспільство вважаєте найбільш корисними досконале законодавство в сфері використання альтернативних джерел енергії, введення податкових пільг для тих хто впроваджує альтернативні джерела енергії, введення пільгових кредитних ставок для тих хто бажає купувати обладнання для впровадження альтернативних джерел енергії (рис. 3.4).

Рис. 3.4 – Відповіді респондентів на питання анкети № 15

Тобто, за результатами опитування виявлено, що сучасні перетворення, які відбуваються в Україні змінюють менталітет українців. В умовах зниження енергетичної безпеки українці більше цікавляться альтернативним джерелами енергії, намагаються знати про переваги та недоліки використання.

Українською владою було здійснено ряд кроків по стимулюванню альтернативної галузі енергетики, але існує ряд проблем, які потребують держаного врегулювання. Але як бачимо, результати опитування свідчать про те, що суспільство вважає недостатніми заходи держави щодо розвитку альтернативної енергетики.

Спираючись на соціологічні опитування та проведений аналіз розвитку та проблем альтернативної енергетики вважаємо за доцільне запропонувати можливі шляхи розвитку цього сектору економіки в Україні, які подано на рис. 3.5. Рекомендації складаються із законодавчого, економічного та просвітницького характеру.

Щодо реформування законодавчої бази у сфері альтернативної енергетики, необхідно більш чітко визначити механізми та інструкції надання преференцій компаніям, що працюють на ринку альтернативної енергетики України. Існуюче законодавство, що регулює ринок альтернативної енергетики, потребує доопрацювання у сфері створення відповідних інструкцій та механізмів стимулювання енергокомпаній які працюють на альтернативних джерелах енергії.

Існуючі механізми надання державних пільг потребують спрощення для забезпечення прозорості ринку та зменшення забюрократизованості процедур їх отримання. На нашу думку необхідно: спростити процедуру реєстрації енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах енергії, у спеціальному Державному реєстрі, згідно з яким компанія може отримати пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток; сформувати реєстр імпортованої продукції для альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита; визначити процедуру досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній власності, стосовно підключення виробників енергії з альтернативних джерел до загальної електромережі; урегулювати питання компенсації витрат енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі.

Потрібно забезпечити пріоритетний доступ до пільгових кредитів для компаній-виробників обладнання, що виробляє енергію з відновлювальних джерел, а також енергокомпаній, працюючих на альтернативних джерелах енергії та для населення, що використовує альтернативні джерела енергії. На сьогодні пільги для отримувача кредиту на розвиток альтернативної енергетики відсутні, тому відсоток по кредитам є занадто високий, що не сприяє розвитку української альтернативної енергетики.

Джерело: запропоновано автором

Рис. 3.5 - Рекомендації щодо розвитку альтернативної енергетики в Україні

В якості складових частин нормативної бази та господарського механізму, що заохочують освоєння ВДЕ, із зарубіжного досвіду, в т.ч. досвіду ЄС, могли б бути критично запозичені при адаптації до вітчизняних умов:

- державне програмування за окремими видами ВДЕ і їх комплексу в цілому, встановлення прогресивних технічних стандартів енергоспоживання і часткою в ньому цих джерел, створення державно-приватних партнерств для вирішення техніко-виробничих завдань, пільги для ВДЕ при розміщенні держзамовлення і в рамках правил конкуренції, енерго - і екоаудит, маркування по ВДЕ і оборот «зелених сертифікатів» на їх застосування;

- державне фінансування і дотування НДДКР і їх впровадження в даній сфері, пільгові ціни і тарифи на енергію ВДЕ, дотування придбання та монтажу обладнання для їх використання, податкові, інвестиційні, амортизаційні та інфраструктурні пільги, компанії з роз’яснювальній роботі з населенням, а також заходи стимулювання експорту та захисту внутрішнього ринку ВДЕ;

- пільгові режими реєстрації підприємств, ліцензування їх діяльності, підключення ВДЕ до енергомереж загального користування, преференційний землевідведення, правовий супровід виносу об’єктів ВДЕ в територіальні та міжнародні води, досвід квотування викидів парникових газів і торгівлі такими квотами.

Для реалізації енергетичної стратегії варто більшу увагу приділяти просвітницькій роботі серед населення. Адже усвідомлення особистісної відповідальності за зменшення екологічного навантаження на планету формує загальносуспільне «зелене» мислення, провокує виникнення нових ідей і прогресивних поглядів і як результат дає поштовх для подальшого поступу в галузі альтернативної енергетики.

Використання нетрадиційної та відновлюваної енергетики на сучасному етапі розвитку економіки України є недостатнім і не відповідає загальноєвропейському рівню. Однак, на нашу думку, запропоновані рекомендації можуть зробити поштовх для подальшого розвитку альтернативної енергетики в Україні.

2.4. Розрахунок економічного ефекту від використання альтернативного

палива

Рік	Заходи на підприємстві, зовнішні чинники	Розрахунки та пояснення	Об'єм надлишкової лузги в місяць, т	Зміна витрат на 1 т, грн.	Зміна доходу з 1 т., грн.	Зміна витрат загальних, грн.	Зміна доходу загального, грн.	Економічний ефект за місяць,грн.
до 2007	Виробництво, використання та утилізація лузги соняшника	Отримували 3200 т/ місяць лузги соняшника, з яких 1450 т спалювали для виробництва теплової електроенергії, а рештки в розмірі 1750 т утилізували. Витрати на утилізацію - 30 грн./т. Загальні витрати складали 52 500 грн. на місяць
2007	Введення першої лінії грануляції	Введення першої лінії грануляції дозволило не утилізувати, а гранулювати рештки та отримувати прибуток від продажу. Витрати на грануляцію складали 100 грн./т. Курс долара 8 грн./ доллар США. Різниця ціни продажу негранульованої та гранульованої лузги складала 75–85 дол. США без підвезення	1 750	100	640	175 000	1 120 000	945 000
		При цьому підприємство перестало нести витрати з утилізації надлишків лузги	1 750	-30		-52 500		52 500
		Загальний ефект від впровадження заходу						997 500
2010	Збільшення обсягів виробництва, використання та утилізації лузги соняшника	Збільшилося виробництво з переробки насіння соняшника з 800 т до 2500 т на добу. Об'єм надлишкової лузги для грануляціїї збільшився пропорційно в 2500/800 разів і склав 5 469 т в місяць. При цьому для розрахунку ефекту з нового об'єму лузги для гранулювання потрібно відняти попередній обсяг.	3 719	100	640	371 900	2 380 160	2 008 260
2011-2012	Зменшення ринкової ціни гранюльованої лузги	Різниця ціни негранульованої та гранульованої лузги зменшилась на 440 грн./т. Було 80 долларів США * 8 грн./доллар США = 640 грн./т. Стало 200 грн./т.	5 469		-440		-2 406 360	-2 406 360
2014	Ріст курсу доллара США до гривні	Курс зріс з 8 до 25 грн./ доллар США. При цьому витрати на виробництво 1 т гранульованої лузги зросли на 50 грн./т. (було 100 стало 150). Також зросла різниця ціни реалізації негранульованої та гранульованої лузги на 150 грн./т (було 200, стало 350)	5 469	50	150	273 450	820 350	546 900
2015	Збільшення обсягів виробництва, використання та утилізації лузги соняшника	Збільшилося виробництво гранульованої лузги до 8000–9000 т на місяць (середній обсяг - 8 500 т.). При цьому для розрахунку ефекту з нового об'єму лузги для гранулювання потрібно відняти попередній обсяг.	3 031	150	350	454 650	1 060 850	606 200
2016 – майбутній час	Формування проекту та будівництво ТЕЦ, виробництво технологічної пари на ТЕЦ	ТЕЦ складається з двох котлів зі спалювання лузги та турбогенератора з виробництва електроенергії. Підприємству потрібно 50 т технологічної пари в годину в теплу пору року та 90 т в холодну пору року. В середньому, 70 т. Середньомісячна потреба в технологічній парі складає: 30 днів * 24 години * 70 т. = 50 400 т. Для виробництва 1т пари спалюється 90 м3 природного газу. Вартість природного газу складає 9 грн./куб м., Середньомісячні витрати вартості природного газу на виробництво технологічної пари складають: 9 грн./куб. м * 90 куб. м * 50 400 т = 40 824 000 грн.
		При використанні негранульованої лузги в якості альтернативного палива для виробництва технологічної пари:
		Підприємство перестане нести витрати на купівлю природного газу				-40 824 000		40 824 000
		Для виробництва 1т пари спалюється 200 кг. (або 0,2 т) негранульованої лузги. Вартість негранульованої лузги складає 1050 грн./т. Середньомісячні витрати негранульованої лузги на виробництво технологічної пари складають: 1050 грн./т * 0,2 т * 50 400 т = 10 584 000 грн.	10 080			10 584 000		-10 584 000
		При цьому підприємство недоотримає додатковий дохід, якщо б гранулювало та продавало лузгу	10 080	-150	-350	-1 512 000	-3 528 000	-2 016 000
		Загальний ефект від впровадження заходу						28 224 000
Напрями використання зекономлених грошових коштів:
1) зниження цін на соняшникову олію;
2) модернізація виробництва;
3) підвищення заробітної плати робітникам.

ВИСНОВКИ

Враховуючи вищевказане, можна стверджувати, що альтернативні джерела енергії на даний момент є найбільш популярною темою для обговорення, а головною причиною цього являється висока ціна на традиційні джерела енергії та пошук виходу із газової кризи, пов’язаної із енергозабезпеченням всіх підприємств всіх рівнів України. В Україні існують політичні і економічні передумови, а також наявний динамічний потенціал для розвитку альтернативної енергетики.

Альтернативні джерела енергії – це поновлювальні, постійно існуючі або періодично виникаючі у довкіллі джерела енергії, які є альтернативою (замінником) відповідним традиційним (невідновлювальним) джерелам енергії. Серед альтернативних джерел названі сонячна, вітрова, геотермальна, гідроенергія. Також деякі акти до таких джерел відносять енергію океану, в тому числі енергію приливів та відливів, волнову та теплову енергію океану, біоенергію. Кожна з цих видів енергії має переваги та недоліки, що нами було висвітлено.

Світова практика розвитку енергетики свідчить про те, що розвинені країни світу здійснюють не лише активний пошук альтернати органічному паливу, а й нарощують обсяги споживання альтернативних джерел енергії. Успішний розвиток відновлюваної енергетики за кордоном обумовлений насамперед з причин стабільної та різноманітної підтримки держави.

Сьогодні Україна може забезпечити потреби в паливі за рахунок своїх власних ресурсів менше, ніж на половину від загального обсягу споживання енергії. Вирішити цю проблему можна шляхом розвитку нетрадиційних видів енергії. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: сонячна енергетика, вітроенергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.

Використання нетрадиційної та відновлюваної енергетики на сучасному етапі розвитку економіки України є недостатнім і не відповідає загальноєвропейському рівню. Однак поступові кроки у законодавчій та нормативно - правовій базі держави зробили поштовх для подальшого розвитку альтернативної енергетики в Україні. Порівняння сучасного стану речей в даній галузі в нашій державі та розвинутих країнах світу показує, що декламовані нормативно-правові документи не підкріплюються практичними кроками.

Розвиток відновлювальної енергетики стримується фінансовими (обмежені джерела фінансування, непривабливість для зовнішніх інвесторів, висока вартість обладнання та досліджень), інформаційними (нестача інформації про умови здійснення та вигоди діяльності у сфері використання альтернативної енергетики) та організаційно-інституційними перешкодами (відсутність нормативноправової бази у сфері підтримки розвитку альтернативної енергетики; інститутів, здатних активно провадити реалізацію проектів у сфері використання ВДЕ).

Держава всіляко повинна підтримувати впровадження альтернативних джерел енергії, в першу чергу, за допомогою податкових пільг, що стане одним із основних стимулів для широкого використання альтернативних джерел енергії в виробництво. Для підвищення економічної ефективності виробництва альтернативної енергії необхідно вдосконалити наявну нормативно-правову базу, що регулює питання встановлення «зеленого» тарифу. Існує суттєвий потенціал залучення іноземних інвестицій для розвитку альтернативної енергетики, однак недосконала судова система України позбавляє потенційного іноземного інвестора належного правового захисту його інвестицій на території України. У зв’язку з цим, питання надання гарантій захисту іноземним інвестиціям залученим в альтернативну енергетику має бути вирішено на законодавчому рівні, з одночасним справжнім реформуванням судової системи.

Для реалізації енергетичної стратегії варто більшу увагу приділяти просвітницькій діяльності серед населення. В роботі шляхом соціологічного опитування виявлено ставлення українського суспільства до використання альтернативних джерел енергії в сучасних умовах. Визначено, що 90 % опитаних вважає, що в українському суспільстві існує брак інформації про ефективне використання енергетичних ресурсів. Цікавим є той факт, що більшість опитаних (90 %) вважає не достатніми заходи державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії. Також важливим є те що, 98 % опитаних вважає, що українське суспільство чекає лише на підтримку держави та самостійно не бажає модернізувати джерела енергії. Серед заходів державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії суспільство вважаєте найбільш корисними досконале законодавство в сфері використання альтернативних джерел енергії, введення податкових пільг для тих хто впроваджує альтернативні джерела енергії, введення пільгових кредитних ставок для тих хто бажає купувати обладнання для впровадження альтернативних джерел енергії. Можемо стверджувати, що усвідомлення особистісної відповідальності за зменшення екологічного навантаження на планету формує загальносуспільне «зелене» мислення, провокує виникнення нових ідей і прогресивних поглядів і як результат дає поштовх для подальшого поступу в галузі альтернативної енергетики.

Спираючись на соціологічні опитування та проведений аналіз розвитку та проблем альтернативної енергетики запропоновано можливі шляхи розвитку цього сектору економіки в Україні, які складаються із законодавчого, економічного та просвітницького характеру.

Розвиток альтернативної енергетики до рівня, визначеного в Енергетичній стратегії України до 2030, підвищить енергетичну та економічну незалежність нашої країни, зменшить імпортозалежність від поставок традиційних енергоресурсів, зменшить викиди парникових газів в атмосферу, сприятиме збереженню довкілля, знизить енергоємність внутрішнього валового продукту.

Список використаної літератури

Куликова Л.В. Основи использования возобновляемых источников энергии [Электронный ресурс] / Л.В. Куликова. - Режим доступа : http://ecoclub.nsu.ru/altenergy/common/common2_0.shtm
Дев’яткіна С.С. Альтернативні джерела енергії: навч. посіб. / С.С. Девяткіна, Т.Ю. Шкварницька. - К. : НАУ, 2006.- 92с.
Шкурідін Є.Є. Поняття альтернативних джерел енергії [Електронний ресурс] / Є.Є. Шкурідін. - Режим доступуа : http://cyberleninka.ru/article/n/ponyattya-alternativnih-dzherel-energiyi
Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. СПб.: ПОЛРАДИС, 1993. - Т.2. - 964 с.
Подгорный И. Альтернативные источники энергии [Электронный ресурс] / И.Подгорный.- Режим доступа: http://www.eprussia.ru/epr/31/2042.htm.
Класифікація нетрадиційних, відновлюваних і альтернативних видів паливно-енергетичних ресурсів та аналіз їх властивостей [Електронний ресурс] / Н.В. Ребенок. - Режим доступу : http://www.esteticamente.ru/portal/Soc_ Gum/Vcndtu/2010_43/7.htm
Білоцький С. Д. Теоретичні проблеми міжнародно-правового регулювання альтернативної енергетики / С. Д. Білоцький // Альтернативна енергетика і енергетична безпека в міжнародному і національному праві: зб. матер. Міжнар. наук. конф. «Роль міжнародного права в розвитку екологічної альтернативи сучасній енергетиці», 25 квіт. 2012 р., Київ. ун-т ім. Т. Шевченка / ред. О. В. Задорожній; В. І. Олещенко. — К. : Фенікс, 2012. — 297 с.
Статут Міжнародного агенства з відновлювальних джерел енергії (IRENA) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.irena.org/documents/uploadDocuments/Statute/Statute_ RU.pdf
International Energy Agency [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.iea.org
Закон України «Про альтернативні джерела енергії» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/555-15
Альтернативна енергетика: міфи і реальність [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://bio.ukrbio.com/ua/news/12589/
Енергозбереження в сільського-сподарській біоконверсії. Навч. Посіб / Г.С. Ратушняк, В.В Джеджула. – Вінниця. – ВНТУ,2006. – 83с.
Альтернативні джерела енергоресурсів в Українському Причорномор’ї» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/288/ Касич А.
Касич А. О. Альтернативна енергетика: світовий та вітчизняний досвід [Електронний ресурс] / А. О. Касич, Я. О. Литвиненко, П. С. Мельничук.- Режим доступу : http://ecj.oa.edu.ua/articles/2013/n23/8.pdf
EU. Doc. SEC (2008) 2794. Brussels. 2008. P. 2.
EREC. Renewable Energy Technology Roadmap by 2020. – Brussels, Agoria, 2008. - P. 4 -5.
Ibid, P.18.
Wind Energy. The Facts…, Vоl.I. P.8.
EREC. Renewable Energy Technology Roadmap by 2020. Brussels, 2008. P. 4, 5; Greenpeace. Energy (R)evolution. Brussels, 2008. P. 18-21; ScheerH, Energy Autonomy. L., 2006 и др.
«Deutsche Welle», 22.01.2009; «Sonne, Wind und Warme»,№ 5,2006 – S.6.
IEA.Op.cit.- Pp. 148,166,170 .
Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc
Козачук О. Обзор рынка альтернативной энергетики Украины — 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://energy-efficiency.in.ua/category/obzor_rynkov
Постанова Про затвердження Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0539-14
Хабатюк О. Сонячна енергетика відлякує українців. Пів року по тому. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/sonjachna-jenergetikaa-ukrajincjam-ne-svtit-pvroku-po-tomu-39406
Півняк Г.Г. Альтернативна енергетика в Україні: монографія / Г.Г. Півняк, Ф.П. Шкрабець; Нац. гірн. ун-т. Д.: НГУ, 2013. - 109 с.
Альтернативна енергетика в Україні близька до замороження [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/alternativna-jenergetika-v-ukrajin-blizka-do-zamorozhennja-40001
Передерій Н.О. Отримання енергії з біогазу – перспективи розвитку технології України / Н.О. Передерій // Вісн. Житомир. держ. технол. ун. – 2008. – № 2 (44). – С. 281-285. – (Серія: економічні науки)
Розвиток альтернативної енергетики в Україні:
стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.er.gov.ua/doc.php?f=2582
Зелена» енергетика в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://iknet.com.ua/uk/presentation/full/energetika
Альтернативна енергетика: кому і куди вигідно вкладати гроші? [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrpryroda.org/2013/04/blog-post_5.html

ДОДАТОК А

Рис. А.1 Інвестиції в альтернативну енергетику у 2013 році

Рис. А.2 Інвестиції в альтернативну енергетику за регіонамиу 2013 році ^[1].

ДОДАТОК Б

АНКЕТА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

«Ставлення суспільства до використання альтернативних джерел енергії»

Шановний респондент!

Ми проводимо дослідження громадської думки на тему: «Ставлення суспільства до використання альтернативних джерел енергії». Саме тому Ваші відповіді на запитання є дуже важливими. Сподіваємось на плідну співпрацю та дякуємо Вам заздалегідь.

Довідково: Міжнародне Енергетичне Агентство (МЕА) визначає альтернативні джерела енергії як енергію, отриману з сонця, вітру, біомаси, геотермальних, гідроенергетичних та океанських ресурсів, а також твердої біомаси, біогазу та рідких біопалив.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

1. Ваш вік:

а) 20-30 років;

б) 30-40 років;

в) 40-50 років;

г) 50-60 років.

2. Ваша освіта

а) середня;

б) середньо-спеціальна;

в) неповна вища;

г) повна вища.

3. Ваша стать

а) жінка;

б) чоловік.

4. Ваш професійний статус

а) робітник;

б) службовець;

в) студент;

г) підприємець.

д) інше____________

ПИТАННЯ АНКЕТИ

1. Чи вважаєте Ви проблему ефективного використання енергетичних ресурсів актуальною для українського суспільства:

а) так;

б) ні.

2. Рівень актуальності проблеми:

а) дуже актуальна;

б) актуальна;

в) не дуже актуальна, зараз є проблеми більш значущі;

г) не актуальна.

3. Чи вважаєте Ви, що в українському суспільстві існує брак інформації про ефективне використання енергетичних ресурсів?

а) так;

б) ні.

4. Якої саме інформації бракує? (можна відмітити декілька пунктів)

а) про екологічні наслідки використання природного газу та нафти, як палива;

б) про економічні вигоди від збереження та ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

в) про досвід в енергоефективності та енергозбереженні інших країн;

г) про види альтернативних джерел енергії;

д) про економічні вигоди від використання альтернативних джерел енергії;

є) про успішний досвід вітчизняних підприємств, підприємців, фізичних осіб тощо по енергозбереженню;

ж) про роботу на державному рівні щодо зменшення енергоємності ВВП та покращання енергозбереження;

з) про передові технології в галузі використання альтернативних джерел енергії

5. Як Ви вважаєте більша обізнаність суспільства сприятиме більш ефективному використанню енергетичних ресурсів?

а) так;

б) ні.

6. Яким чином Вам зручніше було б отримувати інформацію?

а) з телепередач;

б) з газет,журналів;

в) з радіопередач;

г)тематичних брошур;

д) на пошту в Інтернет.

7. Чи вважаєте Ви ефективним інформування суспільства про альтернативні джерела енергії за допомоги державних теле- та радіо каналів?

а) так;

б) ні.

8. Чи використовувались альтернативні та відновлювальні джерела енергії Вами особисто. Якщо так, то які? (можна відмітити декілька пунктів)

а) енергія сонця,

б) енергія вітру,

в) біомаса,

г) геотермальні ресурси,

д) гідроенергетичні ресурси;

є) тверда біомаса,

ж) біогазу;

з) рідкі біопалива.

9. В найближчому майбутньому чи плануєте збільшувати частку нетрадиційних джерел енергії в структурі енергопостачання Вашого житла?

а) так;

б) ні.

10. Які саме види енергії Ви вважаєте найбільш перспективними з технічної точки зору?

а) енергія сонця,

б) енергія вітру,

в) біомаса,

г) геотермальні ресурси,

д) гідроенергетичні ресурси;

є) тверда біомаса,

ж) біогазу;

з) рідкі біопалива.

11. Які, на Вашу думку, з нижче порахованих, є найбільш економічно вигідними для замінники традиційних енергоносіїв?

а) енергія сонця,

б) енергія вітру,

в) біомаса,

г) геотермальні ресурси,

д) гідроенергетичні ресурси;

є) тверда біомаса,

ж) біогазу;

з) рідкі біопалива.

12. Чи виправдана висока вартість реалізації технологій та проектів в сфері альтернативної енергії для Вашої родини?

а) ні, краще використовувати традиційні джерела, через високу вартість впровадження альтернативних джерел;

б) висока вартість з часом окупиться.

13. Чи є достатніми заходи державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії?

а) так;

б) ні.

14. Чи вважаєте Ви, що українське суспільство чекає лише на підтримку держави та самостійно не бажає модернізувати джерела енергії?

а) так;

б) ні.

15. Які заходи державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії ви вважаєте найбільш корисними? (можна відмітити декілька пунктів)

а) досконале законодавство в сфері використання альтернативних джерел енергії;

б) введення податкових пільг для тих хто впроваджує альтернативні джерела енергії;

в) введення пільгових кредитних ставок для тих хто бажає купувати обладнання для впровадження альтернативних джерел енергії;

г) інформування населення про переваги та недоліки використання альтернативних джерел енергії.

д) Ваш варіант ______________________________________.

Щиро дякуємо!!!

ДОДАТОК В

Результати опитування	%
Ваш вік
а)20-30 років	18
б)30-40 років	9
в)40-50 років	45
г)50-60 років	27
Ваша освіта
а)середня	0
б)середня-спеціальна	36
в)неповна вища	9
г)повна вища	55
Ваша стать
а)жіноча	45
б)чоловіча	55
Ваш професійний статус
а)робітник	18
б)службовець	43
в)студент	26
г)підприємець	3
д)інше	9
1.Чи вважаєте Ви проблему ефективного використання енергетичних ресурсів актуальною для українського суспільства?
а)так	100
б)ні	0
2.Рівень актуальності проблеми
а)дуже актуальна	47
б)актуальна	44
в)не дуже актуальна, зараз є проблеми більш значущі	9
г)не актуальна	0
3.Чи вважаєте ви, що в українському суспільстві існує брак інформації про ефективне використання енергетичних ресурсів?
а)так	90
б)ні	10
4.Якої саме інформації бракує?(можна відмітити декілька пунктів)
а)про екологічні наслідки використання природного газу та нафти, як палива	16
б)про економічні вигоди від збереження та ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів	23
в)про досвід в енергоефективності та енергозбереженні інших країн	25
г)про види альтернативних джерел енергії	49
д)про економічні вигоди від використання альтернативних джерел енергії	23
є)про успішний досвід вітчизняних підприємств, підприємців, фізичних осіб, тощо по енергозбереженню	32
ж)про роботу на державному рівні щодо зменшення енергоємності ВВП та покращення енергозбереження	20
з)про передові технології в галузі використання альтернативних джерел енергії	28
5. Як ви вважаєте більша обізнаність сприятиме більш ефективному використанню енергетичних ресурсів?
а)так	100
б)ні	0
6.Яким чином вам зручніше було б отримувати інформацію?
а)з телепередач	56
б)з газет	10
в)з радіопередач	0
г)тематичних брошур	8
д)на пошту в Інтернет	30
7.Чи вважаєте Ви ефективним інформування суспільства про альтернативні джерела енергії за допомоги державних теле- та радіо- каналів?
а)так	82
б)ні	18
8.Чи використовувались альтернативні та відновлювальні джерела енергії Вами особисто. Якщо так, то які?(Можна декілька пунктів)
а)енергія сонця	18
б)енергія вітру	9
в)біомаса	0
г)геотермальні ресурси	0
д)гідроенергетичні ресурси	15
є)тверда біомаса	0
ж)біогаз	6
з)рідкі біопалива	15
9.В найближчому майбутньому чи плануєте збільшувати частку нетрадиційних джерел енергії в структурі енергопостачання Вашого житла?
а)так	62
б)ні	28
10.Які саме види енергії Ви вважаєте найбільш перспективними з технічної точки зору?
а)енергія сонця	61
б)енергія вітру	65
в)біомаса	0
г)геотермальні ресурси	0
д)гідроенергетичні ресурси	17
є)тверда біомаса	7
ж)біогаз	0
з)рідкі біопалива	0
11. Які, на Вашу думку, є найбільш економічно вигідними для заміни традиційних енергоносіїв?
а)енергія сонця	60
б)енергія вітру	66
в)біомаса	0
г)геотермальні ресурси	0
д)гідроенергетичні ресурси	7
є)тверда біомаса	16
ж)біогаз	1
з)рідкі біопалива	0
12.Чи виправдана висока вартість реалізації технологій та проектів альтернативної енергії для Вашої родини?
а)ні, краще використовувати традиційні джерела, через високу вартість впровадження альтернативних джерел	10
б)висока вартість з часом окупиться	90
13.Чи є достатнім заходи державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії
а)так	6
б)ні	94
14. Чи вважаєте Ви, що українське суспільство чекає лише на підтримку держави та самостійно не бажає модернізувати джерела енергії
а)так	68
б)ні	32
15. Які заходи державних та місцевих органів влади щодо впровадження альтернативних джерел енергії ви вважаєте найбільш корисними?
а) досконале законодавство в сфері використання альтернативних джерел енергії	48
б) введення податкових пільг для тих хто впроваджує альтернативні джерела енергії	64
в) введення пільгових кредитних ставок для тих хто бажає купувати обладнання для впровадження альтернативних джерел енергії	74
г) інформування населення про переваги та недоліки використання альтернативних джерел	23
д) інші.	7

^[1] http://fs-unep-centre.org/system/files/globaltrendsreport2014.pdf

Середня оцінка розробки

Структурованість

5.0

Оригінальність викладу

1.0

Відповідність темі

5.0

Загальна:

3.7

Всього відгуків: 1

Оцінки та відгуки

Гаврилюк Юрій Валентинович 09.04.2019 в 22:48

Загальна:

3.7

Структурованість

5.0

Оригінальність викладу

1.0

Відповідність темі

5.0

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Король Олена

Пов’язані теми

Економіка, 11 клас, Інші матеріали

До підручника

Економіка (рівень стандарту, академічний рівень) 11 клас (Радіонова І. Ф., Радченко В. В.)

Додано

20 червня 2018

Переглядів

25758

Оцінка розробки

3.7 (1 відгук)