Урок. Економіка "Ціноутворення на світовому ринку"

ТЕМА: Основи та особливості ціноутворення на світовому

            ринку 

МЕТА: познайомити учнів з основами, особливостями та значенням

ціноутворення на світовому ринку; дати визначення поняттям “інтернаціональна вартість”, “світова ціна”, “індекативна ціна”; познайомити з теоріями “абсолютної переваги” та “порівняльної переваги”, неокласичною двухфакторною моделлю Хекшера-Оліна, неотехнологічною теорією Познера; розвивати логічне мислення; вчити поєднувати отримані знання з реальним життям; виховувати інтерес до предмету.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Теоретичний матеріал

1. В останні десятиріччя спостерігаються порівняно ви­сокі темпи розвитку світової торгівлі. Якщо темпи лібе­ралізації зовнішньої торгівлі, ліквідації торговельних бар'єрів не знизяться, то обсяг міжнародної торгівлі щорічно в середньому зростатиме на 6%.

Найбільшим експортером та імпортером залишаються США. В першу десятку ве­ликих торговельних країн світу входять Німеччина, Франція, Великобританія, Канада, Італія, а також нові індустріальні країни — Гонконг та Сінгапур. Значних успіхів у розвитку експорту досягла КНР. Що ж сто­сується країн Східної Європи та колишнього СРСР, то різкий спад їх експорту та обсягів зовнішньої торгівлі загальмувався, спостерігаються тенденції до зростан­ня темпів зовнішньоторговельного обігу.

2. Економічні умови виробництва в кожній країні значно відрізняються. Це стосується рівня технічного оснащен­ня виробництва, продуктивності праці, кваліфікації ро­бітників і природних умов. Затрати праці на виготов­лення одиниці ідентичної продукції, а відповідно і вартість її, в різних країнах різні. В кожній країні є свій рівень суспільне необхідних витрат на виробництво товарів, що визначають їх національну вартість,

Під час поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації, усуспільнення виробництва на світо­вому ринку вартість стає інтернаціональною категорією.

3. Витрати праці в кожній окремій країні є індивіду­альними. Водночас дія закону вартості вимагає співвідно­шення різних індивідуальних витрат до суспільних.

Адам Сміт сформулював теорію абсолютної переваги – країна може виробляти більшу кількість певного товару з певного обсягу ресурсів за наявного рівня технології в порівняні з іншими країнами

Давид Рікардо сформулював теорію порівняльної переваги – країна має порівняльну перевагу у виробництві певного продукту, якщо вона виробляє цей продукт з нижчою альтернативною вартістю, ніж інші країни.

Практичний матеріал.

Виробництво вина (В) і сукна (С) в Англії та Португалії

Отже, в Португалії і вино і сукно абсолютно дешевше. Але Рікардо виходить з того, що ціна товару – це грошова форма вираження мінової вартості, тобто мінова вартість сукна знаходить своє відображення через певну кількість вина.

В Англії мінова вартість В = 3/4С , а в Португалії 1/2С , тобто 3/4С  1/2С.

Тому, Англії вигідніше купувати вино

Теоретичний матеріал

4.Неокласична двухфакторна модель Хекшена-Оліна – два основні фактори – матеріальні та людські ресурси розподілені між країнами нерівномірно. Тому країна прагне спеціалізувати свій експорт на тих товарах, де вона має більшу кількість виробничих факторів.

У процесі торгівлі ціни факторів виробництва вирівнюються і втрачають переваги. Тоді виникає міжнародна конкуренція.

5. Неотехнологічна теорія Познера – міжнародна торгівля виникає навіть за наявностіоднакових виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.

6. Отже,  обмін товарів на світовому ринку відбувається на основі не національних, індивідуальних суспільне необхідних витрат, а середньосвітових, тобто в основі міжнарод­ного обміну лежить не національна, а інтернаціональ­на вартість. Остання набуває пріоритетної функції відносно національної. Інтернаціональна вартість ви­значається суспільно необхідними витратами праці на виробництво товару при середньосвітових суспільних нормальних умовах виробництва, рівнях продуктивності та інтенсивності праці. Однак ці процеси не слід абсолютизувати, при фор­муванні інтернаціональної вартості діють суперечливі тенденції. У зв'язку з цим формування інтернаціональ­ної вартості в межах світового господарства можна роз­глядати лише в динаміці як тенденцію розвитку.

Інтернаціональна вартість реалізує себе на світово­му ринку через механізм цін. Світова ціна — це гро­шове вираження інтернаціональної вартості товарів і послуг, що реалізуються на зовнішньому ринку. Сила зв'язку між національною та світовою ціною зростає в міру того, як економіка країни все активніше бере участь у міжнародній торгівлі. Інтернаціональну вартість не можна розглядати просто як середньоарифметичну з національних вартостей ідентичних товарів. На інтер­національну вартість і світову ціну значною мірою впли­вають умови виробництва товару в країні.

7. Інтернаціональна ціна на виробництво товару є ос­новою ціни з боку пропозиції, однак в ринковій еко­номіці ціна формується під впливом попиту та пропо­зиції. Продавець завжди зацікавлений у підвищенні ціни, а покупець — у її зниженні. Звідси й поняття "Ринок покупця", "Ринок продавця". Коли попит і пропозиція зрівноважують один одного, встановлюється рівноваж­на ціна, яка відповідає вимогам і продавця, і покупця ("хрест Маршала").

На рівень яких витрат виробництва будуть орієн­туватися світові ціни, залежить від пропозиції та по­питу. Якщо попит досить значний, то світова ціна може бути встановлена й на рівні найгірших національних умов виробництва. Це дає змогу виробникам з цих країн також виходити на ринок і отримувати прибуток. При­буток виробника може бути високим, що стимулюва­тиме інвестування капіталу у виробництво цього то­вару. Це призведе до поступового зниження ціни та встановлення її на рівні середніх світових витрат ви­робництва. Якщо ж пропозиція товарів на світовому ринку значно перевищує попит на них, тоді світову ціну визначають товари, вироблені в країнах з кра­щими умовами виробництва. Виробники в країнах з гіршими або навіть середніми умовами виробництва будуть змушені залишити світовий ринок.

На співвідношення попиту та пропозиції на даний товар впливає пропозиція на ринку інших товарів з тими ж споживчими властивостями. Наприклад, роз­ширення торгівлі синтетичним каучуком знижує по­пит на натуральний каучук, що впливає на форму­вання світової ціни.

8. Оскільки в світовому господарстві можливості для переміщення капіталів і робочої сили відносно обме­жені, то перевищення попиту над пропозицією (чи на­впаки) може бути більш тривалим, ніж в національ­ному господарстві. У цих умовах країна, що досягла підвищення національної продуктивності праці, зни­ження витрат виробництва, буде реалізовувати товар на світовому ринку згідно із тією світовою ціною, що склалася раніше і регулюється середніми і навіть гіршими умовами виробництва, і таким чином отри­муватиме більш високі прибутки.

Своєрідність форму­вання світових цін полягає в тому, що окремі країни, в яких товари виробляються з високими витратами ви­робництва, можуть за допомогою використання тариф­ного та нетарифного регулювання обмежити або й закрити доступ на свій ринок товарів, вироблених з меншими витратами. Це означає, що світовий попит на товари, вироблені за більш сприятливих умов, зни­жується, що впливає на світову ціну. Тому країни, які виробляють товари з нижчими витратами вироб­ництва, не завжди можуть певною мірою використа­ти свої переваги на світовому ринку.

9. Під час конкурентної боротьби на світовому рин­ку складаються не тільки інтернаціональні ціни виробництва, але й суспільно необхідна споживча вартість товару, тобто здатність певного товару за даних умов виробництва задовольняти потреби людини в процесі споживання. Наприклад, якщо мова йде про продукти харчування, то суттєве значен­ня мають смакові якості, строки зберігання, еколо­гічна чистота, зовнішній вигляд тощо. Для багатьох видів сировини важливим є вміст певних речовин. Споживачі, як відомо, вибирають на ринку товар з найкращими споживчими властивостями, виробни­ки пам'ятають про це і часто йдуть на збільшення витрат, бо споживач готовий заплатити дорожче за високоякісний товар.

Таким чином, світова ціна ви­ражає в грошовій формі інтернаціональну ціну ви­робництва товару суспільно необхідної якості (спо­живчої вартості). Якщо ціни на товари не відповіда­ють останній вимозі, то вони встановлюються на нижчому рівні, і навпаки. У сучасних умовах для споживача важливі не тільки якість машин, устат­кування, обладнання, а й гарантійний ремонт, піс­ляпродажний сервіс, умови постачання. Без забез­печення перелічених вимог не можна претендувати на високу світову ціну за свій товар.

10. Вплив науково-технічної революції на світові ціни. З одного боку, в умовах НТР зростає продуктивність праці та ефективність виробництва, що в кінцевому результаті впливає на зниження ціни. З іншого — поліпшуються якість товарів, їх споживчі вла­стивості, особливо виробничого призначення, що по­яснюється значними науковими та технічними дослі­дженнями; це підвищує вартість у абсолютному виразі і значною мірою впливає на збільшення корисного ефек­ту. Наприклад, при абсолютному збільшенні ціни на машину вона стає відносно дешевшою — знижуються експлуатаційні витрати, зростає її швидкість, поліп­шується комфорт тощо. І це, звичайно, вигідно для споживача.

11. Світова ціна повинна задовольняти певні вимоги.

1.  світовою можна вважати ціну, якщо на її основі здійснюються значні комерційні угоди;
2. платежі повинні здійсню­ватися у вільноконвертованій валюті (ВКВ), тому що оплата в неконвертованій валюті часто зумовлює підви­щення ціни;
3. світовими можуть бути визнані ціни угод, що здійснюються в найважливіших цент­рах світової торгівлі, де регулярно проводяться значні експортно-імпортні операції.

Щодо цін на конкретні товари, то найбільш пред­ставницькими, подібними до світових, можуть бути визнані експортні ціни основних їх товаровиробників, а також імпортні ціни західних ринків та ціни великих бірж, наприклад, на алюміній — експортні ціни Кана­ди; пшеницю — ціни Чиказької біржі; каучук — ціни Сінгапурської біржі; хутро — Нью-Йоркського та Лон­донського аукціонів.

12. Де ж публікуються світові ціни? Це, газети, журнали, експортні прей­скуранти, бюлетені, що публікують довідкові ціни оп­тової торгівлі. Ціни статистики зовнішньої торгівлі відображають ціни реальних угод на біржах; публіку­ються також ціни аукціонів і ціни фактичних угод та контрактів.

Світові ціни не є стабільними. Світовому ринку вла­стиві постійні коливання цін. Найбільш суттєво вплива­ють на їх динаміку кризи виробництва, інфляційні про­цеси, державна політика в галузі зовнішньої торгівлі. Є також нетривалі коливання цін — сезонні, тимчасові на біржах, аукціонах тощо.

13. Щоб зорієнтувати українських суб'єктів господарсь­кої діяльності на світові ціни при здійсненні експорт­но-імпортних операцій, збільшити валютні надход­ження від експорту, запобігти демпінгу, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі регулярно розробляє і публікує не пізніше 5 числа кожного місяця в газеті "Урядовий кур'єр" перелік індикативних цін. Указом Президента № 691/94 було затверджено положення "Про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій", в якому даєть­ся визначення індикативних цін, порядок їх розробки та користування. Під індикативними розуміють ціни, що склалися на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної (імпорт­ної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених відповідно до законодавства України. . У лютому 1996 р. було затверджено положення "Про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічої діяльності", яке передбачало значне впоряд­кування індикативних цін.

Інститут індикативних цін відіграв свою позитивну роль на початковому етапі виходу української економіки на зовнішній ринок. А сьогодні, коли експортери та імпортери вже набули певного досвіду в політиці ціноутворення і співпраці з зарубіжними партнерами, а також досягли загально­го вирівнювання зовнішніх і внутрішніх цін на ліквідну експортну продукцію, широке імперативне застосу­вання індикативних цін втратило свою актуальність. Окрім цього, міжнародні фінансові інститути постави­ли перед Україною вимоги щодо лібералізації зовніш­ньоекономічної діяльності, оскільки система, що існу­вала досі, не давала змоги підприємствам у повному обсязі використовувати свій експортний потенціал. Тому сьогодні запроваджено принцип відносної свободи ціно­утворення в зовнішньоекономічній діяльності, тобто визначення конкретних цін суто на договірній основі між господарськими об'єктами. Водночас вживатимуть­ся заходи з надання загальнодоступної методичної та інформаційної допомоги експортерам з боку спеціалі­зованих організацій, які займаються кон'юнктурно-ціновими дослідженнями. Тому слушним є створення Державного інформаційно-аналітичного центру моні­торингу зовнішніх товарних ринків, передбаченого Указом Президента України № 124/96. Щоб уникнути проблем на митниці, експортери змушені користува­тися послугами вказаного Центру.

ІV. Систематизація та закріплення.

1. Дві країни витрачають на виробництво таких товарів робочий час у таких співвідношеннях:

а) яка країна має абсолютну перевагу?  А

б) Що можна сказати про порівняльні переваги? А цвяхи, В - рис

2. Визначте абсолютні та порівняльні переваги; напрямки спеціалізації та вигоди в годинах від обміну 10 т цукру на 15 т солі

• Абсолютні переваги у виробництві цукру – Сандія, солі – Лідія;
• Порівняльні переваги  виробництві цукру -  20:10 15:30, Сандія ;

Солі 10:20 30:15 Лідія;

- Лідія спеціалізується на солі, Сандія на цукру;

• вигоди Лідії – 20*10 – 10*15 = 200 – 150 = 50год

вигоди Сандії – 30*15 – 15*10  =450 – 150 = 300 год

V. Д/З задача, конспект

Підручник: Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів/ З.Г.Ватаманюк, С.М.Панчишин, І.М.Грабинський та ін..; За ред.. З.Г.Ватаманюка, С.М.Панчишина. – К.: Либідь, 2000. – 384с.

Література

1. Вірясов Ю.С., Романєєва І.В. Економіка: Конспект – зошит. 10 кл.: Навч. посібник. – Х.: Країна мрій, 2002. – 132с.
2. Загальна економіка: Підручник / І. Ф. Радіонова та ін. За ред. І.Ф.Радіонової. – 3–тє вид., доп. і перероб. – Кам’янець – Подільський: Абетка – НОВА, 2002. – 384с.
3. Латер Ю.С., Ящишин І.В. Методичний посібник до „Робочого зошита 

     із загальної економіки. Частина IІ.” – Кам’янець – Подільський:

    Абетка –НОВА, 2002. – 96с.

4. Носаченко І.М. Зовнішньоекономічні аспекти ринкової економіки: Навч. посіб. – Л: Світ, 2000. -112с.
5. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 288с.
6. Панчишин С. Макроекономіка: Тести і задачі. – К.: Либідь, 2002. – 216с.