РОЗВИТОК ЦІЛІСНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ БІОАДЕКВАТНОЇ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

РОЗВИТОК ЦІЛІСНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ БІОАДЕКВАТНОЇ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

В сучасних умовах реформування освіти все більше приділяється уваги загальному розвитку особистості учня, а також організації навчального процесу, який би дозволив дитині засвоювати знання із різних джерел, включаючи власний життєвий досвід  й бути в гармонії із собою та суспільством. Це обов’язково передбачає цілісний розвиток дитини на основі розвитку цілісного мислення. Однією з необхідних умов цілісного розвитку дитини та її мотивації є впровадження інноваційних технологій навчання і виховання, що забезпечують їй подальший успіх. Ноосферна освіта, яка відноситься до однієї із інноваційних моделей, ґрунтується на принципі природовідповідності, що сприяє формуванню ключових компетентностей учнів.

Досліджували проблему студіювання ноосферної освіти у своїх працях Н. Маслова, Л. Скуратівський, А. Хуторський, Н. Юрчук, Л. Кожухівська (із методичного боку); Е. Ленуа, В. Вернадський, В. Барякін, О. Потапенко, В. Карелін.

Біоадекватний урок – один із методів реалізації методичної проблеми ефективного навчання учня за короткий час заняття. Успішне вирішення цієї проблеми через призму ноосферної освіти – це майбутнє України. Біоадекватна технологія забезпечує роботу екологічного (двопівкульного), тобто природного мислення, дає змогу занести навчальну інформацію в довготривалу пам'ять, скоротити в 3-5 разів час навчання, зберегти ресурси здоров‘я учнів; залучає до освітнього процесу всі канали сприйняття. Мислеобраз, який виникає у школярів під час біоадекватного уроку, – індивідуально сприйнятий усіма органами чуття (дотик, колір, смак, запах, звук), цілісний образ предмета або явища.

 Біоадекватная (двопівкульна) методика орієнтована на формування у учнів уміння мислити образами. Образне мислення, як суттєвий компонент, входить у всі, без винятку, види людської діяльності, якими б розвиненими і абстрактними вони не були.   Це мислення оперує не словами, а образами.  На відміну від словесно-дискурсивного мислення, де словесні знання є основною його змісту, в образному мисленні слова використовуються лише як засіб вираження, інтерпретації вже виконаних перетворень образів [1].

Л. Скуратівський стверджував: ― «Той факт, що вміння без сторонньої допомоги оволодівати знаннями є умовою успішного розвитку мовленнєвої культури, пояснюється, по-перше, закономірностями пізнавального процесу – від дій за зразком учень поступово повинен переходити до творчих, самостійних дій, інакше інтерес до навчання падатиме, знижуватиметься його ефективність. По-друге, курс англійської мови в загальноосвітній школі закладає лише основи мовленнєвого розвитку, а його вдосконалення продовжується протягом життя. Тому молоді люди, закінчивши школу, повинні вміти критично оцінювати якість свого мовлення, знаходити в ньому помилки, недоліки, слабкі місця, мати бажання і вміння усувати їх, використовуючи різного типу словники, довідники, популярні лінгвістичні  видання, постійно збагачувати свою пам'ять багатствами виражальних засобів мови, всебічно вдосконалювати мовленнєву культуру. До цього їх має підготовити школа. Таким чином, формування пізнавальної самостійності повинно стати невід‘ємною частиною навчання мови» [2].

Для презентації нової навчальної інформації важливо підібрати опорний образ, в якості якого можна використовувати різні природні та соціокультурні образи, природні явища або міфологічних героїв. Образи можуть бути простими і складними, статичними або динамічними, але важливо, щоб образ для дитини був приємним і зрозумілим, а також давав можливість провести аналогії, які можна виявити логічно.

Учитель знаходить основу аналогії образу з вмістом або структурою навчальної інформації. При поясненні асоціативного зв'язку образу з вмістом навчального матеріалу важливо ініціювати творчий пошук учнями своїх власних образів і асоціацій для структурування навчальної інформації у своєму символьному просторі. Біоадекватна  методика заснована на принципах багатоканального  викладання, причому, чим більше каналів сприйняття задіяні у момент знайомства з предметом або явищем, тим сильніші образи й тим легше їх викликати. Таким чином, при біоадекватному викладанні учні не отримують наочний посібник в готовому вигляді, а самі його створюють у своїй уяві, відображаючи потім побачену мислеформу на папері і маючи навчальну інформацію, отриману від викладача в строгій алгоритмічній послідовності [3].

Отже, дана методика дозволяє створити особистісно-орієнтовану систему мислеобразів з будь-якої навчальної дисципліни. Усвідомлене, систематичне застосування асоціативних образів у всіх навчальних дисциплінах створює системне асоціативне мислення, тобто природовідповідне мислення. Біоадекватна методика мотивує цілісне мислення, а правильне (за природою) мислення дає інструмент для вирішення не тільки навчальних, але і життєвих завдань. Правильна методика навчання є  важливішою, аніж гігантські обсяги нав’язуваної інформації, тому що такий метод призводить до найцінніших власних відкриттів кожного окремого учня.

Література:

1. Кашуба Є. Біоадекватна технологія розвитку творчого мислення. Опис технології // Відкритий урок : розробки, технології, досвід. 2016. – № 6. – С. 23-24.

2. Богосвятська, А. І. Біоадекватний інструментарій на допомогу сучасному філологу [Текст] / А. І. Богосвятська // Зарубіжна література в школах України. – 2015. – № 5. – С. 27–33.

3. Дзик, А. П. Біоадекватні технології – школі [Текст] : враження вчителів та учнів від семінару-практикуму у Борщеві / А. П. Дзик // Зарубіжна література в школах України. – 2017. – № 4. – С. 24–25.