Розвиток емоційного сприйняття гармонії, ритму і пластики у природі та образо

Про матеріал

Впровадження теми «Розвиток емоційного сприйняття гармонії, ритму і пластики у природі та мистецтві» є досить актуальним, оскільки вона може бути використана безпосередньо на уроках образотворчого мистецтва, а особливо на предметах художнього профілю, або з поглибленим вивченням образотворчого мистецтва (малюнок, живопис, композиція, ліплення, комп’ютерна графіка) та інших предметах, а також у позакласній і виховній роботі. Але більш важливим є те, що набуті навички є необхідними для формування основних людських цінностей і якостей.

Перегляд файлу

Комунальний заклад

«Пісочинський ліцей»

Пісочинської селищної ради

Харківського району

Харківської області

Оксана Горбань

вчитель образотворчого мистецтва,

інтегрованого курсу мистецто

Розвиток емоційного сприйняття гармонії, ритму і пластики у природі та образотворчому мистецтві.

Харків 2025

Автор:

Горбань Оксана Анатоліївна вчитель вищої кваліфікаційної категорії

Комунальний заклад «Пісочинський ліцей»

Пісочинської селищної ради

Харківського району

Харківської області

Розвиток емоційного сприйняття гармонії, ритму і пластики у природі та образотворчому мистецтві

Впровадження нових методів і підходів до виховання підростаючого покоління на уроках з поглибленим вивченням образотворчого мистецтва, спрямованих на допомогу дитині відчути себе особистістю, віднайти свій шлях у житті, а також приділяти більше уваги розвитку духовного світу дитини, її індивідуальним здібностям, намагаючись визначити її творчі задатки з подальшим їх розвитком.

В результаті системного застосування нових методів і підходів у викладанні, допомогти дитині одночасно з набуттям практичних навичок в різних техніках і матеріалах систематизувати свої знання, досвід, набутий з живопису, графіки, композиції, вчися аналізувати, узагальнювати отриману з різних джерел інформацію і через свої творчі роботи відображати своє бачення світу, тобто втілювати творчий задум на площині чи в об’ємі, поєднувати творення рук людських з навколишнім середовищем.

ЗМІСТ

І. Вступ…………………………………………………………………….............4

ІІ. Впровадження теми « Розвиток емоційного сприйняття гармонії, ритму і пластики у природі та образотворчому мистецтві»

1.Формування естетичного і художнього сприйняття дитини…………………6

2. Робота з обдарованими дітьми……………………………………………….11

3. Етапи роботи над розвитком емоційного сприйняття ……………………..13

ІІІ. Розробки уроків.

1.Урок композиції у 8 класі по темі « Природні мотиви в декоративній композиції»………………………………………………………………………14

2. Урок композиції у 8 класі по темі « Стилізація природних форм та використання їх у сучасному інтер’єрі»………………………………………..24

3. Розробка творчого проекту на уроці композиція в 7 класі по темі «Асоціативно – образна форма. Розробка меблів для дитячої кімнати за природними формами»………………………………………………………….32

4. Урок композиції у 5 класі по темі « Форма і зміст. Створення декоративних образів у техніці орігамі»……………………………………………………….38

5. Урок композиції у 5 класі по темі « Різдвяні свята»………………………..46

ІV. Висновки……………………………………………………………………..52

V. Використана література……………………………………………………...54

VI.Додатки……………………………………………………………………… 55

ВСТУП

Проблеми розвитку нашого суспільства нерозривно пов’язані з вирішенням завдань формування творчої особистості. Народно-мистецька творчість дає людині можливість актуалізувати свої потреби, інтереси, здібності, знаходити форми прояву індивідуальної активності. Творче самовираження сприяє усвідомленню особистісної ваги, емоційному розкріпаченню, зростанню впевненості у собі. У зв’язку з цим все більшої практичної значущості набуває залучення учнів до творчої діяльності засобами народного мистецтва, створення необхідних умов для формування творчої активності школярів.

Одним із головних завдань сучасної школи є створення такої системи навчання і виховання, яка забезпечувала б освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів, можливостей, де пріоритетним є виховання загальнолюдських цінностей особистості (доброти, милосердя, толерантності та ін.), стимулювання її внутрішніх сил до саморозвитку і самовиховання.

Провідною метою у розв’язанні навчальних завдань образотворчого мистецтва є - формування художньо–естетичного розвитку учнів, а також емоційно–ціннісних орієнтацій у сфері мистецтва, виховання потреби у творчому саморозвитку та духовному самовдосконаленні, створення умов для самореалізації та професійного самовизначення.

Для впровадження даної мети треба націлитись на основні завдання:

Навчити дитину:

сприймати, аналізувати, узагальнювати явища, події, дійсність, а також відображувати їх на площині і в об’ємі ;
бачити, любити красу і, як наслідок розуміти її та цінувати;
творчо вирішувати поставлені перед нею цілі і завдання.

Отже, знання з образотворчого мистецтва допомагають дитині відчути себе особистістю, віднайти свій шлях у житті, приділити все більше уваги розвитку духовного світу дитини, її індивідуальним здібностям, створюють умови для визначення її творчих задатків з подальшим їх розвитком.

Умовами ефективного функціонування даної теми є усвідомлення вчителями суспільної потреби у активних, не байдужих учнях, визначення власної ролі у реалізації цієї потреби, освоєння цілісної системи форм та методів, створення середовища для розвитку особистості учня, усвідомлення того, що немає дітей бездарних, кожна по своєму талановита.

Впровадження теми « Розвиток емоційного сприйняття гармонії, ритму і пластики у природі та образотворчому мистецтві».

Природу прикрашати не треба,

але треба відчути її сутність і

визволити від випадковостей.

І.Левітан

Формування естетичного і художнього сприйняття дитини

Позитивною особливістю образотворчого мистецтва є залучення молоді до прекрасного через різноманітні форми, які органічно вплітаються в повсякденне життя, побут, одяг, житло родини – розмальовані декоративні тарілки, різьблені з дерева речі, художні вироби з глини (глечики, миски, макітри, малі форми скульптури, кахлі), прикраси одягу, різні види тканини. Правильно роблять ті батьки, які у спадок своїм дітям передають знання, вміння і навички з художнього килимарства і ткацтва, кераміки, настінного розпису, художньої обробки дерева, скла і металу, вишивки. Завдяки народно-декоративному мистецтву здійснюється зв’язок поколінь, а через задоволення художніх потреб реалізується соціальне призначення мистецтва. Цінність будь-якого мистецтва, зокрема і народного, визначається багатством засобів, за допомогою яких втілюються певні ідеї. У цілому саме у співвідношенні мистецтва з життям виявляється його естетична цінність як могутнього засобу освоєння і перебудови світу. Тому звернення до національного є на сьогодні одним із головних засобів нашого самозбереження.

Художнє сприйняття формується засобами декоративно-прикладного мистецтва, а також допомагає розвивати здатність глибокого розуміння не лише змісту, а й форми декоративних виробів, орієнтуватися у стильових історичних особливостях мистецтва. Формуванню художнього смаку, розумінню естетичних особливостей декоративних творів сприяє вивчення історії образотворчого мистецтва.

Разом з художньою літературою, музикою, співом, справі естетичного виховання учнів служать уроки образотворчого мистецтва.

В своїх роботах діти передають не тільки уміння, знання і навички. Перш за все вони передають свої почуття і емоції, а також своє відношення до світу. Завдяки дитячому малюнку ми можемо описати психологічний портрет дитини, дізнатись – що її найбільше хвилює і цікавить, а також які проблеми вона переживає, і, можливо, ми зможемо їй допомогти у вирішенні цих проблем.

З глибокою зацікавленістю сприймають діти й твори образотворчого мистецтва, художні картини, які висять у них вдома на стіні й змалку міцно вкарбовуються у пам’ять на все життя. Художню картину народна педагогіка зараховує до найактивніших засобів прилучення молоді до ,,прекрасного”.

На уроках та в позанавчальний час учні опановують основи теоретичних знань, засвоюють практичні навички “читання” картин, малювання, знайомляться з різними видами художнього віддзеркалення дійсності, що сприймаються за допомогою зору (живопис, скульптура, графіка, декоративне мистецтво), з творчістю відомих художників.

На уроках образотворчого мистецтва учні набувають знання про лінійну та повітряну перспективу, навчаються малювати олівцем і акварельними фарбами. Відповідно до навчальної програми запроваджено малювання з натури, сюжетне або тематичне малювання за задумом, орнаментальне, декоративне малювання, робота з гравюрою тощо.

Зміст формування естетичного і художнього сприйняття включає низку завдань:

1. Розвивати аналітичне сприйняття. Осмислювати художні засоби творів мистецтва: колір і його відтінки, виразність ліній, фактуру і форму мазка тощо. Дати поняття лінійного, площинного та кольорового ритму і симетрії як основних виразних засобів, виховувати вміння не тільки оком, а й через пластику власного тіла сприймати художній образ у декоративно-прикладному мистецтві.

2. Розширяти уяву дітей про семантику витворів мистецтва через ознайомлення з усною народною творчістю, побутом українського народу; через знаходження паралелей із формами природи, через розуміння витворів мистецтва як результату праці народу, який взяв тему з життя і перевтілив її в своєму художньому задумі.

3. Вчити розрізняти характерні особливості кожного кольору, сприяти розвитку емоційної чутливості дітей на кольоровий образ, вчити розуміти його зміст.

4. Дати початкові відомості про кольоровий образ у легендах, баладах і обрядах українського народу.

5. Формувати вміння розповідати про свої художні враження, використовувати образні порівняння і вміти дати оцінку творам мистецтва.

6. Вчити застосовувати отримані знання у власній образотворчій діяльності, вміти оцінити результати своєї праці і праці свого товариша, виховувати навички співпраці між дітьми.

Основними принциповими положеннями під час практичної роботи є : різноманітність трудової діяльності, тісне спілкування з природою; сприйняття мистецтва як умова морального становлення, збагачення творчого потенціалу особи; доброзичлива обстановка в колективі; особистий приклад педагога і пошана гідності учнів; наслідуванню принципу «якомога більше вимоги до людини і якомога більше пошани до неї».

Уроки образотворчого мистецтва сприяють не лише моральному вихованню, але і загальному духовному розвитку учнів. Я.А. Коменский в «Великій дидактиці» писав : «Усе, що тільки можливе, надавати для сприйняття почуттями: видимим – для сприйняття зором, чутним – слухом, запахи – нюхом, смаки – смаком, доступне дотику – шляхом дотику. Оскільки пізнання починається з відчуття, відчуття засвідчує і передає пам'яті».

Традиційна система навчання на уроках образотворчого мистецтва припускає, передусім, розвиток навчально-пізнавальних умінь і уяви школярів. Сучасні уроки образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва можуть стати справжніми уроками творчості. Саме така творча діяльність значною мірою сприятиме вихованню у учнів «зерна моральності», пошани і любові до праці і інших якостей, сприяє прагненню опанувати знання.

Успіх виховного процесу залежить від відносин між учителем і учнем, які розвиваються на основі співробітництва і ділового партнерства. При такій взаємодії задача вчителя - у доступній формі пояснити дітям, яке значення має образотворче мистецтво у суспільстві, як воно впливає на формування світогляду в умовах різних соціально-економічних формацій.

Основний принцип – активність дитячого сприйняття – забезпечується включенням дітей в ігрову діяльність. Це можуть бути такі типи ігор:

ГРА-ПОДОРОЖ. Її мета на першому і другому етапі навчання ознайомити дітей з минулим нашої Батьківщини, з легендами та думами українського народу, світоглядом і баченням навколишнього середовища через кольоровий образ шляхом подорожі у казку, під час якої потрібно знайти красиве, цікаве і розповісти про це. Така гра змушує дитину зосередити увагу. Поведінка дітей в цьому випадку відзначається емоційністю і високим пізнавальним інтересом, створюється установка на сприйняття.

ГРА-ФАНТАЗУВАННЯ побудована на особливостях дитячого сприйняття вибирати другорядні для даного твору деталі, емоційно значимі для нього, і наділяти їх власним смисловим змістом. У тих випадках, коли вільне трактування не суперечить сюжету і смислу твору, не порушує його цілісності, можна використовувати цю особливість дитячого сприйняття, розгорнути її і дати волю уяві, фантазії, емоційним проявам, що є прикладом сприйняття кольорового образу.

САМОПРОЕКЦІЯ – гра, в якій дитина ніби переміщується в кольоровий казковий простір, уявляє себе персонажем, що допомагає їй на емоційному рівні проникнути в сутність твору, в художній образ. Це особлива дія, яка здійснюється в плані фантазування. Заглиблюючись в художній простір, дитина, з одного боку, діє відповідно до своїх фантазії, а з другого – вона обмежена особливостями авторського задуму. Такі дії визначені специфікою художнього об’єкту. Їх можна зіставити з ігровими діями дитини, коли вона пристосовує свої вчинки і рухи до реальногоу матеріалу, який у неї є, і в той же час поводиться відповідно до вигаданої ситуації. Такі ігри є найважливішим засобом формування художнього сприйняття дитини, її уяви, фантазії і творчості – невід’ємних рис особистості.

ГРА-ПОШУК. Цей вид ігор направлений на розвиток пізнавального аспекту художнього сприйняття. Дитина повинна вміти відшукати художній об’єкт за раніше запропонованими кольоровими властивостями, параметрами, ознаками. “Знайди колір і розкажи про нього”. На другому і третьому етапах навчання діти, опираючись на отримані знання і навички сприйняття, здатні зіставити таку діяльність зі своїми знаннями про кольоровий образ в історичному минулому, демонструючи вищий рівень оволодіння художнім сприйняттям.

ЗВЕРНЕННЯ ДО ЖИВОПИСУ на всіх етапах навчання є невід’ємним органічним аспектом в розвитку художнього сприйняття. Розуміння народного живопису, переданого в ньому художнього образу, де єдність форм і змісту досягається кольором, потребує сполучення ігрових моментів і бесід із використанням опорних питань, а також застосування різних роду паралелей і порівнянь у підборі матеріалу, що спонукає дитину до складної внутрішньої роботи у сприйнятті, пізнанні, осмисленні різноманітних зв’язків людини з навколишнім світом, переданий у фольклорі.

СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЙ, завдяки яким діти повинні розв’язати творчі завдання, що спонукають їх до вияву самостійності, розвитку нестереотипного мислення, можуть забезпечити індивідуально-диференційний підхід до учня.

РОЛЬОВІ ІГРИ, виконуючи розвиваючу і діагностичну функції, виявляючи можливості дитини, – найближчі до художнього сприйняття, саме вони допомагають педагогу здійснити корекцію процесу виховання і навчання.

Ознайомлення дітей з різними видами мистецтва, використання системи ігрових завдань, звернення до їх власної образотворчої діяльності на всіх етапах навчання сприяє підвищенню рівня їх естетичного і духовного сприйняття, вияву морально-етичних почуттів, розвитку образного мислення, мови, уяви.

Отже, головною метою предмета “образотворче мистецтво”, повинно стати формування засобами мистецтва і художньої творчості особистості кожного учня у всій багатообразності його зв’язків зі світом, формуванні системи його духовних цінностей, його творчого потенціалу. Для цього учень повинен, перш за все, відчути, що світ мистецтва – це його світ, в якому він може висловлюватися, пізнавати, змінювати свої ставлення до всього в житті, а отже, і до самого себе. Завдяки мистецтву дитина повинна пережити невідчужене, співпричетне ставлення до всього, що стає предметом споглядання, мислення, зображення, до інших людей, природи, подій життя, історичного минулого, до предметів людської культури.

Робота з обдарованими дітьми

Часто діти люблять малювати. Потяг до малювання в них виявляється дуже рано і його слід підтримувати.

Перші малюнки дітей здебільшого бувають одноманітні, смішні й незграбні. Це зрозуміло. Однак головне тут – не результат, а велика естетична насолода, трудове натхнення та муки творчості, які переживають маленькі художники. Та й, по правді кажучи, малятко з олівчиком у руках не стільки вправляється в малюванні, скільки вчиться бачити й сприймати красу навколишнього світу. Тому навіть найнезграбніший дитячий малюнок – це своєрідна дитяча художня творчість, дуже часто оригінальна й хвилююча, що викликає радісне переживання не тільки у дітей, а й у дорослих.

Саме в цей період дуже важливо – не розгубити ці ниточки, які допоможуть дитині розкритися, розвинути свої здібності. Зуміти зацікавити її так, щоб вона хотіла показати і передати свої можливості.

Кожна обдарована дитина – це індивідуальність, що потребує особливого підходу.

Особливості організації роботи з обдарованими дітьми:

Створення проблемної ситуації;
Створення яскравих наочно-образних уявлень;
Заохочення;
Навчально-пізнавальна гра;
Створення ситуації успіху;
Виконання творчих завдань;
Спонукання до пошуку альтернативних вирішень;
Створення ситуації взаємодопомоги;

У навчанні таких дітей треба переважно користуватись інтерактивними

методами.

Досить цікавим і продуктивним є метод проекту, який передбачає обов’язкове отримання результату. Адже незавершена робота – це великий мінус( 60% дітей не будуть закінчувати роботу вдома).

Найефективніше займатися проектною діяльністю в групах. Тут себе можуть проявити як лідери, так і середні учні. При роботі з груповим проектом, треба сформувати групи таким чином, щоб у кожній групі обов’язково виявився лідер, який зможе бути головною творчою силою, провідником ідей. Інші діти стають основною технічною силою, тобто впроваджують ідеї у життя. При цьому менш обдаровані діти не будуть пригнічені, адже група має одну мету, і кожен знаходить своє призначення для здійснення задуму. Окрім цього в цій формі уроку присутня конкуренція, бажання створити кращий проект. На подібних уроках майже стовідсоткова успішність. Такі уроки виховують згуртованість, відчуття плеча і відповідальності перед командою. Вони мобілізують учнів. У пасивних прокидається цікавість до предмету.

Етапи роботи над розвитком емоційного сприйняття природи та мистецтва

Для досягнення кращих результатів і створення певної системи, роботу над розвитком емоційного сприйняття слід поділити на декілька етапів.

I етап. Підготовчій.

Мета: Забезпечити навчально-виховний процес необхідним експериментальним матеріалом, занурити учнів в атмосферу, що стимулюватиме їхнє бажання працювати.

II етап. Оперативний.

Мета: Ознайомлення учнів з новими технологіями або засобами творчості, направленими на їх застосування. (Аналіз готових завдань, самостійна робота над завданням, робота над прийомами).

III етап. Репродуктивна діяльність.

Мета: Вчити учнів практично застосовувати вивчені техніки і засоби у вирішенні поставлених завдань.

IV етап. Продуктивно-творчий.

Мета: Вчитись створювати самостійні творчі роботи на основі уяви знань та навичок учнів. (Робота на різних етапах уроку, нестандартні уроки, гурткова робота).

Урок композиції 8 клас

Тема уроку: Природні мотиви в декоративній композиції.

Мета уроку:

дати поняття про орнамент, його види та форми; удосконалити

вміння і навички створення орнаментів різних видів,

перетворення реальних форм у декоративні; ознайомити з

особливостями узагальнення та стилізації природних форм у

різних видах декоративно-прикладного мистецтва;ознайомити з

поняттям «комбінаторика»; формувати творче та образне

мислення; розвивати фантазію; виховувати естетичне ставлення

до творів народного декоративприкладного мистецтва.

Тип уроку:

засвоєння нових знань і вмінь.

Обладнання:

для вчителя — оригінали, копії, репродукції виробів декоративно-прикладного мистецтва (додатки 1,2), плакати із зображенням орнаментів різних видів та їх елементів (додатки 3,4);

для учнів —папір, графітовий олівець, фломастери, кольорові олівці, кольорові ручки, серветка.

Вузлики на пам'ять.

Візерунок — малюнок, що утворюється переплетінням ліній, фігур, сполученням кольорів (як правило, на вишивці, мереживі, орнаменті тощо).

Орнамент (від латин, ornamentum — оздоба, прикраса) — візерунок, побудований на ритмічному чергуванні й поєднанні геометричних елементів або стилізованих тварин чи рослинних мотивів. За закономірностями побудови розрізняють: фриз, бордюр, сітчастий орнамент.

Мотив (франц. motif, від латин, move — рухаю) — 1) Тема або ідея твору мистецтва. 2) Зразок, характерна особливість (малюнка, зображення тощо).

Рапорт (від франц. rapport — повернення) — елемент набірного орнаменту, що багаторазово повторюється; має як простий, так і складний елементи. Застосовується в художньому оформленні шпалер, кераміки, тканини.

Комбінаторіка – орнаментальна композиція, в котрій розташована одна форма в строгому ритмі. Завдяки такому читкому переміщенню, форма не руйнується, а продовжується до нескінченності.

Хід уроку

І. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Учитель пропонує учням за короткий проміжок часу пригадати та сформулювати засвоєні раніше знання з теми «Декоративно-прикладне мистецтво»:

Що таке стилізація?
Чи зберігається колір природної форми в стилізованому предметі?
Що таке орнамент?
Назвіть основні види орнаментів.
У яких народних промислах України використовуються стилізовані форми?

III. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ та інші народи, необхідно вивчати їхню історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, ученими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, себто ставали традиційними.

Ця культура тісно пов'язана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером, психологією. Вона виражена у звичаях, обрядах, традиційних знаннях, мистецьких виробах, творах усної народної творчості. І ми з вами продовжуємо з нею знайомитися на уроках, образотворчого мистецтва.

( Учитель звертає увагу на оздоблення предметів.)

IV. Вивчення нового матеріалу

Робота над формуванням термінів, навичок і вмінь.

Учитель дає визначення орнаменту як засобу образотворчого мистецтва, розповідає про види та форми орнаментів.

На конкретних прикладах учитель показує учням застосування стилізації в оздобленні предметів декоративно-прикладного мистецтва.

Особливу увагу вчитель приділяє поняттю «комбінаторика», за принципом якої створюється безперервний орнамент.

Характеризуючи особливості конструктивної побудови орнаментів, учитель звертає увагу на рівновагу окремих частин, використання дзеркальної, осьової симетрії в створенні гармонійних поєднань мотивів (учні повинні зрозуміти, що симетрія — закономірне явище в організації форми предметів в природі й в композиції орнаменту), повторення мотивів; дає визначення рапорту та демонструє роль ритму в композиції.

Учні розглядають типові форми орнаменту, визначають закономірності їх побудови.

V. Практична діяльність учнів

Учні виконують ескіз безперервного орнаменту за природними мотивами у такій послідовності:

Замальовки рослинних і тваринних форм, які надалі будуть служити мотивами в декоративній композиції.
Імпровізація на тему обраного мотива, приведеного в єдину систему.

3. Композиційне розташування елементів орнаменту.

4. Лінійний малюнок орнаменту.

5. Виконання ескізу в кольорі.

6. Перевірка і доробка ескізу.

VI. Завершення уроку

Учитель підводить підсумки: аналізує й оцінює діяльність учнів на уроці; організовує виставку кращих робіт (додаток 6).

VII. Домашнє завдання

Принести: картон, різнокольорові вовняні нитки, ножиці, клей.

Урок композиції 8 клас

Тема уроку: Стилізація природних форм та використання їх у

сучасному інтер’єрі.

Мета уроку: Закріпити поняття гармонії, ритму,комбінаторики

орнаменту, стилізації; навчитись використовувати

знання на практиці;

Розвивати художньо – образне мислення та інтерес

до знань з декоративно-прикладного мистецтва;

розвивати художнє спілкування і цікавість дітей до

спільної творчої справи.

Виховувати зібраність, організованість, акуратність;

Показати вплив ткацтва на затишок та гармонію

інтер’єру.

Тип уроку: нетрадиційний, підсумковий.

Форма уроку: практичної діяльності.

Зміст уроку: використання декоративної композиції в сучасному

інтер’єрі ( імітація килима, гобелена).

Техніка уроку: аплікація з ниток.

Наочність уроку: копії народних орнаментів, дитячі

роботи по комбінаторики (додаток 5) та фото стилізації,

музичні композиції з різною ритмічною

будовою.

ТСО: магнітофон.

Матеріали: кольорові нитки різної структури, картон, ножиці, клей

Методи уроку: інтерактивна робота.

План уроку:

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Практична робота.

ІV. Мотивація.

V. Підведення підсумків.

Хід уроку:

І. Організаційна частина.

Повідомлення теми і задач уроку. Сьогодні ми завершуємо тему, з якої працювали протягом усього місяця: «Гармоні, ритм, комбінаторика у природі та мистецтві». Тема сьогоднішнього підсумкового уроку звучить так: «Стилізація природних форм та використання їх у сучасному інтер’єрі». Ми закріпимо знання про ритм, гармонію, комбінаторику, а також зазначимо, як ми використовували ці знання, коли створювали орнаменти. Ми будемо мислити, як використати отримані знання на практиці, створюючи ескіз килима для благоустрію сучасного інтер’єру. Також ми згадаємо, які засоби треба використовувати у даній композиції, щоб виріб робив кімнату затишною, красивою і теплою.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Питання до дітей:

Чому для вивчення таких понять, як ритм, гармонія, комбінаторика ми обрали орнамент? (Тому, що композиція орнаменту саме складається з ритмічно побудованих мотивів, а також гармонічного поєднання ліній і кольору);
Орнамент – це дуже давній вид композиції. Він існує з появи перших речей побуту у людей, як ви гадаєте, чому такий стародавній вид мистецтва зберігся до нашого часу? ( Тому, що людина завжди в усі часи прагнула до кращого, красивого).
В наш час – орнамент є невід’ємною частиною дизайну інтер’єра, які приклади ви можете привести використання орнаменту в інтер’єрі? ( шпалери, тканина, меблі, кахель, посуд і т.д.).
На які види можна розділити орнаменти? (геометричний, природний, предметний, символічний).
Давайте зупинимося біль детально на природному орнаменті (додаток 1). Що собою уявляє природний орнамент? (складається з елементів, узятих з природи; поділяється на рослинний та анімалістичний).
Давайте звернемось до ваших робіт з комбінаторіки (додаток 5). Що таке комбінаторика? (Це орнаментальна композиція, в котрій розташована одна форма в строгому ритмі. Завдяки такому чіткому розміщенню, форма не ламається, її можна продовжити до нескінченності).

В даних композиціях ми спрощували та змінювали природні форми.

- Як називається подібний прийом? (стилізація). Художник бере форму з природи, спрощує і видозмінює, тобто стилізує їх, створюючи таким чином індивідуальний стиль (додаток 6).

В цих композиціях ми також використовували ритм.

Які приклади ритму з життя ви можете привести? ( ритми мелодій, ритм танцю, стукіт коліс потяга, морський прибій, ритм дня і ночі, пір року і т. д.).

Отже ми з вами закріпили поняття про гармонію, комбінаторику, стилізацію.

ІІІ.Практична робота.

Тепер ми можемо перейти до практичної роботи. Ми будемо стилізувати природні форми, і, таким чином, створювати ескіз килима для сучасного інтер’єру. Це буде груповий проект.

Для виконання практичної роботи, ви розділені на три групи. Кожен з вас вже працював над особистим ескізом. Зараз вам треба розробити ескіз для команди.

Це може бути орнаментальна композиція, в якій ви використовуєте стилізовані природні форми. Але, це також може бути і сюжетна декоративна композиція. Важливо, щоб це була не просто хаотична композиція, а щоб в ній був присутній ритм, а також грамотно використовувались засоби виразності композиції: гармонічне сполучення кольору, форми, відношення світлих і темних п’ятен, контраст і нюанс деталей.

Капітаном групи обирається та людина, яка більше за всіх внесла пропозицій в розробку ескізу для команди. Капітан також відповідає за ескіз на картоні. Він керує усім процесом роботи та розподіляє план дій на кожного: хто буде підбирати нитки, хто різати їх, а хто клеїти композицію. Капітан також слідкує за тим, щоб робота велась злагоджено, і допомагає невстигаючому ланцюгу. Наприкінці роботи капітан готується захищати роботу всієї команди: обґрунтувати і довести, чому саме такий килим ви розробили, і як він може сприяти на затишок і комфорт вашого інтер’єру.

Нагадую про техніку безпеки роботи з ножицями.

ІV. Мотивація учбової діяльності.

Під час роботи звучать ритмічні мотиви різних музичних творів. А хореографічний клас показує деякі ритмічні елементи танцю. Це допоможе настроїти дітей на ритмічно побудовану роботу.

V. Підведення підсумків.

Захист робіт капітанами. Оцінювання робіт (додаток 8).

Розробка творчого проекту на уроці композиція в 7 класі

Тема проекту: Асоціативно – образна форма. Розробка меблів для

дитячої кімнати за природними формами.

Мета проекту: Узагальнити вивчений учнями матеріал з теми

«Асоціативно – образна форма». Розширення вмінь

учнів у галузі проектної діяльності, формування

навичок проектного мислення, надання навичок

захисту проектів. Розвиток образного мислення,

уявлення про розміщення предметів у просторі.

Виховання навичок роботи з групами, сумісно

Приймати рішення що до реалізації проекту.

Оснащення : Зразки дитячих робіт (додаток 8); фарби, кольоровий папір,

пензлик, олівець, аркуш паперу, малюнки та фото

рослинного і тваринного світу.

Тип проекту: За складом учасників – індивідуально-колективний;

За характером партнерських відносин - конкурсний;

За мірою між предметних зв’язків – міжпредметний;

За тривалістю – коротко - тривалий;

За метою проектної діяльності – мистецький.

Етапи проекту:

Організаційно-підготовчий.
Конструкторський.
Технологічний.
Заключний.

Організаційно-підготовчий етап.

Ми працюємо над темою" Асоціативно-образна форма". Латинське associatio - об'єднання, зв'язок. Образ - це те, що кожна людина, особливо художник, бачить по своєму. Тобто, це внутрішній світ людини, ті відчуття, і те якою вона бачить дійсність.

Ми також на уроці будемо створювати свої образи, розробляти ескізи меблів для дитячих кімнат. Але є проблема - ці меблі повинні бути незвичайними, цікавими для дітей, і навіть носити якийсь ігровий момент. Як це зробити? За основу візьмемо рослинний і тваринний світ, і будемо створювати ескізи меблів в образі якоїсь рослини або тварини. Наприклад, ліжко може бути у вигляді бегемотика, крісло у вигляді пухнастого котика, стіл у вигляді якоїсь рослини і т.д. Над одним проектом буде працювати група з 4-5 чоловік, тобто для однієї кімнати буде розроблено 4-5 предметів. Члени групи домовляються між собою - над яким саме предметом буде працювати кожен. Потім вже розроблені ескізи треба розмістити у майбутньому інтер'єрі дитячої кімнати. Це означає, що треба врахувати пропорції ескізів предметів, кольорову гаму, форму, стиль і тематику інтер'єру. Тобто ескізи групи повинні бути такими, щоб їх можна було об'єднати в цільну композицію.

Фон інтер'єру кімнати треба намалювати схематично: дві стіни, стеля, підлога, вікно або двері. У цьому році група разом вирішує, в залежності від тематики, якого кольору будуть частини кімнати. Тематика інтер'єру може бути різною: джунглі, савана, космос, пустеля і т. д .

Після того, як фон інтер'єру визначено, можна приступати до розробки предметів меблів. На цьому етапі роботи група повинна прийняти рішення:

Розміщувати предмети способом аплікація, чи малювати їх відраз у на

загальному папері.

Отже, як ви помітили, спочатку робота колективна, потім індивідуальна, потім знову колективна.

Тепер треба визначитись з часом. Над проектом ми працюємо дві години, тобто два урока. На першому уроці: робота з фоном інтер'єру(15-20 хв.); iндивiдуальна розробка ескізів (15-20 хв.) . На цьому yрoці бажано обговорити ескізи предметів меблiв, а також визначити кращi серед них для подальшої роботи. На другому уроцi: бiльш детальна особиста робота з обраним ескізом, кольорове рішення предмету, розмiр, бiльш вдосконала форма (15-20 хв.); колективне створення композиції iнтep'єpy, визначення функціональних зон, розробка деталей інтep'єpy (15-20 хв.); захист проекту

(10-15 ХВ.).

Конструкторський етап. ( Дiя учнiв).

Спочатку учнi колективно працюють з фоном iнтep'єpy. Вони визначають форму кiмнати, колiр частин кiмнати, функцiональнi зони

кімнати.

Далi iндивiдуальна робота. Кожен учень працює над власними ескiзами. Пiд час роботи можна радитися з вчителем i товаришами, якi допомагають обрати бiльш кращiй, вдалий, практичний, оригiнальний та вiдповiдний до тематики ескiз.

Далi учнi вiзуально об'єднують еслізи своєї групи для того, щоб визначити, як працювати далi для реалiзацi проекту.

Варiанти:

Виконати роботу в тexніці колаж. Для цього треба пiдiбрати вдповiдний матерiал, визначити, який саме, розподілити мiж собою i принести його на наступний урок. Робота цікава, але більш складна та

вимагає високої організованості учнів;

Виконати роботу в технiцi аплiкацiя. Для цього треба пiдiбрати папiр вiдповiдного кольору i фактури, виготовити потрiбнi викраски ;

Виконати роботу в технiцi кольорова графіка. Для цього треба мати фарби, пензлики. Таку роботу треба виконувати невеликою групою (2-3 чол.), щоб не заважати один одному. У такому способі роботи є недолік намальовані предмети неможливо пересувати i розташовувати по іншому, або замінювати предмети більш вдалими для даної композицiї.

Після визначення способу реалізації проекту, учні визначають і записують перелік необхідних інструментів і матеріалів для роботи, а також розподіляють їх між собою.

Технологічний етап.

Учні мають ескізи та необхідний матеріал для реалізації проекту.

Кожна група коректує послідовність виконання роботи, якість виконання індивідуальних ескізів( винесення ескізу на розсуд групи). Настав момент для безпосереднього створення цільної композиції. В цей час - робота вчителя - спостерігати за дією учнів, надавати консультації і поради, слідкувати за дисципліною на уроці, нагадувати про техніку безпеки під час роботи з гострими предметами.

4. Заключний етап. (Захист проекту).

Учні здійснюють самоаналіз проведеної роботи, підводять підсумки. Особливо наголошують увагу на практичність та зручність розроблених предметів меблі, а також про їх гармонійне співвідношення в загальному інтер'єрі.

Під час захисту можна задавати питання учням і вчителю до того, хто

захищає проект.

Вчитель здійснює контроль, слухає, бере участь в оцінці проекту.

Естетичні критерії оцінювання виконаних проектів:

оригінальність форми;

композиційна завершеність;

кольорове рішення;

стиль, індивідуальність;

відповідність до вимог проекту.

Урок композиція 5 клас

Тема уроку: Форма і зміст. Створення декоративних образів у

техніці орігамі.

Мета уроку: Ознайомити учнів з історією виникнення і розвитку

мистецтва орігамі;

навчити читати креслення, дотримуватись правил

складання;

стимулювати розвиток пам’яті, поліпшувати окомір;

розвивати творчі здібності, естетичний смак;

виховувати акуратність під час роботи з папером.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Оснащення уроку:

Зоровий ряд: інструкційні карти для виготовлення фігурок орігамі –

«голуб», «цикада», «свинка» (додаток); готові фігури орігамі

(додаток)

Матеріали та інструменти: папір для складання фігурок.

Обладнання: іграшковий мікрофон для вправи «Мікрофон».

Етапи уроку.

І. Етап орієнтації.

ІІ. Етап покладання мети.

ІІІ. Етап проектування.

IV. Виконання плану діяльності.

V. Етап контрольно – оцінювальний.

Хід уроку.

І. Етап орієнтації.

Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення з давнім японським мистецтвом. Це особливе мистецтво, яке, долаючи час і кордони, дійшло до нас. Отже, наш урок присвячений орігамі.

Чи доводилося вам чути таке слово?
Чи відомо вам, що воно означає?

ІІ. Етап покладання мети.

На уроці ми ознайомимо з історією розвитку мистецтва та вправлятимемося в майстерності, виготовляючи нескладні фігури орігамі.

ІІІ. Етап проектування.

Отже, наш урок потрібно спланувати таким чином, щоб устигнути все зробити. На попередньому уроці деякі з вас отримали завдання підготувати коротенькі повідомлення про орігамі. Зараз за допомогою іграшкового мікрофону поділіться цікавою інформацією з усім класом.

( Вправа «Мікрофон», відповіді не критикуються, учні висловлюються в довільній формі).

А для чого нам потрібно знайомитися з орігамі?

Насамперед, це цікаво і дивовижно! Адже орігамі дає можливість створити власний світ, жителі якого – це створені вами моделі. Листівки з авторськими прикрасами, кусу дами, а також тваринки, різні предмети побуту й безліч інших цікавинок – усе це ви зможете виготовити власноруч після того, як ближче ознайомитеся з мистецтвом орігамі та дотримуватиметесь вказівок учителя.

ІV. Виконання плану діяльності.

Теоретична частина.

Мистецтво створення паперових моделей – орігамі – має дуже давню історію. Вважається, що воно виникло і набуло найбільшого розвитку в Японії.

Орігамі – це японське мистецтво складання моделей із паперу. Свою назву воно отримало від японських слів: «орі» - складати й «гамі» - папір.

Це мистецтво не знає кордонів і доступне людям буд-якого віку – і дорослим, і малим. У давні часи орігамі було не лише мистецтвом, а ще й наукою, яка навчала точності і терпіння. Крім того, орігамі завжди вважалося на Сході символом миру, спокою та сімейного вогнища. У Давні Японії мистецтво паперових моделей було традицією, що передавалося з покоління в покоління здебільшого по жіночій лінії.

Історики орігамі стверджують, що за манерою складання і набором фігурок можна було визначити провінцію Японії, у якій зростала ц навчалася дівчина – автор цих творів.

Мистецтво орігамі стало традицією, що ввійшла до культурного життя Давньої Японії. Перші орігамі використовувалися в релігійних обрядах. Поступово цей вид мистецтва долає межі храмів і досягає імператорського двору. Аристократія і придворні повинні були на той час мати навички в мистецтві складання орігамі. Тоді були популярними записки, складені у формі метелика, журавля. Квіти вважалися символом дружби й доброго побажання для коханої людини. За допомогою квітів можна було виявити більше уваги, ніж це можна сказати словами. Незабаром виготовлення орігамі перетворилося на улюблений спосіб проведення часу.

Японія була не єдиною країною, де розвивалося мистецтво паперових моделей. Воно абсолютно самостійно виникло в Маврітанії, звідки перейшло до Європи. Відбулося це в VІІІ столітті.

На Заході до орігамі тривалий час ставилися як до дитячої забавки, не визнаючи мистецтвом. Багато поколінь хлопчиків і дівчаток в Європі та Америці скадали паперових пташок, жабок, які стрибають, а також ліхтарики, кораблики. Минуло чимало часу, поки, нарешті, світ побачив в орігамі мистецтво, що розвиває творчість та інтелектуальні здібності людини.

У 1967 році в Англії було створено перше товариство любителів орігамі. Воно існує і до сьогодні. Кожен з його учасників працює над створенням нових форм, моделей, саме тому, що мистецтво збагачується цікавими прийомами. (Додаток 1).

Чи довелося вам коли-небудь створювати щось у техніці орігамі? (кораблики, літачки, тюльпани, коробочки, пілотки).

Так, дійсно, ми з дитинства знайомі із цим заняттям – виготовлення таких фігурок, але не знали, що це мистецтво. А тепер пропоную вашій увазі готові вироби.

Розглядаючи ці витвори мистецтва, можна подумати, що це не людські руки створили їх або це – витвори рук людей з неймовірним талантом, але не варто робити передчасних висновків. Усе в ваших руках. Ви обов’язково опануєте це мистецтво, якщо будете уважними, здібними, наполегливими.

Отже, ми з вами сьогодні випробуємо себе в ролі орігамістів. Починаючи складання будь-якої моделі, дотримуйтеся одного «золотого» правила – завжди дивіться не тільки на ту операцію, що виконуєте цієї миті, але й на 2-3 кроки вперед, щоб уявити кінцевий результат усієї роботи. І взагалі, ніколи не втрачайте надії, займаючись орігамі. Якщо не вийде зараз, попробуйте ще і ще.

Практична частина.

Правила складання фігурок орігамі:

Найважливіше в мистецтві орігамі – уважно стежити за тим, щоб краї й кути фігурки точно збігалися;
Чим акуратніше працюватимеш, тим кращою буде фігурка;
Лінії згинів необхідно розгладжувати ;
Складання фігурок відбувається поетапно, крок за кроком, за схемою;
Кожен малюнок показує, якою повинна бути фігурка, і «дає» вказівки для подальших кроків;
Якщо під час роботи виникли ускладнення, насамперед ще раз прогляньте попередні етапи складання. Потім уважно вивчить два наступних малюнка для того, де саме припустився помилки. ( Інструкційні карти для виготовлення фігурок. Додаток .)

Крім того, давайте урізноманітнимо наші завдання. Кожен ряд отримав інструкційну карту для виготовлення якоїсь фігури. У кожній з них міститься схема виготовлення «Голуба», або «Свинки», або «Цикади». Це зроблено для того, щоб у вільний від уроків час ви змогли поділитися набутими на уроці вміннями.

Розгляньте технологічні карти, на яких чітко розписано кожен крок.

Спочатку уважно вивчіть схеми! Усі фігурки виготовлятимемо з аркушів паперу квадратної форми.

Зверніть увагу, що під час роботи не використовуються ані ножиці, ані клей.

(Учні виконують практичну роботу, а вчитель контролює їхні дії, виправляє помилки.

V. Етап контрольно – оцінювальний.

Вправа «Ти – мені, я – тобі».

Завдання: сформулювати запитання про орігамі й поставити його сусідові по парті. Відповідь оцінюватиметься (або додаватиметься бал до виконаної роботи).

Загальне оцінювання знань учнів.

$C:\Users\Администратор\Desktop\Отсканировано 18.11.2013 11-42 (3).jpg$

$C:\Users\Администратор\Desktop\Отсканировано 18.11.2013 11-42.jpg$

Урок композиції 5 клас

Тема уроку: Прикладна діяльність. « Різдвяні свята».

Мета уроку: Ознайомити учнів з традиціями та особливостями

святкування Різдва на Україні;

закріпити знання з народознавства, з геометрії.

Виховувати інтерес до культурної спадщини наших

предків;

Виховувати гарний смак при оформленні святкового

вечора.

Поглиблювати в учнів навички роботи з прикладними

матеріалами;

розвивати вміння виділяти головне у вивченому

матеріалі, а також логічно мислити.

Тип уроку: практичної діяльності.

Зміст уроку: виготовлення різдвяної зірки у техніці колаж.

Між предметні зв’язки: з геометрією, народознавством.

Наочність: схема побудови зірки (додаток12), зображення різдвяного свята

( різдвяний вертеп, різдвяна ялинка), зразки різдвяної

зірки.

ТСО: ноутбук.

Матеріали: кольоровий папір, ножиці, лінійка, клейкий прозорий

папір, дрібні прикраси (бісер, шматочки фольги).

План уроку:

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Мотивація.

ІV. Практична робота.

V. Підведення підсумків.

І. Організаційна частина.

Повідомлення теми і задач уроку.

Сьогодні наш урок можна назвати – урок-свято, адже пов’язаний він з різдвяними святами, з прикрашенням оселі на ці свята, з традиціями українського народу в період святкування цих свят. А ще, через декілька днів почнуться різдвяні канікули, а для вас це не аби яке свято і відпочинок перед складною чвертю.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

З давніх давен, ще в період існування Київської Русі, а точніше, з ХVI ст., в січні самими урочистим і одночасно радісним був і залишається свято Різдва Христова.

З 7 січня починались святі дні – Святки. Наставав час відпочинку і веселощів. (лунає пісня «Щедрик – щедрівочка»)

На передодні Різдва Христова православні храми прикрашаються вертепами. (презентація вертепів)

Слово «вертеп» в перекладі з латинської означає «ясла», годівниця для тварин, місце де народився маленький Ісус Христос.

Отже вертеп – це переносний ляльковий театр, у якому відтворювалась містерія (релігійне дійство) Різдва Христова.

На верхній сцені вертепу розташовувались ляльки, котрі зображували Святе сімейство і розігрувались сцени, пов’язані з небесним миром: длагословіння янголів, поклоніння пастухів і волхвів (знахарів, мудреців).

На нижній сцені був палац царя Ірода, де проходили сцени побиття віфлеємських немовлят, а також смерть і поховання чаря Ірода.

Після релігійних сцен розігрувались сцени з життя людей на злободенні теми, або святкові привітання, в яких дуже часто приймали участь діти.

По вечорах, у Святі дні діти ходили по хатах і співали особливі пісні – колядки. Із співом заходили в будинок і випрошували частування. Господарі давали дітям коржик, поріг або копієчку, і вони бігли в наступну хату. Господарі ніколи не виганяли дітей і пригощали всі, скільки б не приходило. Адже вважалось – чим більше пригостиш – тим більше до тебе повернеться добра.

ІІІ. Мотивація.

До вашої уваги фрагмент обряду колядування. (Перегляд фрагменту обряду колядування)

Ви, мабуть, звернули увагу, що під час колядування діти несли зірку. Що ви можете про неї розказати ?

Різдво починається з появи на небі першої зірки. Її називають Віфлеємською зіркою (назва пішла від міста Віфлеєм) – зірка, що привела трьох мудреців (волхвів) до Ісуса Христа.

Згідно з Біблією, 2000 років тому назад, зірка вела мудреців зі сходу, а коли вони підійшли до Віфлеєму, вона зупинилася. Це сталося біля кошари, де у вертепі знаходився маленький Ісус.

ІV. Практична робота.

Сьогодні на уроці ми будемо робити прикрасу на різдвяну ялинку – віфлеємську зірку.

Для роботи нам потрібно: кольоровий папір, ножиці, лінійка, липкий прозорий папір, блискучі елементи (бісер, фольга).

Етапи виконання роботи.

Виконуємо трафарет зірки. Для цього нам потрібно зробити рівносторонній трикутник з картону. Хотілось, щоб зірки були різними за розміром. Тому, треба розділитись – 10, 12 або 14 см зірка. (подається схема побудови рівностороннього трикутника)

Всередині трикутника малюємо менший трикутник по контуру і вирізаємо його. Користуємося цим трикутником як шаблоном.

Обводимо трикутник на кольоровому папері вершиною догори, а потім, не змінюючи місця, повертаємо трикутник на 180 і теж обводимо його.
Витираємо гумкою зайві лінії і вирізаємо зірку.
Відрізаємо липку плівку за розміром зірки, відділяємо плівку , накладаємо зірку на липку сторону, акуратно прижимаємо її.
В середині зірки розкладуємо блискучі елементи.
Зверху закриваємо зірку ще однією липкою плівкою і добре прогладжуємо її руками.
Відрізаємо по контуру зірки плівку.

Зірка готова.

V. Прикріплюємо зірку до ялинки. Оцінюємо роботи (додаток 9).

ВИСНОВКИ

На уроках образотворчого мистецтва важливо дотримуватись принципу: художній керівник – творці-майстри – початківці. Взаємини на уроці – це стосунки між художником-керівником і художниками-виконавцями. Такий підхід забезпечує учням високий ступінь внутрішньої свободи, уможливлює процес пошуку власних шляхів, підходів і методів розв’язання певного завдання.

Позиція учня – творець і виконавець; позиція педагога – однодумець, творець, помічник, керівник творчого процесу.

При таких умовах головною фігурою освітнього процесу стає саме дитина з його унікальним суб’єктивним досвідом. Відтворювальна діяльність учнів, що обмежується лише вивченням програмового кола знань, залишається на другому плані, а домінує творча діяльність, яка дозволяє розкривати нові сторони явищ, що вивчаються, розширювати і поглиблювати знання, використовуючи досконаліші методи опанування навчального матеріалу. Таким чином, уроки образотворчого мистецтва надають реальну можливість навчити дитину бачити навколишній світ, і бачити його по своєму; не переказувати чужих думок, а мати власні думки й переконання.

Безперечно, подібний підхід до навчання вимагає значних зусиль, пошуку нових шляхів і методів розв’язання навчальних завдань. І мабуть, передусім – поважного ставлення до учнів, що ґрунтується на твердженні, що кожна дитина є унікальною особистістю, незалежно від його віку. Ми не спроможні істотно впливати на зміну цієї особистості. Ми можем лише спрямувати її інтерес у потрібному напрямку, розбудити творчу уяву або хоч би цікавість.

Під час виконання творчих завдань, учні зазнають не аби яких труднощів. Аналізуючи деякі роботи школярів, було відзначено одноманітність і стереотипність сюжетів і композиційних схем. Тобто, трапляється так, що діти розглядають сюжетне малювання як завдання з однозначним рішенням. Але будь-яка сюжетна композиція – це в першу чергу, завдання з високим ступенем невизначеності, і під час його виконання мислення є практично безсилим без активної роботи уяви – спочатку відтворювальної (що дозволяє в більш ранньому віці уявляти казкові образи), а згодом і творчої (завдяки якій створюється принципово новий образ).

Варіювання різних форм організації пізнавальної діяльності учнів (індивідуальної, групової, фронтальної), поєднання відтворювальної та творчої пізнавальної діяльності і проблемно-пошукових завдань (під час виконання творчих завдань) дозволяють розв’язувати і цю проблему.

Отже, художнє виховання та творчий розвиток емоційного сприйняття учнів засобами образотворчого мистецтва реалізується в таких завданнях:

Чуттєво-емоційне сприйняття;
Вміння відчувати і бачити навколишній світ, виявлення пізнавальної активності;
Асоціативно-образне мислення, уміння визначати мету, способи та

організацію її досягнення;

Здатність до самоаналізу та самооцінки.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. С.П. Свид, В.І. Процов. Художні техніки. "Радянська школа", Київ, 1977.

2. Сензюк П.К. Композиция в декоративном искусстве. Альбом. Київ, Радянська школа 1988

3. О.К. Макаренко „Декоративне мистецтво”. Харків, „Ранок”, 1992.

4. П.К. Ямовий Навчальне малювання. Львів, „Обрій”, 1998

5. Смирнова К.Л. Уроки изобразительного искусства. Киев, М.П. ”Элисс", 1991.

6. Корж „Образотворче мистецтво", Київ, 1998.

7. Ковальов „Методика викладання декоративного мистецтва”, Київ, 1999.

8. Костерин Н.Р. Учебное рисование. Киев, 1998.

9. Полякова А.І.,Божко М.К. Образотворче мистецтво.Харків,2002 10. Нефедова З.А. Организация урока. Киев, 2002

11. Білецький П.О. Мова образотворчого мистецтва. – Київ, Радянська школа, 1973.

Додаток 1

Образи природи у рукоділлі.

$C:\Users\Администратор\Desktop\CIMG0704.JPG$ $C:\Users\Администратор\Desktop\CIMG1508.JPG$ $C:\Users\Администратор\Desktop\CIMG9250.JPG$ $C:\Users\Администратор\Desktop\CIMG2350.JPG$

Додаток 2. Розробка вітражів (стилізація)

$C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf251.bmp$ $C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf25B.bmp$ $C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf247.bmp$

Додаток 3

Природні мотиви в декоративній композиції

$C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf2A4.bmp$ $C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf290.bmp$

$C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf2AE.bmp$ $C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Учитель року\Фотоматеріали\skf29A.bmp$