Розвиток ініціативно - творчої особистості молодшого школяра засобом інтерактивних технологій

 

Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Центр доуніверситетської та післядипломної освіти

 

 

Реєстраційний № ________

 

 

 

 

РОЗВИТОК ІНІЦІАТИВНО-ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГОШКОЛЯРА ЗАСОБОМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

Кваліфікаційна робота

вчителя початкових класів

другої кваліфікаційної категорії

Криворізької загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 75

Чернеги Ольги Олександрівни

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг - 2020

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні основи ДОСЛІДЖЕННЯ розвитку ініціативно-творчої особистості  молодших школярів………………………………………………………………………5

1.        Сутність понять «ініціатива» і «творчість « у психолого-педагогічній літературі……………………………………………..5

 1.2. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи сучасної початкової школи………………………………………………………………...10

1.3. Соціальна обумовленість формування ініціативно-творчої особистості засобом інтерактивного спілкування……………………………..17

 

 

РОЗДІЛ 2.  РОБОТА З РОЗВИТКУ ІНІЦІАТИВНО-ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБОМ ІНТЕРАКТИВНИХ   ТЕХНОЛОГІЙ   НАВЧАННЯ………………………21

 

2.1. Програма розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках за допомогою інтерактивних методів навчання………………………………………………………………………….21

 

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...………………………39

ДОДАТКИ………………………………………………………………...41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 У Законі України про освіту наголошується, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу підвищення освітнього рівня  громадян для забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору…[4].

У період, коли освіта набуває кардинальних змін, виникає необхідність оновлення методів та прийомів навчання, залучення інноваційних методик компетентностей. Сучасному суспільству потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, творчо розв'язувати проблему, контролювати йоцінювати результати своєї діяльності. Отже, основними завданнями вчителя на сучасному етапі розвитку нашого суспільства є забезпечення виходу кожного учня на рівень базової освіти та вста­новлення розвитку пізнавальної та творчої активності, формування не тільки предметних компетентностей учнів, але й самоосвітніх. Тому всі аспекти навчання повинні бути спрямовані на розвиток ініціативно-творчої особистості, розкриття обдарованості кожної дитини.

Щоб формувати творчу особистість у процесі навчання, педагог має бути обізнаний у сучасних уявленнях про творчий процес, методах вивчення творчості, якостях творчої особистості. Школа покликана якомога раніше виявити якості творчої особистості в учнів і розвивати їх у всіх школярів, звертаючи увагу, звичайно, на те, що діти народжуються з різним потенціалом творчості.

Дослідженню питання творчості надавалася і надається велика увага в роботах філософів, педагогів, психологів, істориків минулого і сучасності Г. Сковороди,  В. Сухомлинського,  В. Рибалки, Дж. Гілфорда, В. Дружиніна, Р. Стернберга, П. Торенса, Н.В. Кузьміної, А.З. Зака, В.Я. Кан-Калика, В.А. Цапок та ін.

Метою нашої роботи є дослідження  умов розвитку ініціативності і творчості у молодших школярів засобами використання інтерактивних технологій.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1. Проаналізувати основні підходи до визначення сутності понять «ініціатива» і «творчість» у психолого-педагогічній літературі.
2. Провести порівняльний аналіз пасивного та інтерактивного навчання.
3. Визначити умови розвитку ініціативно-творчої особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи ДОСЛІДЖЕННЯ розвитку ініціативно-творчої особистості

 

1.        Сутність понять «ініціатива» і «творчість» у психолого-педагогічній літературі

 

У численних дослідженнях нагромаджені гори  фактів, однак творча особистість залишається незрозумілою і непередбачуваною.

Поняття творчості є надто складним для визначення, однак можна виокремити такі суттєві моменти для його пояснення. Центральний момент творчої діяльності – отримання нових результатів при використанні нових методів. Зрозуміло, що творча особистість відзначається здатністю генерувати оригінальні ідеї, робити відкриття, здійснювати винаходи, творити мистецтво. Результати діяльності творчої особистості повинні мати художню, наукову, соціальну чи технічну цінність, яка підтверджується експертами, а також викликати емоційне захоплення. У процесі творчої діяльності особистість здійснює спробу об’єднати різні непоєднувані ідеї.

Дж. Гілфорд, запропонував досліджувати звичайних людей, використовувати психометричні тести і порівнювати людей за шкалою творчості. Тести Дж. Гілфорда були спрямовані на пошук людей з нестандартним мисленням або такими здібностями, що допомагають вирішувати проблеми.

Існують різноманітні концепції вияву творчості.

Містична концепція пояснює процес творчості втручанням особливих (містичних) сил, що є непізнаванними для людини та знаходяться поза її контролем.

Психоаналітична концепція як джерело творчості розглядає конфлікт між усвідомленою реальністю та несвідомими мотивами особистості.

Когнітивна концепція надає найбільшого значення якості та організації знань і стилю мислення.

Соціально-психологічна концепція спрямовує свою увагу на поєднання певних особистісних вимірів, таких як впевненість у собі, незалежність суджень, інтерес до складного, схильність до ризику та почуття прекрасного, а також мотиваційних та соціокультурних чинників, що гіпотетично пов’язані з творчістю.

Інтегративна (синтетична) концепція спирається на розуміння того, що як формування творчої особистості, так і досягнення творчих результатів зумовлене взаємодією між загальновизнаними компонентами творчої діяльності, такими як інтелектуальні здібності, знання, стиль мислення, особистісні характеристики, мотивація, та чинники соціального оточення.

Під творчістю ми розуміємо розвиток будь-якого виду діяльності самою особистістю, коли здійснюється вихід за межі заданих вимог. В основі творчості лежить системна організація психічних властивостей, що розвивається впродовж всього життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів у певному виді діяльності. Перш за все, «творчість – це здатність виконувати роботу, яка одночасно є новаторською (тобто оригінальною, неочікуваною) і відповідною (тобто корисною, відповідною вимогам завдання)» (Р. Стернберг) [8].

Філософський словник трактує творчість як діяльність, яка народжує щось нове, чого ніколи не було [11, с. 363]. Психологи розглядають творчість як високий рівень логічного мислення, поштовх до діяльності, результатом якої  є створені матеріальні й духовні цінності [7, с. 572].

Визначаючи особливості творчої діяльності, всі дослідники підкреслювали її спонтанність, неконтрольованість волею і розумом, несвідомий характер, включеність у творчість особливих станів свідомості, незалежність творчої активності від зовнішніх обставин.

Дослідники роблять різні акценти на складових творчості. Сутність творчої діяльності визначають як функціонування одного з аспектів інтелекту, як несвідомий процес, як одну зі стадій розв’язаннязадачі, як асоціативний процес.

Процес творчості є специфічним у різних видах діяльності і сферах знань, але незалежно від проблеми, на яку він спрямований, креативний процес включає:

1) зміни структури зовнішньої інформації і внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних пропусків;

2) постійне переформулювання проблеми;

3) використання наявних знань, спогадів і образів для створення нового, а також використання навичок у новому ключі;

4) використання невербальної моделі мислення;

5) внутрішнє напруження, яке може виникати трьома шляхами: у конфлікті між старим і новим на кожному кроці креативного процесу в самих ідеях, в різних шляхах вирішення або передбачуваних продуктах.

Ф. Баррон, Д. Гарінгтон у сфері вивчення креативності  зробили такі узагальнення:

1. Креативність – це здатність адаптивно реагувати на необхідність нових підходів і продуктів. Ця здатність допомагає також усвідомлювати нове в бутті, хоча сам процес може бути як свідомим, так і несвідомим.

2. Створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця і сили його внутрішньої мотивації.

3. Специфічними властивостями творчого процесу, продукту й особистості є їх оригінальність, валідність, адекватність завдання, спроможність і ще одна здатність, яка може бути названою придатністю (естетичною, екологічною) – оптимальною формою, правильною і оригінальною в даний момент.

Творча особистість – це особистість, у якої поєднується внутрішня потреба творити із розумінням суті справи, знаннями та вміннями, відповідною обдарованістю. Головним показником творчої особистості, її ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є  умовою її успішного виконання. Творчі здібності пов’язані зі створенням нового, оригінального продукту, пошуком нових засобів діяльності.

Творчі здібності – це вміння, а також можливості творчо виконувати якусь роботу, виконувати якісь дії, спрямовані на конкретний результат для поліпшення чого-небудь або кого-небудь [5, с. 5].

Творчі здібності включають:

1) специфічний вид пізнання з використанням ускладненого наслідування і здатності кардинально міняти мислительну установку під час вирішення проблем;

2) володіння евристиками, що приводять до виникнення нових ідей. наприклад використання контрінтуїтивного підходу;

Творча активність особистості – діяльнісні відношення людини до світу, її здатність створювати суспільно-значущі предмети матеріального і духовного світу, на основі засвоєння суспільно-історичного досвіду людства; виявляється у творчій діяльності, вольових актах, спілкуванні, ініціативності.

Ініціативність – творча здібність, що виявляється в постійному устремлінні до самостійних дій, активній життєвій позиції особистості.

У наукових джерелах знаходимо: «Ініціативний – 1) який виявляє ініціативу, уміє самостійно розв’язувати що-небудь; 2) заповзятливий, активний, який перший починає будь-яку справу; 3) пропозиції, спрямовані на досягнення чого-небудь» [3, с.  497].

Особистісні якості ініціативно-творчої особистості, це ті якості,  які притаманні тільки їй і виділяють  її з поміж інших  людей:

1. продуктивна самосвідомість;
2. інтелектуальна, творча ініціатива;
3. потреба у  пізнанні і перетвореннях;
4. потреба у нестандартному вирішенні завдань;
5. критичність розуму;
6. самостійність;
7. високий рівень розумових здібностей;
8. розвинена емоційно-вольова сфера;
9. контактність;
10.          пізнавальна активність;
11.          довільність поведінки;
12.          творчий підхід до діяльності;
13.          самостійність у пошуку шляхів і засобів вирішення проблем.

Ініціативність демонструє розвиток діяльності і особистості, особливо на ранніх етапах розвитку. Вона проявляється у всіх видах діяльності, але найяскравіше у спілкуванні, предметній діяльності, грі, експериментуванні.

Ініціативність є обов’язковою  умовою удосконалення усієї пізнавальної діяльності дитини, особливо творчої.

Ініціативна дитина намагається виступати організатором гри, продуктивних видів діяльності, змістовного спілкування, вона вміє знайти справу, яка відповідає її бажанням, включатися в розмову, запропонувати цікаву справу іншим дітям. Ініціативну дитину відрізняє змістовність.

Розвиток ініціативності – одна з важливих умов навчання і виховання учнів. У процесі навчання ініціативність розвивається за допомогою використання засобів інтерактивного навчання. Залучаючись до активних форм навчальної діяльності учні проявляють творчу самостійність, гнучкість мислення, імпровізацію.

Основою ініціативно-творчого становлення особистості молодшого школяра є високий рівень пізнавальної мотивації. Її проявами є надзвичайна допитливість, самостійна постановка запитань стосовно всього нового, винахідливість в іграх, формулювання ідей [1].

Отже, особливістю ініціативної діяльності є потреба в активності, прагнення до пошуку, першості, до прогнозування результатів своєї праці. Для ініціативної дитини важливо знаходити відповіді на запитання про роль знань у суспільстві, побачити приклади того, що знання людини, її інтелект і творчість стають рушійною силою розвитку суспільства. Найширші можливості для цього відкриває робота із застосуванням у навчально-виховному процесі інтерактивних технологій і засобів навчання.

 

1.2.  Інтерактивні методи  навчання в практиці роботи сучасної початкової школи

 

Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактив­ного уроку, спробуймо з’ясувати загальну суть інтер­активного навчання і порівняємо його із загально­відомими, традиційними підходами до навчання [10].

1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об’єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника — джерелом правильних знань. До основних методів навчан­ня належать методи, за яких учні лише слухають і споглядають (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують творчих завдань.

2. Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень є «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем.

Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

3. Інтерактивна модель навчання

Слово «інтерактив» – (з англійської від слова «interact», де «inter» — взаємний і «act» – діяти).

Таким чином, інтерактивний – здатний до вза­ємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — це спе­ціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спромож­ність [13, с. 127].

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів-навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рів­ноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із при­воду того, що вони знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуа­ції. Воно ефективно сприяє формуванню нави­чок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу [14].

Інтерактивна взаємодія виключає як доміну­вання одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демо­кратичними, спілкуватися з іншими людьми, кри­тично мислити, приймати продумані рішення.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, що складається з таких етапів:

 а) мотивація;

 б) оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів;

 в) надання необхідної інформації;

 г) інтерактивна вправа — центральна частина заняття;

 д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

При цьому можна застосовувати методику кри­тичного мислення.

1.   Групова робота — спілкування, співпраця, в групі розподіл ролей:

 а) «контролер» — контролює роботу кожного;

 б) «хронометрист» — стежить за часом;

 в) «активний слухач» — по-новому повторює ска­зане;

 г) «розпитувач» — вишукує ідеї в членів групи;

д) «збирач» — зводить усе, що сказано до купи; є) «доповідач».

0. 2. Асоціювання — спонукає вільно думати, сти­мулює встановленню зв’язків між висунутими учнями гіпотезами.

Правила:

 а) писати – все, що спадає на думку;

 б) не розмірковувати, а записувати;

 в) не перейматися через орфографію;

 г) не зупинятися, доки не вичерпано час;

 д) відсутні ідеї — слід щось машинально малювати. Тема повинна бути хоча б частково відомою.

3. Для узагальнення та систематизації знань слід навчити учнів визначати головне (суть) і викла­дати це кількома словами, застосовуючи інтер­активні методи навчання.

Використання інтерактивного навчання не є само­ціллю, а лише засобом для досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє співробітництву, поро­зумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання [5].

Для ефективного застосування інтерактивно­го навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

• дати завдання учням для попереднього підготу­вання (прочитати, продумати, виконати само­стійні підготовчі завдання);
• дібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали б учням «ключ» до освоєння теми;
• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприй­няли його серйозно, а не механічно або «гра­ючись» виконали його;
• на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
• дуже важливим є проведення спокійного глибоко­го обговорення за підсумками інтерактивної впра­ви, зокрема акцентуючи увагу на іншому матеріалі теми, не порушеному в інтерактивній вправі;
• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

 Задачі, які можна розв’язати одночасно під час застосування інтерактивних форм навчання:

 - розвиток комунікативних умінь і навичок;

 - емоційний контакт між слухачами;

 - вчитись працювати у команді;

 - знімає нервове навантаження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми;

 - пробуджують інтерес та мотивацію;

 - навчають самостійному мисленню та діям.

Інтерактивна технологія навчання — це така організація навчального процесу, за якої кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітувати, адже від його діяльності залежить завдання, якість виконання поставлено­го перед групою та класом. Інтерактивні техноло­гії навчання містять чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розу­мові й навчальні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів [2].

У своїй роботі ми широко використовуємо інтерактивні технології кооперативного навчання. Цю роботу проводимо  як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одра­зу ж після викладення нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною уроку узагальнення.

Прикладом цього може послугувати робота в парах.

(Одне проти одного, один — удвох — усі разом; «Думати, працювати в парі, обмінюватися думка­ми»)

Технологія є особливо ефективною на почат­кових етапах навчання учнів працювати у малих групах, її використовуємо для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплен­ня, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлю­ватися, критично мислити, уміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, що за інших умов потребують значної затрати часу.

- Обговорити короткий текст, завдання, письмо­вий документ.

-Узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до читання, лекції чи іншої навчальної діяль­ності.

- Критично проаналізувати чи проредагувати письмові роботи одне одного.

- Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків із теми.

- Розробити спільно питання до викладача або до інших учнів.

- Проаналізувати разом проблему, вправу чи екс­перимент.

- Протестувати та оцінити одне одного.

- Дати відповіді на запитання вчителя.

- Порівняти записи, зроблені в класі.

Ротаційні (змінювані) трійки

Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Два — чотири — усі разом

Ще один варіант кооперативного навчання, який ми використовуємо. Він що є похідним від парної роботи, ефективний для роз­витку навичок спілкування в групі, умінь переко­нувати та вести дискусію.

«Карусель»

Цей варіант кооперативного навчання найефек­тивніший для одночасного включення всіх учас­ників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується для:

- обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально-протилежних позицій;

- збирання інформації з якої-небудь теми;

- інтенсивної перевірки обсягу й глибини наяв­них знань (наприклад, термінів);

-розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Робота в малих групах

Роботу в групах використовуємо для розв’язання складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, обираємо парну роботу або будь-яку з наведених вище техно­логій для швидкої взаємодії. Використовувати малі групи слід тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

 «Мікрофон» є різновидом загально групового обговорення, технологія «Мікрофон»,  надає можливість кожному висловлюватися швидко, по черзі, від­повідаючи на запитання, або висловлюючи власну думку чи позицію.  Наприклад технологію «мікрофон» ми  використовуємо для актуалізації опорних знань під час вивчення з теми «Тверді  та м’які приголосні звуки» (2 клас).

На дошці записано тему уроку.

Учитель пропонує прочитати і сказати, використовуючи мікрофон, чим важливий цей матеріал, що вони знають з цієї теми.

Учитель дає дітям мікрофон або якийсь предмет (ручку, олівець), який є уявним мікрофоном, і пропонує почергово стисло і швидко висловитися. Говорити може тільки той, хто одержав мікрофон. Відповіді учнів записуються на дошці. Після цього вчитель переходить до викладу нової теми.

 «Мозковий штурм»

Ефективний метод колективного обговорення проблеми чи завдання, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою увагу та творчість.

Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох розв’язань конкретної проблеми. «Мозковий штурм» спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати власні думки.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо розв’язання проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

«Навчаючи учусь»

(«Кожен учить кожного», «Броунівський рух»)

Метод «Навчаючи учусь» використовується під вивчення блоків інформації або узагальнення та повторення вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»)

Імітує реальність призначенням ролей учасницям та учасникам і наданням їм можливості діяти «нібито насправді». Кожний у рольовій грі має чітко знати зміст та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри: визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації; набути досвіду шляхом гри; допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок (наприклад, безпечної поведінки в певній ситуації тощо).

Розігрування конкретної життєвої ситуації (за ролями) допомагає учням виробити власне став­лення до неї, набути досвіду шляхом гри; сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити, й розглядати альтернативні дії, співчувати іншим.

Під час рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Але, рольова гра потребує ретельної підготовки, початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням (наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини).

Отже, використання інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

 

1.3. Соціальна обумовленість формування ініціативно-творчої особистості засобом інтерактивного спілкування

 

Забезпечення творчого розвитку особистості – найважливіше завдання всіх світових освітніх систем.

Творчі можливості реалізуються не тільки в предметній діяльності, а й у самому процесі життєдіяльності, самореалізації як засобі самоствердження, самовираження і саморозвитку [6].

Дослідники, які розглядають сутність творчої особистості з позиції суспільно-історичного розвитку людського життя, вважають, що становлення людини як суспільної істоти, як особистості, повязано з рушійними силами і законами розвитку людського суспільства. Людина є суспільною істотою. Вона посідає певне місце в системі суспільних відносин, є їх носієм, виконує певні суспільні функції.

Поняття всебічного розвитку особистості охоплює різні індивідуальні його ознаки, які й виражають ініціативно-творчу сутність людини:

- системна соціальна якість індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні і характеризується його залученістю до суспільних відносин. Особистість – це субєкт соціальних відносин та свідомої діяльності; предмет соціально-філософського дослідження (П. Лямцев);

-  суспільна, соціально-філософська (загальносоціальна) терія особистості є методологічною основою для всіх інших наук, які займаються дослідженням особистості (С. Рубінштейн);

- кожен індивід – особистість, але особистістю він є як носій соціального досвіду. Індивід стає особистістю в процесі набуття соціального досвіду разом з іншими індивідами. При цьому основною якістю, яка визначає загальносоціальну структуру  особистості, є  діяльність (Г. Смірнов);

- соціальна структура особистості синтезується з тих видів діяльності, в яких вона задіяна (П. Кряжев).

Визначаюси суспільство як активного суб’єкта в процесі соціалізації індивідів Е. Дюркгейм виявив проблему змісту освіти, що має свої особливості та творчі здібності. Індивід акумулює існуючі загальні цінності суспільства в процесі освіти, однак від змісту цих цінностей залежить, чи буде він репродуктивною чи продуктивною, творчою людиною [9, c. 42-44].

Взаємодіючи в групі з іншими, індивід немов стає на їхнє місце, бачить себе їхніми очима, розуміє їх та прагне, щоб і його зрозуміли.

Отже, можна сміливо стверджувати, що концепцї соціалізації змістовно впливають на концепції комунікативної взаємодії суспільства та індивіда. Відома теза про те, що людина повинна самостійно формувати своє майбутнє, проявляти ініціативу, пошук, наполегливість у досягненні своєї мети, накладає свої відбиткина  методоголію інтерактивної сторони спілкування та на розвиток ініціативно-творчої особистості у процесі  такого спілкування.

Спілкування – це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає досягнення деякого результату. Таким результатом є зміна поведінки і діяльності інших людей.

Інтерактивна сторона спілкування –це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією, а й організацію сумічних дій, які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття «інтеракція», «взаємодія», «соціальна взаємодія». Взаємодія – це універсальна властивість усього існуючого світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливові одного на інших.

Соціальні взаємозв’язки мають різні підстави, які залежать від особистісних якостей індивідів, що вступають у зваємозв’язок. Формування цих зв’язків відбувається поступово від простих форм до складних.

Соціальні зв’язки індивіда, який знаходиться навіть у малочисельній групі, являють собою чисельність взаємодії, які складаються з дій і зворотніх реакцій на них. Утворюється складна система взаємодії, в яку включена різна кіькість індивідів [12, с. 72].

Найдокладніше інтеракивна сторона спілкування досліджувалася в працях представників символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Г. Блумер), які вважають, що поведінка людей по відношенню одне до одного та предметів навколишнього світу визначається тим значенням, що вони їм надають.

Сутність концепції символічного інтеракціонізму  полягає в тоу, що взаємодія між людьми розглядається як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного і реагують на них, проявляють ініціативу.

Іншим напрямом є  трансактний аналіз, у якому представлено дослідження взаємодії з точки зору регулювання дій учасників через їх позиції, а також врахування характеру ситуації і стилю взаємодії. Найбільш яскраво трансактний аналіз представлено у праці Е. Берна «Ігри, в які грають люди. Люди, які грають в ігри».

Науковці зазначають, що ці позиції людей дуже важливі для виживання, взаємодії і функціонування.

Будь-яка соціальна дія починається з виникнення в індивіда потреби, яка надає йому певної спрямованості: потреба в спілкуванні, досягнення певного статусу, самоствердженні та ін. Потреба співвідноситься індивідом з об’єктами (суб’єктами) зовнішнього середовища, актуалізуючи його мотиви.

Традиційно види взаємодії поділяють на дві групи: співробітництво і суперництво.

Співробітництво передбачає такі дії, які сприяють організації спільної дільності, забезпечують її успішність, узгодженість, ефективність.

Суперництво характризують дії, які певною мірою розхитують спільну діяльність, створюють перепони на шляху до порозуміння. Але ініціаторів часто вважають саме суперниками [12].

Отже, під час інтерактивного спілкування відбувається своєрідний процес і результат зміни одним індивідом поведінки, установок, намірів, уявлень інших індивідів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  РОБОТА З РОЗВИТКУ ІНІЦІАТИВНО-ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБОМ

 ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

 

2.1.  Програма розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках за допомогою інтерактивних методів навчання

Для розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі навчальної діяльності, нами була побудована програма розвитку ініціативно-творчої особистості молодших школярів за допомогою інтерактивних методів навчання. На цьому етапі з учнями класу проводилися інтерактивні уроки, спрямовані на розвиток творчого мислення.

 Творчість с діяльністю, завдяки якій народжується нова, матеріальна чи духовна ціннicть для людини.

Творчі здібності особистості є синтезом її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності.

Одним із шляхів розвитку творчих здібностей молодших школярів є використання в роботі з ними інтерактивних методів навчання.

  Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, формувати характер, логічне мислення, зв'язне мовлення, формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

 При використанні інтерактивних методів навчання з метою розвитку ініціативно-творчої особистості ми використовували рекомендації вчителів-методистів:

•      створювали на кожному уроці комфортний, творчий мікроклімат для всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;
•      використовували знання індивідуальних особливостей учнів;
•      намагалися  нав’язувати свою думку;
•      застосовували в роботі інтерактивні методи навчання, розвивальні вправи на розвиток творчих здібностей, дидактичні ігри;
•  заохочували і підтримували самостійність і  старанності;
•        проводили презентації творчих особистостей.

Система роботи з розвитку ініціативно-творчої особистості молодших школярів відбувалася за допомогою інтерактивних методів навчання.

З метою розв'язання поставлених завдань  нами були підібрані такі інтерактивні методи навчання, які органічно включалися в уроки й забезпечували формування творчої особистості молодшого школяра, розвитку творчої уяви, дивергентного мислення, креативності.

  Надаємо приклад використання інтерактивних методів на уроках, спрямованих на розвиток творчих здібностей та ініціативності молодших школярів:

УРОК МАТЕМАТИКИ

У 2 КЛАСІ

УРОК-РОЛЬОВА ГРА «АУКЦІОН»

 Тема. Додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток. Розв’язання задач

 Мета: формувати навички додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток; вчити розв’язувати задачі; запи­суючи розв’язок за допомогою виразу; розвивати увагу, кмітливість; виховува­ти товариськість, почуття справедли­вості, дисциплінованість.

 Обладнання: предмети, що розігрують на аукціоні: дитячі книжки, самороб­ні іграшки з картону (робот, ведме­дик, коробочка, пташка та ін.), канц­товари; таблиця геометричних фігур; дерев’яний молоток із дошкою; пісоч­ний годинник; будиночки із числами; картки із схемами до задачі.

ХІД УРОКУ

•                Організаційна частина

Всі сідайте тихо, діти,

Домовляймось не шуміти,

Руки гарно піднімати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати.

Девіз уроку :

Міркуємо — швидко!

Відповідаємо — точно!

Лічимо — правильно!

Пишемо — гарно!

•                Актуалізація набутих знань та їх застосування

5.                Сьогодні у нас незвичайний урок: урок-аукціон.

Аукціон — це розпродаж різних речей за правилом: річ отримує той, хто про­понує більшу плату. Удар молотка спо­вістить, хто отримав предмет. На на­шому аукціоні ми будемо розігрувати ось ці речі (показую виставлені предме­ти). Платити за речі будемо знання­ми з математики. (Обираю дитину, яка буде вести аукціон. Попередньо цей учень отримує необхідні інструкції.)

1.                 Ведучий оголошує: «Розігрується рухома іграшка з картону — ро­бот».

На дошці — вираз: 9 + 5 < І )

6.              Як можна закінчити цей запис? (Можна поставити число, наприклад, 9 + 5 <17; можна праворуч записати інший вираз: 9 + 5 < 8 + 8.)

— А тепер за одну хвилину ви по­винні у зошитах виконати якнай­більше записів, що починаються так: 8 + 3 > ....

Учні хвилину працюють самостійно (пісочний годинник).

Ведучий запитує: «Хто виконав п’ять записів? (Учні підводять руки.) У кого — 6 записів? Сім?» Учень, в якого вия­вилась максимальна кількість запи­сів, зачитує їх (інтерактивний метод «Мікрофон»), ведучий б’є по дош­ці молотком і вигукує: «Продано». Учень отримує іграшку.

2.                 Ведучий оголошує: «Розігрується рухома іграшка з картону — вед­медик».

Складання прикладів на додавання. Учні отримують завдання упродовж

•                    хв скласти і записати якнайбіль­ше варіантів прикладів на додавання
•                    відповіддю 15. Розігрування іграш­ки проводиться аналогічно до попе­реднього завдання.

3.                 Ведучий оголошує: «Розігрується коробочка з картону».

Вивішую таблицю геометричних фі­гур. Деякі з цих фігур можуть мати кілька назв. Наприклад, трикутник ще можна назвати многокутником. Серед фігур виділяю квадрат. Учням дається півхвилини для обдумування його назв. Після цього ведучий запи­тує, хто придумав дві назви, три, чо­тири. Учень, який швидше підводить руку, оголошує ці назви (квадрат, чо­тирикутник, прямокутник, многокут­ник) і отримує виграний предмет.

•                Усна лічба

1.                 Ведучий оголошує: «Розігрується ру­хома іграшка з картону — пташка».

На дошці — ланцюжок прикладів:

10 — 5 + 3 + 2 + 4—1 + 3 —

—2+6—7+4=?

Учні мовчки обчислюють ланцюжок прикладів. Учень, який першим на­зве правильну відповідь, отримує іграшку.

2.                 Ведучий оголошує: «Розігрується дитяча книжечка «Теремок»».

Гра «Засели будиночок» (метод взаємонавчання, робота в парах)

На кожній парті — «будиночок». Один учень «заселяє будиночок» (записує потрібні числа), інший контролюєі виправляє помилки, виконуючи роль вчителя. Пара, яка швидше впоралася  із завданням, отримує книжечку.

•                Вивчення нового матеріалу

1.                 Підготовча робота

Розв’язання прикладів № 342.

2.                 Пояснення нового матеріалу

Повідомляю, що на уроці учні вчитимуться додавати двоцифрові числа без переходу через розряд. Називаю числа 24 та 31, які потрібно додати. Пропоную записати суму цих чисел і розкласти кожне число на десятки та одиниці.

24 + 31 =20 + 4 + 30 + 1

7.            Як зручно обчислити суму? (Спочатку потрібно знайти суми чисел 20 + ЗО — 50 та 4 + 1 = 5, а потім ці суми додати: 50 + 5 = 55. Отже, сума дорівнює 55.)

Розгляд записів у підручнику і пояснення розв’язання № 343.

Висновок. Додаючи двоцифрові числа, десятки додають до десятків, а одиниці — до одиниць.

Фізкультхвилинка

Раз! Два! Три! Чотири! П’ять!

Час настав нам спочивать.

Тож піднімем руки вгору,

Ніби глянемо на зорі.

А тепер всі руки в боки,

Як зайчата, скоки-скоки!

Десять, дев’ять, вісім, сім!

Час за парти нам усім.

3.                 Первинне закріплення

Ведучий оголошує: «Розігрується календарик».

Самостійне розв’язання прикладів № 346. Учень, який швидше і правильно обчислить дані приклади, виграє розіграний приз.

4.                 Дослідження

Запитую дітей, чи важко їм було додавати двоцифрові числа? (Ні)

8.          Чому? (Відсутній перехід через розряд.)
9.              Давайте дослідимо, за яких умов у прикладі не буде переходу через розряд.

Виставляю на магнітній дошці двоцифрове число 43, складене з розрізних цифр, і пропоную учням виставити такий другий доданок, щоб не було переходу через розряд. Декілька і учнів пропонують свої варіанти й | обчислюють суми. Після цього пропоную учням з’ясувати умову, за якої переходу через розряд не може бути.

Розглядаючи цифру одиниць першого доданка (5), учні добирають усі можливі варіанти цифри другого доданка (7, 2, 3, 4, 5, 6) і доходять висновку, що максимальна цифра суми на місці одиниць може бути 9. Отже, цифра одиниць другого доданка повинна доповнювати цифру одиниць першого доданка до 9 або меншого числа. Аналогічні міркування здійснюються під час добирання цифр десятків другого доданка.

Ведучий. Розігрується наступний предмет аукціону — зошит. Пропо­ную визначити найбільший другий доданок, за якого буде відсутній пе­рехід через розряд.

Учні повідомляють, що найбільшою сумою мусить бути число 99. Той, хто швидше за всіх правильно назве дру­гий доданок (56), отримує зошит.

•                Розв’язання задач

1. Розв’язування задачі № 348

10.                Скласти план розв’язання задачі.
11.              З’ясувати, яке число знаходимо: більше чи менше.

• Розв’язання записати у вигляді виразу.

4.                 Ведучий оголошує: «Розігрується лінійка».

Учень, який швидше визначить, яка із даних схем відповідає міркуванню над опрацьованою задачею, ви­грає розіграний предмет.

5.                 Скласти задачу за коротким записом. Розв’язання записати в зошити.

Було — 11 з. і 25 з. Ще купили — 13 з.

?

VI. Підсумок уроку. Рефлексія

•                    Ви всі дуже гарно сьогодні попра­цювали. Хто із вас придбав найбільшу кількість розіграних на аукціоні предметів? За допомогою чого ви придбали ці предмети? (За допомогою знань.)
•                    Якщо вам урок сподобався, намалюйте сонечку посмішку.

(У кожного учня на парті — невеличке сонечко.)

Гра «Знайди слово»

МЛО - Л + ЛО + ДБ - Б + ЦІ.

Учень, який швидше за всіх прочитає слово, виграє останній предмет аукціону.

УРОК - ІГРОВА ОБОЛОНКА «ВИЗВОЛИ СОНЕЧКО»

Тема. Повторення письмового дода­вання та віднімання. Знаходження значень виразів із дужками. Розв’язання задач

Мета: вправляти учнів у вмінні знаходити значення виразів із дужками; розв’язувати приклади на додавання і віднімання; розвивати логічне мислення та пам’ять; виховувати старанність, любов до природи.

Обладнання: малюнок Сонечка, хмаринки із завданням, таблиці для ігор, математичні ребуси, малюнок черепахи Тортили, мишки, жабки.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина

Пролунав уже дзвінок,

Починаємо урок.

— А урок у нас сьогодні незвичайний. До нас у гості завітало ясне Сонечко. Від його промінців і в класі посвітлішало. Воно прийшло подивитися, як знають математику учні нашого класу. Але подивіться, діти, що це таке?

З усіх сторін на наше Сонечко насуваються хмаринки. Вони хочуть закрити Сонечко, щоб воно не світило нам.

Придивіться уважно: на хмаринках — завдання. Якщо ми зможемо виконати завдання кожної хмаринки, ми визволимо Сонечко. Чи засяє в класі наше Сонечко – залежить від вас, від вашої праці на уроці.

Давайте подивимось, що пропонує нам перша хмаринка.

Учень підходить до дошки, читає завдання першої хмаринки.

3.                 Каліграфічна хвилинка

Учні записують каліграфічну хвилинку. (Демонстрація на дошці.)

Повторення правил сидіння під час письма.

•                    Виконавши це завдання, ми маємо право зняти першу хмариночку із Сонечка.

4.                 Усна лічба

•                    Друга хмаринка нам принесла за­вдання для усної лічби.

5.                 Гра «Влучний кидок»

Прикріплюю таблицю із виразами. Завдання учнів – обчислити вирази, знайти на таблиці відповіді до них і допомогти звіряткам закинути м’ячик у потрібну корзинку.

6.                 Цікаві задачі

Білочка гарно потрудилась –

Каруселі спорудила.

На чудові каруселі

Звірі вже спішать веселі:

Двадцять зайців, сім куниць

І руденьких шість лисиць,

Білок – вісім, мишок – п’ять,

Всі мерщій сюди біжать.

І ви, дітки, не сумуйте,

А звірят перерахуйте.

(20 + 7 + 6 + 8 + 5)

12.            Чотири книжки є у мене

І на п’ять більше – у Семена.

Загадаю вам урок:

Скільки разом в нас книжок?

(4 + (4 + 5))

13.          Дев’ятнадцять учениць Налічив у класі Гриць.

Двадцять учнів ще прийшло.

Скільки в класі всіх було?

(19 + 20+1)

14.         До зайчати на обід

Завітав дружок-сусід.

На пеньок зайчата сіли

І по п’ять морквинок з’їли.

Хто нам скаже одним словом,

Скільки з’їдено морковок? (2 х 5)

•                Йшли два їжаки,

Несли по три буряки,

А ви їм допоможіть —

Буряки ті полічіть. (2 • 3)

•                Шістнадцять морквин приніс мій тато,

А два зайчики було.

То скільки морквин треба дати,

Щоб їм порівно було? (16:2)

•                Плете старанно лисиця

 Трьом внучатам рукавиці:

«Подарую я вам, внуки,

Рукавичок по дві штуки,

Бережіть їх, не губіть».

Скільки всіх, перелічіть! (3 • 2)

15.           Гра «Влуч у ціль»

Прикріплюю до дошки таблицю, на якій записані вирази з пропущени­ми числами.

Виграє той, хто швидко і правильно відшукає пропущені числа.

6.                 Повідомлення теми і мети уроку

•                    На наступній хмаринці нас запрошують до себе в гості мишка і жабка. Вони просять розв’язати задачу № 738.

Розв’язання задачі № 738.

•                    А ще мишка і жабка приготували  для вас такі завдання (показую таблиці).

5.                 варіант обчислює приклади, що пропонує мишка;
6.                 варіант — приклади жабки.

І Перевірка (три зошити беру для перевірки, діти зачитують результати).

: Релаксаційна пауза

Наступна хмаринка принесла нам ' релаксаційну паузу.

Заплющіть очі й уявіть себе у найпрекраснішому місці на землі. Це велика квітуча галявина, на якій зелена-зелена трава. Ви відчуваєте, як ноги і ступають по ранковій росі, як тіло і огортає ранкова прохолода. Повіває ніжний вітерець, і вам хочеться бути і тут, серед цієї краси. Вдихніть глибше свіже повітря. Чуєте якісь звуки?Може це шумлять дерева, чи співають пташки, а може ви відчуваєте, і як звучить тиша? Залишайтеся серед цього прекрасного буяння природи, і відчуйте, як у вас вливаються нові сили...

А тепер розплющіть очі та повільно озирніться довкола. Спробуйте зберегти свіжість, бадьорість і гарний настрій до кінця дня.

7.                 Розв’язання прикладів

Учень знімає наступну хмаринку. А тут лише одне слово: «Допоможіть».

•                    Це черепаха Тортила загубила ключик і просить допомогти їй. На ключику було написане число 83. Допомогти їй ми зможемо тільки тоді, коли знайдемо вирази зі значенням 83. (Запис виразів у зошити.)

8.                 Фізкультхвилинка

•                    Наступна хмаринка вважає, що нам уже час відпочити, тому принесла нам фізкультхвилинку.

(Під музичний супровід учні виконують рухи за вчителем.)

9.                 Робота над задачею

Учень знімає наступну хмаринку. Там зазначено: «Розв’яжіть задачу № 743».

•                Робота над задачею.
•                Прочитати задачу. Скласти план розв’язання у формі запитань.

1.                 Скільки кабачків зірвали з двох грядок?
2.                 Скільки кабачків поклали в один кошик?

Хід розв’язання

•                    Яка дія буде відповіддю на перше запитання? (Дія додавання.)
•                    Чи можемо ми дати відповідь на друге запитання? (Можемо.)
•                    Якою дією? (Дією ділення.)

(Запис задачі в зошит.)

10.              Робота над геометричним матеріалом

•                    Наступна хмаринка: гра «Весела геометрія». (Таблиця із зображенням робота.)
•                    Скільки трикутників на малюнку? Чотирикутників? Які ще фігури ви побачили?

11.              Робота над виразами

•                    Наступна хмаринка пропонує нам пограти гру «Відгадай слово». Хто

швидше і правильно розв’яже приклади – зможе відгадати зашифроване слово. (Спорт)

16 — 2-6

3-4-5

37-13 + 35

27+13 — 6

29- 14: 2

7	4	22	59	34
П	С	Т	О	Р

12.              Математичні ребуси

— 1 остання хмаринка принесла вам математичні ребуси.

мі 100

ві 2 жний

100 ляр

40 а

13.              Підсумок уроку

Гра «Літери на уроці математики»

М + ОКО-КО + лон — н + дім - — ім + + цу — у + і = ?

•                    Чого навчили нас хмаринки?
•                    Яких знань допомогли набути?
•                    Яке їх завдання вам здалося най­легшим?
•                    Найважчим? Найцікавішим?
•                    А як же гарно стало в класі! Як ясно засвітило наше Сонечко! Воно вам щиро дякує за роботу на уроці, за звільнення його від хмаринок, що заважали йому сяяти.

Також на уроках української мови   і читання для розвитку творчих здібностей та ініціативності дітей ми використовували такі вправи:

«Криголами»

На уроках української мови та читання дітям пропонується така форма як «криголами» – спеціально психологічно обгрунтовані вправи, які використовуються на початку заняття. Вони ламають кригу відчуженості, згуртовують учнів, сприяють формуванню товариськості.

1.                   Написати ім'я друга, мами, товариша, рідної людини і за початковими літерами надати характеристику цій людині, наприклад:

Н – ніжна

A – активна

Т – талановита

A – артистична

Л – лагідна

I – ініціативна

Я – яскрава

2.                   За літерами алфавіту записати побажання (до свята 8 Березня, Нового року), наприклад:

Щоб ти була:

а – активна;

б – бадьора;

в – весела і т.д.

«Роби, як я»

Коли діти втомилися на уроці, проводимо таку розминку: «Роби, як я». Учні заплющують очі, а вчитель робить окремі шумові дії (оплески, тупотіння, стукіт по парті ручкою і т. д.). Діти на слух повинні відтворити те саме.

«Склади квітку»

 Цю вправу можна використати під час вивчення теми «Рослини» на уроці природознавства. Малюнки квітів (за кількістю груп) розрізаються на 4 –5 частин у залежності кількості учасників у кожній групі. Учні беруть в ці частинки і складають квітки. Тоді діти обговорюють у кожній групі, що вони знають про цю квітку, і по одному учаснику від групи розповідають про неї. Якщо є доповнення в учасників інших груп, то вони заслуховуються.

Вивчаючи тему «Тварини» з природознавства (2 клас) використовуємо криголам «Гав».

 Треба написати на папірцях по кілька назв однакових тварин, скрутити в трубочки і покласти у скриньку. Кожен з учасників по черзі бере трубочку. Всі стають посередині класу, заплющують очі та видають звуки тварин, назви яких записані на листочках. Потім збираються в одну групу, у якій хтось гавкає, нявчить, мукає... Тут можна обговорити проблему шумового забруднення, порівняти природні звуки і ті, що чують на вулиці, які впливають на самопочуття та здоров'я дітей, людей.

 Для об'єднання дітей у групи пропонуємо такі засоби.

 l. Відповідь на запитання, хто любить зиму, весну, літо та осінь? Так можна об'єднати учнів для групової роботи під час вивчення пір року на уроках читання, природознавства

2. Поділ за місцем проживання. Таке групування використовуемо на уроці рідної мови з теми «Вживання великої літери» та написання листа (адреси)

3. Поділ за іменами (прізвищами), які починаються буквами а, б, в та ін. (треба враховувати, на які букви більше імен чи прізвищ у класі).

 4. Поділ за кольором свого одягу (взуття). Наприклад, виходять спершу ті діти, у кого чорний низ, білий верх, якщо це одяг.

5. Поділ за допомогою фігур різного кольору. Такий поділ на групи мож- на зробити, вивчаючи тему «Многокутник» (2 клас).

6. Поділ за картками, на яких зображено парні та непарні числа (під час вивчення цiєї теми з математики).

 7. Поділ за листочками різних кольорів, коли вивчаcмо тему «Осінь» з читання.

Для створення доброзичливої, щирої атмосфери на початку уроку до- речна така вправа.

«Друзі про мене»

Учасники стають у коло з учителем. Пропонуємо їм розказати, що ду- мають про них їхні друзі. Наприклад, учитель говорить про себе: «Я думаю, що друзі вважають мене цікавою, щирою людиною». Аналогічно всі учасники по черзі промовляють свої думки вголос.

Учитель роздає учасникам різнокольорові смужки, на звороті яких записані слова з прислів'їв. Організовуються групи, потім зачитуютьсяскладені таким чином прислів'я. Таку вправу можна використовувати на уроці позакласного читання в 2–4 класах. Прислів'я, які пропонуються учням, такі.

1. 3 добрим дружись, а лихих стережись.
2. Гостре словечко коле сердечко.
3. Усе добре переймай, а зла уникай.
4. Умій сказати, умій і змовчати.
5. За добро добром платять.
6. Аби шия, то ярмо буде.
7. Літо дає коріння, а осінь – насіння.

По одному учаснику від групи пояснюють значення свого прислів'я. Вправи «Трям»

Мета. Зламати стереотипи роботи лівої мозкової півкулі, логічного ра- ціонального мислення.

 Вправа 1

Знайдіть зв'язок між правою і лівою частиною у верхньому ряду, пере- вірте встановлену закономірність у другому ряду. Визначивши тип зв'язку, запишіть замість знака питання правильну відповідь.

1. Ранок – сніданок

День – обід

Вечір – ? (вечеря)

2. Земля – ? (жіночий рід)

Небо – середній рід

Космос – чоловічий рід

3. Корова – 6

Вівця – ? (5 кількість букв у слові)

Вовк – 4

4. Лисиця – 2,4

Кішка – ? (1, 4 букв, які повторюються)

Молоко – 2, 4, 6

 Вправа 2

Розмістіть 14 камінців навколо клумби квадратної форми так, щоб уздовж кожної сторони була однакова кількість камінців.

Вправа 3

Чарівна Країна складасться з п'яти частин: Жовтої, Фіолетової, Тро- яндової, Квіткової та Смарагдового міста. Квіткова, Фіолетова та Трояндова країни мають спільний кордон з іншими чотирма частинами. Жовта країна та Смарагдове місто не мають між собою спільного кордону. Цікаво, що зусібіч Жовтої країни – велика пустеля, яка відокремлює чарівну країну від іншого світу. Спробуйте зобразити схематично чи намалювати розташування різних частин чарівної країни.

 Вправа 4

 Як із банки одержати тварину? (Банка – кабан) [33, с. 22-26].

Представлені вправи є лише невеликою кількістю всіх тих інтерактивних вправ, які можна використовувати на уроках з метою формування творчих здібностей молодших школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Структура інтерактивного уроку

 

Детальніше ознайомитися з кожним етапом структури інтерактивного уроку можна в додатках, які представлені в кінці нашої роботи.

 Отже, робота що проводиться нами засвідчує, що проблема використання інтерактивних методів у навчальному процесі є надзвичайно актуальною, оскільки інтерактивні методи створюють сприятливі умови для розвитку та навчання дітей. Результатом використання інтерактивних вправ на уроках є розвиток в учнів творчих здібностей, формування в них креативності, ініціативності, пізнавального інтересу, творчої уяви, набуття учнями творчого досвіду.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Провідні методисти та спеціалісти з проблем початкової освіти наголошують, що творча особистість – це така особистість, яка здатна змінювати на краще себе та інших (переважно однолітків, дітей дошкільного віку), аналізувати й оцінювати наслідки цих змін, доводити цінність власних думок іншим людям. Існують різноманітні концепції вияву творчості.

Під творчістю ми розуміємо розвиток будь-якого виду діяльності самою особистістю, коли здійснюється вихід за межі заданих вимог. В основі творчості лежить системна організація психічних властивостей, що розвивається впродовж всього життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів у певному виді діяльності. Перш за все, «творчість - це здатність виконувати роботу, яка одночасно є новаторською (тобто оригінальною, неочікуваною) і відповідною (тобто корисною, відповідною вимогам завдання)».

Ініціативність є обов’язковою  умовою удосконалення усієї пізнавальної діяльності дитини, особливо творчої. Ініціативність – творча здібність, що виявляється в постійному устремлінні до самостійних дій, активній життєвій позиції особистості.

Виховання ініціативності – одна з важливих умов навчання і виховання учнів. У процесі навчання ініціативність розвивається за допомогою використання засобів інтерактивного навчання. Залучаючись до активних форм навчальної діяльності учні проявляють творчу самостійність, гнучкість мислення, імпровізацію.

 Учитель сучасної початкової школи у навчально-виховному процесі повинен намагатися вдосконалювати своє роботу, використовуючи нові форми, методи і засоби на уроках.

Інтерактивні засоби навчання у поєднанні з класичними методами утворюють ідеальну основу для вивчення матеріалу в початковій школі.

Різноманітність методів інтерактивного навчання дозволяє нам доцільно дібрати методи для конкретної теми, а також рівня знань учнів.

Інтерактивні технології залежно від мети уроку та форм організації навчальної роботи поділяють на: інтерактивні технології кооперативного навчання, інтерактивні технології колективно-групового навчання; технології ситуативного моделювання та технології опрацювання дискусійних питань. Раціональне використання даних технологій значно сприяє підвищенню розвиваючого навчання, розширенню пізнавальних інтересів, викликає позитивні емоції, переживання та знімає закомплексованість в учнів.

 За інтерактивним навчанням навчальний процес організовано таким чином, що всі учні класу беруть активну участь на уроці, висловлюють власну думку, вчаться вислуховувати інших. Урок проходить цікаво, творчо та пізнавально, хоча впровадження інтерактивних методів потребу більшої кількості часу на підготовку матеріалу і з боку вчителя і з боку учня. Це нелегка справа, але вчитель, що бажає розкрити здібності та краще навчити своїх учнів буде займатися пошуком вдосконалення своїх методик навчання.

Наша робота засвідчує, що проблема використання інтерактивних методів у навчальному процесі є надзвичайно актуальною, оскільки інтерактивні методи створюють сприятливі умови для розвитку та навчання дітей. Результатом використання інтерактивних вправ на уроках є розвиток в учнів творчих здібностей, ініціативності, формування в них креативності, пізнавального інтересу, творчої уяви, набуття учнями творчого досвіду.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барташнікова І. А. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років / І. А. Барташнікова. – Тернопіль: «Богдан», 1998. – 88 с.
2. Беднарек Ю. Освіта: інноваційні тенденції сьогодні й завтра / Ю. Беднарек // Рідна школа. – 2002. – 3 5. – С. 19-21.
3. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д.Б. Богоявленская. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского университета, 1983. – 173 с.

4. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении : о коллективном способе учебной работы : кн. для учителя / В.К. Дьяченко. – Москва, 1991. – 192 с.

5. Кельнер С.С. Шляхи розвитку творчих здібностей учнів / С.С. Кельнер // Шкільному психологу. Усе для роботи. – 2013. - № 12. – С.2-11.

6. Костюк В.В. Творче самовиявлення особистості школяра у навчально-виховному процесі. – Запоріжжя, 2000. – 189 с.

7. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированый словарь / И.М. Кондаков. – СПБ.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 783 с. с. ил.

8. Клименко В.В. Механізм творчості: чи можна його розвивати / В.В. Клименко. – Київ, 2000. – 96 с.

9. Максимова Н. Розвиток творчої особистості школяра як психолого-педагогічна проблема сучасності / Н. Максимова, Л. Порох // Рідна школа. – 2002. - № 5. – С. 42-44.

10. Плескач О. Теорія творчості / О. Плескач // Психолог. – 2002. - № 8. – С. 24-25.

11. Фіта Н. Освоюємо інформаційні технології / Н. Фіта // Директор школи. – 2004. - № 2-3. – С. 51-54.

12. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – Москва : Политиздат, 1980. – 444 с. .

13. Цуркан Н. Розвиток творчої особистості молодшого школяра в умовах модернізації початкової освіти / Н. Цуркан // Початкова школа. – 2017. - № 3. – С.57-58.

14. .Чепіль  М.М. Педагогічні технології : навч. посіб. / М.М. Чепіль, Н.З. Дудник. – Київ : Академвидав, 2012. – 224 с.

15. Юхимчик Н. Розвиток творчих здібностей молодших школярів / Н. Юхимчик // Початкова школа. – 2005. - № 6. – С. 15-18.

16. Ярошенко Л. Перспективні освітні технології сьогодні / Л. Ярошенко // Директор школи. – 2001. - № 21. – С. 11.

17. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика / О.Г. Ярошенко. – Київ : Партнер, 1997. – 96 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Структура інтерактивного уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності

 

Мотивація – перший етап інтерактивного уроку.

 Метою даного етапу є зосередження уваги учнів на проблемі, пробудження зацікавленості в учнів щодо обговорюваної теми.

Займає не більше п'яти процентів всього уроку.

 Мотивація навчальної діяльності являється головним компонентом організації навчального процесу. Представлений учнями матеріал наприкінці уроку підсумовується і являється переходом до представлення теми уроку.

Мотивацію можна будувати за допомогою цитат, коротких історій, розминок, бесід, інтерактивних технологій: «Мікрофон», «Мозковий штурм».

2. Оголошення, представлення теми та

очікуваних результатів

 Оголошення – другий етап інтерактивного уроку.

Мета: дійти учнями до суті змісту їхньої діяльності.

 Етап займає приблизно 5% часу уроку.

Учні самостійно повинні зробити висновок: що вони повинні виконати і  чого від них очікує вчитель. До роботи необхідно залучати всіх учнів класу.

Визначення очікуваних результатів уроку є обов'язковим моментом інтерактивного навчання. Учень має зрозуміти, що використання гри є необхідною умовою проведення уроку.

 Сприяння успішності навчального процесу учнів повинно відповідати таким вимогам: пояснювати результати роботи на уроці учнів, а не вчителя розуміти рівень навчальних успіхів, що очікується від заняття; вчитель та учні повинні говорити коротко і ясно, щоб всім було зрозуміло.

 Гарантія успіху навчання під час інтерактивного уроку залежить від правильно сформульованих та досягнутих результатів. Досягти їх можливо за умови, активної діяльності учнів. Вони повинні усвідомлювати свою роль на уроці: чому та навіщо вони прийшли на урок, і якого результату хочуть досягти.

 Тому саме та цьому етапі  інтерактивного уроку вчителю доцільно: назвати тему уроку; запропонувати учням самим оголосити очікувані результати; наголосити, що в кінці уроку буде перевірка результатів.

Цей етап можна будувати за допомогою інтерактивних технологій: «Мікрофон», «Морський бій»

 

3. Надання необхідної ситуації

 Актуалізація знань – третій етап інтерактивного уроку.

 Мета: надати учням достатню кількість інформації для того, щоб за допомогою неї учні виконувати практичні завдання за короткий проміжок часу.

Етап займає 60% часу уроку.

 Можливі такі види роботи: міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, інформації за допомогою опанування технічних засобів навчання або наочності.

 Для того щоб зекономити час на занятті і досягнути найбільшого ефекту на уроці можна давати учням інформацію для попереднього домашнього вивчення. Безпосередньо вже на самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, якщо необхідно прокоментувати незрозумілі терміни або організувати опитування.

 Цей етап можна будувати за допомогою інтерактивних технологій: «Мозковий штурм», «Карусель».

4. Усвідомлення. Iнтерактивна вправа

Усвідомлення це четвертий етап інтерактивного уроку.

Мета: практично засвоїти навчальний матеріал та досягти поставлених цілей.

Етап є центральною частиною уроку.

Він займав приблизно 60% часу уроку.

Під час проведення інтерактивної вправи вчитель повинен спочатку проінструктувати учнів: назвати мету вправи, правила, порядок дій та відведений час на виконання завдань. Всі учні класу об'єднуються в групи та розподіляють ролі. Вчитель організовує та допомагає їм цьому. Потім учні самостійно та співпрацюючи один з одним виконують завдання, оголошують свої результати. В кінці уроку відбувається рефлексія. Учні усвідомлюють отримані результати, оцінюють свій рівень розуміння навчального матеріалу та порівнюють з думками інших. Вона здійснюється за допомогою різних форм: роботи в парах, групах, індивідуальної роботи, дискусіях.

 Цей етап можна будувати за допомогою інтерактивних технологій «Акваріум», «Метод Прес», «Ажурна пилка», «Два-чотири-всі разом», «Навчаючи-вчуся».

5. Підбиття підсумків (рефлексія),

оцінювання результатів

Рефлексія –  це п'ятий етап інтерактивного уроку.

 Мета: підсумувати виконане на уроці, зрозуміти чи виконано поставлені задачі та вміти використовувати в майбутньому отримані знання під час уроку.

Етап займає приблизно 20% часу уроку.

 Рефлексія допомагає зробити урок цікавим за допомогою музики, смайликів, малюнків, схем. Її використовують для проведення перевірки домашнього завдання, захисту творчих робіт, під час закріплення та узагальнення набутих нових знань. Рефлексія сприяє розвитку таких якостей: самостійності, практичності, конкурентоздатності.

 Проведення рефлексії на уроці складається з таких частин: припинення роботи; відновлення порядку виконаних дій, вивчення відтворених дій; визначення результатів.

 Проведення прийому рефлексія допомагас вчителю провести аналіз своєї діяльності, виявити проблемні місця.

Цей етап можна будувати за допомогою інтерактивних технологій:  «Незакінчені речення», «Iнтерв'ю».

Стадії проведення рефлексії

1. Установлення подій:

• вживайте запитання: що?, як?, чому?;
•  виражайте емоції;
•  настоюйте на описовому характері приміток;
•  говоріть про виконану роботу.

2. Розбір мотивів:

• питайте про мотиви: як?, чому?, хто?,
• пориньте у відповіді: що було б, якби?. чому його немае?;
• шукайте альтернативні теорії;
• наведіть інші приклади та міркування незалежних експертів.

ІІІ. Планування дій:

• наполягайте, щоб учні взяли на себе зобов'язання щодо подальших дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

(Цікавинка для батьківських зборів)

Приховані здібності

Алан Макджініс

 

Історичні книжки рясніють обдарованими особистостями, таланти яких практично ігнорували всі, аж поки не знаходився хтось, хто в них вірив. Альбер Ейнштейн заговорив лише у чотири роки, а в сім навчився читати. Ісаак Ньютон погано вчився в школі. Редактор газети звільнив Волта Діснея за те, що той не мав «хороших ідей». Вернер фон Браун завалив алгебру в дев’ятому класі. Йозеф Гайдн відмовився вчити Бетховена на музиканта, бо той видався повільним і млявим і, здавалося, не мав ні крихти таланту.

Усі ці історії вчать одного: різні люди розвиваються з різною швидкістю, і найкращий спосіб підштовхнути людину до зростання – це звернути увагу на її приховані здібності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г

Приклади застосування інтерактивних методів навчання на різних етапах уроку

1. Актуалізація опорних знань

• «мозковий штурм»;
• «коло ідей»;
• « асоціативний кущ »;
• «мікрофон».

Застосування: порушують ті питання, відпо­віді на які знає більшість учнів; пізнання нового обов’язково повинно ґрунтуватися на фактичних знаннях учнів; діти мають можливість висловити свою думку чи позицію.

Очікувані результати: колективне обговорен­ня; пошук рішень; вільне висловлювання думок, що дає багато ідей.

2. Висування гіпотези:

• «коло ідей»;
• «мікрофон»;
• «дерево рішень»;
• «займи позицію»;
• «робота в парах»;
• «ажурна пилка».

Застосування: висування первісних здогадів; відкидання вочевидь неприпустимих задач; здо­гади (робочі гіпотези), що необхідно обговорити; аналіз робочих ідей на науковому рівні.

Очікувані результати: створення переліку за­гальних ідей; чітке висловлювання своєї думки, демонстрування різних думок; дискусія; уміння захищати власну думку та слухати; співпраця; спільна думка.

3. Висновок:

• пресс;
• ток-шоу.

Застосування: висування й обґрунтування ос­таточної гіпотези; отримання дітьми навичок пуб­лічного виступу або дискутування.

Очікувані результати: чітке й стисле аргу­ментування своєї думки; позиція обґрунтування; приклад; висновок. Ця форма роботи вчить брати участь у дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію, впливати на зміни в колективі, розв’язувати гострі проблеми тощо.

4. Рефлексія:

• «мікрофон»;
• « асоціативний кущ ».

Застосування — бесіда за запитаннями:

— Які почуття виникають у дітей під час роботи?

— Чого вони навчилися?

— Чого б хотіли навчитися?

— Чи отримали задоволення від виконаної роботи?

Очікувані результати: самоаналіз, висновки підбиття підсумків тощо.

До переваг кооперативного навчання нале жать:

• більш високий рівень самостійності під час виконання поставлених завдань;
• більш високі результати в опануванні знань ті навичок практичного характеру;
• збагачення досвіду в спілкуванні;
• створення умов для внутрішньої мотивації навчальної діяльності, збільшення інтересу до навчання, підвищення самооцінки;
• створення умов для розглядання проблемі з різних точок зору;
• забезпечення умов для сприймання інформації учнями різних типів.

Інтерактивне навчання передбачає включення механізмів запам’ятовування і відтворенні інформації: її пояснення й передавання іншим; застосування знань у варіативних ситуаціях; ро­зуміння причиново-наслідкових зв’язків, співвід­ношення частин і цілого; наведення аргументів і доказів тощо. У колективі створюється атмо­сфера, що сприяє співпраці, взаєморозумінню і доброзичливості.

Учителеві важливо пам’ятати, що навчання, виховання та розвиток є успішними лише за умо­ви, коли навчально-виховний процес буде розра­хований на всіх і водночас на кожного учня інди­відуально! Кожен учитель повинен пам’ятати, що головне в його роботі — це не те, що він розповість та покаже, які дасть завдання, як проконтролює їх виконання, а те, ЯК він навчить учнів умінь і навичок РАЦІОНАЛЬНО вчитися.

Отже, прагнення до досконалості та вимогли­вість до самого себе мають стати найвищим сен­сом діяльності, тому за сучасних умов ми всі ма­ємо побудувати себе заново внутрішньо, духовно, адже тільки у такий спосіб можна досягти успіху.

Пам’ятаймо, тільки в демократичному суспіль­стві можливе застосування технологій, що ґрун­туються на основі взаємодії, самоповаги та само­контролю.

Ж. Ж. Руссо зазначав «Тисячі шляхів ведуть до помилкових думок, до істини — лише один!».

Знайти його не просто, але до цього слід праг­нути.