Розвиток комунікативних навичок учнів, які здобувають робітничу професію

Тема: Розвиток комунікативних навичок учнів, які здобувають робітничу професію

Демократизація українського суспільства, становлення нових соціально-економічних відносин зумовили необхідність удосконалення навчально-виховного процесу. Одним із стратегічних завдань, визначених у національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, є створення умови для формування освіченої людини, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних здібностей і можливостей в освітньому процесі. Основна задача професійно-технічного навчального закладу - це забезпечити учнів певною професією, озброїти їх знаннями останніх досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду, навчити застосовувати отримані теоретичні знання й практичні навички у майбутній професійній діяльності.

Мета статті – проаналізувати особливості розвитку комунікативних навичок учнів, які здобувають робітничу професію, а також  можливість підвищення професійного рівня майбутніх фахівців сфери обслуговування у професійно-технічних навчальних закладах  за допомогою формування рівня комунікативної культури відповідно до суспільних вимог.

Мовленнєва культура як складова загальної культури, вміння  спілкуватися є одним із найважливіших показників цивілізованості  суспільства. Оволодіння комунікативною компетентністю стає важливим компонентом професіограми спеціалістів різного профілю.

Продуктивна професійна діяльність, формування соціальної і трудової активності майбутніх фахівців можливі за умови опанування учнями під час навчання в ПТНЗ базового комплексу компетенцій (полікультурних, соціальних, комунікативних, інформаційних тощо).

Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття     учнями важливих компетентностей, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. Вона є показником успішності особистості.

Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, ставлень та досвіду, що дає змогу ефективно виконувати діяльність або певну функцію. Підхід визначається державою, установами або окремими особами, які організовують той чи інший вид діяльності. Таким чином, відповідність загальної здатності учнів виконувати певну діяльність тим вимогам, які висуваються до її виконання, є ступенем компетентності учня. Виходячи з того, що компетентність є складним утворенням, більшість дослідників виокремлюють у цьому педагогічному явищі певні напрями чи групи. Зупинюсь на одному з найважливішому з них.

Комунікативна компетентність – здатність вступати в комунікацію з метою    порозуміння.( за Л. Гузєєвим ).

Комунікативна компетентність – це вища здатність особистості, яка дає змогу розв’язувати проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях, це конгломерат знань, мовних та позамовних умінь і навичок спілкування,,набутих особистістю під час природної соціалізації, навчання та виховання (за Ю.Ємельяновим).

Комунікативна компетентність містить оволодіння мовами та способами взаємодії з людьми, навички роботи в групі. Учень має вміти відрекомендувати себе, написати листа, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію тощо.

Різні аспекти формування комунікативної компетентності та комунікативних умінь у процесі фахової підготовки висвітлені у працях Т. Адам’янц, Л. Василевської-Скупої, М. Василенко, Т. Ганніченко, К. Глушенко, Д.Годлевської, Н. Грищенко, Л. Дарійчук, Г. Дегтярьової,  Т. Дементьєвої, М. Ісаєнка, Т. Коноваленко, В. Кручек, О.Палки.

Комунікативна компетенція спрямована на вирішення таких основних завдань, як:

- ефективно отримувати і передавати інформацію;

- досягати поставленої мети шляхом переконання співрозмовника й спонукання його до дії;

- отримувати додаткову інформацію про співрозмовника;

- здійснювати позитивну саморепрезентацію (справляти позитивне враження на співрозмовника на основі володіння культурою мовлення).

Комунікативні навички — це здатність людини взаємодіяти з іншими людьми, адекватно інтерпретуючи отримувану інформацію, а також правильно її передаючи. Ці навички дуже важливі в суспільстві, коли щодня необхідно взаємодіяти з багатьма людьми. Мета - навчитися приємної і гармонійної взаємодії з оточуючими людьми : однолітками, батьками та самим собою.

Завдання комунікативних навичок:

•                   знайти нових друзів;
•                   пізнати себе через спілкування з собою та іншими;

•                    навчитися найбільш ефективним методам вирішення конфліктних, складних емоційних ситуацій;
•                    сформувати базисте почуття впевненості в собі і своїх силах;
•                    розвинути творчі здібності і здібності спілкування.

Комунікативні навички є продуктом процесу спілкування і впливають на рівень цього процесу. Тому зрозуміло, що розвивати комунікативні навички слід в умовах спілкування. Спілкування у професійній діяльності є багатофункціональним. Воно виступає як засіб вирішення професійних завдань, як спосіб організації взаємин із колегами, як засіб передачі інформації. Зі спілкуванням тісно пов'язаний розвиток комунікативних навичок, що є основою будь-якої професійної діяльності.

А психологічними вимогами до будь-якої професії стали: прагнення до спілкування; уміння легке вступати в контакт із незнайомими людьми; стійке гарне самопочуття при роботі з людьми; доброзичливість, чуйність; витримка; уміння стримувати емоції; здатність аналізувати поводження навколишні і свої власне, розуміти наміри і настрій інших людей, здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння улагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія; здатність думкою ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думку іншої людини; здатність володіти мовою, мімікою, жестами; розвита мова, здатність знаходити загальну мову з різними людьми; уміння переконувати людей; акуратність, пунктуальність, зібраність; знання психології людей.

Старшокласники значну частину часу проводять у спілкуванні з однолітками. Відомий психолог Л.Божович відзначає, що якщо в молодшому шкільному віці основою для об'єднання дітей є спільна діяльність, то в підлітків, навпаки, привабливість занять та інтереси визначаються в основному можливістю широкого спілкування з однолітками. Зростання потреб і їх незадоволення – причина появи труднощів, а неможливість самостійно здолати труднощі призводить до конфліктів. Тому необхідно формувати у старшокласників цілісну систему знань про механізми спілкування, комунікативні уміння і навички, учити знаходити способи пізнання себе, розуміння інших людей.

Підліток у спілкуванні набуває досвід комунікативності організаторських здібностей. Він стає все більш упевненим у собі, успішним. І тоді в нього знижується тривожність, з'являються відчуття комфортності, позитивні емоції. Іде активне соціальне становлення підлітка, міняється характер взаємостосунків між учнями, з'являється доброзичливість, дружелюбність. Ці ефекти призводять до формування фізично й духовно здорової особистості, здатної в подальшому вдосконалюватись і розвиватись.

З метою вивчення рівня сформованості комунікативних навичок учнів, що навчаються на першому курсі ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну», у грудні 2015 р. була проведена методика В.Бойка на дослідження труднощів у встановленні контактів. В опитуванні взяли участь 95 учнів. Учням була запропонована анкета, яка містить 25 запитань, на кожне з яких потрібно було дати коротку відповідь «так» або «ні». «Перешкоди» у встановленні контактів самооцінювалися учнями за наступними пунктами:

•                    невміння керувати емоціями, дозувати їх;
•                    неадекватний прояв емоцій;
•                    негнучкість, нерозвинутість, невиразність емоцій;
•                    домінування негативних емоцій;
•                    небажання зближуватися з людьми на емоційній основі.

Результат опитування учнів представлено у таблиці 1

Таблиця 1

Як бачимо з результатів, представлених у таблиці 1, лише 15% учнів не вміють керувати своїми емоціями та дозувати їх, у  51% учнів проявилися негнучкість, нерозвинутість, невиразність емоцій, а особливо викликає занепокоєння те, що у 21% підлітків  домінують негативні емоції.

Інтерпретація результатів діагностики відбувалася наступним чином:

0-2 бали – нещирість та небажання подивитися на себе з боку;

3-5 балів – емоції не заважають спілкуватися з партнерами;

6-8 балів – незначні емоційні проблеми в повсякденному спілкуванні;

9-12 балів – повсякденні емоції деякою мірою ускладнюють взаємодію з партнерами;

13 і більше балів – емоції заважають встановлювати контакт з людьми.

Загальна оцінка результатів методики В.Бойка на дослідження труднощів у встановленні контактів представлена у таблиці 2.

Таблиця 2

Як бачимо з результатів таблиці 2, лише 35% учнів емоції не заважають спілкуватися з партнерами, 27 % учнів мають незначні емоційні проблеми в повсякденному спілкуванні, а це більша половина опитаних учнів. 12% учнів не бажають глянути на себе з сторони, 17% учнів через емоції відчувають певне ускладнення взаємодії із партнерами і тільки 9% учнів емоції заважають встановлювати контакт з людьми.

У зв’язку з цим сучасна професійна підготовка повинна спрямовуватися на становлення духовно розвинутої культурної особистості, якій притаманне цілісне гуманістичне світосприйняття. Сутність інноваційних підходів до формування комунікативної культури майбутніх фахівців сфери обслуговування у ПТНЗ полягає в тому, що:

- фахова підготовка має ґрунтуватися на культурологічному, особистісно-діяльнісному підході до навчання і спрямовуватися на формування вмінь ефективно взаємодіяти у професійній діяльності, запобігати конфліктам і, в разі потреби, конструктивно їх вирішувати;

 підготовка персоналу до професійно-комунікативної діяльності буде ефективною, якщо вона реалізовуватиметься системно, в основу її змісту покладатимуться функціональні обов’язки та під

час навчання враховуватимуться сучасні особливості професійної діяльності;

 параметри якості комунікативних умінь і навичок учнів зростуть, якщо у процесі професійної підготовки раціонально використовуватимуться новітні педагогічні технології, реалізуватиметься взаємозв’язок естетичних, психологічних, культурологічних знань і професійних умінь, враховуватимуться міжнародні вимоги до професійної компетентності кваліфікованих робітників.

Для розвитку рівня комунікативних навичок учнів, які здобувають робітничу професію, педагогам доречно впроваджувати у навчальний процес системного використання групової навчальної діяльності. Одним із завдань в організації групової діяльності є навчити учнів умінню говорити та слухати, які допоможуть розвинути гарні манери людського спілкування, уникнути закомплексованості, відійти від стереотипів думок. Організація групового спілкування на уроці може відбуватись через різні форми групової активності: дискусії, диспути, рольові ігри, брейнстормінг (відомий як „мозковий штурм“) тощо. Різні форми групової активності виправдовують співпрацю, що подобається учням, формує компетентність, вносять дух творчості в освітній і виховний процес. Але для створення системи і постійності, необхідно частіше застосовувати прийоми формування комунікативної компетентності учнів. На комбінованих уроках можна запровадити виступи учнів з цікавою додатковою інформацією, але за умови, що це буде заздалегідь підготовлений виступ, без шпаргалки.

З метою ефективного формування в учнів необхідних мовних і мовленнєвих умінь та навичок педагогам варто застосовувати і мультимедійні засоби. Психологічні дослідження в галузі сприйняття та оброблення інформації дають змогу зрозуміти, що : 83% всієї інформації людина отримує за допомогою зорових органів, 11% - слухових, 3,5% - за допомогою запахів, 1,5% - тактильних рецепторів. Таким чином, якщо сприймається лише слухова інформація, то засвоєння необхідного матеріалу відбувається на 20%; якщо інформація отримується за допомогою зору, то запам’ятовується до 30% матеріалу. І лише за умови комбінованого поєднання слухового та зорового каналів інформації людина спроможна не тільки засвоїти до 60% отриманої інформації, а й без особливих зусиль її відтворити.

Також варто застосовувати рольові ігри та професійно-спрямовані ситуативні завдання. Ефективне використання навчально-рольових ігор та ситуативних завдань у процесі навчання визначається сукупністю педагогічних умов: послідовне проведення різних типів ігор з урахуванням рівня комунікативної підготовки учнів; імітаційне й ігрове моделювання контексту майбутньої професійної діяльності, налагодження партнерської взаємодії і співробітництва учасників гри на основі суб’єкт-суб’єктних відносин, орієнтація викладача на діалогічну форму спілкування з учнями, оптимальне співвідношення ігрового і дидактичного планів навчально-ігрової діяльності; забезпечення проблемності змісту імітаційної моделі та процесу його розгортання в ігровій діяльності. Через суб’єктивну активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність майбутніх фахівців.

Таким чином, сучасна професійно-технічна освіта покликана сприяти відтворенню і подальшому зростанню духовного потенціалу підростаючого покоління, готувати високоосвічених, інтелектуально розвинених фахівців, які легко й вільно можуть спілкуватися. Відтак забезпечення комунікативної компетентності учнів, розвиток їх комунікативних навичок – один із пріоритетів змісту як мовної освіти в Україні, так і змісту всієї загальної середньої освіти, зокрема і професійно-технічної.

Література

1.               Андрієнко О.В. Соціальна психологія. - М., 2004 - 264 с.
2.               Бутенко Н.О. Комунікативна майстерність викладача: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 336 с.
3.               Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / [кол. авторів за ред. М. І. Пентилюк]. - К.: Ленвіт, 2004. - 400 с.
4.               Пентилюк М. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови / М. Пентилюк // Українська мова і література в школі. - 1999. - № 3. - С. 8-10.
5.               Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. /За ред. О.І. Пометун. – К.: Вид-во А.С.К., 2004. – С. 140.
6.               Приходько Ю.П. До питання необхідності формування у старшокласників комунікативної компетентності// Імідж сучасного педагога - 2003. - №10 (39). - С. 29-32.
7.               Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання /Настільна книга педагога /Упоряд.: Андрєєва В.М., Григораш В.В. – Х.: Вид. група «Основа», 2006 – С. 201-228.
8.               Словник-довідник з української лінгводидактики : навч. посіб. / [кол. авторів за ред. М. Пентилюк]. - К. : Ленвіт, 2003. - 149 с.
9.               Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах  : [навч. посіб.] / Щербань П. М. – К. : Вища школа, 2004. – 207 с.