Розвиток логічного мислення на уроках математики

Розвиток  логічного  мислення у ліцеїстів на уроках математики

Уміння логічно мислити  - це  здатність виконувати певні дії в різних умовах. Особливістю логічних умінь є те, що ліцеїст повинен не тільки аналізувати, синтезувати, порівнювати,  узагальнювати, але і мислити, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, процесами, явищами, погоджуючи їх із законами логіки. Тому процес формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних етапів. Це пов'язано як із рівнем загальної підготовки ліцеїстів, складністю навчального матеріалу, так і з особливостями мислення дітей відповідної вікової групи.

На відміну від багатьох навчальних дисциплін математика оперує абстрактними поняттями. Продемонструвати всі предмети вивчення або процеси неможливо. Це і є каменем спотикання для її освоєння. Для мене як вчителя важливо не навчати дітей вирішувати задачі за зразком, а сприяти розвитку розумової діяльності, що дасть можливість ліцеїсту самому підійти до вирішення проблеми.  Основними результатами такого підходу є розвиток самостійності, що важливо для навчання у старших класах; розуміння помилок і причин їх виникнення у процесі розв'язання прикладів і завдань; уміння опрацювати інформацію, яка потрібна для виконання завдань; вдосконалення творчих і логічних операцій.

Задачі є найважливішим засобом формування у школярів системи основних математичних знань, умінь і навичок, головною формою навчальної діяльності учнів у процесі вивчення математики, одним із основних засобів математичного розвитку. Одна з головних причин труднощів, які виникають у ліцеїстів при розв'язанні задач, полягає в тому, що математичні завдання, які містяться в основних розділах шкільних підручників, як правило, обмежені однією темою. Їх розв'язання  вимагає від ліцеїстів знань,  умінь і навиків з якого-небудь одного питання програмного матеріалу і не передбачає широких зв'язків між різними розділами шкільного курсу математики. Як результат, майбутнім випускникам при підготовці до ЗНО чи НМТ важко адаптуватися до комплексних завдань тесту.

Для вирішення таких проблем необхідно на уроках систематично використовувати нестандартні логічні завдання - відмінний інструмент для розвитку творчих здібностей та уміння логічно мислити. Специфіка математики створює широкі можливості для формування як практичних, так й інтелектуальних умінь для досягнення навчально-виховних цілей, які постають перед сучасною освітою. Такі завдання вимагають від здобувачів освіти кмітливості, спостережливості, творчості і оригінальності. Нестандартні завдання багатогранні, але їх об'єднує наступне:

• спосіб розв'язання  нестандартних задач не відомий. Для їх розв'язання характерний броунівський рух думки, тобто до розв'язання приводить метод проб і помилок. Пошукові спроби розв'язання можуть в окремих випадках закінчитися здогадкою, яка є знаходженням шляхів шуканого розв'язку;
• нестандартні завдання сприяють підтримці інтересу до предмету і відіграють мотиваційну роль у діяльності учнів. Незвичність сюжету, способу презентації завдання знаходять емоційний відгук у здобувачів освіти і зумовлюють необхідність розв'язання;
• нестандартні завдання складені на основі знань законів мислення.

    У своїй роботі, для формування у ліцеїстів логічного мислення, використовую різні прийоми та форми роботи. Ефективним для досягнення мети є перетворення простих задач у складні, нестандартні задачі: задачі-жарти, числові та геометричні головоломки, математичні ребуси і кросворди та інші. Для збільшення рівня засвоєння матеріалу використовую інтерактивні форми роботи. Окремо хочу виділити використання Wordwall . На уроках із використанням інтерактивних форм спостерігається велика залученість ліцеїстів, вони зацікавлені, активні та працюють із задоволенням, спостерігається високий рівень запам’ятовування навчального матеріалу. На уроках математики використовую, також систему запитань, створюючи різні проблемні ситуації або вносячи творчі елементи, завдяки чому учні отримують змогу активізувати розумову діяльність, зробити «відкриття».

Внутрішня мотивація у багатьох учнів ще нестійка і залежить від ситуації. Тому формування мотиваційного компонента здійснюється через забезпечення позитивного ставлення учнів до навчальної  діяльності.  Зародження процесу логічного мислення вимагає наявності проблемної ситуації. Необхідними на цьому етапі є особистісна активність стосовно проблеми, чітке розуміння питання, усвідомлення здобувачем освіти протиріччя між особистим досвідом і необхідним обсягом знань, прагнення розв'язати проблему, бажання саморозвитку. 

    Систематичне використання на уроках математики і в позаурочних заняттях спеціальних завдань, спрямованих на розвиток логічного мислення, розширює математичний кругозір ліцеїстів, що дозволяє їм більш впевнено орієнтуватися у найпростіших закономірностях навколишньої дійсності й активніше використовувати математичні знання у повсякденному житті.

Отже, завдання вчителя під час будь-якого етапу уроку зацікавити дітей до розв'язування нестандартних завдань. Розвинути логічне мислення, спонукати їх творчо мислити, викликати азарт розв'язку нестандартної задачі; показати красу саме складного завдання і, звісно ж, забезпечити ситуацію успіху.

Список використаних джерел

1. Буковська О.І. Математична логіка. 5-9 класи. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 176с. – (Серія «Бібліотека журналу «Математика в школах України»»; Вип. 11(35)).
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав,  2004. – 351 с.
3. Дудач І. Активізація мислення учнів за допомогою інтерактивних технологій навчання. // Математика в школах України. – 2007. – № 33.– С. 8–11.
4. Забранська Н. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. // Математика. – 2004. – серпень № 31– 32. – С. 13–15.
5. Математика після уроків. Тиждень математики / Упорядн. І.С.Маркова – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 176с. – (Бібліотека журналу «Математика в школах України»).
6. Чернега Н.С. Розвиток логічного мислення учнів// Наукові записки. – Вип.45. – Част.ІІ. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград, 2002. –         С. 158-160.