ТЕМА. Розвиток мовлення. Письмовий твір-опис природи в художньому стилі за картиною С. Васильківського «Козаки в степу»
МЕТА: сприяти узагальненню та систематизації знань шестикласників про типи мовлення, зокрема опис; формувати мовленнєву компетентність: розвивати творчу уяву, збагачувати словниковий запас; розвивати вміння описувати природу за картиною, виражати свої почуття та емоції; виховувати естетичні почуття, любов до природи рідного краю.
Тип уроку: урок розвитку усного й писемного мовлення.
Обладнання: вірші про природу, портрет С. Васильківського, картина С. Васильківського «Козаки в степу» та інші, підручник, пам’ятка «Як написати твір-опис».
ХІД УРОКУ
Створення емоційного настрою за допомогою прикметників «Мій настрій»: «Я – щасливий, веселий…».
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають... (Т. Шевченко)
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся?
Єсть там люди — й зросли у степах, —
Що не люблять, не вміють ридати,
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —
Не бував ти у наших краях. (П. Тичина)
// Сьогодні на уроці ми побачимо світ природи нашої України очима художника Сергія Васильківського. Ось його портрет.
Сергій Іванович Васильківський (1854-1917) – один з найпопулярніших українських художників кінця минулого – початку нинішнього сторіччя. Він народився в м. Ізюмі на Харківщині в сім’ї писаря. Художник був обдарованою людиною, мав прекрасний голос, знав безліч українських народних пісень, дотепно оповідав і добре грав на багатьох музичних інструментах.
У молодості Сергій Іванович однаковою мірою готовий був до вступу і в Академію мистецтв, і в консерваторію.
С. Васильківський – один з визначних пейзажистів, автор чудових жанрових полотен, історичних творів, збирач пам’яток народної старовини. Його картини знаходяться в багатьох художніх музеях України, зокрема в Сумському художньому музеї є такі його полотна:
«Сільська вулиця» (1915), «В літній день» (1884), «З пасовиська» (1880), «Ярмарок у Полтаві» (1902).
- Що зображено на картині?
// Степ, двоє козаків, коні, трава, квіти, сонце, небо, туман, вітерець, могила, каміння, річка. //
«Дане» «Нове»
Степ безмежний, широкий
Двоє козаків горді, спокійні
Коні насторожені
Трава густа, висока, пожовкла
Квіти ніжні, запашні
Сонце ясне, лагідне
Небо високе, блакитне
Туман легкий, ранковий
Вітерець теплий, ледь відчутний
Могила скіфська, кам’яна
Каміння важке, угрузле в землю
Річка срібляста, ніби стрічка
Орієнтовний план
Зразок 1. Український степ по-своєму чарівний і величний. Це сонячне трав’янисте безмежжя. На початку літа неорана земля вигорає, блекнуть її розмаїті барви. І тоді ще більше відчувається безкрайність рідного степу. Він вабить і кличе до себе.
Художник Сергій Васильківський зобразив природу степу влітку вранішньої пори. Це видно з того, що на горизонті ще не розсіявся легенький туман над сріблястою блакиттю річки. І сонце піднялося ще невисоко, бо не спекотно, а теплий вітерець ледь розвіває кінські хвости.
На передньому плані картини ми бачимо двох козаків на конях. Вони оглядають рідний степ. Чи не сунуться, бува, вороги? Козаки – мужні захисники свого краю. Зупинилися, зачаровані степовою красою та безмежжям, і стоять серед буйного привілля різнотрав’я. Розкривається перед ними обрій, налитий сонцем і блакиттю неба.
Праворуч, у далині степу, височіє кам’яна скіфська могила. А далі, до горизонту, ще видно багато різного каміння, розкиданого у високій траві. Сріблиться блакитною стрічкою у променях ранкового сонця далека річка.
Кам’яна могила свідчить про те, що тут з давніх-давен жили люди. На них росте ковила, тирса й чебрець та ще пахучий полин, який часом степовики називають євшан-зіллям.
Картина Сергія Васильківського «Козаки в степу» - ніби краплина роси, чистої, прозорої, як діамант. Це частина рідної прекрасної землі. Ніде немає такого степового роздолля, як у нас, таких ромашок, чебрецю, таких кам’яних могил, що дивляться в блакитне небо, п’янких пахощів трав, вузеньких протоптаних стежечок у високій траві.
Зразок 2. На картині Сергія Івановича Васильківського зображено природу українського степу. Він буяє як зеленою, так і пожовклою густою травою. Серед буйнотрав’я видніються освітлені ранковим сонцем квіти, вони привітно посміхаються й кивають росяними голівками. Ніжні й запашні вони – це чудовий витвір природи. Вона поєднала в них силу й красу…
На полотні зображено кінець літа. Це бачимо з того, що в степу видніється пожовкла трава й сухі сторчаки будяків. Це пізній ранок, бо ще стоїть легенький туман, а сонце піднялося не дуже високо.
На передньому плані ми бачимо двох козаків на конях. Вони оглядають безмежний степ. Одягнені люди в козацьке вбрання. Вони добре озброєні. Під ними вороні коні, які виблискують своїми боками на сонці. Козаки стоять, обговорюючи якусь важливу справу. Коні чомусь насторожилися. Легкий вітерець розвіває їм гриви та хвости.
На задньому плані ми бачимо кам’яну скіфську могилу – мовчазного свідка минулого. Біля кургану лежить вгрузле в землю сіре каміння. За могилою та камінням видніється на горизонті темний масив лісу та річка, що сріблиться на сонці.
Картина «Козаки в степу» відображає всю красу та неповторність степового роздолля, незайманість цього єдиного куточка землі[U1], де поєдналися навіки мужність, сила й чарівність України.
// Сьогодні на уроці ми вчилися описувати природу на картині. Продовжте речення:
[U1]ість