«Розвиток музично-творчих здібностей учнів засобами музичного мистецтва»

 «Розвиток музично-творчих здібностей учнів

засобами музичного мистецтва»

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. МУЗИЧНІ ЗДІБНОСТІ

1.        Види музичних здібностей дитини………………………………………..4
2.        Музичні здібності в загальній психологічній кваліфікації………………5
3.        Методи для розвитку музичних здібностей дитини……………………..5

РОЗДІЛ ІІ. ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА – ЯКІСНА ОСНОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ

2.1. Використання музично-дидактичних ігор…………………………………6

2.2. Сюжетно-рольові ігри на уроках музичного мистецтва………………….13

2.3. Проблемно-моделюючі ігри………………………………………………..15

РОЗДІЛ ІІІ. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА – ОДНА З УМОВ РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ……………………………………………………………..……………...15

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...17

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………..18.

«МУЗИКА – УЯВА – ФАНТАЗІЯ – КАЗКА – ТВОРЧІСТЬ –

ОСЬ ДОРІЖКА,

ЙДУЧИ ЯКОЮ

 ДИТИНА РОВИВАЄ

 СВОЇ ДУХОВНІ СИЛИ.»
                                        В. Сухомлинський

Вступ

Головна мета сучасної музичної педагогіки – формування музичної культури школярів як невід’ємної частини духовної культури особистості. Музична культура складається з морально-естетичних почуттів та переконань, знань, умінь та навичок, без яких неможливе засвоєння музики (сприйняття, виконання), розвиток творчих здібностей, які визначаються всією музичною діяльністю. Музика здатна з величезною силою розкривати наші почуття, а через них і самі явища дійсності, відтворювати емоційний відгук на події навколишнього життя. Отже, осмислене, педагогічно скероване спілкування з музикою на уроці – істотно сприяє поглибленню музично-естетичного досвіду учнів, розвиває їх творчий потенціал. Музика – це джерело розвитку особистості дитини, « ґрунт», на якому може зростати духовне, творче єство учня. Для предмета «Музичне мистецтво» спілкування – одне з центральних понять. Це перш за все взаємодія вчителя і учнів, що має особливе емоційно-змістовне забарвлення.

Музична культура – це індивідуальний соціально-художній досвід у сфері музичного мистецтва, зміст естетичного, ціннісного, особистісного ставлення до музики. Вона є невід’ємною від культури народу, до якого вона належить або поміж якого існує. Тому набуває актуальності проблема розвитку в учнів навичок самостійного оцінювання музичних творів різної художньої цінності, тобто розвиток критичного мислення, як прояв творчого потенціалу особистості.

Музично-творчий розвиток учнів на початкових стадіях навчання вивчали: Н.А.Ветлугіна («Музичний розвиток дитини«), Л.А.Баренбойм («За півстоліття» (Нариси, статті, матеріали); Д.Б.Кабалевский («Про трьох китів та інші цікаві речі», «Виховання серця», «Прекрасне пробуджує добре»), М.Д. Леонтович («Практичний курс навчання співу у середніх школах України»), О.А.Апраксіна («Методика музичного виховання»), О.Я.Ростовський («Методика викладання музики в початковій школі»). Дослідженням проблеми розвитку музичного слуху, як найважливішої ланки музичних здібностей, займався Б.В. Асафьєв. Коротко сформульоване їм положення полягає в наступному: слуховому апарату людини притаманні вроджені риси активного слухання; завдання музиканта – виховувати і розвивати слухову діяльність. Розуміння такої взаємозалежності – активне слухання і слуховий розвиток учнів – має основне значення для всієї хірургічної роботи вчителя музики. Б.М.Теплов, вивчаючи структуру музичних здібностей, органічно поєднував його з загальним розвитком особистості. Він першим впровадив поняття музикальності як синтетичного вираження музичної обдарованості.

Обдарована дитина – це не завжди «ідеальна» дитина. На думку швейцарського психіатра Карла Юнга, «обдарована дитина може мати несприятливі характеристики: розкиданість, голова повна пустощів; він – недбайливий, недбалий, неуважний, пустотливий, норовливий». Але якщо знайти правильний підхід, то можна досягти у розвитку здібностей великих успіхів.

Василь Сухомлинський стверджував, що «музика пробуджує енергію, мислення». Вона формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для людини творча уява – це ключик, який відмикає двері у нове, досі незнане життя, це одна з неодмінних умов розвитку творчого потенціалу особистості школяра. Найкращим періодом для розвитку творчого потенціалу особистості є дитинство. Педагог відзначав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку дитини. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять. Гру він порівнював з іскоркою, що запалює вогник допитливості і любові до знань.

І. Музичні здібності

1.1. Види музичних здібностей дитини.

Обдарованість складається з різних здібностей.

Музичні здібності:

• Дуже швидко і легко відгукується на ритм і мелодії, завжди вслуховується в них.
• Добре співає.
• В пісню або танець вкладає багато енергії та відчуттів.
• У співі або музиці передає відчуття, свій стан.
• Вигадує оригінальні, власні мелодії.
• Добре грає на якому-небудь інструменті.

Основні музичні здібності, які необхідно розвивати у дітей: емоційний відгук на музику – здатність відчувати характер, настрій музичного твору; здатність до переживання у формі музичних образів; здатність до творчого сприйняття музики; музичний слух – здатність слухати, порівнювати, оцінювати найбільш яскраві засоби музичної виразності; ладове почуття – здатність відчувати емоційну виразність звуковисотного руху; почуття ритму – здатність активно рухового переживання музики, відчуття його відтворення. Комплекс музичних здібностей у сукупності з загальними здібностями (творчою уявою, увагою, волею тощо), утворюють музичну обдарованість. Виявляючи музичні здібності дітей з допомогою різного виду їх творчої діяльності, я стимулюю у них розвиток цілого комплексу музичних здібностей.

1.2. Музичні здібності в загальній психологічній класифікації

Музичні здібності в існуючій загальній психологічній класифікації, відносяться до спеціальних, тобто таких, які необхідні для успішних занять і визначаються самою природою музики як такої. Музично обдарована дитина виділяється із загального колективу учнів, які перебувають в класі. Такі діти емоційно сприйнятливі до музики. Як правило, у них виробляються свої музичні уподобання, свої пріоритети. Деякі твори їм подобаються, і вони готові слухати їх знову і знову, а до інших вони байдужі. Одним із методів виявлення в класі обдарованих дітей є спостереження. При підході до обдарованої дитини не можна обійтися без спостережень за його індивідуальними проявами. Перевага спостереження і в тому, що воно може відбуватись у природних умовах, коли спостерігачеві може відкритися чимало тонкощів. Існує природний експеримент, коли, наприклад, на уроці або на заняттях гуртка, створюється потрібна для дослідження ситуація, яка є для дитини абсолютно звичною і, коли вона може і не знати, що за нею спеціально спостерігають.

1.3. Методи для розвитку музичних здібностей

Для розвитку музичних здібностей застосовую: метод спостереження за музикою, метод співпереживання, метод моделювання художнього творчого процесу, метод інтонаційно стильового осягнення музики. Значну увагу приділяю розвитку у дітей здібності до співу. У методиці навчання співу необхідний індивідуальний підхід до учнів. Хоровий спів є ефективним засобом виховання не тільки естетичного смаку, але й ініціативи, фантазії, творчих здібностей дітей, він найкращим чином сприяє розвитку музичних здібностей (співочого голосу, відчуття ритму, музичної пам’яті), розвитку співочих навичок, сприяє зростанню інтересу до музики, підвищує емоційну та вокально-хорову культуру. Вокальна і хорова техніка удосконалюється в результаті систематичної, наполегливої роботи над різним за формою і змістом пісенним матеріалом. Щоб робота над музичним твором приносила задоволення і радість, слід проводити її жваво і захоплююче. Тільки творча атмосфера дозволить дитині по-справжньому вільно передавати свої почуття і переживання і мимоволі відкривати таємниці вокально-хорового мистецтва, а це значить, що відкривається шлях до швидкого оволодіння і закріплення того чи іншого навику. Діти, у яких виявляються яскраво виражені здібності до вокального виконання, стають солістами. З ними надалі також ведеться індивідуальна робота.

Працюючи за інноваційними технологіями, приділяю увагу інтерактивному навчанню. Використовую інтерактивні методи навчання: «Мікрофон», «Ланцюжок», «Коло», «Аукціон», «Асоціативний кущ», «Навчаючи – вчуся». У ході інтерактивного навчання учні вчаться робити вибір, шукати і аналізувати інформацію, захищати свою точку зору, добирати найбільш переконливі аргументи. При цьому навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів, вони обмінюються думками, ідеями, пропозиціями. Інтерактивні методи навчання сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці та більш високому рівню засвоєння матеріалу учнями. До основних форм роботи, що забезпечили б, в основному, правильне музичне виховання, можна віднести такі: дитячі ігри, шкільний хор, ритмовий оркестр, груповий спів, слухання музики, музичні екскурсії, мистецьке оформлення свят. Відомо, що основним завданням музичного навчання є виховання та підготовка такого слухача, який зміг би не тільки сприймати, але й сам пропагувати музичні цінності. Тому особливу увагу на уроках музичного мистецтва в 1-4 класах приділяю саме ігровим методам, застосування яких є найбільш ефективним у роботі з даною віковою категорією школярів.

ІІ. Ігрова діяльність на уроках музичного мистецтва – якісна основа розвитку творчих здібностей дитини.

2.1. Використання музично-дидактичних ігор

З усієї різноманітності ігор на уроках вважаю найбільш доцільними та результативними музично-дидактичні, сюжетно-рольові та проблемно-моделюючі. Формування творчих здібностей молодших школярів здійснюється в основному на уроках музичного мистецтва і саме шляхами використання музично-дидактичних ігор на уроках.

Основне призначення музично-дидактичних ігор, на мою думку, – в доступній ігровій формі розвивати у школярів почуття ритму, тембровий та динамічний слух, спонукати до самостійних дій з використанням знань, набутих на уроках музики. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають в них ініціативу, самостійність, здібність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звука. Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власні дитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найпростіші, – ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, – така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К.Орфа.

На організаційному етапі уроків використовую поетичні хвилинки, музичні вітання (Фото1). Поетичні хвилинки відповідають темі уроку та емоційно налаштовують учнів на сприймання навчального матеріалу.

Фото 1

На уроках використання літературно-поетичних хвилинок відповідно до вимог навчальної програми з музичного мистецтва сприяє інтеграції навчальних предметів, формуванню міжпредметних компетентностей. Розвиток ігрових дій підказується розвитком музичних образів, літературним текстом пісні, характером рухів. Музичні ігри взагалі поєднують в собі багато рис, властивих хороводним побудовам, рухливим іграм. Але дидактичний характер цих ігор відзначається тим, що в основі його лежить завдання розвитку музичного сприйняття. Ігрова дія повинна допомогти дитині в цікавій для неї формі почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними. Наприклад, ігри «Музичний телефон», «З якої ми пісні?» допомагають дітям чисто інтонувати, визначати, чи вірно проспівана пісня, почути зміну темпу, силу звучання. Ігри «Визнач за ритмом», «Пригадай мелодію», «Повтори» розвивають почуття ритму, вчать вірно відтворювати мелодію, ритмічний рисунок пісні, поспівки. В процесі ігор діти не тільки отримують спеціальні музичні знання, у них формуються необхідні риси особистості, в першу чергу почуття відповідальності. Граючи в «концерт», дитина-артист стає більш зібраною, відповідальною, серйозною, уважною до свого «номеру» і своєї ролі. Музично-дидактичні ігри яскраво і барвисто оформлені. Наприклад, картки із зображенням музичних образів є яскравими, художніми, точно відповідають змісту гри (Фото 2,3). Ігри, в яких діти самі беруть активну участь в їх виготовленні, стають найулюбленішими і бажаними. Наприклад, діти, готуючи домашнє завдання, підбирають в журналах картинки, необхідні для таких ігор, як «В лісі», «Що роблять зайці?», «З якої ми пісні?» і ін.

Фото 2

Фото 3

Важливу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають поспівки, що проводяться в ігровій формі перед розучуванням пісні. Звичайно, для поспівок беруть нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень, які вони співають з різних звуків. Одночасно вони можуть проплескати ритмічний малюнок. Для розвитку ритмічної пам’яті, слуху на уроках проводжу гру «Хованки». Троє учнів виходять до дошки і стають обличчям до класу. Четвертий учень пише на дошці ритмічний малюнок короткої пісні чи поспівки. Весь клас запам’ятовує його. Потім те, що написано на дошці, витирають, і діти, які сидять за партами, плещуть у долоні ритмічний малюнок по пам’яті. Перший з тих учнів, які вийшли до дошки, плеще в долоні ритмічний малюнок, другий називає його ритмічними складами -та,
-ті, третій записує малюнок на дошці. Учні класу перевіряють.(Фото 4)

Фото 4

Намагаюся формувати музично-творчі здібності своїх учнів не тільки в співі. Музично-ритмічні рухи є сприятливим  ґрунтом для становлення й розвитку творчості дітей. (Фото 5). Тому цьому виду діяльності теж приділяю велику увагу, який оживляє урок, є водночас фізкультхвилинкою.

Фото 5

Пісня, музична гра, танець потребують свого виконання. Усім видам музичного виконавства властива спільна й найістотніша риса: виконання завжди має виражати музично – поетичний зміст, переданий у творах, буде це пісня чи танець, хоровод чи інсценівка. Але способи втілення цього змісту не тільки в тому, що одні властиві співу, а інші рухові. Під час співу точно відтворюються ті інтонації, які створив композитор. Інша справа – рухи під музику. Тут не доводиться точно відтворювати ні мелодії, ні фортепіанного супроводу. Це синтетичний вид діяльності. Між музикою і рухом утворюються складніші взаємозв` зки. До того ж, рух різнорідний за своїми видами. Елементи, що входять до нього, можуть мати своєю основою танець у його різновидах, гімнастичні рухи або ж носити імітаційний характер, властивий іграм-драматизаціям. Проте між музикою і рухом при одночасному їх виконанні встановлюються дуже тісні взаємозв’язки. Їх об`єднує один і той же поетичний зміст. Визначальна роль при цьому належить музиці, розвитку її образів. Рух, супроводжуючи музику, виражає саме її образний зміст (Фото 6). Отже, завдяки музично-ритмічним рухам розвиваю театрально-драматичні здібності, гнучкість мислення, уяву, творчість, що впливає на їхній позитивний емоційний стан.

Фото 6

У своїй практиці використовую гру на дитячих музичних інструментах найчастіше, як допоміжний метод у хоровому співі й слуханні музики. Застосування дитячих музичних інструментів сприяє розвитку в молодших школярів координації слуху й голосу; творчих музичних здібностей; розумінню особливостей музичних творів. Така форма роботи, як гра на ДМІ сприяє розвитку звуко-висотного слуху в дитини, засвоєнню тембрових характеристик інструментів. Іноді гра на дитячих музичних інструментах домінує в діяльності учнів. Нерідко на уроці практикую одночасно різні види музичної діяльності. Так, грою на дитячих музичних інструментах можна супроводжувати спів. Сприймаючи музику, діти реагують на неї відповідними ритмічними рухами, що виконують звичайно функцію допоміжного методу (пластичного інтонування). Буває, що одна частина класу співає, друга – акомпанує на дитячих музичних інструментах, третя – слухає. Такий розподіл обов’язків забезпечують звичайно за допомогою ігрового методу: один ряд – хор, другий – оркестр, третій – слухачі. Одночасне застосування різних видів музичної діяльності можна вважати одним з варіантів комплексної структури уроку (Фото 7).

Фото 7

Розвиток звуковисотного слуху у першокласників починається з розпізнання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку «Вгору-вниз». Якщо діти почули високі звуки – підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, середні – тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той програв.

Часто першокласникам пропоную таку гру. Розповідаю: «Одного разу маленьке пташеня, випурхнувши з гнізда, полетіло високо вгору і сіло на верхівку дерева /граю арпеджіо вгору/. Пташка-мама побачила і злякалася, що її дитина може впасти і звеліла негайно спускатися. Музика зараз підкаже вам, послухалося пташеня чи ні» /граю арпеджіо вгору чи вниз/. Рухами рук діти передають напрямок мелодії. Або ж поділяю учнів на 2 групи – «пташечки» та «ведмедики». В залежності, на якому регістрі виконуються мелодії, групи дітей виконують відповідні рухи: «пташечки» пурхають, «ведмедики» тупцюють у ритм музики. (Фото 8).

Фото 8

Використовуючи гру «Знайди свій музичний інструмент» під час ознайомлення дітей з симфонічним, народним, духовим оркестром, а також під час виконання певних завдань уроку, умовно закріплюю за кожним учнем певний музичний інструмент /флейта, барабан, гобой, скрипка, тощо/. Далі для слухання пропонуються музичні твори. Впізнавши звучання свого інструмента, діти умовно зображують гру на ньому або піднімають картку із відповідним зображенням інструмента (Фото 9).

Фото 9

З метою розвитку виконавських здібностей у процесі співу, супроводу на музичних інструментах, розвитку критичного мислення можна використовувати гру «Актори і критики». Клас умовно поділяється на дві групи. Перша – «актори» – виконують пісню чи супровід на музичних інструментах будь-якого твору. «Критики» оцінюють виконання. Так гра активізує виконавську діяльність дітей, стимулюючи виразність, артистичність. Оцінюючи виконання товаришів, діти набувають навичок спостереження, аналізу, вчаться уважно слухати, порівнювати, узагальнювати.

2.2. Сюжетно-рольові ігри.

У сюжетно-рольових іграх молодші школярі відтворюють безпосередньо людські ролі і взаємини. Творча гра має свою структуру, де сюжетом стає сфера дійсності, яка відбивається у творчій інтерпретації граючих. Центральним компонентом у сюжетно-рольовій грі є роль, яку бере на себе учень. І його імпровізаційні, ігрові дії. У розгорнутій формі гра є колективною діяльністю, де її учасники вступають у відносини співробітництва. Розгорнута гра за сюжетом об’єднує всіх її учасників одним задумом, де кожний з гравців вносить свою частку фантазії, досвіду, активності в інтерпретації схваленого задуму всією групою. Водночас кожен учень дотримується правил, що диктує взята на себе роль. Спільні переживання, захоплення творчою діяльністю, яка відображає життя з його пригодами, небезпеками, радощами і відкриттями, незважаючи на те, що багато робиться, «начебто», не заважає їм переживати справжні почуття. Тому у грі створюються винятково сприятливі умови для розвитку колективістських відносин, почуття гуманізму.

Сюжетно-рольові ігри можна організовувати під час вивчення дитячих опер, пісень, поспівок. Цінним матеріалом для вчителя є збірка В.Верховинця «Весняночка». Переважна більшість ігор, вміщених у збірці – це невеличкі казки та напівказки, де дійсність переплітається з вигадкою, де дитячій увазі пропонується широкий вибір різноманітних ролей, від простих, призначених для однієї особи /«Ладки, ладусі»/, до складних гуртових /«Дінь-дінь», «Вийшли в поле косарі», «Подоляночка» тощо/.

Успіх сюжетно-рольових ігор значною мірою визначається зовнішньою їх організацією, завдяки якій стають можливими ігрові дії. Особливе місце в цій організації набуває різноманітна атрибутика /предмети, костюми, які допомагають створити реальну ситуацію/. Важливими також є щирість, захопленість самого вчителя, його серйозне, ділове ставлення до учнів – рівноправних партнерів по грі. Наприклад, розучування української народної пісні «Два півники»  (Фото 10), «Пісні Лисички» з опери М. Лисенка «Коза Дереза» (Фото 11). А також використання елементів драматизації під час вивчення календарно-обрядових пісень.

Фото 10

Фото 11

2.3 Проблемно-моделюючі ігри на уроках музичного мистецтва

До проблемно-моделюючих ігор можна віднести такі форми ігрових ситуацій як самостійне створення музичного супроводу до запропонованого оповідання, картини. Наприклад, говорю: «У казковому місті починається день. Який буває ранок»? Відповіді: сонячний, теплий, холодний, осінній, весняний, дощовий. Далі пропоную дітям уявити себе композиторами і розказати, яку б вони написали музику під назвою «Ранок». Які б вони використали для цього засоби музичної виразності. Після чого пропоную познайомитись з твором Е. Гріга «Ранок». Перед знайомством учнів з твором В. Косенка «Гумореска» можна дати наперед завдання окремим учням у класі – вивчити і продекламувати перед класом гуморески, передаючи зміст твору. Після чого ставлю проблемне запитання: якою за характером може бути музика під назвою «Гумореска»?

Варіантів створення музичних супроводів до казок, оповідань, картин дуже багато: можна використовувати вокальні імпровізації, різні дитячі інструменти, а також пластичні рухи.

У грі формуються сприймання, мислення, пам’ять, мовлення – ті фундаментальні психічні процеси, без достатнього розвитку яких неможливо говорити про виховання культурної особистості. На уроках музики ігри активізують здатність дітей самостійно мислити і діяти, допомагають їм пройти шлях від багатопланового осягнення навколишнього світу до чутливого сприймання людських стосунків. Завдання вчителя – створити умови для успішного проведення музичної гри таким чином, щоб вона не стала тільки забавою, а змогла розвинути творчі здібності дітей, зацікавити та допомогти їм засвоїти музично-теоретичні теми уроків.

ІІІ. Позакласна робота з музичного мистецтва – одна з умов розвитку музично-творчих здібностей

Гарним доповненням по формуванню музично-творчих здібностей учнів є позакласна робота. Вона повинна бути тісно пов’язана з уроками музичного мистецтва і, безперечно, спланована. Участь в позакласній роботі відкриває перед школярами можливість поглиблено займатися тим, що їм подобається. Працюючи з зацікавленими учнями, прагну більше залучати їх до музики, формувати самостійність та творчу активність. Успіх всієї різноманітної роботи по музичному вихованню здебільшого визначається тим, наскільки діти оволодівають різними видами музичної діяльності і мають потребу в ній. На формування їх інтересів і смаків великий вплив мають сім’я, засоби масової інформації, однолітки, і це потрібно враховувати в кожному окремому випадку. Наведу декілька прикладів позакласної роботи з музики, які використовую у своїй практиці:

• вокальний гурток і як результат роботи – участь у конкурсах, фестивалях районного та обласного значення;
• збір фольклору рідного села з уст бабусь учнів та запис відповідного матеріалу, організація в школі зустрічей з фольклорним ансамблем села;
• шкільні свята, які являються однією з масових форм позакласної роботи. Їх тематика може бути дуже різноманітною.

Позакласна виховна робота має величезні можливості для залучення дітей до формування особистості, більше ніж звичайні шкільні заняття. Величезна кількість позаурочних виховних методик і прийомів дозволяє робити це всебічно зокрема вчителю музичного мистецтва. Серед форм роботи по формуванню музично-творчих здібностей учнів, їх художньо-естетичних смаків найбільш вдалими вважаю наступні:

• Театралізовані форми роботи – найскладніші й найцікавіші форми. Вони розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей. Під час їх підготовки відбувається креативна діяльність педагогів та учнів.
• Літературно-музична композиція – композиційно побудоване подання літературного матеріалу у музичному оформленні.
• Концерт – поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі.
• Ток-шоу. Інтерактивна програма (від англ. talk show – розмовне шоу), в якій один або декілька запрошених учасників ведуть обговорення запропонованих тем. Як правило, при цьому присутні запрошені у студію глядачі. Іноді глядачам надається можливість задати питання або висловити свою думку.
• Тематична дискотека. Розважальний захід пізнавально-профілактичного спрямування. Для отримання «вхідного квитка» на дискотеку пропонуються певні умови, пов’язані з тематикою заходу (наприклад, вечірка в рок-стилі). Під час такої дискотеки можна поширювати інформацію з обраної тематики, розповідати про відомих музикантів, які постраждали або загинули внаслідок соціальних «хвороб» або про тих, які активно виступають за, наприклад, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, дотримання прав людини тощо. Такий захід може стати своєрідним діагностичним інструментарієм для з’ясування вже наявного рівня обізнаності учнів з обговорюваної проблеми.
• Гра станціями (квест). Інтерактивний жанр, де учасникам пропонуються рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи показувати свої знання.
• Флеш-моб (англ. flash mob – «спалахуючий натовп») – це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться. (https://www.youtube.com/watch?v=fAKl5z5D-6A)
• Проєкти (дослідження) – це самостійне дослідження різних тем, що проводиться учнями протягом тривалого періоду часу, в кінці якого вони представляють певний результат.

Висновки

У своїй роботі я впроваджую ідею особистісно-орієнтованого навчання, суть якого полягає у визначенні індивідуально-психологічних особливостей учнів; розвитку дитини, наділеної своїм неповторним суб’єктивним досвідом. При цьому необхідно формувати особистість із заздалегідь прогнозованими якостями, здібностями; організовувати музичну діяльність учнів на основі особистісних потреб.

У висновку хотілося б відзначити, що в сучасній освіті так мало часу приділяється проблемі виявлення та роботи з обдарованими дітьми у будь-якій області. І багато хто навіть зовсім забули про одну важливу істину, що немає дітей необдарованих. Педагогам не завжди вистачає часу і спостережливості для того, щоб виявити певні здібності у дітей і почати їх розвивати в правильному напрямку. Адже не завжди обдарована дитина може проявити їх, активно демонструючи. Тому своє завдання, як педагога, бачу в тому, щоб у різних видах діяльності, які використовую на своїх уроках, допомогти дитині розкрити свої здібності, і потім направити його увагу в ту область діяльності, в якій вони проявилися з більшою силою. Творчо підходячи до розвитку різних здібностей у дітей, педагог зможе допомогти кожній дитині реалізувати себе в майбутньому як яскраву, творчо обдаровану особистість.

В. Сухомлинський говорив: «Тільки емоційне пробудження розуму дає позитивні результати в роботі з дітьми...». Немає сумніву, що саме творча діяльність приносить учням незрівнянну радість, естетичну насолоду, розвиває музично-творчі здібності, робить їх гуманними, духовно багатшими, сприяє самовираженню, прояву самостійності в засвоєнні художньо-смислової інтерпретації творів музичного мистецтва. Отже, у міру оволодіння завданнями та формування нових умінь учні поступово включаються у процес виконання творчих завдань, які мають бути: по-перше, комплексними, тобто охоплювати різні види музичної діяльності; по-друге, забезпечувати досягнення мети, сприяти формуванню творчої індивідуальності.

Література

1. Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини / Н. О. Ветлугіна. – К.: Музична Україна, 1978.
2. 3іміна А.М. Основи музичного виховання і розвитку дітей молодшого віку: Підручник для педвузів. - М., 1993.
3. Овчарук О. В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / О. В. Овчарук// Компетентнісний підхід у сучасній освіті. – К., 2004.
4. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. – К.: Видавництво АСК, 2004
5. Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня /С. О. Сисоєва. – К.: Поліграфкнига, 1996.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – Вибрані твори у 5 т. – К.: Рад. Школа. – 1977. – Т.3