Розвиток навичок артикуляції та інтонації при навчанні гри на баяні в дитячих музичних школах.

Розвиток навичок артикуляції та інтонації при навчанні гри на баяні в дитячих музичних школах

Дитячі музичні школи покликані виховувати творчо активних дітей, залучати їх до світу музики і навчати грі на інструменті.

На даний момент гостро стоїть проблема навчання музиканта інтонуванню і артикулюванню музичного матеріалу в зв'язку з тим, що цьому питанню приділяється не завжди достатньо уваги.

В музичній практиці до цих пір існує уявлення про виконавське інтонування, згідно з яким фортепіано, клавесин, орган, акордеон, баян та інші інструменти з фіксованою висотою звуків відносяться до «неінтонуючих». Інтонаційність інструменту визначається здатністю імітувати людський голос, його інтонації. Це залежить від особливостей звукоутворення і виконавської майстерності в звуковидобуванні. Музиканти - виконавці на різних інструментах, питання артикуляції пов'язують з технікою гри.

Інтонація - багатозначне поняття, що виражає звукове втілення музичної думки, яка трактується як прояв соціально і історично детермінованої людської свідомості.

Артикуляція - спосіб виконання на інструменті або голосом послідовності звуків; визначається злитістю або розчленованою останніх; один із засобів, за допомогою яких може бути здійснена фразування.

Поняття «артикуляція» прийшло в музику з науки про мову, де йдеться про артикуліруванні складів, про ступінь ясності їх розчленованості при вимовлянні слова.

Баян - зручний музичний інструмент для вивчення артикуляції. На ньому можна виконувати моно- і багатоголосну музику, він володіє такими якостями, як протяжність звучання, рухлива гучна динаміка. Однак динамічний паралелізм в звучанні багатоголосся є недоліком баяна, який ускладнює процес інтонування багатоголосся і диференціювання по гучності лінеарних пластів звукового потоку. Саме цей недолік дозволив звернути увагу на засоби регулювання мас звучності по вертикалі і горизонталі - синхронні, асинхронні, штрихові. Критерій зв'язності - роздільності є для баяна дуже важливим. Основна властивість інструменту - співучість, так як міх (своєрідні легені) за рахунок можливості досить довгого дихання дозволяє домогтися тонких проявів музичної експресії.

Викладачу музичної школи потрібно багато уваги приділяти розвитку навичок інтонації та артикуляції учнів по класу баяна, розвивати самостійність, творчі навички з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, які базуються на таких компонентах: теоретичному, технологічному, творчому.

Теоретичний компонент включає в себе необхідні теоретичні знання (основні прийоми звуковидобування, застосування їх на практиці, динаміка, штрихи, виконавська термінологія, виконавські зразки.

Технологічний компонент включає в себе необхідні вміння та навички для втілення композиторського задуму за допомогою виконавського апарату, а також самоконтроль. В його основі лежить моторна функція артикуляції.

Творчий компонент відображає прояв творчої активності учня як основи художньої діяльності, вміння застосовувати на практиці отримані знання, знаходити нові рішення в інтерпретації твору.

На уроках по спеціальності розвиваючи навики артикуляції та інтонації в учнів по класу баяна можна застосовувати такі методи:

1. Емпіричні (педагогічне спостереження, аналіз і узагальнення педагогічного досвіду);

2. Діагностичні (анкетування, тестування, бесіда);

3. Дослідно-пошукова робота.

Форми занять:

1. Індивідуальні;

2. Ансамблеві;

3. Колективні уроки.

Досвід роботи, вказує на значимість розвитку навичок артикуляції та інтонації, допомагає визначити рівень їх сформованості та розвитку, виявляти недоліки у грі учня, їх основні причини та усунути їх.

Робота по розвитку навичок артикуляції та інтонації включає в себе три етапи:

1. На першому етапі формується розуміння значення артикуляції. Проводяться бесіди про походження інструменту і етапах його розвитку, що необхідно для розуміння звукоутворення і культури звуку. Викладач розповідає про роботу виконавців-баяністів. Бажано організувати відвідування концертів, налаштувати учнів до серйозної підготовки до академічних концертів, технічнічних заліків. Діяльність, спрямована на накопичення знань учнів, слухового багажу, розвиток музичного мислення, приводить до розуміння визначень артикуляції та інтонації і їх значення на всіх етапах виконавської діяльності.

Умови для розвитку артикуляції та інтонації:

-підібирати репертуар з урахуванням індивідуальних особливостей учня;

-в роботі використовувати наочні посібники (таблиця штрихів);

-приклад гри (гра викладачем, або прослуховування музичних творів у виконанні майстрів баянного мистецтва, на концертах, або в записах).

2. На другому етапі систематизувати отримані знання і вміння.

Для другого етапу потрібно хрестоматійний репертуар з метою вивчення прийомів гри у відповідності з природою інструменту та індивідуальних особливостей учнів. У процесі поетапного і фрагментарного вивчення творів виявлялася їх художньо-образна сторона і способи її втілення при виконанні. На даному етапі учні, виконуючи музичний твір, прагнутимуть передати задум композитора. При роботі в ансамблі потрібно звернути увагу на єдність виконання штрихів, використання артикуляційних прийомів. В результаті у учнів сформуються смак, розуміння суті артикуляції та інтонації. Така робота в класі допоможе збагатити знання учня, розширить його кругозір, надасть можливість застосовувати отримані знання на практиці.

3. На третьому етапі начання учні починають застосовувати отримані знання, уміння і навички на практиці:

-сольне публічне виконання;

-ансамблеве публічне виконання.

Навчальна діяльність в музичній школі повинна грунтуватися на мотивації, зумовленій самостійною роботою над твором. Позитивна самооцінка стане стимулом для подальшого розвитку.

Викладач може використовувати в своїй роботі метод аналізу виконавських рухів, порівняльного аналізу виконання одного твору (різними музикантами або учнями в процесі концерту-обговорення), де краще будуть виявлені особливості та закономірності інтонації та артикуляції в творах, наприклад, авторів різних епох. На даному етапі учні намагатимуться вірно виконати, запропоновані в тексті: штрихи, фрази, динаміку тощо).

На уроках викладач проводить таку роботу: індивідуальну, ансамблеву, колективну.

Висновок: з кожним роком навчання в музичній школі, учень підвищує свій технічний і художньо-емоційний рівень розвитку. Також спостерігається і поступова, позитивна динаміка підвищення розвитку навиків артикуляції та інтонації.