Розвиток орфографічної грамотності учнів початкових класів

Про матеріал
Доповідь про розвиток орфографічної грамотності учнів початкових класів. В доповіді розповідається як сприяти виробленню у школярів міцних орфографічних навичок.
Перегляд файлу

Розвиток орфографічної грамотності учнів початкових класів

 

Орфографічна грамотність як частина загальної мовної культури складається внаслідок вивчення теорії, свідомого засвоєння правописних правил і проведення системи тренувальних вправ, що забезпечують вироблення необхідних умінь і навичок.

Для розвитку орфографічної пильності потрібно:

− виробити в учнів загальнолінгвістичні вміння (визначати наголошені-ненаголошені склади, розрізняти глухі і дзвінкі приголосні, розбирати слова за будовою, розрізняти частини мови, члени речення тощо);

− навчити їх зіставляти факти літературної мови і деформованої;

− ознайомити школярів із характерними ознаками орфограм.

Навчання орфографії сприятиме виробленню у школярів міцних орфографічних навичок, якщо при формуванні їх дотримуватися таких етапів навчальної роботи:

1. Визначення орфограми.

2. Правиловідповідна мотивація орфограми.

3. Послідовне виконання орфографічних операцій, зумовлених вибором нормативного написання.

4. Комплексне використання різновидової навчальної діяльності, спрямованої на практичне застосування орфографічних знань.

5. Корекція орфографічних умінь і навичок.

Необхідною умовою формування в учнів орфографічних умінь і навичок є здатність бачити орфограми, оперативно визначати їх у вживаних словах. Учні припускатимуться значно меншої кількості помилок, якщо вмітимуть зосереджувати свою увагу на структурі слова, відчуватимуть «орфографічні місця», знатимуть особливості мовних явищ, які становлять зміст орфограм.

Щоб забезпечити грамотність, самого лише знання правил не досить, потрібно також різноманітно і ефективно практика письма, виконання навчально-тренувальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і швидко застосовувати ви-вчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов’язана з постійним мисленням. Щоб активізувати ува-гу, мислення, слід підбирати різноманітні навчальні завдання.

Для засвоєння орфографії використовуються різноманітні види вправ, які можна об'єднати в такі групи:

1) списування,

2) диктанти,

3) орфографічний розбір,

4) робота з орфографічним словником,

5) довільне письмо — добирання слів з орфограмами,

6) вправи з розвитку мовлення (перекази, твори), які включають і орфографічні завдання.

Розкриємо суть цих видів роботи.

Поширеним у практиці роботи вчителів є ускладнене списування слів, речень чи текстів з вставлянням букв чи трансформацією. Це сприяє виробленню орфографічної пильності, міцному засвоєнню орфографічних норм.

У системі тренувальних вправ з орфографії велике місце посідають диктанти. Це одна з найефективніших форм роботи, що сприяє виробленню міцних орфографічних навичок.

Словниковий диктант (орфографічна хвилинка, орфографічна розминка). Учитель диктує слова, учні записують їх і пояснюють орфограми. При достатньому розвитку самостійної роботи учнів такі диктанти можуть готувати самі учні. Різновидом словникового диктанту є словниково-розподільний, коли учні не лише записують слова а й розподіляють їх за групами відповідно до вказаного правила.

Як варіант словникового диктанту можна використати самодиктант: учні записують з пам’яті слова на вказану орфограму. Цей вид роботи для учнів є дуже захоплюючим. Найцікавішим є момент, коли клас визначає переможця: хто найбільше написав. І, як завжди, необхідно підсумувати роботу формулюванням теоретичних правил.

Як показують спостереження, учні полюбляють оцінювати свої роботи або роботи товаришів. Тому доцільно проводити міні-диктанти «Перевіряю себе». Учні записують з голосу вчителя тексти, учитель читає вдруге, називаючи орфограми – учні олівцем виправляють помилки, підраховують їх, виставляють собі бал або товаришу під час взаємоперевірки. Така самоперевірка або взаємоперевірка робіт є ефективною у процесі вироблення навичок грамотного письма.

Іншим видом роботи може бути диктант-завдання. Після написання його учні складають перелік орфограм (обов’язково свій приклад).

Традиційним у практиці вивчення орфографії є вибірковий диктант. Вибірковий диктант передбачає виписування з дикто-ваного тексту тільки окремих слів, словосполучень або речень відповідно до мети і завдання уроку. Вибірковий диктант може бути різної складності, а саме: з диктанту виписують окремі слова й з'ясовують правопис їх; слова не тільки виписують, а й відносять до певної правописної групи, вміщують у відпо-відну колонку (наприклад, виписують слова на правила написання апострофа у три стовпчики: після губних, після префікса, без апострофа) – вибірково-розподільний диктант.

За часом пояснення орфограм виділяють попереджувальні, коментовані і пояснювальні диктанти. Пояснення правопису орфограм може бути до початку запису (попереджувальний диктант), у процесі запису (коментований) і після запису (пояснювальний).

Цікавим і ефективним видом роботи з формування орфографічних навичок є орфографічне лото. Гру можна проводити на початку уроку для активізації мислення. Учень витягує картку зі словом на певне правило, має назвати правило, навести приклади (не менше 5), назвати винятки з правила.

Як усна розминка може проводитися гра «Знайди зайве». Учні знаходять правиловідповідну мотивацію вибору зайвого слова.

Розвивати позитивні мотиви у навчанні допоможе самостійна пошукова робота учнів. Головне тут – зацікавити дітей, спонукати до співпраці, формувати бажання самовдоскона-лення, самонавчання. Суть роботи полягає у пошуку потрібної інформації та записуванні певних пояснень (орфографічне правило) на одному боці картки, а прикладів – на іншому. Можливий і такий

 варіант роботи: з одного боку записано правило, з іншого діти наводять приклади.

Таким чином, за допомогою цільових настанов необхідно розвивати чуття мови, орфографічну пильність і навчати використовувати теоретичні відомості, які вказують на наявність орфограми.

Ефективними і цікавими для учнів на уроках є різноманітного роду вправи з ключем, розгадування кросвордів, які готує як сам учитель, так і учні.

У роботі слід приділяти увагу диференційованому підходу до навчання. З огляду на те, що рівень знань і пізнавальні можливості учнів різні, під час вивчення чи повторення певних тем треба розробляти завдання різної складності. Наприклад, для учнів з низькою сформованістю орфографічних знань та умінь для самостійно-пошукової роботи пропонуються картки, заповнені з обох сторін. Вони виконують вправу, а потім перевіряють правильність її виконання (формулювання правила чи підбір прикладів). Учням з високою сформованістю знань та вмінь пропонується, наприклад, скласти вправу-завдання з відповіддю на зворотному боці картки (такі картки потім можна використовувати вчителем під час закріплення чи перевірки знань).

Також учням з високими творчими можливостями і сформованістю самостійності у роботі можна запропонувати скласти кросворди, гру-завдання, дібрати слова до словникового диктанту на певну тему і провести такий диктант, скласти мовну казку, загадки, опорної схеми, план тощо. Довіра до дитини у підготовці завдань сприяє формуванню активної, творчої особистості.

Диференціації навчання, особистісному підходу також сприяє використання інтерактивних вправ, коли навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів, навчання у співпраці, яке сприяє виробленню атмосфери співробітництва, взаємодії. Найбільш ефективними для формування орфографічної грамотності є наступні технології інтерактивного навчання:

Технології кооперативного навчання:

− робота в парах;

− ротаційні (змінювані) трійки;

− два-чотири-разом;

− «Карусель»;

− робота в малих групах (діалог, синтез думок, спільний проект, пошук інформації, «коло ідей»);

− «Акваріум».

Технології колективно-групового навчання:

− обговорення проблеми в загальному колі;

− «Мікрофон»;

− незакінчені речення;

− «Мозковий штурм»;

− «Навчаючись учусь» («Кожен учить кожного», «Броунівський рух»);

− «Ажурна пилка» («Мозаїка»);

− аналіз ситуації (case-метод);

− «Дерево рішень».

Крім постійної роботи учнів з орфографічними словниками, у шкільній практиці можливі й настінні орфографічні словники – змінні таблички з переліком слів або словосполучень, правопис яких необхідно запам'ятати.

На таких таблицях повинно бути приблизно 10-20 слів чи словосполучень. Виходячи з потреб вивчення орфографічного матеріалу, їх треба міняти через 10-12 днів. Настінні орфографічні словники сприяють попередженню помилок і успішній роботі над їх усуненням.

З орфографією тісно пов'язані і заняття з розвитку мовлення. Адже в процесі довільного, творчого письма, яким є вправи з розвитку мовлення, активізується і збагачується словник учнів, удосконалюється їх мовлення в цілому, в тому числі з боку орфографічної грамотності. Учні повинні навчитися розпізнавати орфограми й правильно писати їх не тільки у виконуваних вправах, а й у довільному письмі.

Серед різноманітних засобів, що застосовуються у школі для досягнення глибоких знань учнів з мови, дуже важливе місце відводиться роботі над виправленням помилок. Не слід обмежуватись лише учительською перевіркою виконання учнівських робіт, а й використовувати самоперевірку, взаємоперевірку. Це привчає школярів критично ставитися до своїх помилок і помилок товаришів.

Успішне оволодіння орфографією передбачає чітко органіовану роботу над помилками, до якої слід старанно готуватися. Підготовка розпочинається з ретельної перевірки письмових робіт, обліку й класифікації помилок.

Програмою передбачено спеціальні уроки аналізу письмових робіт та роботи над помилками. Вони дають бажаний ефект лише тоді, коли така робота проводиться в певній системі, коли увесь матеріал згрупований, а послідовність уроку та методичні прийоми добре продумані. Учитель дає загальну характери-стику виконання учнями робіт, повідомляє, на які правила найбільше допущено помилок і потім виконується колективна робота над типовими помилками. Учні ділять сторінку зошита на дві колонки. У першій записують слова у правильному варіанті, підкреслюють орфограму чи пунктограму, а в другий – пишуть приклади (не менше 2-3) на цю орфограму. Правильно наведені приклади означають, що учень пригадав правило, на яке допустив помилку. Залучаються до роботи всі учні (встигаючі і невстигаючі). Потім кожен учень самостійно працює над своїми помилками аналогічно виконаній роботі на дошці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
11 лютого 2023
Переглядів
784
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку