"Розвиток пізнавальної і творчої активності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій навчання на уроках інформатики"

Державний професійно – технічний навчальний заклад

«Сумський центр професійно – технічної освіти»

Методична розробка

Розвиток пізнавальної і творчої активності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій навчання на уроках інформатики

Розробка

викладача інформатики та інформаційних технологій

Грицай О.В.

Суми 2020

ЗМІСТ

1. Вступ.

2. Пошук досконалих методів навчання інформатики.

2.1. Формування самостійності людини.

2.2. Самостійна робота на уроках.

2.3. Форми самостійної словникової роботи.

3. Перспективи інноваційних технологій.

3.1. Впровадження інтерактивних навчальних програм.

3.2. Проблеми інтеграції.

3.3. Досвід використання ігрових технологій на уроках інформатики.

3.4. Застосування нетрадиційних форм навчання.

3.5. Дидактичні ігри.

4. Висновок.

5. Список використаної літератури.

1. Вступ

Криза суспільства – це час для перебудови будь-якої складної його системи – політичної, економічної, освітньої. І чим глибша криза, тим суттєвішою і продуманішою повинна бути відповідна перебудова. Складність становища освіти в Україні полягає у тому, що під гаслом економії коштів чи наближенням до західних стандартів Україна може повністю зруйнувати наявну систему освіти. А разом з тим – і єдину можливість для інтегрування в Європу як ринку високо кваліфікованої робочої сили. Не комфортність адміністрації та вчителів, а задоволення реальних інтересів випускників та суспільства в цілому повинні бути мірилом успіхів системи освіти.

Мірилом успіху навчання має стати ефективність подолання проблемних ситуацій і здатність подавати результатів у вигляді, прийнятному для суспільства. Лише така мета відповідає інтересам окремих громадян України і всього суспільства в цілому.

Впровадження нових інформаційних технологій вимагають нових підходів до розбудови як всієї національної системи освіти, так і системи вищої освіти, і висувають на перший план завдання удосконалення змісту вищої педагогічної освіти, сучасних технологій навчання і виховання.

Проблема диференційованого формування знань та вмінь учнів з інформатики до кінця не розв’язана, а це, в свою чергу, негативно відбивається на впровадженні інтенсивних форм та засобів організації навчального процесу. Відсутня цілеспрямована методика навчання інформатики на основі диференціації за профілем і за рівнем знань та вмінь учнів.

Разом з тим, поступово шкільний предмет інформатики втрачатиме роль головного осередка підготовки користувачів сучасних інформаційних технологій. Проте теоретичні основи інформатики не втратять світоглядного, загальноосвітнього і загальнокультурного значення. Недивлячись на те, що термін "інновація", як стверджують спеціалісти, вперше використовується в наукових текстах XIX століття, інноваційна проблематика як відображення об'єктивних потреб у сфері управління суспільством і самоуправління особистості зафіксовано (нехай в іншому термінологічному оформленні) ще в класичній давнині. Відношення до нового було принциповим пунктом роздумів не тільки Лао-Цзи і Конфуція, софістів й Сократа, але й опонуючи один до одного ідеологів усіх наступних епох.

2. Пошук досконалих методів навчання інформатики.

На протязі століть йшов пошук досконалих методів навчання інформатики; педагогами, психологами узагальнювався певний досвід, пропонувались нові ідеї в дій галузі.

У наш час зростає потік інформації, поширюється тенденція до відтворення справжньої історії, без перекручувань і фальсифікацій. На сторінках преси з’являється ряд альтернативних думок на певні історичні проблеми і, навіть, цілі періоди, обсяг знань надзвичайно швидко збільшується.

Сучасним школярам дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій виходячи з того потоку інформації (часом досить суперечливої), яка виплескується на нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв’язку з цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією з таких проблем, яка потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного, творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних установок, які вбивалися в їхні голови ще з дитинства. Сучасна школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття знань.

Проявляти такі якості мислення як самостійність, активність, гнучкість, швидкість і інші. Щоб виявити, на скільки учні володіють цими якостями, як у них розвинута здатність до аналізу, уміння виділяти істотне, здійснювати порівняння. Виходячи з одержаних результатів, ми визначили деякі завдання вчителя інформатики по формуванню в учнів тих якостей мислення, які необхідні для засвоєння інформатики та самостійного здобуття знань. Використані нами методики дослідження дали можливість дослідити швидкість, гнучкість мислення школярів, встановити ступінь володіння ними просторовими образами та уміння самостійно оперувати ними.

2.1. Формування самостійності людини

Даній проблемі присвячено багато посібників, монографій і статей, але часто дане питання розглядається вузько, з позиції якоїсь однієї риси, якості, яка протиставлялась іншим. Одні вчені твердили, що самостійність визначається тільки мислительною діяльністю учнів, другі - тільки мотивами її діяльності, її добровільністю, треті - тільки рисами характеру, поведінки тощо. Але не треба забувати, що діяльність людини багатогранна і тому треба формувати самостійність людини в цілому, у всіх її проявах.

Наше дослідження показало, що в навчанні інформатики слід розрізняти:

1) самостійність мислення проявляється при розгляді суті явищ (подій, процесів) і веде до формування переконань; з нею тісно пов’язана і самостійність в використовуванні навичок і вмінь, прийомів розумової праці, методу пізнання;

2) самостійність характеру, поведінка особистості, яка виражається в умінні поступати у відповідності зі своїми поглядами, в тому чи іншому відношенні до оточуючого;

3) самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості;

4) самостійність в практичній діяльності.

Не треба забувати, що існує принципова різниця між пізнавальною діяльністю:

а) при передачі готових знань;

б) при формуванні знань на основі самостійної мислительної діяльності учнів.

Головним видом пізнавальної діяльності учнів за способом передачі готових знань є запам’ятовування, при слабкому прояві мислительної активності і самостійності.

На початку 50-х років був запропонований пізнавальний процес, при якому знання формуються на основі самостійної мислительної діяльності учнів. Учень без сторонньої прямої допомоги повинен розібратися в явищах суспільного життя, розкрити їх суть. Пізнання рухається від явища до суті, а від суті знову до явища, але тепер це явище усвідомлюється повніше, глибше. Самостійне розкриття суті явищ органічно пов’язане з використанням знань, умінь, життєвого досвіду учнів.

Аналіз результатів експерименту показав, що для організації самостійної навчальної діяльності необхідно забезпечити її посильність, доступність і різноманітність, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів дотримуючись дидактичних вимог.

2.2. Самостійна робота на уроках

Самостійна робота на уроках інформатики має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, коли вчитель застосовує її у певній системі та послідовності; правильно керує нею; працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо природничо – математичного циклу.

В чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність являє якість процесу пізнання, рису особистості учня і форму організації навчання.

Дані дослідження підтверджують думку про те, що розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони: - відношення вчителя до проявів самостійності:

- уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;

- уміння виділяти головне і другорядне;

- оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу;

- наявність або відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;

- самостійне застосування засвоєних знань;

- оцінка учнем своєї роботи і її результатів.

Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

Велике значення в цьому відношенні має висока майстерність учителя, його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного процесу, створення проблемної ситуації на уроці, правильна і раціональна організація видів самостійної роботи, пов’язаної з подоланням учнями певних труднощів і підведення підсумків виконання і об’єктивна оцінка роботи.

Для того, щоб самостійна робота була ефективною важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

Ми організували класну роботу так, щоб домашня самостійна робота була її органічним продовженням. Великою мірою робота учнів, хід уроку тісно зв’язані і залежать від якості самостійної роботи учнів удома. Мета домашньої роботи - міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, дальший розвиток набутих учнями умінь і навичок самостійної роботи з текстом підручника, ілюстраціями, схемами. Учні, виконуючи домашнє завдання, привчалися писати прості й розгорнуті плани з окремих питань і тем, складати різні тематичні таблиці, працювати з матеріалами періодичної преси, готувати невеликі повідомлення, реферати.

Домашня робота носила творчий характер, будила думку школяра. Вчитель на уроці максимально застосовував прийоми стимуляції активного самостійного мислення, щоб творчий дух не залишав школяра і вдома, спонукав його до самостійності і активності.

Часто учень не засвоює той чи інший матеріал через невміння самостійно виконувати навчальні завдання, зокрема домашні. Дуже важливо навчити учня складати план і тези прочитаного. Спочатку вчитель навчав учнів на уроці цієї роботи. На такому уроці діти працюють колективно, після дворазового читання тексту підручника учні старалися проаналізувати його, при допомозі вчителя виділити головне. Можна працювати над текстом, розбивши його на окремі частини і аналізувати кожну з них. Важливо, щоб вчитель надалі дав вказівки щодо самостійного складання плану, техніки читання, запам’ятовування, запису тез тощо.

Ми контролювали роботу учнів через фронтальне опитування. Важливо й надалі окремим учням роздавати картки для самостійної роботи з подібними завданнями, скласти план прочитаного тексту, скласти тези прочитаного; потім збирали і перевіряли зошити окремих учнів. Таким чином було зрозуміло, на скільки учні вміють виділяти головне, над чим ще треба попрацювати і вияснити, чи вміють учні лаконічно і суттєво виражати свої думки. Не всі учні володіють належним темпом читання, і цей недолік негативно позначається на успішності. Для того, щоб виправити становище треба більше уваги приділяти самостійній роботі над текстом підручника, застосовувати систему вправ на читання і аналіз тексту підручника, а також давати додаткові завдання додому - прочитати життєпис полководця, уривок з поеми, статтю в газеті тощо.

Дуже важливо навчити учня працювати з книжкою і в школі, і вдома, виробляти в нього звичку “копатися в книжках”. Добре ілюстрований підручник дає можливість набагато краще організувати найрізноманітніші види роботи з ним, активізувати розумову діяльність учнів, розвивати в них активність, самостійність, творчу уяву.

Ілюстрації підручників діляться на композиційні, схематичні, фотоілюстрації.

Самостійну роботу учнів над ілюстраціями підручника ми організували так, щоб вона була різноманітною - це і уявні екскурсії до тієї чи іншої країни на основі ілюстрацій підручника і використання для порівняння двох або кількох ілюстрацій і інші форми роботи. Основною умовою самостійної роботи учнів з ілюстраціями було вміле поєднання слова вчителя з текстом підручника і малюнком.

Майже у кожної дитини є потреба проявити свої творчі нахили, цю потребу учень може задовільнити в процесі написання твору, адже процес написання твору є процесом творчого уявлення. Спочатку твір існує як система уявлень про факти, події, які треба певним чином відібрати. Щоб успішно керувати цим процесом, розвивати творчі здібності учнів, необхідно знати їх індивідуально-психологічні особливості, ставлення дітей до навчання, особливості їх знань, умінь і навичок, вольових якостей.

Ще одним з важливих видів самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й самостійності учнів є ведення словника.

2.3. Форми самостійної словникової роботи

Для підвищення активності і самостійності на уроках інформатики були використані такі форми самостійної словникової роботи:

1) самостійне з’ясування значення слова за допомогою словників, енциклопедій, довідників;

2) складання усно, а потім письмово оповідань-мініатюр з відомими уже словами і термінами;

3) рецензування цих оповідань учнями;

4) добір слів і термінів, що стосуються певної теми, розділу;

5) різноманітні форми роботи з картками.

Дуже важливо навчити дітей користуватися “лінією часу”. В старших класах більше уваги приділялося таким видам самостійної роботи як складання плану-конспекту, який передбачає не тільки стислий виклад головних положень, їх доказів, але й наведення фактів, які ілюструють ці положення. Ефективність роботи по складанню плану великою мірою залежить від наявності в учнів навичок смислового аналізу тексту. План складався за текстом підручника, за кількома джерелами, скласти план оповідання, план розповіді до картини, план розповіді вчителя.

Важливою є робота учнів над висновками як по окремому уроці, так і по темі вцілому. Вивчаючи історичні факти і події, учні узагальнювали ці факти і складали короткі висновки. Спочатку висновки робилися ними по одному з якихось уроків, потім, коли учні оволодіють певними навичками складали висновки - по всій темі. Активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню в них самостійності й робота по складанню порівняльних таблиць і схем.

Наочність - у викладанні інформатики також має важливе значення. Важливо самих учнів навчити читати історичні картини, використовуючи багаж знань по даній епосі. Працюючи над розкриттям змісту картини учні розширюють свої історичні знання по даній темі, роблять свої маленькі “відкриття”, а це підвищує інтерес до уроку і допомагає краще засвоїти нові терміни. Одним із видів активного використовування історичних картин є прийом складання учнями усної, а потім і письмової розповіді за двома-трьома і більше історичними картинами. Це усна розповідь заздалегідь даними питаннями з використанням для ілюстрацій історичних картин; письмова творча розповідь за історичними картинами.

Як показав аналіз експериментальних даних, що для того, щоб самостійна робота учнів була ефективною потрібно дотримуватись певних умов:

1) чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;

2) характер завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинен змінюватись;

3) завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;

4) повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їх знань та умінь);

5) повинна дотримуватись систематичність і послідовність застосування самостійної роботи учнів в процесі навчання;

6) важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх;

7) повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

Експериментальні дослідження підтверджують, що самостійна робота учнів у процесі вивчення інформатики є основним засобом виявлення і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів учитель щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість та ініціативу. В міру переходу учнів з класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. Історичний процес розкривається все повніше й глибше. У зв’язку з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються, але треба також пам’ятати, що самостійна робота - не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.

3. Перспективи інноваційних технологій

Інтеграція змісту освіти та перспективних інноваційних технологій

ХХІ століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується оновлення змісту освіти та технології навчання і виховання.

Практика показує, що оновлення змісту освіти вимагає розв'язання багатьох складних проблем:

- як перетворити гігантський масив знань і культурних цінностей в індивідуальне надбання та індивідуальне знаряддя кожної особистості;

- як зробити постійно обновлюваний матеріал хімії, фізики, біології, інформатики тощо найбільш придатним для його засвоєння?

- як, яким шляхом перейти від вивчення окремих предметів, часткових знань до вивчення наук у їхньому взаємозв'язку і взаємопереплетінні?

- як змінити методи навчання, щоб учити не просто знанням, а умінню самостійно мислити на основі цих знань?

- як навчити учнів володіти методами наукового пізнання?

Життя школи все більше переконує в тому, що ці складні проблеми не можна розв'язати в рамках традиційних ( класичних) технологій навчання і навіть традиційної предметної системи навчання, які не враховують сучасні тенденції до проблемної організації науки, а також сучасних тенденцій до індивідуалізації процесу навчання. Саме тому вважаю, що оновленням змісту природничо – наукової освіти є інтеграція знань, методів, форм навчання і контролю.

Аналіз науково – методичної літератури свідчить, що в науці підсилюються процеси інтеграції, а існуючий педагогічний досвід показує, що в останній час підхід до реалізації інтеграції (змістовної та структурної) при викладанні шкільних предметів повністю не реалізовується. Ця проблема також є однією з переліку актуальних питань педагогіки та методики навчання.

Вирішення цієї проблеми вимагає системного підходу на рівні навчального предмета, на якому розгортається уявлення про певні частини змісту у формі його представлення учням. Тому, створюючи педагогічну технологію, яка б реалізувала вимоги сучасної педагогіки, я використовую декілька шляхів.

По – перше, це опора на психологічні закономірності навчання на кожному етапі пізнавальної діяльності учнів, а саме, покращення внутрішніх (психологічних) умов засвоєння навчальних предметів, тобто оптимізація їх розумової діяльності, підвищення її мотиваційної та орієнтовної основи. Здійснити це можна на основі концепції поетапного формування розумових дій ( П.Я.Гальперін)

По-друге, здійснення інтегрованого вивчення навчальних предметів на організаційному та змістовному рівнях. На основі положень теорії дидактичної інтеграції можна розробити модель міжпредметних зв’язків дисциплін природничо – математичного циклу, відповідно до якої створити конкретні методики викладання окремих предметів.

Схематично її можна подати у вигляді піраміди, у вершинах якої знаходяться навчальні предмети : інформатика, хімія, фізика, математика та біологія, . При цьому інформатика є базовим предметом, інші – надають допоміжну інформацію, яка дозволяє розширювати та комбінувати знання базового предмета. Сторони піраміди виражають міжпредметні зв'язки двох предметів, грані - взаємозв'язок декількох предметів.

Зміст окремих розділів шкільного курсу інформатики відзначається складністю навчальної інформації, містить різний за ступенем абстракції та формалізації теоретичний матеріал, що є важкодоступним для школярів. Математика є необхідним предметом для вивчення інформатики, вона є мовою, за допомогою якої можна записувати інформаційні закономірності, тому саме інтеграція інформатики та математики приділяється велика увага. Ще М. Планк говорив: „Із тих пір, як існує вивчення природи, воно має в якості ідеалу завдання об'єднати багатобарвність явищ в єдину істину, а якщо можливо, то в одну форму”. Математика не тільки дає курсу інформатики обчислювальний апарат, але її збагачує його ідеями.

3.1. Впровадження інтегрованих навчальних програм

Виходячи з поданої моделі інтеграції природничих дисциплін, можна розробити методику викладання інформатики таким чином, щоб здійснювати цілісне вивчення оточуючого світу як єдності та гармонії складових частин природи.

При цьому особлива увага звертається на організацію процесу поступового поглиблення у предмет шляхом використання та інтеграції активних (метод „мозкового штурму”, евристичних питань) та інтерактивних (робота в групах, в парах, формування проблеми та інші) методів навчання, що базуються на процесах творчого мислення, формуванню в учнів не лише певної системи знань і практичних навичок, а й вмінь використовувати їх як засіб пізнання оточуючого світу.

Реалізувати дидактичну інтеграцію можна шляхом складання і впровадження інтегрованих навчальних програм із дотриманням єдності понятійного апарату, узгодженням термінології предметів природничого циклу, засвоєнням учнями наукової мови.

Для цього необхідно:

- здійснити перегрупування існуючих навчальних програм із інформатики, фізики, математики, біології з метою з'ясування переліку тем, які вивчаються в курсах цих природничих предметів (при цьому необхідно обговорити можливі варіанти методики їх вивчення, встановивши обсяг навчального матеріалу, який учні повинні засвоїти на кожному предметі).

- провести узгодження понять та термінів, які використовуються в різних предметах.

Завдяки такій трансформації запобігається зайве повторення однієї теми в кожному предметі, вивільняється певна кількість годин, яку можна використати на більш глибоке вивчення інших питань. Крім того, вивчення питань, які мають інтегрований зміст, відбувається на новому, більш змістовному та науковому рівні, що забезпечує формування єдиної картини природи.

У навчальному процесі таку інтеграцію можна реалізувати, перш за все, проведенням інтегрованих уроків.

Одним із шляхів вирішення проблеми формування в учнів цілісної картини світу є організація роботи в нашому навчальному закладі інтегрованого курсу „Сучасна картина світу” для учнів 11 класу. Розроблена програма має на меті формування цілісної свідомості соціально зрілої особистості учнів, розвиток їх мислення, підвищення теоретичного рівня засвоєння знань про природу.

Третій шлях – це проведення інтегрованих тижнів (призначених для інтеграції змісту знань з різних предметів).

Оскільки основною формою навчально – виховного процесу, є урок, то вирішальна роль у реалізації системи інтеграції належить саме йому. Велику роль відіграють ввідні і узагальнюючі уроки. Вони надають можливості усвідомити соціальну значимість навчального матеріалу, який їм необхідно опанувати, „побачити” його місце в цілісній картині світу.

Підбираючи матеріал на урок, намагаюсь виділити поняття, які підлягають обґрунтуванню і систематизації на основі узагальнених ідей, підбирати систему завдань і вправ міжпредметного характеру, що орієнтують учнів на цілісність знань.

При вивченні інтегрованого матеріалу педагогічно виправданою формою навчання є уроки – дослідження, які передбачають науковий, творчий пошук.

Уроки – полеміки відрізняються від дискусії тим, що в них участь можуть брати багато учнів і в кінці обов'язково має бути встановлена чиясь перемога. Вони також відрізняються від дебатів, бо не є командними за організацією. Такі уроки передбачають ретельну підготовку двох учнів – доповідача та опонента, які проводять наукову полеміку з певної проблеми.

Вважаю, що вчителю для того, щоб створити умови для засвоєння учнями реалій людської практики, матеріальної й соціальної, необхідно допомогти дітям в розумінні того, що більшість наукових понять та ідей виникають з практичних потреб людини, забезпечити їх технологічними знаннями і вміннями. Іншими словами, ми, вчителі, повинні повною мірою реалізувати прикладну спрямованість предмета через інтеграцію змісту, форм і методів навчання.

3.2. Проблеми інтеграції

Проблема інтеграції знань занадто складна, щоб її можна було розв'язати чисто емпірично, вона потребує серйозних теоретичних і експериментальних досліджень, апробацій.

Важливу роль у розвитку творчої діяльності, у нагромадженні професійного досвіду студентів упроваджувати інноваційні технології відіграють методичні задачі. Їхня цінність полягає в тому. що вони передбачають самостійний пошук шляхів розв’язання проблеми з урахуванням певних педагогічних умов. Окремі види вправ і завдань, уроки або їх фрагменти є матеріалом для таких задач.

3.3. Використання ігрових технологій на уроках інформатики

Досвід використання ігрових технологій на уроках інформатики

Сучасні умови навчання вимагають нових підходів до організації навчання і виховання, які б сприяли формуванню і розвитку школяра в тісному і постійному взаємозв'язку з природним та соціальним середовищем, здатності до соціально-значимої діяльності, швидкої адаптації під час зміни життєвих обставин. Тому школа має бути зорієнтована на використання таких педагогічних технологій, які передбачають навчання та виховання активної, високо освіченої, творчої особистості, коли навчальні дисципліни розглядаються не тільки як одна із сторін навколишньої дійсності, з якою слід ознайомити учнів, а й використовуються їх зміст, форми і методи для формування та вдосконалення таких якостей особистості, як активність, пізнавальна самостійність, здатність творчо підходити до розв'язування як навчальних, так і життєвих задач.

Досягненню мети навчання інформатики та реалізації особистісно-орієнтованого навчання, яке на перший план висуває завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їх потреб та інтересів, розвитку пізнавальної активності і творчої самостійності сприяє впровадження у навчально-виховний процес інноваційних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри.

3.4. Застосування не традиційних форм навчання

Застосування нетрадиційних, нестандартних, інноваційних форм навчання ефективно впливає на процес навчання. Нетрадиційний урок – це урок, який характеризується нестандартним підходом до:

1) відбору змісту навчального матеріалу;

2) поєднання методів навчання;

3) зовнішнього оформлення.

Гра є методом навчання, який спрямований на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в конкретній ситуації, основною метою якої є поглиблення інтересу до навчання і тим самим підвищення ефективності навчання. Гра стимулює краще запам'ятовування і розуміння навчального матеріалу, сприяє підвищенню мотивації і дає змогу учневі комплексно використовувати органи чуття при сприйманні різноманітних відомостей, а також самостійно і неодноразово відтворювати здобуті знання у нових ситуаціях. Умови гри вимагають від дитини швидкості думки, особливої уваги та емоційної напруги, вона повинна «увійти» до гри.

Доцільність використання дидактичних ігор на різних етапах уроку може бути різною. Наприклад, під час засвоєння нових знань можливості використання дидактичних ігор значно поступаються більш традиційним формам навчання. Тому ігрові форми занять частіше застосовують під час перевірки результатів навчання, закріплення навичок, формування вмінь.

Визначення місця дидактичної гри у структурі уроку і поєднання елементів гри з навчанням значною мірою залежить від правильного розуміння вчителем функцій дидактичних ігор.

Звичайно, гра не повинна бути самоціллю та проводитися тільки для розваги дітей. Вона обов'язково повинна бути дидактичною, тобто підпорядкованою тим конкретним навчально-виховним завданням, які вирішуються на уроці, в структуру якого вона входить. З цією метою гру потрібно спланувати наперед, продумати її місце в структурі уроку, визначити форму її проведення, підготувати матеріал, необхідний для проведення гри.

3.5. Дидактичні ігри

Дидактичні ігри ефективно поєднуються в системі з іншими формами і методами навчання. Використання дидактичних ігор доцільно спрямовувати на досягнення мети: забезпечення здобуття учнями знань, відповідних сучасному рівню розвитку відповідної дисципліни, зокрема інформатики.

Метою нашого дослідження було аргументувати доцільність використання ігрових технологій на уроках під час вивчення шкільного курсу інформатики, довести позитивний вплив ігор на засвоєння учнями знань, розвиток пізнавального інтересу та творчих здібностей.

Для перевірки ефективності використання ігор на уроках інформатики для 11 класу (21 групи) був проведений педагогічний експеримент. До експериментальної групи входили учні 11 класу, контрольну групу складав 11 клас (11 групи). Експеримент здійснювався у два етапи: констатуючий та формуючий.

На етапі констатуючого експерименту вивчались: рівень використання ігор під час вивчення шкільного курсу з інформатики, рівень навчальних досягнень учнів та їх інтерес до вивчення предмету. Під час виконання констатуючого експерименту учні обох груп опрацьовували навчальний матеріал за стандартною схемою.

На основі проведених досліджень було встановлено, що рівень використання вчителями ігрових технологій на уроках інформатики досить низький, ігри практично відсутні. Рівень навчальних досягнень учнів в експериментальному та контрольному класах загалом майже однаковий. Рівень навчальних досягнень визначався нами як: високий, середній, низький. Результати констатуючого експерименту подані на діаграмі (Рис.1).

Рис.1. Результати констатуючого експерименту

В ході формуючого експерименту на заняттях з інформатики учнів експериментального 11 класу інтенсивно використовувалися дидактичні ігри, контрольна група вивчала матеріал за традиційною схемою. Результати формуючого експерименту подані на діаграмі (Рис.2).

Рис.2. Результати формуючого експерименту

Порівнюючи результати констатуючого та формуючого експериментів нами помічено, що успішність експериментальної групи після виконання експерименту перевищує початкові показники, тоді як показники контрольної групи залишились майже незмінними. Підвищення інтересу учнів до предмету та зростання їхніх навчальних досягнень ми пов'язуємо із активним використанням ігор під час навчання.

Результати педагогічного експерименту показали, що використання ігрових технологій під час вивчення шкільного курсу інформатики значно підвищує інтерес учнів до даної дисципліни та забезпечує зростання ефективності засвоєння навчального матеріалу. Отже, дидактичні ігри заслуговують на право поповнити традиційні форми навчання і виховання учнів.

4. Висновок

Невід'ємним компонентом культури сучасної людини є інформаційна культура, вирішальний вклад в формування якої сьогодні належить вивченню інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій в загальноосвітніх навчальних закладах.

Зміст навчального курсу «Інформатика» ґрунтується на принципах практичної доцільності; концентризму та наступності змісту; варіативності; диференціації; відповідності обсягу навчального матеріалу та рівня його складності віковим особливостям учнів.

В умовах профілізації старшої школи шкільний курс інформатики набуває нового функціонального призначення, спрямованого на формування інформаційної культури, інформатичної компетентності.

Без вивчення інформатики неможливе формування сучасного світогляду, розуміння ролі інформаційних процесів у природі, суспільстві, техніці. Від рівня й якості опанування шкільним курсом інформатики залежить успішність подальшого продовження освіти та самоосвіти випускників.

Актуальним для сьогодення є завдання формування основ інформаційної культури, достатніх для впевненого та ефективного використання сучасних інформаційних технологій у власній професійній діяльності, визначальну роль у вирішенні якого відіграє курс інформатики. Він спрямований на формування необхідних знань та вмінь майбутніх учителів для забезпечення викладання інформатики в середній школі (спеціальність «інформатика»), інформатизації її навчального процесу, впровадження нових інформаційних технологій навчання різних дисциплін та розв’язування інших проблем, зумовлених завданням інформатизації освіти.

В сучасних умовах основним осередком інформатизації навчального процесу, впровадження і поширення нових інформаційних технологій навчання різних навчальних предметів, формування основ інформаційної культури учнів, їх підготовки до життя в сучасному інформатизованому суспільстві і праці в умовах високотехнологічного інформатизованого виробництва залишається шкільний предмет «Основи інформатики та обчислювальної техніки», вивчення якого відбувається в умовах, найбільш наближених до інформатизованого навчання в порівнянні з іншими навчальними дисциплінами.

Спираючись на досвід моделювання у природничих та суспільних науках, аналізуючи досягнення інноваційних технологій у прийнятті державно-управлінських рішень, усвідомлюючи роль і місце моделювання в державному управлінні освітою на сучасному етапі, ми робимо такі висновки.

Отже, метод проектів має великі педагогічно-психологічні можливості. Під час виконання проектів вирішуються освітні, розвивальні й виховні завдання:

• створення образу цілісних знань; підвищення мотивації в отриманні додаткових знань;

• вивчення методів наукового пізнання, здатність до рефлексії та інтерпретації результатів;

• розвиток дослідницьких і творчих якостей особистості;

• формування комунікативних компетентностей, базового алгоритму соціальної взаємодії, поведінки.

Список використаної літератури

1. Клименко О. Ф., Головко Н. Р., Шарапов О. Д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. Д. Шарапова. — К.: КНЕУ, 2005. — 534 с.

2. Економічна кібернетика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. Д. Шарапов, Д. Є. Семьонов, В. Д. Дербенцев. — К.: КНЕУ, 2004. — 231 с.

3. Дискретний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. Д. Шарапов, Д. Є. Семьонов, В. Д. Дербенцев. — К.: КНЕУ, 2002. — 126 с.

4. Системний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. Д. Шарапов, В. Д. Дербенцев, Д. Є. Семьонов, — К.: КНЕУ, 2003. — 154 с.

5. Практичний посібник по створенню та роботі з web-сторінками та web-mail-скриньками в мережі Internet. Укл.: Кучерява Т. О., Клименко О. Ф. — К.: КНЕУ, 2001. — 186 с.

6. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч. посібник для самост. роботи. Рзаєв Д. О., Шарапов О. Д., Дибкова Л. М., Ігнатенко В. М. — К.КНЕУ 2002. — 486 с.

7. Кучерява Т. О., Сільченко М. В. Методичні вказівки та завдання до виконання лабораторних робіт з курсу «Інформатика та комп’ютерна техніка» для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання: Методичний посібник. — К: КНЕУ, 2002 — 172 с.

8. Дибкова Л. М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч. посібник. — К.: Академвидав, 2003. — 286 с.

9. Робочий зошит з дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка» / Укладач. О. Ф. Клименко, Ю. М. Красюк, Л. М. Петренко, В. В. Соловйова. — К.: Брама, Вид. Вовчок О. Ю., 2004. — 206 с.