Розвиток швидкості та спритності на уроках фізичної культури

                                  Спритність

  Вищий ступінь координації рухів, вона потрібна при руховому завданні, яке зненацька виникає, і вимагає швидкості орієнтування та невідкладного виконання. Спритність знадобиться школяреві, щоб уберегтися при падінні під час бігу, невдалому приземленні в стрибках тощо. У поданих прикладах спритність безпосередньо пов’ язана з упевненістю, яка дуже необхідна в будь-якому виді спорту.

Регулярне виконання вправ для розвитку спритності дозволяє відточувати до досконалості руху, яким супроводжує складність координації тіла в просторі. Зазначений момент вимагає використання широкого ряду м’язів і миттєвого спрацьовування рефлексів.

Одним з критеріїв спритності виступає точність рухів. Без доведення параметра до досконалості відзначається неминуча втрата рівноваги. Досягти прогресу тут можна за рахунок тренування вестибулярного апарату, вироблення потрібних реакцій з боку нервової системи.

Важливим моментом у досягненні спритності виступає швидкість просторового зміни позиції тіла. Чим швидше людина групує кінцівки в динаміці, тим більший ефект має витрачається сила і потужність.

Які види спорту забезпечують розвиток спритності?

Існує широкий ряд спортивних дисциплін, які сприяють вдосконаленню показників спритності:

• лижні гонки, біатлон, сноубординг;
• фігурне катання;
• ковзанярський спорт;
• стрибки на батуті;
• синхронне плавання, стрибки у воду;
• велосипедний і мотоциклетний фрістайл;
• легка атлетика;
• командні ігри.
• Розвиток спритності також досягається за рахунок заняття багатоборством, баскетболом. Прогрес навички спостерігається під час виконання будь-яких вправ на перекладині. Різного роду стрибки в довжину і висоту здатні успішно виконувати атлети, баскетболісти які вміють змінювати позицію тіла у просторі за обмежений часовий проміжок.
• Стрибки на скакалці

Стрибки з розворотом

Щоб підготуватися до виконання вправи, спрямованого на розвиток спритності, малюють на підлозі коло. Діаметр останнього повинен становити близько одного метра. Розташовуються в центрі фігури. Різко підскакують угору, намагаючись розгорнути тіло на 180 гр. Повторюють рух, зробивши черговий поворот у зворотний бік.

Досягнувши помітного прогресу у виконанні вправи, наступні стрибки слід робити з розворотом тіла на 360о. Тренування бажано проводити у вільному приміщенні або на свіжому повітрі. Під час заняття важливо не залишати межі кола.

Розвиток навички з дитинства

Чим більше дитина приділяє часу спортивним розвагам, наприклад, настільного тенісу, акробатики, так і просто активним іграм, тим краще у нього розвиваються спритність і координація.

При нормальному стані нервової системи і вестибулярного апарату, спритність при народженні у різних дітей розрізняється незначно. Але потім, в залежності від способу життя, потенціал втрачається. У результаті хтось не може зловити тенісний м’ячик, кинутий йому з 10 метрів, а хтось потрапляє з 20 метрів баскетбольним м’ячем у кільце, стоячи до нього спиною. Розглянемо, чому так виходить.

Дитячий вік – найзручніший час для закладання потрібних фізичних характеристик. М’язова пам’ять вбирає всі рухи як губка, міцно зберігаючи їх на довгі роки. Потім, у міру дорослішання дитини, здатність до навчання починає згасати. Звичайно, вчитися ніколи не пізно. Але в 18-20 років тренування якогось фізичного навику буде вже складніше, ніж у 13-14. А після 30 років для рішення тієї ж задачі потрібно буде ще більше часу і зусиль. Точно так само і з координацією. Чим раніше ви почнете над нею працювати, тим простіше буде домогтися результатів.

Як оцінити ступінь прогресу в розвитку спритності?

Перед початком чергового заняття варто скористатися простим тестом. Достатньо стати на одну ногу. Другу кінцівку варто підняти на нормальну висоту. У такому положенні слід простояти близько хвилини. Під час заняття треба відзначати, наскільки легко вдається тримати рівновагу. Тест рекомендується повторити з закритими очима. Головним завданням виступає утримання повністю нерухомою стійки на протязі 30 секунд. Якщо досягнення зазначеного результату викликає труднощі, потрібно продовжувати тренування, спрямовані на розвиток спритності.

Висновок

Розвиток спритності найкраще забезпечують заняття гімнастикою, командними видами спорту. Корисно вести активний спосіб життя, присвячуючи вільний час стрибків на скакалці, бігу з перешкодами, катання на лижах, їзді на льодових і роликових ковзанах. Поліпшення спритності сприяє жонглювання. Почуття рівноваги відмінно розвиває ходіння по колодах, бордюрах.

Координацію рухів можна підвищити в ході поїздок на громадському транспорті. Під час пересування на невеликій швидкості слід зняти долоні з поручнів, намагаючись утримувати рівновагу за рахунок балансування корпусом тіла і сили нижніх кінцівок. Корисно практикувати перекиди вперед-назад, стрибки з розворотами, підняттям і розведенням кінцівок.

                               Швидкість

Швидкість - це здатність людини виконувати різноманітні дії (фізичні вправи, трудові операції) у Мінімальний для даних умов відрізок часу. Рівень розвитку цієї л кості визначається станом опорно-рухового апарата (ступенем розвитку м'язової системи), рухливістю, силою, врівноваженістю; процесів збудження і гальмування центральної нервової системи.

шкільний вік найсприятливіший для розвитку швидкості. Відповідність короткочасних навантажень функціональних можливостей організму дітей обумовлена високою збуджуваністю іннерваційних механізмів, що регулюють діяльність опорно-рухового апарата. Висока динаміка нервових процесів, властива учням, обумовлює швидку зміну скорочення і розслаблення м'язів, максимальний темп рухів.

Виконання рухів з максимальною швидкістю значною мірою залежить від розвитку інших якостей (спритності, сили, гнучкості). Тому розвиток швидкості у школярів пов'язаний з удосконаленням усього комплексу рухових якостей. Однак у шкільному віці, враховуючи анатомо-фізіологічні здібності дітей, розвитку швидкості приділяють особливу увагу.

Відомо, що максимальна частота рухів відображає не стільки швидкісні якості даної м'язової групи, скільки подібні якості властиві даному індивідуму (лабільність його нервової системи). Таким чином, на основі максимальної швидкості рухів в одній з ланок рухового апарата можна міркувати про швидкість рухів в інших його ланках.

У дітей шкільного віку важливо використовувати різноманітні засоби, які сприяють розвитку швидкості, їх основна мета - охопити різні м'язові групи, які беруть участь у виконанні рухів, й удосконалювати діяльність центральної нервової системи,

Розвитку швидкості сприяють вправи, що виконуються з максимальною динамікою. Тому для розвитку цієї якості варто добирати ті рухи, що діти попередньо засвоїли. Тоді основна увага та зусилля дитини концентруватимуться не на способі, а на швидкості виконання рухової дії. При цьому розвиток швидкості досягається за рахунок виконання з максимально можливою швидкістю руху в цілому, а також за рахунок зростання швидкості виконання окремих його, елементів (кидок м'яча при метанні у рухливу ціль, відштовхування і мах ногою під час стрибка у висоту та ін. ). Вирішенню таких завдань сприяють різноманітні рухливі ігри, під час яких дитина повинна швидко реагувати на дії своїх партнерів, виконувати певні рухи відповідно до створеної ситуації (швидкість реакції) та ін.

На розвиток швидкості ефективно впливають вправи, що стимулюють учнів до виконання швидких рухів. До них відносять: біг з максимальною швидкістю на короткі дистанції, стрибки, загальнорозвиваючі вправи, які виконуються у швидкому темпі. Проте на прискорення темпу рухів дітей треба орієнтувати лише за умови, що вони виконують їх легко і вільно.

Найпоширенішим способом розвитку швидкості є біг, який широко використовується під час ранкової гімнастики, занять з фізкультури, рухливих ігор сюжетного характеру, ігрових дій типу естафет, де діти змагаються між собою. Раціонально проводити повторний біг. Суть його в тому, щоб діти вдруге долали задану дистанцію, але вже з якомога більшою швидкістю. Однак довжина дистанції чи тривалість бігу мають бути такими, щоб швидкість його не знижувалася до кінця руху. Тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями вправ має забезпечити відносно повне відновлення сил дитини.

Гра в доджбол - кидок м'яча  у рухливу ціль

Одним з важливих компонентів даної якості є швидкість рухової реакції дитини. Вона часто використовується у повсякденному житті дитини, коли необхідно швидко відреагувати на раптову ситуацію та прийняти правильне рішення: негайно зупинитися, прискорити рух, змінити його напрям та ін.

До найпоширеніших методів розвитку швидкості реакції у дітей відносять багаторазові повторення рухових дій за раптовим сигналом чи зміною ситуації. Наприклад, початок бігу за сигналом (змах прапорцем, рукою, мовна команда), зміна руху за командою вихователя, раптова зупинка під час ходьби або бігу за сигналом. Більшість рухливих ігор, пов'язаних з динамічними вправами (біг, стрибки, метання), сприяють удосконаленню рухової реакції дітей, бо тут постійно виникають нестандартні ситуації, у яких потрібно швидко орієнтуватися.

У  розвитку швидкості сприяє застосування змагального методу у процесі проведення занять з фізкультури та рухливих ігор. Елементи змагання викликають у них емоційне піднесення, сприяють мобілізації своїх потенціальних можливостей у виконанні рухових дій через бажання перемогти. Оскільки у процесі змагань дитина максимально проявляє швидкість реакції, точність і швидкість рухів, застосування зазначеного методу підвищує результативність розвитку даної якості.

Таким чином, широке використання різноманітних рухових дій швидкісного характеру у процесі уроків  фізичної культури, систематичне проведення рухливих ігор з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості  учнів.