Розвиток творчої індивідуальності вокаліста. Основні завдання і форми роботи в класі народного співу (з досвіду роботи)

   Виступ на зональному методичному об’єднанні викладачів   

                               вокально-хорового співу

          «Розвиток творчої індивідуальності вокаліста. Основні завдання і форми роботи в класі народного співу (з досвіду роботи)»

Сьогодні я хочу познайомити своїх колег-викладачів з основ-ними принципами своєї роботи, своїми думками та поглядами на процес виховання учнів - вокалістів та хоровиків, поділитись досві-дом роботи з колективами.

Кожна дитина, яка приходить навчатися співу, є особистістю, особистістю неповторною, з тільки їй присутніми якостями, рисами характеру і, звичайно ж, своїми творчими нахилами, можливостями, уподобаннями і здібностями. Кожна дитина має свій неповторний тембр голосу, даний природою. І викладач має подбати про те, аби навчаючи дитину співати, зберегти її індивідуальність, дати змогу бути собою, щоб її спів упізнавали серед інших із заплющеними очи-ма. У кожного учня є якась родзинка, і саме з цієї родзинки треба по-чинати розвиток і навчання вокаліста.

Те саме стосується манери виконання. Не треба стригти всіх під одну гребінку. Необхідно побачити в учня ту манеру звуковидобу-вання, в якій голос звучить у нього більш природньо, без напруги, віднайти той спосіб подачі звуку, який не створює дискомфорту і з яким дитина отримує задоволення від співу. Іноді на пошуки потрібен не один місяць, а іноді й не один рік.

Вокаліст – це, перш за все, музикант. А закони розвитку музики однакові для всіх, будь то піаніст, скрипаль, баяніст чи співак. В кож-ному творі, в кожній музичній фразі, в кожній ноті учень повинен від-чувати музику, її настрій, її динаміку, її образ. Тоді виконання буде осмисленим, яскравим. На перше місце я ставлю чистоту інтонації та музикальність. Кожен звук потребує ретельної роботи, пошуку такої позиції голосу, де він звучатиме чисто, без фальшу. Мої учні знають, що для музиканта-вокаліста найголовніше – вміти слухати, а вже по-тім – співати. Для мене головне – не гучність голосу, а його чистота, музикальність, темброве багатство.

Не варто обмежувати учня в репертуарі. Треба дати йому мож-ливість спробувати себе в різних жанрах: класичній музиці, народній пісні, сучасній естраді. І, що дуже важливо, учень сам зрозуміє і повідомить, що йому зручніше співати і в якому жанрі та стилі він по-чуває себе більш комфортно.

Завдання вчителя – виховувати в дитини почуття сцени, навчати відчувати не страх перед виступом, а радість і задоволення від того, що ти можеш поділитися своїм талантом з людьми, які тебе слуха-ють. Проте слід бути вимогливим до себе, аби не захворіти «зірковою хворобою». Чим більше дитина виступає, тим дедалі краще вона справляється з хвилюванням на сцені. Це саме стосується участі в конкурсах та фестивалях. Дух здорової конкуренції стимулює дітей, надає натхнення та бажання виступити якнайкраще. Проте не завжди виходить перемогти чи здобути призове місце. Не треба в такому ви-падку лаяти дитину, а навпаки, треба похвалити її за вдалі моменти, а потім вже акцентувати увагу на недоліках, аби на наступному кон-курсі цих недоліків можна було уникнути.

Я за фахом музикознавець. Проте вже багато років викладаю народний спів. Особливо люблю навчати дітей гуртового співу, а саме – українських народних пісень. Ця любов до рідної пісні переда-лась мені в спадок від мого співучого роду. Але освіта музикознавця-теоретика дуже допомагає мені в роботі з юними хористами. Саме завдяки цій освіті я створюю власні обробки пісень, можу підібрати цікавий супровід до будь-якої пісні, дати учням правильне розуміння стилю чи жанру.

Я маю своє бачення народного співу. Це ніяк не автентика. Я стараюсь навчити дітей співати грамотним, прикритим, наповненим  звуком, розвиваючи обидва резонатори, але віддаючи перевагу груд-ному. Звичайно, наша улюблена форма – це ансамблевий та хоровий спів. Діти повинні відчути красу багатоголосся української пісні, прагнути до постійного удосконалення своєї виконавської майстер-ності. Велику увагу я приділяю обрядовим пісням та цілим обрядо-вим сценам. Адже наші традиції, наша мова, наша культура – це те, що притаманне лише нам, українцям, і саме це вирізняє нас між ін-шими націями. Тож головною, глобальною метою навчання дітей у класі народного співу я вважаю виховання любові до національної культури, мови, пісні, а значить, любові до рідного краю, до рідного народу. В кожному учневі я маю виховувати патріота України.

А зараз я хочу познайомити вас зі своїми учнями.

1. Лукашова Марія – 8 років, загальний вокал, 1-й рік навчання.

    Укр. нар. пісня «Пішли діти в поле»

2. Тахтаулова Діана – 15 років, загальний вокал, 5- рік навчання

    Укр. нар. пісня «Дівка Марина»

    Укр. нар. пісня «Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз»

3. Гурт народної пісні «Соловейки» - 7-8 років, молодша група. Мені допомагають концертмейстери О. С. Лимарова (домра)  та

Т. С. Радченко (скрипка).

    Польська нар. пісня «Мисливська жартівлива»

    Муз. і слова А. Загрудного, «Будем козаками»

4. Гурт народної пісні «Співаночка» - 10-11 років, середня група.

    Укр. нар. пісня «Їхав козак містом»

    Укр. нар. пісня «Я в матері одна була»

5. Гурт народної пісні «Краплини щастя» - старша група.

    Віночок українських народних пісень.

    Укр. нар. пісня «Ой під вишнею»

6. Заспівати спільну пісню «Зеленеє жито» (останній куплет)