Розвиток творчої особистості на уроках української мови та літератури

З досвіду роботи Т. В. Гізун, учителя української мови та літератури, учителя-методиста

Розвиток творчої особистості

на уроках української мови та літератури

ВСТУП

Важливим стратегічним завданням освітньої галузі є підготовка майбутньої наукової зміни, нового покоління еліти. А виростити генерацію високоосвіченої молоді неможливо без якісного оновлення освітньої системи, яка повинна бути зорієнтована на взаємодію науково-методичної роботи педагогів та науково - дослідницької творчої роботи учнів.

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп'ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Сьогодні як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі «Сто порад учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...» Вважаю, що завдання вчителя - допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити, розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Робота над реалізацією методичної проблеми «Розвиток творчої особистості на уроках української мови та літератури» визначає мету досвіду – пошук, розробку ефективних форм й методів мотивації креативності, виявлення та розвиток творчого потенціалу учнів в процесі вивчення шкільного курсу української мови та літератури.

Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку( Р.Грановська, Я.Пономарьов), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Ідеї інтерактивного навчання (О.Пометун, Л. Пироженко), проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков , О.Пєхота), особистісно орієнтованого навчання (О.Савченко ,С. Подмазін ), спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали частковими теоретичними положеннями.

Провідна ідея досвіду полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання української словесності, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.

Актуальність і перспективність досвіду:

• забезпечення  умов для розвитку творчої особистості дитини;
• сприяння позитивній мотивації учнів до активної діяльності, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення;
• вдосконалення особистісно орієнтованої моделі навчання;
• синтез інноваційних методів та форм навчання.

Апробація досвіду. Досвід апробовано на відкритих уроках та позакласних заходах, у публікаціях на освітніх палатформах. Аспекти його ефективності обговорювались на шкільному та міському методичних спільнотах  учителів української мови та літератури.

РОЗДІЛ І

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ – ВАЖЛИВИЙ СКЛАДНИК ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ

1.1. Дидактичні принципи розвитку творчої особистості.

         Завдання курсу української мови широкі та багатогранні. По-перше, учні повинні ознайомитися з мовою як об’єктивною реальністю, усвідомити, її роль у суспільному житті, засвоїти лінгвістичні поняття, зрозуміти структуру мови на всіх рівнях її будови, різноманітність і багатство мовних засобів. По-друге, необхідно повсякденно розв’язувати і практичні питання, що полягають у дотриманні законів і норм літературної мови, у збагаченні словникового запасу учнів, у розвиткові їх мислення, у виробленні навичок правильно, виразно, образно висловлювати думки і почуття. Тому розвиток творчих здібностей учнів — важливий складник вивчення рідної мови в будь-якому закладі освіти.

Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні.

Колись Енштейн висловив цікаву думку: відкриття неможливо зробити, якщо дотримуватися абсолютної логіки. То що ж потрібно хоча б для маленького відкриття, не для всього людства, а хоча б для себе? Відповідь на це запитання проста - потрібно мислити творчо, потрібно мати добре розвинуті творчі здібності.

А що ж таке творчі здібності, творчість узагалі? Енциклопедичний словник визначає її як діяльність, що породжує щось якісно нове і позначена неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Німецький психолог Фромле казав, що «творчість - це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це налаштованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду».

Творча особистість - це індивідуум, наділений сукупністю психічних якостей, які у своїй єдності є запорукою розв'язання ним творчих завдань. Він знаходить проблему, яка потребує нетривіального розв'язку, і пропонує неординарний спосіб вирішення, має здатність проникати в сутність речей і явищ, сприймати світ не так, як властиво широкому загалу.

Творчі здібності - це сукупність певних психічних якостей, і розвиток творчих задатків особистості немислимий без розвитку, удосконалення його психічної сфери. Тому щоб процес розвитку був успішним, ці складники потрібно знати. До множини психічних якостей, необхідних для ефективної творчої діяльності входить низка характеристик, які загалом визначають структуру творчих здібностей особистості.

Насамперед це спостережливість, яка проявляється в здатності помічати в об'єкті сприймання непомітні, але суттєві деталі. Завдяки спостережливості людина знаходить проблеми і накопичує у пам'яті можливі варіанти їх розв'язання. Так, на останньому уроці вивчення творчості письменника пропонуємо учням висловити свої міркування з приводу манери письма митця. Без належної уваги до слова під час роботи з текстом годі сподіватися на глибоку відповідь. Але коли на кожному уроці аналізу твору акцентувати увагу школярів на часто вживаних письменником художніх засобах, описах, будові речень, ліризмі чи сухості мови, справитися з цим завданням учням буде неважко.

Наступна психічна якість, що входить до складу творчих здібностей особистості, пов'язана з особливістю уявлення.

У творчій діяльності людина користується не тільки тими образами предметів і явищ, які були відображені в її мозку, а й тими, які ніколи не діяли безпосередньо на її органи відчуття. Такі образи предметів чи явищ називають уявними. Одні з них є просто комбінацією відомих елементів. Набагато складнішими є образи - передбачення, які передують новим відкриттям у науці, техніці, організаційній і художній творчості.

Щоб збудувати споруду, написати художній твір, організувати власне підприємство, треба насамперед скласти план своєї діяльності, уявити собі можливі її наслідки. Особливо важливе значення має уява в художній творчості. За допомогою фантазії письменники, художники, композитори на основі вивчення різних граней людського життя створюють нові художні образи. Щоб читач правильно сприйняв створений письменником образ, він повинен найперше чітко уявити його, тобто побачити внутрішнім зором.

Так, перед читанням вірша П. Тичини "Хор лісових дзвіночків" ставимо перед учнями завдання: уявіть, що ви на лісовій галявині, де серед розмаїття квітів ростуть і дзвіночки. Літній сонячний день. Повіває легенький вітерець. Які звуки вловлює ваше вухо? Передайте їх словами. Вислухавши дітей, просимо їх послухати, як це відтворив поет П. Тичина (читається вірш).

Десятикласникам під час вивчення повісті І.С.Нечуя-Левицького доречно запропонувати уявити себе на місці персонажів і розповісти, як би вони повелися в різних ситуаціях. Таке завдання, з одного боку, виявляє морально - етичну позицію учня, а з іншого, дає вчителю інформацію про рівень духовності школяра і дозволяє правильно визначити міру впливу на її формування в перспективі.

В 11 класі під нас вивчення новели "Подвійне коло" з роману "Вершники" Ю. Яновського пропонуємо учням уявити й описати картину за першим реченням роману: "Лютували шаблі, і коні бігали без вершників..."

Дбаючи про розвиток творчих здібностей школярів, потрібно працювати над удосконаленням пам'яті вихованців. Як показує практика, ефективніше до творчої діяльності залучаються учні, які характеризуються об'ємною, швидкою, точною і рухливою пам'яттю. Швидкість пам'яті характеризується кількістю часу, потрібного для фіксування певної кількості інформації. Точність пам'яті вказує на точність відтворення зафіксованої інформації через певний проміжок часу. З міцністю пам'яті пов'язаний відрізок часу, протягом якого зафіксована інформація зберігається у пам'яті. Рухливість пам'яті вказує на проміжок часу, протягом якого триває пошук у пам'яті потрібної в даний час інформації. Дбаючи про розвиток творчих здібностей, потрібно домагатись підвищення кожного з п'яти перелічених вище показників шляхом тренування як довільної, так і мимовільної пам'яті.

Як розвивати пам'ять дітей на уроках літератури? Через систематичне заучування художніх текстів чи уривків з них, визначень теоретико -   літературних понять, запам'ятовування фактажу життєписів митців слова. Щоб розвивалися всі види пам'яті, доцільно практикувати різноманітні завдання. Під час перевірки знання тексту напам'ять вони можуть бути такі:

• стимулювати (оцінкою, похвалою) тих учнів, хто в кінці уроку відтворить текст по пам'яті (швидкість і точність пам'яті);
• вивчений напам'ять вірш опитувати не лише на наступному уроці, а упродовж вивчення теми (міцність пам'яті).

Центральне місце у структурі творчих здібностей займає, звичайно, мислення як процес опосередкованого й узагальненого відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в їх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Якими якостями має характеризуватися мислення творчої особистості? Дж. Гілфорд, характеризуючи творчу особистість, виділяє такі чотири якості її мислення: швидкість, гнучкість, оригінальність, точність.

На думку цього автора, швидкість мислення характеризується кількістю запропонованих ідей розв'язання поставленої проблеми, гнучкість виражається різноманітністю запропонованих ідей, оригінальність мислення - нестандартністю ідей, а точність - здатністю надавати закінченого вигляду запропонованим ідеям.

Працюючи над розвитком мислення, потрібно пам'ятати етапність цього процесу. Розв'язок творчого завдання - це найперше результат інтуїтивного мислення. Це вже потім логіка контролює інтуїтивний продукт, а на початку новий образ, нова ідея тощо родиться в інтуїції як стрибок людської думки.

Для продуктивної творчої діяльності необхідно володіти добре розвиненим логічним мисленням, оскільки творчий процес починається з формулювання проблемної ситуації, з аналізу наявного, виявлення в ньому недосконалого, застарілого та висунення кінцевої мети. На цьому етапі людина користується логікою.

Особливе місце в структурі творчих здібностей займає здатність мислити за аналогією. Щоб успішно перенести вирішення однієї проблеми на іншу, потрібно насамперед ретельно їх проаналізувати, знайти спільні і відмінні компоненти і переконатися в тому, що відмінностями можна-знехтувати.

Таким чином, здатність мислити логічно та інтуїтивно, комбінаторно та за аналогією, а також швидко, гнучко, оригінально і точно є одним з найсуттєвіших структурних компонентів творчих здібностей особистості.

Дбаючи про розвиток мислення особистості, маємо, поряд з іншим, виробити у неї звичку і здатність мислити самостійно. Це насамперед відважитися відійти від протореної колії, від відомих способів вирішення проблеми, щоб знайти власний шлях, власний розв'язок. Цьому сприяють такі, наприклад, запитання:

• Дві правди: Чіпчина і Гринькова. Яку з них ви приймаєте і чому?
• За що українці мають бути вдячні П. Кулішу?
• Чи може новела М. Хвильового «Я (Романтика)» пояснити якоюсь мірою, чому добровільно пішов із життя «мятежний» син революції?

Звичайно, сміливість, про яку йде мова, має бути в міру розвинена, оскільки одна лише критика результатів чужої праці, неприйняття ідей інших нічого спільного з продуктивною творчістю не мають. Від творчої особистості вимагається не тільки піддавати сумніву достовірність чи завершеність отриманих іншими результатів, а й володіти здатністю запропонувати власні ефективні розв'язки. Тому сміливість сумніву має доповнюватися побоюванням за те, чи будуть власні розв'язки. Тому сміливість сумніву має доповнюватися побоюванням зате, чи будуть власні результати кращими та ефективнішими. Тільки розумна рівновага, яка ледь помітно зміщена в бік сумніву, має характеризувати творчу особистість.

Творча особистість у силу об'єктивних обставин постійно змушена відстоювати свої погляди, ідеї. Нерідко таке відстоювання супроводжується зіткненням інтересів, конфліктом з представниками інших поглядів на ті ж проблеми. Як правило, сили бувають нерівними, бо запровадити нове завжди

важче, ніж відстояти старе. Отже, від людини, яка пропонує нове вирішення проблем, вимагається певна мужність, щоб вистояти, не здатися і відстояти свою правоту, давши путівку в життя власним розв'язкам. Тим часом, може трапитися таке, що ідеї, які видавалися правильними, виявилися хибними. Тоді знову потрібна мужність, але вже для того, щоб визнати помилковість власних поглядів.

Пропонуючи розв'язання творчого завдання, людина, як правило, не може передбачити усіх наслідків, що витікатимуть з нього. Особливо це стосується організаційної та технічної творчості.

В такому випадку доводиться приймати ризиковані рішення, які можуть, звичайно, обернутися серйозними економічними чи соціальними проблемами. Не пропонуючи ризиковані розв'язки, є більше шансів уникнути конфліктних ситуацій, але не ризиковані кроки, як правило, тривіальні, мало чим відрізняються від існуючих способів розв'язання проблем. Таким чином, черговою психічною якістю творчої особистості є її готовність приймати ризиковані рішення. Не слід думати, що будь-який ризик може бути виправданим. Він має бути зваженим і продуманим, а результати його прогнозованими.

Особистість у процесі творчості може потрапити в ситуацію, коли кінцева мета ще не досягнута, її ще не видно, але й повернутися назад, щоб добиратися до поставленої мети іншим шляхом, теж немає можливості. Стан такої невизначеності, коли впевненості в успіху на шляху творчого розв'язання проблеми ще немає, а щось міняти в підходах до її розв'язання вже недоцільно, викликає в індивідуума певну тривогу. У зв'язку з цим, щоб не розгубитися в умовах ситуації, що склалася, творча особистість має почувати себе впевнено, не панікувати, не відмовлятися від обраного шляху, а впевнено просуватися до кінцевої мети.

Ще однією важливою психічною якістю творчої особистості є її пристрасть до впорядкування, систематизації наявних знань та уявлень. Інколи у вирішенні проблеми можуть з'являтися окремі елементи, які не стикуються з іншими, але видаються цікавими і потрібними. Це не відкидається, а залишається «білою плямою», для вирішення якої прийде час. Якщо це письменник, наприклад, то він повернеться до цього місця і впорядкує матеріал.

Пристрасть до порядку, логічного зв'язку предметів та явищ не повинна суперечити з терпимістю творчої особистості до тимчасового хаосу, абсурду, які мають місце в процесі творчої діяльності. Спочатку творча особистість прагне впорядкувати наявний матеріал, потім виявляється, що впорядкувала вона його не заради того, щоб задовольнитись, а щоб через порядок прийти до нового безпорядку, і так без кінця.

Часто проблема вирішується не однією особою, а колективом або групою людей. Ефективність колективного пошуку розв'язку залежить від багатьох факторів, провідним серед яких є принциповість творчої особистості  у  суттєвому              і компромісність у несуттєвому. Дійсно, там, де мова йде про принципи, основи, кардинальну відмінність підходів, там потрібно в межах розумного доводити свою правоту аж поки або не переконаєш опонента, або сам не переконаєшся. Але там, де йдеться про часткове, непринципове, творчій особистості заради загального позитивного результату потрібно вміти піти на компроміс, погодитися з опонентом, навіть до кінця не розділяючи його поглядів. Оптимальне співвідношення принциповості й компромісності дозволяє індивідууму обійти «конкуруючі фактории» в процесі самостійної роботи над проблемою.

На ефективності колективної та індивідуальної творчості в значній мірі позначається неупереджене ставлення членів творчого колективу до чужих поглядів, думок, ідей тощо. Творчий егоїзм суперечить інтересам колективної творчої праці.

Разом з тим творча особистість не має права недооцінювати і власні можливості, що виражаються в запропонованих нею способах розв'язання тієї чи іншої проблеми. Злагодженій ефективній роботі творчого колективу однаково заважають як творчий егоїзм,  так і творчий альтруїзм.

На результатах діяльності творчої особистості позначається така її психічна якість,  як              цілеспрямованість. Кожній людині для того, щоб домогтися чогось ужитті, потрібно поставити перед собою певну ціль і, не зраджуючи її, поступово наближатися до неї.

Не менш цінною в структурі творчої особистості є наполегливість у досягненні поставленої мети. Тут мається на увазі не загальна цілеспрямованість особистості, а її вольове зусилля, спрямоване на подолання труднощів, які виникають на шляху вирішення проблем. Наполегливість допомагає довести г розв'язок проблеми до завершеного кінця, а не зійти з дистанції на півдорозі.

Цінною психічною якістю творчої особистості є її рішучість. Часто трапляється так, що учень починає розуміти недосконалість обраного шляху вирішення проблеми і неможливість отримати бажані результати. Слід щось міняти. Інтуїтивно він це розуміє, але якісь інертні сили заважають щось змінювати в початій роботі, включитися в творчий процес. Інколи він не впевнений, що доведе справу до кінця, отримає позитивний результат. Щоб побороти ці перешкоди, потрібна рішучість.

Шлях до перемоги, як правило, тернистий і важкий, тому потрібно бути оптимістом, вірити в те, що мети можна досягти, що труднощі тимчасові, що не вся дорога ними устелена. Особливо необхідний оптимізм тоді, коли робота є тривалою, потребує багато зусиль і терпіння.

Біографічні дані видатних людей, зокрема письменників, які власною творчістю прославили свій народ, країну, свідчать про те, що усім їм притаманна вимогливість до себе і до результатів своєї праці. Маємо чимало прикладів, коли митець заново переробляв весь твір, мав більше десятка варіантів назви твору, звужував сюжет або розширював його.

Така вимогливість, безумовно, сприяє якості творчих здобутків, хоч і сповільнює, затримує хід роботи. Гарною нагодою формувати цю рису у творчо обдарованих дітей є написання ними творчих робіт. Шкода, що цьому виду роботи все менше приділяється уваги з огляду на обмаль часу. Адже коли вчитель разом з учнем попрацює над чернеткою його роботи, можливо, і не раз, результат буде значно кращим.

Творча особистість, як правило, досягає вагомих результатів. Безумовно, що власні успіхи не можуть її не радувати. Разом з тим, в оцінці результатів власної творчої праці таких учнів має переважати скромність. Шкільна практика має і протилежні приклади, коли надмірне захоплення власними досягненнями призводило до зарозумілості, переоцінки власних можливостей і в кінцевому результаті до погіршення результатів навчання. Про це завжди пам'ятає педагог і, зустрівшись з таким фактом, відповідно організовує навчальну діяльність такого учня.

Творчій особистості притаманна активна життєва позиція. Це люди, які живуть повноцінним життям, їх усе цікавить, вони хочуть змінити життя на краще. Заради цього уважно ставляться до всього, що їх оточує і що відбувається довкола, щоб пояснити його та змінити на краще. Такі поривання потрібно лише заохочувати, а якщо їх немає, то всіляко залучати цих учнів до життя класу, школи, міста. У круговерті подій їхні творчі задатки будуть проявлятися ще з більшою силою.

Розглянуті психічні якості творчої особистості не обов'язково є притаманними і в однаковій мірі розвинуті в кожній дитині. Та щоб розвивати їх,  учитель має найперше знати ці якості. Деякі з них є вродженими і до певної міри можуть розвиватися під дією педагогічного впливу, інші набуваються в процесі навчання і виховання. Зрештою, тут виділені лише позитивні якості, які при правильному їх використанні сприяють ефективній творчій діяльності. Проте творчі особи, як і всі люди, не позбавлені вад. Учителю слід пам'ятати про це, щоб знаходити правильний вихід із життєвих ситуацій, у які потрапляють і які часто створюють ці діти.

Не дивно, що більшість учителів вважають за краще мати справу з учнями з високими аналітичними здібностями, а не з високим творчим потенціалом, оскільки з першими легше налагодити контакт, другі не сприймають на віру «правила гри» і піддають усе сумніву.

Такі знання про творчо обдаровані натури потрібні не лише вчителям, а й батькам цих дітей. Тому педагоги мають тісно співпрацювати з батьківським колективом класу, з кожним батьком зокрема. Ця співпраця полягає найперше у виробленні спільної програми дій щодо виявлення та розвитку творчих задатків кожної дитини. Звичайно, без допомоги шкільного психолога тут не обійтися, адже саме він зможе запропонувати відповідні анкети, які допоможуть виявити у дітей природні можливості і здібності. А класний керівник спільно з учителями - предметниками та батьками, маючи таку характеристику, відповідно організовують навчальний процес, створюють оптимальні умови для розвитку дітей.

1.2. Інноваційні методи та прийоми навчальної діяльності у формуванні творчих здібностей учнів.

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати ідеї, приймати сміливі рішення. Вважаю, що в кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше – таке завдання ставлю перед собою.

Варто звернути увагу на загальні можливості, які треба розвивати:

- пізнавальні можливості й навички;

- володіння великим обсягом інформації;

- великий словниковий запас;

- застосування засвоєного у новому матеріалі;

- встановлення причинно-наслідкових зв’язків;

 - виявлення прихованих залежностей і зв’язків;

- уміння робити висновки;

 - уміння інтегрувати й синтезувати інформацію;

- прагнення до вирішення складних проблем;

- уміння розуміти складні ідеї, розрізняти тонкі відмінності;

 - використання альтернативних шляхів пошуку інформації;

- здатність аналізувати ситуації;

- уміння оцінювати як сам процес, так і результат;

- уміння передбачати наслідки; - уміння міркувати, будувати гіпотезу;

- застосування ідей на практиці, здатність до перетворень;

- критичність мислення, розвинена допитливість.   

Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. А тому в своїй роботі широко використовую  технологію формування творчої особистості і ігрові технології навчання. Фрагментарно окреслюю види творчих завдань, що їх практикую на уроках української мови та літератури з метою активізації мислення, уяви, збагачення словникового запасу учнів та спонукаю їх до засвоєння виражальних засобів. Так, в 5-6 класах намагаюся зацікавити дітей, підбираючи різні творчі завдання, наприклад:

1.Використовую прийом «Голоси літературних героїв».

2.Прийом «Розповідь літературного героя». Пропоную уявити себе в ролі літературного героя і розповісти про нього так, щоб приємно було послухати друзям-однокласникам.

3.Прийом «Уяви». Читаю опис літнього вечора. Завдання: спробувати уявити зображене і розповісти в художній формі.

За вікном дерево шелестить листям. Бо в листі шелестики живуть. Ви їх бачили? Ні! Придивіться і намалюйте усно.

 4.Прийом « Дружня порада». Від імені літературного героя  учневі потрібно дати своїм друзям поради, які будуть важливими у їхньому житті.

На уроках в старших класах використовую прийом «Анкетування». Проводжу його перед  вивченням важких для розуміння творів, щоб актуалізувати  життєвий досвід учнів, що наближує їх до проблем твору. 1.Друзі, приятелі, вороги. Як ви їх вибираєте?

2.Високоосвічена людина. Як ви до неї ставитеся?

3.Краса і геніальність. Чому віддаєте перевагу?

Сприяють активізації навчання і дидактичні ігри, конкурси, вікторини. Отож, для узагальнення знань у кінці першого семестру, навчального року, після вивчення певної теми, для перевірки читання програмових творів улітку, або ж під час проведення неділі зарубіжної літератури використовую вікторини: «Упізнай твір за його уривком», «Чи знайомі тобі ці твори?», «Літературний лабіринт»; літературні ігри:  «Що? Де? Коли?», «Літературний дев’ятий вал»; конкурси: «Знавець літератури ХХст.», «Розумники і розумниці», «Уважний читач», «Кращий літературний географ».

      Цікавим прийомом роботи для мене є «Інтерв’ю з митцем» або «Прес-конференція». Діти завжди намагаються творчо підійти до цього виду роботи, уміло перевтілившись в ролі репортерів різних телепередач, журналів, газет. А ще вивчаючи життєвий та творчий шлях письменників  використовую рольову гру «Насправді ж було так».  У ролі автора виступає підготовлений заздалегідь учень, який починає ось так: « Дорогі друзі, ви просите, щоб розповів про себе. Гаразд. Але я часом трохи щось забуваю, то ви, якщо зможете, виправте мене».  І далі починає давати неправдиву інформацію про свій життєвий шлях. Завдання школярів – допомогти «автору» все пригадати. 

      Вважаю, що вдосконалення уроку слід здійснювати, зацікавлюючи учнів матеріалом чи формою його  проведення. Це, наприклад, проведення уроку –уроку-подорожі, уроку-вистави, уроку – «брейн-рингу», уроку-семінару, урок-бесіди, з елементами компаративного аналізу уроку-зустрічі з елементами театрального дійства; уроку-дослідження; уроку-лекції з елементами бесіди; уроку-діалогу; уроку – літературно-музичної композиції.

      Допомагають розвивати творчі здібності учнів і активізують навчальний процес  різноманітні види контролю за навчальною діяльністю:

1. Робота з підручником

Сучасний підручник розрахований на реалізацію диференційованого навчання. Наприклад, для тих учнів, які прагнуть знати предмет на більш високому рівні, використовую запитання підвищеної складності:

2. Контрольне опитування й тестування

3. Робота зі словниками літературознавчих термінів

4. Компаративний аналіз

Також використовую в своїй роботі інтерактивні технології, які продиктовані сучасними вимогами до учня: учні повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати і застосовувати її в конкретних умовах. Практикую інтерактивні технології кооперативного навчання: роботу в парах, роботу в малих групах, акваріум; технології колективно-групового навчання: мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм; технології ситуативного моделювання: імітаційні ігри, розігрування ситуації за ролями; технологію опрацювання дискусійних питань: метод Прес, метод «займи позицію».

Застосовую на уроках і елементи технології критичного мислення.  Найбільш імпонують такі прийоми критичного мислення, як «Гронування», «Асоціативний кущ», «Психологічний портрет», «Коло думок», «Кола Вена», методична стратегія  «Джигсоу»(робота в групах).

 Прийоми «Гронування», «Асоціативний кущ» дають змогу в будь-якому явищі, предметі, літературному персонажеві побачити найголовніше, критично осмислити його і виокремити.

Навчання за своєю природою – процес творчий. А будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження сил. Головним об’єктом у навчально-виховному процесі є кожна конкретна дитина. В основі досвіду лежить особистісно-орієнтоване навчання, використання інтерактивних та мультимедійних технологій. 

Урок словесності дає учням можливість поринути у світ творчості – знайомитися з художньою лабораторією письменника; знаходитись в умовах, коли треба написати листа герою, взяти участь в інсценівці, намалювати ілюстрацію до твору. Тому урок літератури не можна уявити поза творчістю, поза розвитком уяви учнів, фантазії, асоціативності мислення, образності, уміння естетично оцінювати життєві та мистецькі явища.

Однак, на уроках словесності деяку навчальну інформацію слід заучувати. Матеріал, який засвоюють учні, не завжди однорідний за своїм змістом і характером, тому, окрім ідейно-художнього змісту твору, учні повинні знати певні факти з історії його написання, біографії автора, теорії літератури (щодо визначення жанру цього твору) тощо. Ці знання є фоном, фундаментом, обов’язковою умовою для розгортання творчої діяльності учня.

Працюючи над проблемою розвитку творчих здібностей учнів, я урізноманітнюю методи і прийоми навчання, види роботи, які виконують учні, адже одноманітність робить уроки сірими і буденними, що убиває в учнів бажання творчо мислити. Позаурочну діяльність з предмета вважаю не менш важливою ланкою у розвитку творчих здібностей учнів.

 Лекцію, бесіду, самостійну роботу як форми спілкування учителя і учня реалізовую через відповідні їм методи, прийоми і навчальні ситуації, які сприяють розвитку творчих здібностей учнів.

У своїй роботі велику увагу приділяю оптимальному вибору методів, прийомів і засобів навчання, які зумовлюються змістом уроку, характером і специфікою навчального матеріалу. Враховую, безумовно, пізнавальні інтереси і можливості школярів, рівень їх інтелектуального розвитку.

Під час організації навчально-творчої діяльності школярів застосовую такі методичні прийоми:

- класифікаційний огляд (для впорядкування ідей, що виникли в результаті «мозкової атаки»);

- порушена послідовність (для встановлення логічних зв’язків, перевірки знання тексту тощо);

- сенкан (для узагальнення інформації, спонукання учня розмірковувати над темою);

- «займи позицію» (спрямований на формування власної точки зору й уміння її відстоювати);

- передбачення (формує вміння робити передбачення, наприклад, за назвою твору);

- читаємо та запитуємо (формує вміння формулювати запитання та знаходити на них відповіді у тексті твору);

- запитання до автора (для глибшого розуміння тексту, активізації процесу читання).

 Для розвитку творчих здібностей учнів ефективними є мовленнєво творчі вправи, які застосовую у своїй діяльності:

 - спрямовані на розвиток фантазії та уяви: «Уяви себе…», «Уяви собі…»;
- спрямовані на формування вмінь відстоювати власну думку: «Доведи думку», «Переконай учителя»;

- спрямовані на формування вмінь оцінювати результати роботи: «Оціни себе…», рецензування тексту.

 Вважаю ефективним проблемний метод, який активізує навчальну діяльність учнів, не залишає байдужим навіть самого пасивного школяра, вимагає ґрунтовної відповіді, яка спирається на відпрацьований матеріал уроку. Відповіді на проблемне питання є різними, вони дають мені можливість зрозуміти позицію учня, а також побачити глибину засвоєння ним теми уроку.

Використання проектної технології у формуванні пізнавальних компетенцій та розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури допомагає змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити  урок більш наочним і цікавим, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості дитини, формуванню знань, посилює міжпредметні зв’язки. А захист проектних робіт – це унікальний спосіб реалізації творчого потенціалу учнів, креативного застосування їхніх знань та вмінь на практиці. Для мене важливо виховувати в учнів читацьку культуру, навички аргументованого оцінювання прочитаного, розвивати вміння спілкуватися, доповідати, максимально використовувати свій інтелект, раціонально мислити, працювати з різними джерелами інформації, аналізувати та зіставляти різноманітні факти, створювати  матеріальні носії своєї проектної діяльності.

         Застосування мультимедійного супроводу на уроках словесності сприяє глибокому засвоєнню навчального матеріалу, розвитку образного    мислення, творчої уяви, зв'язного мовлення, формуванню логічного та  аналітичного мислення, виробленню й розвитку навичок виразного читання, роботи із текстом художнього твору.

Важливою комунікативно-креативною якістю вчителя є вміння мотивувати творчість учнів, пробуджувати в них бажання діяти оригінально, цікаво. Воно дає змогу стимулювати учнів до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості школярів у різних сферах життя.

Практика життя довела, що без сформованості орфографічних навичок сучасний випускник загальноосвітньої школи відчуває труднощі при проходженні ЗНО. Отже, на уроках української мови треба вчити дітей не тільки висловлювати думки, а й виробляти необхідні навички грамотного письма, забезпечуючи цим самим якість знань.

Засвоєння орфографії забезпечується вмілим використанням методів теоретичного вивчення рідної мови. Значну увагу приділяю самостійній роботі.

Проміжною ланкою між знанням правила і навичками правопису є робота з орфограмами. Важливо, щоб учні свідомо застосовували набуті знання на практиці. З цією метою працюємо за алгоритмом:

• виділяємо слово для аналізу;
• називаємо орфограми;
• добираємо аналогічні приклади.

Велику роль у вихованні грамотності відіграє робота з орфографічним словником. На уроках використовую такі інтерактивні методи: «Мікрофон», «Так – ні», «Лови помилку», «Незакінчені речення», «Мовне доміно», «Цікава крамниця», «Склади пропорцію».

 1.3.Поради батькам для виявлення та розвитку творчих здібностей дітей.

«Я вийшов з дитинства, як із країни», - писав Екзюпері. І якою буде ця країна - світлою і радісною чи похмурою і сумною - залежить від дорослих, переважно від батьків.

Здавна відомо, що виховання дітей здійснюється насамперед дома. Школи, студії, гуртки, безумовно, дають знання, формують уміння і навички. Але це - тільки надводна частина айсберга. Увесь же непомітний зовні процес виховання глибоких основ особистості протікає безперервно, година за годиною, у сім'ї. Мета такого виховання - допомогти маленькій людині вирости й сформуватися, однак не тільки це. Необхідно ще й розбудити подаровані природою можливості і здібності, простежити їх розвиток, зробити все, щоб дитина з величезним творчим потенціалом не була загубленою, оскільки втрачене неможливо надолужити.

Виховний потенціал сім'ї є набагато вищим за потенціал будь-якого найпрестижнішого навчального закладу. Це відбувається тому, що в сім'ї увага акцентується на одній дитині.

Діти всі талановиті від природи, і кожен по своєму неповторний. Чому ж у юнацтві здібності "зникають", і такі талановиті раніше творці перетворюються у сумних виконавців? Причин багато. Одна з них, думаємо, полягає у вихованні маленької особистості у сім'ї і ... у вихованні самих батьків. Ви прагнете, щоб ваші діти були здібними і талановитими? Допоможіть їм зробити перші кроки сходинками творчості і не запізніться. Розвиток здібностей не можна відкласти на потім. А ще, допомагаючи дитині, думайте і вчіться самі. Ми так захоплюємося викладанням, що в нас немає часу вчитися самим. Коли дитина пішла до школи, батькам необхідне більш точне усвідомлення її домінуючих здібностей. Вам допоможе тест-анкета, що розроблена зарубіжними - вченими-психологами, спеціалістами в галузі дитячої психології, А. де Хааном і Г. Кафом. Тест-анкета має вісім блоків - індикаторів з характерними ознаками тих чи інших здібностей.

1.          У вашої дитини чітко окреслені технічні здібності.

Якщо вона:

• цікавиться найрізноманітнішими механізмами і машинами,
• конструює моделі, апаратуру, сама шукає причини несправності механізмів, із задоволенням вирішує технічні головоломки,
• ремонтує несправні механізми і прилади, використовує старі деталі для створення нових іграшок, знаходить оригінальні рішення,
• із задоволенням створює креслення і ескізи механізмів,
• цікавиться спеціальною, навіть дорослою технічною літературою.

2.          Ваша дитина має музичний талант, якщо вона :

• любить музику і музичні записи, намагається бути там, де звучить музика.
• швидко і легко відгукується на ритм, мелодію, уважно прислуховується до них і легко запам'ятовує,
•  співає або грає на музичних інструментах, виконує твори з почуттям і настроєм,
• створює власні мелодії,
• навчилася або вчиться грати на будь-якому музичному інструменті.

3. Артистичний талант проявляється у вашої дитини тому, що вона:

• часто, коли їй не вистачає слів, виражає свої думки мімікою, жестами і рухами,
• намагається викликати емоційні реакції інших, коли розповідає щось цікаве,
• змінюється тональність і виразність голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку йдеться,
• охоче виступає перед аудиторією, особливо дорослою,
• легко копіює звички, пози, вирази обличчя інших людей чи тварин,
• пластична і відкрита до всього нового,
• розуміє значення красивого або характерного одягу.

4. У вашої дитини простежується підвищений інтелект, якщо вона: і

• добре розмірковує, чітко мислить, розуміє причини і мотиви вчинків інших людей,
• легко і швидко засвоює шкільний матеріал, - ставить багато продуманих запитань, що відповідають ситуації,
• читає книжки за вчасною програмою, що випереджає шкільну,
• випереджає однолітків з навчання, однак необов'язково має відмінні оцінки, часто говорить, що у школі їй нудно,

• краще і ширше за однолітків інформована про події і проблеми, що її не стосуються особисто,
• має почуття власної гідності і здорового глузду, розважлива і навіть обачна,
• дуже сприйнятлива і спостережлива, швидко і не обов'язково реагує на все нове і несподіване в житті.

5.     Чітко окреслений спортивний талант, якщо дитина:

• енергійна і постійно рухається,
• смілива, не боїться синців і подряпин,
• часто виграє у спортивних іграх.
• невідомо, коли навчилася спритно вправлятися з ковзанами, лижами, м'ячем,
• краще за інших однолітків розвинена фізично і має гарну координацію рухів, пластична і граціозна,
• віддає перевагу іграм, змаганням над книжками і спокійними розвагами,
• здається, що ніколи серйозно не стомлюється,
• копіює улюбленого спортсмена.

6.     У вашої дитини літературні здібності, якщо вона:

• розповідаючи будь-що, дотримується обраного сюжету, не втрачає головної думки,
• полюбляє фантазувати чи імпровізувати на тему реальної події, при цьому висвітлює її під новим і незвичним кутом,
• користується в усних чи письмових розповідях такими словами, що добре передають емоційний стан і почуття дійових осіб сюжету,
• наділяє персонажів своєї уяви цікавими якостями, олюднює їх,
• любить писати вірші, розповіді, не боїться створити роман про власне життя.

7.     Ваша дитина має здібності до наукової праці, якщо вона:

• має яскраво виражену здібність розуміти абстрактні поняття і узагальнення,
• вміє чітко висловлювати власну чи іншу думку або спостереження, може їх записувати, але не маючи на меті похизуватися цим, а для себе,
• має пристрасть до науково-популярних видань чи статей, випереджаючи однолітків на кілька років, віддає перевагу саме цій, а не літературі розважального спрямування,
• часто вимагає знайти власне пояснення причин різних явищ і подій,
• із задоволенням створює власні проекти, конструкції, схеми, колекції,
• не засмучується, якщо її винахід не підтримується іншими.

8.     Художні здібності вашої дитини проявляються, якщо вона:

• не знаходячи слів, починає ліпити чи малювати, щоб виразити свій настрій чи почуття,
• у малюнках відображає предмети, людей, тварин, ситуацій у різноманітних проявах, не зупиняється на тому, що найбільше вдалося,
• виявляє серйозне ставлення до творів мистецтва, стає уважною і серйозною, коли розглядає скульптуру чи пейзаж,
• маючи вільний час, залюбки ліпить, малює, комбінує матеріали і фарби, - намагається створити будь-який витвір, що маг прикладне значення, - прикраси для квартири, одягу тощо,
• - сміливо висловлює власну думку про твори мистецтва, не соромиться їх критикувати, наводячи розумні аргументи.

Тепер коли ви ознайомилися з блоками-індикаторами, поставте оцінку /від 2 до 5/ за кожну ознаку в них. Якщо певна характеристика особлива вашій дитині, ставте оцінку 5, якщо ознака виявляється добре - то 4 і т.п. /але не ставте оцінку нижче 2/. Підсумуйте оцінки всередині кожного з восьми блоків-індикаторів. Одержану кількість розділіть на число ознак здібностей в кожному блоці. Вже на цьому етапі вашої дослідницької роботи ви одержите найбільш виражені здібності дитини. Але на цьому ваша робота не закінчилася, тепер необхідно побудувати графік рівня інтересів вашої дитини. Побудуйте 2 осі координат. На горизонтальній розташуйте вісім /кількість досліджених вами блоків-індикаторів/ позицій. На вертикальній через рівні проміжки - цифри від 2 до 5. На перетині проекції середньої оцінки і виду здібностей поставте крапку. З'єднавши вісім таких крапок, ви одержите потрібний графік. Він необхідний для того, щоб прийняти правильне рішення, якщо ви хочете, щоб дитина одночасно займалося музикою і спортом, а також відвідувала художню студію і математичний гурток. За результатами графіка можна оцінити перспективи дитини. Але не засмучуйтеся, якщо лінія графіка не має вершин, - адже запропонований метод виявлення здібностей за допомогою анкетування досить простий, а талант має властивість певний час не проявляється яскраво і бурхливо. Відповідний вік для проведення тесту - 6-8 років, тобто на початку шкільного навчання. З цього періоду ми продовжуємо подорожувати по сходинках творчості.

Отже, ви припускаєте певні здібності у дитини. Розвивати тільки їх? Ні. Психологи вважають, що чим більше галузей діяльності, у яких проявляють себе діти, тим вони більш обдаровані. А геніальність - це прояв у всіх видах діяльності.

Практика підказує, що в дитинстві необхідно помітити у кожної дитини інтерес до новизни. Це її орієнтована реакція. Якщо вона не задовольняється батьками чи вихователями, то поступово згасає, як її біологічні потреби. Тому важливо підтримувати будь-яку ініціативу дитини. Ваш майбутній геній особливо потребує збагачення, максимального розвитку якостей, що в ньому проявляються. Отже, батьки повинні забезпечити середовище, насичене різноманітною сенсорною інформацією, оскільки в цей час проявляється естетичне сприймання з своїм домінантно-сенсорним регулюванням.

Батьки повинні бути впевнені в здібностях дитини. В них має жити переконання, що зусилля їхніх дітей не минуть даремно, тоді це переконання автоматично перейде до дитини. У період молодшого шкільного віку формується ставлення дорослих до дитячої неординарності, талановитості, і отже, оцінка дитини до власних можливостей.

Між низькою самооцінкою і низькою реалізацією існує прямий зв'язок. Для розвитку здібностей необхідною є навіть не адекватна, а трохи завищена оцінка дитячих можливостей. У і такому разі дитина матиме запас сил, зустрівшись з несподіваними труднощами, - адже всім відомо, скільки їх трапляється на шляху творчої особистості... До таких труднощів дитину треба готувати раніше, підтримувати її віру у власні здібності.

В молодшому шкільному віці високим є авторитет дорослих. Оскільки діти багато чого навчаються, наслідуючи батьків, то й дорослі повинні у повсякденному житті хотіти і любити вчитися.

Давня притча. Молода жінка, що чекала свого первістка, прийшла на пораду до старого мудреця. Вона запитала, як треба виховувати дитину, щоб вона виросла розумною і мала інші чесноти. Старець, подивившись на жінку, відповів їй, що вона вже запізнилась... Отже, починати треба з себе.

Будь-який спеціаліст у різних галузях має можливість підвищити власний рівень компетентності і тільки «професія» батьків не має жодного інституту підвищення кваліфікації.

Отже, сім'я, в якій батьки займаються самовдосконаленням, має перспективу того, що в ній виростуть духовно розвинені діти. Творити одному набагато важче, ніж разом з різними людьми, - і творцем може бути і найстарший, і наймолодший. Батьківство не для ледарів і егоїстів. Атмосфера незаспокоєності на досягнутому має створюватись в кожній сім'ї. Творчість - це не тільки радість самовираження, а ще й розчарування і прикрості. Навіть авторитети роблять помилки. Т. Едісон говорив, що він зробив тисячу помилок і вчився на кожній з них. Отже, батьківство є копіткою працею.

Одним з методів, що стимулює творчість дітей, є розвивальні ігри. Вони дають матеріал для розуму і створюють свободу радісної творчості, характеризуються невимушеністю. При цьому дорослі також виховують у собі такі якості, як терпіння, уміння приймати зважені рішення. Дитина розвиває фантазію, уяву, образне сприймання, а також вміння здійснювати пошук залежностей і закономірностей, класифікувати і систематизувати матеріал, комбінувати тощо. Дорослим необхідно брати участь в іграх, урізноманітнювати їх розповідями, казками, придумувати, фантазувати з дитиною.

В іграх дуже добре допомагати стати дітям на шлях відкриття. Але, на думку психологів, свобода творчості не повита перетворюватися на стихію, важливо тактовно й непомітно привчити дитину до співпраці.

Еліксиром для розвитку душі і тіла є природа. Пейзажі художників, розповіді про природу не зможуть передавати гармонію, якою переповнюється душа на одинці з нею. Спів птахів, шепіт пшениці, плескіт хвиль — такі моменти запам’ятовуються на все життя, особливо якщо пізнавати її у творчих іграх. Кожний крок дитини має бути експериментом, дослідженням, що допомагає відкривати щось нове і невідоме. Маленька людина має відчути себе в ній творчою силою. Досвід таких дій народжує в дитині потяг до оновлення думок і почуттів, потребу у постійному внутрішньому русі, в пізнанні нового, в співчутті і переживанні.

Творчість починається із спостереження і осмислення. Навчіться самі і навчіть дитину «бачити» красу палаців, парків, парканів. Вчіться відчувати настрій дерев, квітів, помічати кольори і відтінки пелюсток, листя і передавати їх словами чи малюнками.

Прагніть до того, щоб дитина ставилася до природи як до живої істоти, оскільки спостереження і добрі вчинки сприяють творчому процесу. Більше розмовляйте з дитиною, цікавтеся її думками: А як ти думаєш? Чому ти так міркуєш? Дайте їй можливість вільно висловити власні враження. Досвід свідчить, що необхідно розширювати доступний дітям набір інтелектуальних дій, заохочувати до активного створення різних оригінальних ідей. Образні висловлювання - це поєднання інтелекту і почуттів.

Більшість навчальних програм розвивають конвергентне мислення, звужують його межі розв'язання логічних завдань. Важливо "включати" дітей в заняття музикою, ритмікою, спеціальним мистецтвом тощо. Ваше особисте ставлення до музики і живопису також передається дитині. Ось декілька простих прийомів, які можуть застосувати батьки в повсякденному житті. Щоб зацікавити дитину музикою, запропонуйте дитині вслухатися в оточуючий світ, прислухатися до звуків у квартирі, за вікном. Погратися з нею у звукову «відгадай» закривши очі, намалюйте словами картину «Що відбувається на вулиці?». Всі знайомі предмети мають певний звук, коли падають, рухаються, працюють. Нехай ваш маленький співрозмовник розповість і навіть відтворить голосом звук предметів, який в них «ховається». У такій грі дитина не тільки слухає, а й копіює і творить звуки сама. Проекспериментуйте зі звуками, шукайте найбільш вдалі словесні характеристики, щоб вони асоціювали з поняттями: сильний, тихий, дзвінкий, глухий, прозорий, грубий, ніжний, спокійний... Повторенням звуків можна створити звуковий рух, а в ньому простіше відчути настрій заклику, колискової, тривоги тощо. Обов'язково розмовляйте з дитиною, проведіть паралелі: звук-образ. Звук може бути енергійним і сумним. Поміркуйте разом: чому це відбувається? В будь-якій казці ви знайдете дійову особу, подію, явище, які можна озвучити. Спробуйте разом "оживити" події. Можливо, не тільки звуками, а й створеною пісенькою, мелодією.

Добре було б ознайомити дитину з невеличкими шедеврами, продемонструвати красиві твори. Не забувайте, що мова йде про красу образності, емоційності, змістовності. Поміркуйте з вашим юним слухачем про характер музики, що звучить у концертному залі. Чому "Ранок" не схожий на "Хід; гномів" Е. Гріта? Як здогадуємося, що гноми не стоять на місці, а рухаються. Можливо, так крокують солдати? Подискутуйте з дитиною. Розмова з нею підкаже вам ще безліч запитань і, головне, підкаже дитині запитання до вас. Для нас, дорослих, важливо звуками музики розбудити фантазію і образне мислення дітей.

Отже, прищепити смак творчості можна у будь-якій справі, навіть у повсякденному житті, треба мати тільки бажання і любити своїх дітей. Таким чином, в сім'ях діти мають гарні шанси вирости творчою особистістю, якщо виконуються такі умови:

0. 1. Батьки активно займаються самовдосконаленням, цінують спорт, мистецтво або інші інтелектуальні види діяльності і це є природною часткою їх життя.
1. 2. Батьки мають високі моральні якості і впевненість, що зусилля їхніх дітей спрямовані на успіхи.
2. 3. Батьки стають першими вчителями дитини і їм притаманні увага, спостережливість, розуміння світу дитини, бажання підтримати її у будь-яких починаннях.
3. 4. Батьки передають всі ті творчі здобутки, що мають самі.

Пам'ятайте, як сказав Екзюпері: «В кожній людині вбито Моцарта...». І яке щастя, коли Моцарт залишається жити, якщо потяг до творчості "прокинувся" рано — тільки навчивсь ходити — і батьки його помітили, і він злетів так високо. Пробуджуйте у власних дітях великого Моцарта всупереч усьому. Шлях до творчого вдосконалення нелегкий. Саркастичне зауваження Сальвадора Далі: "Не бійтесь досконалості. Вам її не досягти," - дітей не стосується. Вони нічого не бояться, крім нудьги. Тому не бійтеся заспокоєності закінчених висловлювань і одночасних формул, оскільки це бар'єр, за яким живуть і сірість і однотипність.

10 заповідей батькам

1.          Не навчайте того, з чим ви необізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2.          Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.
3.           Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.
4.           Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5.           Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
6.           Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7.          Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.
8.          Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», змініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
9.          Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
10.          Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це означає сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою власних цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою у квартирі, ставленням до праці та дозвілля.