Розвиток зв’язного мовлення. Особливості побудови роздуму. Твір –роздум у формі есе «Що робить мене щасливим?»

 

 

Розвиток зв’язного мовлення. Особливості побудови роздуму. 

Твір –роздум у формі есе «Що робить мене щасливим?»

Мета: учити  створювати власні висловлювання, підпорядковувати їх темі та основній думці, добирати мовні засоби відповідно до стилю й типу мовлення; розвивати усне мовлення школярів, логічне мислення; прищеплювати вміння аргументовано відстоювати власну точку зору.

Очікувані результати: учні знають особливості побудови твору-роздуму; самостійно створюють висловлювання типу роздуму, уміють формувати й висловлювати власну думку, аргументувати її.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал

Тип уроку: застосування знань і формування вмінь.

Епіграф: Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним.  Григорій Сковорода
 

                                                        Хід уроку 

І.   Актуалізація опорних знань учнів

— Які типи мовлення вам відомі?

— Коротко охарактеризуйте кожен із них.

— Яка структура твору-роздуму?

ІІ.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Проблемні питання.

— На вашу думку, чи складно побудувати твір-роздум? Які знання для цього потрібні?

1.   Слово вчителя.

Минулого року на виховній годині ми вже говорили про щастя та його кольори. Так вийшло, що написати сьогоднішню письмову роботу вам теж треба бути про щастя. Та перед тим, як ми перейдемо безпосередньо до теми твору, я б хотіла познайомити вас із новою формою роботи – есе.

 

 ІІІ.  Основний зміст роботи

ПОРАДИ ДО НАПИСАННЯ ЕСЕ.  ФОРМУЛА

Есе/есей  – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми.

Есе – вільне міркування на будь-яку тему. Можна сказати, що це потік свідомості, потік думок, літературно оформлене. По суті, ніяких правил і обмежень немає. Всі знамениті письменники-есеїсти писали їх так – сідали і записували все, що приходило їм у голову

У перекладі з англійської, есе (essay) означає «нарис», «твір»,  «спробу самостійного аналізу» , виражає індивідуальні враження й міркування автора з конкретного приводу або предмета й не претендує на вичерпне трактування.

Відносно обсягу й функції межує, з одного боку, з науковою статтею й літературним нарисом (з яким есе нерідко плутають), з іншого боку — з філософським трактатом.

 

Особливості  есе

1. Форма – довільна: «звичайний» твір, текст у формі діалогу, листа, щоденника, автобіографії – межі встановлює лише Ваша креативність. Придумайте неочікуваний заголовок, «голосні» епіграфи, ілюстрації.

 

2 Будова есе: вступ, основна частина, кінцівка. 

3. Прийоми написання есе:

- у хронологічній послідовності;

- опис чи розповідь з аналізом проблем;

- порівняння, аналогії, паралелі.

4. Обсяг тексту – довільний (якщо це не визначено умовою завдання).

 

5. Поради щодо побудови есе

- Етапи роботи над есе

1. Вибір теми та визначення проблеми.

Зверніть увагу на точне формулювання теми есе, яка, як правило, формулюється так, що передбачає не одну «правильну» відповідь, а кілька . Виявлення проблеми та її рішення становить основний зміст есе.

Перед початком написання есе, обдумайте його структуру та зміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань стосовно тематики.

Формулювання відповідей на них допоможе в написанні основній частині. Намагайтеся відразу визначити стилістику свого майбутнього оповідання. Важливо пам’ятати про те, що чим чіткіше та ясніше буде поставлена ​​проблема, то тим легше підібрати матеріал для неї, тим динамічніше й цікавіше буде написана вами робота.

 

• Підбір матеріалу

Як тільки тема стає ясною і сформульована проблема есе, необхідно витратити час на збір матеріалу (книги, статті, Інтернет-ресурси) і його аналіз. Корисно у вільній формі виписати все, що може знадобитися: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, афоризми, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події, тобто записати все, що здається потрібним, цікавим, що стосується теми.

У роботі важливими є докази. Вони бувають двох типів – якісні й кількісні. У першому випадку тезу необхідно підтвердити двома або трьома значущими і вагомими аргументами. А в другому випадку – теза аргументується масою різноманітних прикладів, у такому випадку написаний доказ буде всебічним.

Правильно написане есе потребує різноманітних засобів риторичної техніки. Рекомендується використовувати антитези, повторення, риторичні запитання, вигуки. У будь-якому випадку, використовуючи такі засоби, ви значно підсилите вплив на читача, проте використовувати їх потрібно доцільно і правильно.

•  Робота над чернеткою.

Роботу необхідно починати з чернетки, що дає можливість працювати творчо. Писати тільки на одній його стороні. Поля потрібні, щоб вносити виправлення та доповнення в процесі перечитування та редагування первинного тексту. На звороті аркуша залишається місце для запису цитат, прикладів, що конкретизують думку тощо. Обов’язково потрібно перевірити структуру: чи є логічний зв’язок між абзацами, чи в єдиному стилі написано роботу, чи немає зайвої інформації. Есе повинне вийти коротким і лаконічним. Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів. Знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не надто розмовний. Внесіть до есе нотку оптимізму.

 

- Способи написання вступу:

- стандартний (роздуми про поняття, окреслені в темі);

- несподіваний (спробуйте заперечити усталені істини – це шокує;

сформулюйте гіпотезу: зробіть припущення, що відбудеться, якщо чогось не існуватиме; визначте причини відсутності чогось й опишіть можливі наслідки);

- «наказовий» (використовуйте дієслова у формі наказового способу, наприклад, замість традиційного «Часу не наздоженеш» спробуйте «Не втрачай жодної хвилини!» або «Цінуй кожну мить життя!»)

- інформативний (назвіть одразу кілька фактів, пов’язаних із темою);

- «цитатний» (розпочніть есе з доречної цитати; не використовуйте кліше, штампи – це нудно й банально);

- діалог із читачем (використовуйте риторичні запитання)

 

-  Основна частина есе вибудовується з метою переконання читача. Для цього автор есе має використати вагомі аргументи. Спочатку варто викласти ключові ідеї та факти, які підтверджуватимуть приклади до цих ідей.

  Звертатися до будь-яких джерел не просто можна, а потрібно. Покликання на лідерів думки автоматично додасть вагомості вашому есе. Проте кожну таку фразу оформляйте як цитату. Збережіть цитати, що сподобались, обов’язково зазначивши автора та джерело.

  Подумайте про доречні приклади чи, якщо формат і тема есе уможливлюють, пошукайте статистичні дані, проаналізуйте їх. Так крок за кроком наповнюйте ваше есе, поки не зрозумієте, що матеріалу вистачає.

7. Висновки – не обов’язково пряма відповідь на проблемне питання. Це може бути доречна цитата, заклик до дії, узагальнення, ствердженням будь-чого, запитання чи остаточно не завершені роздуми. Вдалим варіантом завершення есе вважають використання афоризмів.

8. Зробити останню редакцію есе (якщо маєте змогу, то краще через деякий час). Зверніть увагу на те, чи збереглася логічна структура, чи відповідають аргументи зазначеним тезам, чи немає помилок. Подумайте: якби Ви перевіряли це есе як чуже, Вам було б цікаво читати матеріал? Пам’ятайте: твір повинен бути грамотним.

                                          Будівельний матеріал

1.Визначення основного поняття

Як ви думаєте, як виникло слово щастя?

Розібратися в цьому питанні нам допоможе мовознавець…

Як зауважує мовознавець Галина Яворська, значення слова «щастя» вторинне. Це слово праслов’янське, воно зберігається зараз у східнослов’янських та західнослов’янських мовах. Наука свідчить, що спочатку у слова щастя був префікс сь, який колись, вірогідно, мав значення « хороший, гарний», і корінь част, той самий, що в словах частина, частка, частувати.

Отже, щастя – це « хороша частина». - Частина від чого? Мабуть, від спільного добра – майна, їжі, тобто того, що забезпечує саме існування людини.

2. А як же пояснюють слово щастя словники?

Щастя – це стан цілковитого задоволення життям; вияв радості від спілкування з рідними, близькими; успіх, удача. (Тлумачний словник української мови).
Щастя – поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення. (Український педагогічний словник).
Щастя – благополуччя, земна благодать, бажання жити без горя, смутку, тривоги, спокій і задоволення взагалі, усе бажане, усе те, що заспокоює і задовольняє людину, за переконаннями, смаками і звичками її. (Словник Даля).

3. Давайте спробуємо підібрати синоніми до слова «щастя»:  стан людини, задоволення, радість, благополуччя, казка і т.д.

4.Епітети: цілковите, материнське, швидкоплинне, моє, людське…

 5. Метафори: приходить, стукає, окрилює, кличе….

6.  Порівняння:  як сонячний зайчик, як промінчик сонця, це мить..

7.Риторичні запитання:

- Щастя? Яке воно?

- Ви бачили коли – небудь щасливу людину?

- А чи існує щастя?

- де ховається щастя?

 

8.Опишіть щасливу людину

9. Спробуймо  підібрати тези:

Щастя кожен розуміє по – своєму.

Щастя- це мить…

Щасливий , кому вдалось знайти  щасливе життя, але щасливіший той , хто вміє користуватися ним (епіграф)

 

10. Спробуйте пригадати літературних героїв, які, на вашу думку, стали щасливими , відстояли своє право на щастя. Відповідь обґрунтуйте.

 

11.  Робота із заголовком твору. Що робить мене щасливим?

 Учитель: якщо ви наголошуєте слово робить, то повинні з’ясувати для себе в чому щастя саме для вас, а якщо на слові щастя, то, мабуть, то що саме є щастям для людини, коли людина відчуває себе щасливою.

Ще  одне: у кожного розуміння щастя є індивідуальним. Послухайте своє серце. Хай ця неповторна мить буде лише вашою

Приступайте до твору