Розвиваємо уважність під час навчання

Розвиваємо уважність під час навчання.

Працюючи з учнями під час уроку, спілкуючись в після урочний час , індивідуальних занять, в транспорті, виховних заходах прийшла до висновку, що в учнів прогресує під дією сучасного навколишнього середовища : небажання вчитися, їм не цікаво, скучно та байдужість до підвищення чи покращення свого інтелектуального рівня розвитку. Учні не вважають за потрібне підвищувати свій рівень інтелекту, на їх думку, він вже сформований тобто достатній. Учні не відчувають, не розуміють, що мають свідомість і підсвідомість, яку можна контролювати, аналізувати, покращувати, і все негативне – відкидати.

Робота над цією проблемою, на мою думку, потрібно всі зусилля педагогічної майстерності спрямувати  на розвиток уваги.

«Кілька слів про значення уваги в учнях і про умови її розвитку. Увага це ті єдині двері нашої душі, через яку все із зовнішнього світу, що лише входить в свідомість, неодмінно залишається; отже, цими дверями не може минути жодне слово навчання, інакше не попаде в душу учня. Зрозуміло, що привчити учня тримати ці двері відкритими є справа першої важливості, на успіх  на якому грунтуєтся успіх всього навчання.

Не входивши в детальний психологічний аналіз уваги, я вважаю потрібним сказати тут про два її види, або, краще, про дві її прояви. Перший з цих видів  пасивним, другий — активним. Пасивною увагою я називаю таку, в якій сам предмет, своєю власною цікавістю для нас, утримує відкритими ці двері душі людської, без участі нашої волі і навіть інколи проти нашого бажання. Так, наприклад, я слухаю цікаву для мене розповідь, можливо, навіть не хотів би його я хотів би не бачити предмет, що лякає мене; але не можу відірвати від нього очі, не дивлячись на всі зусилля дивитися в інший бік. Це — прояв пасивної уваги у всій її різкій крайності; але та ж пасивна увага, хоча що не так різко виявляється, заставляє мене читати цікаву книгу, а учня — слухати або читати цікаву для нього казку. Зрозуміло само собою, що така пасивна увага розвивається в дитині разом із загальним розвитком її душі, з поступовим пробудженням в ній інтересів до навколишнього світу. Всяке цікаве для дітей навчання, читання, розповідь сприяють розвитку пасивної уваги. Але однієї пасивної уваги ще недостатньо, і навіть розвинене передчасно, надмірно і без сприяння активної уваги, про яку буде сказано нижче, воно може перетворитися на хворобливий стан душі, яка створюється якоюсь безсилою, ледачою, вимагає безупинно роздратування цікавими розповідями або цікавим читанням, не може закрити своїх дверей, не може заглибитися в себе і залишитися наодинці сама з собою, не може з себе нічого самостійно викликати і проводить саме пасивне життя. Ми повинні остерігатися, щоб не перейти через кордон розсудливості і не знесилити дитячу  душу, годуючи її лише цікавим і не збуджуючи її до самостійної діяльності, яка перш за все виражається в активній увазі. У активній увазі не предмет вже володіє людиною, а людина предметом. Мені нудно, наприклад, перечитувати учнівські зошити; але я знаю, що це мій борг і що від цього залежить успіх навчання, за який я відповідаю. Мене  у цей самий час сильно залучає до себе цікава для мене бесіда, що йде в тій же кімнаті; але я наполегливо направляю свою увагу на виконання своєї роботи. Чим більше у мене власті над самим собою і над моєю увагою, тим успішніше я досягаю мети, тобто чим більше в мені сили волі, тим більше і активної уваги. Люди розсіяні — здебільше в той же час і люди слабохарактерні, з нікчемною волею. Зрозуміло само собою, як важлива для людини звичка володіти своєю увагою і направляти її вільно, сміливо відриваючи від предметів, які його залучають, і направляючи на предмети зовсім не привабливі. У житті — це необхідна умова всякого ділового практичного характеру; у навчанні — це необхідна умова всякого успішного учня. У дітях і воля, а отже, і активна увага неодмінно слабка; тоді як пасивна інколи дуже сильна. Повинно робити навчання цікавим для учня, але в той же час належно вимагати від дітей точного виконання і нецікавих для них завдань, не нахиляючи дуже ні в той, ні в інший бік, даючи їжу пасивній увазі і розвивати активну, яка хоча слабка в дитині, але може і повинна розвиватися і міцніти від належних  вправ. Воля наша, як і наші м'язи, міцніє лише від діяльності, що постійно посилюється.»

 К.Д.Ушинський