Розвивайся, звеселяйся моя рідна мово!

       Мета: Розширювати  і поглиблювати  знання дітей про красу і силу рідної мови; ознайомити учнів з народними традиціями українського народу: із колисковими піснями, загадками, скоромовками, лічилками,смішинками –веселиками, казками;

розвивати навички виразного читання; виховувати любов і повагу до народної творчості.  

 Ведуча. Добрий день, шановні гості! Ми зібрались тут сьогодні для того,                                                                                             щоб…      (Із-за ширми  з*являються  Зайчики )

     Зайчики. ( Наспівуючи ) Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!  Ой, нарешті ми дійшли, як вас  тут багато, та й  дорослі є.

     Ведучий. Діти, а хто це до нас прийшов ?  ( Відповіді дітей ) Знаєте, а мені  чомусь не подобається  поведінка  цих Зайчиків. А ви щось  помітили  поганого  у їхній  поведінці ?

                   ( діти відповідають ; Зайчики  не привіталися )

    Зайчики. А-а, а ми й забули. Вибачте нас,  будь ласка! Добрий день!

                     ( Низько  кланяються всім )

    Ведуча. Зайчики, а куди це ви  мандруєте? І як потрапили до нас.

    1 Зайчик. О ! Ми уже  багато   казок  обходили, а ось у школі  жодного  разу  так і не  були,  то сьогодні  вирішили   завітати до вас.

     Ведучий. Добре ви зробили, Ми вам дуже раді. А з яких же казок ви  до нас прийшли?

    2 Зайчик. Ага, які  хитрющі! Не  скажемо. Відгадайте самі.

                     ( Діти  називають  казки, в яких  героєм  виступає  Зайчик)

   1 Зайчик .  Правильно, діти, молодці, багато казок ви знаєте. А я хотів би     ще вас запитати , що це у вас  за свято  сьогодні.

 Ведуча.  Бачиш, Зайчику, сьогодні  на нашому святі  «Розвивайся,звеселяйся,моя рідна мово..» ми поговоримо  про нашу

солов*їну,  калинову українську мову. Проспіваємо пісні, пригадаємо загадки,  колисанки, смішинки – веселики Та покажемо казку.

    2 Зайчик. Цікаво буде у вас. Підемо, попередимо своїх  друзів, що ми затримаємося  у  школі.                   ( Зайчики вибігають)

    Ведучий: Ідіть, Зайчики, а  ми діти почнемо своє  свято.

    Ведуча.    Ми з вами живемо  на нашій  мальовничій  Україні, то і свято розпочнемо піснею  « Наша Україна»

                         (Зайчики повернулись)

     Зайчик.  От , молодці! Так гарно проспівали. А  ну ще покажіть, що ви вмієте

     Ведучий. З давніх-давен  існують  народні  традиції, коли в сім*ї народжувалась дитина, поруч із нею постійно є мати. А коли  клала її спати, вона співала пісні. Давайте пригадаємо колисанки, які ви вчили.

                  ( По черзі діти розповідають колисанки)

    Ходить сон коло вікон,                           -Де хатинка теплесенька,

   А дрімота  коло плоту.                             Де дитина малесенька.

  Та й пита  сон у дрімоти:                          Там  ми  будем  ночувати

  - А де  будем  ночувати?                           І  дитину  колисати.

Як я ще була маленька                             Баю,баю,баю!

                                                                    Дровець нарубаю  і в печі натоплю,

Колисала мене ненька,                             Буде  тепло в хаті,

Колисаночку  гойдала                              Буде  дитя  спати.

Й ніжну пісеньку  співала

            ( Колисанка: виходить дівчинка з лялькою і співає)

Котику  біленький, котику сіренький,

Котику волохатий, не ходи по хаті.

Не ходи по хаті, не буди  дитяти.

Дитя  буде спати, котик  воркотати

Ой на кота  воркота,

На дитину  дрімота

А-а-а, люлі,люлі.

Колискова пісня, колискова,

То найперша  материна мова.

Пахне вона м*ятою і цвітом,

Чебрецем і суничним  літом.

Пахне  молоком і споришами..

Скільки в ній ласкавості  і шани..

Колискова  пісня,колискова -

То  солодка материна  мова.

   Ведуча.  Дуже  багата наша українська мова на різні скоромовки, лічилки,

смішинки-веселинки.

                 (діти по черзі розповідають) 

Ти, малий, скажи малому,                   Ми носили воду в ситі,

Хай малий, малому  скаже                   та дерева  не политі

Хай малий теля прив*яже                    Воду в ситі не носити,

                                                                 Саду ситом  не полити.

Котилася торба з високого горба         Еники,беники,їли вареники

А в тій  торбі хліб, паляниця                 Еники,беники, квас

Кому доведеться,                                    Вийди, маленький Тарас.

Той буде жмуриться.

Давно це було .Питає учитель                               Обіцянка

панського сина:                                        - Дідусю, купи  мені барабан!

- Скільки  буде два і два?                        - Куди  ще тобі барабан. Від тебе

- Три, пане вчителю,                               й так  багато шуму.

--Як то три?                                              --Але я обіцяю, що  гратиму тільки

                                                                                тоді, коли  ти   спатимеш.

- Ну, три з половинкою.                           

- Як я бачу, то ти цілком дурень.            

- Ну  чотири.                                             

- То чому  ти відразу не сказав?

- А хіба  можна  відразу  дати чотири,

не  поторгувавшись.

       Ведуча: Народна мова – безмежний океан,. Це і казка, і легенда ,приказка і прислів*я. Не має  у світі людини, яка б не любила загадок, не чула їх. От і ми  давайте зараз пограємо в гру, я буду вам загадувати загадки, а ви їх відгадуйте.

             (      З А Г А Д К И )

1. Торох, торох, розсипався горох,

Стало світати нема чого збирати.   ( Зорі на небі)

2. У нашої бабусі сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється, без водиці миється. ( Кіт)

3. На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовті вії

Та чомусь воно не гріє. ( Соняшник )

4. Ой, по хаті порох в*ється,

Щось по хаті там  товчеться,

Товчеться, мотається,

Під припічком ховається.  ( Віник )

5. Зубів  багато, а нічого не їсть. ( Гребінець)

6.  Срібне коло покотьоло,

     Цілий день відпочиває

   Вийде з вечора у поле –

   Гріть – не гріє, а тільки сяє.  ( Місяць )

7.  Нова посудина, а вся в дірках. ( Друшляк )

8.  Маленький хлопчик, виліз на стовпчик,

    Одежі не носить, їсти не просить,

    Личенько рябе, що воно таке? ( Наперсток)

9. Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі.( Морква)

Ведучий: Діти прийшов час і про казки згадати.

                 Малята, любі хлопчики й дівчата!

Казку  хто послухать хоче,

Хай сідає той охоче!

До вашої уваги казка  « Зайчикова  хатка»

      ( Вистава за мотивами  української народної казки « Зайчик  та Лисичка»)

Дійові  особи: Зайчик, Лисичка, Ведмідь, Сорока.

   ( Біля  квітника  стоїть Казковий  будиночок. Виходить Казкарка, підходить до будиночка, біля якого  порається Зайчик: замітає долівку, поливає квіти.)

Казкарка:  Якось в лісі біля хатки

                   Вранці поралось Зайчатко.

Зайчик:     Дворик  підмету  чистенько,

                  Грядку  прополю  швиденько,

                  Щедро квіточки поллю

                  Та обід собі зварю.

  ( З – за кущів  виглядає Лисичка ).

Казкарка: А в цей час якраз з крамнички

                 Поверталася Лисичка.

 ( Лисичка  підходить до будиночка).

Лисичка:  Ой, який  чистенький  двір!

                  Квіточок  багато  скрізь!

 ( Нюхає  квіти)

                  Знаю: тут  живе  Зайчатко.

                  Про таку я мрію  хатку!

 ( Лисичка  підходить до Зайчика)

Казкарка:  І Лисичка по стежині

                  Вже  підкралась  до хатини.

  ( Лисичка показує  гостинці)

Лисичка: Зайчику, дивись – гостинці,

                 Роздають всім у крамниці,

                 Там  є все: медок, морквинка
                 І свіженька капустинка.

                  Валянці і рукавиці

                 Теж  дарують  у крамниці!

Зайчик:    Поспішу я до крамнички:

                 Там  придбаю  рукавички,

                 Валянці й  якусь  обнову –

                 Шубку  білу, теплу й нову.

 ( Зайчик  зникає  за кущами.  Лисичка – в  хатинці).

Казкарка: І Вухань  побіг в крамничку,

                 А  Лисичка – шасть в світличку,

                 І дверцята  зачинила.

   ( З*являється Зайчик, озирається  навкруги, підходить до хатки).

Казкарка: Зайчик  повернувсь  з крамнички.

Зайчик:   Ой, та тут сліди  Лисички ?

                І, мабудь, вона в хатинці,

                Вже  дрімає  на перинці…

                Ось, постукаю в дверцята: ( стукає )

                Це моя, Лисичко, хатка!

                Тож пусти  мене в світличку,

                Дуже  хитра ти, Лисичко!

Лисичка: ( з  хатинки )

                Я, Лисичка, як підскочу,

                Полетить від  тебе клоччя!

                На шматочки роздеру,

                Ще й на порох розітру!

  ( Зайчик  сідає  на пеньочку  під  деревом )

Казкарка: Сів  Вухатий на пеньочку

                 Під старим – старим  дубочком

Зайчик:    ( плаче )

                 Що  ж мені  тепер  робити ?

                 Де я буду  взимку жити ?

  ( З - за кущів  виходить на галявину Ведмідь )

Казкарка: Плакав він, а під обід

                 Лісом йшов Ведмідь – набрід.

   ( Ведмідь  підходить  до Зайчика).

Ведмідь: Чом заплакане, Зайчатко ?

                 Хто забрався в твою хатку?

Зайчик:   Це  мене руда Лисичка

                Йти  умовила в крамничку

.

               Підманула,  схитрувала

                І мою оселю  вкрала.

                Що мені  тепер  робити ?

               Де я буду взимку  жити ?

Ведмідь: Не журись, не плач, Зайчатко.

                Проженем  Лисичку з хатки.

                Гей, злодійко, прокидайся.

                Геть з хатинки  забирайся!

  ( Ведмідь  стукає у двері ).

Лисичка: Я, Лисичка, як підскочу,

                 Полетять від  тебе клоччя!

                 На шматочки  роздеру,

                 Ще й порох розітру!

Казкарка: І Ведмідь – набрід  злякався,

                 Під кущами заховався…

                 Знову  Зайчику  морока,

                 Прилетіла тут Сорока.

  ( З*являється  Сорока )

Сорока:   Чула: в  Зайчика  біда.

Зайчик:    Так, морока  не проста.

                 Спить  Лисичка на перинці

                 В затишній  моїй  хатинці.

                 А мене прогнала з хатки,

                 Де я буду гріти лапки ?

Сорока:   Дуже жаль мені Зайчати,

                Гей, Лисичко, вийди з хати !

Лисичка: Не було б мені мороки –

                 Прислухатись до Сороки.

                 От як скочу, як підскочу,

                 Полетять від тебе клоччя!
                 На шматочки  роздеру,

                 Ще й на порох розітру!

( Сорока підходить  ближче до хатинки, робить вигляд, що не боїться Лисички )

Казкарка: Не злякалася Сорока –

                  Стрекотуха  білобока.

Сорока :   Облітала  я усюди,

                 Чула – гомоніли люди:

               «Загорівсь в Лисички дім,

                 І вогонь пала у нім!»

  (  Лисичка  підхоплюється).

Лисичка : Ой, невже  пожежа в хаті?

                В мене ж скрині там багаті?

                Як  добро моє згорить,

                Що ж мені тоді  робить?!

  ( Лисичка  метушиться, збирається ).

                Поспішатиму  додому.

 Казкарка:Та й зібралася потому.

                Вибігла  мерщій з хатини

                І побігла по стежині…

 ( Лисичка  вибігає з хати і зникає, а Зайчик і Сорока, обійнявшись, заходять до хати).

               А Сорока і Зайчатко

               Поспішили  разом в хатку.

             Й дружно там удвох живуть

             І довкілля бережуть.

             Й переказують усім:

   Сорока і Зайчик  разом:

             Ліс – це наш рідний дім,

             Тож квітки, трава, дерева –

             Наша затишна оселя.

             Бережіть це все, малята!

             Вам подякують звірята.

Ведуча: Ну, як Зайчики, сподобалась вам наша казочка?

Зайчики : Дуже!

Ведуча: А вам, дітки? (  Відповіді  дітей 

Розквітай, прекрасна Україна,                        Мово рідна, слово рідне,

Рідне земле, матінко моя.                                Хто вас  забуває,

Хай  лунає  мова солов*їна,                            Той у грудях не серденько-

Пісня  неповторная твоя.                                 Тільки камінь має.

ЇЇ, не зміряно багату,                                         Буду я навчатись мови золотої,

Дзвінку і ніжну , і завзяту                                 У трави – веснянки, у гори

Як день сьогоднішній чудовий                          крутої,

Люблю, люблю, вкраїнську                             В потічка веселого, що постане

мову.                                                                   річкою.

                                                                             В пагінця зеленого, що  зросте

                                                                             смерічкою.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки  зодягайся, моє щире слово!

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі!

                        ( Пісня   « Мово єднання «)

              Виховний  захід

   «Розвивайся,

                    звеселяйся,

                              моя рідна мово…»

                                           Підготувала і провела

                                                     вихователь ГПД

                                                    Шванська Ю.В.

                                          2020р.