Виховний захід «Квіти осінні, квіти останні»

                Виховний захід  «Квіти осінні, квіти останні»

Мета:  ознайомити дітей з легендами і переказами про осінні квіти  України; з їх походженням і назвою. Розвивати пізнавальну активність, інтерес до нового. Виховувати любов до прекрасного, до гармонії; бережне ставлення до природи.

Обладнання:  малюнки і макети різних квітів, музика « Квіти осені», «Квітка Душа»

Дійові особи свята в костюмах квітів.

                                    Хід заходу

Ведучий; Розпочинаємо свято осінніх квітів. Вони є окрасою нашого життя, вражають нас найтоншими пахощами, милують кольорами.

              Пісня    «Диво  -  осінь»

1. Чуєте пахощі в нашім дворі?

Квіти розквітли в ранковій порі.

Тут на світанку сам дощик ходив,

Білу лілею від сну розбудив.

2. Чисто помилися мальви в росі –

Личенька білі,рожеві усі.

Нижче під ними красольки

Понапинали хустинки-вогні.

3. Он поставали майори у ряд,

Ніби зібрались вони на парад.

Тут чорнобривці чорняві у гурті,

В повнім цвіту – повняки золоті.

4. Синій паничик заліз аж на тин,                                                        Просить в танок гордовитих жоржин.

Білій лілеї майор уклонивсь, -

Сонцем одразу квітник освітивсь.

5. Бджілка на скрипку заграла в цей час.

Джміль прилетів і приніс контрабас.

Музика лине – почався танок.

Свято сьогодні у наших квіток.

Ведуча : Квіти – супутники нашого життя. Споконвіків вони супроводжують нас вдома і в парку, на лісовій галявині, у свято і в будень. Квіти  з весни до осені горять різнобарвним полум’ям на численних квітниках. Від кожної квіточки, від кожної пелюсточки ллється світло і несе на променях своїх ніжні пахощі. Чарівна сила цих вічних супутників наших не тільки в їхній красі, а й у їхній неоціненній властивості висловлювати й передавати складну гаму потаємних людських почуттів. Їхня мова багата і змістовна.

6. Подивіться, подивіться,

Як прикрасилась світлиця.

7. Красиво і світло у нашій світлиці,

Квіти на вікнах стоять вогняні.

8. Сьогодні у нас квітчине свято

І хочеться вас привітати мені.

9. Для вас сьогодні бал дає

Королівство осінньої квіткової держави,

Всі квіти, що в окрузі є

Взяти участь мають право.

10.  У кожній квіточці у тій,

Бринить серденько часто,

Бо заховалась там частій

Страшна легенда – казка.

Ведучий:  У прадавні часи, коли людина ще не вміла записувати свої думки,вона фіксувала їх у пам’яті у вигляді пісень, казок, легенд і передавала від покоління до покоління. У легендах квіти ставали живими.

11.  Осінь у задумливій красі,

Золотом покриті небосхили.

Ми йдемо по вранішній красі

І голівки квіти нахилили.

 Пісня  « Осінь»

            ( На сцену виходить хлопчик з трояндою у вазоні)

12. Троянди тендітна краса,

В пелюстках тремтлива роса,

Люблю я троянду живу,

Ніколи її не зірву.

Ведуча: Ця пурпурна квітка славиться не лише як квітка кохання, а й як горда цариця квіткового володіння. Ось послухайте і подивіться.

     ( Виходить дівчинка – трянда і виконує рухи)

   « Посеред ночі розтулився пуп’янок троянди… Розправив ніжні пурпурні пелюстки. Народилася нова квітка. Вона була ще не дуже красива, пелюстки ще не зовсім випрямились.   Квітка подивилась на зорі, що мерехтіли в небі, тихо здригнулась і прошепотіла:

• Уже світає. Треба явитись сонцю у всій красі. На мене, на пурпурові мої пелюстки, задивиться весь світ.

Пелюстки випрямились. На пурпурову квітку впала крапля роси, затремтіла і теж стала пурпуровою. Квітка випросталася, здригнулася, заграла переливами пурпурового світла і впала.

• Дивіться, навіть небо на сході стає пурпуровим. Це від нашої краси. Увесь світ буде пурпуровий.

Я – ніжна  троянда,

Скажу  своє слово:

Я  квіточка  ніжна і завжди  розкішна.

Росою умита, милую всіх цвітом.

         Тут бачить білу квітку.

• Хто ти? – спитала Троянда.
• Я –весела хризантема,

Шепочу я восени

Хоч і холод, ми цвітемо

І весняні бачим сни!

• Чого ж ти біла? Небо блакитне, дерево зелене?
• Якби на світі все було однакове, то не було б і краси. – відповіла хризантема.
•  

13.  Стоїть букет осінніх хризантем,

Хрусткий букет осінньої печалі.

14.  Хризантеми – то вже осінь,

Жовте листя, неба просінь.

15. Закохавсь у хризантему

Холодний світанок.

Дарував їй діадему

З росинок-сріблянок.

16.Морозець  прийшов на землю,

     А вона усе  цвіте-

     Мила  й сильна  хризантема

     Красу  осені  несе

     Ніжно  дивишься й смієшься,

     Та дарма, що йде  зима,

     Різнобарв*я  кольорове

     Поряд з  морозцем  здійма.

( Пісня  « В королівстві в мене все гаразд» на мотив  пісні  « Усмішка»

Ведучий: А ось  чарівна  осіння квітка  Жоржина, що цвіте  великими різнобарвними квітами.

    ( На сцену  виходить  дівчинка  Жоржинка)

16.  Вже листопадові кінець,

Настали дні холодні.

До нас, я чула, морозець

Прийде вночі сьогодні.

17.  Впаде на луки, на гаї,

Побілить лист на вишні,

Погасить сонечка мої –

В саду жоржини пишні.

18.  Та я морозцеві тому

Не дам жоржин стоптати:

На руки ніжно їх візьму

І понесу до хати.

(  Виходить  квітка  Морозець)

19  .Я  морозу  не  боюсь,

              Недаремно так і звусь:

              Квіти морозцем  назвали,

              Щоб  зимоньку  зустрічали.

Ведучий:  А ось перед  вами  квіти  небаченої краси.

(виходять  дівчатка – Айстри)

19.  Ну ось і літо золоте

Сховалось за дощами.

Лиш айстра у саду цвіте

Ясним вогнем прощальним.

20.  Коли ж морози загудуть,

Завіють сніговії,

 То світлу айстру у саду

Зірвати не посміють.

21.  Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину.

До айстр останніх припаде

Путами сніговими –

І тихо їм щось доведе,

І забіліє з ними.

Ведучий:Біля  хати під вікном

                Чорнобривці – братці,

                Закрутилися танком

                Бджоли  на  зарядці.

(Виходять хлопчики в костюмах Чорнобривці)

          22.Чорнобривець я,пишний, духмяний,

                   Що  до перших  морозів не в*яну,

                  Це про мене  матуся  співає,

                  Як дитину в колисці  гойдає.

               23.Ми  гарненькі  квіточки,

                  Маєм  чорні  брівочки

                  Мабуть, всі  вже  здогадались,

                  Як гарненько ми  назваались.

           24.  Гарні  квіти біля  хати

                  Навесні садила мати
                  Чорнобривці  чарівні

                  Так і просяться в пісні.

          ( Пісня   «Чорнобривці»)

Ведучий: Вони квітнуть  біля  хати,

                 Славлять  український  рід.

                 Біля вікон  садить мати,

                 Щоб берегли сім*ю без бід.

(  Виходять  Мальви)

25. Червоні  мальви при дорозі

       Цвітуть осінньої пори.

       Вже поскидали явори давно

       Свої  листки в тривозі,

       Прозора тиша і блакить.

       Ці мальви , ніби літа мить.    

        26.   Квіти осінні, квіти останні,

 Квіти, ще повні снаги,

Темно-червоні, яскраво-сині,

Як небеса голубі.

        27. Осінь в гості завітала

Нам квітки подарувала

 Потанцюємо із ними,

Із квітками золотими.

( Танец під пісню «Квітка ДУША»)

28.  Ми всі господарі природи,

То ж збережемо її вроду!

29.  Друзі! Квіти бережіть

І ніколи їх не рвіть.

Бо чарівної краси

Не побачим я і ти.

Хай вони ростуть у лузі

Бо всі квіти – наші друзі!

Слів  на описи  не трачу                               Не ростуть вони на клумбах

Словом не передаси                                      І на тихих  озерцях,

Їх зеленої,безсловесної,                                А живуть вони у думах,

Дивовижної краси.                                        У людських цвітуть серцях

В них п*яніють,в них сміються,               В чистім серці,в чесних грудях

В них кохаються віки,                                  Вірно.Знаю. Квіти є!

Нареченим їх дарують,                                 Щастя їх коріння поїть,

Заплітають у вінки.                                       Радість барв  їм додає

Ними кожен свою ралість,                           В них красується,ясніє,

Власне щастя назива,                                    Мрій дитинна чистота.

Квіти часто нам говорить                             Золотими пелюстками

Втричі більше,ніж слова.                              В них кохання розцвіта.

Скільки ми їм довіряєм                                 Щоб вони не помарніли

Мрій,недоспаних ночей,                               В думках чистих і ясних,

Але є ще кращі квіти,                                 Завжди з ніжністю й любов*ю

Невидимих для очей.                                    Доглядайте,люди,їх!

 ( Пісня  «Барви осені»)