«С.С. Прокоф’єв. 125 років з дня народження».

                                           План-конспект

                                відкритого уроку з музичної літератури.

Дата проведення: 22 квітня 2016р.

Місце проведення: КПНЗ «Горностаївська ДМШ»

Викладач: Ланчинська С.В.

       Тема: «С.С. Прокоф’єв. 125 років з дня народження».  


Мета уроку: Створення умов для процесів персоніфікації творчих і особистісних якостей композитора-новатора С.С.Прокоф’єва для демонстрації знань, умінь, навичок за узагальнюючої теми.
Завдання уроку:
1. Методична: залучення активних методів навчання як фактор підвищення мотивації та інтелектуальної активності учнів.
2. Освітня: збагачувати музичні враження дітей та формуватиме музичний смак; навчити аналізувати музичні твори і зіставляти їх з творами живопису, літератури;
3. Виховна: засобами музики виховувати любов і повагу дому музичного мистецтва.
4. Розвиваюча: розвивати емоційну чуйність до мови музики через залучення методів вербалізації, спрямованих на активне, відчуте і усвідомлене сприйняття; сприяти розвитку мислення, фантазії, уяви; зміцнювати зв'язки уроку музичної літератури з уроками спеціальності.

Форма уроку: групове заняття (учні 6 – народний, фортепіанний відділи).

Методи реалізації поставлених завдань: метод розвиваючого навчання; словесний метод (бесіда, розповідь, пояснення); наочний метод (ілюстрації); проблемно-пошуковий метод.

Технічні засоби: перелік використаних на уроці аудіо та відео наочних засобів: телевізор із USB-входом; DVD-програвач.

Обладнання уроку: дошка, ілюстрації з теми уроку, фортепіано.

Тип уроку: Комбінований урок узагальнення і систематизації знань.

                                                           План уроку:

1. Організаційний момент. Опитування по темі минулого уроку

2. Вступне слово про тему уроку.

3. Життєвий шлях композитора.

- дитинство, навчання;

- закордонний період;

- повернення в СРСР. Радянський період;

- останні роки життя;

- пам’ять.

4. Слухання і перегляд музичних фрагментів.

5. Аналіз музичних творів.

6. Підведення підсумків уроку, виставлення оцінок. Домашнє завдання.

7.Очікуваний результат уроку.

                                                     Хід уроку

1. Організаційний момент. Опитування по творчості російських композиторів.
2. Вступне слово про тему уроку.

          С.С. Прокоф’єв: «Кардинальным достоинством ( или, если хотите, недостатком) моей жизни всегда были поиски оригинального, своего музыкального языка. Я ненавижу подражание, я ненавижу избитые приемы… можно быть как угодно долго за границей, но надо непременно время от времени возвращатся на родину за настоящим русским духом».

3. Сергій Сергійович Прокоф’єв (1891 – 1953)

Біографія і короткий огляд творчості.

1. Дитинство, навчання.

         Народився 11 квітня 1891 року в маєтку Сонцівка Бахмуцького повіту Катеринославської губернії (нині це село Красне Красноармійського району Донецької області в Україні). Його батько Сергій Олексійович Прокоф'єв був управителем маєтку. У віці 13 років вступив до Петербурзької консерваторії, де навчався композиції у А. Лядова, Миколи Римського-Корсакова, О. К. Глазунова, Я. Вітола. 

1909 року закінчив консерваторію як композитор з посередніми оцінками (головним чином через творчі нерозуміння з професурою, що додержувалася академічного напрямку в музиці) і продовжив навчатись у консерваторії як піаніст у А. М. Єсипової.

   1914 року закінчив консерваторію як піаніст зі своїм 1-м концертом для фортепіано з оркестром, отримавши найвищу оцінку та гран-прі — рояль. В консерваторські роки Прокоф'єв також займався диригуванням у Н. Черепніна, зав'язав дружні стосунки з Н. Мясковським та Б. Асаф'євим.

       У 1914–1918 роках багато концертував у Москві, Петрограді, інших містах Росії. Музика Прокоф'єва стала предметом запеклих дискусій у музичних колах. Для його ранніх творів характерні гротесковість, сатиричні

 мотиви; це музика принципово антиромантична, часто — жорсткозвучна, пронизана дисонансами, дуже енергійна в ритмічному відношенні. 

       Найпомітніші у цей період — балет «Казка про блазня…» (1915), опера «Гравець» за однойменним романом Достоєвського (1915–1916), декілька інструментальних концертів і сонат, Скіфська сюїта (1915) і кантата Семеро їх (1917). Один з шедеврів раннього Прокоф'єва — його Класична симфонія (1917), зразок «нової простоти»: нею композитор немов продемонстрував критикам своє блискуче володіння неокласичним стилем. 

• Виступ Ковтонюк Д. «Всуп до Петербургської консерваторіі»

2. Закордонний період.

         У 1918 Прокоф'єв у розпал громадянської смути залишає батьківщину (йому вдається випросити дозвіл на виїзд особисто у Луначарського) та вирушає через Японію до США (через війну в Європі вимушений був рухатись саме таким маршрутом), де активно гастролює як піаніст і диригент. 

         У 1919 Прокоф'єв завершив комічну оперу «Любов до трьох апельсинів» (поставлена у 1921 оперним театром у Чикаго). До того часу відноситься також Третій фортепіанний концерт. В Америці Прокоф'єв не мав значного успіху, що стало причиною його переїзду до Європи. У 1922 Прокоф'єв переселився до Німеччини в мальовниче 

приальпійське містечко Етталь, де починає роботу над оперою «Вогняний Янгол». У цьому містечку Прокоф'єв одружився на іспанській співачці Ліні Кодіна (псевдонім Ліна Люб'єра, по переїзду в СРСР — Ліна Іванівна), від якої мав 2 дітей. 

         У 1923 перебрався до Парижа, де швидко добився визнання, значним чином завдяки знайомству з видатним російським балетмейстером C. Дягілєвим, який поставив його «Казку про блазня…», а також замовив і пізніше поставив балети «Сталевий скік» (1927) і «Блудний син» (1928). У Парижі Прокоф'єв провів наступне десятиліття, виїжджаючи в тривалі концертні турне країнами Європи і по Америці, які мали грандіозний успіх. У 1927 році Прокоф'єв вперше відвідує СРСР, де має величезний успіх. Пізніші гастролі до СРСР здійснювались у 1929 та 1932 роках. У цей період з'явилися Друга, Третя і Четверта симфонії і Четвертий і П'ятий фортепіанні концерти, в яких стиль Прокоф'єва досяг піку напруженості і гостроти, а також більш м'який за стилем балет "На Дніпрі" (1932). 

3. Повернення в СРСР.

        Після 1933 Прокоф'єв разом з сім'єю переїжджає до СРСР (в 1936 — остаточно). Причина повернення Прокоф'єва є предметом дискусій в колі музикознавців. Головною офіційною причиною повернення композитора вважається туга за батьківщиною («Я маю знову вжитися в атмосферу рідної землі. Я маю знову бачити справжні зиму і весну, що спалахує миттєво. У вухах моїх має звучати російська мова, я повинен говорити з людьми моєї плоті і крові, щоб вони повернули мені те, чого мені тут не дістає: свої пісні, мої пісні. Тут я позбавляюся сил. Мені загрожує небезпека загинути від академізму» — писав Прокоф'єв). Окрім того на думку музикознавців характерною рисою характеру Прокоф'єва було бажання бути першим, яке проявлялося в усіх сферах його діяльності. Відомо, що в Європі на той час найбільшу славу композиторів та піаністів плекали С.Рахманінов та І. Стравінський, в той час як після успішних гастролей в СРСР Прокоф'єв мав усі шанси бути недосяжним лідером. Зокрема показовим є запис у щоденнику Прокоф'єва від 5 березня 1929 року: «Сталін був на моєму концерті, коли я грав в Москві, і потім, не без гордості, сказав „наш Прокофьев“. Відмінно: до Росії можна їхати спокійно!„  

4. Радянський період.

         З поверненням Прокоф'єва до СРСР відбувається різкий стилістичний злам у творчості в бік спрощення, більшої доступності, виразності та класичної строгості музичної мови. Змінюється і образність музики Прокоф'єва. Так, згідно з влучним (і цілком об'єктивним) спостереженням композитора С. М. Слонімського, у центрі симфоній Прокоф'єва стоїть людина, а починаючи з П'ятої симфонії (1944) — радянська людина. Серед найвизначніших творів, написаних у СРСР — балет «Ромео і Джульєтта» (1935), симфонічна казка «Петя і вовк» (1936), кантата до 20-річчя Жовтня (1937), кантата «Олександр Невський» (1939). У 1938 Прокоф'єв здійснює останні гастролі до Європи та США, які відбуваються з блискучим успіхом, зокрема Прокоф'єву пропонують вигідний контракт у Голлівуді, від якого, однак, композитор відмовився. У 1941 році, напередодні війни, Прокоф'єв залишає сім'ю — дружину і двох синів — і йде до Міри Мендельсон, поетеси й активної комсомолки, згодом — співавторки лібретто його опер «Дуенья» та «Війна і мир». Під час війни Прокоф'єв відправляється на Кавказ, пізніше в Алма-Ату, де поряд з камерними та симфонічними творами пише фронтові пісні, багато концертує, у 1942 пише музику до фільму «Іван Грозний» (режисер С. Ейзенштейн). Серед найвидатніших творів воєнних років — 7-а фортепіанна соната (перший твір удостоєний Сталінської премії), опера «Війна і мир», 5-а симфонія, балет «Попелюшка».

Виступи учнів:

• Сидорцова Т. «Симфонічна казка «Петрик і Вовк»;
• Григорян І. «Балет «Ромео і Джульєтта»;
• Івлєв О. «Кантата «Олександр Невський»;
• Самокиш А. «Опера «Війна і мир».

5. Останні роки життя.

        Період життя Прокоф'єва надзвичайно складний. У повоєнні роки у композитора розвивається гіпертонія, що загострюється важкими приступами. У 1948 році композитор потрапляє під Жданівські ідеологічні чистки, зокрема Прокоф'єв фігурує у славнозвісній Постанові ВКП(б) «Об опере „Великая дружба“ В.Мурадели» (10 лютого 1948). У відповідь композитор в дусі епохи висловлює «подяку партії за чіткі вказівки, ухвали, що допомагають (…) у пошуках музичної мови, зрозумілої і близької нашому народу, гідного нашого народу і нашої великої країни». Того ж року Прокоф'єв оформляє свій другий шлюб — з Мірою Мендельсон. У березні 1948 року його першу дружину Ліну Прокоф'єву, іспанку за походженням, заарештовують за звинуваченням у шпигунстві, засуджують до 20 років таборів і засилають до Воркути. За свідченням в'язня ГУЛАГа Євгенія Таратути, Ліна Іванівна отримувала листи тільки від своїх синів. Серед значних творів Прокоф'єва останніх років — опера «Повість про справжню людину» (1948), 7-ма симфонія (1952, остання Сталінська премія), Симфонія-концерт для віолончелі (1952).

• Виступ Францевої О. «Симфонія № 7»

          Помер Прокоф'єв 5 березня 1953 року — на 40 хвилин пізніше Сталіна та з тієї ж причини: крововилив у мозок. 

 Похований в Москві, на Новодівочому цвинтарі. 

6. Пам'ять.

          В честь композитора названо Донецький міжнародний аеропорт До 100-річчя з дня народження: в рідному селі Сергія Прокоф'єва Красному відкрито музей присвячений його життю і творчості; поштою СРСР була випущена поштова марка номіналом 15 копійок; Концертному залу Донецької філармонії присвоєно ім'я композитора. На фасаді філармонії встановлено меморіальну дошку. Ім'я Прокоф'єва носять академічний симфонічний оркестр Донецькой обласної філармонії і Донецька державна музична академія.

4. Підведення підсумків уроку. Оцінювання. Домашнє завдання
5. Очікуваний результат уроку: в результаті цього уроку учні отримали а засвоїли знання з життєвого шляху і творчості С.С. Прокоф’єва. В процесі заняття використовувалася як колективна, так і індивідуальна робота з учнями. Учні брали активну участь в обговорення даної теми, висловлюючи враження.