С. Васильченко "Мені моє"

Урок-квест

5 клас

Хорош Ольга Віталіївна, учитель української мови та літератури

Тема. Література рідного краю. Казка С. Васильченка «Мені моє».

Мета: ознайомити учнів зі змістом казки, учити аналізувати казки, поглибити знання про Донецький край; формувати літературознавчу, мовленнєву, комунікативну компетентності;

розвивати мислення, мовлення, пам’ять;

виховувати людяність, уміння співчувати, бажання допомагати іншим людям, інтерес до літератури рідного краю.

Форма уроку: квест.

Очікувані результати:

• Учні знатимуть цікаві факти з життя С. Васильченка;
• розумітимуть зміст казки;
• умітимуть визначати її тему, ідею, жанрові особливості;
• умітимуть характеризувати героїв твору;
• формуватимуться навички роботи в команді;
• удосконалюватимуть навички роботи з тлумачним словником;
• удосконалюватимуть творчі здібності.

Обладнання: тексти казки, маршрутні листи, тлумачні словники.

Попередня підготовка до уроку: прочитати казку С. Васильченка «Мені моє».

Перебіг уроку

Де є такий багач, щоб не хотів більше, як має.

Народна мудрість

Який сенс утому, що людина придбає цілий

світ, якщо при цьому втратить саму себе.

Біблія

І. Мотивація навчання учнів

1. Організаційний момент.

Слово вчителя.

Добрий день, діти. Сьогодні у нас незвичайний урок. Я запрошую вас здійснити подорож у світ казки. Прочитайте, будь ласка, епіграф уроку і зробіть висновок, про що ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці.

Відповіді учнів.

2. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1.Мозковий штурм.

• Як ви розумієте слово щастя?
• Коли людина відчуває себе щасливою? Наведіть приклади власних щасливих подій.
• Чому щастя, як правило, є миттєвим почуттям?
• Що необхідне для того, щоб бути щасливим?
• Як герої художніх творів борються за своє щастя, долаючи різні перешкоди. Наведіть приклади.
• Чи можете ви зробити щасливими рідних, друзів, знайомих? Відповідь обґрунтуйте.

2. Знайдіть у тлумачному словнику значення слова «щастя». Зачитайте його.

ІІІ. Робота над матеріалом уроку.

1. Оголошення ключового питання уроку: що є основою  щастя людини?

2. Об’єднання класу в 5 груп по 4 чоловіки.

     3. Ознайомлення учнів зі змістом завдань та вимогами до їхнього            виконання. Критерії оцінювання (див.  у додатку до уроку).

Правила роботи в групах: поважай думки інших; вислухай уважно товариша; обґрунтуй перевагу своєї пропозиції; будь толерантним та вихованим.

І група.

Завдання: опрацювати в довідкових матеріалах теоретичні відомості про казку. Довести, що твір С. Васильченка є казкою, склавши конспект за такими пунктами:

1. Визначення казки.
2. Група, до якої належить казка.
3. Своєрідний зачин і кінцівка. Приклади.
4. Вживання магічних чисел. Приклади.

ІІ група.

Завдання: складіть гроно-характеристику чоловіка на початку твору і в кінці, указавши при цьому на його душевний стан.

ІII група.

Завдання: заповніть паспорт твору:

1. Тема.
2. Ідея.
3. Персонажі.
4. Жанровий різновид.

ІV група.

Завдання: прочитати в довідкових матеріалах розповідь про життєвий шлях С. Васильченка. Пояснити, яким чином життя письменника пов’язане з Донецьким краєм. Як ушановується пам’ять С. Васильченка нашими земляками? Скласти кросворд за поданим матеріалом.

V група.

Завдання: поясніть значення прислів'їв про щастя, долю, наданих у довідкових матеріалах.

Складіть сенкан на тему: "Щастя".

4. Розподіл учасників груп за номерами завдань.

ІV. Квест.

1. Робота в групах змінного складу. Виконання завдань квесту.
2. Робота в «домашніх» групах – синтез отриманої інформації (учні головне занотовують у зошити).
3. Міні-дискусія: відповіді груп на ключове питання.

V. Підсумок уроку.

Рефлексія.

Висловіть свої враження від уроку, продовживши речення…(«Мікрофон»)

На уроці я:

•  дізнався…
• повторив…
• навчився…
• зрозумів…
• зробив успіхи…
• труднощі я відчув…
• я не вмів, а тепер умію…
• мене захопило…
• творити на уроці…
• мислити на уроці…

VІ. Домашнє завдання.

Виконати одне завдання на вибір:

1. Підібрати й записати в зошити прислів’я про щастя.
2. Написати твір-мініатюру на тему: «Чому навчила мене казка С.Васильченка «Мені моє».

Додаток до уроку.

1. Зміст казки Степана Васильченка «Мені моє»

СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО «МЕНІ МОЄ» (З циклу осетинських казок).

 Жив собі один чоловік, і було в нього сім синів і сім невісток. Був він дуже багатий: були в нього табуни коней, отари овець і ще багато всякої худоби. Та був він такий скупий, що всі люди дивувались: ніколи в світі не дав він бідному шматка хліба; сам він і його діти ходили в старому лахмітті, їли житні сухарі з водою. Всі люди судили його, глузували з нього й цуралися. Тяжко було жити і йому, і його дітям. Сини пасли в степу худобу і потай від нього різали баранів, пекли та й живилися часом. Довідався про теє скупий батько і не звелів синам ходити за худобою, а став гонити її у степ сам. І палило там його сонце, мочило дощем, а ночами старі кістки проймало холодом. Все терпів скупіяка- господар, аби шкоди та втрати не було! Недалеко біля того степу були гори, а в тих горах водилися гірські духи - "горовики". Так їх і звали. У горовиків же було так заведено, що як має горовиха породити собі дитину, то повинна тоді виходити на степ. Там збігалося до неї багато вовків; вони дожидали, поки горовиха породить дитину. І коли вона не встигне втекти з нею, то вони одбирали в неї дитину і кудись заносили. Сидить раз той скупий господар біля своєї отари і бачить - біжить вовк, а в зубах несе маленьке, тільки що народжене горовеня, за ним біжать Горовик з Горовихою і плачуть. Схопив скупий рушницю і застрелив вовка, а мале горовеня випало у вовка з зубів. Горовик і Горовиха підбігли й узяли свою дитину. Потім підійшли вони до скупого, стали щиро дякувати йому, потім стали прохати його до себе в гості. Горовик сказав: - Дома є в мене сім братів. І вони будуть дуже раді побачити того чо- ловіка, що визволив од вовка нашу дитину. Що ти не попросиш у них - вони тобі дадуть. - А на кого ж я покину свою худобу? - спитав скупий. - За свою худобу ти не бійся, - каже Горовик, - як повернешся назад, то найдеш її на своєму місці. Тоді скупий пішов з горовиками до них у гості. Дорогою Горовик йому й каже: - Ти мені зробив таку велику послугу, що я хочу тобі віддячити якомога краще. Так ось я тобі пораджу: не проси ти собі у моїх братів ні гро- шей, ні худоби, а скажи так: "Дайте мені моє". Кращого для тебе нічого вже не буде! - Скупий згодився.  От прийшли вони в гори й знайшли там дірку, що йшла всередину гори. Улізли вони в тую дірку і пішли темними переходами. Довго йшли во ни тими ходами, а далі-таки вийшли на світ. Там стояли хати, садки, поля й городи; і жили там горові духи. От прийшли вони до Горовика додому; там їх стріли сім братів-горовиків. Як дізналися брати-горовики, що ску- пий визволив од вовка дитину їх брата, то дуже дякували йому й вітали його, як дорогого гостя. Сім день шанували вони його якнайкраще, а на восьмий день, добре нагостювавшись, скупий став збиратися іти назад до своєї худоби. - Чим же тобі дякувати за таку велику послугу? - питають скупого горовики, - може, тобі насипати мішок червінцями? Чи, може, тобі дарувати табун коней або отару овець? Скупий пригадав, як його дорогою направляв Горовик, та й каже: - Не треба мені ні червінців, ні худоби, а коли ваша ласка, то дайте мені моє! Задумались горовики, а потім і кажуть: - Нехай буде так; багато ти просиш, та дорога й твоя послуга! Будеш ти мати теє, що просиш. Потім вивів Горовик скупого назад у степ, подякував йому ще раз і попрощався з ним. Прийшов скупий до своєї худоби, сів та й думає: "Що ж це я собі випрохав? Обіцяв Горовик, що добре подякує, а я ось прийшов з голими руками!.. Це вони обдурили мене!" Потім вийняв з торбини сухий хліб і почав їсти. А хліб той - цвілий і не йде в душу. Пішов дощ, геть змочив скупого, і стало йому холодно. І от стали йому снуватись в голові такі думки, яких перше ніколи не було в нього. Стоїть він і думає: "Маю я сім синів і сім невісток, а сам гнуся на дощі біля худоби; маю я цілі отари баранів, а сам їм сухий хліб. Маю я багатство, та серце моє повсякчас тільки боліє через нього. Діти мої мене не люблять, добрі люди мене цураються, і от дожив я до старості, а не спив, не з'їв, не звеселився ніколи. Навіщо ж кому теє багатство збираю?" Потім скупий і каже сам собі: "Піду я додому й почну жити по- новому: не буду шкодувати свого добра для себе і для дітей своїх, буду людям у нужді помагати і хліб-сіль з ними водити". Отже, тільки він так подумав, зразу зробилося у нього на душі радісно й весело. Тоді пригадав він, що йому обіцяли горовики, й подумав: "Оце ж воно і є те саме, про що вони казали мені, що воно піде тепер на радість, а не на горе". І зрозумів він тоді, що кращого нічого йому й не треба; що коли б дали йому горовики багатство, то було б йому через нього тільки більше горя. І зробилося у нього на душі ще ясніше. Пішов же він додому і зробив так, як намірявся, перестав він скупитись і для себе і для людей. І люди не стали його цуратись, а діти стали поважати й любити його, і стало йому жити радісно й легко. Часто згадував він горовиків і казав: - Спасибі їм, що вони віддали мені моє.

2. Критерії оцінювання

https://drive.google.com/file/d/0B5PnpZP1HWZtVmk1eDg5QWNRN0k/view?usp=sharing

https://magic.piktochart.com/output/22732203-урок-квест-с-васильченко-мені-моє