Самоосвіта майстра виробничого навчання

Розглянуто на засіданні методичної комісії

майстрів виробничого навчання за професіями

«Столяр будівельний, тесляр», «Електрогазозварник»,

«Електрогазозварник, електрозварник на автоматичних

та напівавтоматичних машинах»

Протокол №     від _______________

Голова методичної комісії Н.В.Омельченко

 

Зміст

Вступ

1. Визначення поняття самоосвіти

2. Зміст самоосвіти майстра виробничого навчання

 

Висновки

Список використаної літератури

Самоосвіта як педагогічна категорія розглядалася спершу як додаток категорії освіти і  застосовувалася для розв’язання конкретних освітніх завдань: формування волі, усунення недоліків,  розумового самовдосконалення (А.А. Веденов, С.М. Реверс). Ідея взаємозв’язку освіти та самоосвіти  знайшла свій подальший розвиток у роботах О.Я. Арета, О.О. Бодальова, А.Г. Ковальова, О.І. Кочетовa та  ін.

На думку М.Д. Касьяненко, самоосвіта – це цілеспрямований процес самостійного оволодіння цілісною системою знань і умінь, поглядів і переконань, прогресивним досвідом у певній сфері діяльності  під впливом особистих та суспільних інтересів.

Можна взяти до уваги погляди А.К. Громцевої, яка визначає самоосвіту як цілезумовлену самою  особистістю систематичну пізнавальну діяльність з метою розвитку освіченості. Дослідник виділяє  категорійні ознаки цілезумовленості та систематичності пізнавальної діяльності, які вказують на керований самою особистістю характер самоосвіти, наголошуючи на тому, що вона (самоосвіта) здійснюється згідно з  внутрішніми потребами особистості та за її власним бажанням.

Різні підходи до визначення поняття самоосвіти дозволяють розглядати його як:

- форму отримання та поглиблення знань;

- процес розвитку інтелектуальних якостей та розумових здібностей;

- вид пізнавальної діяльності;

- систему оновлення, розширення та поглиблення отриманих знань, удосконалення практичних умінь та навичок.

Самоосвіта, в нашому випадку, являє собою самостійну пізнавальну діяльність майстра виробничого

навчання, спрямовану на розвиток методичної компетентності. Самоосвіта зазначеної категорії педагогічних

працівників визначається внутрішньою мотивацією, високим рівнем самоконтролю, самоорганізацією праці.

Отже, самоосвітню діяльність майстра виробничого навчання можна розглядати як сукупність

декількох «само»:

- самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

- самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

- самовизначення – вміння вибрати своє місце в методичній роботі навчального закладу,

усвідомлювати свої інтереси в цій діяльності;

- самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми

самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та методичну діяльність;

- самореалізація – реалізація особистістю своїх методичних можливостей;

- самокритичність – вміння критично оцінювати перевагу та недоліки власної методичної роботи;

- самоконтроль – здатність контролювати свою методичну діяльність;

- саморозвиток – результат самоосвіти.

Саме формуючи цю сукупність «само», можна передбачати свідому самоосвітню діяльність майстра виробничого навчання, яка б сприяла підвищенню рівня методичної компетентності педагога.

Зміст самоосвіти майстра виробничого навчання пов’язаний із спеціальним, професійно-педагогічним і загальнокультурним розвитком. Самоосвітня діяльність майстра виробничого навчання включає науково-дослідну роботу над методичною проблемою, вивчення філософської, науково-педагогічної, навчально-методичної, психологічної літератури, участь у групових та колективних формах методичної роботи, вивчення досвіду своїх колег, теоретичну роботу і практичну апробацію власних методичних напрацювань.

«Займатися самоосвітою – значить вести серйозну важку роботу, глибоко продумуючи і критично перероблюючи сприйняту інформацію Джерелом такої інформації може бути філософська, спеціальна наукова, педагогічна, психологічна література. Знайомлячись із філософською літературою, майстер виробничого навчання розширює свої знання про особистість, культуру, теорію розвитку, наукову методологію. Завдяки цьому педагог поглиблює свої уявлення про загально філософські терміни і поняття, зокрема, закон, закономірність, системність, розвиток, динаміка, концепція, особистість, проблема, моделювання, гіпотеза, метод, дослідження, наукова розробка тощо. Якщо майстер виробничого навчання не буде орієнтуватися у визначеннях даних термінів, то йому буде важко проводити будь-яку науково-методичну роботу, аналізувати й узагальнювати педагогічний досвід, розбиратися у науковій літературі.

Вивчаючи психологічну літературу, майстер поповнює свої знання в області загальної, вікової та соціальної психології, психології особистості майбутнього робітника, міжособистісні відносини, психології діяльності та поведінки, структури особистості тощо.

Знайомлячись з педагогічною літературою, майстер виробничого навчання розширює свій тезаріус, підвищує свою професійно-педагогічну спрямованість, яка направлена на пошук вирішення складних методичних і технологічних задач; на необхідність у неперервному якісному оновленні навчально-виробничого і виховного процесів; на зацікавленість новими ідеями і підходами; передовим педагогічним досвідом; на розробку перспектив свого професійного зростання.

Виходячи із аналізу наукової літератури, самоосвітня діяльність передбачає три блоки її організації: І блок – підготовчий, який включає діагностичний та мотиваційний етапи. Діагностичний етап спрямований на аналіз власних методичних проблем (утруднень), формування особистої індивідуальної методичної теми, осмислення послідовності своїх дій.

Мотиваційний етап передбачає створення певного настрою до самоосвітньої роботи. Головними внутрішніми мотивами самоосвіти майстра мають бути: бажання поліпшити слабкі сторони володіння методичним напрямом діяльності; глибоке вивчення теорії та практики даної проблеми; намагання осмислити, втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії; не зупинятися на досягнутому. ІІ блок – практичний, який включає планово-прогностичний і діяльнісний етапи. Планово-прогностичний спрямований на визначення мети, завдань самоосвітньої діяльності, розробку системи заходів, прогнозування кінцевих результатів.

Діяльнісний етап передбачає вивчення різних джерел інформації з певної методичної проблеми, вивчення та впровадження позитивного педагогічного досвіду, формування методичного комплексу для розв’язання завдань, відстеження проміжних результатів, коригування діяльності.

ІІІ блок – узагальнюючий, який включає результативно-узагальнюючий етап, корекційно-прогнозуючий і впроваджувальний етапи. Результативно-узагальнюючий полягає у теоретичному осмисленні, аналізі й узагальненні фактів самоосвітньої діяльності, оформленні результатів і подання матеріалів для подальшого вивчення, розповсюдження. Корекційно-прогнозуючий ставить за мету теоретичне обґрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі. Впроваджувальний етап передбачає використання результатів самоосвітньої діяльності у практичній роботі майстра виробничого навчання.

Схематично це може бути відображено так:

Результатом самоосвітньої діяльності майстра виробничого навчання може бути розробка теми дослідження, робота над власною науково-методичною проблемою, атестаційна творча робота, підготовка виступу на семінар, конференцію тощо.

Висновки. Отже, розглянувши різні підходи до поняття «самоосвіта», ми визначили, що самоосвіта майстра виробничого навчання являє собою самостійну пізнавальну діяльність педагога, яка спрямована на розвиток його методичної компетентності та визначається внутрішньою мотивацією, високим рівнем самоконтролю і самоорганізацією праці.

Зміст самоосвітньої діяльності майстра виробничого навчання включає науково-дослідну роботу над методичною проблемою, вивчення філософської, науково-педагогічної, навчально-методичної, психологічної літератури, участь у групових та колективних формах методичної роботи, вивчення досвіду своїх колег, теоретичну роботу і практичну апробацію власних методичних напрацювань.

Структурно самоосвітня діяльність майстра виробничого навчання має організовуватися через три блоки: підготовчий, практичний і узагальнюючий.

Таким чином, безперервність процесу професійного самовдосконалення майстрів виробничого навчання забезпечується завдяки розробці власної програми, яка передбачає визначення близької і віддаленої перспектив. Такий підхід до організації методичної, науково-методичної діяльності формує в педагога вміння визначити перспективу свого професійного зростання й відчути у цьому стійку потребу, незалежно від ступеня вдосконалення його педагогічної майстерності.

 

Література

1. Український педагогічний словник / [уклад. С.У. Гончаренко]. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию: учеб. пособие по

спецкурсу для студентов пед. институтов / А.К. Громцева. – М.: Просвещение, 1983. – 144 с.

3. Касьяненко М.Д. Самостоятельная работа студента: учебное пособие для слушателей ФПК вузов /

М.Д. Касьяненко. – К.: УМК ВО, 1988. – 280 с.

4. Клочко А.О. Самоосвітня діяльність вчителя як педагогічна проблема [Електронний ресурс] / А.О.

Клочко. – Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua

5. Кочарян Т.Э. Развитие методической компетентности преподавателя среднего профессионального

учебного заведения в условиях последипломного образования: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.08 / Кочарян

Тигран Эдуардович. – Ставрополь, 2004. – 179 с.

6. Словарь русского язика / [сост. С.И. Ожегов]. – М., 1976. – 267 с.

7. Професійна освіта: словник: навч. посіб. / [уклад. С.У. Гончаренко та ін.]. – К.:Вища школа, 2000. –

380 с.

8. Пшебильский П.Г. Содержание и методика самообразования педагога-воспитателя / П.Г.

Пшебильский. – М., 1984. – 80 с.

9. Скнарь В.К. Пути совершенствования форм и методов самообразования учителей / В.К. Скнарь. – К.,

1982. – 48 с.