Управління освіти і науки

виконкому Криворізької міської ради

Комунальний заклад «Інноваційно-методичний центр»

Відділ освіти виконкому Cаксаганської районної у місті ради

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна роботи учнів

на уроках історії та правознавства .

 

 

 

 

 

 

 

 

Бойко Ю.В.,

учитель історії та правознавства

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2015

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бойко Ю.В.

Самостійна робота учнів на уроках історії та правознавства.

 

      У посібнику представлено практичний досвід із впровадження у  навчальний процес елементів самостійної роботи на уроках історії та правознавства, розкрито теоретичні  засади організації самостійної роботи,   подано її різні класифікації, акцентовано увагу на важливості  та значущості впровадження.

Зміст

 

Вступ

Теоретичні основи самостійної роботи учнів у системі інноваційного навчання

1.1 Характеристика самостійної роботи учнів у психолого – педагогічній літературі

1.2 Різновиди самостійної роботи

Впровадження у навчальний процес елементів самостійної роботи на уроках історії та  правознавства

2.1 Практичне використання самостійної роботи на уроках історії та правознавства.

2.2 Методичні рекомендації щодо використання методу самостійної роботи на уроках історії та правознавства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У контексті гуманізації і гуманітаризації сучасної системи освіти пріоритетною стає історична та  правова  освіта, покликана не стільки давати знання, скільки навчати учнів розуміти особливості історичного процесу та юриспруденції, осмислювати їх. Розвиток шкільної правової та історичнї освіти ставить перед нами вимогу - сформувати творчу розвинену особистість, що прагне до саморозвитку і розуміння правових процесів у країні. Система правових відносин  у наш час схильна до значних  змін. Зростає обсяг інформації, розширюється існуюча та  з’являється нова джерельна база, виникають  різні точки зору на одне і те ж питання, на одну і ту ж  дію. У зв’язку з цим виникає закономірне запитання:  чи здатна дитина запам’ятати і засвоїти весь цей обсяг інформації.  На сучасному етапі    методисти  та  вчителі шукають шляхи, які б сприяли підвищенню ефективності навчання.

Актуальність зазначеної  проблеми важко переоцінити  саме тому, що в сучасній освіті діти з раннього шкільного віку починають отримувати правові  та історичні знання,  в яких дуже важлива пізнавальна самостійність.

Основна мета самостійної роботи  - сприяти  саморозвитку  школяра  як особистості, як суб’єкта,    ставлячи   його перед проблемами морального вибору, показуючи складність і неоднозначність юридичних  фактів та історичних подій  ,  даючи  право на суб’єктивність суджень, на обгрунтування  власних  рішень, певних моральних проблем суспільства, в якому вони  живуть.

Завдання  педагогічного досвіду  -  формувати в учнів розуміння права та історії як відкритої системи, що базується на невід’ємності суспільства від держави, законів від повсякденного життя, представляючи   правознавство   елементом цілісного світу, що складається з понять, переживань і практичних дій, спрямовуючи цей шкільний курс   на розвиток правової і громадянської компетентності, відповідних ціннісних орієнтирів, умінь і навичок школярів.

Одним із найбільш важливих та ефективних засобів активізації пізнавальної діяльності  школярів є організація самостійної роботи.

Проблемі організації самостійного навчання, яка не є новою в дидактиці і психології,  на різних рівнях присвячено досить багато педагогічних досліджень як в нашій державі, так і за кордоном.

 У психолого-педагогічній літературі висвітлюється сутність поняття самостійної роботи ( Алексюк А.М,
Дайрі Н.Г.,

Єсипов В.П., Козаков В. А., Підкасистий П.І.,
Мікельсон Р.М., Срода Р.Б.). У свій час Ушинський К.Д. та
Кантерєв П. Ф. вказували на значення самостійної роботи у розвитку школярів.

   Проблема визначення ознак самостійної роботи розглядається         Голантом Є.Я., Єсиповим Б.П,
Дайрі Н.Г., Муртазіним Г.М., Лембергом Р.Г.

   Організаційно-педагогічні умови самостійної пізнавальної діяльності учнів привернули увагу  Бабанського Ю. К.,

Олійника П.М., Рибальського В.І.,  Ярмаченка М.Д.

    У роботах Бабанського Ю. К., Махмутова М.І. визначена необхідність проблемного навчання для розвитку самостійності учнів.

   Питання педагогічного керівництва самостійною роботою  розглядають  Буряк В.К., Новикова А.Є.,
Жарова Л.В.,

Шаталова В.Ф., Задорожна Л. В., Лустенко І.І. та інші.

Об’єктом  мого дослідження є процес викладання історії та правознавства   в системі креативної освіти, а предметом - самостійна робота учнів на уроках історії та правознавства. Гіпотезою дослідження стало припущення, що застосування самостійної  роботи  є дієвим способом формування правових знань, творчого саморозвитку особистості школяра.

     Узагальнюючи та систематизуючи власний педагогічний  досвід, я поставила перед собою такі завдання:

1. визначити сутність поняття «самостійна робота», мету, функції і значення самостійної роботи у системі креативної освіти;
2. розглянути класифікацію видів самостійних робіт за різними критеріями;
3. проаналізувати основні вимоги  щодо організації самостійної роботи учнів на уроках правознавства;
4. розкрити шляхи оптимізації самостійної  роботи  з правознавства;
5. дослідити стан проблеми в сучасній школі.

 Для мене було важливим дослідити погляди вчених на сутність проблеми, з’ясувати аспекти у розходженні його трактування та зробити узагальнення, що самостійна робота – це  така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням та у спеціально визначений для цього час, і при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні цілі, використовуючи власні зусилля.    [12, с.18 – 19].

Досвід роботи  підтверджує, що самостійна робота учнів у процесі вивчення історії є  важливим  засобом прояву і розвитку в них творчих здібностей та обдарованості, підготовки  до практичної діяльності.  Під час  переходу учнів з класу в клас зростає рівень їхніх знань і пізнавальних можливостей.  У зв’язку з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються, але треба також пам’ятати, що самостійна робота  не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи  та підготовки учнів до життя, до практичної діяльності. Проте, не зважаючи на велику кількість публікацій з цієї проблеми, зазначені дослідження не вичерпують усіх аспектів багатогранної проблеми активізації пізнавальної самостійної діяльності школярів. Практика переконує: поки залишається низький рівень сформованості самостійності учнів, тому залишається актуальним подальше вдосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання, спрямоване на реалізацію у навчально-виховному процесі принципу самостійності.

Вище зазначене   демонструє   важливість і доцільність використання самостійної роботи, яка відіграє важливу роль у розвитку розумових і пізнавальних здібностей учнів.

Теоретичні основи самостійної роботи учнів у системі інноваційного навчання

1.1   Характеристика самостійної роботи учнів у психолого – педагогічній літературі             

Протягом багатьох років тривав пошук досконалих методів навчання історії;  педагогами, психологами узагальнювався певний досвід, пропонувалися нові ідеї в цій галузі.

У наш час зростає потік інформації, поширюється тенденція до відтворення справжньої історії, без перекручувань і фальсифікацій.

Цій проблемі присвячено багато посібників, монографій і статей, але часто зазначене питання розглядається вузько, з позиції якоїсь однієї риси, якості, яка протиставлялась іншим. Одні вчені твердили, що самостійність визначається тільки мисленнєвою діяльністю учнів, інші - тільки мотивами її діяльності, її добровільністю, треті - тільки рисами характеру, поведінкою  тощо. Але не треба забувати, що діяльність людини багатогранна і тому треба формувати самостійність людини в цілому, в усіх її проявах.

Ми простежуємо, що велике значення самостійній роботі надавали педагоги і просвітники, такі як
Я.А. Коменський,

Ж.Ж. Руссо, А. Дістервег, М.Г. Чернишевський, 

Н.А. Добролюбов та ін. [14, с7 – 9].

Дослідження показало, що в навчанні історії слід розрізняти:

1) самостійність мислення проявляється під час розгляду суті явищ (подій, процесів) і веде до формування переконань; з нею тісно пов’язана і самостійність у використанні навичок і вмінь, прийомів розумової праці, методу пізнання;

2) самостійність характеру, поведінка особистості, які виражаються в умінні діяти  у відповідності зі своїми поглядами, в тому чи іншому відношенні до оточуючого;

З) самостійність поштовху до діяльності, її мотивів, для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості;

4) самостійність у практичній діяльності [5, с.50].

Аналіз методичної літератури показав, що для організації самостійної навчальної діяльності необхідно забезпечити її посильність, доступність і різноманітність, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів, дотримуючись дидактичних вимог.

Самостійна робота на уроках історії має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, коли вчитель застосовує її у певній системі та послідовності; правильно керує нею; працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.

У чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня  знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність впливає на якість процесу пізнання, на формування рис особистості учня і форми організації навчання [2,с. 2 – 10].

Проблема самостійної роботи вирішувалася і вирішується, але думки розійшлися з приводу поняття «самостійна робота». Це стосується і трактовки специфічних ознак самостійної роботи, і трактовки її впливу на пізнавальні процеси учнів, і у визначенні її навчально-виховних результатів. Можна вважати, що ці розбіжності обумовлені тим, що один автор прагне розкрити особливості самостійної роботи переважно із зовнішнього боку, інші ж, навпаки, прагнуть визначити її внутрішній бік, тобто специфіку пізнавальної діяльності школяра при виконанні ним самостійної роботи.

Трактовне формування дидактичної суті самостійної роботи школярів дає Б.П. Єсипов: «Самостійна робота учнів, що включається в процес навчання – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням в спеціально визначений для цього час і при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні цілі, використовуючи свої зусилля  і витрачаючи в тій чи іншій формі результат розумових чи фізичних дій» [12,с.18 – 19].

Виходячи із формулювання і коментарів, ознаками самостійної робити Б.П. Єсипов вважає:

1. виконання її за завданням у визначений час , за умови, що  вчитель у його виконанні не бере участі;
2. свідоме досягнення учнями поставленої мети;
3. оформлення учнями отриманих результатів.

Ми бачимо, що серед цих ознак переважають організаційні і відсутні вказівки на своєрідність пізнавальних процесів учнів.

Отже,  визначення самостійної роботи не є повне, так як воно не вказує на внутрішні ознаки, пов’язані з характером самої пізнавальної діяльності учнів, а також не відображає ролі вчителя при виконанні ними самостійної роботи.

На цю проблему звертали увагу у своїх дослідженнях  і ряд інших вчених. Наприклад, А.В. Уласова дає інше визначення: «Самостійна робота – це робота, яка виконується учнями за завданням і під контролем вчителя, але без безпосередньої його участі в ній в спеціально визначений для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої цілі, використовуючи свої розумові зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі (усній відповіді, графічній побудові, описі дослідження, запису результатів вимірювання, розрахунків, висновків із проведених дослідів) результат своїх своїх розумових і фізичних дій» [16, с.63 – 70].

Отже, проблема визначення самостійної роботи є однією з актуальних як у педагогічній теорії, так і в практиці навчання. Ця проблема привертає увагу багатьох дослідників із різних галузей: філософів, психологів, педагогів, методистів.

У психології самостійність - стрижнева якість особистості, яка проявляється в процесі пізнавальних і практичних завдань. Самостійність – це не проста сума вмінь і навичок, що дозволяє своїми силами вирішувати певні завдання, а суспільний прояв особистості, що характеризує загальний тип відношення до праці, людей, суспільства.

Відомий психолог Рубінштейн писав: «… дійсна самостійність передбачає свідому умотивованість дій і їх обгрунтованість…» [15, с.13].

На думку М.А. Данілова, самостійність виражається насамперед у вмінні самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, бачити питання, завдання і знаходити шляхи їх вирішення [14,с. 8].

Отже, щоб не загубитися в розмаїтті трактувань самостійної роботи, потрібно прислухатися до визначень у їх поєднанні, синтезі, взаємодоповненнях.

1.2 Різновиди самостійної роботи

Для того, щоб самостійна робота була ефективною, важливо дотримуватися взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

Значною  мірою робота учнів, хід уроку тісно пов’язані і залежать від якості самостійної роботи школярів удома. Мета домашньої роботи - міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, подальший розвиток набутих учнями умінь і навичок самостійної роботи з текстом підручника, історичними картами, ілюстраціями, схемами. Домашня робота носить творчий характер, пробуджує прагнення школяра до самостійності й активності. [10, с.86].

Контроль роботи учнів відбувається через фронтальне опитування. Важливо й надалі окремим учням роздавати картки для самостійної роботи з подібними завданнями, складати план прочитаного тексту, тези прочитаного; потім збирати і перевіряти зошити окремих учнів. Таким чином, буде зрозуміло, наскільки учні вміють виділяти головне, над чим ще треба працювати і визначити, чи вміють учні лаконічно і суттєво виражати свої думки.

Самостійна робота учнів над ілюстраціями підручника  організовується так, щоб вона була різноманітною - це й уявні екскурсії до тієї чи іншої країни на основі ілюстрацій підручника та використання для порівняння двох або кількох ілюстрацій й інші форми роботи. Основною умовою самостійної роботи учнів з ілюстраціями є вміле поєднання слова вчителя з текстом підручника і малюнком.

Ще одним з важливих видів самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й самостійності учнів, є ведення словника.

Розуміння історичного процесу неможливе без уявлення його в хронологічних рамках. Хронологія приводить весь багатий історичний матеріал у відповідно визначений порядок, фіксує історичні події в часі у тій послідовності, в якій вони відбувалися. Розвитку логічного мислення сприяють хронологічні картки. Так, на першій картці можна записати століття, на другій - дату, на третій - подію. Показуючи картку, на якій записано дату, учням  пропонується назвати подію [13, с.67 – 68].

Найбільш поширені види самостійної роботи учнів: робота з підручником, навчальними посібниками, дидактичними матеріалами, персональним комп’ютером; розв’язання задач, виконання вправ, написання рефератів і творів, спостереження, лабораторні роботи, дослідницька діяльність, конструювання, моделювання.

За дидактичною метою самостійну роботу можна поділити на:

• підготовчу;
• спрямовану на засвоєння нових знань;
• тренувальну;
• узагальнюючо-повторювальну;
• контрольну.

Найбільш широко самостійна робота застосовується під час закріплення і вдосконалення знань, умінь і навичок. Для перевірки знань, умінь і навичок учнів виконуються різноманітні контрольні роботи. Мають самостійний характер усі види творчих робіт [13, с.70].

Класифікація самостійних робіт

Для розкриття основних видів самостійних робіт розглянемо різновид класифікацій за характером пізнавальної діяльності, де можна виділити наступні види самостійних робіт:

1. Роботи репродуктивного типу: а) відтворюючі;

б) тренувальні; в) оглядові; г) перевірочні.

2. Роботи пізнавально-пошукового типу: а) підготовчі;

б) констатуючі; у) експериментально-пошукові; г) логічно-пошукові.

3. Роботи творчого типу: а) художньо-образні; б) науково-творчі; в) конструктивно-творчі.

4. Роботи пізнавально-практичного типу:

а) навчально-практичні; б) суспільно-практичні.

Наведемо приклади  кожного з описаних типів самостійних робіт, апробованих на уроках:

Роботи репродуктивного типу

а) Відтворюючі роботи. Виконання цих робіт базується на відновленні в пам'яті раніше вивченого матеріалу, який необхідний для розуміння нового матеріалу. Так перед вивченням теми вчитель пропонує завдання: підготувати відповідь за наступним планом: події, етапи розвитку, відмінні риси. Всі ці відомості слід пригадати, оскільки при викладі нового матеріалу вчителю необхідно на них спиратися. Хоча цей вид роботи носить репродуктивний характер, він не є легким: учням необхідно пригадати ряд понять, привести їх в систему і підготувати зв'язний виступ. Це вимагає розумової роботи і високої навчальної активності.

б) Тренувальні роботи. Цей вид передбачає не тільки просте відтворення матеріалу, що вивчається, але і застосування раніше засвоєних знань у нових ситуаціях. Такі роботи можна застосовувати перед викладом нового матеріалу, а також у процесі закріплення. Наприклад, при закріпленні теми можна запропонувати учням розібрати самостійно інші джерела, точки зору з даної проблеми, порівняти їх і зробити загальні висновки. Розробити кросворди, ребуси , головоломки. Виконання подібної роботи сприяє поглибленню знань і успішнішому формуванню умінь і навичок, пов'язаних із вивченням конкретних тем.

в) Оглядові роботи. Це завдання на впорядкування і систематизацію відомостей, що вивчаються. Їх застосування доцільне на завершальному етапі закріплення матеріалу. Учням можна дати завдання на складання плану пройденої теми. Складання плану сприяє осмисленню характеру взаємозв'язку понять, тому подібні вправи є особливо важливими.

г) Перевірочні роботи. Їх мета – всебічна перевірка якості засвоєння знань. При виконанні цих завдань в учнів формуються навички самоконтролю, які  важливі і для розвитку таких процесів пам'яті, як довільне відтворення. Такі роботи допомагають вчителю здійснювати оптимальне управління процесом навчання.

Роботи пізнавально-пошукового типу

а) Підготовчі роботи. При їх виконанні учні, які користуються наявними відомостями, при цьому переконуються в неповноті своїх знань з теми, що вивчається. Це спонукає їх до необхідності глибшого ознайомлення з новим матеріалом.

 При самостійному вивченні певної теми на уроках історії вчитель пропонує розглянути самостійно не лише політичні, соціальні аспекти теми, але і дослідити матеріальну культуру.

Розуміння учнями суперечностей між знаннями, що є в них, і новими вимогами до рішення учбово-пізнавальних задач має велике значення для розвитку пізнавальних інтересів. Можна сказати, що самостійні роботи даного типу особливо корисні на початковому етапі викладу нового матеріалу.

б) Констатуючі роботи. Подібні роботи пов'язані з описом нових чинників і явищ за їх зовнішніми ознаками: спостереження за природними явищами і суспільним життям, вивчення дидактичного матеріалу тощо.

в) Експериментально-пошукові роботи. Ці вправи  засновані на дослідницьких методах, при використанні яких учні виділяють істотні ознаки понять, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, “відкривають” закони, формується розуміння подій, порівняння історичних постатей, соціальних верств.

 Цей вид навчальних занять – ефективний засіб розвитку допитливості .

г) Логічно-пошукові роботи. До їх числа належать різні завдання з опрацювання істотних ознак вивчених понять, використання їх  на завершальному етапі викладання і закріплення. Найпоширенішим видом таких вправ є завдання на зіставлення схожих і відмінних ознак явищ, постановка проблемних завдань. Учні висловлюють свої думки, а вчитель формує загальні положення нової самостійно вивченої теми. Подібні роботи вчать учнів виокремлювати істотне від другорядного і виробляють навички узагальнення.

Роботи творчого типу

а) Художньо-образні самостійні роботи. Під творчими роботами розуміються самостійні роботи, в результаті яких учні створюють щось нове, оригінальне. Художньо-образні роботи засновані на образному віддзеркаленні дійсності.

б) Науково-творчі роботи. До самостійних робіт цього типу належить навчальна діяльність школярів, що виходить не тільки за рамки шкільних програм, але і пов'язана з рішенням пізнавальних завдань підвищеної складності – прояв власної ініціативи, пошуку оригінального рішення тощо.

в) Конструктивно-технічні роботи. До цього виду робіт належать творче проектування, конструювання з використанням спеціальних комп'ютерних програм: створення емблем, обробка фотографій тощо.

Роботи пізнавально-практичного типу

а) Навчально-практичні роботи. До них належить виготовлення наочних посібників (графіків, діаграм, схем, макетів приладів, підготовка статей для шкільних газет, журналів тощо).

б) Суспільно-практичні самостійні роботи – це навчальна діяльність школярів, що виходить за рамки шкільного життя. Виконання завдань подібного роду – незамінний шлях зв'язку навчання із життям [13, с.65 – 71].

Великою популярністю серед видів самостійних робіт користуються екскурсії, що пропонують самостійну роботу учнів з дослідження соціального середовища та історичних подій.

Але сучасні школярі також можуть самі підготувати і провести екскурсію,  під час якої самостійно виконували б:

• попередній огляд об’єкта;
• демонстрування об’єкта (характеристика зовнішнього вигляду);
• екскурсійний аналіз (детальне дослідження об’єкта);
• зорова реконструкція;
• порівняння;
• демонстрування наочних посібників.

Також великого розповсюдження набули самостійна робота школярів із вивчення суспільних процесів за допомогою статистичних методів дослідження. Учні опитували свідків історичних подій, проводили анкетування, вивчали статистичні документи, робили самостійні висновки, оформлювали доповіді, творчі роботи.

Самостійна робота може виражатися в  практиці видання збірок і альбомів дитячих робіт, публікацій в журналах.

Організація самостійної роботи учнів активізує різні форми сприйняття і засвоєння навчального матеріалу. Оптимальне використання всіх її форм допоможе успішно вирішити ті завдання, які ставляться перед середньою школою і виховувати творчу особистість. Широке застосування самостійної роботи в навчальному процесі дозволяє упорядкувати його, а саме, скоротити об'єм домашнього завдання, зменшити час на його виконання, раціоналізувати прийоми роботи над завданнями.

Використання різних видів самостійних робіт допомагає викладачу підвищити рівень знань учнів, активізувати пізнавальну активність, різноманітити роботу з учнями, як при вивченні нового матеріалу, так і закріпленні вже вивченого.

Ще одним видом самостійності в системі інноваційного навчання є проектна технологія.

Вимоги до проектної технології:

1. Наявність значущої проблеми
2. Практична, теоретична, пізнавальна зацікавленість у результатах діяльності.
3. Самостійна діяльність учнів.
4. Використання дослідницьких методів.

Види проектів:

1)Дослідницькі.

2)Творчі.

3)Ігрові

4)Інформаційні

5)Практично орієнтовані.

Також елементи самостійності використовуються в різних різновидах інтерактивного навчання :

-Два-чотири-всі разом.

-Робота в малих групах

-Дерево рішень

-Займи позицію

Отже, різновидів самостійної роботи багато, та вона  поступово ускладнюється, але треба також пам’ятати, що самостійна робота - не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.

 

 

Впровадження у навчальний процес елементів самостійної роботи на уроках історії та  правознавства

2.1 Практичне використання самостійної роботи на уроках історії та правознавства.

Розглянемо приклади використання самостійної роботи на уроках історії України  в 7-му класі.

Приклад №1

Перевірка домашнього завдання.

Самостійна робота з роздатковим матеріалом.

Картка № 1.

1. Назва «Русь» за походженням є скандинавською чи автохтонною?
2. Князь Аскольд належав до династії Київичів чи Рюриковичів?
3. Як загинув князь Ігор?
4. Коли князював Олег?

Картка № 2.

1. Першу спробу запровадження християнства у Київській державі було здійснено князем … у … р.
2.    Походи на Візантію здійснювали …
3.    Династія Рюриковичів почала правити у Києві з … р.
4.    Ігор князював  у … рр.

 

 

 

 

 

 

Приклад № 2

Самостійна робота над завданням.    (Зразок таблиці.)

Перші київські князі
Князь	Роки правління	Що зробив у своїй державі?	Які заходи вживав?	Які угоди укладав і коли?
Аскольд Олег Ігор

Учні самостійно заповнюють таблицю.

Приклад № 3

Самостійна робота.

Прочитати пар. 9 п. 1,2 і заповнити порівняльну таблицю «Правління Ольги і Ігоря».                                                                                                    

Ольга	Ігор

Приклад № 4

Самостійна робота.

1.Заповніть відповідну сторінку контурної карти зазначивши дипломатичні візити (дата, місто) Княгині Ольги – 957, 959, 961 рр.

2. Князь Святослав та його воєнні походи.

Самостійна робота над завданням.

1. Користуючись підручником, заповніть таблицю.

Дата походу	Проти кого був спрямований	Результати	Наслідки

2. Позначити на контурній карті воєнні походи святослава.

 

 

 

 

Приклад № 5

Розгадати історичний кросворд.

 

1	1			3				2
						3
			2

По горизонталі

1. Який князь, йдучи на ворога говорив: «Іду на вас»? (Святослав)
2. Хан якої орди зробив із черепа Святослава чашу? (Печеніг)
3. На якій річці було укладено договір з Візантією? (Дунай)

Вертикально

1. З якою державою уклала договір Ольга? (Візантією)
2. Святослав завершив об’єднання східнослов’янських племен підкоривши плем’я? Яке саме? (В’ятичі)
3. Хто правив після князя Ігоря в Київській державі? (Ольга)

 

Приклад №6

Учні працюють з п. 3 пар. 10 і самостійно складають таблицю:

 

Реформи князя Володимира
1.Адміністративна
2. Військова
3. Оборонна
4.Будівництво       фортець
5.Судова
6. Фінансова
7. Релігійна

 Робота з історичним джерелом - уривками з «Літопису Руського»

Учні самостійно, паралельно читанню історичного джерела, заповнюють порівняльну таблицю:

Риси притаманні християнству та язичництву.

Християнство	Язичництво
Триєдиний Бог Цеква Священики Почитання сил природи Молитва – звернення до Бога	Багатобожжя Капиця Жерці Віра у надприродню силу Бога Через жертвоприношення вшановуються Боги

 

Приклад № 7

1. Скласти хронологічний ланцюжок «Впровадження християнства на Русі».

 

        860  поч. Х  957   988 ст.

 

        Приклад № 8

Метод проекту серед учнів 10 – 11 класів:

• Соціологічне дослідження за темами :

«Шляхи втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність»

«Військовий обов’зок: за і проти»

«Я за здоровий спосіб життя»

«Мої права»

  Як наслідок – написання наукової роботи, оформлення результатів у вигляді  діаграм, таблиць, рекомендацій одноліткам.

  Приклад № 9

Міні – дослідження «Моя сім’я – від А до Я»

Приклад №10

Опрацювати витяг із Сімейного кодексу 

Сімейний Кодекс

Ст. 5

1. Держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально та морально заохочує материнство та батьківство…

5. Ніхто не може піддатися втручанню  в його особисте сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією України.

Ст. 7

1. Сімейні відносини регулюються лише в тій частині, в якій це може бути допустимим та можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства…

4. Регулювання сімейних відносин відбувається з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників,  їх права на особисту свободу та недопущення вільного втручання в сімейне життя.

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Завдання

Вкажіть, на яких принципах повинна базуватися діяльність держави щодо врегулювання сімейних відносин.

Приклад 11

Розв’язання  юридичної  задачі: 

  Маючи при собі фінські ножі, З. і В., скориставшись відсутністю сторожа, розбили вікно вітрини магазину та проникли  у приміщення, де взяли 5 пляшок вина на загальну суму 40 гривень. Коли вони почали виходити з магазину, з'явився сторож, який зробив спробу їх затримати і вилучити вкрадене. Тоді вони наставили на нього ножі, пригрозили вбивством і зникли із пляшками вина. 
Дайте кримінально-правову оцінку діям З. та В. За критеріями:

Суб’єкти злочину -
Суб’єктивна сторона -

Об’єкт -

Об’єктивна сторона -

Стадія злочину -

 

2.2 Методичні рекомендації щодо використання методу самостійної роботи на уроках історії та правознавства

Як показав аналіз методичної літератури, для ефективності самостійної роботи учнів потрібно дотримуватися певних умов:

1) чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;

2) характер завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинна змінюватись;

3) завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;

4) повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їх знань та умінь);

5)дотримуватися систематичності і послідовності застосування самостійної роботи учнів у процесі навчання;

6) важливо дотримуватися взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів як  на уроці, так і вдома,урізноманітнювати їх.

Дидактичні умови для організації самостійної роботи:

 Стимул - засіб, що спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від суспільної вагомості. Мотив ми розуміємо як усвідомлення дитиною внутрішнього спонукання до дії. Стимул – суспільно значуще, об’єктивне спонукання до дії, мотив – особистісне обгрунтування дії, викликаної стимулом.

- Почуття успіху - задоволення від досягнутого. З цим мотивом асоціюється оцінка, оскільки, як правило, високий бал, схвальні оцінки, судження учителя викликають в учнів позитивні емоції. Кращі оцінки – більші можливості в подальшій роботі, бажання досягнути більш високих результатів

- Спрямованість. Самостійна діяльність учнів була спрямована не лише на набуття знань, вмінь, а й на розвиток навичок самоосвіти учнів у старшій школі.

Дослідження підтверджують думку про те, що розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони:

- ставлення вчителя до проявів самостійності;

- можливість учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;

- вміння виділяти головне і другорядне;

- оцінка учнем труднощів при вивченні матеріалу;

-наявність або відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;

- самостійне застосування засвоєних знань;

- використання учнем своєї роботи і її результатів.

Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

Отже, висока майстерність учителя - це його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного процесу, створення проблемної ситуації на уроці, вірна і раціональна організація видів самостійної роботи, пов’язаної з подоланням учнями певних труднощів, підбиття підсумків виконання.

Щодо організації самостійної роботи в Державному стандарті існує ряд вимог:

• усвідомлення вчителями важливої ролі самостійної роботи в процесі навчання історії;
• знайомство вчителя з основними вимогами самостійної роботи в процесі навчання;
• планування самостійної роботи учнів;
• врахування вікових та психологічних особливостей учнів при визначенні виду роботи;
• обов’язковість підготовки учнів до самостійної роботи;
• консультативна допомога вчителя;
• знаймоство учнів з роботами своїх товаришів;
• стороння перевірка, обговорення результатів.

Все це надає можливість сучасному, особливо молодому вчителю, оволодіти методикою організації самостійної роботи.

При навчанні учнів і використанні самостійної роботи корисно використовувати досвід організації самостійної роботи з учнями, що складався на практиці. Ця робота проводиться за певною системою:

1. ознайомити учнів зі структурою матеріалу, що вивчається, та   елементами процесу отримання знань;
2. подати інформацію учням про те, що повинні знати після вивчення кожної теми;
3. подати рекомендації щодо раціональних способів набуття знань, вмінь, навичок, ефективних методів вирішення проблемних завдань, засвоєння знань з книжок тощо ;
4. надати поради щодо використання різних форм самоосвіти;
5. зробити так, щоб хід уроку був підпорядкований принципу економії навчального часу, щоб жодна хвилина не пропала даремно [39, 2 -10].

Отже, самостійна робота учнів у процесі вивчення історії є основним засобом прояву і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. В міру переходу учнів з класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. Історичний процес розкривається все повніше й глибше.

 

Висновки

Активізація пізнавальної діяльності учнів – одна з головних умов засвоєння ними навчального матеріалу. Учень повинен не просто засвоїти певну систему знань, а навчитися аналізувати, порівнювати, узагальнювати, встановлювати причинно – наслідкові зв’язки. Тому на уроках історії раціонально запроваджувати такі методи й засоби, які передбачають самостійну пошукову роботу учнів на уроці. А одним із найважливіших засобів, які сприяють виконанню цього завдання, є самостійна робота. Такий вид уміння дає можливість розвивати творчі пізнавальні вміння й практичні навички. Рівень їх сформованості залежить від особливостей організації пізнавальної діяльності. В результаті самостійної пізнавальної діяльності у вирішенні проблемних завдань збільшується обсяг знань і умінь, відбувається процес загального інтелектуального розвитку особистості.

Формування пізнавальної самостійності визначається взаємозв’язком змістовної і процесуальної сторін процесу навчання на уроках історії і залежить від особливостей організації навчально - виховної діяльності учнів у школі. Учитель повинен завжди  й у всьому спонукати учнів до роботи думки й неухильно вести їх до самостійного мислення. Визначивши теоретичні основи стану самостійної роботи ми бачимо, що вона просто необхідна оскільки формує гармонійно розвинуту творчу особу, здатну логічно мислити, знаходити рішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати і накопичувати знання, здібну до високого самоаналізу, саморозвитку і самокорекції.

Безліч класифікацій підтверджує актуальність даного питання. Кількість їх безмежна з різними ознаками в основі, кожен методист подає свою класифікацію.

Постійна можливість самостійної роботи призводить до того, що учні не «пасують» перед проблемами, а прагнуть до самостійного розв’язання, тим самим ми маємо справу з творчими особистостями, завжди готовими до пошуку.  Увійшовши до дорослого життя, учні будуть більш захищені від стресів, які на них чекають на кожному кроці. Таким чином, в результаті використання вчителем самостійної роботи та інших складових проблемного навчання учні будуть психологічно загартованими, готовими до непередбачуваних ситуацій.

Щоб навчити учнів науково мислити, не потрібно збільшувати обсяг знань, а слід йти шляхом, яким рухалися думки вчених, розвивалася історична наука. З методичної точки зору це означає, що науковість навчання визначається не власним об’єктом знань, а тим шляхом, яким учитель підводить до пізнання різних історичних явищ. Це шлях міркувань, роздумів, спостережень, висування гіпотез, розв’язання пізнавальних завдань, завдань дослідницького характеру, перевірки правильності узагальнень, висновків тощо. Тобто здійснення того, що в методиці називають проблемним підходом у навчанні. 

У методичній науці немає єдиного підходу до визначення поняття «самостійна робота» та класифікації даного виду діяльності.

Вище зазначене беззаперечно демонструє нам важливість і доцільність використання самостійної роботи, яка відіграє важливу роль у розвитку розумових і пізнавальних здібностей учнів.

Список використаної літератури

1.Актуальньїе вопросы методики обучения в средней школе.-М., 1971.-255с.

2.Александров А.И.Самостоятельная работа учащихся при изучении 

   истории./А. Александров -  М.,1964.- С. 63.

3. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в

школі:  [Монографія]./К.Баханов– Запоріжжя : Просвіта, 2000.-285 с.

4.Баханов. К.О. Лабораторно - практичні роботи з історії України/

К.Баханов - К.: Генеза,1996.-208 с.

5. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра/В.Буряк //Рідна школа.- 2001. - № 9. — С.49-51.

6. Бутенко Г. В. Самоосвітня діяльність учнів на уроках історії /Г. Бутенко // Історія і правознавство. - 2006. - №32.- С2

7. Бухлова Н. В. Організація самостійної діяльності учнів /Н.Бухлова // Історія і правознавство. - 2005. - № 13.-С.7-11.

 8.Демиденко В. К. Психологічні особливості засвоєння історії школярами./ Демиденко В. -К.: Радянська школа, 1970.-456 с.

9. Демчук О. Нестандартні уроки. / О. Демчук - Тернопіль, 2001. - 126 с.

10. Донской Г. М. Задания для самостоятельной работы по истории. - М., 1983. -С. 86.

11. Дронова 3. Е., Кравченко Т. А. Зміст самостійної діяльності у контексті розвивального навчання на уроках історії. Методичні рекомендації / Дронова 3. Е., Кравченко Т. А. //Історія та правознавство. - 2005. - № 3. - С. 2 - 10.

12. Есипов Б. Самостоятельная работа учащихсяч на уроках./ Б. Есипов - М.: Учпедизд, 1961.-2 39с.

13. Кузьмина И. А. Самостоятельная работа школьников по изучению общественних десцыплин (история и современность): [виды самостоятельной работы] / И.Кузьмина// Преподавание истории в школе. -2001.-№7.-С. 65-71.

14.Лустенко І. Самостійна робота учнів в процесі вивчення історії/ І. Лустенко //Все для вчителя. - 2003. - № 13-14.-С. 7-9.

15. Нестеренко Т., Богданова О. Самостійна робота учнів - запорука міцних знань/ Т.Нестеренко, О.Богданова // Історія України. - 2004.- № 13.- С. 11 - 14.

16. Соплина Е. В. Как  сделать эфективным урок истории/Е.  Соплина //Преподавание истории в школе. - 2001.-№6.- С.63-70.