Сценарій "А вже Покрова одцвіла"

Чортківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А вже Покрова одцвіла

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «А вже Покрова одцвіла»

 

 Читець

Світ у сяйві, не впізнати

Саду і городу:

То – Покрова – світле свято

Нашого народу.

То Покрова землю вкрила

Щедрими плодами,

Розпростерла ніжні крила,

Стала понад нами.

 

То – Покрова – захисниця

Людей наших славних.

То – Богиня – помічниця

Запоріжців давніх.

Грає осінь кольорова,

Пахнуть груші, сливи.

Усміхається Покрова

До людей щасливих.

 

 Ведучий

 14 жовтня на нашу землю приходить одне з найбільших християнських свят – Покров Пресвятої Богородиці. Це світле і радісне свято ще від часів Хрещення Київської Русі і до наших днів завжди духовно об’єднувало наш народ, живило його вірою у повсякчасне заступництво Божої Матері за людський рід, за мир і добро на нашій землі. Подія, що зібрала усіх нас сьогодні не лише велике релігійне свято, це і день вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашого народу, за честь і славу української держави.

 

 Ведучий

 Історія зберігає багато свідчень того, як вищою волею Пресвята Богородиця боронила наш народ, наше козацьке військо, надавала воїнам сил у боротьбі з ворогом. На Запоріжжі стояла церква святої Покрови і козаки вважали своєю опікункою і покровителькою Пречисту Діву Марію. Під її покровом вони  чинили опір найзапеклішому ворогові. Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, боронила свою землю і український народ від загарбників.

 Саме тому в Україні сьогоднішнє свято отримало другу назву – козацька Покрова і відзначається ще й як День українського козацтва.

Читець

Горить вогонь козацького багаття,

По берегах тумани попливли,

Давайте в день цей пригадаєм, браття,

Якими наші прадіди були.

 

Не злато цінували, не червінець –

Свободу, вірність, перемоги смак!

Синонімом до слова «українець»

Було і залишається «козак».

 

Боролися відважно до загону,

Щоб рідний край піднявся і зацвів.

Тож недарма чужинці Україні

Дали ім’я - країна козаків.

 

 Ведучий

 Багатовікова історія великого українського народу. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у нашому житті.

 Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Ще з давніх часів слава про волелюбних козаків Запорозької Січі линула широким світом.

 

 Читець

Родина,рід: які слова святі.

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це дерево – наш славний родовід,

Це – батько, мати, прадід твій і дід,

Це – Берегиня роду і життя,

В родині кожній щастя берегла.

І дарувала свічу пам’яті усім,

Щоб пам’ятали край свій, рід і дім.

 

 Ведучий

 Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорозької в 1775 році козаки, що пішли за Дунай взяли з собою лише образ Пресвятої Покрови.

 Пройшли часи… Залишились високі могили, які гомонять уночі з буйним вітром про славне життя запорожців. А в нас збереглась свята пам’ять про світлі подвиги наших наших предків-козаків.

 

(Звучить бандура)

 

 Читець

Співай, розказуй, мій голубе,

Про Січ, про могили,

Яку коли насипали,

Кого положили…

Про старину, про те диво,

Що було, минуло…

Утни, батьку, щоб нехотя

На весь світ почули.

Що діялось на Вкраїні.

За що погибала,

За що слава козацькая

На всім світі стала.

Було колись в Україні – ревіли гармати,

Було колись запорожці – вміли панувати.

Панували, добували і славу, і волю.

Минулося… Осталися могили на полі.

 

 Ведучий

Багато було в нашій історії: і високого, і трагічного. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на волю мільйонами синів і дочок. Кожна епоха народжувала нових героїв, готових до самопожертви. Новітніми лицарями Вітчизни, яким судилося відродити героїчну славу предків, стали галицькі юнаки та дівчата, що ввійшли в історію, як Українські Січові Стрільці.

 

 Ведучий

Ми повинні пам’ятати події, пов’язані з народженням національного руху і тих відважних оборонців рідного краю, хто прагнув «у люту днину підняти схилену калину, й розвеселити Україну». Стрілецькі пісні проривалися крізь тюремні грати і дійшли до наших днів, щоб своїми передзвонами будити пам’ять і честь людську.

 

(Звучить стрілецька пісня)

 

 Ведучий

 Кожен крок нашого національного визвольного руху скроплений кров’ю української молоді – цвіту нашої нації.

 Згадаймо бій під Крутами. У далекому 1918 році 300 юних студентів та гімназистів виступили проти тисячного війська більшовиків. У їхніх молодих душах панував не страх, а сильне почуття любові до рідної землі, почуття гідності та прагнення волі. Всі вони загинули, але пам’ять про молодих героїв не згине повік.

 

 Вірш «Крути»

День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригались зорі в сполотнілім небі

І тихо падали в криваву заметіль.

Стогнали Крути і молився вітер.

Цілуючи скривавлені сліди.

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти більшовицької орди.

В пекучий сніг… Навзнак… Не на коліна!

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися, Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

 

(Виконується патріотична пісня.)

 

 

 Ведучий

 14 жовтня – це дата, що творить нову добу в історії української нації, українського війська. Коли у далекому 1942 році Україна знову перебувала у смертельному вогні, на теренах Волині зродилась Українська Повстанська Армія – збройна сила, що виступила, як проти гітлерівської, так і проти більшовицької окупації. Саме 14 жовтня – десь Святої Покрови, воїни УПА обрали днем свого заснування, віддавшись під опіку святої Матері Божої.

 

 Ведучий

 У пам’яті нашого народу навіки викарбовано імена тих героїв національно-визвольної боротьби, що поклали своє життя на вівтар Батьківщини, щоб вічно духовно жити в історії української нації.

 

 Читець

Віє вітер над горою, - терен плаче цвітом.

Тут ішло УПА до бою у гаряче літо.

Не одна тужила мати, сумувала мила.

Де були повстанські чати, височить могила.

 

Віє вітер над горою, - гладить вишиванку,

Що росою, як сльзою, скроплена щоранку.

Проминають весни красні, як усе минає…

Та у пам’яті не згаснуть оборонці краю.

 (Виконується повстанська пісня)

Ведучий

 Багатолітній шлях України до свободи встелений високими могилами кращих синів і дочок рідної землі. Січові Стрільці, воїни Української Повстанської Армії, Герої Небесної Сотні. По всій Україні стоять хрести та пам’ятні знаки усім тим, хто поклав своє життя за рідну українську землю.

Ведучий

Ми схиляємо голови перед пам’яттю незламних звитяжців. Пом’янімо усіх Героїв України хвилиною мовчання.

 (Хвилина мовчання)

Читець

Всіх не злічити, всіх не розстріляти,

Але за що? Не можу зрозуміти.

За те, що Україну звали Мати,

Що не цуралися її рясного цвіту.

Любили слово рідне до загину,

Не йшли в мовчанні у юрбу глухоніму.

І боронили рідну Україну,

Немов Мадонну Матінку саму.

Ведучий

Кожне наше серце повинно берегти пам’ять про славних героїв, котрі і нині відстоюють нашу державу, нашу волю, нашу незалежність.

Ми маємо за обов’язок у своїх щоденних діях та вчинках звеличувати і прославляти нашу рідну Вітчизну, бо сьогодні і назавжди з нами Бог і Україна.

Читець

Діво Пресвятая – матір матерів,

Пригорни до серця всіх своїх синів.

Освіти нам душі світлом золотим,

Виповни любов’ю весь вкраїнський дім.

 

Научи, як землю вберегти від зла

Розумом, діянням. І крилом тепла,

Пресвята Покрово – сонце доброти,

Землю України щастям освіти.

 (Виконується пісня про Україну)