Сценарій "Андріївські вечорниці"

«Андріївські вечорниці»

Мета: відтворити обряд проведення вечорниць; продемонструвати учням його

           неповторність і красу; розвивати творчість та акторські здібності учнів;

 виховувати у дітей бажання відроджувати й оберігати народні звичаї;

сприяти вихованню поваги та любові до  Батьківщини, патріотизму.

Обладнання: вишиті рушники, посуд, дерев’яний тин, лава.

Хід свята

Зала оформлена у вигляді української селянської хати, яка святково прибрана рушниками,  килимами, на столі  макітра з пирогами, посуд, глечики. 

Звучить пісня «Така зима лише на Україні»

 

Ведуча: Добрий вечір, добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

 

Ведучий: Ви заходьте в нашу хату

превелику, пребагату.

Від зірниці до зірниці.

Хай лунають вечорниці.

 

Ведуча:Хай буде хліб у кожній хаті
І щоб до хліба все було.
Щоб добрі всі були й багаті,
І щастя в кожен дім ішло.

 

Ведучий:А справжнє щастя – це під мирним небом жити,

Сміятись, мріяти, кохати і чекати.

Живі батьки й здорові чемні діти.

Хіба не щастя це? Дай Бог усім це мати!

 

Ведуча: А ще, дай Боже, щоб скінчилася війна

І мама дочекалась свого сина,

Дружина не лишилася сама

І не зростала сиротиною дитина.

 

Ведучий: Ми в Новий рік бажання загадаймо,

Хай неодмінно збудеться воно!

Завдяки кому ми святкуємо, згадаймо

Бо Перемогу ми чекаємо давно!

 

 Звучить пісня «Щедрик».

Ведучий:  Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча:   От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на Андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів.

Ведучий: Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія.            

Ведуча: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська  чарівна ніч. Отож, уявімо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє…

 Звучить пісня «Україна колядує» 

(Порається в хаті господиня. Доня співає і підтанцьовує. Мама спочатку любується дочкою, а потім сердито зупиняє її).

Господиня. Та годі вже, годі! Чи ти доню сором втратила, чи жалю до матері не маєш! Тільки те й робиш, що скачеш перед дзеркалом!

Марія. А що,  матусечко люба?

Господиня. Як то що, Маріє?! На вечорниці всіх запросила, а в хаті не метено,  вареники не роблені, калита не печена! Які ж вечорниці без калити?

  Тільки гульки тобі в голові!  Що ти собі думаєш?!

 Марія. Ой, матусю, не хвилюйтеся, ми з дівчатами домовилися. Вони прийдуть та й все поробимо разом.

Господиня. – Ага!… прийдуть… на все готове. Такі ж вертихвістки, як і ти… Вам тільки б співати та танцювати. 

(Стукіт у двері). 

 Марія. О, це вже мабуть дівчата йдуть!!!

 Дівчата  співають  "Хай Ісус мале дитя"

Ми прибули, господарю,
До вашої хати,
Хочемо Вам, господарю,
Заколядувати!
Хай Ісус, мале дитя,
Благословить Ваше життя,
Щоб Ви в мирі проживали
І біди не знали!

Марія. Дівчаточка, заходьте та мерщій до роботи, а то мати вже втомилася сама.

Дівчина 1. Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Дівчина 2. Добрий вечір, господине, славна молодице,

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Дівчина 3. Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті.

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

Дівчина 4. Будем з вами добрі, щирі

То і будем жити в мирі,

Тоді всім  нам допоможе

Матір світу  -   Матір Божа.

Дівчина 5. Хай буде мир у вас в оселі,

щоб були всі здорові й веселі.
Господиня. Дякуємо. Заходьте, заходьте до хати на вечорниці.  Але спершу до роботи беріться!

 Під мелодію  «Коляда моя» І. Федишин

(Дівчата пораються, метушаться, місять тісто, носять до столу страви, поправляють рушники, підмітають хату, підтанцьовують. Посідали втомлені.)

 

  Господиня. –Гарно  співаєте, дівчата, але не таких пісень, як ми колись…Та не тільки ми співали на вечорницях, а й ворожили на долю.

От ви знаєте, як на чобіт ворожити? Всі знають це ворожіння?

Дівчина 1. –Знаємо! Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через хату перелетів. А тоді дивимося, у який бік чобіт носком показує, звідти і судженого чекати.

 Дівчина 2. А давайте дізнаємося хто з нас вийде заміж найпершою, поставмо свої чобітки по черзі «ланцюжком», переставляючи їх від віддаленого кутка кімнати до порогу. Чий чобіток першим переступить поріг хати, та першою й заміж вийде. Це взагалі просто!

   (Звучить весела музика «Черевички», дівчата ворожать на чобітки.

(Дівчата сміються)

Господиня. А чи хочете дізнатися, хто у вас за професією буде суджений?

 Всі. Хочемо! Хочемо!

 Господиня. От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, донечко, неси швиденько скриньку!

( Усі дівчата обступають стіл, на який ставиться скринька).

Господиня. Я поклала в скриньку декілька дрібничок. Колись було так: якщо шматок заліза хто  витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо самозакоханий. Не боїтеся ворожити?

 Всі. Ні! Поворожимо!

Господиня. Скриню я накриваю хусткою, а ви, дівчатонька, по черзі виймайте те, що  доля підкаже. Отже, почали! 

 Звучить музика «Скринька ворожіння» дуже тихо

   (Дівчата ворожать і називають те, що вибрали)

Дівчина 1. Мені – шматок хліба!

Господиня.  Буде наречений хліборобом!

Дівчина 2. А мені – люстерко!

Господиня.   А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 3. А мені – стрічка!

Господиня.  Не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 4.  А я знаю ще одне ворожіння, як дізнатися  ім’я судженого. В ніч на Різдво  покладіть собі під подушку мішечок з чоловічими іменами. На окремих папірцях напишіть імена на свій розсуд. Вранці витягніть один з них. Яке ім’я випаде – таке й матиме ваш майбутній чоловік.  

Також кажуть, що вранці треба вийти на вулицю й запитати ім’я першого зустрічного чоловіка…таке і буде ім’я  вашого  нареченого.

Дівчина 5.  А ще дівчата виходили ввечері на подвір'я, розсипали льон або коноплі, приказуючи: «Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію, дай Боже знати, з ким буду збирати» або «Андрію, Андрію, на тебе льон сію, спідницею волочу, бо заміж вийти хочу». Дівчата втоптували насіння в сніг, а потім набирали пригорщ снігу. Коли той сніг розтане - вони рахували зернята. Якщо парна кількість – за рік у парі буде.

 Господиня. Дівчатка, доки хлопців ще немає, розкажіть-но, де були, що чули, які пригоди з вами трапились?

Дівчина. Розкажу вам, як я сюди  на вечорниці збиралась.

(Всі зацікавлені. Встала, ходить)

-Якби ви знали, що зі мною було!

Всі. Що? (у всіх міміка)

Дівчина. Збираюсь я на вечорниці. Поки те, поки се, поки вибрала, в що одягнутись. Поки знайшла вишиванку – то вже й світло вимкнули – темно-о-о-о, хоч око виколи. Не встигла я зачинити двері, як мене щось за шию телеп.

Марія І що воно таке було?

Дівчина. Та, мабуть, нечиста сила!

Марія. Тю на тебе!

Дарина. Знаєм ми твою нечисту силу, хто в тебе під вікнами днює і ночує. (регочуть, та ображена сідає)

 Це твій миленький до тебе заглядає.

Господиня. Та де ж ті хлопці?

 Галина. А й справді, чого ж вони забарилися?

 Дівчина. Ой, дівчата, а я як сюди бігла, то бачила, як з-під снігу чоботи стирчали.

 Катерина.  А може то Роман був? Так до нас поспішав, що аж загруз.

 Орися. То чого не витягнула, руку братню не подала, може до цього часу замерз?

 Дівчина. Ага, я витягну, а потім  Галина мені всі коси повисмикує.

 Галина (встає грізно)І повисмикую! Бо Роман лише мій!

 Тетяна. Ой, там щось стукнуло…

 Марія. Ні, це тобі видалось.

 Дарина -Ні-ні, там хтось є.

 Пісня «Ішов козак потайком» ( Співаючи, заходять хлопці )

 Хлопець 1. Добрий вечір, господине!

 Пустіть гостей в хату.

З дівчатами-щебетушками                   

 Гарно погуляти.

 Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Наші дівчата аж повеселішали!

 Хлопець 2. Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодице,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Хлопець 3. Добрий вечір, дівчаточка,  

                     Помагай вам Боже!

                     Запросіть на вечорниці,                

                    А ми вам поможем!

 Дівчина. Ходіть до нас парубочки,           

 бо в нас вечорниці.

А у нас, дівчаточок,     

Святкові спідниці.

 Господиня. Ох і реготухи! Ану мерщій вареники хлопцям давайте, а то підуть з вечорниць голодні.

 (Сідають за столи)

Господиня: (Заглядає в піч, бере калиту і промовляє)

От і калита вже спеклася, рум’яна та ясна.

Подивіться, яка гарна, кругла, запашна! 

Будьте здорові!

З калитою золотою,

З пресвітлим святом Андрія.

Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте!

Побажання промовляйте.

Дівчина1.

-У небо наша калита, у небо,

А ти, сонечко, підіймись

Та на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

Свою долю-радість закликаємо.

 (Чіпляють калиту до сволока на стрічку)

Співають пісню К. Бужинської « Як у нас на Україні»  

Хлопець 1. Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! 

Хлопець 2. Хлопці, хто вкусить калиту хоч раз,

Той буде першим серед нас!

Розпочинається гра

Хлопець 3.Ну, гаразд. У мене легка рука. Чи пан, чи пропав: або коржа вкушу, або ...

Дівчина. Або квачем впишу.

Хлопець. Дозвольте заїхати до хати.

Всі.  Заїжджай.

Хлопець. Добрий вечір, пане Калитинський!

Дівчина. Добрий вечір, пане Коцюбинський, що ти робитимеш ?!

Хлопець. Я приїхав калиту їсти!

Дівчина. Їж.

Хлопець. Я кусну.

Дівчина. А я писатиму квачем.

Хлопець. А я вкушу.

Дівчина. А я впишу.

(Хлопець їде до Калити, з боків долинають крики, сміх. Він пробує вкусити, але не дістає. Дівчина маже квачем)

(Молодь сміється)

Хлопець. Вам смішки. На тобі коня вороного і побачимо, що в тебе вийде.

(Дає кочергу Сашкові)

Хлопець 4. Дозвольте до хати, щоб калиту кусати?

Дівчина. Дозволяємо, але попереджаємо: не вмієш кусати – будемо писати.

Дівчина. Ой, Боже, двері не закрив, у хату пес забіг.

(Хлопець повертається, а дівчина пише по щоці)

Хлопець4 Навіщо ж так. Я ще не кусав.

Дівчина.  Кусав чи не кусав, а повернувся. От і маєш подарунок. Віддавай кочергу Максиму!

Хлопець5. Дозвольте заїхати до вашої хати Калиту кусати.

Дівчина. Дозволяємо, але попереджаємо: не вмієш кусати - будемо писати.

(Хлопець надкушує калиту)

Господиня. Оскільки Калита вже надкушена, мусимо її з'їсти. Тобі, доручено її зняти і пригостити друзів.

(Хлопець знімає калиту і ламає всім по шматку, всі їдять коржа)

Господиня.  От поволі затихають наші вечорниці.

Не забудьте ж ви дороги до нашої світлиці!   

 Хлопець. Дякуємо цьому дому і цій господині,

    Що мали бажання і силу приймати нас нині!

Ведуча. Дякуємо нашим воїнам-захисникам і захисницям, що маємо можливість пригадати сьогодні українські традиції та звичаї.

Ведучий. Віримо у якнайшвидшу нашу Перемогу над ворогом.

Ведуча. Нехай буде наша Україна багата і справами, і друзями, і гостями, а головне – вільна і щаслива. 

Ведучий. Миру всім,тепла, любові,

 Хай здійсняться мрії,

 Хай не гинуть традиції!

Всі. Слава Україні!