Сценарій "День пам'яті та примирення"

 

 

 

 

 

 

 

 

День пам’яті та примирення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій до свята «День пам’яті та примирення»

Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму,  любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів.

Хід свята

(Стук серця, на його фоні – голос диктора. У кінці вірша, поступово наростаючи, звучить мелодія).Троє дівчат зі свічками виходять до сцени і кладуть свічки.

                         (Виходять читці.)
        1. Весна іде, і переможним кроком
         В тюльпановому вічному вогні
         Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
         Несе нащадкам спогади свої.

 

        2. Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів,
О, весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

3. Із року в рік часопис віддаляє 
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знову й знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

4. Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Ті вічним сном в могилах сплять.
Ведучий 1: 

     Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Ведучий 2
   Сьогодні день пам’яті та примирення, що відзначається в річницю  Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога. Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Ведучий 1

   І розквітають біля сердець жителів планети мальовничі червоні маки символ пам’яті і скорботи. Краплинки живої солдатської крові, що за легендою розквітають на місці самих запеклих кровавих боїв, де полягли бійці, боронивши рідний край.

Ведучий 2

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р

Ведучий 1
   Мільйони людей забрала ІІ Світова війна. Це важко усвідомити, важко осягнути. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли гинули мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло війни.

Учень 1.

 Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь.
Залився болем, плачем, жалем.

Учень 2

 Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Учень 3

Ми пам’ятаємо про тих, хто не вернувся з битви.
Ми думаєм про вас, хто серед нас живих.
Ми будемо за вас свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід.
Ведучий 2.  Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони -  святиня нашої пам’яті .

Ведучий 1.
У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. 
Ведучий 2
А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова.

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)
Мати

 Помилуй його, куле, обмини...
Невже тобі так хочеться убити?
Він молодий, не має ще жони,
Лиш Батьківщину вміє він любити
Та батька, матір... Батько на війні –
Обом повоювати довелося...
Ти пролети, свинцева, по стерні,
Зітни при стежці сонях чи колосся.
Ну зачекай... Помилуй... Він іще
Зустріне у житті свою кохану.
Не обминеш, то розсічи плече,
Він у шпиталі вигоїть ту рану...
А куля пролетіла навпрошки,
Не слухала вмовлянь моїх, проклята,
І в саме серце влучила-таки
Ще юного, безвусого солдата.
(Звучить ніжна музика, на середину сцени виходять хлопець і  дівчина, звучить діалог   «Мальви» мінус)
Хлопець Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,
Як весна перейшла в тепле літо.
Нам судилось іти на жорстоку війну
І обох нас – убито...

Дівчина Убито...

Хлопець І кохання забилось в риданнях й журбі...
Як же так? Не здійснилися мрії...
І мене не обняти ніколи тобі...

Дівчина І у мене немає надії...

Хлопець Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,
Бо тепер ми – дерева і квіти.
Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,
Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми
Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,
Як же палко ми вміли кохати!
 

Дівчина Гілка роду на нас обірвалася враз.
Не судилось зійтися в коханні.
 

Хлопець Йти на танки в атаку був даний наказ...
Обірвалось життя на світанні.

Дівчина А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.
Вечори і погожі світання...

Хлопець В нас була б пречудова велика сім’я,
Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...
учень 1
Перед трагічною хвилиною мовчання 
Словами говорити неможливо 
Оця хвилина більше там розкаже, 
Ніж тисячі, а чи мільйони слів. 
Учень 2 Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами, 
А тільки серцем можна це сказати, 
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль…

Учень 3. Ми свято шануємо пам'ять усіх, 
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
Учень 4.  Вони у бронзі й камені звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими.
 

Вірш «Мамо не плач»

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна. 

Пісня: «А мати жде»

Ведучий 1. Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану.

Ведучий 2. Ти – вічний біль ,Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокішій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Ведучий 1. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни всім сер­цем прийняли її біль, як свій, і до останнього по­диху захищали інтереси її багатостраждального народу.

 Ведучий 2. Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але  ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз пе­ред очима постають жахливі картини боїв, облич­чя товаришів, які загинули, а ночами сняться кош­марні сни.

Ведучий 1: О, Україно! Ніжно пригорни

                        Усіх живих своїх синів, як мати,

                        Щоб ми уже не бачили війни,

                        Не чули щоб ніколи звук гармати

//Чорнобиль

Ведучий 2. Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

Ведучий 1. Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Учень 1. Чорнобиль! Ти відомий сьогодні кожному —
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою.

Учень 2. Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе,
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.

 

//АТО

Ведучий 2. Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю. Знаємо, що на сході нашої держави проходить антитерористична операція, неоголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника.

Учень 1. Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякой від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.

Учень 2. Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
На це не потрібно ікон.

Учень 3. Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе скрізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.

Учень 4. Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!

 

Пісня «Повертайся солдате»

Лист матері в АТО (накидає хустку на плечі)

Учениця.

Синку, як ти там?

Чи сьогодні їв?

Як ся маєш сам?

Чи не захворів?

Кожні Божу мить

Думаю про тебе,

Серденько болить,

Молюся у небо.

Янголів прошу

Тебе боронити,

На серці ношу

За тебе молитви.

Синочку, глядись!

Хоч тебе не знаю,

Живим повернись!

Як свого благаю.

Ведучий 1. Багато добровольців з нашого району зараз в АТО. Ми ними пишаємося, бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я і щоб вони якнайшвидше поверталися живими і здоровими до своїх родин.

Ведучий 2.  Ми низько схиляємо голови перед матерями солдатів, перед вдовами, перед сім’ями загиблих, вклоняємось учасникам бойових дій.

Ведучий 1.  У вечір пам’яті загиблих завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища, вічна пам'ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради нас, нашого благополуччя і радості.

Героям слава! Герої не вмирають!

І тому я прошу солдатів пам’ять вшанувати хвилиною мовчання.

//Бесіда з:

 

Учень 1. На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.

Учень 2. В садах і дібровах в вечірні часи 
Чарує нас пісня дзвінка солов’їна 
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.

Учень 3. Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
 

Учень 4. Квітуй, мов калина, над плесами вод, 
Будь в дружбі і праці міцна та єдина. 
Хай буде щасливим твій вільний народ, 
Прекрасна моя Україно!

Пісня «Ми Українці»

Ведучий 2. Нашим гостям і всім присутнім  бажаємо  здоров'я,   щастя,   миру,  душевного спокою,   злагоди,  добробуту  у   великому домі,  що зветься - Україна.

Ведучий 1. Вітаємо зі святом всіх вас щиро!
Живіть здорові в щасті і в теплі!
Бажаєм всім любові, щастя, миру
На нашій рідній і святій землі!
                                           Пісня «Бажаємо добра»