Сценарій "День української мови та писемності"

«День української мови та писемності»

Мета. Формувати у дітей розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

 Розширювати знання про красу і багатство української мови.

 Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями.

 Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання: Вишивані рушники, хліб, сіль, презентація.

Хід свята

 (На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)
Дівчинка.
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
 А на довгий-довгий вік.

Хлопчик.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

Пісня «Любіть Україну» Н. Май

Учень. 9 листопада – День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено 1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Учень. Шановні  діти, гості, ми запрошуємо вас до нашої затишної зали на хліб та сіль, на бесіду мудру, на свято Дня української писемності й мови щоб вшанувати рідне слово!

Учень. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Учень. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

Пісня «Зацвіла в долині червона калина» (в презентації)

Учень. У нашій залі сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Учень.  Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляюють такою мовою, якої не існує в світі.

Учень.
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!

Учень.
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на "відмінно",
Щоб мною ти пишатися могла!

Учень.
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
Учень.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.

Учень.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Інсценізація гуморески

Павло Глазовий  

«Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Учень. Кожна людина, поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно  красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

Учень. Зневажати мову мамину – біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

Зневажати мову – зрадити себе,

А зрадників хто зможе поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

Учень. Ми – українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною  державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Учень. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Пісня « Тече вода з - під явора» (в презентації)

Учень. Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Учень. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Т.Шевченкові та І.Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати й оберігати.

Учень. Нещодавно прочитала слова Ушинського: «Відберіть мову – і народ більше не створить її, нову батьківщину навіть  можна створити, а мову – ніколи, вимерла мова в устах народу – вимер і народ».

Учень. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той зернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

Учень. Не вдалося і не вдасться ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми нащадки славних козаків.

Учень. Зараз не тільки наша мова, а й наша батьківщина переживає важкі і складні часи. Ми доводимо всьому світу своє право бути вільними, право вирішувати самим свою долю. Це дуже важко. Кращі сини кладуть життя на алтар свободи.

Учень. Та пори все ми віримо, що правда на нашому боці, а де правда, там і Бог, а значить і перемога. І ми обов’язково побудуємо нову європейську Україну, з новими правдивими законами, заживем по новому, вільно і щасливо, бо інакше і бути не може.

Пісня  «Моя країна – Україна»

Учень. Друзі шановні!

Вдячні ми всім, хто прийшов на це свято.

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх – Україна!

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.