Сценарій диспуту на тему: "Людська жорстокість чи доброта: що сьогодні переважає?"

Сценарій диспуту на тему:

«Людська жорстокість чи доброта: що сьогодні переважає?»

 

Автор сценарію: спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Гадяцького коледжу культури і мистецтв ім. І.П.Котляревського Сидоренко Галина Григорівна

 

Оформлення сцени:  по центру завіси – зображення дерева, половина якого буяє зеленню, а інша – з сухими гілками. Збоку  від сцени – екран.

 

Звучить музика першої частини 5-ої симфонії Бетховена

 

Ведуча 1:  Добрий день, шановні гості!

 

Ведуча  2: Добрий день, шановні викладачі та студенти!

 

Ведуча  1: Ми дуже вдячні вам,що ви прийшли до нас , що вас, як і нас, хвилює тема

людської жорстокості.

Отож розпочинаємо диспут: «Людська жорстокість чи доброта: що сьогодні переважає?»

 

Ведуча  2: Людське життя… неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди… їх мільйони… І всі вони різні, у чомусь неповторні, і у  кожного з них своя стежка в житті. Хтось обирає стежку добра, а хтось - жорстокості.

 

Ведуча 1: Людяність .., милосердя.., добро... Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра?

Все частіше озвучуються тривожні думки, що нині наше суспільство «заражене вірусом» егоїзму, зла й жорстокості. Зачерствіли людські серця, заросли ряскою байдужості  до чужого горя, чужої біди, чужого болю, яких у нашому житті так багато. І чи дійсно це так?

 

Ведуча 2: Тож перед тим, як ми почнемо  обговорювати тему нашого диспуту,  пропонуємо вам переглянути відеозапис невеличкого опитування  з нашої теми звичайних людей з гадяцьких вулиць.

 

(демонструється відеоряд із соціологічним опитуванням про те, чого у світі більше: жорстокості чи добра).

 

Ведуча  1: Такі проблеми сьогодення не можуть не хвилювати сучасну людину і саме тому ми пропонуємо на ваш розсуд такі питання:

 

Ведуча 2: Хто і що робить людину жорстокою?

 

Ведуча  1: Байдужа людина - це обов’язково жорстока людина?

 

Ведуча 2: Щоб вижити у сучасному світі, дійсно треба бути жорстоким?

 

Ведуча  1: Чи треба пробачати жорстокість?

 

Ведуча 2: Чи можна пробачити жорстокість, яку людина проявляє, захищаючи себе?

Ведуча  1: Чи можливо людською добротою перемогти жорстокість?

 

Ведуча  2: Чи залежить особисто від кожного з нас існування доброти і жорстокості у

світі?

 

Ведуча  1: Що ж у сучасному світі переважає: людська доброта чи жорстокість?

 

Ведуча  2: Перш ніж почути ваші відповіді, ваші міркування навколо цих питань,  ми  хочемо закликати учасників нашого диспуту до толерантного спілкування і поваги один до одного під час виступу.

 

Ведуча  1: Людина є найбільшою загадкою у світі, яку до кінця не можна розгадати. Як говорив Марк Твен: «Кожна людина схожа на місяць – має свою темну сторону, яку вона нікому не показує». А й справді, звідки в людині ця темна сторона?.

    Хто  тоді і що робить людину жорстокою?.Запрошуємо до роздумів.

 

Обговорення питання

 

Ведуча 2: Ви назвали досить багато факторів , які негативно впливають на людину, роблять  її  жорстокою. Та все ж,  найчастіше це починається з сім’ї. В  маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке насіння. Кожна насінина здатна розквітнути квіткою, а може  прорости колючим чортополохом. Найперше відповідають батьки, і не треба перекладати батьківські обов’язки  на когось.  Тож ні в якому випадку не можна виправдати батьків, які байдужі до виховання своїх дітей.

 

Ведуча 1:  Часто й густо ми залишаємося байдужими до людського горя. І переконані, що  ніякого зла при цьому  ми не чинимо, ніякої жорстокості не виявляємо.

А, як ви вважаєте, байдужа людина – це обов’язково жорстока людина? Запрошуємо до розмови.

 

Обговорення питання

 

Ведуча 2:  З ваших міркувань  ми зрозуміли, що байдужість і жорстокість йдуть поруч. Психологи стверджують,що жорстокість –   це байдужість до страждань людей або прагнення завдати страждань іншим, це метод досягнення цілі задля користі.

 

Ведуча 1: Прояви людської байдужості  ми бачимо щодня. Зневагу до бідних, старих і немічних, до інвалідів, що інколи змушені жебракувати, байдужість чиновників,в обов’язки яких щонайперше входить допомога людям.

 

Ведуча 2:  Тих,хто проходить повз чужої біди – безліч. Якщо людина байдужа  у ставленні до людського нещастя і не прагне  допомогти , то це той самий прояв жорстокості. А як назвати те явище, що тисячі стареньких людей при живих і ситих дітях  фактично тихо згасають у холодних хатах?

Саме про  це проникливі роздуми поета:

 

На фоні музики звучать вірші

Читець :  У когось осінь, в когось літо -

Спрадавна в кожного свій час…

Відмовились від батька діти

У переддень зими як раз.

 

Зневажив би дідусь хуртечу

Як би хоч трохи сили мав.

У бороді його старечій

Давно заплуталась зима.

 

Дві донечки і син…Багаті.

І – ні краплини доброти…

Старий у ще старішій хаті

Мовчання зрікся суєти.

 

Біля нетопленої печі

Сидить нерушно-геть заслаб

А на голівоньку старечу

Зі стелі краплі-кап, кап, кап.

 

 

Ведуча 1: Давня мудрість  застерігає: «Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але  саме з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство»

Пам’ятаймо про це.

 

Ведуча 2: Головний герой оповідання  російського письменника  Чехова «Размазня»  у пориві обурення на невміння співрозмовниці  протистояти злу, кидає звинувачення :  «Но разве можно быть такой кислятиной? От чего вы не протестуете? Чего молчите? Разве можно на этом свете не быть зубастой? Разве можно быть такой размазней? »

А як думаєте ви? Щоб вижити у сучасному світі дійсно треба бути  «зубастим» , а то й жорстоким?

 

Обговорення питання

 

Ведуча 1:  Вислухавши ваші думки, важко зробити однозначний висновок. Та однозначно,що злу треба  активно протистояти, недарма ж в народі кажуть, що і добро повинне бути  «з кулаками»!

Тільки при цьому «зубастість» не  повинна переростати в жорстокість. Відстоюючи себе в цьому житті, ми не повинні шкодити при цьому іншій людині, пам’ятаючи, що так точно  можуть вчинити з вами. І знову ж таки, народна мудрість : «Робиш добро – не кайся, робиш зло – на зло й сподівайся». Тож варто замислитися.

  

Ведуча 2: І опитування, і ваші роздуми вголос, на жаль, стверджують,що у сучасному світі жорстокості багато, хоч вона і різна,  і ставлення до неї  різне. Можна вбити людину фізично. А можна  одним словом морально знищити її. Що страшніше? Що жорстокіше? Чи однаковою повинна бути реакція на ці різні прояви жорстокості? Як бути в таких випадках: прощати , мстити, чи шукати юридичного захисту від зла?

Готуючись до розмови з вами і шукаючи відповіді , ми не прийшли до єдиного висновку. А як думаєте ви?

 «Чи треба пробачати жорстокість?»

 

Обговорення питання

 

Ведуча 1:  Отже жорстокість, зло прощати не можна, і людину, яка їх чинить, треба карати, але  у відповідності до міри її жорстокості. Помста не є покаранням, оскільки помста – це теж зло.

 

Ведуча 2: Жорстокість пробачати не можна. Але ж досить часто буває, що людина вимушена вдаватися до жорстокості , захищаючи себе від бандита, захищаючи своє добро від злодіїв тощо.  Як ставитися до цього?

Чи можна  пробачити жорстокість, яку людина проявляє, захищаючи себе?

 

Обговорення питання

 

Ведуча 1:  «Вимушене добро не цінується, а вимушене зло прощається» - практично на цьому зійшлися ваші думки.  Але народна мудрість  морально прощає вимушене зло з  точки зору моралі. Та з правової точки зору  жорстокість при самозахисті не є злочином лише тоді, коли буде доказано, що вона була вимушеною,а не навмисною. Тому якщо, обороняючись, можна уникнути жорстокості,то краще зробити саме так.

 

                                На фоні музики звучать  віршовані  рядки

 Читець :  Мудрець сказав:

Живи, добро звершай.

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

 

Ведуча 2: Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна,хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік життя. І всі ці люди в усі часи творили добро - добро для кожного, добро для всіх, добро для народу.

 

Ведуча 1: Прояви добра в людських вчинках   називаються добротою, коли приносимо добро ласкавою усмішкою, добрим чуйним словом чи конкретною справою, не вимагаючи нічого взамін. Тоді і люди, і оточуючий світ стають добрішими . Чи дійсно це можливо?

 «Чи можливо людською добротою перемогти жорстокість?». -.

запрошуємо до роздумів.

 

Обговорення питання

 

Ведуча 2:  У сучасному світі  дійсно багато жорстокості: вибухають хмарочоси в Америці, злітають у повітря міста в Іраку, іде війна в Україні… Здається, весь світ дичавіє, і неможливо це перемогти. Важко достукатись до людських сердець, щоб допомогти їм зрозуміти  значимість одвічних людських цінностей.

 

Ведуча 1: Давайте вдумаємось в те, що сказав Ісус Христос в своїй Нагірній проповіді .

«Ви чули, що сказано: «Око за око, і зуб за зуба» . А Я вам кажу не противитись злому.  І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою – підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, - віддай і плаща йому…Хто просить у тебе – то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайсь від нього».

 

Ведуча 2: Напевно, ви розумієте,що цими словами Христос закликає людей докорінно змінити своє ставлення до життя, змінити ставлення до стосунків з людьми, а для цього треба осмислити істинне призначення людини на Землі. А воно щонайперше – у добродіянні. Людина залишається Людиною, допоки вона  чинить добро.

 

Ведуча 1:    Отже, починати  змінювати світ  на краще треба кожному з себе? Та чи

зможе моє маленьке добро, моя доброта перемогти вселюдську жорстокість, вселюдське зло?

А як думаєте ви, чи залежить особисто від кожного з нас наявність доброти і жорстокості в світі?

 

Обговорення питання

 

Ведуча 2: Більшість із присутніх висловили  думку:  якби кожна зла людина зробила на одну погану справу менше, а кожна добра – на одну справу більше,  якби кожен, хто може, допоміг хоча б одній конкретній людині,   -  наскільки світ став би  кращим!

 

Ведуча 1:  Так багато було сказано сьогодні  про людську байдужість, жорстокість, добро, доброту. Ми – молодь. У нас життя ще попереду. Нас  не може не  хвилювати засилля жорстокості серед людей –  про це свідчить переповнена аудиторія,ваша активність у розмові. Спасибі за вашу небайдужість.

Та чи можна однозначно  стверджувати, Що у сучасному світі переважає: людська доброта чи жорстокість?»

 

Обговорення питання

 

Ведуча 2: Важко не погодитися з тим,  що жорстокості у світі надзвичайно багато, бо існує безліч чинників, які сіють в людських душах зло.

Філософи нас вчать, що допоки будуть люди, допоки  й будуть вони вирішувати проблеми добра і зла, любові й ненависті, війни і миру. Світ людей ще не загинув тому, бо  поки що їм вдається урівноважувати  такі полярні явища.

 

Ведуча 1: Ми боляче сприймаємо прояви жорстокості, та як інакше!. А чи вміємо бачити краще в людях? Подивімося уважніше  навкруги – нас оточують не тільки  недобрі,а й гарні люди, які завжди допоможуть і підтримають.

 

Ведуча 2: Тож не лінуймося   щовечора спитати себе:«А чи  зробив я хоч щось, щоб людям було біля мене  добре,затишно, спокійно?»  Не лінуймося  щодня  дарувати  бодай  краплину добра всьому живому на Землі.

І як писав великий Гете: «Перед розумним треба схилити голову,а перед добрим серцем – стати на коліна». І пам’ятаймо, що доброта – ознака сили,а не слабкості.

 

Ведуча 1:  Наша майбутня професія покликана підтримувати  в людях  добро, застерігати їх від жорстокості. Навчаючись в коледжі, ми крок за кроком вчимося  це робити професійно.

 

Ведуча 2: Тож поспішаймо творити добро!

Хай світлими і чистими будуть наші помисли, а справи – добрими!

 

Ведуча 1: Людина на цім світі не вічна, життя надто коротке, і  великий гріх розтринькувати  дароване тобі життя на недостойні людини  справи.

 

(Звучить пісня «Надія» сл. і муз. І.Білик)