Сценарій для 9-го класу з географії на тему "Виростай дитино й пам'ятай, Красноїльщина- то найкращий край"

«ВИРОСТАЙ, ДИТИНО, Й ПАМ’ЯТАЙ,

КРАСНОЇЛЬЩИНА – ТО НАЙКРАЩИЙ КРАЙ»

Мета: поглибити та систематизувати знання про особливості природних компонентів рідного краю; розвивати знання про природний потенціал; закріпити вміння та навички працювати з картою і різними джерелами географічних знань.; виховувати естетичні та етичні смаки, любов до слова, музики, патріотизм і гордість за свій рідний край.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель.  Шановні гості, дорогі учні!

Сьогодні ми зібралися, щоб взяти участь у проведенні свята юних географів на тему: «ВИРОСТАЙ, ДИТИНО, Й ПАМ’ЯТАЙ, КРАСНОЇЛЬЩИНА – ТО НАЙКРАЩИЙ КРАЙ». Хочу розпочати свято словами  відомих поетів про рідний край, які дуже люблять Україну, свою землю, її природу.

Рідний край – це наша Батьківщина,

Де народились ти і я,

Де гори, де діброви,

Де річки ніжна течія…

                           В. Юхненко

 

Я думаю, що наші юні географи,  слухаючи ці рядки, почули багато географічних понять, які  поет використав у своєму вірші, - рідний край, Батьківщина, гори, діброви, річка, течія тощо. Значення цих слів, що влучно використані у віршах, пояснює наука географія.

Рідний край, рідна домівка, берегиня, мамина світлиця – такими словами ми називаємо місце свого народження, клаптик планети Земля, де живемо ми і наша рідня.

На цьому святі ми з вами доведемо, наскільки любимо свій рідний край, і зробимо це за допомогою знань. Для цього ми здійснимо сходження на найвищу точку Красноїльська – гору Петроушка. Сходження здійснюватиме команда Красноїльської ЗОШ №3  у кілька сходинок, а перехід між сходинками – це привал, де ми відпочиватимемо.

 

 

І сходинка: «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя » (О.Довженко). Щоб пройти дану  сходинку, потрібно відповісти на кілька питань:

1. А що ви знаєте про Красноїльськ?

Учень 1.  Красної́льськ — селище міського типу  Сторожинецького району Чернівецької області.

Від Чернівців знаходиться в  40 км, від Сторожинця — в 20км , від Чудея — близько 6 км. Більшість мешканців селища розмовляють румунською: тут чимало етнічних румунів. Дані про кількість населення дещо відрізняються: офіційно близько 9,5 тис. жителів, самі ж мешканці селища називають цифру в 11 тисяч.

Площа Красноїльська- приблизно 35 км².

Географічні координати -   48°00′53″ пн. ш. 25°35′14″ сх. д.

Середня висота над рівнем моря - 409 м.

Найвища точка – гора Петроушка,1139м.

 (показує на картах Красноїльськ)

Учень 2  Красноїльськ розташований на південному – заході Сторожинецького району і межує з такими селами як Чудей, Красношора, Їжівці.

 А ще Красної́льськ —  це пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Румунією, до якого близько 8 км.

З румунського боку розташований пункт пропуску «Вікову де Сус» неподалік від міста Верхній Віков, повіт Сучава.

Вид пункту пропуску — автомобільний, пішохідний. Статус пункту пропуску — місцевий з 9.00 до 18.00.

Характер перевезень — пасажирський.

 Пункт пропуску «Красноїльськ» може здійснювати лише радіологічний, митний та прикордонний контроль.Пункт пропуску «Красноїльськ» входить до складу митного посту «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці.

(Музична пауза: гумореска.)

 

 

 

 

 

 

ІІ сходинка: «Без коріння гине все живе».  Щоб піднятися вище, потрібно дізнатися як виникло селище міського типу Красноїльськ. А чи може хтось з команди розказати про минуле нашого краю?

Учень 3. Красноїльськ (колись – Красна) вперше згадують у документі 1431 року. Перша історична згадка належить молдавському господарю Олександру чел Бун, який подарував половину села Красна своєму воєводі Купчичу. До речі, Купчич володів до цього ще й селом Купка , названим на його честь ( нині село Купка Глибоцького району).

З 1696 року село переходить до династії Ільських: капітана Олександра, його сина Миколи, онука Олександра. Вже тоді село прикрашала чудова садиба в який проживали господарі села, але остаточне закінчення будівництва садиби відбулося у 1750 році (в наші часи це обласний протитуберкульозний санаторій «Красноїльськ»).

Вже тоді цей будинок дивував всіх своєю  екзотичною красою. В нижній частині будинку знаходилась вітальня з чудовим каміном, який по невідомим причинам зник за часів радянської влади, зараз він відновлений, і прикрашає інтер’єр зали.

Після Ільських, селом заволоділа інша династія поміщиків – Стирчя (Євгеній,Віктор та Іон). На зміну їм прийшов наступний поміщик, який був по національності євреєм Макс Розенберг і саме він поклав початок новій  деревообробній промисловості в даному селі.

Останніми власниками садиби була сім’я Маврокордат, яка внесла великий вклад в благоустрій території навколо будинку. Було створено парк в якому  насаджено багато рідкісних екземплярів дерев, зроблено чудову загороду з грабів та оранжерею. По боках алеї розташували бетонні тумби та клумби, на яких висаджували велику кількість розкішних квітів За парком розмістили сад з фруктовими деревами , який своїми розмірами дивував мешканців цього села.

Дещо пізніше Красна розділилась на дві частини. Нижня, котра була розташована за річкою Серетель, перейшла у володіння Путнянського монастиря та, відповідно, одержала назву Красна Путна. А ось верхню частину села, яка впродовж свого існування належала різним власникам, у 1696 році придбав поляк за національністю та капітан за військовим званням Олександр Ільський, і відтоді її почали називати Красною Ільського, а згодом ця назва поселення трансформувалась у звичайні нам нині Красноїльськ.

Красноїльськ як селище виник в 1968 р., з населенням близько 9 тис. жителів.

Музична пауза: Пісня про  рідний край на румунській мові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ сходинка:  «Будеш на одному місці сидіти та про сенс життя думати — нічого не вийде». Добре, що в команді є любителі зеленого туризму. Вони зможуть розповісти про визначні місця Красноїльська.

 Учень 4.    Дитячий табір  «Лунка». 15 серпня 1997 року в газеті "Час" була надрукована стаття "Світ прозорого дива", яка розповідає, що на початку XIX століття після 1812 року в районі долини Лунка було побудовано скловарну фабрику (фабрику гутного скла). Тут варилося скло до 1912 року. Поблизу "Лунки" в достатній кількості знаходиться кварцовий пісок, вапняне каміння, буковий ліс, який перепалювали на деревне вугілля, яке використовували для виготовлення скла. Засновником фабрики був майстер Ферамонтон - німець. Усе виробництво трималося в секреті. Буковинців в цех не пускали, а використовували на підсобних роботах. На фабриці було 6 склоплавильних печей. Тут виготовляли різноманітне кольорове, матове, прозоре та молочне скло. Красноїльська скляна гута не мала власного тавра, і посуд випускався без зазначення марки. Фабрика випускала також скло для нафтових ламп. Є дані, що Австро-Угорщина торгувала нафтовими лампами красноїльського виробництва навіть в Індії (Калькутта). Занепад скляного виробництва відбувся в період І світової війни.

Після 1918 року територію долини викупив знатний румунський вельможа Маврокардат. В центрі території бази розміщений двоповерховий кам'яний будинок. Встановлено, що він був побудований ще на початку XX століття і служив мисливським цьому вельможі. Розповідають, що в цьому будинку побував навіть майбутній король Румунії Міхай. Після приєднання Буковини до СРСР у 1940 році тут розміщувалася прикордонна застава. В 1941-44 рр. під час воєнних дій вона була частково зруйнована, в після закінчення війни відновлена. Але в 1947 році в результаті корекції кордону з Румунією застава була перенесена в с. Фальків, ближче до кордону. Зараз кордон з Румунією проходить на відстані 7-9 км від бази. З 1947 по 1959 р. будинки і вся територія належали Сторожинецькому лісокомбінату, тут розміщувався кордон (лісництво). Треба відмітити, що в той період в цьому районі існували не тільки ці будови. Вище по течії річки знаходились гуртожиток лісорубів, магазин та турбаза заводу "Емальпосуд" з м. Чернівці. В районі гори Петроушка були також подібні будови, зараз всі вони не існують.

З 1961 р. тут розміщувався наметовий табір, який працював тільки влітку. Не було ні електроенергії, ні водопроводу, ні інших зручностей. В середині 70-х років тут розпочали капітальне будівництво і поступово побудували сучасну туристичну базу. В 1999 р. побудована капличка.

 

 

Учень 5 . Обласний протитуберкульозний  санаторій «Красноїльськ».

    Обласний протитуберкульозний санаторій “Красноїльськ” створений, відповідно до рішення Чернівецького облвиконкому в червні 1949 року, з метою підвищення ефективності лікування хворих на туберкульоз та осіб з групи ризику на санаторному етапі.

        Санаторій “Красноїльськ” розміщений площею у 16 га., у мальовничому куточку Буковинських Карпат на висоті 415 м над рівнем моря. За типом клімату санаторій належить до гірськокліматичних курортів, прирівнюється до санаторіїв Ворохти та Яремча. На території санаторію розташований парк площею 7 га., в якому ростуть рідкісні екземпляри дерев, завезені з різних куточків Земної кулі.

Учень 6 .  У деяких документах згадується про те, що перша православна церква була зведена з дерева на правому березі річки Сірецел на заході села Красна-Їльські у ХVI ст. Пізніше була побудована інша церква, також з дерева на лівому березі річки, біля сільського кладовища.  Ця церква була розібрана та перевезена з Красноїльська у село  Балкеуць у 1793, а потім знову розібрана та змонтована  у Калінешть, 15 км від Сучави. Третя церква була зведена боярином Александром Їльські та його дружиною  Аною  у центрі села Красна-Їльські в честь «Різдва Іоана Предтечі» та освячена 25 вересня 1793 єпископом Буковини Кір Даніїлом Влаховичем.

Так як це була маленька церква а чисельність віруючих збільшувалося, селяни вирішили звести нову велику церкву в честь «Покрови Богородиці» біля існуючої церкви. Перший камінь був закладений 1 квітня 1989 року. Будівництво тривало майже два роки і 14 жовтня 1991 року на свято Покрови Богородиці був освячений новий храм у присутності 15.000 вірян, 45 священнослужителів Храм вражав своєю величчю і красою, а з 1995 року його окрасою стала чудотворна ікона Божої Матері. З того часу віруючі з різних куточків світу приходять до ікони і через молитву отримують зцілення душевних і тілесних недуг.

Оскільки село простягається на великій території,  жителями було вирішено побудувати ще однин храм на місці розвалин колишньої католицької церкви  на хуторі Красна-Гута. 1 липня 1991 року був покладений перший камінь нового храму в честь «Святої Трійці». Освячення храму відбулося в  1993 році.

За рішенням священного синоду Української Православної Церкви у 1997 році у хуторі Слатина розпочалося будівництво жіночого монастиря в честь «Великомученика Іоана Сучавського».  15 червня 2002 року собор архієреїв і священників освятив цей монастир. Нині у монастирі триває будівництво храму «Преображення Господнього».

Учень7.  Варто згадати  про людей, які прославили Красноїльськ. До них належать:

1. Андронік Мотреску народився 1852 року в Красна Путна. У 1897 році був першим директором аграрної школи в м. Редеуць (Угорщина).
2. Крістофор Короаме народився в 1890 році в Красна Ілскі, доктор права, доцент у 1920 році у Чернівецькому Університеті.
3. Атанасіє Мітрік народився у 1901р.  в Красна Путна. Акторка Національного Театру у Чернівцях, з 1936 року акторка Муніципального Театру в Бухаресті.
4. Іліє Мотреску народився у серпні 1942 року в с. Красноїльськ. Педагог, поет, публіцист, журналіст.
5. Єлєна Герман народилася у липні 1956 року у с. Красна. З 1983 року – солістка національної опери в Кишиневі. Гастролювала по багатьох країнах світу: Румунія, Франція, Польша, Німеччина, Австрія.
6. Марія Іліуц народилась 23 лютого 1954 року в с.Красноїльськ. Відома співачка, заслужений діяч мистецтв Молдови.. 
7. Грозаву Ністор Траянович народився 22 серпня 1959 р. в Красноїльську.  З 2007 року є віце мером міста Кишинів.

 

(Музична пауза. Пісня про рідний край на українській мові).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV сходинка: « Немає переводу добрим звичаям народу». Це остання сходинка до вершини і найцікавіша, бо таких звичаїв, як є у Красноїльську, мабуть, немає нігде.

     Найперше  варто згадати, що у Красноїльську було проведено досить поважне свято «Вихід на полонину». Як це було, можна побачити на фотографіях.

    Та найгучнішим святом села є «Красна Маланка», яке проходить у зимові дні  і тоді  завмирає весь Сторожинецький район. А час просто зупиняється і тоді ніщо немає значення, тільки «Красна Маланка». Давайте, дізнаємось про це свято.

Учень 8. Найбільш яскравою маланка вважається в селищі Красноїльськ. Саме традиційна Красноїльська маланка була відображена в документальному фільмі Олександра Сухоликого-Собчука «Красна маланка». Це давній  звичай, що  зберігся ще з язичницьких часів.

             Згідно давніх традицій це дійство відбувається на свято Меланії та на Святого Василія Блаженного, тобто 13-14 січня. Традиційно створюють 5 великих маланок: дві на хуторі Путна, дві на хуторах Дял, Тражани і одна на Верхньому куті. В минулому  Маланкою керував один калфа (командант). Останні кілька десятиліть призначаються два команданти, які допомагають один одному в керуванні танцю, зборі грошей у газдів та в інших ситуаціях. З  вечора першого дня святкування учасники маланки йдуть селом та заходять до кожного двору. Вітають господарів, згідно традиції, маланкарі, перевдягнені в діда та бабу. За ними слідують багато прикрашені царі та цариці, які співають обрядові пісні та танцюють. За ними виходять цигани з ведмедями, важкі та солідні костюми для яких робляться з соломи. Останні починають боротися, як тільки цигани вдаряють по землі важкими булавами. За допомогою сокир та ножів цигани можуть присмирити лютих «ведмедів».

    Дійство Маланки є дивовижним і цікавим, і честь маланкувати належить лише хлопцям. Господарі оцінюють костюми маланкарів, дивляться неймовірне дійство, пригощають маланкарів та дають їм грошей. Обійшовши усі двори, маланкарі збираються на головній площі Красноїльську, де їм треба обрати найкращу Маланку цього року.

    Варто відзначити, що костюми на Маланку неможливо придбати ніде — вони виготовляються власноруч, і за їх допомогою маланкарі можуть продемонструвати неймовірну фантазію та відданість традиціям. Традиційними для Красноїльської маланки є костюми крилатих ведмедів з соломи, які є настільки важкими, що під час перерв маланкар в костюмі ведмедя відпочиває, лежачи на спині. Також в маланці приймають участь хлопці та чоловіки, перевдягнені в циган, чортів та янголів, царів та цариць, лицарів та гладіаторів, лікарів, пишно вдягнених старих жінок тощо. Участь в Маланці є великою честю для будь-якого хлопця, навіть найменшого.

 

 (Музична пауза. Коротенька сценка  маланки «Урсу».

                               Коротеньке відео про маланку.

                                Флешмоб про УКРАЇНУ.)

На цьому наш захід завершено. Щиро дякуємо за увагу.