26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Сценарій для шкільного театру "Ріпка" Оригінальна версія за мотивами казки І. Франка

Про матеріал
Казка "Ріпка" написана для шкільного театру. Постановка для учнів 5-7 класів
Перегляд файлу

РІПКА

(за мотивами казки І. Франка)

Дійові особи:

  1.   Ведучі
  2.    Дід
  3.    Баба
  4.    Внучка
  5.    Собака
  6.    Кіт
  7.    Мишка
  8.    Циган
  9.    Ріпка

(роль Ріпки виконує учениця, мімікою показує своє відношення до того, що відбувається, як то: Дід намагається вирвати Ріпку - вона зневажливо розвалилася, знаючи, що це йому не до снаги; те ж саме з Бабою, з внучкою - трохи напряглася, коли приходять братки - спочатку переляк, потім зневага і справжній переляк, коли всі виходять на город.)

 

Ведучий:

Із нашим світом щось зробилось, Неначе всі переказились.

Та не збагну, що саме, діти –

Як жити нам, і що робити?

 

Ось казка всім давно відома:

Живуть дід з бабой в себе вдома,

А з ними внучка, кіт, собака

І миша у норі під хатой.

 

Живуть, як жили, та не так:

В них справи не ідуть на лад:

Баба лежить на печі і страждає,

Дід по подвір'ї собі походжає,

Внучка знічев'я горта "Наталі". Пустка що в хаті у них, що в дворі.

 

Кіт потихеньку все з хати краде, Миша з комори у нірку несе,

Собака спочатку іще сторожив,

А потім і він спокійненько зажив:

 

Миша з котом йому дещо приносять, І він від життя вже нічого не просить.

Отак і живуть. З них сміються сусіди.

Допомогти ще спочатку хотіли,

Та бачать сердешні, що скільки не

дай,


Усе десь зникає - на цьому і край.

Та ось знайомий Циган дав діду насінину

І сказав, щоб посадив у погожу днину:

Циган:

  •    Як це ти, діду, дожив до такого. Що в тебе в дворі вже немає нічого? Ось, тримай - даю тобі чудо насінину.

Посади і доглядай, як власну дитину.

Якщо й вона не допоможе,

То цього зробити ніхто вже не зможе.

 

Віддав пішов. Дід стоїть і мудрує: Одна насінина усіх нагодує?

Не знає, що діять — до баби іде. Можливо у неї пораду знайде?

Дід:

Бабо, дивись, Циган дав насінину,

Сказав посадити в погожую днину, А далі що буде, того я не знаю.

То що нам робити? У тебе питаю!

Баба:

Роби, що захочеш - мене не чіпай!

У мене депресія, так собі знай.

Що хочеш роби, то мене не обходить,

В кімнату мою можеш зовсім не входить.

Ведучий:

Дід пішов на город, лиш потилицю чуха.

Порадитись хтів, та баба не слуха. Постояв, постояв: а сонечко гріє, Земелька парує під сонечком, мліє. Давно вже нічого на ній не росло.

Не те що колись. Ох, не те що було.

Відважився Дід - пальцем дірку зробив

І насінину свою посадив.

Онука тим часом виходить із хати Брудна незачісана в дранім халаті.



Весь день із журналом пролежала в ліжку,

Тепер попоїсти їй хочеться трішки. Внучка:

А що ти там, Діду, стоїш на городі?

Немає що їсти у нас у господі.

Я, думаєш, можу повітрям кормиться?

Чи духом святим, як старенька черниця?

Дід:

А що тобі дати? Комора пуста;

І в хаті давно вже нічого нема.

Іди працювати, заробиш копійку,

І будемо їсти ковбаси і шинку.

Внучка:

Ну ти, Діду, і придумав!

Щоб я працювала?

Ану іди попід хати –

Неси мені сала!

Ведучий:

Махнув Дід рукою - і що тут робити.

Оце так онука, оце б відлупити.

Та бач-ся не можна - часи вже не ті

Права свої знають з пелюшок усі.

Отак і ведеться в них: баба нудьгує,

Онука нічого не робить - сачкує

Киця, мишка і собака

Продовжують грабувати.

А Дід щодня іде на город,

Набравши води повин рот,

Свою ріпку поливав,

Їй до життя охоти додавав.

Дід:

Рости, моя Ріпко, рости.

Скоро багато в нас буде їди,

Скоро не будемо ми бідувати.

Щастя й добро запанують у хаті.

Ведучий:

Дід працює день і ніч,

Забув про лінощі і піч.

Так робота захопила.

Дивлячись на теє диво,

Баба теж із печі встала

Й на город пошкандибала.

Баба:

Поки дід відпочиває,

Ріпку я пополиваю.

Скучила я за роботой,

Працювати вже охота.

Рости, ріпонька, рости:

Виручай нас із біди.

 


Ведучий.

А за бабой внучка слідом:

Теж робити закортіло.

Всі журнали відклала –

На город попрямувала.

Внучка:

Що то вони ходять, ходять,

На городі все щось роблять.

Дід удень, вночі бабуся.

А піду-но подивлюся.

Щось непевнеє у нас,

Таємниці повсяк час.

Поливають, поливають,

А тепер відпочивають.

А поллю і я хоч трохи —

До роботи є охота

Може з цього щось і вийде.

Прийде час і буде видно.

 Ведучий:

Так потай всі і працювали,

По черзі ріпку поливали.

Вона ж росла собі, росла

Спочатку така, як мишка, була,

Потім стала, як кулак,

Потім виросла, як два,

А на кінець увесь город зайняла.

З радощів Дід аж танцює,

Ріпку голубить, ріпку цілує.

Тішиться Дід, як малая дитина.

Баба й собі вигляда із-за тина,

 Внучка собі через тин поглядає. Щастю і радощам краю немає.

Дід:

От так Циган молодець –

Клопотам тепер кінець.

Вже, як люди, будем жить,

Сало їсти, меди пить.

Ведучий:

Свято в хаті Діда й Баби,

Все, що було ще, дістали.

Забули сварки всі свої,

Рахують разом бариші.

  •    Завтра рано ріпку рвем.
  •    Перекупщикам здаєм.
  •    Гроші в банк мерщій кладем.
  •    На відсотки заживем.

 



Ведучий:

З цими мріями поснули.

Рано вранці лиш зачули

Крики півня, піднялись

І до ріпки подались.

А Собака, Миша й Кіт Збентежено дивляться вслід.

  •    Що це там задумав Дід?
  •    Знов у нас новий підхід?
  •    Перестройка знов у нас?
  •    Чи якийсь новий указ?
  •    Що вони там затівають?
  •    Нас до справ не долучають.

Кіт:

З неба ви, напевно, впали

Раз нічого не чували-

В нас - аграрная реформа: Скоро їжі буде повно.

Посадив Дід насінину –

 З неї виросла ріпчина.

Хоче він її продати,

Гроші в банк позакладати.

Як рантьє він стане жити: Мати все - і не робити.

  •    Ну а ми нащо тоді?
  •    Рекет з вами ми чи ні?
  •    Ріпку завтра ж украдем,
  •    За кордон собі шугнем.
  •    Там ми більше наторгуєм.
  •    Зернятко ж запатентуєм
  •    Вистачить на все життя.

(Всі) МАФІЯ - МОЯ СІМ'Я.

  •    А кому ми там потрібні? Бігали уже одні

І сидять тепер в тюрмі.

  •    Да, так діло не піде:

Лиш на гірше заверне.

  •    Що ж, братки робити будем? Ми подивимось покуда,

А тоді і видно буде.

Ведучий:

Дід тим часом на городі

Кругом ріпки ходить, ходить

Ріпка виросла велика,

Як же її ухопити?

Та нічого - взяв за чуб,

Вперся ногами міцніше у грунт, Тягне-потягне, а ріпка не йде. Промучився з нею ось так цілий день,

.

 


А ріпка сидить у землі, наче пень Втомлений Дід ледве плента до хати:

Дід:

Завтра підемо у двох ріпку рвати. Ведучий:

Баба уже бариші рахувала

І на такий поворот не чекала

Та що мала вдіяти - вранці устала

І з Дідом до ріпки пошкандибала.

Баба:

Оце ріпка, Діду, в нас!

Ну не ріпка - супер клас!

А чи впораємся в двох?

Дід:

Та берись вже. Ох - хо - хох. Ведучий:

Що ж? Узявся Дід за гичку,

Баба Діда хвать за мичку –

Тягнуть аж кістки тріщать.

Ріпка ж з грунту ні на пядь.

Так промучились весь день А ріпка сидить у землі, як пень.

На вечір пристали –

Ледве додому дошкутильгали.

Ні їсти, ні пити не хочеться їм. Оце так робота - не дай Бог усім

Дід:

Що нам далі робити, кажи.

Баба:

Гей, Внучко-ледащице, йди-но сюди!

Внучка:

Іще чого, бабо, - сама підійди Чого це ти знову сваритися стала, Неначе вночі ти із печі упала.

Баба:

Як хочеш мати з ріпки оборот,

То завтра із нами ідеш на город.

Дід:

Будем разом ріпку рвати –

Вдвох її нам не здолати. 

Внучка:

Добре, і чого кричати?

Можна було і спокійно сказати.

Ведучий:

На ранок усі на городі Сил, снаги, бажання повні. Ухопився Дід за гичку,

Баба Діда хвать за мичку,

 

 



Внучка Бабу - за спідничку:

Тягнуть руками.

Упираються ногами,

Промучились увесь день,

А ріпка сидить у землі, як пень.

Попадали, поморились

Аж голови в них закрутились.

Ледве рачки влізли в хату –

Сил не було сумувати.

І поснули на підлозі,

Підвестись уже не ВЗМОЗІ. Прокинулись вранці сердиті. Нічого не хочуть робити.

Руки і спини ломає Твердо одне лише знають,

Що ріпку у трьох не здолають.

А Кіт, Собака й Миша На "стрелку" зібралися нишком. Триває між ними нарада,

Як краще узятись за справу.

  •    Ну що, браточки, як діла?

Ріпка наша ще жива?

  •    Дід промучився три дні - Ріпка міцно у землі.
  •    Може ми тепер за діло Разом візьмемося сміло.?
  •    Сили наші молоді - Миттю висмикнем її.
  •    Перевіреним каналом За кордон її відправим
  •    А тоді й самі гайнем І спокійно заживем.
  •    Що ж, братки, вперед! До діла!

Ведучий:

І робота закипіла.

На город побігли швидко,

Ухопилися за ріпку,

Тягнуть, крутяться, вищать

Ріпка ж з грунту ні на пядь.

Так всю нічку прогасали

 Біля ріпки і упали.

А в хаті смуток і розпач –

Нічого не вдіють, хоч сядь і заплач.

А час біжить, а час іде -

У грунті ріпка пропаде.

 

 


Думали, трохи не з'їхала "криша", Згадали про Кота, Собаку й Мишу.

Постановили: на поміч їх звати,

Мирну угоду складати.

(Універсал підписати)

Дід викликає Кота.

Дід:

Як справи твої, як братва?

Як бізнес іде?

Кіт:

То все вгору, то вниз.

Знаєш, які в нас часи повелись.

Та не тягни кота за хвіст –

Нащо гукав? Давай, колись.

Дід:

Та, знаєш, є справа у мене одна: Виросла ріпка - ти бачив яка?

Та вирвати її не можем.

З братвою, може, допоможеш?

Кіт:

Допомогти, то не проблема. Обміркувати добре треба.

Що будем мати ми із цього,

Якийсь відсоток чи нічого?

Ведучий:

Той ще був бандюга Кіт:

Хоче Діда обдурить:

Дід з командою своєю

Допоможе ріпку рвать.

Тут братки її і хвать...

Та в Діда інша думка є –

Йому спокою не дає:

Все пригадує старенький,

Як колись було гарненько,

Жили в купі всі і дружно,

Не було тоді сутужно.

В злагоді, в добрі жили,

І щасливі всі були.

Ось про що наш мріє Дід,

Та не зна, як це зробить

Дід:

Слухай, Коте, пані-брате,

А вертайся знов до хати.

Знову разом заживем

І братків твоїх візьмем.

Заживемо як колись.

 



Ріпку вирвемо. Дивись –

Заведуться грошенята,

Зажевемо знов багато.

Добре буде в купі нам.

Вдарим, друже по рукам?

Ведучий:

Кіт задумався. І вмить

Зважив, що і як робить:

Легше буде їм разом,

Певне, в цьому є резон.

Кіт:

Може, й правду кажеш, Діду

 Разом більше буде діла.

Давай спробуєм ще раз,

Може й вийде що у нас.

Ведучий:

Справу так і порішили,

І робота закипіла.

Разом вийшли на город,

Як нічого й не було.

Гуп, гуп.

Ріпку Дід узяв за чуб,

Баба Діда за сорочку,

Внучка Бабу за торочку,

За спідницю взявсь Собака,

Кіт хвоста вхопив у лапи,

Мишка теж десь підпряглась –

Наша ріпка піддалась:

Упала на діда Андрушку,

Дід на бабу Марушку,

Баба на внучку Мінку,

Внучка на собаку Хвінку,

Собака на кицю Варварку,

А мишка - щусь у шпарку.

Добре все скінчилось в казці,

І минули всі напасті.

Ріпку вигідно продали,

Зернятка ж пособирали,

Посадили навесні,

І живуть, неначе, в сні.

 

Казку можна вже кінчати,

Та не можу не сказати:

Тільки разом зможем ми

Вийти з скрути і біди.

КІНЕЦЬ

 



 

doc
Додано
10 вересня
Переглядів
55
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку