Сценарій Дня пам`яті Чорнобильської трагедії "Чорнобильські дзвони"

« Д з в о н и   ч о р н о б и л я »

ПРОЛОГ

 

Мадонна: Б`ють дзвони. Протяжно, звучно, по всій Україні. Б`ють на сполох, піднімаючи з глибини душі ті відчуття, що були майже поховані у віках — біль, нещастя, біду, сльози... Чорнобиль…Це сотні тисяч домівок, до яких вже не повернеться життя,  це сльози і горе матерів, чиї діти не повернулися з цього пекла, це крики болю і страждань, це чорний біль і плач нашої землі; дзвони Смерті - Дзвони Чорнобиля...

Впала з неба до долу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах солоно-гірко

Пролунав той страшний Чорнобильський дзвін.

ФІЛЬМ ПРО «ЧОРНОБИЛЬ»

 

Ведучий: Минають дні, роки, десятиліття, а той страшний день Чорнобильської трагедії назавжди зостається у пам’яті людей.

 

Ведучий: Важким болем та втратою відлунює в людських душах та лиха Чорнобильська година.

 

Ведучий:  У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв., коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське атомне полум'я, яке забрало тисячі безневинних життів.

Ведучий:  З того дня і почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

 

Ведучий: Господи, Боже наш!

 Забери ту жорстокість, що є у серцях

І наповни серця добротою…

 

Ведучий: Хай з Землі згинуть війни розруха і страх…

 Хай Земля наша стане святою.

 

ТАНОК «ПОЧУТТЯ»

 

Ведучий: Чорнобильська біда забрала тисячі безневинних людських життів, а ті що вижили і до сьогодні згадують той страшний день, який оповитий чорним вогнищем скорботи і болі.

 

Ведучий: І тільки пам’ять не дає нам забути того гіркого плачу і смутку, горя і

страждання.

 

Ведучий: А люди оспівують цю Чорнобильську біль у своїй поезії…

 

Ведучий: У своїх піснях.

 

«ТЕРНОВА РУЖА»

 

 

 

 

Ведучий:  Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом Житомир­щини, Київщини, Чернігівщини. Найбільше постраждали Народицький, Олевський, Лугинський, Коростенський райони.

Ведучий:  Над містом раптом зупинився час

І вже ніхто чомусь не поспішає.

 

Ведучий:  Бо в цей момент, чи не в останній раз –

Мелодія самотності лунає.

АНСАМБЛЬ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

 

ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

 

Ведучий:  32 роки минуло від того страшного дня, коли смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, ріки, поля і ліси.

 

Ведучий:  Не одним сивим пасмом закосичена ця дата – 26-те квітня 1986-го року, це день, який змінив долю тисяч, мільйонів людей.

 

Ведучий:  З гірким плачем та болем на душі, посивілі батьки та кохані дружини з дітьми – чекали своїх героїв, своїх захисників і з того страшного пекла, яке чорною плямою осіло на нашій блакитній планеті.

 

Ведучий:  Чорнобильська біль…Вона ще довго буде щеміти у грудях багатьох із нас, але загиблих не повернути.

 

Ведучий:  І скільки б не минуло  років – а пам’ять про них – буде жити вічно…

 

Ведучий:  Вічно, в серцях кожного із нас.

 

ВОКАЛЬНИЙ АНСАМБЛЬ

 

Ведучий: Чорнобильські дзвони лунають сьогодні

І серце у кожного враз розрива.

За біль і страждання, за сльози солоні

За тих, хто життя своє власне віддав.

 

Ведучий: Забути це горе – ніколи не зможем!

І пісню до болю, що співав соловей.

А музика крику, ридай й скорботи –

Назавжди залишиться в серці людей.

 

АНСАМБЛЬ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий:  Серед тих, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію – пожежники. Їм би тільки починати жити: кохати, народжувати дітей, приносить радість у свої оселі.

 

Ведучий:  У кожного з них були свої плани, свої бажання. Все було попереду, але хто б міг передбачити, що та ніч стане для них фатальною.

(ЧИТЦІ ЗІ СВІЧАМИ)

 

1. Зойкнула Земля чайним криком:

• Сину, вбережи і захисти!

2. Вийшла мати і іконним ликом:

• Йди синочку, хто ж коли не ти!

3. Спалахнуло небо, впало крижнем…

• Сину, вбережи і захисти!

4. Вийшла жінка, з немовлятком ніжним:

• Йди коханий, хто ж коли не ти!

Ведучий:  Вони не озирались, не відступали, не ховались за спини інших.

Ведучий:  В самому пеклі аварії вони виконали свій обов’язок до останнього подиху.

Ведучий:  Їх шість!

Ведучий:  Перших!

 

1. Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик, 1962 р.н.

Йому судилося бути першим. Кількома хвилинами раніше хлопців він зазирнув у розлом і збагнув те, про що всі здогадаються пізніше. «Всі наші дні – це боротьба за те, щоб було більше добра і справедливості» - із цими словами на вустах у лікарні він і помер.

 

2. Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок, 1963 р.н.

Про що він думав, цей 23-річний лейтенант, коли ступав на охоплений полум’ям дах 4-го енергоблоку. Він боровся, поки не зупинили вогонь. Поки вистачало сил. Він помирав, як жив – ані стогіну, ані зойку.

 

3. Командир відділення пожежної частини Сержант Микола Ващук, 1959 р.н.

А про що думав він, чи знав, що вирішується доля не лише атомної станції, але і його власна? Це він припинив шлях вогню до 3-го енергоблоку. Це він прийняв на себе найтяжчий удар і переміг стихію найдорожчою ціною. Посмертно нагороджений орденом «Червоного Прапора»!

 

4. Командир відділення, Старший сержант Василь Ігнатенко, 1961р.н.

Людина такої волі стала просто незамінною тієї вогняної ночі. На його плече завжди можна було обпертися у тяжку хвилину. Під час аварії виніс до драбини Володимира Тишуру і Миколу Ващука. Посмертно нагороджений орденом «За мужність»!

 

 

5. Старший пожежник Сержант Володимир Тишура, 1959 р.н.

Він діяв з боку пошкодженої активної частини реактора, боровся з вогнем у лад зі своїми бойовими побратимами. І лише після прибуття додаткових пожежних сил у тяжкому стані був виведений з бойової обслуги. Але та радіація і кроваві опіки, які пронизали його тіло – не залишили йому шанс на життя. Посмертно нагороджений орденом за «За хоробрість»!

 

6. Пожежник по охороні, Старший сержант Микола Титенок, 1962 р.н.

У нього не лише руки були золоті, а й серце. В лікарні сказав дружині: «забери мене до дому, на Україну». Неквапом водив пальцем по числах на календарі, немов підраховував. Нарешті твердо сказав: « приїзди 16го і забирай мене.» 16-го травня він і помер.

Ведучий:  І уже ні сина, ані мужа

Лиш розверсті зоряні поля

Ведучий:  Та пліч опліч стали біль і мужність

Дух і воля, небо і Земля.

 

(ЗВУК ДЗВОНІВ – ВИХІД ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ МАДОННИ)

Мадонна: Стоять люди, схиливши голови, стоять, незрушно, мов обеліски. Де-не-де сльози — то плаче мати, де-не-де стиснутий кулак... А над всіма ними тужливим журавлиним співом линуть дзвони пам’яті, дзвони пам’яті  про тих, хто віддав своє життя щоб вижили інші, вижили діти, вижила наша матінка-Земля – наша Батьківщина і звучать безсмертні слова поета: «Допоки б’ються серця Ваші, пам’ятаймо, молю Вас, люди, пам’ятаймо!».

 

Ведучий:  Вшануймо пам’ять героїв Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання.

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведучий: Згадуючи ті страшні часи, ми молоде покоління, не повинні забувати цієї сумної сторінки історії нашого народу.

 

Ведучий: І сьогодні, ми просимо у своїх молитвах у Господа Бога благословення, терпіння та витримки для відважних воїнів, які і до сьогодні захищають нас з Вами в зоні Антитерористичних подій.

 

Мадонна: Благаємо у Господа Бога – милості, добра та миру – для нашої України!

 

«БОГОРОДЕЦЕ, ДІВО РАДУЙСЯ»

 

Ведучий: Завершуючи наш вечір пам’яті, ми свято віримо в те, що на нашій Землі більше ніколи не буде біди і горя…

 

Ведучий: А завжди пануватиме добро, злагода і мир.

 

З А В І С А