Сценарій до 8 березня " Бабусю моя рідненька" 5 - 6 клас

Мета: Виховувати любов і повагу до старших членів родини – бабусь. Вчити поважати життєвий досвід старших членів родини. Відроджувати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

 

Обладнання:  1. Виставка дитячих малюнків на тему: «Моя бабуся»;

                         2. Фотовиставка « Я і бабуся»;

                         3. Виставка виробів, виготовлених руками бабусі;

                         4. Дитячі подарунки для бабусь.

 

( На сцену виходять хлопчик і дівчинка. НА рушнику тримають хліб і сіль)

 

Учень:     Добрий день вам люди добрі.

    Щиро просим до господи.

                 На хліб, на сіль.

                 І на теплу розмову

                 Нехай нині гріють вас усмішки наші

   І кожне промовлене слово.

 

Учениця     У народу нашого здавна

                     Є традиція дуже славна

                     Всіх гостей ми зустрічам

                      Із рум’яним короваєм.

 

    Учень:     Хай пісні лунають нині

   Учениця   З краю в край

 

 Разом:     Вам підносним любі гості

                 Наш родинний коровай.

( Кладуть коровай на стіл)

 

Худ. пісня «Привітальна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВЧИТЕЛЬ: Шановна, родино. Сьогоднішнє свято – ще одна сходинка до родинного єднання.  Коли родина сходиться до хати, то хочеться слово їй тепле сказати.

Сім’я – це пристань і гавань звідки ми виходимо у широкий світ, ім’я якому життя.

Прекрасно коли в сім’ї панують повага, злагода, взаєморозуміння. Діти вчаться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду. Сьогодні особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди ваші мам і  бабусі. Вони невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі. Давайте дружніми оплесками привітаємо наших дорогих гостей  (оплески)

Учень:   Іде весна!
               І нехай не жарко,
               Але разом з нею,
              Як літа тінь.
              Приходить до нас 8 березня -
               Міжнародний жіночий день!
             Провідний. Матуся, бабусенька.

Учень: Так лагідно ми називаємо дорогих для нас людей. Вони заступниці, виховательки,      казкарки, кулінари, хранительки домашнього вогнища.
Учениця:
Це свято всі ми любимо,
Свято бабусь і мам.
Він весною приходить до людей
І посмішки дарує нам.
По черзі. 
1.Моя мама з усіх найкрасивіша!
2.Моя мама всіх наймиліша!
3.А моя мамуля знає багато казок і вигадок!
4.Добре, що наші мами всіх розумніші і веселіші.
5.Добре, що наші мами люблять нас - своїх дітей!
6.Ми наших мам і бабусь привітаємо з жіночим днем

Хлопчик:

Найдорожчим людям –

Найкращі вітання.

Сьогодні для вас

Наші побажання:

 

Разом:

Здоров’я вам  і довгих літ життя!

 

Дівчинка: 

Мама- це найрідніша людина,

Маму ніхто не замінить мені.

Мама- це подарунок від Бога,

Кожній дитині, що живе на землі.

 

Хлопчик :

За все, що маю дякую я Вам,

Моя матусю золота.

Ви мій найбільший в світі скарб

Я дуже, дуже  люблю вас

Дівчинка: 

Коли буває важко на душі,

Промов, матусе, хоч півслова -

І згасне біль, розсіються дощі,

І сонце усміхнеться знову.

Кохана мамо, ти – найкращий друг,

Моя пораднице єдина.

Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук -

В очах побачу небо синє…

 

Хлопчик :

Я знаю, що життя твоє важке -

Біда і жаль, туга і тривоги…

Але ніхто не любить так мене.

Як ти, дана мені від Бога.

Матуся приголубить в мить біди,

Розділить всі важкі дороги.

Спасибі, рідна, що ти у мене є,

 

Дівчинка:

Спасибі вам , рідні мами

За те, що сьогодні з нами.

До вас наше щире слово:

 

Разом: Матусі, будьте здорові!

Хлопчик :

Бува ж і так, тож скажемо  прямо,

Що через нас сумують мами.

То ж всі сьогодні просимо вас

Разом:          Пробачте , любі мами нас!

Дівчинка: Для вас, наші рідненькі , цей    музичний  дарунок.

 

Пісня про маму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інсценізація «Рахунок для мами»

Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Богдан: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (хоче підглянути)

Богдан: Побачиш, коли я допишу.

 Автор: Хлопчина списав цілий листок , простягнув його мамі і вона почала його читати.

Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко – 30 коп.

4 рази прибрав у кімнаті – 90 коп.

2 рази помив посуд – 60 коп.

5 разів почистив взуття - 95коп.

3 рази допомагав накривати на стіл – 80 коп.

Це разом – 3 грн..55 коп.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Богдан: Твій рахунок?

Мама: Так, невеличкий .

Богдан: Ну, добре , почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень (читає)

Рахунок  Галини Віталіївни синові Богданчику:

12 років для тебе варила їсти – 0 грн. 0 коп.

12 років для тебе прала – 0 грн.0 коп.

50 штанів і курток , сорочок зашила – 0грн.0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.0 коп.

Усе разом – 0 грн.0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок  і був  здивований:

Богдан: Але, мамо, чому ти скрізь  написала  0 грн. 0 коп..?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але , якщо ти хочеш , я можу тобі дати ті 3 грн. 50 коп. які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився  зі свого місця, підбіг до матері , обняв її. і сказав:

Богдан: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки…Прости мені…Я все зрозумів.

Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше  всіх на світі.

 

Вчитель:  Мама і дитина – єдине, нероздільне .Скільки ніжності в очах матері , скільки радості й тривоги за майбутнє своєї дитини.

 

Хдопчик:    Можна у світі чимало зробити:

                     Перетворити зиму на літо.

                      Можна моря й океани здолати,

                     Гору найвищу  штурмом узяти.

Дівчинка: Можна пройти крізь пустелі і хащі…

                    Тільки без мами не можна нізащо,

                   Бо найдорожче стоїть за словами:

                   В світі усе  починається з мами.

 

Хдопчик:    Матуся рідна,
                    Я тебе люблю!
                    Всі квіти весняні
                    Тобі я подарую!
                   Хай сонце всміхається,
                   Дивлячись з висоти,
                   Як же це здорово, 
                   Що в мене є ти!

 

Художній номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель. Милі жінки, діти дуже допитливі і часто чіпляються до вас з питаннями або намагаються щось розповісти. Вони і зараз не хочуть мовчати.
Гра для гостей «Вустами немовляти»
Ведучий: Відгадайте, про кого або про що говорять діти.
1. а) Це чоловік. Він може водити машину або мотоцикл. Вміє готувати, але не завжди хоче.
б) Він сильний. Обіцяв маму все життя носити на руках.
Хто це? Тато.
2. а) Вона буває широка і не дуже. Вона потрібна, коли фотографуєшся.
б) Вона з'являється, коли розповідають що-небудь смішне, а потім зникає.
в) Від неї стає світло на серці.
Що це? Посмішка
3. а) Це буває і не буває. Не буває, коли гуляти не пускають або коли уроки вчити треба.
б) Це буває, коли веселишся, коли гості приходять. Коли отримуєш подарунок, воно з'являється.
в) Воно буває хороше і погане, веселе і сумне.
Що це? Настрій.
4. а) Вона любить дітей. Завжди добра і турботлива. Коли захочеш, купує що-небудь смачненьке.
б) Вона така лагідна! Ніколи не лає, завжди поспішає на допомогу.
в) Вона - батькова або материна мати.
Хто це? Бабуся.

 

Вчитель: Так це бабуся. Готуючись до свята, ви, діти, згадували своїх бабусь, шукали для них найтепліші, найніжніші слова. Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!.. Яке ніжне, лагідне, пестливе й тепле слово. А чому?

Діти:

1. А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі удвічі більше, ніж мама чи тато.

2.Бачила в житті удвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми – дитина її дитини.

3.Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.

4.Бо я її пташенятко, ластів’ятко чи зайченятко.

 

Вчитель: Так, діти. Все це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви її кровиночка-дитиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

І от сьогодні на свято до своїх онучат білими невтомними голубками злетілися їхні бабусі. І як завжди, прийшли вони не з порожніми руками. Подивіться на цей зал, як змінився він, прибраний рушниками, серветками, які вишили невтомні руки ваших бабусь.

• Бабуся – це найтепліший спогад дитинства
• Бабуся – це не вік, це - стан душі
• Бабуся – це та ж материнська любов , тільки у квадраті
• Бабусі – це мами із чималою практикою.
• У серці бабусі квітне сад любові. Ніхто не робить для маленьких дітей стільки , скільки роблять бабусі. Вони здатні зробити неможливе.
• Бути бабусею – означає мати ще одне величезне джерело радості в житті.
• Найдорожчий дарунок для бабусі – це любов і турбота онуків

Дівчинка: Добрий день, бабусю, дорога моя!
                   Це для тебе сонечко лагідно сія.
                   І ласкою повняться рученьки твої,
                    Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

 

Хлопчик: В нім землі моєї срібні голоси
                  Дружби і любові, і добра й краси.
                  Назбираю в лісі квітів сон-трави.
                  Дорога бабусю, літ за 100 живи.

 

Дівчинка:

Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене – сонечко й краса, -

Подібної до неї я не знаю,

Коли б зшукала всю землю й небеса.

Моя бабуся гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас, дітей.

 

 

 

Пісня про бабусю

 

1. Свою бабусю знаю
   Я з давніх-давніх пір,
    її обличчя любе,
     її ласкавий зір.

2. Замислиться бабуся,
    Зажуриться на мить,
    І знов, дивись, сміється,
    Ласкаво гомонить.

3. Та над усе, найбільше
    Сподобались мені
    Її ласкаві руки,
     Умілі та міцні .

4.  Оцій руці хорошій
    Робота не важка,
    Бо в’яже, варить, пише
    Бабусина рука.

5.  Буває, щось пошиє,
     Ви скажете: краса.
      Вона робити вміє
     Ну, просто чудеса.

6.   І я в бабусі руки
     Цілую залюбки,
     Вони немов співають,
      Розказують казки.

7.  Я слухаю бабусю,
     Я весь, мов уві сні.
      Розумні, ніжні руки,
      Умілі та міцні.

 

Хлопчик: Вже срібні роки заплітаються їй в коси‚

                  Вже діти дорослі, онуки ростуть,

                  А серце таке молоде ще і досі‚

                  І руки спочину ніяк не знайдуть.

 

 

 

Дівчинка: Пахнуть руки її паляницями,

                    Кропом‚ стравами і пшеницею,

                     Пахнуть рученьки м’ятою-рутою,

                    Пахнуть хатою незабутою,

                    Пахнуть руки її огірочками,

                     Свіжовипраними сорочками,

 

Хлопчик: Пахнуть рученьки ніжною ласкою‚

                  Онучаток маленьких колискою,

                   Непомічені, вкрай натруджені,

                   Невідзначені, хоч заслужені.

 

Вчитель.   Загляньмо в бабусині очі. Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати‚ але особливим теплом світяться очі бабусі тоді‚ коли приїздять до неї онучата.

Хлопчик. 

Бабусина доля — як ота тополя,

Що посеред степу

 В небо порина.

Вітер гне тополі‚

 Заметілі в полі.

Так біліє в бабці сивина.

Наткало їй горя 

Як два Чорних моря —

То роки нужденні,

 То шляхи біди.

Тільки і світало,

Як пшеницю жала‚

Та як повертались

Доньки і сини.

А іще світало,

Як защебетали            

У дворі онуки‚

Наче ластівки.

Бабусина доля —

 Як в степу тополя‚

А над нею небо‚ як віки.

 

Дівчинка: Цілую бабусині втомлені руки,
                  Що знали в житті і любов, і розлуки,
                  Що вміють такий смачний торт випікати,
                  І людям добро завжди дарувати.

 Хлопчик. Бабусю, дай ручки твої поцілую,
                 За шийку тебе обійму і щічки погладжу…
                 Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю!
                  І ти мене любиш, хоч я неслухняний,
                  Частенько і шкоду роблю.
              Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,
                  Бо я тебе дуже люблю!

 

Пісня " Ми з бабусею"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель.

А зараз, любі бабусі, ваші онуки хочуть вас про щось запитати.

1.Який найщасливіший день запам’ятався у вашому житті?

2. Коли найбільше радують вас ваші онуки? - Чи часто ви засмучуєтесь від наших пустощів?

3. Якими ви хочете бачити нас у майбутньому?

 

Конкурс "Я знаю свою бабусю"

1.На двох каналах телебачення одночасно йдуть:

• концерт класичної музики,
• інформаційна програма,
• реклама,
• серіал.

Який канал вибере для перегляду бабуся?

2. Якщо в кафе бабусі запропонують на вибір одну із страв – морозиво або піццу, то що вибере бабуся?

3. Уяви, що твоя бабуся виграла путівку за кордон, і їй запропонують на вибір відпочинок на гірськолижному курорті або відпочинок на березі теплого моря.
Яку путівку вибере бабуся?

 

Вчитель: Справді, на плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім усіх домашніх турбот, виховання онуків. Нерідко бабусі заміняють вам тата і маму. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатись до бабусь. А вони-все встигають, на всі запитання дають відповідь. Правда, діти?

Кожна бабуся особлива і любима своїми онуками. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять, ми підготували ще один сюрприз. «За що я люблю свою бабусю».

 

1) Ми довго думали, вирішували, що нашим мамам і бабусям подарувати?
       Адже подарунок, все сказали, найкращим повинен бути!

2) Подарувати «джакузі» ми не можемо
      І квиток на Кіпр нам не купити
    Мерседеси подарувати нам складно теж.
      Що ж подарувати?

   3.  І відповідь сама собою прийшла

      Ми виготовили подарунки своїми руками

       І з дуже великою любов’ю до вас.

Вчитель

Дорогі бабусі! У своєму житті ви не часто отримували подяку, нагороду за свою роботу. І ось учнівська громада нашого класу вирішила встановити нагороду для кожної бабусі. Прийміть від онуків велике спасибі й подарунки.

(Учні вручають саморобні подарунки кожній бабусі).

 

 

ВЧИТЕЛЬ: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для дітей ,онуків, правнуків. Ніжні і щирі слова вам говорили онуки. А зараз я надаю слово дітям.

Мама учениці класу:

Милі наші матусі!

Ми вам шану складаємо

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

То ж «сьогодні я хочу

Вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі,

На тривоги багаті,

За натруджені руки,

Що не знають утоми,

За хвилини розпуки,

Як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі,

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,

Нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили -

Пам’ятати б про це!

Ми вас любимо щиро,

Любить вас і онуки.

Всім здоров’я вам, миру

І цілуємо вам руки!

 

 

 

Хлопчик. 

Як зростем великі‚ то збудуєм хату‚

Всіх бабусь запросим у одну кімнату.

1 для них‚ стареньких, там влаштуєм свято.

Запросим у гості соловейків з гаю‚

Нехай для стареньких красно заспівають,

Щоб бабусі знали‚ що онуків мають.

Внуки‚ як дубочки, внучки‚ як смерічки.

Ще заждіть, бабусі‚ зачекайте трішки‚

Виростуть на поміч онучки-потішки.

Я щодня Пречистій молюся за тебе‚

Щиро прошу ласки у Бога із неба‚

Бо ще дуже довго бабусеньок треба.

 

Дівчинка. 

Богородице-Мати! 0 Пречистая Діво!

Тобі дяку складати Я беруся несміло.

Я молюся до тебе  За татуся і неньку‚

Зачинательку роду‚За бабусю рідненьку.

Даруй‚ Матінко Божа‚ Їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа Додає їй хай сили!

Хай ніколи бабуся Наша горя не знає‚

Поможи їй‚ молюся‚ Преподобна, благаю!

Любов наша до неї Завжди світла й чиста.

Молю серцем‚ душею‚ Будь же з нею‚ Пречиста!

 

 

Пісня Многії літа