Сценарій до державного свята - 8 травня - Дня пам*яті та примирення

Сценарій до 8 травня – Дня пам’яті та примирення

1. Звучить пісня Наталії Бучинської «Перемога». Приспів пісні виконують всі учасники

Перемога свята, Перемога!

Свято миру, свободи й весни!

Чом тоді мої очі вологі? -

Бо не всі повернулись з війни!

Сплять мільйони загиблих в окопах, -

Це моєї країни сини.

Де була б ти сьогодні, Європа?

Де була б ти, якби не вони?

2. Ведучий – про свято 8 Травня

    Кривавою сторінкою в книгу історії світу вписана Друга світова війна. Сім довгих років боролося людство проти фашизму, жорстокості й ненависті, сім довгих років перемагало біль і жахіття війни. Та ось вистояли, подолали, перемогли! Але яку високу ціну було сплачено за цю перемогу! Скільки життів ніколи не знайдуть спокою на землі! Стогіном степових вітрів розноситься світом страждання війни, полум’ям пам’яті лунають постріли на полях боїв, скам’янілими сльозами височіють монументи загиблим… Наше завдання – ніколи не забувати про події тих літ, завжди пам’ятати та передавати наступним поколінням. Саме тому травневе повітря дихає двома датами: ми знаємо День Перемоги – 9 Травня, але не забуваймо і 8 травня – День пам’яті та примирення. День па́м'яті та прими́рення відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини. Ця подія є символом перемоги над нацизмом. Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».

3. Ведучий. Вірш-передмова.

Немов незагоєні рани,

Стоять монументи у плит…

Іще забувати – зарано,

Іще пам’ятати нам слід!

             Шукайте загиблих, знаходьте

             І більш не втрачайте рідних!

            До цих монументів приходьте,

            Вклоняйтесь землі серед них!

4. Ведучий – про пам’ятники.

    Скам’янілими сльозами височіють по всій землі пам’ятники воїнам-визволителям, жертвам війни. Всюди видніються монументи слави і стели Перемоги.

    Батьківщина-Мати, що у Києві, міцно боронить нашу землю, застерігає ворогів та нагадує всім про нездоланне прагнення українців берегти рідний край.

    Пам’ятник дітям, розстріляним у Бабиному Яру, ще не раз змусить заплакати навіть закам’яніле серце.

    Височина Мамаїв курган на правому березі Волги нагадує всім про минулі події. Кожен рух бійців, кожен погляд і застиглий крик розкажуть про те, що ніколи не слід забувати.

    Друга світова війна породила страшне явище – Голокост – масове знищення єврейського населення по всій Європі. Немов незагоєні рани, розкинулися повсюдно монументи жертвам Голокосту. У Будапешті, в Угорщині, вздовж набережної стоять 60 пар старого  бронзового взуття – чоловічого, жіночого, дитячого. Ці чобітки нагадують про події 1944–45 рр., коли фашисти розстрілювали тут єврейське населення, а їхні тіла скидали у воду. Перед стратою людей змушували розбутися, адже взуття коштувало дорого і його можна було продати.

    Не забуває про скоєне лихо і сама Німеччина. У Берліні є Мемориал жертвам Голокосту – величезне поле із сірих плит. Височіє в Берліні і найвідоміший монумент Другої світової війни – пам’ятник Воїну-визволителю. Його історія – символ людяності й самопожертви: радянський солдат на уламках фашистської свастики врятував німецьку дівчину під час масивного артобстрілу Берліна.

5. Ведучий – про внесок козаків у перемогу.

Схиляємось ми шанобливо в задумі,

Тужливо шумлять осокори з боків,

І чується голос в зеленому шумі:

Бережіть і шануйте могили батьків.

     Кожному солдатові завдячуємо ми за перемогу. Свій нетлінний внесок зробили всі – і дорослі, і діти, і на фронті, і в тилу. Завдячуємо ми і українському козацтву, яке на полях боїв згадало споконвічну силу мужнього козака, славетні часи гайдамаків і славних синів Богданових.

6. Звучить пісня «Казаки в Берлине». Танець – гопак.

7. Ведучий. Вірш-передмова.

Проводжала сина на війну

І сльозу ронила сива мати…

Одягнула ладанку йому,

Щоби легше було виживати.

      Де ж ти, сину, де твоя душа?

      До яких небес вона злетіла?

      У червоних маках розцвіла,

      Як краплина крові – зчервоніла.

8. Ведучий – про символіку червоних маків.

Червоний мак - символ пам'яті жертв війни. Вперше його використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. З одного боку зображення уособлює квітку маку, з іншого - кривавий слід від кулі. Скільки маків на полях України, стільки померлих. Немов краплини крові, засіяли вони нашу землю.

9. Ведучий – про долю дітей.

    Не тільки дорослі, але й діти зробили свій внесок у перемогу. Діти працювали в тилу, на заводах і фабриках, які постачали зброю і продовольство на фронт. Діти були в партизанських загонах. Діти були і серед тих, кого розстрілювати фашисти за приналежність до певної нації.

10. Танець «Діти війни»

11. Вірш-передмова.

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково — дорослі і малі…

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві…

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:

Тепер уже були б із них орли!

Схилися ж над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Для всіх, хто є живий і пам’ятає,

Для всіх, кому набати вже не чуть,

Хвилиною мовчання нагадаймо

Про все, що відбулося прямо тут.

Оголошується хвилина мовчання

12. Танець під пісню «Журавлі»

13. Звучить пісня Н. Бучинської «Перемога». Приспів виконують всі учасники

14. Вірш-завершення.

Хай літають завжди журавлі,

Колоски видзвонюють налиті,

Ми за те, щоб мир був на землі

Для усіх людей на цілім світі.