Сценарій до Дня Матері «Благословенна будь в віках, одвічна мати…»

                                             Сценарій до Дня Матері

«Благословенна будь в віках, одвічна мати…»

 

Учень . Стою перед Вами у тихій зажурі і невимовній вдячності. Вдивляюсь у ясний погляд Ваших очей, пещу сиве і м’яке волосся, торкаюсь натруджених долонь, розгладжую вже помітні зморшки біля очей і відчуваю тепло Вашого зболеного серця, сповідуюсь внутрішньою молитвою перед Вами. У ній – і вдячність, і спокута за гріхи перед Вами. Тільки дібрати слів, щоб висловити ту вдячність, не можу. Нема у мові таких слів, щоб передати це. Бо Ви – Мати!

 

Учні.                        1.           Уклін тобі – мати іде…

Тихо іде…

У величній своїй сивині

Сонцем пашить

Слово ніжності й добрості «мати»,

Світлом її усміхається поле весні,

Всі ми, усі

Невсипущої матері діти

Хто б не були –

Хлібороб, космонавт чи поет

Серце її наближає найдальші орбіти,

Що від землі

Простяглись до холодних планет.

                              

                          2.

Доля дітей

Борозниться за обрії прямо,

Кришить метал…

Але в час, як приходить біда,

Знов на вуста

Прилітає, мов ластівка, «мамо»,

Кропить наш біль

Материнська цілюща вода.

                         

 

 

                        

                         3.

Очі її нас ведуть, наче вогники віщі,

Через літа

Котрі крутять дорогу не раз

Шкода лише –

Наші мами на світі не вічні,

Часто вони

Дуже швидко відходять від нас.

                           4.

Руки її,

Щоб добро голубіло в зеніті

Губи її,

Щоб не гасла розрада і сміх…

Всі ми, усі

Материнським теплом обігріті…

Мати іде…

Тихо йде у величній своїй сивині…

 

Учень. Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: «Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…»

 

Учень.                              О руки ті!

                                         Вони вночі не сплять,

                                         Оберігаючи рожевий сон дитяти,

                                         З віків у вічність проліта Земля,

                                         Нас на руках тримаючи, як мати,

                                        З чужих країв вертаючи домів

                                        Після далеких мандрів і розлуки

                                        Цілуймо руки наших матерів

                                        Натруджені, ласкаві, ніжні руки.

                                        Вони нас від колиски повели

                                        І сорочки нам шили-вишивали
                                       І підкидали в небо нас, малих,

                                       Щоб і в житті ми високо літали.

                                        Ніщо не в                                     

                                        Вічні матері

                                       Уже й тоді, як нікому стрічати

                                       Допоки сонце сяє угорі –

                                       Вона живе – многостраждальна мати!

 

Учень. Вам – найріднішим, найдорожчим, наймилішим, даруємо це свято – День Матері! Вітаємо з цим чудовим весняним днем. Прийміть найніжніші слова, найщиріші пісні, гарний настрій!

            Саме на весну припадає це свято, бо весною все прокидається до життя: і вербові котики ніжно лоскочуть нам руки, і березовий сік солодить губи, і дзвінкі струмки, заморожені зимою, весело біжать до річки.

 

Учень. Весна і мама! Що в них спільне є,

            Що жінку ми порівнюєм з весною?

            Бо кожна з них комусь життя дає:

            Весна – Землі, а мама – нам з тобою.

 

Учениця. Весна приходить, будить все од сну.

                 Несе тепло, дає життя рослині.

                А жінка-матір зірочку ясну

               З життям дарує крихітці-дитині.

 

Учень.  Весна і мама! Що в них спільне є,

             Що так одвічно їх обох єднає?

            Бо кожна з них любов, тепло дає,

           Нічого у замін не вимагає.

 

Учениця.  Весна і мати! Радість йде від них,

                  Добро і щедрість, ласка наймиліша.

                  Пташиний спів, дітей веселий сміх

                  І ніжна пісня, щира, найрідніша!

Учень.  Весна і мама! Вічне джерело

             Усього сущого, що в світі процвітає.

             Від них обох іде живе тепло,

            І це весну і матінку єднає!

Учень.   В другу неділю травня  в церквах відбуваються богослужіння на честь усіх матерів. І тоді діти вітають своїх матусь – вітають піснями, віршами, квітами.

 

Учень.    За все, що маю, дякую тобі!

                За все, що маю і що буду мати

                Ночами сняться зорі голубі

                І вишні білі на причілку хати

               Тому, що сняться зорі голубі

               І вишні білі на причілку хати

               Тому спішу подякувати тобі

              За все, що маю і що буду мати

              Нехай світанок цим весняним святом

              Над цілим світом зоряно цвіте.

               Хай сяє сонцем в серці слово – «мати»,

             Таке незгасне, вічне і святе!

 

Учень. Століттями виростали покоління, всією суттю вбираючи мамину пісню. Лагідну вдачу і добрий розум мають діти, що виховуються під спів і казку матері. А сила материнської  любові ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів, легенд і пісень.

Учень.          Дівчину вродливу юнак покохав:

                      Дорожче від неї у світі не мав.

                      І клявся, божився, що любить її,

                     Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

                                     «Тебе я кохаю. За тебе умру.

                                      Віддам за кохання і неньку стару !»

                                     Та мила його не боялась гріха:

                                     Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

                      Всміхнулась лукаво і каже йому:

                      «Не вірю, козаче, коханню твому».

                      «Як справді кохаєш і вірний єси,

                        Мені серце неньки живе принеси».

                                       Юнак, мов згубився: не їв і не спав,

                                      Три дні і три ночі він десь пропадав.

                                      І стався опівночі лютий злочин.

                                      Мов кат, витяв серце у матері син…

                 

                     І знову до милої з серцем в руках

                     Побіг… І скажений гонив його жах!

                    Ось-ось добігає, не чуючи ніг…

                     Та раптом спіткнувся… і впав на поріг.

                                       І серденько неньчине кров’ю стекло,

                                       І ніжно від жалю воно прорекло.

                                       Востаннє озвалось до сина в ту мить:

                                       «Мій любий! Ти впав… Чи тебе не болить?!»

 

Учень.  Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Смерть – невблаганна, старість – невідворотна. Перед цим нещастями ніхто не зможе зачинити двері дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, навчаючи їх робити добро, бути вдячними.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги.

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце!

(Учень та учениця читають поезію на фоні музики )

                                          «Куди ж це ви, мамо?»

Посіяла людям літа свої літечка житом

Прибрала планету, послала стежкам споришу

Навчила дітей, як на світі по совісті жити

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

    -  Куди це ви, мамо! – сполохано кинулись діти,

- Куди ви, бабусю? – онуки біжать до воріт…

- Та я недалечко, де сонце лягає спочити

Пора мені, діти, а ви вже без мене ростіть.

-          Та як же без Вас ми? Та що ви намислили, мамо!

-          А хто нас увечір у сон поведе по казках?

-          А я вам лишаю всі райдуги із журавлями

І срібло на травах, і золото на колосках.

                                          Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата

                                         Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт

                                         Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу

                                         Лишайтесь,матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля

Махнула рукою – злетіли увись рушники

«Лишайтесь щасливі…» - і стала замисленим полем…

На цілу планету, на всі покоління й віки!

 

Учень. Найдорожчою людиною у нашому житті завжди є, була і буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині руки. Перша пісня – мамина, перше знайомство з квітами, птахами, книжкою подарувала мама. Першу іграшку подала мама, і перша порада – теж мамина. Мама – найкраща, найдорожча, єдина. Вона – завжди поруч.

 

Учень.  Я часто ночами пригадую знов

             Дитинства сполохану казку…

             Спасибі, Вам, мамо, за вічну любов,

             І щедру незміряну ласку.

             Схилялось над ліжком привітне чоло

             Дрімали натомлені очі…

             Спасибі, Вам, мамо за ваше тепло

              І довгі недоспані ночі.

             Ховали тривогу в собі й гіркоту

            До мене всміхалися радо…

            Спасибі, Вам, мамо за всю доброту

            І пісню, залишену в спадок.

(Пісня про дитинство)

 

Учень. А без кого не було б наших мам? Правильно, без бабусь. Бабуся! Скільки вона пережила! Скільки вона недоспала ночей, голублячи своїх внучат!

 

Учень. Подивімося у бабусині очі! Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. Це невтомні трудівниці. Заради онуків вони віддають усе. На плечі бабусі лягають усі домашні турботи. На нашому святі теж присутні бабусі. Тож привітаємо і їх!

 

Учениця.  Люба наша бабусю, ми твої внучата.

                  Звертаємось до тебе, щоб щастя побажати.

                 Хоч твоє волосся густо посріблилось,

                 Ти для нас назавжди другом залишилась!

 

Учень.  Ти нас татові й матусі помагаєш вчить.

             Як вирости чесним, як по правді жить.

            Ми твої слова розважні пам’ятати будем.

            І в життя твою науку понесемо всюди.

 

Учениця.  Бажаєм вам сто років жити

                 Без горя, сліз і без журби.

                Хай з вами буде щастя і здоров’я

               На многії літа і назавжди!

(Пісня про бабусю)

 

Учень.   Не забуть нам ніколи

               Вересневий в серпанку той час

             Коли вперше прийшли ми до школи

              Коли все було новим для нас.

 

Учениця. Давайте пригадаєм 1 клас! І перший урок у школі! Пам’ятаєте, любі наші мами, як зі слізьми на очах ми йшли за своєю вчителькою, боязко оглядаючись, чи чекає нас мама. Пам’ятаєте, як вперше ми стояли отут, розгублені, малі, кумедні, з-за квітів ледве виглядали. Нас ...  взяли за руку і повели у 1 клас.

 

 

Учень.  Перший теплий вересневий день

             Нас вели до школи наші мами

             На порозі нас стрічала ти

              Теплими і ніжними словами

              Рученята трепетні, малі

             Взяла у свої ласкаві руки

              І повела в рідній стороні

              У безмежну світлу даль науки.

              Ти була терплячою до нас

              Сумувала і раділа з нами

              І бувало навіть, що не раз

              Хотілося тобі сказати: Мамо!

 

Учениця. А якими зажуреними можна було побачити нас через небажані оцінки, суперечки з друзями. Та все швидко минало, бо завжди поруч були вчителі, а вдома – мами, які підбадьорювали нас. Проходив рік за роком, Ми впевнено крокували країною знань. І впевненості тої нам додавали наші вчителі.

                                  Рідні наші, милі вчителі!

                                 Вас в житті ніколи не забути.

                                  Ви для нас, мов рідні матері –

                                  Найрідніші, найдорожчі люди!

 

Учень.  День Матері відзначається в травні, бо травень – це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого вина – спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні, коли природа-мати виряджає свою доню-землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві.

 

 Учениця. Силу і здоров’я дай нам, Божа Мати,
Поможи нам вчитись, чесно працювати,
Щоб була потіха для рідної мами,
Змилуйся над нами,
Дай нам оминути всяку злу пригоду,
Дай рости на користь рідному народу.

 

Учениця .Діво Пресвятая, Матір Матерів,
Пригорни до серця всіх своїх синів.
Освіти їх світлом золотим,
Наповни любов’ю неспокійний дім.
Научи як землю вберегти від зла,
Розумом, діянням і крилом тепла.
Зоре - Зорянице й сонце доброти,
Землю України, щастям освіти!

Учениця . Свята моя Ненько, я вдячна Тобі,

Що в хаті тепленько і сіль є, і хліб,

За те, що ми можем свій хрест ще нести,

 О Матінко Божа, спаси і прости.

 Твори, Богородице, рідному сину

 Молитву за нас і за всю Україну,

Молитву нехитру, святу і просту,

Неси її, Сину Ісусу Христу.

 Помилуй нас Боже, гріхи нам прости,

 І дай нам ще сили в гріхах не зрости.

 Свята наша Ненько, ми вдячні Тобі,

 Що діток своїх Ти борониш в біді.

Учень.

Моя чорнобривцево - любисткова Україно, рушникова доле моя, уквітчана діамантами-росами, вмита срібними нитками дощів, зігріта ласкою ніжного сонечка!

Учениця.  Я вдячна тобі, рідна моя, земле! Цей степовий вітер, в хвилях якого я купаюсь, приносить наспіви і глибокі роздуми про життя нашого славного українського краю.

 Учень.  В усі віки любов до Батьківщини надавала сили нашим предкам у боротьбі із ворогами і загарбниками.

Учениця.  Почуття патріотизму завжди надихало наших співвітчизників на щоденну працю заради процвітання України.

Учень.  Станемо на коліна перед Матір’ю-Україною і помолимось, як Матері Божій.

Учениця.  Станемо на коліна перед Матір’ю і душею засвітимось правдою, як на сповіді.

Учень.  Станемо на коліна перед Україною – і виростемо духом до небес.

Учениця.  Вишита колоссям і калиною

                     Вигойдана співом солов’я.

                     Звешся веселково Україною,

                     Нене, зачарована моя.

                     Вишиту колоссям і калиною,

                     Виборену кров’ю і вогнем

                     Називаєм гордо Україною,

                     І ніхто нам цим не дорікне.

(Пісня «Рідний край»)

Учень. Війна... зловісним смерчем пролетіла звістка. Стиснулося від болю материнське серце. Добра і ніжна провела за ворота своїх синів-соколів.  Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо, та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни. Працею своєю невтомною наближатиме день перемоги над окупантами. У тривожному чеканні ждуть матері повернення своїх синів-соколів та скільки синів не діждались  наші

матері. Скільки їх згорьованих по всій країні. Ми розділяємо горе матерів нашої України , чиї сини загинули на цій страшній  війні. 

Учениця. Минуло вже 10 років, та відлун­ня війни — тяжкої, кривавої — досі картає людські душі. Не затихли бої, не зникли фронти,не щезла лиховісна окупація.

Учень. Низький уклін вам, дорогі  матері. Вибачте за передчасно посивіле волосся, за ті години, коли ви отримували страшні звістки про смерть ваших синів, за виплакані очі. Якби вітром зірвало хустки з голів матерів і дружин, закрили б вони небо чорними скорботними птахами.

(Пісня про матерів воїнів або про війну)

Учениця. Летять, відлітають у вічність роки. Скільки б їх не минуло, вони не зітруть у народ­ній пам'яті імена захисників Вітчизни, пам'ять про них, про їхні подвиги. Схилімо ж голови пе­ред світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя і ввійшов у безсмертя.       Хвилина мовчання

Учень. Скільки б не було тобі літ – 5 чи 50, завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша наша любов до матері, тим світліше й радісніше життя.

Учениця.            Не блукай між домами, коли вдома жнива,

                                    Їдь частіше до мами, поки мама жива.

Пам’ятай: що не завше ти застанеш її,

Довгий шлях подолавши з міста в рідні краї.

Може в серці заниє той могильний горбок,

Та боргів не покриє ні твій плач, ні вінок.

Тож хай навіть громами доля путь пролива,

Все одно їдь до мами, доки мама жива!!!

(Пісня «Ой,чого ж ти, мамо, посивіла рано»)

 

Учень. Дорогі наші матері, ми ще і ще раз від усього серця вітаємо Вас з цим прекрасним весняним святом – Днем Матері.

Учениця. Бажаємо Вам добра і здійснення сонячних материнських мрій і надій. Радості вам безмеж, вдячності від дітей, синівської любові і тепла. Хай Бог Вам дає сили та спокою, щасливої долі на рідній землі, здоров’я на довгі літа.    Учень. Люба матусю, хай сива зозуля

              Ще років багато Тобі накує.

              Щастя, здоров’я усім ми бажаєм,

              Хай не старіє серденько твоє.

 Учениця. Хай в житті Вам радість буде,

             Процвітайте, як той цвіт,

             Дай, Боже, нашим ненькам

             Многих, довгих і щасливих літ.

Учень.   Закінчилось веселе свято,
               Вірші та співи були в нас!
               Тож, любі мами, наші мами,
               Прийміть в дарунок квіти ці від нас.

(Пісня)