Сценарій до дня народження Лесі Українки.

1.  Ми сьогодні з вами
     Поведемо мову
     Про чудову жінку
     Всім людям відому.

 

2. Оце перед вами,

   У квітах барвінку,

   Наша поетеса -
   Леся Українка.

    

3.  25 лютого 1871 рік.

   В Новоград-Волинському Леся народилася.

   У сім’ї великій гралася, любилася,

 

4. У Олени Пчілки матері-письменниці

   Розуму навчалась маленька бешкетниця.

   У чотири рочки книжки вже читала,

   А у п’ять годочків на фортеп’яно грала.

 

6. Грала собі, грала, музику складала,

   І на своїм городі квіти доглядала.

 

7. З братиком Михайлом була нерозлучна

   Звали Мишолосієй їх за те так влучно.

   Що ж іще сказати, була, як всі діти,

          Тільки працьовита і талановита.

 

8. Народилась Леся
   В Новограді-Волинському.

   Над усе любила
   Землю українську.

 

 

 

9. Ти себе Українкою звала,

   І чи краще знайти ім’я, 

   Тій, що радістю в муках сіяла.

   Як Вітчизна велика твоя !

 

10. Зацвіла твоя творчість барвами-

    Промінь світла для всіх людей.

    Стала зіркою ти провідною,

    Ясной владаркой темних ночей.

 

11. Тобі сьогодні хліб, калину й колос
    Твоя малеча рідна принесла.
    Ти все життя з недугою боролась,
    Та творчістю ти смерть перемогла!

 

Виходить дівчина, тримаючи в руках хліб на вишиваному рушнику

з пучечком калини і колосками пшениці на ньому. Промовляючи слова, вона кладе хліб на столик.

 

Дівчина: Тобі сьогодні хліб, калину й колос
            Твоя малеча рідна принесла.

                Ти все життя з недугою боролась
                Та творчістю ти смерть перемогла.

 

Діалог ведучого і Лесі.

 

Ведучий: Ти, дівчино, в які світи мандруєш?

 

Леся: Я до людей...

 

Ведучий: А як твоє імення?

 

Леся: Леся.

 

Ведучий: А де зросла ти, дівчино вродлива?

 

Леся: Мене весна при лузі породила,
заквітчана у проліски... Водила
вона мене за руку на лани,
на луки дальнії, до верби старої,
розщепленої громом весняним,
водицею з криниці
щоранку напувала...

І я тепер на шлях ступити мушу.

Я поспішаю...

Я до них іду.

(Леся повільно іде до людей і стає біля столика

під портретом поетеси)

 

Хлопчик: Всесвітньо відома українська поетеса Леся Українка - 

                    Лариса Петрівна Косач - народилася 25 лютого 1871 року

                     в місті Новоград-Волинському.

                  Батько Лесі був відомим громадським діячем,

                  мати - українська письменниця Олена Пчілка
 

Мати: Тішся, дитино, поки ще маленька.

           Ти ж бо живеш навесні.

           Ще твоя думка літає легенько,

           Ще твої мрії ясні.

           Мрія полине із думкою вкупці

           Геть у далекі світа -

           Крил не втинай сизокрилій голубці.

           Хай вона вільно літа.

 

 

 

 

 

„На зеленому горбочку”.

 

12. На зеленому горбочку,
    У вишневому садочку,
    Притулилася хатинка,
    Мов маленькая дитинка
    Стиха вийшла виглядати,
    Чи не вийде її мати.
 

13. І до білої хатинки,
   Немов мати до дитинки,
   Вийшло сонце, засвітило
   І хатинку звеселило.

 

Мати: Леся ще з малих років полюбила свою землю і була горда,

          що на ній живе. Вона щиро любила Україну і свій народ.

 

ПІСНЯ „Українка я маленька”.

 

Українка я маленька,

Україна моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

 

Вірна я дочка народу,

Бо з козацького я роду.

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

 

Так я завжди буду жити,

Рідний край буду любити.

Українцям помагати –

Україна моя мати!

 

Українка я маленька,

Так назвала мене ненька.

Завжди буду так ся звати,

Бо Вкраїна моя мати!

 

14.  До тебе, Україно, наша бездольна мати,

     Струна моя перша озветься.

     І буде струна урочисто і тихо лунати,

     І пісня від серця поллється.

 

15. По світі широкому буде та пісня літати,

     А з нею надія кохана.

     Скрізь буде по світі шукати, між людьми питати,

     Де схована доля незнана?

 

16.  І, може, зустрінеться пісня моя самотня,

     У світі з пташками-піснями,

    То швидко полине тоді тая гучная зграя
    Далеко шляхами-тернами.

 

17. Полине у синєє море, полине у гори,

     Літатиме в чистому полю,

     Здійметься високо, високо в небесні простори
     І, може, тоді завітає та доля жадана
     До нашої вбогої хати.

     До тебе, моя ти Україно мила, кохана.

     Моя безталанная мати!

 

Пісня „Лети, наша пісня”.

 

Дівчина: Леся росла хворобливою дівчиною і не могла           

               по-справжньому радіти життю. В кожному своєму вірші    

               маленька українка зверталася до природи, яка допомагала їй

               жити і працювати.

 

 18. На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,

    А хто стрівався на шляху зо мною,

   Того я щирим серденьком вітала...

19. Я йду шляхом, пісні свої співаю;

     Та не шукайте в них пророчої науки,

     Ні! Голосу я гучного не маю.

 

„Вже сонечко в море сіда”.

 

20. Вже сонечко в море сіда;
     У тихому морі темніє;
     Прозора, глибока вода,
     Немов оксамит, зеленіє.

21. На хвилях зелених тремтять
     Червонії іскри блискучі
     І ясним огнем миготять,
     Мов блискавка з темної тучі.

22. А де корабель ваш пробіг,
     Дорога там довга й широка
     Біліє, як мармур, як сніг,
     І ледве примітне для ока.

23. Рожевіє пінистий край;
     То іскра заблисне, то згасне…
     Ось промінь остатній! Прощай,
     Веселеє сонечко ясне!

 

Хлопчик: Вже дорослою Леся видала 1902 року в Києві книжечку під

               назвою „Дитячі ігри, пісні й казки”, де вмістила казки, танці й

               пісеньки, які пам’ятала з дитинства.

               Послухайте.

 

 

 

Пісня „Козуня”.

 

Козуню-любуню,

Пристань до мене,

Нічого не будеш

Робити в мене:

У мене водиця

Віконцем тече,

У мене горобчик

Хліба напече.

У мене лисиці

Спечуть паляниці,

У мене ведмідь

Ізварить обід.

 

Дівчина: Важко захворіла Леся і, в ліжку лежачи, писала:

             Соловейковий спів навесні
            Ллється в гаю, в зеленім розмаю.

            Та пісень тих я чуть не здолаю.

          

           25. І весняні квіти запашні
               Не для мене розквітли у гаю, -
               Я не бачу весняного раю;

               Тії співи та квіти ясні,

              Наче казку дивну пригадаю -
              У сні!..

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня „Стояла я і слухала весну”.

 

26. Стояла я і слухала весну,
     Весна мені багато говорила,
     Співала пісню дзвінку, голосну
     То знов таємно-тихо шепотіла.

27. Вона мені співала про любов,
     Про молодощі, радощі, надії,
     Вона мені переспівала знов
     Те, що давно мені співали мрії.

 

28.  Сім струн я торкаю, струна по струні,

   Нехай мої струни лунають,

   Нехай мої співи літають
   По рідній, коханій моїй стороні.

 

29. І, може, де кобза найдеться,

   Що гучно на співи озветься,

   На співи, на струни мої негучні.

 

30. І, може, заграє та кобза вільніше,

   Ніж тихії струни мої,

   І вільнії гуки її

   Знайдуть по слухання у світі пильніше,

   І буде та кобза гучна,

   Та тільки не може вона

   Лунати від струн моїх тихих щиріше.

 

 

 

 

 

 

Пісня „Хотіла б я піснею стати”.

 

31. Хотіла б я піснею стати
   У сюю хвилину ясну,
   Щоб вільно по світі літати,
   Щоб вітер розносив луну.

32. Щоб геть аж під яснії зорі
   Полинути співом дзвінким,
   Упасти на хвилі прозорі,
   Буяти над морем хибким.

33. Лунали б тоді мої мрії
   І щастя моє таємне,
   Ясніші, ніж зорі яснії,
   Гучніші, ніж море гучне.

Вірш „ Мамо, іде вже зима”,

Інсценування вірша «Мамо, іде вже зима»

 

Син:  (сидить на підвіконні і дивиться у вікно, мати вишиває)

«Мамо, іде вже зима,

снігом травицю вкриває,

в гаю пташок вже немає...

Мамо, чи  кожна пташина

в вирій на зиму літає?

 

Мати:  (залишає вишивання, підходить до вікна)

Ні, не кожна, онде, бачиш, пташина

сивенька скаче швидко отам біля хати?

Ще зосталась пташина маленька.

 

Син:  Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?

 

 

Мати:  Не боїться морозу вона,

не покине країни рідної,

не боїться зими навісної,

жде, що знову прилине весна.”

 

Син:  Мамо! Ті сиві пташки сміливі,

певно, ще й дуже,

чи то безпечні такі, -

чуєш, цвірінькають так,

мов їм про зиму байдуже!

Бач, - розспівались як!

 

Мати:  Не байдуже тій пташці, мій сину,

мусить пташка малесенька дбати,

де б водиці дістати краплинку,

де під снігом поживу шукати.

 

Син:  Нащо ж співає? Чудна!

Краще шукала б зерна !

 

Мати:  Спів пташині потіха одна, -

хоч голодна, співа веселенько,

розважає пташине серденько.

Жде, що знову прилине весна.

 

 

Дівчина: Леся дуже любила і квітучу весну.

               Про неї писала часто   поетеса у віршах.
Знов весна і знов надії
В серці хворім оживають. 

    Знов мене колишуть мрії,

    Сни про щастя навівають.

 

 

35. Весно красна! Любі мрії!

     Сни мої щасливі!

     Я люблю вас, хоч і знаю,

     Що ви всі зрадливі...

 

 36. Як яснеє сонце

   Закине свій промінь ясний
   До тебе в віконце, -
   Озвись на привіт весняний.

 

37. Олесю, серденько,

   Співай веселенько!

   Весняного ранку
   Співай, моя люба, веснянку !

 

Хоровод „Подоляночка”.

 

Уривок із драми „Лісова пісня”.

(від слів: „Не руш! Не ріж! Не убивай” і до „Заграй мені, а я - поколишусь”.)
 

Учень: Ви побачили уривок із драми „Лісова пісня”.

         Мавка - це дівчина, яка зачарувала Лесю на весь вік. І звучать її

        слова, наче заповіт:

           Як умру, на світі запалає
           Покинутий вогонь моїх пісень,

           І стримуваний пломінь засіяє,

           Вночі запалений, горітиме удень!

 

 

 

 

 

 

УЧЕНЬ: Творчість Лесі Українки багата і різноманітна. Її поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу. Цілу збірку українських пісень, казок, ігор зібрала поетеса, записала і передала нам у спадок.

І звучать її слова, наче заповіт:

 

38. Як умру, на світі запалає

     Покинутий вогонь моїх пісень,

     І стримуваний промінь засіяє,

     Вночі запалений, горітиме удень.

 

39. Рано пішла з життя Леся Українка,

     Та нам у спадок

     Залишила пісню, повну згадок,

     Пам'ять залишила назавжди.

 

40. Нова доба над нами ожива,

     Та слово Лесі вічно з нами буде,

     Як меч проти неправди і облуди,

     В борні за правду зброя вікова.

 

41. Не стерлась райдужна сторінка,

     Не вмерла пісня лісова,

     Безсмертна Леся Українка

     Була і є, повік жива.

 

42. Ці вірші із України

    Знають нині всі родини,

    Край свій рідний так любити,

    Треба всім нам, любі діти.