Сценарій до Дня Перемоги "Перемога одна на всіх"

День перемоги 2018

Лунає тиха музика. Відкривається завіса.

На сцену виходять 5 читців. Стають клином. Тихо лунає музика.

 

1. День Перемоги! День Перемоги!

Іде по країні весна.

Дев’ятого травня! Дев’ятого травня!

Війна закінчилась страшна.

 

2. Через війну вели усі дороги,

Через біду, пекельний страх

Щоб квітло сонцем свято Перемоги

І радістю світилося в очах.

 

3. Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги – це найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

 

Вед. Останнім мирним днем 1941року була субота. Після звичайного трудового тижня мільйони радянських людей йшли відпочивати. Тільки продовжували дихати жаром домни, диміли труби, безперестанно працюючих підприємств, по залізничних коліях мчали вантажні та пасажирські потяги.

Вед. Тишу ночі, що настала по літньому теплої, наповненої пахощами, в багатьох містах і селах порушували голоси молодих людей, святкуючих свій вступ в доросле життя.

(Звучить «Шкільний вальс» І.Дунаєвського. Музика ледь чутна. На сцену   вибігає    випускниця).

Дів. Це був звичайний червне­вий день. Хіба що тільки сонце світило яскраво-яскраво. І небо було голубе-голубе. А ще...

(В цей час до неї навшпиньки наближається юнак. Спочатку бере її за плечі, а потім вони беруться за руки).

Хл. А ще у нас був випускний.

Разом. Пам'ятаєте?

(Із-за куліс парами вибігають випускники).

Друга пара. Пам'ятаєте?

Третя пара. Пам'ятаєте?

Четверта пара. Пам'ятаєте?

(Кожна пара, говорячи свої слова, виходить наперед).

Друга пара.

Дів.  Мені  страшенно  намуляли  мої нові черевики.

Хло. (дивлячись на неї закохано). Ти сьогодні така гарна.

Дів.   А ти такий смішний.

Третя пара.

Хл. Я написав тобі вірші.

Дів. І цілий вечір вагався мені їх показа­ти?

(До них підкрадається перша випускниця).

Дів. А ми їх з дівчатами викра­ли і прочитали.

Хл. Правда? Всі (по черзі). Правда. Правда. Правда.

Дів. Друзі, танцюємо, вальс.

(Музика звучить гучніше. Випускники танцюють. Десь далеко  чути звуки грому).

Дів. Ой, мамо, я так грому бо­юсь.

(голос Левітану)

Хлоп. Це не грім. Це — війна.

(Пари розбігаються, з вигуками: «Це війна!»)

 

Чтець.

Червневий день. Щасливий вечір.

І не чека ніхто біди.

І сміх, усмішка. Шаль на плечі.

І оголошення війни.

І все. Змарніли враз обличчя.

І сльози, крики, жах, печаль.

Солдати йдуть і мчать мов річчя.

А на плечах лишилась шаль.

За що? Питає мати сина,

В очах жінок лиш біль і жаль.

За що? Кохана пада на коліна.

Війна сказав. Й пішов у даль.

Ніхто не знав, коли скінчиться.

Вона не зна чи він живий.

Війна. Фашист все далі мчиться

А шаль і досі все на ній.

Та раптом лист, що не чекала,

Який обпалить руки їй.

Що повідомить страшну звістку.

Пішов. Покинув. Не живий.

За що? І впала на коліна.

І туга, біль, страшна печаль.

Фашист. І все. І постріл. Куля.

З плечей упала її шаль.

Війна. Скалічила. Забрала.

Зламала. Знищила. Взяла.

А скільки б щастя мали люди,

Якби не почалась війна!

Самый любимый (песня+видео)

 

Хлопець.

Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай
Коли смуток огорне, жовтий дощ стіка
І в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть, вже й забувши їх.
І коли листів нема із далечини...

інших вже не ждуть дарма — стомлені вони.

Повернуся, тільки жди

І не зич добра тим, хто каже далі йди і забудь... пора.

Хай повірять мати й син, що нема мене
Друзі втішаться отим "було й промине",
Сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина.

На помин душі…Та ні. Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш із смертельних лав
"Поталанило, еге ж?" - скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм в літо вогняне
Як чеканням ти своїм вберегла мене.

Як вцілів я? Вижив як?
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так, як ніхто не вмів.

 

Контемп

 

Вед. Розквітлих море вже тюльпанів.

Квітками дихає весна.

А в наших любих ветеранів

Перед очима все війна...

 

Вед. Чому це серце защеміло?

 Пройшли роки - воно болить.

Мабуть, це роки неумілі:

Не здатні рани заживить...

 

Вед.  І знов в полях квітують маки.

Як кров, червоні пелюстки.

 Поля ці чують ще атаки,

Криваві відгуки війни.

 

Вед. Чимало тут лягло героїв!

Вони у пам"яті живі.

Ми не забудем їх ніколи!

Бо їм дано в степу цвісти.

Маки

 

Вед.  Дівчата військових років…Зв’язкові, розвідниці ,медичні сестри – як багато вони значили на війні.

Вед. Навіть своєю присутністю вони пробуджували «добрі почуття», що могли зникнути в ті злі часи.

Вед. Боязливі – ставали хоробрими, а хоробрі – героями на очах, у сміливих дівчат, чий осуд був нестерпним, а схвалення – необхідним.

Вед. В свої 17 років їм хотілось хоч краєчком напівдитячої долоні доторкнутися до невипробуваного щастя, яке дорослі називають коханням.

Ілона Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.

Ніка Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.

Лія Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.

 

 «Баллада о зенитчицах»

 

Вед. 4 роки йшла війна, це 1418 днів, 34тис. годин і 20мільйонів загиблих людей. А ми живемо в епоху великих масштабів, ми звикли до великих цифр, ми з легкістю майже не замислюючись вимовляємо: тисячі. Але 20 мільйонів загиблих. Ви уявляєте, що це?

Вед. Якщо по кожному загиблому із 20ти мільйонів, в країні оголосити хвилину мовчання, країна буде мовчати…32 роки.

 

Вед. Перед трагічною хвилиною мовчання

словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

 

Вед. І тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль.

Тож прошу всіх піднятись для прощання,

І вшанувать полеглих хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання

 

Вед. У Європі буяє весна,
Зустрічаючи День Перемоги.
Ветеранам ще сниться війна
І жорстокі воєнні дороги...

Вед. Вже давно повернулись з війни
Ветерани до рідних домівок,
Відродили державу вони
І навчили її захищати...

Вед. Ми сердечно вітаємо вас,
Ветерани війни світової!
Ви Європу творили для нас
З мирним небом над головою.

 

«Спасибо деду за Победу»

 

Вед.  Ти прийшла, Перемого, слідами війни,

З-під заліза і попелу – цвітом весни, 

Тим навічним вогнем, що горить – не згоря,

Обеліском, який увінчала зоря.

 

Вед.  Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

 

Перемога + квіти