Сценарій до Дня святого Валентина

Міністерство охорони здоров’я України

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Кременчуцький медичний коледж

ім. В.І. Литвиненка

 

 

 

 

 

Матеріали сценарію виховного заходу

«Прийшла любов непрохана й неждана…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Викладач хімії та біології

                                                          Шаповал Алла Вікторівна

 

 

 

м. Кременчук

2013 рік

 

За сценою : Минуще все, любов лиш вічна.

Міліють ріки, душі і слова.

І лиш вона пронизує сторіччя,

Перецвітає й знову ожива.

Ведуча. Плаче розгублена скрипка

Здалеку десь, з висоти...

І ні початку не видно,

І до кінця не дійти...

Ведучий. Хто її струни тривожить знову і знову?

Ведуча. Це на печаль не схоже.

 Схоже скоріш на любов...

Ведучий     Добрий день, любі друзі!

Ведучий.  Доброго дня дорогі гості! Ми раді вас вітати на святковій програмі «Всепочинається з любові»

Ведуча.    Ось уже 17століть поспіль закохані всього світу відзначаютьнайромантичніше свято року - День Св. Валентина - свято всіх закоханих.

Ведучий.   Любов...Спробуй осягни її, коли вона, як світ, велика і давня.   Спробуй опиши, коли люди вклали її в одне-однісіньке слово-люблю!

Ведуча. Любов...Це й невинна іскра, що раптом спалахує дивовижною, загравою, страшний буревій, що гасить ту пожежу і запалює нову, ще дивовижнішу.

Ведучий. Це й грандіозна сніжинка з химерними, загадковими малюнками своєї сутності, що зникає при першому подиху тепла, і важка гаряча сльоза, здатна розтопити вічні людські байдужості.

«Снег кружится»

Ведуча. Любов...Ви довіряєтесь своїм почуттям! На ваших вустах посмішка  як промінь ранкового сонця. У ваших серцях випромінюється тепло, ласка, ніжність. У вашому серці горить полум’я любові!

Ведучий.   А особливо сьогодні в день Святого Валентина.

Ведуча. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона

Простягає до зір свої руки...

В день такий розквітає весна

 І тремтить від солодкої муки

Музичний номер

Ведуча. Навряд чи будь-хто з вас скаже «Я не хочу кохання». Кохати хочуть всі.  І це так природно, як росте трава весною, як співає соловейко. Кохання... про нього мріють. Його чекають. І ось воно приходить.

Ведучий. Вона прийшла непрохана нежданна,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливе з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Ведуча    Вона прийшла заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала, манила,

Такою ніжною і доброю була.

Ведучий  І я не чув як жайвір в небі танув,

Кого остерігає з висоти...

Прийшла любов, непрохана й неждана –

Ну як мені за нею не піти.

Ведуча. Кажуть, що кохання і талант приходять не до всіх. Кохати - це не тільки насолоджуватися, упиватися своїм щастям, кохати - це віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині. Саме заради кохання творяться дива, здійснюються подвиги...

Музичний номер

Ведучий. А що це за чарівна мелодія звучить?

Ведуча. О чудо! До нас з небес спустився бог кохання Купідон.

Купидон. Амуры, орудие к бою!

Амурчик 1. Мне праздник этот очень близок.

Любви всю жизнь я песнь пою.

И эту груду “валентинок”

От всего сердца Вам дарю! (бросает в зал)

Амурчик 2 . Пусть сбудутся у Вас желанья!

Пусть жарко бьются все сердца,

И всем влюбленным мы желаем

Не расставаться никогда.

Купидон. После долгих плаваний и странствий, небо, землю, море обойдя,

истоптав последние сандалии к вам пришел я, милые друзья. Все вы в ожидании и волнении, вот оно охватывает вас. Через миг, какаое-то мгновенье, Афродита явится сейчас.

Афродіта. В стране любви веселая бессонница,

Гортанный смех и шепот, голоса,

И лампа электрическая - солнце, 

И веточка еловая - леса.

Страна любви живет со всеми дружно,

Прощает всем обиды и грехи,

Не знает времени, на ужин

Там подают улыбки и стихи.

Тепло души там ходит вместо денег,

Перинами там служат облака.

И будет так всегда! В мои владенья

Не вторгнутся враждебные войска!

 

Здравствуйте, мои дорогие влюблённые, я рада приветствовать в моей стране Любви.

Купидон. Ты румянец на моей щеке,

Ты в моей неделе воскресенье,

Линию судьбы мне на руке

Прочертила ты, мое спасенье.

Ты мой труд, ты песенка моя.

Сладость хлеба, радость бытия.

Амурчик1. Все начинается с любви...

Амурчик2. Твердят: «Вначале было слово...»

Амурчик1. А мы провозглашаем снова:

Все вместе. Все начинается с любви!!!

Музичний номер

Гера. Здравствуйте, я совершенно случайно услышала те слова, которые наговорила вам Афродита. Неужели вы ей поверили? Но у меня, Геры, есть свое - правильное мнение.

Нет, любов не странный трепет, 

Не полночный сладкий лепет,

Не мечты, и не желанья,

Не безумные признанья,

Это и не жар ночей,

Не объятья у свечей,

И не умопомраченье,

Это - самоотреченье.

Всепрощающая глупость,

В чем-то, может, даже тупость.

Если выпьешь этот яд, жизни будешь ты не рад!

Любовь - это измены, постоянный обман, страдания, безответность и порой даже смерть. Вспомним героев Шекспира. /Нет повести печальнее на свете, чем повестьо              Ромео и Джульетте.

Джульетта. Меня ты любишь? Знаю, скажешь: «Да».

Тебе я верю. Но, хоть и поклявшись,

Ты можешь обмануть: ведь сам Юпитер

Над клятвами любовников смеется.

Омилый мой Ромео, если любишь, -

Скажи мне честно. Если ж ты находишь.

Что слишком быстро победил меня, -

Нахмурюсь я, скажу капризно: «Нет»,

 Чтоб ты молил. Иначе - ни за что!

Да, мой Монтекки, да, я безрассудна,

И ветряной меня ты вправе счесть.

Но верь мне, друг, - и буду я верней

Всех, кто себя вести хитро умеет.

И я могла б казаться равнодушной,

Когда б ты не застал меня врасплох

И не подслушал бы моих признаний.

Прости ж меня, прошу, и не считай

За легкомыслие порыв мой страстный,

Который ночи мрак тебе открыл.

Ромео.   Клянусь тебе священною луной,

               Что серебрит цветущие деревья...

Джульетта. О, не клянись луной непостоянной,

Луной, свой вид меняющей так часто,

Чтоб и твоя любовь не изменилась.

Ромео. Так чем поклясться?

Джульетта.   Вовсе не клянись,

Иль, если хочешь, поклянись собою,

Самим собой - души моей кумиром, -

И я поверю.

Ромео.      Если чувство сердца...

Джульетта. Нет, не клянись! Хоть радость ты моя,

Но сговор наш ночной мне не на радость.

Он слишком скор, внезапен, необдуман –

Как молния, что исчезает раньше,

Чем скажем мы: «Вот молния». О милый,

Спокойной ночи! Пусть росток любви

 В дыханье теплом лета расцветает

Цветком прекрасным в миг, когда мы снова

Увидимся. Друг, доброй, доброй ночи!

В своей душе покой и мир найди,

Какой сейчас царит в моей груди.

Ромео. Счастливая, счастливейшая ночь!

Но, если ночь, - боюсь, не сон ли это?

Сон, слишком для действительности сладкий!

Г ера. Ну вот, вы убедились, что вся ваша любовь - это глупости, которые Приносят только неприятности и несчастья.

Афродита. Не бывает любви несчастной.

Может быть она  горькой, трудной.

Безответной и безрассудной,

Может быть Смертельно опасной,

Но несчастной Любовь не бывает,

Даже если она Убивает.

Тот, кто этого не усвоит,

И счастливой любви не стоит.

Музичний номер

Ведучий.  Кохання - це вимогливе почуття і до себе, і по відношенню до

коханого. Музика кохання... Вона звучить в кожному з нас. Але людина тим і велична, що вона диригент цього оркестру життя. Вона може все або нічого. Зробить цю музику чарівною чи перетворить на тріску, яка буде плисти, підхоплена хвилями почуттів. Тому кожному потрібно навчитись керувати своїми почуттями, а головне - вміти чекати справжнього глибокого кохання.

Ведуча.   Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних, неповторних літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.

Вона росте, ще завтра буде вишенька.

Але печаль приходить завчасу.

Це ще не сльози - це квітуча вишенька.

Що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємністю:

Хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому, бо любить іншу дівчину,

А вірність має душу неподільчіву.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять.

Ведучий   В різні часи і різні народи освідчувались в коханні по-різному.

«Лиш вона» 

 

Ведуча. До вашої уваги пропонуємо подивитись уривок із п’єси Г. Квітки-

Основ ’яненка “Сватання на Гончарівці”)

(Виходять Одарка та Уляна)

Одарка.  Та вже ж, Улясю, як собі хоч, а я тобі мати, так я тобі скажу:

скоріш в мене на долоні волосся виросте, чим я віддам тебе за Олексія.

Та вже тут нічого патякати: я вже старому Кандзюбі казала, щоб

сьогодні сватів присилали.

Уляна.  Ой, лишенько, сьогодні!

Одарка.  Сьогодні, сьогодні! Чого тут відкладати. Постій, же доню, тут; Стецько прийде, та й поговорите з ним любесенько. А ти не безумствуй, будь до нього приязна...

(Уляна залишається сама)

Уляна. Об чім мені з таким дурнем і говорити? Я не вмію...

(Вбігає Стецько, розмахує руками; роззявивши рота оглядає Оксану) Стецько. Та й патлата! А що у вас є поїсти?

Уляна.  Нічого, дурень.

Стецько.  Брешеш - бо, як нічого! Батько казав: розпитай її обо всім. А чорт її зна, об чім її розпитувати! Я усе позабував.

Уляна. Так піди до батька та й розпитай, коли позабував!

Стецько. Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, та вірша розкажи.

На курочці пір’ячко рябоє:

Любимося, серденько, обоє.

Диб, диб на село,

Кив, морг на нього.

А чи підеш ти за мене, Уляно?

Уляна. Твій вірш такий, що і нічого не второпаєш. Ось послухай, що я тобі скажу:

В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Стецько стидкий,

Стецько бридкий!

Цур тобі, не в’яжися!

Пек тобі, відчепися!

Божевільний!

Не дурна я і не п’яна,

Щоб пішла я за Степана.

Лучче впасти мені з дубу,

Чим йти за Кандзюбу.

Лучче мені з мосту в воду,

Чим достатися уроду!

Стецько. Поганий вірш. Хто тебе, нечистий, такого навчив. Не треба мені твого хотіння; підеш без нього. А ще батько казав, щоб ти не дрочилась. Уляна.              А чого мені дрочитись?  Я не скотина, нехай бог милує! А щоб я пішла за тебе, то навряд.

Стецько.  Ей!.. чи Пріська, чи Домахо, чи як тебе. Послухай та йди. Ось коли б ти була моя жінка та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобі пику побив, як мені батько часом б’є; а то ще тепер не можна. Батько казав, після весілля можна жінку бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма, я  і              підожду. А поки ще ласкаво просю: піди за мене!

Уляна. Я за тебе не піду. Геть від мене бридкий. (Дає гарбуза)

Стецько. Я ось батькові розкажу. А з гарбуза каші зварю.

(Стецько схопив гарбуза; побіг, підстрибуючи. Заходить Олексій)

Олексій. Здорово, Уляно. Нехай тобі Бог помога.

Уляна.  (нахиляється до нього, обіймає) Олексійчику, мій голубчику! Я без тебе не хочу на білім світі жити! Не вмирай без мене, візьми мене з собою! Не покинь мене сиротинкою!

Олексій. Так се правда? Де ж твоя божба, Уляно? Тяжко моєму серцю, коли вже й ти не держиш правди і міняєш того, хто тебе любив від щирого серця... дуже, дуже любив!., і міняєш на кого? Не боїшся ж ти бога, га?

Уляна ( все голублячи його ). Бога я боюсь, люблю тебе, мій лебедику, мій сизий голубоньку; час від часу більш люблю, чим уперше на вулиці зійшлися. Не покинула б тебе ні за що на світі, що ж будеш робити? Не моя воленька: мати силує.

Олексій.  Ти ж їй казала, що мене любиш?

Уляна. Казала усе: казала, що не хочу за Стецька, казала, що коли не за тебе, то й ні за кого не піду; так і говорити не дає. Та вже ж: на усе піду, а за Стецьком не буду. Приголуб же мене у останній разочок! (Обіймаються).

Уляна. Горе, лихо і біда!

Не дають за тебе!

Олексію, серце моє,

Не покинь ти мене!

Олексій. Не вбивайсь, моя Уляно!

Буду вічно я любити,

Бо ніяк мені не можна

Без тебе на світі жити!

Уляна. Я боюся зоставатись;

                      Вже і мати скоро вийде.

Олексій. Тяжко, важко розставатись!

Що ж?? Нехай же хоч і прийде, -

В ноги їй тут впаду,

Слізоньками обіллю.

Уляна. Станьмо ми ії молити,

                      Станьмо жалібно просити:

Разом. Не розлучай нас, мамо рідна!

                   Ой, дай пожити ще нам бідним!

                     Не пий, не пий ти нашої крові!

                     Не розривай між нас любові!

Уляна. Умру без тебе, Олексію!

Олексій. Собі я смерть заподію!..

Олексій. Горе, лихо і біда!

Не дають за мене!

Ой, Улясю, серце моє,

Не забудь ти мене!

Уляна. Горе, лихо і біда!

Не дають за тебе!

Олексію, серце моє,

Не покинь ти мене!

Ведуча. Кохання коханням... А чому саме Валентинів день?

Ведучий.  З приводу походження цього свята існує багато різних легенд. За однією з легенд, ще в давнину, християнський священик Валентин таємно обвінчав закоханих, за що 14 лютого був страчений.

Ведуча. А ось друга легенда. Християнський проповідник Валентин, був осуджений за віру, і зате, що на очах у всіх зцілив незрячу доньку начальника в’язниці. За вироком суду його повинні були стратити 14 лютого. Напередодні страти він послав коханій ніжний прощальний лист, в пам’ять якого, тепер в день Святого Валентина закохані дарують один одному вітальні листівки в вигляді сердець, так звані “валентинки”, з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні або з жартами.

Ведуча. А ось ще одна романтична оповідь з приводу цього свята. Святий Валентин, священик з містечка Терні (Італія), мав чудовий квітник. І в нього була звичка роздавати букети квітів закоханим молодим людям Священик Валентин повінчав не одну пару, і всі ці сім’ї жили у любовіта щасті. І тому всі закохані приходили до нього по квіти. Священик Валентин встановив дату роздачі квітів - 14 лютого, а сам став заступником всіх закоханих.

Ведучий. Але скільки б не було легенд, для всіх нас 14 лютого залишається прекрасним святом, що дає можливість нагадати про силу і дієвість доброго слова і погляду, пересвідчитися у тому, як прекрасно жити у світі де перемагає любов...

Звучить пісня ”Валентинів день ”