Сценарій до роковин Голодомору 1932-33рр.

 

 

 

 

 

 

Сценарій вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років:

,,Скорботна пам’ять поколінь…’’

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:  Вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей. Поглибити знання про роки Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, виховувати  повагу до історичного минулого свого народу. Виховувати патріотизм та зацікавленість до вивчення історичного минулого України.

Обладнання:

1.На стіні панно із 2-х чорних хусток, уквітчаних калиною, 5 пшеничних колосків, перев’язаних чорною стрічкою, на покуті ікона, обрамлена рушником.
2.На столі розламана хлібина і склянка з водою,у підсвічнику – свіча.
3. Книжкова виставка «Голод -33 – незагойна рана України»

4. Напис «Ціна йому – життя»
5. ІКТ

Хід заходу

Ведучі одягнені в чорний одяг

На початку дзвони.

Ведучий 1:        Пам’яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від штучного Голоду у 1932 – 1933 роках, присвячується…

 

 

 На екрані відео кліп «Свіча» Оксани Білозір

Учні, вдягнені у вбрання темного кольору, виходять з обох боків, шикуються в «журавлиний ключ». Юнак запалює свічку.

 

Учень 1:

Мовчати про це не можна, не сила,

Від спогадів кров аж холоне у жилах.

Вмирали діти і немовлята,

Старі бабусі й вродливі дівчата,

 

Вмирали села. Зникали птиці.

«Буксири» скидали трупи в криниці.

Опухла матір, не може сісти ...

«Уповноважені» і «активісти»

З-під немовляти, із-під ряднини,

П'яні згорнули останні зернини.

 

Тиша і смуток. Запалі могили..

Мільйони трупів Вкраїну вкрили.

Трагічна подія відома планеті:

Голодне море у тридцять третім.

Увінчаний він страшним розп'яттям...

Катам народу! Прокляття!

 

Ведучий 1:  Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор , який призвів до небачених безневинних  жертв.

 

Ведучий 2:  У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів… Голодомор 1932-33 рр. – це  період з квітня 1932 по листопад 1933 років.

 

Відео Голодомор-прояв нелюдської сутності сталінської ідеології

https://www.youtube.com/watch?v=J0eO-7osCcU

Учень 2:

Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть варево виймали з печі,
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,
-Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш - не було голодомору!

 

 

Ведучий 1:  Нині ми знаємо, що тут було. Був голод , штучно організований , був масовий сталінський геноцид , свідомо спрямований на згубу українського народу. Це безпрецедентний за своїм катівським розміром злочин сталінщини завдав Україні найтяжчих втрат , коштував нації мільйони і мільйони людських життів, у тому числі й материнських й дитячих .

 

 

Лунає музика Мирослава Скорика. (Впродовж композиції звучить то тихіше, то гучніше).

 

Ведучий 2: 1932-й рік… Того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали незаконно і почали забирати з домівок усе, що знаходили.
Шукали хліб усюди - розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод.
Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна, це було велике щастя. Найстрашніше почалося весною 1933 року, Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду.
 

Ведучий 1:  Люди їли все, що можливо було жувати. Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.
 

Ведучий 2: Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, бо вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли на візках.
Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Люди божеволіли з голоду.

 

СЦЕНКА
Сидить зажурена жінка посеред хати. За порожнім столом, на ньому лише сіль. На ослоні четверо малих дітей, сидять купкою, обнялись і щось шепочуть.
1 дитина Мамо! Мамо! Я їсти хочу!
2 дитина Мамо! Мамо, животик болить!
3 дитина Мамочко! Рідненька! Дай хоч крихіточку хлібчика!
Мати зажурено повертає до них голову, мовчки дивиться.
Діти встають, підходять до неї, обступають з усіх боків, стають на коліна і знову просять.
- Мамо, дайте їсти 
Мати мовчки дивиться, а потім і каже : 
Я вам казку розповім, а ви слухайте от і забудете про їжу.
Починає розповідати казочку
Десь у темному лісі …
Одне із дітей каже :
- Мамо! Мамо в очах темно!
Мати встає підходить до дитини, сідає на підлогу, бере голову дитини собі на коліна :
- Закрий очі й поспи.
Дитина Я не хочу очі закривати. 
Мати. То дивись на мене, я тебе поколишу.
Дитина. Не колиш мене мамо! Я помираю. Дай мені їсти хоч крихту, і я оживу..
Мати. Прости мені, доню, немає, що їсти.
Дитина. Мамочко, я ж помираю і останній раз їсти прошу.
Мати. Нічого в хаті в нас не має, прости мене, дитино рідна, нічим тебе я не врятую.
Мати схиляється над дитиною і цілує його, бере на руки і кладе на ослін.

Учень 3:

Запалімо пам’яті свічу,
Всім святим молімось в Божім Храмі.
За душі закатованих катами,
Молитву нашу, Господи, почуй!

Згадаймо тих, хто з голоду зітлів,
Кого та смерть поклала у могилу...
Мільйони українців! Боже Милий,
Чому Ти мій народ не захистив?

— Матусю, хлібця! —  кви́лила дитина.
А в хату вже злетілись смерті кру́ки.
Вмирали села в невимовних муках,
Лежала Україна в домовині...

Хто відповість, скажіть, за той терор,
За те ганебне збочення й жахіття,
За геноцид минулого століття,
За той лихий, страшний голодомор?

І знову смерть посіяли кати,
І знову геноцид, і знов наруга.
Танцює на людських кістках катюга
Й відходять українці в засвіти...

Ведуча 2: Те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, ніде в документах не зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. До загибелі мільйонів селян привело холоднокровне рішення Сталіна відібрати в українських селян їстівні припаси, а потім оповити голодуючих завісою мовчання, заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної або радянської громадськості.

Відео «Закон про п ять колосків»

Ведуча 1.  За радянської влади тема Голодомору була заборонена. Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії.

Ведуча 2. Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.

Ведучий 1. Хай у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.  Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

Звуки метронома. Хвилина мовчання

Пісня  ,, Моя мама…”

Ведучий 2. Пам'ять про голод намагалися стерти. Але вона жила, бо чудом уціліла жменька людей, які зберегли її. Ось свідчення про страшну трагедію 33-го тих, які вижили із книги пам’яті «Голод 33-го»

Відео ,, Спогади очевидців про голодомор…”

 

 Ведучий 1:  Голодомор лишив по собі в Україні економічні, соціальні, демографічні, політичні втрати та духовну руїну. Страшне попелище лежало там, де ще недавно цвів сад духовного життя українського народу.

 Ведучиий 2:  Що ж забрали з собою в могили ті мільйони великомучеників голодного року? Не тільки те, що вони самі могли сотворити, а й те, чого вони так і не передали нащадкам. А відійшли ж найкращі, несли в могилу найкоштовніше, що є в нації, – гени розуму, здоров’я, гени милосердя й справедливості, людяності й відваги, всі зібрані людські чесноти і таланти, а ще глибоку, тверду віру в Бога. Обривався вічний живий ланцюг поколінь. Руйнувалися сім’ї, родинні зв’язки. Народові було завдано удару, якого він ще не знав.

Після 1933 року не було чути вже вечірніх пісень в українських селах, повсюдно почали ламати і знищувати церкви, стала різко занепадати народна творчість, мова: душа народу тяжко занедужала.

Виходить маленька дівчинка в білому одязі, молиться

Бозю!
Що там у тебе в руці?!
Дай мені, Бозю, хоч соломинку…
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.
Таж підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я пташенятко, прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір’їночку дай.
Тато і мама холодні мерці.
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю.
Сніг дуже білий,
Бозю, що там у тебе в руці?..

Ведучий 1: Пам'ять про Голодомор та радянські злочини проти українського народу набуває ще більшого значення сьогодні у світлі російського вторгнення та нової спроби стерти українську національну ідентичність.

Методи злочинця залишаються незмінними – росія знову використовує зерно, українське зерно, як зброю у війні на знищення. Найбільше багатство нашої землі, яке годує не тільки Україну, але й мільйони людей по всьому світу, ворог знову намагається відібрати.

      Ведучий 2: Росіяни крадуть збіжжя, техніку та заганяють фермерів у колгоспи на окупованих територіях. Скрізь, куди не дотягуються загребущі руки окупантів, долітають їхні ракети. Вони цілеспрямовано б’ють по елеваторах і продуктових складах.

Навіть якщо війна в Україні закінчиться якнайшвидше, продовольча криза у світі розтягнеться на найближчі два роки. Адже Україна не встигне, а десь не зможе через наслідки боїв засіяти всі необхідні площі. Отже, не збере восени урожай, який годував би чималу частину світу наступного року.               Ведучий 1: Сьогодні привид голоду загрожує майже 400 мільйонам людей у всьому світі (українське зерно експортується до країн Європи, Північної Африки, Близького Сходу та Азії). Кремлівський режим знову вдається до використання голоду, як інструменту винищення не тільки українців, а й упокорення світу, який підтримує в цей складний час нашу країну.

 

Учні виходять по одному із запаленими свічками

 

         Учень 1: Раніше, російські окупанти намагалися знищити українську націю голодом, а сьогодні крадуть із наших територій усе більше і більше зерна. Ми спостерігаємо, як історія повторюється. Але їм не вдалося зламати нас тоді – і не вдасться зараз!

Учень 2: Тепер, після того, як минуло вже багато років, ми можемо відповісти на запитання: чого хотіли досягти організатори голодомору? кому було вигідно «підрубати» нашу хліборобську націю під корінь?

Учень 3: В українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували канібалізм

.Учень4: А тому наш обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

Ведучий 2: Цього року 25 листопада, у суботу, о 16:00 долучіться разом із вашими батьками до акції «Запали свічку»

 

          Ведучий 1 : Ми пам’ятаємо та не маємо права забути всіх несправедливо загиблих у роки Голодомору 1932-1933 років.

Вічна пам’ять  усім тим, хто безвинно став жертвою нелюдського злочину. Вони згасли як зорі.Нехай світло цих свічок буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас у 1933 році.

 Хай світло від свічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

Й у вічність до Бога вона відійшла.

 

 Вшануймо пам’ять загиблих спільною молитвою «Боже великий єдиний»