Козакуйте, козаки!

1.У всьому світі – кожен зна :

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона єдина –

Це наша славна Україна!

Ведучий:Мабуть немає жодної людини в нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Запорозьку Січ, про січове лицарство – козацтво, про їхні походи і подвиги.

Господиня 1:

Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя та добра бажати!       

Господар:

За шляхами, за дорогами,

За Дніпровськими порогами,

За лісами за високими

Наші прадіди жили.

Господиня 2:

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную.

І Вкраїну свою рідную,

Як зіницю, берегли.

Музика 

Кошовий: Поведу таку я річ:

Що ви знаєте про Січ?

І про нашу Україну?

Розкажи усім нам, сину.

1 козак. Знаю, батьку, славна Січ

ворогам ішла навстріч,

рідну землю захищала

і народ наш прославляла.

2 козак. Лихо отчий край зазнав –

не бажаємо нікому.

Людолов нас чатував,

щоб позбавить свого дому.

3 козак: Бранців до галер кували,

ржею злоби пожирали.

шляхта нас вогнем пекла,

на тортури прирекла.

5 козак. Але наш народ боровся,

і Хмельницький в нас знайшовся,

і Сірко, і Дорошенко,

Полуботок й Морозенко.

6 козак. Рабства каламутну ніч

переборювала Січ.

козаків боялись завжди,

бо була в них сила правди.

Ведучий: Козак -  не той, хто одягнений у вишиванку й  шаровари. Козак - це передовсім воїн за духом, і воюватиме він тільки за честь і свободу. ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА – три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш! 

2.Козаки - це вільні люди.

Козаки безстрашні всюди.

Козаки - борці за волю,

За народну щастя й долю. 

4.Козак – слабому захисник.

Цінити побратимство звик!

3 Козак – це людина чесна і смілива

Найдорожче йому – Батьківщина!

•                       Що стосується характерної зачіски українських лицарів, то існують декілька легенд. За однією із них козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба.

•                       Козаки вірили: гість посланий Богом. Вважалося ганьбою відмовити людині в притулку. Курені запорожців були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий міг зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язував її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то річ переходила у володіння того, хто її знайшов.

Не важливо, хто перед козаком – старий жебрак або старий отаман, повага до прожитого життя залишалась однаково високою. При старших не дозволяли сидіти, курити люльку і говорити без дозволу. Лихословити і перечити старшому – нечуваний злочин тих років! Неввічливо було обганяти старшого за віком – обов'язково треба спитати дозволу, аби пройти повз нього. В хату вперед пропускали старших.  Варто також відзначити, що літні люди мали великий авторитет: одного їх слова було достатньо, щоб вирішити будь-який конфлікт «молодих», будь то бійка чи суперечка.

Козак Сірко: (до хлопця) Не пручайся!

Козак Нечай: Батьку! Зловили, спіймали лазутчика. Пробирався до нашого табору.

Кошовий: Допит учинили?

Козак Сірко: Учинили, учинили.

Козак Нечай: Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Кошовий: Чого ж він хоче?

Козак Нечай: Хоче, щоб його прийняли до нашого славного війська запорізького.

Кошовий: Юначе! Кого знаєш із наших народних ватажків?

Хлопець: Максима, козака-Залізняка.

Кошовий: Добре, а тепер пограйте з ним, хлопці, у наші козацькі ігри. Перевірте, чи згодиться в козаки.

"Боротьба з козаками" ( переможець Новоприбулий).

Після боротьби хлопця приводять до Кошового.

Кошовий: Мабуть, гарним козаком будеш ти, юначе! Чий ти син, як звався.

Хлопець: Я син селянина, звався Іваном.

Кошовий: Тепер твоє прізвисько ... (до козаків). Хлопці, яке дасте йому прізвисько?

Козаки: Ганжа... Ганжа.

Кошовий: Так, тепер твоє прізвисько - Ганжа. Православний?

Хлопець: Православний.

Кошовий: Писарю! записати козака Ганжу до реєстру.

Писар записує до звитку.

Писар.
Присягайте, що Вкраїну будете любити. А зараз я зачитаю вам клятву.

Вступаючи в козацьку республіку, перед лицем своїх друзів, перед рідною землею та пам’яттю звитяг козацтва, урочисто клянусь, що вивчатиму історію і традиції українського народу, буду готувати себе розумово, фізично і морально, щоб чесно і віддано служити українському народу в ім’я нашого становлення незалежності та процвітання. Клянусь!

Діти. Клянусь!

Писар. (вручає грамоти)

Козачат усі щиро вітаємо,

Здоров’я і щастя бажаємо!