Сценарій "Фестиваль Покрови"

Дубчак Софія

Встану я раненько Богу помолитись,

Україні-неньці до землі вклонитись.

Всі ми твої діти (з заходу до сходу) –

Для Вітчизни квіти єдиного роду.

Хочу, щоб у мирі людство все зростало,

В злагоді й любові ненька їх плекала.

Щоб не голосили матері в скорботі,

Дай нам, Боже, сили винести турботи.

Хай молитва лине в доброму єднанні,

Не дай, Боже, згинуть у протистоянні.

Здорового глузду нашому народу,

Не порушить дружбу слов’нського роду.

Хай живе Вкраїна! Велич їй і слава!

Ти найкраща в світі велика держава!

Кунит Валентин

Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну,  захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та  законів України, зберігати державну і військову таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

Габура Марта Кожна  людина  найбільше  любить  той  край,  де  народилась  і живе.  Ми гордимося і пращурами, і сучасниками. Наша країна має найкращу природу, а українці –найпрацьовитіша, найщиріша і найспівочіша нація.

Жолондек Оля Та, на жаль, дзвінка пісня навіває в наші серця не радість, а тривогу за нашу країну. Україна не раз піднімалася з колін. Побита, ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

Збриська Вероніка

Повертайся, мій хороший. Якщо б я могла служити разом з тобою.... Я б навіть кинула інститут. А так - не пускають мене в армію. Мене не лякають армійські тяготи і позбавлення. Я б була в армії і за тебе. Чесно! Просто я сильно люблю тебе. Але армія не розуміє моєї любові. Я чекаю тебе.... Дуже чекаю.

Армія - не цукор. Але я буду твоїм цукром. Я буду приїжджати до тебе часто - часто, буду робити все, щоб ти не нудьгував, щоб з твого обличчя не сходили посмішки. Хочеш - буду сонцем? Мені зовсім нескладно.... Я вже давно примітила містечко, звідки буду зігрівати тебе.... Хочеш - буду шматочком неба? І це - нескладно. Любов допомагає мені бути ким завгодно. Служи, коханий, не забувай про чудеса. Не забувай про мене.

Я тебе дочекаюся. Тому що я завжди мріяла про тебе! У нас буде прекрасна сім'я, у нас народяться чудові дітки.... Півтора роки - не строк і не час. Я можу все своє життя чекати твого повернення. Не віриш - перевіряй! Можеш влаштувати мені випробування. Я пройду їх всі до єдиного. Це і буде доказом моїх серйозних почуттів. Я чекаю твоїх випробувань, коханий.

Ти знову побачив мої сльози. Пробач за них. Просто я бачу, як ти страждаєш, сумуєш, коли я їду. Сонечко, час пролетить. Ніхто не скасує вихідні дні. Вони - наші дні. Ми проведемо їх класно навіть в армійських умовах. Якщо тебе відпустять до звільнення - я приготую тобі море солодощів. Попередь, якщо вийде вирватися хоча б на деньок….

Коханий, я їду до тебе. Ще кілька годин…. І ми будемо разом. Рахую мікросекунди. Збиваючись з рахунку, я починаю рахувати спочатку. Скоро почну рахувати кроки. І мені все одно, скільки доведеться пройти кілометрів і годин. Я дійду до тебе. Дійду, щоб залишитися поруч. Життя – це ти….

Габура Марта Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-1933рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013 року, тривожать та  не  залишають  байдужими  жодного  громадянина  країни. 

Жолондек Оля  Наша Україна горда  від того, що  зуміла  виховати  людей,  здатних  об’єднатися  на  Майдані,  здобути  волю, вибороти  справедливість.  Ми  заявили  про  себе,  як  про  велику  націю,  гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.   

Кожному  з  нас необхідно  усвідомити,  за  що  боролися  учасники  Євромайдану  і  заради  чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

Товір Стефа

Жінкам України у сучасній війні за незалежність, гідність і свободу...
 

Така мені доля назначена
стріляти у ворога кулями,
які там кохання побачення…
яка там готівля з каструлями…
сьогодні я б’юся із ворогом
сьогодні співаю з гармати
із Богом у серці і з порохом
щоб встояти не задрімати.
ох сталося вже, як то сталося
хай сталося – більше не станеться.
кричить у вухах «НЕ ЗДАВАТИСЯ!»
багато таких нас зосталося.
Десь мати чекає захлипує,
я з нею у снах своїх бачуся,
і злість як те сонце засліплює.
Пробач мене мамо, не каюся!
гучніше стріляйте гарматами!
Усім нам до Бога дорога 
хай чують небесні солдати
як ми розбиваємо ворога.
хай знають що ми не покинули,
не зрадили і не забули
тіла їх на фронті загинули,
а душі живі нездобуті

Габура Марта Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Жолондек Оля  Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони згасли як зорі, але повинні жити в нашій пам’яті!У жалобі схилимо голови. Хвилиною мовчання вшануймо тих українців, які під час Революції Гідності та під час подій на Сході країни віддали своє життя за свободу та європейський вибір своєї країни. (хвилина мовчання)

Леська Христина

Найкращий син покинув рідну хату,
Найкращий брат всміхнувся і пішов,
У руки зброю взяв найкращий тато -
З них кожен свою стежку вже знайшов. 
У літній день сумує сива мати,
Та гордість перекрикує цей сум,
Їй залишилось лиш молитись і чекати,
Крізь біль у серці, що пронизує мов струм. 
Приходить син щодня з промінням сонця,
В похмурий день із каплею дощу, 
А мама мовить, визираючи з віконця:
"Як не вернеться, то я винних не прощу!"
У домі тиша та незвична пустота, 
І за столом весь час когось бракує,
Промовить мама, як охопить самота:
"Я мовчки крикну, може і почує..."

Жолондек Оля  На Сході України триває війна. І хоч би хто там не казав, що стрілянина припинилась, що кількість вбитих під час перемир’я зменшилася в рази — ми всеодно знаємо, що війна іде, що вона не закінчилась. А на війні, як на війні: втрати, поразки, перемоги, відчай, розпач і сподівання…Ціле плетиво людських емоцій та бажань. Серед яких одне, мабуть, найбільш вагоме — перемогти та вижити…

Габура Марта  Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє.  Ми говоримо  про  війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні!

Гаврилюк Ярослава

Я Твоя дочка, Україно,
Могутня державо,

Тобі шлю уклін..
Складаю присягу Тобі я єдина!!

Як пам’ять для молоді всіх поколінь!!
Нести Твою славу понад світами, 
Забувши образи твоїх ворогів.
Гордитися зможеш Своїми синами,
Тобі обіцяємо без зайвих слів!!
Мову чарівну і пісню душевну,

І тишу ранкову, роси водограй
Ми пам"ятатимем,-бо ж недаремно
Таким мальовничим зоветься наш край!!
А предки полили поля наші кров"ю....
Засіяли ВОЛЮ...Зійшла гірка біль..
Ми ж бо огорнем цю землю любов"ю..
І більш не торкнеться очей її сіль...
Ніжністю вмита, одягнена в щастя
Довіку хай буде Вкраїна моя.
За честь я вважаю серце покласти
За Волю й Свободу, в ім"я МАЙБУТТЯ!!
Вірністю гордо Тобі присягаю
Моя Україно, мій Оберіг...
Хай жить буде краще, нам я бажаю
А ще , щоб ГОСПОДЬ наш Спокій беріг!!
Щоби іскрились дитячі усмішки,
Зусиль докладу-я навчатиму їх..
Якщо стане важко мені хоча б трішки,
З молитвою стану до ікон святих.
Не раз, і не два доведу свою вірність
Щирістю серця, сльозою думок...
Хай же підносить ця непокірність
Славу Твою до багаття зірок..
Ні, не забуду,хто Ти насправді-
Нація з націй, Держава з Держав..
Хай буде безхмарним і світлим те щастя,
Що кожен Тобі у душі побажав!!!
Твоє майбутнє-наука й освіта,
Твої основи-РОДИНА й СІМ"Я!!! 
Тобі присягають у вірності діти,
Калинова колиско,УКРАЇНО МОЯ!!!

Габура Марта  Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим,котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Рісна Настя

Так, я все знаю. Знаю все.
Це вибір твій. Я суперечити не стану.
Хто, як не ти. Я розумію й це.
Й за це тобі моя пошана.
Та тільки я благаю про одне.
Вертайсь живим! Живим! Ти мене чуєш?
В свободі – прагнення святе.
І вірю, перемогу ти здобудеш.
Та повертайся зі щитом в руках!
Не на щиті, нехай і героїчно.
З тобою я навіки у думках,
За тебе я молюсь богам одвічним.
Ти пам’ятай, яким не був би бій:
Тебе чекають твої рідні вдома
І кожен подих, погляд ловлять твій.
Не маєш права ти на біль і втому.
Ти повертайся. Повертайся попри все!
Живим та неушкодженим вертайся!
Пообіцяй! Пообіцяй мені лиш це.
Й дотримай обіцянку, не здавайся!

Жолондек Оля  Коли перед очима кадри з новин,фото поранених та загиблих героїв,дивлячись їм у вічі ,ми розуміємо,що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу»став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну,це стало станом душі.

Семчишин Ольга

Вишиваю рушник, вишиваю…

Оберіг - рушник для свого сина. Заквітчаю його веселковими візерунками, теплими-теплими, наче сонце на весні. Встелю барвінками та мальвами, кольором неба і степів.

На білому полотні чистоти духовної, сили та життя поклала рядок, червоними нитками зігрію свою дитину у хвилину люту, синій колір Дніпра сильного, могучого, хай ковтком води джерельної надасть сили сину спраглому. Чорним кольором вишила землю українську, багату, щедру, плодовиту.

Недаремно вигаптувала дубове листячко, бо мужній мій синочок та хміль кучерявий, щоб любив віддано та чесно.

Вишила долю нашого народу славного, на ньому дивним візерунком переплела людські радість і біль, щастя і горе. Вишила про чумацькі шляхи, про козацькі походи, про війни великі, жорстокі та нескорені мужні серця українців. Вплела українську пісню, а не крик та сльози матерів…

Вишиваю рушник, вишиваю…

Нитки снуються думками про тебе, мій рідний. Цей рушник незбагненної краси буде, бо Любов’ю моєю, материнською пройнятий.

Пам’ятаю, як на білий рушник приймали тебе, мій єдиний, чисту душу твою обгортали ним, бо довгий рушник – це довгий шлях по життю, хай буде він у тебе нескінченним. Дрібно загаптую мережки росяні, щоб у дитинство повертався спогадами-стежками. Я ростила тебе для любові, не для війни. Співала тобі колискову, пеленала…

У неділю до церкви ходила, Бога молила за тебе, мій єдиний, синочку, мій любий, щоб оберігали всі ангели святі кровиночку мою. Господи, бережи його, Господи, сохрани його від вражої кулі, від зрадливих людей… Дай, Боже, йому друзів вірних та надійних, хай плече товариша відчуває він у бою…

Вишиваю рушник, вишиваю…

Не пущу, казала йому, ні, ти належиш лише мені, хотіла впасти у ноги, не переступиш, залишишся… Крається серце за сина та крається серце й за Україну, розривається… Пустила…

Болить серце … Як мережаться і єднаються мої стібки ниточок, хай так і об’єднається вся моя земля одна і неділима. Ніхто немає права роздерти її по шматкам, бо вона нам Богом дарована.

Чекаючи звістку від тебе, сьогодні вирішила вишити цей рушник за одну ніч, від заходу до сходу сонця, щоб щира молитва моя, покладена між рядочками, оберігала, охороняла від погляду лихого, від кулі ворожої, від смерті лихої. Хай цим рушничком на весільну долю постелю тобі у дорогу, лише, не дай Боже, обличчя накрити….

Нехай не хрестами сяють поля наші безкраї, нехай хрестиків вишиті рядочки збережуть від горя мою Україну, від сліз усіх матерів. Вишиваю рушник, очищаю душу від заздрості, злоби, ненависті людської.

Сину мій, чи дочекаюсь, коли ти вернешся?

Рипнули двері… А чи мені здалося… Сину мій, рідний, любий. Повернувся…

Габура Марта  Ще декілька років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще декілька років тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Жолондек Олександр

Народе мій, моя єдина доле! 
Народе мій, я все тобі віддав: 
І серце щире, й розум свій, і душу, 
Лише журби-печалі, мук та лиха 
Тобі я не бажав...
Тримаєшся,— які б вітри не вили, — 
Як воїн у борні, мов брила на скалі, 
Як неприступний дуб мільйонносилий, 
На рідній, хоч сплюндрованій, землі.
Хвала тобі в віках, козацтво благородне, 
Що боронило землю цю щомить! 
Це ти в боях стояло за Вкраїну, 
Здіймало прапори в блакить.
Народе мій, будь гідним та свідомим, 
Працюй, своїх сусідів поважай, 
Шануй, відроджуй солов’їну мову 
І прадідів своїх не забувай!
Мій кореню, моя надіє й сило, 
Молю тебе, благаю: не спи, не дрімай! 
Народе мій, вже ранок, сонце сходить, 
Народе мій, проснись, вставай!

Колодюк Віка

Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син-герой.....Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...
- Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..і ти...з тих пір...коли сказав він мама.....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть...."А він:"Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині..."
як справи синку?
ну кажи як справи?....чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?відкрий
же очі....вставай...ти хочеш так лежати? втомився, певно...вирішив 
поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..живіт запав..напевно,ще й голодний...ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть ,що здуріла...що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...

Гей плине кача

Жолондек Оля Наразі вже точно зрозуміло,кому адресовані слова «Героям слава»,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери на плечах яких тримається наша армія.

ПОЛЬОВА ПОШТА
 

Базишин Софія Пролилося небо ще з ночі рясними дощами,
На папері хлопчина в окопі виводить слова. . .
Чергового листа із війни він відправить для мами,
Через села й міста полетить звістка ця польова.
У листі він напише, що добре все з ним і здоровий,
Хоч від бою у грудях сильніше вже рана пече.
Віталік - Дуже хочу додому, де запах гуляє бузковий
І блакитною стрічкою річка глибока тече.
Ну а ви як там, мамо? Чи досі працює ще тато?
Сад вже певно розквітнув з приходом такої весни?
На городах роботи у вас вже достатньо багато?
Все частіше ночами мені ви приходите в сни.
З кожним днем я сумую ще більше за вами, рідненькі,
Фотографію вашу, прижавши собі до грудей.
Між боями молюсь, щоб були ви завжди здоровенькі,
І щоб сльози печалі ніколи не бігли з очей.
Ви за мене не плачте. В бою хлопці завжди прикриють.
В нас сильна команда - нащадки усі козаків!
А вороги злісні в степах хай вовками завиють.
Були ми і будемо вільні на безліч віків.
Базишин Софія

Пролилося небо ще з ночі рясними дощами. . .
Листа привезла до батьків пошта вже польова.
Хлопчина хотів написати листи ще до мами,
Та сталося так, що останні були ці слова. . .

Марта Бучинська

Чекають синів своїх мами,

І молятся день і ніч.

Молитвами зцілюють рани,

Запалюють тисячі свіч.

У Бога,благають спасіння

В молитвах за рідних дітей.

Повернення,благословіння,

Та теплих ,спокійних ночей.

Благають,щоб все закінчилось,

Щоб більше не було війни.

Щоб крові на землю не лилось

І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро,

Що чує це навіть земля.

Вона ж бо зиму не пустила,

Щоб снігом не вкрила поля.

Щоб ночі,не так холодили

Й солдатам було тепліш.

У Бога мами просили,

Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані,стомлені очі,

Молитви-святий оберіг.

Матусі недоспані ночі-

Повернуть з далеких доріг.

Повернуть у батьківську хату

У темряві шлях осяють

.Життя збережуть солдату.

Бо мами у Бога благають…

Надя

Я в храмі святім поставлю свічу,

Молитимусь палко і довго.

Мій воїне любий, за тебе прошу,

Живий щоб вернувся додому.

Звертаюсь до Бога, щоб не полишав

Тебе у тяжкую годину,

Від смерті зберіг та й сили надав,

Щоб захистив Україну.

Славетний герою, завжди пам`ятай,

Що ти наша гордість і сила.

Тобою пишається твій рідний край,

Пишається вся Україна.