Сценарій фольклорного свята "Андріївські вечорниці"

Андріївські вечорниці

Вечорниці, вечорниці!

Чари вечорові…

Хто не був на вечорницях –

Не знає любові!

(Народна мудрість)

 

(Звучить пісня «Не ходи, ходи, Орисю»

Кадри з мультфільму «Жив був пес»)

Сцена1

Виходить господиня з решетом, порається біля столу.

Чоловічий голос з-за сцени.

- Ганю!!

 - Гов!

- Ти вже все зробила?

 - Га? Не чую!

 - Зараз як прийду, то вчуєш! Корові їсти дала?

 - Що? Дала, дала!

 - А здоїла?

 - Та ні, я не здуріла!

 - Як я зараз прийду, то здурієш в мене! А бика почесала?

- Га? Та не хочу я сала! Піст!

 - Питаю, ти почесала бика?

 - Я не хочу молока, я картоплю їла!

- Чи ти глуха? Йди вуха помий!

 - Впала муха в помиї? І що, в борщ впала?

 - Я тобі дам впала! Шо ти гакаєш там, берися до роботи!

- Га? Не чую!

 - Кажу збирайся, на вечорниці час!

- А, на вечорниці, то йду вже, добре!

 Сцена 2

(Виходить Наталочка)

Мати - Ой берися-но дочко до роботи, бо вже дівчата скоро прийдуть! Вечорниці пора починати.

Наталочка - Мамо! А ми гадати будемо? На Андрія ж всі  дівчата гадають…

Мати - Ти що? Заміж зібралася? Хіба тобі з мамою, татом зле? Що продівуєш, то не пробідуєш.

Наталочка - Ну, мамо….Я ж не заміж прошу, але лише свою долю дізнатись.

Мати - Подівуй ще, моє сонечко, думаєш, замужем так солодко…

(Пісня у виконанні Наталочки «Цвіте терен»)

Сцена 3

(З різних боків сходяться дівчата з вузликами)

1дівчина - Ану, тихо! Дивіться, в сусідів світиться. Давайте послухаємо під вікном. Що почуємо, те й справдиться.

2дівчина - Тихіше! Тихіше! Бо як розбудимо собак, то й нічого не почуємо.

(Підходять до вікна і слухають.)

 Голос з-за сцени - Сядь уже, сказала!

1дівчина - Ой! Сядь.. Не буде мені цього року пари.

2дівчина – Ану, я послухаю. Тихіше, дівчата, тихіше.

Голос - Біжи, біжи, швиденько!

2дівчина  - А я заміж піду, заміж піду!

(Гавкіт собак)

(Дівчата заходять до хати)

 

1дівчина - Добрий вечір, тітко Ганю!

 мати - Добрий вечір, дівчаточка!

 

2дівчина - А де Ваші ключі?

 

мати -  Мої ключі на полиці, щоб ви всі до року були молодиці.

 

3дівчина - Тітко Ганю, а де Ваші кури?

 

мати - Мої кури у вівсі, щоб ви повіддавалися всі.

 

Всі дівчата - Дякуємо! Дякуємо!

 

1дівчина – Не пускає мене мати на вулицю погуляти…

 

2дівчина – Як осика я трусилась, поки в мами я просилась…

 

3дівчина – А я довго не думала, не пускала – дала драла…

 

4дівчина – Всю роботу поробила, своїй мамі догодила…

 

5дівчина – Моя мама пригадала, як сама ще дівувала…

 

Всі – І що ж?

 

5дівчина – Розплакалась – і пустила!

 

(Всі дівчата співають пісню «Кину кужіль на полицю»)

 

6дівчина – Як святому я Андрію

 повела дівочу мрію:

 ладна я усе зробити,

 щоб без пари не ходити:

 прясти, шити, готувати,

 бо вже годі дівувати…

Пишну косу заплету,

гарну стрічку одягну

може тут на вечорницях

свою доленьку знайду

Господиня - Наталочко! Агов! Дівчата вже прийшли!

Виходить Наталочка - А що, ви без хлопців завітали?

Мати – Ну, ти подивись!

 

Дівчата - Тіточко, давайте погадаємо!

 

Мати - Аякже!!!

На святого на Андрія,

молодь має всю надію,

що дівчата – ворожити,

 гарну пару заслужити.

Парубки – знайти єдину,

любу, гарную дружину.

Щастя треба тим і тим

Допоможу молодим.

І коли ми дівували

Свою долю виглядали,

То співали й жартували,

Ворожбу не забували.

Це була наша розрада.

Бо як в спину вдарить зрада,

Білий світ утратить смак -

Ворожба давала знак.

 

Дівчата: Давайте погадаємо! Давайте погадаємо!

 

 

Мати – Бери, в руки ложки, калатай ними! А ви дівчата, тихіше! Де перший собака загавкає, туди й  заміж підеш…

 

(Чути «гавкіт» 1 хлопця)

 

- Підеш заміж на Схід. Тепер ти, Орисю!

 

(Хлопці «гавкають» хором)

 

- О! У велике місто підеш заміж!

 

Наталочка -  Ой, а можна і я спробую?

 

Мати – Біжи, краще дров принеси. Бо в печі  треба добре напалити, щоб калита і балабушки вдалися.

 

Наталка біжить за дровами

 

3дівчина - І я з тобою!

 

Приносять дрова

 

2дівчина - А я й таке гадання знаю. Ану, рахуйте!

 

Наталка - Чотири!

 

2дівчина - О! До пари! Буде, подруго, тобі пара цього року!

 

3дівчина - Гм , а в мене три….

 

Наталка - А давайте заспіваємо, може, хлопці почують, та й прийдуть.

 

(Дівчата виконують пісню «Чом ти не прийшов?», вишивають)

 

 

Сцена 4

 

Мати -Так, щебетухи, берімось до роботи, бо вже скоро хлопці прийдуть,  а ми ще й тіста не місили, калити не пекли, вареників не варили.

 

3дівчина- А балабушки?

 

Мати - То біжіть бігом до криниці, набирайте в рот води та й будете місити.

 

(Дівчата носять воду, звучить пісня « А ми калиту місили, із 7 криниць воду носили, як балабушки місили -  з ополонки в роті воду носили». Хто засміється – вертається назад. Місять тісто, ліплять балабушки)

 

Мати - А давайте півнем погадаємо, тай побачимо, що у вас за чоловіки будуть. Іване! Внеси півня!

 

Іван - Га? Подуріли дівки!

 

Мати - Неси півня, кажу!

 

(крик курей)

 

Іван - Зараз піймаю!

 

Мати - Ставлю миску з зерном, з водичкою, і дзеркало.

 

(приносять півня)

 

Мати - Бери, Марійко, пускай півня.

 

( Вибрав зерно - роботящим буде, воду - в чарку заглядати, дзеркало - чепурним паничем)

Сцена 5

 

Наталка виходить на край сцени - Андрію, Андрію, на тебе конопельки сію. Ой, дай Боже знати, скільки буду ждати.

 

(Спускається, бери жменю снігу з насінням, сідає на край сцени рахує насіння.)

 

( Мати ставить пекти балабушки і калиту.   Наталка співає пісню «Зірка», дівчата танцюють з хустками)                                                                   

 

Сцена 6

 

Мати - Ось і балабушки спеклися. Добре запам’ятали де чия? Наталочко, застеляй рушник, виставляйте балабушки. Іване, приведи - но Сірка.

 

(Кадри з мультфільму «Жив був пес»)

 

Наталка - Передні балабушки - це пари, а задні за ними дружки і бояри! Песику, хапай

 

(Собака їсть балабушки)

 

Мати - Всі заміж підуть.

(Дівчина виконує пісню «Місяць по небу ходить»)

 

Сцена 7

 

4дівчина - Тітонько, тітонько, давайте погадаємо зі свічками.

 

Мати – Добре. Запалюйте свічки, гасіть світло. Віко, ставай перша перед дзеркалом.

 

(А тим часом хлопці підкрадаються попід сцену, пересовують пліт, крадуть гарбуза, тихесенько присідають, підслуховують.)

 

Дівчина  Ворожу осібне, на люстерко срібне!

Ворожу на саму себе і, Миколо, на тебе.

(потім, розвернувшись спиною)

Я тебе, дзеркало, питаю,

 З ким я свою долю злучити маю?

Дай, Боже, шлюбу дочекати

Смерті не знати.

Покажи, святий Андрію, яка моя доля?

 

(різко розвертається)

 

Кричить - Ой!!!

 

Всі дівчата - Що? Що ти там побачила?

 

Олечка - Не Миколу…

 

Всі дівчата - А кого? А кого?

 

Олечка - Михайла…

 

(Хлопці затихають. Присідають, ховаються. Потім піднімають над тином вирізаного гарбуза. Дівчата пищать, лякаються.)

 

Всі дівчата - Ой! ОЙ! Хлопці прийшли! (ховають дзеркало)

 

Сцена 8

 

Найменший хлопець - Можна до вас , дівчата?

 

Всі дівчата -  Можна, заходьте!

 

(Хлопці заходять по одному, з ними навприсядки в мішку рухається хтось, ховається)

 

1хлопець - З Калитою будьте здорові.

 

Всі дівчата - Добрий вечір! Дай Боже і вам здоров’я!

 

2хлопець - Добрий вечір  дівчаточка ….обскубані курчаточка!

 

5дівчина - Добрий вечір, парубки-задаваки, облізлі, як руді собаки.

 

(Хлопці співають пісню «Їхав, їхав козак містом)

 

Сцена 9

 

Мати – Спасибі, добрі молодці за пісню.

 

Іван – Це я, тітко, добрий молодець, а то все шушваль!

 

Петро - Якби мені жупан чорний, шаровари сині,

то б до мене дівки липли, як до браги свині.

 

Дівчина - Шабля збоку, сам без ока –

Схожий на козака,

спереду - на свиню, ззаду на собаку…

 

3хлопець - Хлопці! Хто женитися хоче?

 

2хлопець - Я хочу!

 

Петро – Годі вже бурлакувати. Та не знаю, яку мені взяти: чи сліпу, чи криву, чи безносу, бо проста за мене піде. Гей, ти, чорнява, брови як сметана, сажею підведені, глиною зашпаровані, - чи підеш за мене?

 

Маруся – Як за такого хорошуна не піти? Кругом богатир: від холяв до потилиці.

 

Петро – Ні, не буду тебе сватать….Коли б ти була трохи нижча….., або трохи вища…, або тонша…, або може товща….ато якось все не під лад. І не балакуча, ніби в тебе язика нема.

 

5дівчина – Я, Іване, піду за тебе.

 

Петро – Постривай, придивлюся…..Ех, та ти ж каліка.

 

5дівчина – Ото ще вигадав!

 

Петро – Та куди? У тебе ж одне око ліве….а друге праве!

 

5дівчина – Зате в тебе обидві ноги ліві: як танцюєш, усім довкола ноги пообтоптуєш.

Найменший хлопець – І я женитися хочу.

 

Сцена 10

 

3хлопець – О! А ми їхали на вечорниці, продали коня, тай купили дівку…в мішку. А за добрі гроші тобі продамо!

 

4хлопець  волочить мішка - Виходь, дівице, покажи свою красу.

 

(в мішку хтось пручається)

 

(Вилазить з мішка вусатий парубок в спідниці, пританцьовує)

 

(Всі разом  співають  «Ой, що то за шум учинився»)

 

Ой, що ж то за шум

Учинився,

Що комарик та й на мусі 

Оженився!                | (2)

 

Та взяв собі жінку

Невеличку,

Що не вміє шити-прясти  

Чоловічку.               | (2)

 

Що не вміє шити-прясти,

Ні варити,

Що не вмiє з комариком  

Добре жити.              | (2)

Сцена 11

 

Хлопець – В Іванівцях нема хліба, одна половуха.

В Іванівцях одна дівка – та й тая без вуха.

 

7Хлопець – Ой, Марулька, пане-брате, Марулька, Марулька,

 Начіпляла кораликів, а під носом булька!!!

 

7дівчина – Тече вода з-під города

В білий полумисок,

Іде дурень по дорозі,

Задирає писок.

 

8хлопець – Хвалилася дівчинонька, що багацька дочка,

А прийшлося віддаватись -  до пупа сорочка.

 

8дівчина – Ой, мала я миленького,

Ой, мала я, мала.

Поставила на воротях,

 тай ворона вкрала.

 

6хлопець – Таку собі, пане-брате, дівчину сподобав –

ЇЇ кури не доїли, півень не додзьобав.

 

Хлопець – Я шукатиму собі жінку, щоб була багата, гарна і… дурна.

Дівчина – А то чому ж таку?

Хлопець – Бо як не буде багата і гарна – то я її не схочу. А якщо не буде дурна, то мене не схоче.

 

9хлопець – Марусю, ти вийшла б заміж за багатого дурня заради грошей?

9дівчина – Гмммм…Не знаю навіть. І скільки ж у тебе грошей?

 

Хлопець – Галю, дай я тебе поцілую!

Дівчина – Ти безсовісний! І як у тебе язик повернувся? Ану, відійди.

Хлопець - Та чого ти сердишся? Я сам бачив, як тебе Петро вчора цілував.

     Дівчина – То ж зовсім інша річ. Він дозволу не питався.

Хлопець – А якби я тебе зараз поцілував. Що б ти зробила?

Дівчина – Кричала б: « Мамо!»

Хлопець – І що б тоді було?

Дівчина – Нічого, бо мами тут немає.

 

Хлопець2 – Наталю, мені снилося, що я цілував тебе. Що це значить?

Дівчина 2 – Це значить, що ти  уві сні спритніший, як наяву.

 

Дівчина 3 – Дівчата, більше  я з Грицьком гуляти не буду.

 

Дівчата – Чому?

 

Дівчина 3  - Примусила його пообіцяти, що не буде мене цілувати,…а він, дурний, дотримується слова.

(Молодь співає пісню «Ой, чий то кінь стоїть?». Хлопці вибирають собі дівчат. Найнижчий – найвищу, чорнявий – біляву і т.д…)

 

Сцена 12

 

Виходить господиня, виносить калиту. - Ось і калита спеклася. Наталко, помагай!

 

Наталка бере свячену воду, сухим букетиком кропить дорогу і промовляє - Водице-студенице - окропи

Калиті дорогу від печі та до порогу,

Від порогу - та до стелі,

Щоб були усі гості веселі.

 

Всі - Калита, калита, із чого ти вилита?

 

Тетянка - А я з жита сповита, а сонцем налита. Для красного цвіту по білому світу.

 

За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору :

 

Катруся - У небо, наша калито, у небо,

А ти, сонечко, підіймись,

На нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо.

 

Під калитою або поруч на долівці навхрест покладені коцюба і рогачі. Парубки повинні по черзі «витанцювати» коцюбу — затанцювати швидкий танок, перестрибуючи через коцюбу і рогачі таким чином, щоб не зачепити їх. Парубок, який вправився з цим завданням, брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи, під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:

 

Дівчина -А паном Калитинським нехай буде Андрій. Кому, як не йому панувати на святі Андрія.

Андрій – Дякую, вам, друзі! Але вибачте, якщо когось прийдеться мазнути віхтем із сажею. Виграє той вершник, який зуміє відкусити, не засміявшись, шматок калити. Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати. Хто першим до сонця-калити поїде?

Сцена 13

1хлопець - Дозвольте мені.

Андрій – Тоді «витанцьовуй» коня собі. Танцювати треба від порога, якщо зачепиш коцюбу, чи зробиш помилку в танці – вимажу сажею.

(Звучить українська народна музика. Хлопець танцює, збивається. Андрій маже сажею. Всі сміються)

2хлопець — Добрий вечір, пане Калитинський!

Андрій — Здоров будь, пане Коцюбинський! Чого пожалував?

2хлопець— Калиту кусати.

Андрій— А я буду по зубах писати!

2хлопець— А я вкушу!

Андрій— А я впишу!

2хлопець— Ой чи впишеш, чи ні, я на білому коні.

(Починає танцювати на коцюбі)

 

6 дівчина - Хто тут їде?Хлопець нівроку, тільки одні ребра збоку.

( Коцюбинський сміється. Андрій маже його сажею, виганяють)

 

Хлопець- Діду, діду! Калиту кусати їду! Їду калиту кусати.

 

Андрій - А я буду сажею писати!

 

1хлопець - Писнеш чи ні, а я на білому коні, і калита мені.

(Гарно танцює. Підстрибує, кусає.)

• Смачна калита, вкусив так, аж сонцем душа засяяла.

(Всі аплодують, підхвалюють)

2хлопець - Діду, діду! Калиту кусати їду.

Дівчина - Звідки ти?

2хлопець - З Халитви.

Дівчина - Чого хочеш?

2хлопець - Калити!

Дівчина - А не боїшся чорноти?

2хлопець -  Не боюся!

Дівчина - Тоді присядь!

 

 (Хлопець присідає, порушивши правила. Всі сміються.)

 

Андрій – Не витанцював коня, не можна, щоб калита була вгорі, а гравець унизу. (Вимазує його сажею.)

3хлопець - Їду, їду калиту кусати.

 

Андрій – Ти хто?

3хлопець - Я Коцюбенко! А ти?

Андрій - А я Калитенко! Ти звідки?

3хлопець - З Черкас.

Андрій – Чого хочеш від нас?

3хлопець – Калиту кусати.

Андрій – А як її звати?

3хлопець - Сонячна, знати.

Андрій – Коли ніч від нас відійде?

3хлопець - Лишень сонце зійде.

 

Андрій – Чи зумієш калиту дістати?

3хлопець - І вмію, і знаю, і конем білим доскакаю.

Дівчина - То не кінь, і не білий, а коцюба в сажі!

( Хлопець гарно танцює, підскакує, кусає калиту. Всі тішаться)

 

4хлопець - Діду, діду, калиту кусати їду!

Андрій – А будеш там слово казати?

4хлопець- Буду!

Дівчина - Що у світі найсильніше?

4хлопець - Вода!

Дівчина - Що у світі найпрудкіше?

4хлопець -Думка!

Дівчина -  Скільки в небі зір?

4хлопець - Як у морі піску.

Дівчина - Скільки у морі піску?

4хлопець - Як на землі трави?

Дівчина - Скільки на землі трави?

4хлопець - Як проміння у сонця.

Дівчина - Скільки проміння у сонця?

4хлопець - Як в людині думок.

(Танцює, підскакує, кусає калиту)

Сцена 14

(Андрій знімає калиту, розділяє її, та пригощає дівчат, а хлопці платять стрічками)  

Господиня ставить горщик каші на край сцени

- Калита наша, оце тобі каша.

А нам дай краси й сили,

Щоб ми  у світі славно жили.

 

(Пісня «І в вас , і в нас…». Молодь пригощається та розносить калиту і пироги гостям)

Всі співають пісню «Многая літа!»